Постанова

від 12.08.2024 по справі 905/1235/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2024 року м. Харків Справа № 905/1235/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Білоусова Я.О., суддя Лакіза В.В. , суддя Пуль О.А.

розглянувши у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія Аско-Донбас Північний" (вх. № 1245 Д/2) на рішення Господарського суду Донецької області від 26.04.2024 у справі № 905/1235/23 (прийняте у приміщенні Господарського суду Донецької області суддею Хабаровою М.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал", м.Полтава,

до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія Аско-Донбас Північний", м.Дружківка, Донецька область,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 , м.Соледар Донецька область,

про стягнення 118 308,48 грн,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія Аско-Донбас Північний" страхового відшкодування в порядку суброгації у розмірі 118 308,48 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на виплату страхового відшкодування на виконання договору добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного) "Каско міні" №0152.0104126 від 21.01.2022, внаслідок чого до Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" (на підставі договору про надання фінансових послуг факторингу №02.01.2020-СК від 02.01.2020) перейшло право вимоги до відповідача, як страховика винної у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди 07.04.2022 особи.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 26.04.2024 у справі №905/1235/23 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" задоволено повністю.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія Аско-Донбас Північний" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" суму страхового відшкодування у розмірі 118308 грн 48 коп., витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 7000 грн 00 коп. та судовий збір у розмірі 2684 грн 00 коп.

Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив з того, що з доданого позивачем висновку експерта №КСЕ-19/104-22/20893 від 16.08.2022, який був наданий в межах справи №216/1374/22, судовим експертом Пилипенко А.М., встановлено, що в діях водія ОСОБА_1 по керуванню автомобілем Hyundai Sonata вбачаються невідповідності вимогам п. 10.1 ПДР України, які з технічної точки зору перебувають в причинному зв`язку із ДТП. Суд визнав його належним та достатнім доказом підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні ДТП. Відповідачем обставин, повідомлених позивачем, не спростовано, доказів сплати належної до виплати суми страхового відшкодування у розмірі 118308,48 грн не надано, в зв`язку з чим, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 118308,48 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо покладення на відповідача понесених ним витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн, то, як зазначено в рішенні, документами доданими до матеріалів справи підтверджується понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 10000,00 грн. Однак, із наданих позивачем документів не вбачається, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги у справі, що розглядається, є розумним та виправданим (як обов`язкової умови для відшкодування таких витрат іншою стороною). Крім того, як зазначено в рішенні, адвокатом була підготовлена лише позовна заява про стягнення заборгованості у спрощеному провадженні, без штрафних санкцій, що не є складним для адвоката та не потребує значної витрати часу. Враховуючи фактичні обставини даної справи, її незначну складність, предмет та підстави позовних вимог, суд погодився з доводами відповідача, що визначений позивачем розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги не відповідає критеріям розумності та співмірності, що суперечить принципу розподілу таких витрат, в зв`язку з чим, з дійшов висновку про наявність підстав для включення до витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрат позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн.

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія Аско-Донбас Північний" з рішенням суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Донецької області у справі №905/1235/23, та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" задовольнити частково, в розмірі 57 854,24 грн.

