Постанова

від 12.08.2024 по справі 924/190/24

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" серпня 2024 р. Справа №924/190/24

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого судді:Галушко Н.А.

суддівОрищин Г.В.

Желіка М.Б.

без виклику учасників процесу

розглянувши апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу міста Чернівці від 06.06.2024 (вх.ЗАГС 01-05/1615/24 від 06.06.2024)

на рішення Господарського суду Чернівецької області від 16.05.2024 (повний текст складено 21.05.2024, суддя Ніколаєв М.І.)

та на додаткове рішення Господарського суду Чернівецької області від 29.05.2024

у справі № 924/190/24

за позовом Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Хмельницькгаз»

до відповідача Квартирно-експлуатаційного відділу міста Чернівці

про стягнення заборгованості за послуги з розподілу природного газу в сумі 5 511,24 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції

Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Хмельницькгаз» звернулося до Господарського суду Хмельницької області з позовною заявою до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Чернівці про стягнення заборгованості за надані у вересні 2023 року послуги з розподілу природного газу за Типовим договором розподілу природного газу, який укладено з відповідачем шляхом підписання заяви-приєднання №0942084Z50EB016 від 01.01.2016 (далі договір) в сумі 5511,24 грн, з яких: 4 845,72 грн основного боргу, 520,15 грн пені, 96,91 грн інфляційних втрат та 48,46 грн 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в порушення умов укладеного договору відповідач лише частково сплатив вартість наданих у вересні 2023 року послуг з розподілу природного газу, що призвело до виникнення боргу в сумі 4 845,72 грн, який позивач просить стягнути на його користь.

Окрім того, враховуючи положення пункту 8.2 договору та ст. ст. 549, 551, 625 Цивільного кодексу України позивач просить стягнути з відповідача 520,15 грн пені за період з 11.10.2023 по 09.02.2024, 96,91 грн інфляційних втрат за жовтень-грудень 2023 року та 48,46 грн 3% річних, нарахованих з 11.10.2023 по 09.02.2024.

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 16.05.2024 у справі №924/190/24 позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Квартирно-експлуатаційного відділу міста Чернівці на користь Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Хмельницькгаз» 4 845,72 грн основної заборгованості, 520,15 грн пені, 96,91 грн інфляційних втрат, 48,46 грн 3% річних та 3028,00 грн судового збору.

Рішення суду мотивоване тим, що у вересні 2023 року оператор надав споживачу послуги з розподілу природного газу на суму 5 351,05 грн, що підтверджується актом наданих послуг від 30.09.2023, підписаним та скріпленим печатками обох сторін, при цьому матеріали справи не містять доказів існування розбіжностей у частині визначеного об`єму та/або обсягу розподіленого та спожитого газу.

Відтак, враховуючи підтверджену актом наданих послуг заборгованість, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення боргу, що утворився. Окрім того, враховуючи прострочення виконання зобов`язання відповідачем суд стягнув пеню, інфляційні витрати та 3% річних, оскільки застосування такої відповідальності сторони передбачили в Типовому договорі і така встановлена чинним законодавстом.

Додатковим рішенням Господарського суду Чернівецької області від 29.05.2024 заяву про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Стягнено з Квартирно-експлуатаційного відділу міста Чернівці на користь Акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи «Хмельницькгаз» 1000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу. В іншій частині заяви відмовлено.

Додаткове рішення суду мотивовано тим, що враховуючи складність справи, предмет спору та ціну позову заявлений розмір витрат в сумі 3000, 00 грн не є розумним. Відтак, враховуючи клопотання відповідача про зменшення суми судових витрат, суд дійшов висновку, що розмір заявлених витрат на правничу допомогу є завищеним, необгрунтованим та непропорціним до предмета спору.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу.

Квартирно-експлуатаційним відділом міста Чернівці подано апеляційну скаргу б/н від 06.06.2024 (вх.ЗАГС 01-05/1615/24 від 06.06.2024), в якій просить рішення Господарського суду Чернівецької області від 16.05.2024 у справі №924/190/24 скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити. Додаткове рішення Господарського суду Чернівецької області від 29.05.2024 у даній справі скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви представника позивача.

Скаржник зазначає, що 04.10.2023 до КЕВ м.Чернівці надійшов лист від АТ «Оператор газорозподільної системи «Хмельницькгаз» від 03.10.2023 про розірвання договору розподілу природного газу та акт наданих послуг за вересень 2023 року.

