Ухвала

від 08.08.2024 по справі 462/6335/24

ЗАЛІЗНИЧНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Єдиний унікальний номер судової справи 462/6335/24

Номер провадження 2-о/462/219/24

УХВАЛА

про залишення заяви без руху

08 серпня 2024 року суддя Залізничного районного суду м. Львова Галайко Н. М., перевіривши матеріали заяви ОСОБА_1 про усиновлення дитини,

встановив:

Рух справи.

Уповноважений представник заявника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , 07.08.2024 року (вх. № 18403) звернувся у Залізничний районний суд м. Львова із письмовою заявою про усиновлення дитини, у якій просить суд:

-усиновити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.08.2024 року для розгляду зазначеної справи визначено головуючого суддю - Галайко Н. М.

Протоколом попереднього відбору присяжних від 07.08.2024 року відібрано присяжних Осиповську Н. І. та Крупко В. І .

Протоколом автоматичного визначення присяжних від 07.08.2024 року основними присяжними визначено Осиповську Н. І. та Крупко В. І .

Щодо можливості прийняття заяви до розгляду.

Перевіривши заяву та додані до неї документами, суд дійшов висновку, що заява не відповідає вимогам ст. 95, 175, 177, 311 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), та підлягає залишенню без руху з наступних підстав.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження, зокрема, справи про усиновлення.

Згідно з ч. 3 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст. 175 і 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Щодо недоліків заяви.

Згідно п. 2 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.

Однак заява не містить електронної пошти ( ОСОБА_6 ), не вказано відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету (у Залізничної районної адміністрації ЛМР).

Окрім цього, суд зазначає, що вимоги та зміст заяви про усиновлення врегульовано ст. 311 ЦПК України, у відповідності до якої заява про усиновлення дитини повинна містити: найменування суду, до якого подається заява, ім`я, місце проживання заявника, а також прізвище, ім`я, по батькові, вік усиновлюваної дитини, її місце проживання, відомості про стан здоров`я дитини. Заява про усиновлення дитини може також містити клопотання про зміну прізвища, імені, по батькові, дати, місця народження дитини, про запис заявника матір`ю або батьком дитини.

До заяви про усиновлення дитини за наявності мають бути додані такі документи:

1) копія свідоцтва про шлюб, а також письмова згода на це другого з подружжя, засвідчена нотаріально, - при усиновленні дитини одним із подружжя;

2) медичний висновок про стан здоров`я заявника;

3) довідка з місця роботи із зазначенням заробітної плати або копія декларації про доходи;

4) документ, що підтверджує право власності або користування жилим приміщенням;

5) інші документи, визначені законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 312 ЦПК України орган опіки та піклування повинен подати суду висновок про доцільність усиновлення та відповідність його інтересам дитини.

Вимогами ч. 3 ст. 312 ЦПК України визначено, що до висновку органу опіки та піклування мають бути додані: 1) акт обстеження умов життя заявника, складений за місцем його проживання; 2) свідоцтво про народження дитини; 3) медичний висновок про стан здоров`я дитини, про її фізичний і розумовий розвиток; 4) у випадках, встановлених законом, згода батьків, опікуна, піклувальника дитини, закладу охорони здоров`я або навчального закладу, а також самої дитини на усиновлення.

Згідно положень ст. 218 Сімейного кодексу України для усиновлення дитини потрібна її згода, якщо вона досягла такого віку та рівня розвитку, що може її висловити. Згода дитини на її усиновлення дається у формі, яка відповідає її вікові та стану здоров`я. Дитина має бути проінформована про правові наслідки усиновлення.

Однак всупереч вказаному, до заяви про усиновлення не додані:

-довідка з місця роботи заявника із зазначенням заробітної плати або копія декларації про доходи;

-акт обстеження умов життя заявника, складений за місцем його проживання;

-свідоцтво про народження дитини;

-медичний висновок про стан здоров`я, фізичний та розумовий розвиток дитини;

-згода дитини на усиновлення, враховуючи, що станом на час звернення до суду із заявою про усиновлення дитина досягла 15 років (15 років 9 місяців).

Щодо судового збору.

Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду заяви окремого провадження справляється судовий збір в розмірі 0,2 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлено у 2024 році прожитковий мінімум працездатних осіб з 01.01.2024 року - 3 028 грн. 00 коп.

Відтак, за подання заяви про усиновлення дитини підлягає сплаті судовий збір у розмірі 605 грн. 60 коп.

Так, суд приймає до уваги, що заявником додано квитанцію № 8Р31-ТВ80-5КРВ-ВТРС від 31.07.2024 року про сплату судового збору у сумі 193 грн. 80 коп.

Таким чином, заявнику необхідно надати суду документи, що підтверджують сплату судового збору у повному обсязі, тобто про доплату судового збору у розмірі 411 грн. 80 коп.

Щодо визначеного кола заінтересованих осіб.

Частиною 4 ст. 294 ЦПК України визначено, що справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб.

Всупереч наведеному, у заяві відсутні заінтересовані особи, натомість заявником вказано «інших осіб».

Так, суд зазначає, що усі дані про заінтересовану особу повинні відповідати вимогам п. 2 ч. 3 ст. 175 ЦПК України.

Також суд зазначає, що до заінтересованих осіб належать особи, які беруть участь у справі та мають у ній юридичну заінтересованість. Коло заінтересованих осіб визначається взаємовідносинами із заявником у зв`язку з обставинами, які підлягають встановленню і які можуть вплинути на їх права та обов`язки. Участь у справі цих осіб зумовлюється тим, що із установленням окремих обставин заявник може реалізувати свої права у правовідносинах, у яких беруть участь і заінтересовані особи. Для цих осіб характерним є те, що їхні суб`єктивні права та обов`язки мають юридичний зв`язок із суб`єктивними правами і обов`язками заявників.