Скарга обґрунтована тим, що постановою Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 31.10.2022 у справі №216/1374/22 провадження у справі про адміністративне порушення відносно ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП закрито у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Звертає увагу, що підставою для закриття справи №216/1374/22 про адміністративне порушення відносно ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП є висновок експерта від 16.08.2022 № КСЕ-19/104-22/20893. На вирішення судової експертизи були поставлені наступні питання: 1) Чи вбачається в діях водія ОСОБА_2 невідповідність вимогам п.2.3 б), 10.1, 11.4, 12.1, 12.3 ПДР України, які знаходяться в причинному зв`язку із ДТП? 2) Чи вбачається в діях водія ОСОБА_1 невідповідності вимогам ПДР України, які з технічної точки зору перебувають в причинному зв`язку із ДТП? Суд по справі №216/1374/22 розглядав питання наявності чи відсутності в діях ОСОБА_2 , порушень саме п.п 2.3 б), 10.1, 11.4, 12.1, 12.3 ПДР, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна (ст. 124 КУпАП). Таким чином, експерту було поставлено саме це питання «Чи вбачається в діях водія ОСОБА_2 невідповідність вимогам саме п. 2.3 б), 10.1, 11.4, 12.1, 12.3 ПДР України, які знаходяться в причинному зв`язку із ДТП?» При розгляді цього питання експерт з`ясував, що в діях водія ОСОБА_2 невідповідностей вимогам п. 10.1, 11.4, 12.1, 12.3 ПДР України, які могли б знаходитись в причинному зв`язку з ДТП, не вбачається, про що зазначив у своєму висновку. Оцінка відповідностей дій водіїв транспортних засобів вимогам п. 2.3б) ПДР виходить за межі компетенції експерта (останній абзац сторінки 9 висновку № КСЕ-19/104-22/20893). Що стосується другого питання, яке ставилось експерту «Чи вбачається в діях водія ОСОБА_1 невідповідності вимогам ПДР України, які з технічної точки зору перебувають в причинному зв`язку із ДТП?», то експерт зазначив, що в діях водія ОСОБА_1 по керуванню автомобілем Hyundai Sonata вбачаються невідповідності вимогам п. 10.1 ПДР України, які з технічної точки зору перебувають в причинному зв`язку із ДТП.

Таким чином, як зазначає відповідач, оскільки експертом було встановлено, що ОСОБА_2 не порушував ПДР а саме: п. 10.1, 11.4, 12.1, 12.3 ПДР та відсутній причинний зв`язок з ДТП, суд у справі №216/1374/2 дійшов висновку про відсутність складу адміністративного правопорушення. Однак, у висновку експерта (сторінка 9 висновку № КСЕ-19/104-22/20893 передостанній абзац) зазначено, що в діях ОСОБА_2 є інші порушення ПДР, які не розглядались у справі №216/1374/22, а саме: в діях ОСОБА_2 вбачається невідповідність вимогам п.10.1, 11.4, 12.4, 12.9 б) Правил дорожнього руху України. Невідповідність вимогам п.12.4, 12.9 б) Правил дорожнього руху України, з технічної точки зору, перебувають в причинному зв`язку з ДТП. Отже, відповідно до висновку № КСЕ-19/104-22/20893 ОСОБА_2 були порушені ПДР, які з технічної точки зору, перебувають в причинному зв`язку з ДТП. У своєму відзиві відповідач зазначав про наявність інших порушень ПДР ОСОБА_2 , натомість судом першої інстанції зазначений факт не було прийнято до уваги. Господарський суд Донецької області не звернув у достатньому обсязі увагу на весь висновок експерта від 16.08.2022 № КСЕ-19/104-22/20893, а звернув увагу лише на заключну частину висновку. Той факт, що ОСОБА_2 було звільнено від адміністративної відповідальності не звільняє його від цивільно-правової відповідальності, оскільки вина особи в ДТП підтверджується висновком № КСЕ-19/104- 22/20893.

Відповідно до абз.1 ч.10 ст.270 ГПК України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За приписами ч.13 ст.8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 03.06.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія Аско-Донбас Північний" (вх. № 1245 Д/2) на рішення Господарського суду Донецької області від 26.04.2024 у справі № 905/1235/23 та ухвалено здійснити її розгляд у порядку письмового провадження без виклику та повідомлення учасників справи. Встановлено учасникам справи строк до 19.06.2024 для подання відзивів на апеляційну скаргу з доказами їх надсилання учасникам справи. Встановлено учасникам справи строк до 19.06.2024 для подання заяв, клопотань, тощо.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.07.2024 у зв`язку з відпусткою судді Тарасової І.В., яка входила до складу колегії суддів, для здійснення розгляду судової справи №905/1235/23 визначено новий склад колегії суддів: головуючий суддя Білоусова Я.О., суддя Лакіза В.В., суддя Пуль О.А.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи та вимоги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила.

