Постанова

від 07.08.2024 по справі 918/788/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2024 року Справа № 918/788/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Маціщук А.В. , суддя Філіпова Т.Л.

секретар судового засідання Мельников О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю виробниче підприємство "Акватон" на рішення Господарського суду Рівненської області від 30 квітня 2024 року по справі №918/788/23 (суддя Бережнюк В.В.)

час та місце ухвалення рішення: 30 квітня 2024 року; м. Рівне, вул. Набережна, 26-А; вступна і резолютивна частина проголошена о 14:20 год; повний текст рішення складено 2 травня 2024 року

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліз"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Акватон"

про стягнення 1 105 385 грн 70 коп.

за участю представників сторін:

від Позивача - Сідельникова О.Л.;

від Відповідача - Корсун Р.А..

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕЛІЗ" (надалі - Позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Акватон" про стягнення 735 000 грн попередньої оплати за непоставлений товар, 59 102 грн 05 коп. пені, 286 773 грн 21 коп. інфляційних втрат, 48 812 грн 05 коп. 3% річних.

В обгрунтування позовної заяви Позивач посилався на те, що між Позивачем та Відповідачем укладено Договір поставки №04 від 4 січня 2021 року (надалі - Договір; том 1, а.с. 11-14), за яким Відповідач зобов`язався передати у власність Позивача у встановлений строк, а Позивач зобов`язався прийняти і оплатити у встановлений строк мідний емальований провід, в подальшому названий "Товар" в кількості та на умовах, які передбачені цим Договором, а саме - ПЕТ-155, ПЕТД2 - 200, ПЕЕАІ2-Д200А у загальній кількості: ПЕТ-155, ПЕТД2-200 - 20000 кг та ПЕЕАІ2-Д200А - 60000 кг. Вказує, що товар протягом строку дії цього Договору постачається окремими партіями. Позивач на виконання умов Договору оплатив кошти в якості попередньої оплати за товар 735 000 грн та що Відповідач не виконав свої зобов`язання по поставці продукції. Тому Позивач нарахував Відповідачу 59 102 грн 05 коп. пені за період 12 травня 2021 року по 12 листопада 2021 року, 286 773 грн 21 коп. інфляційних втрат за період травень 2021 року - червень 2023 року, 48 812 грн 05 коп. 3% річних за період з 12 травня 2021 року по 28 липня 2023 року.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 11 жовтня 2023 року прийнято до розгляду заяву Позивача про зміну предмета позову (вх.№4410/23 від 11 вересня 2023 року), відповідно до якої Позивач просив стягнути 735 000 грн попередньої оплати за непоставлений товар, 67821 грн 37 коп. пені, 260708 грн 50 коп. інфляційних втрат, 41864 грн 79 коп. 3% річних (том 1, а.с. 147).

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 30 квітня 2024 року позов задоволено (том 2, а.с. 69-77). Стягнуто з Відповідача на користь Позивача 735 000 грн 00 коп. коштів, перерахованих як попередня оплата за непоставлений товар, 67 821 грн 37 коп. пені, 260 708 грн 50 коп. інфляційних втрат, 41 864 грн 79 коп. 3% річних. Також покладено на Відповідача витрати по сплаті судового збору в розмірі 16580 грн 79 коп. та 10037 грн 16 коп. витрат на оплату почеркознавчої експертизи.

Приймаючи дане рішення, місцевий господарський суд зазначив, що експертною установою встановлено, що ОСОБА_1 не підписував спірні видаткові накладні №125/З-2 від 30 квітня 2021 року та № 128/З-2 від 30 квітня 2021 року, а отже, не отримував товар за згаданими накладними. Будь-яких інших доказів, які б підтверджували передання товару Відповідачем Позивачеві, суду не надано. Відтак, суд першої інстанції виснував, що внаслідок довготривалого невиконання Відповідачем свого обов`язку з передачі товару, Позивач заявив про небажання продовжувати господарські відносини з Відповідачем щодо постачання замовленого товару, зазначивши, що правовідносини між сторонами є припиненими, а грошові кошти в розмірі 735 000 грн підлягають стягненню з Відповідача як такі, що Позивач хоче повернути (стягнути).

Що ж до нарахування 67 821 грн 37 коп.. пені, то суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні зазначив, що Позивач виконав свої зобов`язання, здійснивши попередню оплату у розмірі 100% по рахунку № 99/з-2 від 26 квітня 2021 року в сумі 735 000 грн 00 коп. та що 1 вересня 2021 року на електронну адресу info@akvaton.com спрямовано лист щодо виконання умов Договору, де запропоновано здійснити поставку продукції на суму виконаної попередньої оплати й додано акт звіряння взаємних розрахунків. 21 вересня 2021 року на електронну адресу Позивача надійшла відповідь щодо відмови у поставці через відсутність заборгованості. 29 вересня 2021 року на адресу Відповідача надсилалася чергова заявка на постачання за вих. №430 від 29 вересня 2021 року та Акт звіряння взаємних розрахунків. Суд констатував, що у заявці передбачено вимога поставити вказаний у заявці товар у строк до 14 жовтня 2021 року і зазначено за якими договорами й рахунками. Останній день відвантаження Товару, згідно умов Договору й зазначеної заявки суд визначив 14 жовтня 2021 року.

На підставі наведених правових норм та зважаючи на допущене Відповідачем порушення Договору, місцевий господарський суд дійшов висновку, що у Позивача виникло право вимагати від Відповідача сплати пені за порушення умов Договору в силу пункту 5.3 Договору.

Провівши перерахунок штрафних санкцій, суд першої інстанції констатував, що він є арифметично правильним у розмірі - 67 821 грн 37 коп. пені за період 15 жовтня 2021 року по 13 квітня 2023 року.

Щодо клопотання Відповідача про закриття провадження у частині вимог про стягнення 56705 грн 75 коп. пені то суд першої інстанції вказав, що згідно наданих Відповідачем до відзиву копій з матеріалів справи №918/1017/21 вбачається, що в останній сума пені була нарахована інша, та заявлена до стягнення за інші періоди. Тобто вимога про стягнення пені у справі №918/1017/21 не була ідентичною з пенею, що нарахована у справі №918/788/23.