У зв`язку із відсутністю коштів на рахунку станом на дату розірвання договору та обмеженим терміном його розірвання КЕВ м. Чернівці не мав можливості оплатити надані у вересні 2023 року послуги з розподілу природного газу.

Нарахування штрафних санкцій відповідач вважає неправомірним, адже з 24 лютого 2024 року на території всієї України введено воєнний стан, що згідно листа Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 є форс-мажорною обставиною, у зв`язку із чим пеня, інфляційні втрати та 3% річних не нараховуються на суму основної заборгованості.

Відповідач вважає, що позивачем не доведено вину з боку КЕВ м. Чернівці та безпосередній причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою.

КЕВ м. Чернівці є держаною установою, структурним підрозділом Міністерства оборони України, яка фінансується за кошти державного бюджету України та є неприбутковою установою, яка внесена до Реєстру неприбуткових установ та організацій.

Щодо додаткового рішення скаржник зазначає, що розмір судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 1000, 00 грн є неспівмірним та непропорційним з ціною позову в сумі 5 511, 24 грн та предметом спору.

АТ «Оператор газорозподільної системи «Хмельницькгаз» у відзиві на апеляційну скаргу заперечує проти доводів скаржника, вважає апеляційну скаргу безпідставною та необгрунтованою.

Зокрема, зазначає, що введення воєнного стану на території України автоматично не підтверджує неможливість здійснення господарської діяльності відповідачем. Враховуючи той факт, що всупереч вимогам п.10.3 договору, згідно якого сторони зобов`язані негайно повідомити про форс-мажорні обставини та протягом чотирнадцяти днів з дня їх виникнення надати підтверджуючі документи щодо їх настання, відповідач не повідомив позивача про форс-мажорні обставини, не надав підтверджуючих документів та не скористався можливістю звернутися до Торгово-промислової палати України, посилання на форс-мажорні обставини є необґрунтованими.

Доводи відповідача щодо неможливості виконання зобов`язань після закінчення строку дії договору позивач спростовує, оскільки послуги з розподілу природного газу були надані відповідачу під час дії договору і закінчення строку його дії не звільняє від обов`язку оплатити вартість наданих послуг.

Зазначає, що відсутність бюджетного фінансування відповідача не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Процесуальні дії суду у справі.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.06.2024, вказану справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді (судді - доповідача) Галушко Н.А., суддів Орищин Г.В. та Желіка М.Б.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 10.06.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Квартирно-експлуатаційного відділу міста Чернівці від 06.06.2024 (вх.ЗАГС 01-05/1615/24 від 06.06.2024) на рішення Господарського суду Чернівецької області від 16.05.2024 та на додаткове рішення Господарського суду Чернівецької області від 29.05.2024 у справі № 924/190/24, розгляд справи вирішено проводити без повідомлення учасників за наявними у справі матеріалами.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

01.01.2016 між Акціонерним товариством «Оператор газорозподільної системи «Хмельницькгаз» та Квартирно-експлуатаційним відділом міста Чернівці укладено Типовий договір розподілу природного газу шляхом підписання заяви-приєднання (для споживача, що не є побутовим) №0942084Z50EB016 та додатку 4 «Розрахунок втрат 1 витрат природного газу. Перелік точок комерційного обліку споживача».

Пунктом 1.1 договору передбачено, що цей Типовий договір розподілу природного газу є публічним, регламентує порядок та умови переміщення природного газу з метою фізичної доставки Оператором ГРМ обсягів природного газу, які належать споживачам (їх постачальникам), до об`єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи.

Оплата вартості послуги Оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється Споживачем за тарифом, встановленим Регулятором для Оператора ГРМ, що сплачується як плата за річну замовлену потужність, з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем. Тариф, - встановлений згідно з пунктом 6.1 цього розділу, є обов`язковим для Сторін з дати набрання чинності постановою Регулятора щодо його встановлення (п. 6.1., 6.2. договору).

Пунктом 6.4. договору встановлено, що розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.

Відповідно до п. 6.6. договору оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим Договором здійснюється Споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка Оператора ГРМ. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться Споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.

Згідно п. 8.1 договору за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність згідно з цим Договором та чинним законодавством України.

У разі порушення Споживачем строків оплати за цим договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (п. 8.2. договору).