Як свідчать матеріали справи та встановлено судом першої інстанції, 02.01.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" (фактор) та Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Саламандра" (клієнт) укладено договір про надання фінансових послуг факторингу №02.01.2020-СК, відповідно до умов якого клієнт передає фактору, а фактор приймає і зобов`язується оплатити клієнтові права вимоги за грошовими зобов`язаннями, що перейшли до клієнта як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договорами страхування.

За цим договором фактор займає місце клієнта (як кредитора) по усіх переданих регресних вимогах клієнта, у тому числі права одержання від боржників сум основного боргу, відсотків, неустойок у повному обсязі (п. 1.2 договору).

Відповідно до п.4.1 договору за передані права регресних вимог до боржників фактор сплачує клієнту грошові кошти у сумі, визначеній переліками переданих регресних вимог, укладених на виконання цього договору та у строк, вказаний у відповідному переліку переданих регресних вимог. Суми сплачуються без ПДВ.

Згідно з п.6.1 договору цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором.

28.12.2020 між сторонами укладено додаткову угоду до договору про надання фінансових послуг факторингу №02.01.2020-СК, якою останні погодили змінити та доповнити певні пункти договору.

21.01.2022 між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Саламандра" (страховик) та Акціонерним товариством "Оператор газорозподільної системи "Криворіжгаз" (страхувальник) укладено договір добровільного страхування наземного транспорту, крім залізничного ("Каско міні") №0152.0104126.

Предметом договору є майнові інтереси, що не суперечать закону, пов`язані з володінням, користуванням і розпорядженням наземними забезпеченими транспортними засобами (п. 1 договору).

Відповідно до п.2 договору забезпеченими транспортними засобами за цим договором є транспортні засоби, перелічені у додатку №1 до цього договору.

Згідно з п.4.1.1 договору страховими випадками за цим договором є: пошкодження транспортного засобу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди за участю не менше двох механічних транспортних засобів, в якій відсутня вина водія забезпеченого транспортного засобу та при цьому встановлена винна третя особа.

За умовами п.5.2 договору страхова сума за один забезпечений транспортний засіб: 130 000,00 грн.

Загальний страховий платіж складає: 312 500,00 грн (п. 7.1 договору).

У додатку №1 до договору визначений перелік забезпечених транспортних засобів, серед яких Peugeot днз. AE2652OT.

Зі змісту постанови Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 31.10.2022 у справі №216/1374/22 вбачається, що відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 230635 від 18 квітня 2022 року, 07 квітня 2022 року о 08.40 год водій ОСОБА_2 керуючи автомобілем «Peugeot» номерний знак НОМЕР_1 по вул. Старовокзальній, біля буд. 56а у м. Кривий ріг, під час виявлення небезпеки своєчасно не прийняв міри гальмування, здійснив відворіт керма ліворуч, виїхавши на зустрічну смугу допустив зіткнення з автомобілем «Hyundai» номерний знак НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_1 . Внаслідок ДТП отримали механічні пошкодження автомобілі.

Наведеною постановою провадження в справі про адміністративне порушення відносно ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП закрито у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Під час розгляду справи №216/1374/22 було призначено комплексну судову автотехнічну та фототехнічну експертизу, на вирішення якої поставили наступні питання:

1) Чи вбачається в діях водія ОСОБА_2 невідповідність вимогам 2.3 б), 10.1, 11.4, 12.1, 12.3 ПДР України, які знаходяться в причинному зв`язку із ДТП?

2) Чи вбачається в діях водія ОСОБА_1 невідповідності вимогам ПДР України, які з технічної точки зору перебувають в причинному зв`язку із ДТП?