Що ж до стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, то суд першої інстанції зазначив, що при перевірці поданого Позивачем розрахунку інфляційних втрат судом з`ясовано, що Позивач нарахував Відповідачу 260 708 грн 50 коп. інфляційних втрат за період жовтень 2021 року - червень 2023 року, а також 41 864 грн 79 коп. 3% річних за період 15 жовтня 2021 року по 7 вересня 2023 року.

Суд першої інстанції здійснив власний розрахунок, використовуючи калькулятор інформаційно-правової системи "LIGA360: Ліга:Закон Юрист" та зазначив, що сума інфляційних втрат та річних нарахована Позивачем є арифметично вірною.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, Відповідач звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій з підстав, висвітлених в ній, просить суд апеляційної інстанції рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог (том 2, а.с. 82-87).

Мотивуючи апеляційну скаргу, Відповідач звертає увагу апеляційного господарського суду на те, що усі вказані Відповідачем довіреності видані Позивачем водію ОСОБА_1 . Довіреності та зразок підпису ОСОБА_2 засвідчені підписом керівника Позивача ОСОБА_3 та скріплені печаткою Позивача, з чого апелянт виснує, що спірні видаткові накладні та накладні, що визнаються Позивачем, підписала одна й та сама особа. Враховуючи, що накладні скріплені печаткою Позивача, підписати їх міг тільки працівник Позивача (в тому числі хтось інший замість ОСОБА_1 )., констатуючи, що аби пересвідчитися, що саме ОСОБА_1 підписав усі накладні, а не тільки спірні, Відповідачем було запропоновано друге питання експерту: "Чи виконано підпис від імені представника Позивача у видаткових накладних наданих Відповідачем ?"

Відповідач в апеляційній скарзі зазначає, що однією з позовних вимог було стягнення пені, в тому числі за порушення строків поставки за рахунком № 99/З-2 від 26 квітня 2021 року на суму 735 000 грн і проведеною по ньому оплатою платіжним дорученням № 1247 від 27 квітня 2021 року. Пеня нарахована в розмірі 56 705 грн 75 коп. за період з 12 травня 2021 року по 11 квітня 2021 року на суму боргу 735 000 грн. За твердженнями апелянта в позовній заяві, що розглядалась у справі № 918/1017/21, було заявлено вимогу про стягнення пені, що є аналогічною вимогою про стягнення пені в даній справі № 918/788/23. Оскільки ухвалою Господарського суду Рівненської області у справі № 918/1017/21 від 11 січня 2022 року провадження у справі в частині стягнення пені в сумі 56 705 грн 75 коп. закрито, повторне звернення з такою вимогою в даній справі (№ 918/788/23) не допускається. У зв`язку з наведеним провадження в даній справі щодо стягнення пені в сумі 67821 грн 37 коп. за позиції апелянта підлягає закриттю на підставі пункту 4 частини 1 і частини 3 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач зазначив, що виходячи з обставин, викладених у рішенні суду, вбачається незаконність нарахування інфляційних втрат і річних за період з 15 жовтня 2021 року та що з листа Позивача від 1 вересня 2021 року вбачається, що він не вимагає повернути попередню оплату, а наполягає на відвантаженні замовленого товару. За вказаного, апелянт наголошує, що обов`язок повернення передоплати за товар у випадку його не поставки мав би виникнути у Відповідача лише в січні 2023 року, коли останнім отримано вимогу на суму 1010071 грн від Позивача. Таким чином, Відповідач вважає, що нарахування інфляційних втрат і річних за період з 15 жовтня 2021 року по 2 січня 2023 року безпідставним, оскільки, навіть якщо допустити не поставку товару в цей період, у Відповідача було відсутнє грошове зобов`язання у вигляді зобов`язання з повернення передоплати.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 10 червня 2024 року по справі №918/788/23 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Відповідача та запропоновано Позивачу в строк протягом 7 днів з дня вручення даної ухвали надати до відділу канцелярії та документообігу суду відзив на апеляційну скаргу з доказами його надсилання апелянту.

21 червня 2024 року на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду, на виконання вимог ухвали апеляційного господарського суду, надійшов відзив від Позивача, в котрому Позивач, заперечив проти доводів апеляційної скарги Відповідача та просив залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. При цьому, Позивач зазначив, що згідно висновків експерта підписи від імені ОСОБА_1 , що містяться у графі "Отримав(ла)" у видатковій накладній №125/3-2 від 30 квітня 2021 року та у графі "Отримав(ла)" у видатковій накладній № 128/3-2 від 30 квітня 2021 року, виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою. Констатував, що факт постачання продукції має підтверджуватися первинними документами. За таких умов, відсутність належних первинних документів, на переконання Позивача, підтверджує відсутність постачання відповідної продукції й те, що внесена Позивачем попередня оплата в сумі 735 000 грн 00 коп. підлягає стягненню з Відповідача. Позивач при цому вважає, що Відповідач не надав жодних належних і допустимих доказів виконання господарського зобов`язання.

Щодо тверджень Відповідача про необхідність закриття провадження у справі у зв`язку з тим що у листопаді 2021 року Позивач звернувшись до Господарського суду Рівненської області про стягнення коштів однією з позовних вимог визначав стягнення пені за порушення строків поставки за рахунком № 99/з-2 від 26 квітня 2021 року до Договору, то таке твердження Відповідача Позивач вважає таким, що не відповідає дійсним обставинам справи, вказуючи на те, що вбачається з доданої останнім до відзиву позовної заяви й заяви про зменшення позовних вимог, оскільки таку заборгованість не включено до поданої позовної заяви.

Позивач у відзиві також вказав, що правовідношення, в якому у зв`язку із фактичним закінченням строку поставки у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 ЦК України, є грошовим зобов`язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3 % річних на підставі частини другої статті 625 цього Кодексу. Констатував, що Позивачем подалася заява про зміну предмету позову, в якій міститься розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат, з урахуванням моменту настання обов`язку Відповідача повернути передплачені грошові кошти.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 26 червня 2024 року по справі №918/788/23 проведення підготовчих дій закінчено та розгляд апеляційної скарги призначено на 7 серпня 2024 року об 15:20 год..

Через підсистему «Електронний суд» Відповідач подав додаткові пояснення у справі в яких вказав, що Позивач відмовився від товару і заявив вимогу про повернення передоплати лиш у своєму листі, направленому Відповідачу 20 грудня 2022 року і отриманому в січні 2023 року. Отже, якщо у Відповідача б і виникло зобов`язання з повернення передоплати, то це було 4 січня 2023 року.

