Ухвала

від 12.08.2024 по справі 917/1109/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

УХВАЛА

про залишення апеляційної скарги без руху

12 серпня 2024 року м. Харків Справа № 917/1109/23

Східний апеляційний господарський суд у складі судді: суддя Істоміна О.А.

розглянувши апеляційну скаргу Кременчуцького закладу дошкільної освіти (ясла-садок) №46 Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області (вх.1915П/3) на рішення Господарського суду Полтавської області від 10.07.2024

у справі №917/1109/23 (суддя Мацко О.С., повний текст рішення підписано 23.07.2024)

за позовною заявою Кременчуцького закладу дошкільної освіти (ясла-садок) №46 Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, м.Кременчук, Полтавська область

до Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго», м. Полтава

про зобов`язання здійснити перерахунок вартості наданих послуг,

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Полтавської області з позовною заявою звернувся Кременчуцький заклад дошкільної освіти (ясла-садок) №46 Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області до Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» про зобов`язання здійснити перерахунок вартості наданих послуг.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 10.07.2024 у справі №917/1109/23 у задоволені позову відмовлено.

Позивач з вказаним рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 10.07.2024 по справі №917/1109/23 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Обгрунтовуючи апеляційну скаргу позивач посилається на те, що під час ухвалення оскаржуваного рішення судом не було повно та всебічно з`ясовано всі обставини справи, не в повній мірі досліджено докази, які містяться в матеріалах справи, неправильно застосовані норми матеріального права, а саме ст. 1 Закону України «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування», а висновки суду не відповідають обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. Крім того, заявник просив відстрочити сплату судового збору в звязку тим, що позивач є комунальним закладом освіти, який фінансується з міського бюджету, враховуючи його соціальну значимість і недостатність бюджетного фінансування. Через військову агресію фінансування закладу обмежено, він не має вільних коштів і фінансової можливості для оплати судового збору, оскільки всі можливі кошти направляються власником на допомогу армії, улаштування укриттів та інших нагальних потреб для забезпечення безпеки учасників освітнього процесу і населення.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, суддя-доповідач дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без руху з огляду на таке.

Згідно з п.2 ч.3 ст.258 ГПК України до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.

Відповідно до ч.2 ст.123 ГПК розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Частиною 1 ст.4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до пп.1 п.2 ч.2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за звернення до суду з позовною заявою майнового характеру сплаті підлягає судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно зі ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" з 01.01.2023 прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 2684,00 грн.

Підпунктом 4 п.2 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що за звернення до суду з апеляційною скаргою на рішення суду сплаті підлягає судовий збір у розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем заявлено одну вимогу немайнового характеру. Отже, звертаючись з апеляційною скаргою на рішення підлягав судовий збір у розмірі 3220,80 грн (2684,00 * 1,5% = 4026,00 * 0,8), з урахуванням положень ч.3 ст.4 Закону України "Про судовий збір".

Однак, до матеріалів апеляційної скарги позивачем не додано жодних доказів сплати судового збору.

Разом з тим, 917/1109/23, обґрунтовуючи це тим, що позивач по справі є закладом освіти, комунальної форми власності, який фінансується за рахунок місцевого бюджету.

Розглянувши клопотання Кременчуцького закладу дошкільної освіти (ясла-садок) №46 Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області про вістрочення сплати судового збору, суд зазначає про таке.

Згідно зі ст. 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є:

а) військовослужбовці;

б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;

в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;

г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї;

ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Даний перелік умов відстрочення, розстрочення сплати судового збору або звільнення від його сплати є вичерпним.

Однак, положення пунктів 1 та 2 частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір" не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення пункту 3 частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір" можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю (п. 45 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021 у справі №0940/2276/18).

Оскільки предметом розгляду в даній справі не є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю, то підстав для задоволення апеляційним господарським судом клопотання про звільнення від сплати судового збору немає.

Як визначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" (заява №24402/02), право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг (пункт 27). Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду "за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб" (рішення від 28.05.1985 у справі "Ешингдейн проти Сполученого Королівства" (пункт 57).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі" (заява №28249/95) зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції (п. 60).

Необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб`єктів, узгоджується зі статтею 129 Конституції України, якою як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, і не може бути визнане обмеженням права доступу до суду в розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За таких обставин клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору не підлягає задоволенню.

Згідно з частиною 2 статті 260 ГПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.

З урахуванням викладеного, суддя-доповідач дійшов висновку, що апеляційна скарга подана з порушенням пунктів 2 та 3 частини 3 статті 258 ГПК України, а саме: без доказів сплати судового збору.

Враховуючи викладене, апеляційну скаргу позивача слід залишити без руху на підставі частини 2 статті 260 ГПК України та встановити десятиденний строк з дня вручення ухвали скаржнику для виправлення недоліків апеляційної скарги.

Враховуючи відсутність матеріалів справи у Східному апеляційному господарському суді, оскільки апеляційна скарга була подана позивачем безпосередньо до суду апеляційної інстанції, колегія суддів вважає за необхідне витребувати справу №917/1109/23 з Господарського суду Полтавської області.

Керуючись статтями 174, 234, 256, 258, 260 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу позивача залишити без руху.

Встановити апелянту десятиденний строк з дня вручення ухвали скаржнику для виправлення недоліків апеляційної скарги.

Витребувати матеріали справи №917/1109/23 з Господарського суду Полтавської області.

Наслідки неусунення недоліків, визначених цією ухвалою, у строк, встановлений судом, визначені статтями 260, 261 ГПК України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею-доповідачем та не підлягає оскарженню.

Інформацію у справі, що розглядається можна отримати за веб-адресою https://eag.court.gov.ua/sud4875/.

Суддя О.А. Істоміна