Щодо надання до суду доказів надсилання іншим учасникам справи копій документів.

Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 177 ЦПК України позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб.

Разом з тим, в другому абзаці ч. 1 ст. 177 ЦПК України передбачено, що у разі подання до суду позовної заяви та документів, що додаються до неї, в електронній формі через електронний кабінет позивач зобов`язаний додати до позовної заяви доказ надсилання іншим учасникам справи копій поданих до суду документів з урахуванням положень ст. 43 цього Кодексу.

Так, ч. 7 ст. 43 ЦПК України встановлено, що у разі подання до суду в електронній формі заяви по суті справи, зустрічного позову, заяви про збільшення або зменшення позовних вимог, заяви про зміну предмета або підстав позову, заяви про залучення третьої особи, апеляційної скарги, касаційної скарги та документів, що до них додаються, учасник справи зобов`язаний надати доказ надсилання таких матеріалів іншим учасникам справи.

Такі документи у електронній формі направляються з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а у разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення.

Якщо інший учасник справи відповідно до ч. 6 ст. 14 цього Кодексу зобов`язаний зареєструвати електронний кабінет, але не зареєстрував його, учасник справи, який подає документи до суду в електронній формі з використанням електронного кабінету, звільняється від обов`язку надсилання копій документів такому учаснику справи.

У відповідності до Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 року № 270 (далі - Правила), оператори поштового зв`язку надають послуги з пересилання внутрішніх та міжнародних поштових відправлень, поштових переказів, зокрема, до внутрішніх поштових відправлень належать: листи - прості, рекомендовані, з оголошеною цінністю.

Пунктом 11 Правил визначено, що поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на такі категорії: прості, рекомендовані, без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю.

Відповідно до п. 19 Правил внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю можуть прийматися для пересилання з описом вкладення та/або з післяплатою. Тобто до інших видів листів крім листів з оголошеною цінністю опис вкладення не передбачений.

Аналізуючи наведені норми, Верховний Суд у постанові від 20.06.2018 року у справі № 820/1186/17 зробив висновок, що Кабінет Міністрів України визначив в окремі категорії поштових відправлень, рекомендовані листи та листи з оголошеною цінністю.

При цьому, у постанові від 14.11.2018 року у справі № 761/9285/17 Верховний Суд зробив висновок, що належним доказом надіслання документів може бути опис вкладення разом з розрахунковим документом, а факт отримання підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Отже за змістом п. 2 ч. 1 ст. 177 ЦПК України, належним виконанням стороною справи указаної норми Кодексу, є, зокрема, надсилання нею саме поштою листом з описом вкладення (листом з оголошеною цінністю) іншим учасникам справи копій поданих до суду документів.

Заява, а також долучені до неї документи подані до суду за допомогою системи «Електронний суд».

Проте, в порушення вказаних вище норм, заявником до заяви не надано доказів надсилання іншим учасникам справи копій поданих до суду документів у спосіб передбачений чинним законодавством, зокрема, із опису документів, вкладених у цінний лист та накладної (які долучені до матеріалів заяви) вбачається, що заявник направив вказані вище документи лише ОСОБА_6 , у той час як до справи залучені й інші учасники.

Таким чином, зважаючи на те, що заявник звернувся до суду із заявою через систему «Електронний суд» саме в електронній формі, йому необхідно додати до заяви доказ надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій поданих до суду документів.

Підсумки.

За нормою ст. 5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суд приймає до уваги позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, висвітлену 07.02.2024 року у справі № 295/434/22, провадження № 61-10948св23, згідно якої формалізм у процесі є позитивним й необхідним явищем, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу, проте надмірний формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду, не сприяє правовій визначеності, належному здійсненню правосуддя, у тому числі виконанню судового рішення та є порушенням» ст. 6 Конвенції (рішення ЄСПЛ від 28.10.1998 року у справі «Перед де Рада Каваніллес проти Іспанії», від 13.01.2000 року у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії», від 08.03.2017 року у справі «ТОВ «Фріда» проти України»).

Слід зазначити, що вказані в ухвалі суду недоліки не є надмірним формалізмом чи обмеженням доступу до правосуддя, оскільки являє собою прояв забезпечення реалізації балансу принципу верховенства права та принципів цивільного судочинства щодо рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, юридичної визначеності та диспозитивності.

Практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що, реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.

З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975 року, «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року, «Круз проти Польщі» від 19.06.2001 року, «Мельник проти України» від 28.03.2006 року.

У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Враховуючи викладене, заяву слід залишити без руху та запропонувати заявнику усунути недоліки, зазначені в ухвалі суду протягом п`яти днів з дня отримання ухвали.

Залишення заяви без руху жодним чином не перешкоджає заявнику у доступі до правосуддя після усунення недоліків заяви.

На підставі наведеного та керуючись ст. 175, 185, 254, 259-261, 294 ЦПК України, суд -

постановив:

Заяву ОСОБА_1 про усиновлення дитини - залишити без руху.

Надати заявнику п`ятиденний строк з дня отримання даної ухвали для усунення зазначених вище недоліків.

У разі невиконання вимог ухвали суду у зазначений строк, заяву ОСОБА_1 про усиновлення дитини - вважати неподаною та повернути заявникам з усіма доданими до неї документами.

Повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Ухвала окремо від рішення суду оскарженню не підлягає.

Суддя/підпис/

Згідно з оригіналом.

Суддя: Н. М. Галайко