У зв`язку із відпусткою судді-члена колегії Бучинської Г.Б., на підставі Службової записки головуючого судді по даній справі, розпорядженням керівника апарату суду від 6 серпня 2024 року за 01-05/674 призначено заміну судді-члена колегії в справі №918/788/23.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Філіпова Т.Л., суддя Маціщук А.В..

Водночас від Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліз" до суду апеляційної інстанції через підсистему "Електронний суд" надійшла заява про проведення судового засідання в режимі відеоконференцзв`язку за допомогою власних технічних засобів.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду прийнято справу №918/788/23 до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Філіпова Т.Л., суддя Маціщук А.В.. Заяву Позивача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції по справі №918/788/23 - задоволено. Забезпечено представнику Позивача участь в судовому засіданні по справі №918/788/23, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

В судовому засіданні від 7 серпня 2024 року представник Відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та просив скасувати рішення місцевого господарського суду і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Представник Відповідача вказав, що усі вказані Відповідачем довіреності видані Позивачем водію ОСОБА_1. Довіреності та зразок підпису ОСОБА_2 засвідчені підписом керівника позивача ОСОБА_3 та скріплені печаткою Позивача, з чого представник робить висновок, що спірні видаткові накладні та накладні, що визнаються Позивачем, підписала одна й та сама особа. Враховуючи, що накладні скріплені печаткою Позивача, підписати їх міг тільки працівник Позивача. Представник зазначив, що однією з позовних вимог є стягнення пені, в тому числі за порушення строків поставки за рахунком № 99/З-2 від 26 квітня 2021 року на суму 735 000 грн і проведеною по ньому оплатою платіжним дорученням № 1247 від 27 квітня 2021 року. Пеня нарахована в розмірі 56 705 грн 75 коп. за період з 12 травня 2021 року по 11 квітня 2021 року на суму боргу 735 000 грн. Представник Відповідача наголосив, що в позовній заяві, що розглядалась у справі № 918/1017/21, було заявлено вимогу про стягнення пені, що є аналогічною вимогою про стягнення пені в даній справі № 918/788/23. Представник вказав, що оскільки ухвалою Господарського суду Рівненської області у справі № 918/1017/21 від 11 січня 2022 року провадження у справі в частині стягнення пені в сумі 56 705 грн 75 коп. закрито, повторне звернення з такою вимогою в даній справі № 918/788/23 не допускається. Відповідач зазначив, що виходячи з обставин, викладених у рішенні суду, вбачається незаконність нарахування інфляційних втрат і річних за період з 15 жовтня 2021 року. Також представник констатував, що з листа Позивача від 1 вересня 2021 року вбачається, що він не вимагає повернути попередню оплату, а наполягав на відвантаженні замовленого товару. Саме тому обов`язок повернення передоплати за товар у випадку його не поставки за доводами представника апелянта мав би виникнути у Відповідача лише в січні 2023 року, коли останнім отримано вимогу на суму 1010071 грн від Позивача. Представник вказав, що нарахування інфляційних втрат і річних за період з 15 жовтня 2021 року по 2 січня 2023 року є безпідставним, оскільки, навіть якщо допустити не поставку товару в цей період, у Відповідача відсутнє грошове зобов`язання у вигляді зобов`язання з повернення передоплати.

В судовому засіданні від 7 серпня 2024 року, яке було проведено в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, представник Позивача заперечив проти доводів, наведених в апеляційній скарзі, з підстав, наведених у відзиві, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Зазначив, що згідно висновків експерта підписи від імені ОСОБА_1 , що містяться у графі "Отримав(ла)" у видатковій накладній №125/3-2 від 30 квітня 2021 року та у графі "Отримав(ла)" у видатковій накладній № 128/3-2 від 30 квітня 2021 року, виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою та що факт постачання продукції має підтверджуватися первинними документами. Представник констатував, що відсутність належних первинних документів підтверджує відсутність постачання відповідної продукції й те, що внесена Позивачем попередня оплата в сумі 735 000 грн 00 коп. підлягає стягненню з Відповідача. Щодо тверджень Відповідача про необхідність закриття провадження у справі у зв`язку з тим що у листопаді 2021 року Позивач звернувшись до Господарського суду Рівненської області про стягнення коштів однією з позовних вимог визначив стягнення пені за порушення строків поставки за рахунком № 99/з-2 від 26 квітня 2021 року до Договору, то таке твердження Відповідача не відповідає дійсним обставинам справи і це вбачається з доданої останнім до відзиву позовної заяви й заяви про зменшення позовних вимог, оскільки таку заборгованість не включено до поданої позовної заяви. Представник вказав, що правовідношення, в якому у зв`язку із фактичним закінченням строку поставки у Відповідача виникло зобов`язання повернути Позивачу суму попередньої оплати, тобто сплатити грошові кошти, відповідно до частини другої статті 693 ЦК України, є грошовим зобов`язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3 % річних на підставі частини другої статті 625 цього Кодексу. Констатував, що Позивачем подалася заява про зміну предмету позову, в якій міститься розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат, з урахуванням моменту настання обов`язку Відповідача повернути передплачені грошові кошти.

Заслухавши пояснення представника Позивача та Відповідача, дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що апеляційну скаргу Відповідач слід задоволити частково, оскаржуване рішення скасувати в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат та змінити в частині стягнення судового збору і витрат на оплату судової експертизи, шляхом викладення резолютивної частини рішення в редакції діючої постанови. При цьому суд апеляційної інстанції виходив з наступного.

З матеріалів справи слідує, що 4 січня 2021 року між Позивачем та Відповідачем укладено договір поставки №04 (надалі - Договір; том 1, а.с. 11-14).

Згідно пунктів 1.1, 1.2,1.3 Договору Відповідач зобов`язався передати у власність Позивача у встановлений строк, а Позивач зобов`язався прийняти і оплатити у встановлений строк мідний емальований провід, в подальшому названий "Товар" в кількості та на умовах, які передбачені цим Договором, а саме - ПЕТ-155, ПЕТД2 - 200, ПЕЕАІ2-Д200А у загальній кількості: ПЕТ-155, ПЕТД2-200 - 20000 кг та ПЕЕАІ2-Д200А - 60000 кг. Товар протягом строку дії цього Договору постачається окремими партіями. Безпосередня кількість і асортимент Товару, що підлягає поставці в межах партії, визначається сторонами додатково і вказується в Специфікаціях, які укладаються Сторонами і є не від`ємною частиною цього Договору, або вказується в погодженій сторонами відповідно до умов цього Договору заявці.