Відповідно до висновку судового експерта Дніпропетровського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Пилипенко А.М. від 16.08.2022 №КСЕ-19/104-22/20893 по першому питанню експертом здійснено наступний висновок: в діях водія ОСОБА_3 по керуванню автомобілем Peugeot Boxer невідповідностей вимогам п.10.1, 11.4, 12.1, 12.3 Правил дорожнього руху України, які могли б знаходитись в причинному зв`язку з ДТП, не вбачається. Оцінка відповідності дій водія ОСОБА_3 вимогам п.2.3 б) Правил дорожнього руху України виходить за межі компетенції експертів автотехніка. По другому питанню, експертом вказано, що водій ОСОБА_1 мав технічну можливість запобігти ДТП шляхом виконання в робочому режимі вимог п.10.1 Правил дорожнього руху України. В діях водія ОСОБА_1 по керуванню автомобілем Hyundai Sonata вбачаються невідповідності вимогам п.10.1 Правил дорожнього руху України, які з технічної точки зору, знаходяться в причинному зв`язку з ДТП.

Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації автомобіля Hyundai Sonata, державний номер НОМЕР_2 , на момент ДТП була застрахована Приватним акціонерним товариством "Аско-Донбас Північний" на підставі договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АР002364775.

07.04.2022 страхувальник звернувся до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Саламандра" з повідомленням про подію, яка має ознаки страхового випадку.

Відповідно до звіту №35/04-22 про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу від 29.04.2022, ремонтної калькуляції №35/04-22 від 29.04.2022, вартість відновлювального ремонту автомобіля Peugeot Boxer становить 122 783,63 грн.

06.12.2022 страхувальник звернувся до ПрАТ "Саламандра" з заявою, в якій просив перерахувати кошти по страховому випадку, що сталася 07.04.2022, на рахунок СТО (ФОП Кутько Вадим Анатолійович).

ПрАТ "Саламандра" на підставі звіту №35/04-22 про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу від 29.04.2022, було складено страховий акт №0040179.04.22/1 від 26.12.2022 та розрахунок страхового відшкодування до страхового акту, відповідно до якого сума страхового відшкодування складає 120 908,48 грн.

На підставі страхового акту №0040179.04.22/1 від 26.12.2022 у відповідності до розрахунку суми страхового відшкодування, визначеного вказаним актом, та заяви страхувальника про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування ПрАТ "Страхова компанія "Саламандра", виконуючи свої зобов`язання за договором, здійснило відшкодування завданої шкоди внаслідок ДТП шляхом перерахування коштів у загальній сумі 120 908,48 грн на рахунок, що був наданий Акціонерним товариством "Оператор газорозподільної системи "Криворіжгаз", на підтвердження чого надано платіжну інструкцією №ЗНО0090061 від 27.12.2022.

03.01.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" та Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Саламандра" підписано акт прийому-передачі документів №01-01, згідно з яким Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Саламандра" передало, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" прийняло оригінали документів, що підтверджують право вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал", як кредитора за регресними вимогами, згідно переліку, у т.ч.: номер страхового випадку - 0040179.04.22/1, сума боргу - 118308,48 грн, боржник - ПрАТ "Аско-Донбас Північний", номер вимоги - 08192_2.

Згідно переліку переданих регресних вимог №01-23 за період 01.01.2023-31.03.2023 ПрАТ "Страхова компанія "Саламандра" передало ТОВ "Маркс.Капітал" регресні вимоги на загальну суму 2 360 128,02 грн, у т.ч. вимогу 08192_2 (номер страхового випадку - 0040179.04.22/1, сума боргу - 118 308,48 грн, боржник - ПрАТ "Аско-Донбас Північний"). За передані регресні вимоги фактор сплачує клієнту 1 423 493,40 грн включно до 30.09.2023.

Зазначена сума була сплачена ТОВ "Маркс.Капітал" на рахунок ПрАТ "Страхова компанія "Саламандра", на підтвердження чого надано платіжні інструкції.