Пунктом 12.1 договору передбачено, що він укладається на невизначений строк.

Відповідно до п. 12.3 договору він може бути розірваний за згодою Сторін або за ініціативою Споживача у порядку, визначеному законодавством України.

Сторони не заперечували, що за згодою сторін договір розірвано на підставі листа позивача від 04.10.2023, проте таких доказів суду не надали.

Відповідно до Постанови НКРЕКП від 22.12.2021 №2774 встановлено тариф на послуги розподілу природного газу у розмірі 1,54 грн. за 1 м3 на місяць (без урахування ПДВ).

16.11.2022 між КЕВ м. Чернівці та АТ «Оператор газорозподільної системи «Хмельницькгаз» укладено додаткову угоду №1/0942084Z50EB016, якою додаток 4 до Типового договору викладено в новій редакції як Додаток 4.1 та доповнено договір Додатком 4.2.

Згідно Додатку 4.1 до Договору за адресою вул. Сіцинського, 13, м. Кам`янець-Подільський у КЕВ м. Чернівці обліковується лічильник ACD №6157332 величина приєднаної потужності точки обліку якого становить 26,2337 м3/год., номінальні витрати природного газу на одиницю ГСО становить 11,47 м3/год., режим роботи 24 год/добу. Обсяг витрат природного газу за добу становить 0,018145 м3.

Місячний обсяг вартості природного газу визначається залежно від кількості днів у звітному місяці.

Додатком 4.2 до Договору передбачено, що за адресою вул. Сіцинського, 13, м. Кам`янець-Подільський у КЕВ м. Чернівці обліковується лічильник RS/2,4LA №215102 величина приєднаної потужності точки обліку якого становить 10,4935 м3/год., номінальні витрати природного газу на одиницю ГСО становлять 4,9 та 1,19 м3/год., режим роботи 24 год/добу. Обсяг витрат природного газу за добу становить 0,008168 м3.

Місячний обсяг вартості природного газу визначається залежно від кількості днів у звітному місяці.

На виконання вимог абзацу восьмого пункту 2 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ, відповідно до акта приймання-передачі за вересень 2022 року №XM00091195 від 30.09.2022 року, сторонами погоджено, що величина замовленої потужності на 2022 рік по об`єкту споживання за адресою: м. Кам`янець-Подільський, вул. Сіцинського, буд. 13 складає відповідно до спожитих обсягів у попередньому газовому році 24 169,05 м. куб.

Величина замовленої потужності на 2022 рік по об`єкту споживання за цією адресою складає відповідно до заяви споживача від 21.11.2022 року №576/2048 - 10 578,00 м3.

Згідно підписаного відповідачем акта наданих послуг №ХМЯ83023243 від 30.09.2023 АТ «Хмельницькгаз» надало у вересні 2023 року відповідачу послуги з розподілу природного газу в розмірі 2 895,59 м. куб. природного газу на загальну суму 5 351,05 грн. з ПДВ.

Із поданого позивачем розрахунку вбачається, що оплату за поставлений газ відповідач здійснив частково та не виконав зобов`язання у визначений договором строк, внаслідок чого заборгованість відповідача перед позивачем становить 4845,72 грн.

В матеріалах справи наявний лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1, яким остання засвідчила форс-мажорні обставини: військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Вищевказаним листом Торгово-промислова палата України підтвердила, що вищевказані обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язкам, виконання яких/го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Докази погашення заборгованості в матеріалах справи відсутні.

Враховуючи вищенаведене Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Хмельницькгаз» звернулось до КЕЧ м. Чернівц з позовом стягнення заборгованості за послуги з розподілу природного газу в сумі 5 511,24 грн, з яких: 4 845,72 грн основного боргу, 520,15 грн пені, 96,91 грн інфляційних втрат та 48,46 грн 3% річних.

Норми права та мотиви, якими керується суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та висновки суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст.626 ЦК України). Визначення поняття зобов`язання міститься у ч.1 ст. 509 ЦК України. Відповідно до цієї норми зобов`язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про ринок природного газу" - постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором.