Пунктом 2.1 Договору передбачено, що ціна Товару на кожну партію Товару вказується в рахунку, що виставляється Відповідачем або в Специфікації. Ціна дійсна до оплати до останнього робочого дня місяця в якому виставлено рахунок або ж підписано специфікацію, якщо інше окремо не вказане в рахунку чи специфікації, якщо інше не передбачено Сторонами.

Відповідно пункту 2.2 Договору, розрахунки по Договору проводяться шляхом безготівкового перерахунку на розрахунковий рахунок Відповідача у обсязі 100% вартості Товару.

У відповідності до положень пункту 2.3 Договору Позивач зобов`язався повністю оплатити Товар (вартість партії Товару) до моменту його передачі (100% попередня оплата).

Пунктом 3.3 Договору визначено строк поставки партії Товару - 10-14 днів з дня зарахування 100% вартості партії Товару на рахунок Відповідача та за умови своєчасного отримання заявки на партію Товару, якщо інше не передбачено сторонами окремо в Специфікації.

Пунктом 3.6 Договорів встановлено базис поставки: склад за місцезнаходженням Відповідача, що відповідає умовам EXW, - склад Відповідача у м. Запоріжжя, відповідно до Інкотермс - 2010.

З матеріалів справи слідує, що на виконання умов Договору 26 квітня 2021 року Відповідач виставив рахунок № 99/з-2 від 26 квітня 2021 року на 735 000 грн, в тому числі ПДВ 122 500 грн на поставку Товару провід алюмінієвий ПЄЄАІ2- Д200А в кількості 5000 кг. (а.с. 15).

Позивач виконав свої зобов`язання, вчасно здійснивши попередню оплату у розмірі 100% по рахунку № 99/з-2 від 26 квітня 2021 року в сумі 735 000 грн 00 коп., у т.ч. ПДВ 122 500 грн, що підтверджується платіжним дорученням №1247 від 27 квітня 2021 року (том 1, а.с. 16).

Як вказує Позивач, Відповідач не виконав свої зобов`язання щодо поставки Товару. Тому сума заборгованості за Договором складає 735 000 грн.

У подальшому Позивачем (1 вересня 2021 року) на електронну адресу info@akvaton.com спрямовано лист щодо виконання умов Договору. Запропоновано здійснити поставку продукції на суму виконаної попередньої оплати й додано акт звіряння взаємних розрахунків.

21 вересня 2021 року на електронну адресу Позивача надійшла відповідь (вих .№ 349 від 21 вересня 2021 року) щодо відмови у поставці через відсутність заборгованості (том 1, а.с. 17-20).

20 грудня 2022 року Позивачем засобами Укрпошти на адресу Відповідача направлена вимога (без № / без дати), якою Позивач вимагав сплатити заборгованість за Договором з урахуванням штрафних санкцій: 735 000 грн основний борг, 45 126 грн 99 коп. пені, 26 037 грн 13 коп. 3% річних, 203 907 грн 72 коп. - інфляційних витрат (том 1, а.с. 21-25).

11 квітня 2023 року Позивач отримав відповідь на вимогу від Відповідача (вих.№ 94 від 6 квітня 2023 року) з додатками, зі змісту якої підтверджено: укладання Договору, виставлення рахунку та його оплату, але відмовлено в її задоволенні в повному обсязі з підстав відсутності заборгованості за непоставку продукції на суму 735000 грн. На підтвердження відсутності заборгованості Відповідачем надано копії видаткових накладних засвідчені підписом та печаткою Відповідача, а саме: видаткова накладна № 125/3-2 від 30 квітня 2021 року на суму 163 946 грн 21 коп. (1115,280 кг), та видаткова накладна № 128/3-2 від 30 квітня 2021 року на суму 571053 грн 79 коп. (1730,470кг) (том 1, а.с. 26-32).

Позивач у позовній заяві наполягав, що відповідно до відомостей бухгалтерського й податкового обліку Позивач не отримував продукцію, зазначену у наданих Відповідачем видаткових накладних (№125/3-2 від 30 квітня 2021 року на суму 163 946 грн 21 коп. та № 128/3-2 від 30 квітня 2021 року на суму 571 053 грн 79 коп.) не приймав її на облік та не відображав у бухгалтерському й податковому обліку.

Як встановлено пунктом 5.3 Договору, у випадку прострочення поставки Товару, Відповідач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості несвоєчасно поставленої партії Товару за кожен день такого прострочення.

Позивач нарахував Відповідачу 67 821 грн 37 коп. пені за період 15 жовтня 2021 року по 13 квітня 2023 року.

Посилаючись на статтю 625 Цивільного кодексу України Позивач нарахував Відповідачу 260 708 грн 50 коп. інфляційні втрати за період жовтень 2021 року по червень 2023 року, також 41 864 грн 79 коп. 3% річних за період 15 жовтня 2021 року по 7 вересня 2023 року.

Позивач зауважує, що представник Позивача ОСОБА_1 свідчить, що видаткові накладні N 125/3-2 від 30 квітня 2021 року та N128/3-2 від 30 квітня 2021 року, містять підроблені (сфальсифіковані) підписи, які сам ОСОБА_1 не виконував й цю продукцію не отримував та вказує, що інших водіїв, працюючих в Позивача у 2021 році, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей й транспортування продукції не видавалися.

В той же час, Позивач подав до матеріалів справи нотаріально засвідчену заяву від 15 вересня 2023 року свідка ОСОБА_1 , який з 2012 року працює в Позивача на посаді водія (том 1, а.с. 163).

Позивач звернувся до Відповідача з проханням надати оригінали видаткових накладних: N 125/3-2 від 30 квітня 2021 року та N 128/3-2 від 30 квітня 2021 року, для проведення почеркознавчої експертизи, про що зазначив у відповіді на відзив. Оригінали запитуваних накладних не надано.

По суті, для з`ясування обставин, що мають істотне значення для справи (а саме: чи є надані Відповідачем докази достовірними) необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо. Відтак, оскільки підпис власноруч ОСОБА_1 на долучених до відзиву видаткових накладних ним заперечувався, встановити чи належить цей підпис саме ОСОБА_1 можливо лише шляхом проведення почеркознавчої експертизи.