Позивач зазначає, що відповідно до звіту про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу №35/04-22 від 29.04.2022, вартість збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу Peugeot Boxer 2.0 HDI, днз. НОМЕР_3 становить 122 783,63 грн (включаючи ПДВ на матеріали фарбування), проте страхувальнику виплачена сума у розмірі 120 908,48 грн.

ТОВ "Маркс.Капітал" звернулось до ПрАТ "Аско-Донбас Північний" з заявою по справі №0040179.04.22/1 на виплату страхового відшкодування (в порядку суброгації) за вих.№08192 від 03.01.2023, в якій просило сплатити протягом 7 днів на користь ТОВ "Маркс.Капітал" завдану шкоду у розмірі 120 908,48 грн.

У відповідь ПрАТ "Аско-Донбас Північний" листом №1/02-03 від 02.03.2023 повідомило, що на даний час законні підстави здійснити на користь ТОВ "Маркс.Капітал" виплату страхового відшкодування згідно полісу ОСЦПВ №АР/2364775 відсутні, у зв`язку з чим ПрАТ "Аско ДС" відмовило у виплаті страхового відшкодування на підставі ст.36.2 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Зазначило, що у разі отримання постанови про притягнення до адміністративної відповідальності водія, цивільно-правова відповідальність якого застрахована в ПрАТ "Аско ДС" або вироку суду відносно водія, ПрАТ "Аско ДС" повернеться до розгляду заяви.

ТОВ "Маркс.Капітал" звернулось до ПрАТ "Аско-Донбас Північний" з листом №0/192/1 від 13.02.2023, в якому зазначило, що в матеріалах справи №11/23 (№0040179.04.22/1) містяться відомості про безпосередній причинний зв`язок між настанням ДТП та недотриманням водієм транспортного засобу Hyundai д.н.з. НОМЕР_2 вимог п.10.1 Правил дорожнього руху України, що і породжує виникнення цивільно-правової відповідальності у ОСОБА_1 , та в розумінні ст.6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» є страховим випадком.

Позивач зазначає, що оскільки за полісом №АР/002364775 франшиза становить 2600,00 грн, сума страхового відшкодування, яку необхідно стягнути з відповідача складає 118 308,48 грн.

Наведені обставини і стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Колегія суддів дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги виходячи з наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 999 Цивільного кодексу України до відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

Як передбачено ч. 3 ст. 985 Цивільного кодексу України особливості укладення договору страхування на користь третьої особи встановлюються законом.

Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них.

Згідно з частиною 1 статті 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Страховим випадком згідно зі статтею 8 Закону України "Про страхування" є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі. Страховий ризик - певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 988 ЦК України страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Згідно з частиною 1 статті 25 Закону України "Про страхування" здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Відповідно до статті 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.

За приписами п. 2.1 ст. 2 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.

За загальним правилом ст. 1192 Цивільного кодексу України якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Однак, спеціальні норми Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обмежують розмір шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільну відповідальність.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

За змістом ст.28 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов`язана, зокрема, з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.

Положеннями ст.29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Відповідно до статті 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Стаття 27 Закону України "Про страхування" та стаття 993 ЦК України передбачають перехід права вимоги до страховика, де перехід фактично означає, що право вимоги існувало раніше та продовжує існувати, але переходить від однієї особи до іншої, відповідно - від потерпілої особи у деліктному зобов`язанні до страховика.

Перехід права вимоги потерпілого (страхувальника) у деліктному зобов`язанні до страховика в порядку статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України "Про страхування" є суброгацією.

При цьому помилковим є ототожнення права вимоги, визначеного статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 ЦК України, із правом вимоги (регресу), визначеного статтею 1191 ЦК України, оскільки наведені норми регулюють різні за змістом правовідносини - суброгацію у страхових відносинах та регрес.