Згідно з частиною першою статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

За змістом частини першої статті 901, частини першої статті 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частина 1 ст.526 ЦК України передбачає, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ст. 530 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Проаналізувавши у сукупності норми законодавства та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що наявність правовідносин між позивачем і відповідачем з кореспондуючими цим правовідносинам правами та обов`язками підтверджується діями сторін: позивач протягом вересня 2023 надав послуги з розподілу природного газу в розмірі 2895,59 куб., а відповідач отримував і користувався даними послугами. Споживачі зобов`язані оплатити послуги з розподілу природного газу, якщо вони фактично користувалися ними, а відсутність бюджетних асигнувань не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Щодо тверджень скаржника, що договір розірвано на підставі листа позивача від 04.10.2023, а відтак зобов`язання за таким припинились, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з частиною 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона - виконавець, зобов`язується за завданням другої сторони - замовника, надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (частина 1 статті 903 Цивільного кодексу України).

Статтею 905 Цивільного кодексу України визначено, що строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини 1 статті 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Частиною 2 цієї статті визначено, що припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Стаття 599 Цивільного кодексу України та стаття 202 Господарського кодексу України встановлюють, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Поряд з належним виконанням законодавство передбачає і інші підстави припинення зобов`язань (прощення боргу, неможливість виконання, припинення за домовленістю, передання відступного, зарахування). Однак, чинне законодавство не передбачає таку підставу припинення зобов`язання як закінчення строку дії договору.

Тобто, зобов`язання, не виконане належним чином, продовжує існувати, незважаючи на закінчення строку дії договору.

Аналогічна позиція викладено в постанові Верховного Суду від 9.04.2020 року у справі № 910/4962/18.

Відтак, враховуючи ту обставину, що відповідач не виконав свого обов`язку щодо оплати послуг за розподіл природного газу, поставленого на підставі Типового договору від 01.01.2016, то таке зобов`язання продовжує існувати незалежно від припинення дії вказаного договору аж до повного виконання відповідачем свого обов`язку по оплаті.

Щодо тверджень скаржника про звільнення від відповідальності у зв`язку із відсутністю державного фінансування.

Частиною 2 статті 617 Цивільного кодексу України та частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України встановлено, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов?язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов?язання.

Положеннями статті 1 Цивільного кодексу України визначено, що однією із ознак майнових відносин є юридична рівність їх учасників, в тому числі й органів державної влади, а тому самі лише обставини, пов?язані з фінансуванням установи чи організації з державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, не виправдовують бездіяльність замовника та не заперечують обов?язку такого органу, який виступає стороною зобов?язального правовідношення, від його виконання належним чином.

Відповідно до постанови Касаційного господарськиого суду Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 916/1345/18, у якій суд щодо зв?язку бюджетного фінансування та необхідності дотримання зобов?язань зазначив: «...відхилив посилання скаржника на відсутність бюджетних коштів та зауважив, що Європейський суд з прав людини у рішеннях від 18 жовтня 2005 року у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» та від 30 листопада 2004 року у справі «Бакалов проти України» зазначив, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов?язання.».

Аналогічні правові висновки викладено в постановах КГС у складі ВС від 27.03.18 у справах ВСУ від 22.03.17 №3-77г17, у постановах КГС у складі ВС у справах №925/246/17, №925/974/17, а також у постанові ВП ВС від 10.04.2018 у справі №12-46гс18.

Враховуючи зазначене, відсутність бюджетного фінансування відповідача не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов?язання.

Щодо нарахування пені, інфляційних втрат та 3% річних, колегія суддів зазначає таке.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (ст.610 ЦК України). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 ЦК України).

В силу положень статті 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

У відповідності до ч. 1 ст. 546 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частиною 1 статті 550 Цивільного кодексу України передбачено, що право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Статтею 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Господарське правопорушення може полягати як у порушенні нормативно встановлених правил здійснення господарської діяльності, так і у порушенні договірних зобов`язань. Господарсько-правова відповідальність за порушення договірних зобов`язань також поділяється на встановлену законом і договірну. Необхідною умовою застосування такої відповідальності є визначення у законі чи у договорі управненої та зобов`язаної сторони, виду правопорушення, за вчинення якого застосовується відповідальність, штрафні санкції і конкретний їх розмір. Аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 10.12.2019 у справі № 904/4156/18.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Як зазначалось вище, згідно із пунктом 8.2 укладеного між сторонами договору у разі порушення Споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Вказаний пункт договору узгоджується із положеннями ст. ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», згідно з якими платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Місцевий господарський суд, перевіривши підстави, строки та правильність нарахування пені, відповідно до положень п. 8.2 Типового договору та ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», при цьому врахувавши відсутність клопотання відповідача про зменшення розміру нарахованих штрафних санкцій дійшов висновку, що розрахована АТ «Оператор газорозподільної системи» «Хмельницькгаз» пеня за період з 01.03.2023 по 31.07.2023 за кожен день прострочення в загальній сумі складає 520,00 грн.