З огляду на вказане вище, ухвалою Господарського суду Рівненської області від 18 жовтня 2023 року за клопотанням Позивача призначено у справі №918/788/23 судову почеркознавчу експертизу. На вирішення судової експертизи поставлено наступне питання:

· Чи виконано підпис від імені представника Позивача у видаткових накладних: №125/3-2 від 30 квітня 2021 року та № 128/3-2 від 30 квітня 2021 року ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт id НОМЕР_1 , виданий 22.07.2019 р. органом 2313, зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_1 ), чи іншою особою?

Даною ухвалою проведення судової експертизи доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України. Витрати з проведення почеркознавчої судової експертизи покладено на Позивача. Зобов`язано Позивача та Відповідача надавати на вимогу експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України матеріали, необхідні для проведення експертизи. Зупинено провадження у справі №918/788/23 на час проведення експертизи.

26 лютого 2024 року до канцелярії суду від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України надійшов супровідний лист 3485/19567-4-23/32 від 21 лютого 2024 року, з яким надіслано Висновок судової почеркознавчої експертизи у справі №918/788/23. Також до суду повернуто господарську справу №918/788/23.

Згідно висновків експерта: підписи від імені ОСОБА_1 , що містяться: у графі "Отримав(ла)" у видатковій накладній №125/З-2 від 30 квітня 2021 року та у графі "Отримав(ла)" у видатковій накладній № 128/З-2 від 30 квітня 2021 року, виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою.

З огляду на вищевказані висновки та враховуючи невиконання Відповідачем умов Договору щодо поставки товару Позивач звернувся до суду за захистом порушеного, на його думку права, з позовом до Відповідача про стягнення 735 000 грн попередньої оплати за непоставлений товар, 59 102 грн 05 коп. пені, 286 773 грн 21 коп. інфляційних втрат, 48 812 грн 05 коп. 3% річних.

Аналізуючи встановлені обставини справи та переглядаючи спірні правовідносини на предмет наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції приймає до уваги, що між сторонами виникли правовідносини на підставі договору, який за своєю правовою природою є договором поставки, відтак до правовідносин, що виникли між сторонами на підставі даного договору слід застосовувати положення законодавства, що регулюють правовідносини поставки.

В силу дії статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Дослідивши докази, долучені як Позивачем так і Відповідачем до матеріалів справи, в підтвердження позовних вимог щодо стягнення попередньої оплати та штрафних санкцій за не поставку товару суд апеляційної інстанції констатує, що Позивач обгрунтовуючи свої позовні вимоги нормами матеріального права щодо стягнення попередньої оплати покликається на статтю 693 Цивільного кодексу України, зважаючи на доводи апеляційної скарги Відповідача щодо підписання первинних документів водієм Позивача, що свідчить про отримання товару.

В силу дії частин 1, 2 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Таким чином, відповідно до частини другої статті 693 Цивільного кодексу України у покупця виникає право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати від продавця, який одержав суму попередньої оплати товару і не поставив його у встановлений строк.

Отже, у розумінні приписів цієї норми покупцю належить право вимагати, крім іншого, повернення передоплати за непоставлений товар. При цьому, попередньою оплатою є часткова або повна оплата товару до його передання продавцем.

Визначене зазначеною нормою право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є за своїм змістом правом покупця на односторонню відмову від зобов`язання, внаслідок якої припиняється зобов`язання продавця перед покупцем по поставці товару і виникає нове грошове зобов`язання.

Виходячи з аналізу положень статті 693 Цивільного кодексу України умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Тобто, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

В той же час, оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі позову.

Можливість обрання певного визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.

Аналогічна правова позиція викладена і в постанові Верховного Суду від 5 червня 2018 року по справі № 904/8972/17.

Апеляційний господарський суд констатує, що Позивачем обрано такий варіант поведінки, як повернення суми попередньої оплати товару, а тому Позивач звернувся з даним позовом до господарського суду та просив стягнути 735000 грн попередної оплати за товар, який так і не був поставлений.

При цьому, Відповідач наполягає, що 30 квітня 2021 року Відповідач зі складу в м. Запоріжжі відвантажив Позивачу продукцію загальною вартістю 735000 грн за наступними видатковими накладними: № 125/3-2 на загальну суму 163 946 грн 21 коп. разом з ПДВ; № 128/3-2 на загальну суму 571 053 грн 79 коп. разом з ПДВ. За доводами апелянта товар отримано водієм ОСОБА_1 на підставі довіреності №657, виданої Позивачем 20 квітня 2021 року.

В матеріалах справи наявна заява свідка ОСОБА_1 , яка засвідчена нотаріусом та долучена судом до матеріалів справи. В обґрунтування поданої заяви ОСОБА_1 свідчить, що надані у відзиві Відповідачем видаткові накладні містять підроблені підписи, які він сам не виконував й цю продукцію не отримував.

Показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини, або які ґрунтуються на повідомленнях інших осіб.

На підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах.

Тобто, обставини поставки товару повинні підтверджуватись письмовими доказами, а саме належним чином оформленими документами бухгалтерського обліку.

Представником Відповідача не надано жодних документів, заперечень, пояснень на спростування обставин, зазначених у заяві свідка та не подані будь - які інші докази, що підтверджують поставку товару.

З огляду на що, колегія суду виснує, що зазначені в заяві свідка обставини, разом з наявними в матеріалах справи доказами є такими, що дозволяють встановити відсутність здійсненої поставки за видатковими накладними, на які посилається Відповідач у своєму відзиві.

Водночас як вже вказано вище в даній постанові, для з`ясування обставин, що мають істотне значення для справи (а саме: чи є надані Відповідачем докази достовірними) необхідні були спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо. Оскільки підпис власноруч ОСОБА_1 на долучених до відзиву видаткових накладних ним заперечується, встановити чи належить цей підпис саме ОСОБА_1 можливо було лише шляхом проведення почеркознавчої експертизи.

В той же час, ухвалою Господарського суду Рівненської області від 18 жовтня 2023 року за клопотанням Позивача призначено у справі №918/788/23 судову почеркознавчу експертизу. На вирішення судової експертизи поставлено наступне питання: чи виконано підпис від імені представника Позивача у видаткових накладних: №125/3-2 від 30 квітня 2021 року та № 128/3-2 від 30 квітня 2021 року ОСОБА_1 чи іншою особою?