Так, на відміну від суброгації у страхових відносинах, де, як вже зазначено вище, право вимоги переходить від потерпілого (страхувальника) до страховика, а деліктне зобов`язання продовжує існувати, при регресі основне (деліктне) зобов`язання припиняється та виникає нове (регресне) зобов`язання, в межах якого у кредитора (третьої особи, яка виконала обов`язок замість винної особи перед потерпілим) виникає право регресної вимоги до такої винної особи. Право зворотної вимоги (регресу) не переходить від однієї особи до іншої, як у випадку заміни сторони (кредитора) у вже існуючому зобов`язанні (при суброгації у страхових відносинах). При регресі право регресної вимоги виникає, тобто є новим правом кредитора за новим регресним зобов`язанням, що виникло внаслідок припинення основного (деліктного) зобов`язання шляхом виконання обов`язку боржника (винної особи) у такому деліктному зобов`язанні третьою особою.

У деліктному зобов`язанні право вимоги до винної особи у особи, яка відшкодувала шкоду потерпілому, виникає в порядку статті 1191 ЦК України. У спірних (страхових) відносинах застосуванню підлягають норми статті 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 ЦК України, які визначають спеціальний порядок переходу прав вимоги до винної особи від страхувальника (потерпілого) до страховика, що відшкодував шкоду потерпілому - суброгацію.

Аналогічну правову позицію наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 910/2603/17, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.03.2019 у справі №916/686/18.

Відповідно до п.34.1. ст.34 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності водія наземного транспортного засобу" страховик зобов`язаний протягом двох робочих днів з дня отримання повідомлення про настання події, що містить ознаки страхового випадку, розпочати її розслідування, у тому числі здійснити запити щодо отримання відомостей, необхідних для своєчасного здійснення страхового відшкодування.

Згідно з п.36.1 ст.36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик (у випадках, передбачених ст.41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Відповідно до положень п.35.2 статті 35 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.

Пунктом 36.2 ст.36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у ст.35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний:

у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його;

у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, що постановою Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 31.10.2022 у справі №216/1374/22 провадження у справі про адміністративне порушення відносно ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП закрито у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Підставою для закриття справи №216/1374/22 про адміністративне порушення відносно ОСОБА_2 став висновок експерта від 16.08.2022 № КСЕ-19/104-22/20893, яким було встановлено, що ОСОБА_2 не порушував ПДР, а саме: п. 10.1, 11.4, 12.1, 12.3 ПДР та відсутній причинний зв`язок з ДТП. Однак, як зазначає апелянт, у висновку експерта зазначено, що в діях ОСОБА_2 є інші порушення ПДР, які не розглядались у справі №216/1374/22, а саме ОСОБА_2 були порушені ПДР, які з технічної точки зору, перебувають в причинному зв`язку з ДТП. Той факт, що ОСОБА_2 було звільнено від адміністративної відповідальності не звільняє його від цивільно-правової відповідальності, оскільки вина особи в ДТП підтверджується висновком № КСЕ-19/104- 22/20893.

Зі змісту висновку судового експерта Дніпропетровського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Пилипенко А.М. від 16.08.2022 №КСЕ-19/104-22/20893 вбачається, що автомобіль Peugeot Boxer в технічно справному стані, з повним завантаженням рухався зі швидкістю 70 км/год. Автомобіль Hyundai Sonata в технічно справному стані, без вантажу та пасажирів виїхав з АЗС в праву смугу для руху та продовжив рух прямо. Проїхавши певну відстань автомобіль Hyundai Sonata без увімкненого сигналу повороту, на перехресті, почав здійснювати поворот ліворуч з правої смуги для руху. Перед зіткненням водій ОСОБА_3 застосував відворіт керма вліво та екстрене гальмування, яке тривало до зіткнення.

На комплексну судову автотехнічну та фототехнічну експертизу було поставлено наступні питання:

1) Чи вбачається в діях водія ОСОБА_2 невідповідність вимогам п.2.3 б), 10.1, 11.4, 12.1, 12.3 ПДР України, які знаходяться в причинному зв`язку із ДТП?