Суд апеляційної інстанції, перевіривши правильність здійсненого судом першої інстанції розрахунку пені, вважає його арифметично вірним. Відтак, позовна вимога про стягнення пені у розмірі 520. 00 грн. підставно задоволена судом першої інстанції.

При цьому, колегія суддів критично оцінює посилання скаржника на неврахування судом першої інстанції факту визнання форс-мажорною обставиною військової агресії російської федерації проти України, що стало підставою для введення в Україні воєнного стану 24.02.2022, виходячи з наступного.

Торгово-промислова палата України листом від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 визнає форс-мажорною обставиною військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24 лютого 2022 року, та підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними, як для суб`єктів господарювання так і для населення.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо).

Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести, а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

За загальним правилом, неможливість виконати зобов`язання внаслідок дії обставин непереборної сили відповідно до вимог законодавства є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання (ч. 1 ст. 617 ІДК України).

Між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов`язання має бути прпчинно-наслідковий зв`язок. Тобто, неможливість виконання зобов`язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин.

Для застосування форс-мажору (обставин непереборної сили) як умови звільнення від відповідальності судам необхідно встановити, які саме зобов`язання зa договором були порушені/невиконані та причину такого невиконання.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного (заздалегідь встановленого) характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них, як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21, від 30.05.2022 у справі № 922/2475/21, від 30.11.2021 у справі № 913/785/17.

Таким чином, сам факт введення воєнного стану не може вважатись належною правовою підставою для не виконання зобов`язань. Обставини, які виникли у зв`язку з війною мають безпосередньо впливати на можливість контрагента виконати свій обов`язок, отже сторона, яка посилається на вказану обставину повинна довести зв`язок між неможливістю виконання рішення та військовими діями.

Водночас, відповідачем не доведено на підставі належних та допустимих доказів факту неможливості виконання своїх зобов`язань з оплати за поставлений позивачем природний газ внаслідок введення воєнного стану, та наявності прямого причинно-наслідкового зв`язку між його введенням та невиконанням зобов`язань.

Статтею 625 Цивільного кодексу України унормовано, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Позивачем при поданні позовної заяви за неналежне виконання договірних зобов`язань відповідачем за період з 11.10.2023 по 09.02.2024 по заборгованості вересня 2023 року заявлено до стягнення 3 % річних в розмірі 48, 46 грн. та інфляційні втрати в розмірі 96, 91 грн.

Перевіривши розрахунки позивача, судом апеляційної інстанції встановлено, що такі проведено вірно у відповідності до встановлених обставин справи, про що судом першої інстанції зроблено обгрунтований висновок.

Щодо доводів апеляційної скарги на додаткове рішення Господарського суду Чернівецької області від 29.05.2024, колегія суддів враховує наступне.

Згідно зі ст.16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п.12 ч.3 ст. 2 зазначеного Кодексу).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст.124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами: - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).

Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 цього Кодексу).

Водночас за змістом ч.4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За змістом п. 1 ч.2 ст.126, ч.8 ст.129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Відповідно до ч.1 ст.26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.05.2024 позивачем подано клопотання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.

На підтвердження вартості послуг адвоката у сумі 3000,00 грн. відповідачем долучено: копію договору про надання правової допомоги №38А290-16800-23 від 01.06.2023; копію додаткової угоди №5 від 01.02.2024, акта приймання-передачі наданих послуг б/н від 16.05.2024 на суму 3000,00 грн. та копію звіту про надані послуги, що є додатком до акта приймання-передачі наданих послуг. Крім того, до позовної заяви було долучено копію довіреності від 09.01.2024 №01Др-4-0124 в якій зазначено, що Канюка Т.В. є адвокатом.

Так, 01.06.2023 між Адвокатським бюро «Тетяни Канюки» та АТ «Оператор газорозподільної системи «Хмельницькгаз» укладено договір про надання правової допомоги №38А290-16800-23, відповідно до умов договору Адвокатське об`єднання зобов`язується надавати правову допомогу, в тому числі за окремими дорученнями клієнта.