26 лютого 2024 року до канцелярії суду від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України надійшов супровідний лист 3485/19567-4-23/32 від 21 лютого 2024 року, з яким надіслано Висновок судової почеркознавчої експертизи у справі №918/788/23. Також до суду повернуто господарську справу №918/788/23.

Згідно висновків експерта: підписи від імені ОСОБА_1 , що містяться: у графі "Отримав(ла)" у видатковій накладній №125/З-2 від 30 квітня 2021 року та у графі "Отримав(ла)" у видатковій накладній № 128/З-2 від 30 квітня 2021 року, виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою.

Даним висновком, як доказом, підтверджено доводи Позивача щодо непостачання товару Відповідачем для Позивача.

Суд констатує, що стаття 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачає, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до положень підпункту 2.1 частини 2 Положення про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку, затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 24 травня 1995 року №88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатись зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити; назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з абзацу 1 пункту 2.4 Положення, первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у грошовому та за можливості у натуральних вимірниках), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні і господарської операції.

Частиною 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Отже, обов`язковою умовою, що може бути доказом здійснення господарської операції саме з конкретним контрагентом, є наявність у первинному документі даних про осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, а також даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції з боку саме цього контрагента та дані, що дають змогу визначити повноваження такої особи на вчинення вказаних дій, особистий підпис вказаної особи.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, отже, судам у розгляді справи належить досліджувати, окрім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару (як-то: обставини здійснення перевезення товару, поставленого за спірною видатковою накладною, обставини зберігання та використання цього товару у господарській діяльності покупця).

У разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару.

У відповідності до пункту 2.5 Положення, повноваження на здійснення господарської операції особи, яка в інтересах юридичної особи або фізичної особи - підприємця одержує основні засоби, запаси, нематеріальні активи, грошові документи, цінні папери та інші товарно -матеріальні цінності (ТМЦ) згідно з договором, підтверджуються відповідно до законодавства. Такі повноваження можуть бути підтверджені, зокрема, письмовим договором, довіреністю, актом органу юридичної особи тощо.

Таким чином, експертною установою встановлено, що ОСОБА_1 не підписував спірні видаткові накладні №125/З-2 від 30 квітня 2021 року та № 128/З-2 від 30 квітня 2021 року, що в свою чергу (за відсутності інших доказів на спросутвання даного факту) свідчить про не отримання товару за згаданими накладними саме Позивачем.

Будь-яких інших доказів, які б підтверджували передання товару Відповідачем Позивачеві, до матеріалів справи не надано.

В той же час, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту. Отже, виходячи із наведеного, на момент звернення із тим чи іншим позовом, права та інтереси, на захист яких поданий позов вже мають бути порушені особою, до якої пред`явлений позов, тобто, законодавець пов`язує факт звернення до суду із наявністю вже порушених прав та інтересів позивача. Метою ж позову є розгляд спору і захист вже порушених суб`єктивних прав або законних інтересів позивача.

Окрім того, не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги щодо того, що Відповідач не знав про існуючу заборгованість по даному Договору, покликаючись при цьому на справу № 918/1017/21 (за позовом Позивача до Відповідача про стягнення заборгованості в сумі 1716574 грн 88 коп. за Договором № 03-01/2020 від 3 січня 2020 року) в якій позовні вимоги задоволено в повному обсязі, зазначаючи при цьому, про ніби-то свідоме не заявлення Позивачем позовних вимог в справі № 918/1017/21 разом із позовними вимогами заявленими в даній справі, що на переконання Відповідача, вказує про відсутність заборгованості по даних правовідносинах в справі № 918/788/23.

Спростовуючи дані твердження апелянта, колегія суду звертає увагу Відповідача на докази, долучені до матеріалів справи самим Відповідачем, а саме: заява про зменшення позовних вимог (том 1, а.с. 94-99). Зі змісту котрої вбачається зазначення Позивачем про те, що начальником юридичного відділу припущено помилку - включено до розрахунку не заявлену заборгованість за рахунком №99/3-2 від 26 квітня 2021 року на суму 735000 грн, яка існує, але за договором №04 від 4 січня 2021 року (який є підставою позовних вимог у даній справі), цю заборгованість не включено до поданої позовної заяви й буде завлено в іншому провадженні.

Зданого слідує, що Відповідач не міг бути не обізнаний про позицію Позивача щодо заявлення позовних вимог про стягнення заборгованості по Договору (який є підставою позовних вимог у даній справі).

Відтак, підсумовуючи усе описане вище, колегія суду виснує, що внаслідок довготривалого невиконання Відповідачем свого обов`язку з передачі товару, Позивач заявив про небажання продовжувати господарські відносини з Відповідачем щодо постачання замовленого товару, тому правовідносини між сторонами є припиненими, а грошові кошти в розмірі 735 000 грн, котрі були внесені Позивачем (як передоплата товару) підлягають стягненню з Відповідача як такі, що Позивач хоче повернути (стягнути).

Відповідно колегія суду приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з Відповідача на користь Позивача 735000 грн попередньої оплати сплаченої Позивачем за Договором за непоставлену продукцію.

Дане рішення прийнято і місцевим господарським судом, а тому Північно-західний апеляційний господарський суд залишає оскаржуване рішення в цій частині без змін.

Щодо позовних вимог про стягнення 67 821 грн 37 коп. пені, то колегія суду зазначає наступне.

За частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з положеннями пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Як унормовано положеннями частини 2 статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтями 546, 549 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Пунктом 3.3 Договору визначено строк поставки партії Товару - 10-14 днів з дня зарахування 100% вартості партії Товару на рахунок Відповідача та за умови своєчасного отримання заявки на партію Товару, якщо інше не передбачено сторонами окремо в Специфікації.

Відповідно до пункту 5.3 Договору у випадку прострочення поставки Товару, Відповідач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості несвоєчасно поставленої партії Товару за кожен день такого прострочення.

Як встановлено вище в даній постанові, Позивач виконав свої зобов`язання, здійснивши попередню оплату у розмірі 100% по рахунку № 99/з-2 від 26 квітня 2021 року в сумі 735 000 грн 00 коп.. В той же час Відповідачем до отримання претензії та станом на момент подачі позову до суду не поставлено оплачений Позивачем товар по Договору.