2) Чи вбачається в діях водія ОСОБА_1 невідповідності вимогам ПДР України, які з технічної точки зору перебувають в причинному зв`язку із ДТП?

Судовим експертом було встановлено:

-в даній дорожній обстановці, водій ОСОБА_3 , здійснюючи рух в населеному пункті повинен був рухатись зі швидкістю не більше ніж 50 км/год та виявивши зміну напрямку руху автомобілем Hyundai Sonata повинен був оцінити зміну дорожньої обстановки як небезпеку для руху та негайно вжити заходи щодо зниження швидкості руху керованого автомобіля аж до його зупинки, а перед зміною напрямку руху повинен був впевнитись, що виконуваний ним маневр буде безпечним та він своїми діями не створить небезпеки чи перешкоди іншим учасникам дорожнього руху. Фактична швидкість автомобіля Peugeot Boxer (70 км/год) перевищувала максимально дозволену швидкість руху транспортних засобів в населеному пункті (50 км/год). Оскільки перед зіткненням водій ОСОБА_3 застосував екстрене гальмування, відворот керма вліво та зіткнення мало місце на смузі зустрічного руху, при цьому дослідженням встановлено, що в даній дорожній обстановці водій ОСОБА_3 при фактичній швидкості руху не мав технічної можливості запобігти зіткненню, а при максимально дозволеній швидкості руху мав таку можливість, то слід дійти висновку, що в даній дорожній обстановці в діях водія ОСОБА_3 по керуванню автомобілем Peugeot Boxer вбачаються невідповідності вимогам п.10.1, 11.4, 12.4, 12.9 б) Правил дорожнього руху України. Невідповідності вимогам п.12.4, 12.9 б) Правил дорожнього руху України, з технічної точки зору, перебувають в причинному зв`язку з ДТП. Невідповідностей вимогам п.12.3 Правил дорожнього руху в діях водія ОСОБА_3 , з технічної точки зору, не вбачається. При ознайомленні з матеріалами справи та вихідними даними, факту втрати водієм ОСОБА_3 контролю над керуванням автомобілем Peugeot Boxer не виявлено, тобто до моменту ДТП водій ОСОБА_3 постійно контролював рух керованого автомобіля, а тому в його діях невідповідностей вимогам п.12.1 Правил дорожнього руху України, з технічної точки зору, не вбачається;

-водій ОСОБА_1 здійснюючи маневр повороту вліво з правої смуги для руху створив небезпеку для руху водію автомобіля Peugeot Boxer Олійнику О.І. В діях водія ОСОБА_1 по керуванню автомобілем Hyundai Sonata вбачаються невідповідності вимогам п.10.1 Правил дорожнього руху України, які з технічної точки зору, знаходяться в причинному зв`язку з ДТП.

На підставі досліджень, судовим експертом по першому питанню експертизи здійснено наступний висновок: в діях водія ОСОБА_3 по керуванню автомобілем Peugeot Boxer невідповідностей вимогам п.10.1, 11.4, 12.1, 12.3 Правил дорожнього руху України, які могли б знаходитись в причинному зв`язку з ДТП, не вбачається. Оцінка відповідності дій водія ОСОБА_3 вимогам п.2.3 б) Правил дорожнього руху України виходить за межі компетенції експертів автотехніка. По другому питанню, експертом вказано, що водій ОСОБА_1 мав технічну можливість запобігти ДТП шляхом виконання в робочому режимі вимог п.10.1 Правил дорожнього руху України. В діях водія ОСОБА_1 по керуванню автомобілем Hyundai Sonata вбачаються невідповідності вимогам п.10.1 Правил дорожнього руху України, які з технічної точки зору, знаходяться в причинному зв`язку з ДТП.