Пунктом 2.1.2 вищевказаного договору передбачено, що адвокат зобов`язується представляти інтереси Клієнта у будь-яких судах України усіх інстанцій та третейських судах (арбітражах) з правами, наданими чинним законодавством позивачу (заявнику, скаржнику), відповідачу (боржнику) та третій особі в обсязі наданих Клієнтом повноважень згідно з довіреністю та здійснювати професійну діяльність Адвоката згідно з умовами договору.

Згідно пункту 4.1. договору вартість послуг Адвоката (гонорар) складається з:

4.1.1. плати, яка визначається додатковою угодою до даного Договору по кожній судовій справі, який є його невід`ємною частиною. Сторони погодили, що гонорар Адвоката за надання правничої допомоги за 1 (одну) годину роботи Адвоката, який визначається додатковою угодою до даного Договору по кожній судовій справі, становить не менше 1 000 (однієї тисячі) грн.

4.1.2. плати, що розраховується як 12% від стягнутих та/або перерахованих на користь Клієнта, внаслідок претензійно-позовної роботи Адвоката, коштів штрафних та/або фінансових санкцій (інфляційні нарахування, проценти річних, пеня).

4.1.3. плати, що розраховується як 12% від стягнутих та/або перерахованих на користь Клієнта, внаслідок позовної роботи Адвоката, коштів за необліковані об`єми (обсяги) природного газу.

Пунктом 4.2. вищевказаного договору сторони погодили, що на визначення розміру гонорару Адвоката впливають строки та результати вирішення спірних правовідносин, обсяг правових послуг, необхідних для досягнення бажаного результату, належного виконання окремих доручень Клієнта та інші істотні обставини.

Згідно пункту 4.6. договору Адвокат щоквартально, до 5 числа місяця, наступного за звітним кварталом, надсилає Клієнту Акт приймання-передачі послуг, складений на підставі інформації, отриманої від клієнта згідно п. 4.5. договору, що підлягає сплаті на користь Адвоката (гонорар). Клієнт підписує і повертає Адвокату один примірник акта приймання-передачі наданих послуг або надсилає Адвокату мотивовану відмову від його підписання протягом 5 (п`яти) робочих днів після одержання акту приймання-передачі наданих послуг. У разі, якщо Адвокат протягом 5 (п`яти) робочих днів після одержання акта приймання-передачі наданих послуг, не одержить від Клієнта підписаний акт або мотивовану відмову від його підписання, сторони визнають, що такий акт приймання-передачі послуг вважається підписаним, а послуги наданими Адвокатом і прийнятими Клієнтом в обсязі і на умовах, зазначених у такому акті.

Відповідно до пункту 1. додаткової угоди №5 до договору про надання правової допомоги від 01.06.2023 №38А290-16800-23 Адвокат зобов`язується надати Клієнту професійну правничу допомогу із супроводження в суді першої інстанції справи за позовом Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Хмельницькгаз» до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Чернівці про стягнення заборгованості за розподіл природного газу та штрафних/фінансових санкцій, що включає в себе підготовку процесуальних документів та представництво інтересів Клієнта під час судового розгляду справи за даною позовною заявою.

Пунктом 3 вищевказаної додаткової угоди передбачено, що вартість послуг, що надаються Адвокатом за умовами даної додаткової угоди, визначається відповідно до п.4.1.1. договору про надання правової допомоги від 01.06.2023 року та складає:

3.1.1. гонорар Адвоката за надання правничої допомоги щодо супроводження справи в суді першої інстанції становить 3 000 ( три тисячі) грн.

Приймання послуг, наданих на виконання додаткової угоди здійснюється шляхом складання сторонами актів приймання-передачі наданих послуг, порядок складання яких визначено в п. 4,1., 4.5., 4.6., 4.7. Договору.

Пунктом 5 додаткової угоди передбачено, що вартість послуг, що вказана у п. 3 даної додаткової угоди, сплачується Клієнтом на розрахунковий рахунок Адвоката протягом 30 (тридцяти) днів після підписання актів наданих послуг.

Згідно акта приймання-передачі наданих послуг від 16.05.2024, Адвокатом надано Замовнику професійну правничу допомогу за договором та додатковою угодою №5 від 01.02.2024, розмір оплати за яку складає 3 000 (три тисячі) грн. 00 коп.