Відтак зважаючи на допущене Відповідачем порушення Договору, колегія суду виснує, що у Позивача виникло право вимагати від Відповідача сплати пені за порушення умов Договору в силу пункту 5.3 Договору.

В той же час, колегія суду дослідивши розрахунок пені здійснений за період з 15 жовтня 2021 року по 13 квітня 2022 року (том 1, а.с. 149) зазначає наступне.

Однією з позовних вимог по справі 918/1017/21 було стягнення пені, в тому числі за порушення строків поставки за рахунком № 99/З-2 від 26 квітня 2021 року по Договору на суму 735 000 грн і проведеною по ньому оплатою платіжним дорученням № 1247 від 27 квітня 2021 року. Пеня нарахована в розмірі 56 705 грн 75 коп. за період з 12 травня 2021 року по 4 листопада 2021 року на суму боргу 735 000 грн (том 1, а.с. 90).

31 грудня 2021 року до Господарського суду Рівненської області у справі № 918/1017/21 надійшла заява Позивача про зменшення позовних вимог (вих. № 182 від 22 грудня 2021 року). В цій заяві Позивач відмовився від стягнення пені, нарахованої за не поставку товару за рахунком № 99/З-2 від 26 квітня 2021 року на суму 735 000 грн і проведеною по ньому оплатою платіжним дорученням № 1247 від 27 квітня 2021 року.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області у справі № 918/1017/21 від 11 січня 2022 року заяву про зменшення позовних вимог прийнято до розгляду, провадження у справі в частині стягнення пені в сумі 56 705 грн 75 коп. - закрито.

Частинами 3, 4 статті 231 Господарського процесуального кодексу України закріплено, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв`язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору. Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Оскільки ухвалою Господарського суду Рівненської області у справі № 918/1017/21 від 11 січня 2022 року провадження у справі в частині стягнення пені в сумі 56 705 грн 75 коп. за період з 12 травня 2021 року по 4 листопада 2021 року - закрито, повторне звернення з такою вимогою за даний період в справі (№ 918/788/23) не допускається.

Відтак, враховуючи те, що в даній справі заявлено період за який стягується пені з 15 жовтня 2021 року по 13 квітня 2022 року, який частково охоплює період пені, котрий був заявлений Позивачем в справі № 918/1017/21 (з 12 травня 2021 року по 4 листопада 2021 року), колегія суду доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме за період з 5 листопада 2021 року по 13 квітня 2022 року, при цьому колегія суду не має процесуального права виходити за межі кінцевого періоду нарахування штрафних санкцій, визначеного Позивачем в розрахунку.

З урахуванням вищевстановленого колегією суддів здійснено перерахунок пені на підставі якого встановлено, що позовні вимоги про стягненні пені підлягають до задоволення частково, відповідно з Відповідача на користь Позивача до стягнення підлягає пеня в розмірі 60632 грн 47 коп., а в стягненні 7188 грн 90 коп. пені суд апеляційної інстанції відмовляє.

Приймаючи таке рішення Північно-західний апеляційний суд скасовує рішення місцевого господарського суду в частині стягнення пені та приймає в цій частині нове рішення про часткове задоволення позову.

Що ж стосується позовних вимог про стягнення 286 773 грн 21 коп. інфляційних втрат та 48 812 грн 05 коп. 3% річних, то колегія суду зауважує наступне.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Тобто, інфляційні втрати та 3% річних не є штрафними санкціями.

У зв`язку із фактичним закінченням строку поставки у відповідача (постачальника, продавця) виникає зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 Цивільного кодексу України, і це є грошовим зобов`язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3% річних на підставі частини другої статті 625 цього Кодексу.

За текстом постанови Великої Палати Верховного Суду у справі №918/631/19 вбачається, що здійснено попередню оплату за контрактом, з боку продавця товар не поставлено. Однак, мало місце пред`явлення позивачем (покупцем) до продавця вимоги про повернення попередньої оплати, яка не була виконана і це стало підставою для звернення з позовом про стягнення авансового платежу, інфляційних втрат та річних.

Колегія суддів відзначає, що важливим та істотним є, коли саме виникло зобов`язання повернути Позивачу (покупцю) суму попередньої оплати, тобто сплатити грошові кошти.

За частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю, а у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Тобто, з цього моменту постає невизначеність зобов`язання продавця. Можливість обрання певного визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. До моменту вчинення такої дії - обрання одного з варіантів вимоги покупця, у продавця все ж таки залишається активним зобов`язання, виконання якого може виразитись як у поставці товару (в прийнятті якого покупець може відмовитись), чи шляхом повернення попередньої оплати (в прийнятті якої також може відмовитись покупець і вимагати передати товар).

Волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Альтернативність у діях покупця і невизначеність ставить під сумнів, яке саме зобов`язання є простроченим з боку відповідача: грошове повернути кошти попередньої оплати чи зобов`язальне (не грошове) вчинити дії по передачі майна (товару). Наразі, позивач (покупець за договором) саме вимогою про повернення передоплати та подальшим поданням позову до суду з вимогою про стягнення попередньої оплати відійшов від наданої законодавцем альтернативи та чітко визначив, що його вимога полягає у поверненні грошових коштів попередньої оплати і саме з цього моменту виникає прострочення продавця (Відповідача у справі).

Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

При цьому до моменту пред`явлення покупцем вимоги до продавця про повернення суми попередньої оплати відповідно до частини другої статті 693 Цивільного кодексу України, користування продавцем грошовими коштами попередньої оплати як сумою позики буде вважатися правомірним. Натомість після пред`явлення покупцем продавцю такої вимоги (про повернення суми попередньої оплати відповідно до частини другої статті 693 Цивільного кодексу України) за умови непоставки продавцем покупцю товару та неповернення суми попередньої оплати у продавця виникає грошове зобов`язання з повернення суми попередньої оплати, а користування продавцем цими коштами буде неправомірним. У такому випадку покупець втрачає право на нарахування продавцю на суму цих коштів процентів, передбачених частиною третьою статті 693 Цивільного кодексу України, та разом з цим набуває право на нарахування та стягнення з продавця процентів, передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, що нараховуються внаслідок прострочення боржником (у даному випадку - продавцем) грошового зобов`язання (з повернення попередньої оплати) та які є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання на відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима.

Наведені висновки узгоджуються та відповідають висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах Великої Палати Верховного суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі №202/4494/16-ц, від 04 лютого 2020 року у справі №912/1120/16, а також у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 вересня 2020 року у справі № 916/4693/15.