В пункті 2 вищевказаного акта приймання-передачі зазначено, що замовник підтверджує, що вказана у Звіті правнича допомога, надана Адвокатом у повному обсязі, належної якості, претензій та зауважень щодо об`єму та якості надання правничої допомоги Замовник до Адвоката не має.

В матеріалах справи наявний звіт про надані послуги за договором про надання правової допомоги №38А290-16800-23 від 01.06.2023 та додаткової угоди №5 від 01.02.2024, згідно якого адвокатом надано Клієнту наступні послуги:

1. формування правової позиції Замовника у справі №924/190/24 (аналітика та новели законодавства, судова практика з подібних правовідносин);

2. складання процесуальних документів: позовна заява, відповідь на відзив, додаткові пояснення;

3. формування пакету документів та виготовлення сканованих копій, направлення процесуальних документів, складених адвокатом, з додатками, сторонам справи та до суду через підсистему Електронний Суд;

4. участь у судових засіданнях по спразі №924/190/24.

Вартість послуг - являється гонораром фіксованого розміру. Адвокатом надано Замовнику професійну правничу допомогу за договором про надання правової допомоги №38A290- 16800-23 від 01.06.2023 та додатковою угодою №5 від 01.02.2024, розмір оплати за яку складає 3 000 (три тисячі) грн. 00 коп.

Доказів здійснення позивачем оплати адвокату Канюки Тетяні Володимирівні за надану правничу допомогу до заяви не додано.

Матеріалами справи підтверджено, що документи, які подавались до суду від імені позивача, підписані адвокатом Канюкою Т.В. та надсилались нею особисто до суду та відповідачу.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Щодо тверджень про недоречність розмежування таких послуг як формування правової позиції у справі та складання позовної заяви та додаткових пояснень по справі, колегія суддів зазначає, що позивач дійсно помилково визначив такі послуги як окремі та самостійні, а не як складові частини послуги з підготовки позовної заяви.

Однак саме по собі це твердження відповідача жодним чином не спростовує того факту, що адвокатом виконувались роботи з підготовки позовної заяви та додаткових пояснень, які повинні бути оплачені.

Суд критично оцінює твердження скаржника про відсутність грошових витрат на участь представника позивача в судовому засіданні, оскільки таке проводилось в режимі відеоконференції, адже представник брав участь в судовому засіданні, надавав пояснення щодо обставин справи, що повинно бути враховано при розрахунку гонорару.

Беручи до уваги наведені вище правові норми, надавши оцінку поданим заявником (позивачем) доказам на підтвердження понесених ним витрат, виходячи з критеріїв обґрунтованості, пропорційності (співмірності) до предмета спору, справедливості та розумності таких витрат, колегія суддів констатує наявність правових підстав про стягнення з відповідача понесених позивачем витрати на правову допомогу у розмірі 1000,00 грн., які відповідають критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) і ці витрати є співрозмірними з виконаною роботою, про що судом першої інстанції зроблено вірний висновок.

Підсумовуючи все вищевказане, колегія суддів зазначає, що доводи скаржника не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги. Ці доводи не спростовують фактів, покладених в основу рішення Господарського суду Чернівецької області від 16.05.2024 та додаткового рішення від 29.05.2024 року у справі №924/190/24.

Пунктами 1, 3 частини 1 статті 129 Конституції України одними з основних засад судочинства визначені рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із п.1 ст.76 ГПК України суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Ryabykh v.Russia» від 24.07.2003 року, «Svitlana Naumenko v. Ukraine» від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Обов`язок судів обґрунтовувати свої рішення не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010, остаточне від 10.05.2011).

Підсумовуючи вищевказане, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції вірно встановив обставини, що мають значення для справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, прийняв законні та обґрунтовані рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому їх необхідно залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 129, 236, 244, 269, 270, 275, 276, 281, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ :

1. Апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу міста Чернівці - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Чернівецької області від 16.05.2024 та додаткове рішення Господарського суду Чернівецької області від 29.05.2024 у справі № 924/190/24- залишити без змін.

3. Судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню не підлягає.

5. Матеріали справи № 924/190/24 повернути Господарському суду Чернівецької області.

Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.

Повний текст постанови складено 12.08.2024.

Головуючий суддяГалушко Н.А.

суддяЖелік М.Б.

суддяОрищин Г.В.