В той же час апеляційний господарський суд констатує, що з огляду на різну правову природу проценти, передбачені частиною 3 статті 693 Цивільного кодексу України, не можуть бути ототожнені, зокрема, з процентами, передбаченими частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України.

Вказана правова позиція викладена і у постанові Верховного Суду від 2 листопада 2023 року в справі № 911/2408/22.

З матеріалів справи слідує, що покупцем обрано такий варіант поведінки, як повернення суми попередньої оплати товару.

З матеріалів справи вбачається, що Позивач звертався до Відповідача з листом № 362 від 1 вересня 2021 року, однак зі змісту даного листа слідує, що Позивач наполягав на терміновій відгрузці емаль проводу на його адресу (том 1, а.с. 17). При цьому жодної згадки про повернення суми попередньої оплати даний лист не містить.

Надалі, матеріали справи містять вимогу Позивача до Відповідача (без дати та номеру; з доказами направлення від 20 грудня 2022 року: опис вкладення, фіскальний чек, накладна) якою Позивач вимагав сплатити заборгованість за Договором з урахуванням штрафних санкцій у розмірі 1 010 071 грн, у тому числі: 735 000 грн основний борг, 45 126 грн 99 коп. пеня, 26 037 грн 13 коп. 3% річних, 203 907 грн 72 коп. інфляційних витрат.

Відповідач підтверджує отримання даної вимоги та вказує про виникнення у нього обов`язку із повернення передоплати за товар в січні 2023 року.

При цьому, колегія суду не приймає до уваги доводи Позивача щодо початку нарахування інфляційних та 3% річних з 15 жовтня 2021 року, розрахованих від заявки Позивача на постачання за вих. № 430 від 29 вересня 2021 року із врахуванням пункту 3.3 Договору (14 днів з дня зарахування вартості товару на рахунок Відповідача), оскільки зі змісту заяви не вбачається, що Позивачем обрано такий варіант поведінки, як повернення суми попередньої оплати товару. Колегія ще раз наголошує, що з даної заяви слідує, що Позивач просить поставити товар по Договору.

Відтак, колегія апеляційного господарського суду вважає, що нарахування інфляційних втрат та 3% річних слід проводи від 2 січня 2023 року (дати отримання вимоги із врахуванням днів на пересилку кореспонденції) по 8 вересня 2023 року (кінцева дана нарахування інфляційних втрат та 3% річних визначена Позивачем в розрахунку).

Відтак, суд апеляційної інстанції, здійснивши власний перерахунок за допомогою системи "Ліга Закон" 3% річних з 2 січня 2023 року по 7 вересня 2023 року та інфляційних втрат за період з 2 січня 2023 року по 8 вересня 2023 року встановив, що правомірним та обгрунтованим є розмір: 15042 грн 33 коп.; 3% річних, 18357 грн 30 коп. інфляційних втрат. Відтак, в стягненні 242351 грн 20 коп. інфляційних втрат та 26822 грн 46 коп. 3% річних колегія суду відмовляє.

Приймаючи таке рішення Північно-західний апеляційний господарський суд скасовує оскаржуване рішення в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат та приймає в цій частині нове рішення про часткове задоволення позову.

Враховуючи усе вищевстановлене в даній постанові, Північно-західний апеляційний господарський прийшов до висновку, щодо задоволення позовних вимог частково в сумах зазначених вище в даній постанові з огляду на їх підставність та доведеність.

Відповідно приймаючи таке рішення апеляційний господарський суд частково задоволює апеляційну скаргу Відповідача скасовуючи судове рішення в частині стягнення пені, інфляційних втрат, 3 % річних та в частині розподілу судового збору та витрат пов`язаних з проведення судової експертизи.

За змістом пункту 2 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право повністю або частково скасувати судове рішення і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Водночас, Північно-західний апеляційний господарський суд приходить до висновку про неповне з`ясування місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції обставинам справи, що в силу дії пунктів 1, 2 та 3 частини 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України є підставою для скасування оспорюваного рішення на підставі пункту 2 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України.

Судові витрати, в силу дії приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України, за розгляд позовної заяви та апеляційної скарги, а також витрат на проведення експертизи, суд апеляційної інстанції покладає на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог та пропорційно задоволенню апеляційної скарги.

Керуючись статтями 129, 269-276, 280, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю виробниче підприємство "Акватон" на рішення Господарського суду Рівненської області від 30 квітня 2024 року по справі №918/788/23 - задоволити частково.

2. Рішення Господарського суду Рівненської області від 30 квітня 2024 року по справі №918/788/23 - скасувати в частині стягнення пені, інфляційних втрат, 3% річних та змінити в частині розподілу судового збору і витрат на оплату почеркознавчої експертизи, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:

"1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "АКВАТОН" (33027, м. Рівне, бульвар Б. Хмельницького, буд 50; код ЄДРПОУ 13970259) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліз" (69093, м. Запоріжжя, вул. Звенигородська, 9; код ЄДРПОУ 13608660) 735 000 грн 00 коп. коштів, перерахованих як попередня оплата за непоставлений товар, 60632 грн 47 коп. пені, 18357 грн 30 коп. інфляційних втрат, 15042 грн 33 коп. річних, 12435 грн 48 коп. судового збору за подання позовної заяви та 7527 грн 77 коп. витрат на оплату почеркознавчої експертизи.

3. Відмовити в стягненні 7188 грн 90 коп. пені, 242351 грн 20 коп. інфляційних втрат, 26822 грн 46 коп. 3% річних.".

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліз" (69093, м. Запоріжжя, вул. Звенигородська, 9; код ЄДРПОУ 13608660) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "АКВАТОН" (33027, м. Рівне, бульвар Б. Хмельницького, буд 50; код ЄДРПОУ 13970259) 4974 грн 36 коп. судових вират по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Господарському суду Рівненської області видати відповідні накази.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

6. Відповідно до частини 3 статті 287 ГПК України, дана справа не підлягає касаційному оскарженню, окрім випадків, визначених у підпунктах а, б, в, г пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України.

7. Справу №918/788/23 повернути Господарському суду Рівненської області.

Повний текст постанови виготовлено 12 серпня 2024 року.

Головуючий суддя Василишин А.Р.

Суддя Маціщук А.В.

Суддя Філіпова Т.Л.