Постановою Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 31.10.2022 у справі №216/1374/22 провадження в справі про адміністративне порушення відносно ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП закрито у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Колегія суддів зазначає, що суд у справі №216/1374/22 розглядав питання наявності чи відсутності в діях ОСОБА_2 , порушень саме п. 2.3 б), 10.1, 11.4, 12.1, 12.3 ПДР, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна (ст. 124 КУпАП). Таким чином, на вирішення експерта було поставлено конкретне питання «Чи вбачається в діях водія ОСОБА_2 невідповідність вимогам саме п. 2.3 б), 10.1, 11.4, 12.1, 12.3 ПДР України, які знаходяться в причинному зв`язку із ДТП?».

При розгляді цього питання експерт з`ясував, що в діях водія ОСОБА_2 невідповідностей вимогам п. 10.1, 11.4, 12.1, 12.3 ПДР України, які могли б знаходитись в причинному зв`язку з ДТП, не вбачається, про що зазначив у своєму висновку. Оцінка відповідностей дій водіїв транспортних засобів вимогам п. 2.3 б) ПДР виходить за межі компетенції експерта.

Що стосується другого питання, яке ставилось експерту, то експерт зазначив, що в діях водія ОСОБА_1 по керуванню автомобілем Hyundai Sonata вбачаються невідповідності вимогам п. 10.1 ПДР України, які з технічної точки зору перебувають в причинному зв`язку із ДТП.

Таким чином, оскільки експертом було встановлено, що ОСОБА_2 не порушував ПДР а саме : п. 10.1, 11.4, 12.1, 12.3 ПДР та відсутній причинний зв`язку з ДТП, суд у справі №216/1374/2 дійшов висновку про відсутність складу адміністративного правопорушення.

Однак, у висновку експерта зазначено, що в діях ОСОБА_2 є інші порушення ПДР, які не були предметом розгляду у межах справи №216/1374/22, а саме: в діях ОСОБА_2 вбачається невідповідність вимогам п.10.1, 11.4, 12.4, 12.9 б) Правил дорожнього руху України. Невідповідність вимогам 12.4, 12.9 б) Правил дорожнього руху України, технічної точки зору, перебувають в причинному зв`язку з ДТП.

Відповідно до п.12.4 Правил дорожнього руху України у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.

Згідно з п. 12.9 б) Правил дорожнього руху України водієві забороняється перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4-12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31, або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту «и» пункту 30.3 цих Правил.

Отже, відповідно до висновку №КСЕ-19/104-22/20893 ОСОБА_2 були порушені ПДР, які з технічної точки зору, перебувають в причинному зв`язку з ДТП.

Відповідно до частин 1-4 статті 13 ГПК судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Також, одним із принципів господарського судочинства є принцип диспозитивності, який відповідно до статті 14 ГПК полягає в тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Принцип змагальності не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою кожну обставину, про яку стверджує сторона. Відповідну обставину треба доказувати так, щоби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування певного факту з урахуванням досліджених доказів видається вірогіднішим, аніж протилежний (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (пункт 81), від 16.11.2021 у справі № 904/2104/19 (пункт 9.58), від 14.12.2022 у справі № 477/2330/18 (пункт 102), Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18 (пункти 41, 43).

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (такі висновки наведено у постанові Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 904/1017/20).

Так, відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності, задекларований у статті 13 ГПК, втрачає сенс (такі висновки наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі № 916/3027/21).

Водночас за положеннями частини 2 статті 9 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд створює такі умови, за яких кожному учаснику судового процесу гарантується рівність у реалізації наданих процесуальних прав та у виконанні процесуальних обов`язків, визначених процесуальним законом.

Непритягнення водіїв до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху не може бути підставою для звільнення володільця джерела підвищеної небезпеки від цивільно-правової відповідальності за завдану шкоду, оскільки вину особи в ДТП може бути підтверджено чи спростовано іншими належними доказами (аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 16.04.2019 у справі №927/623/18).

Встановлення в межах цивільно-правового спору про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, обставин спричинення пошкодження майна потерпілої сторони, а також наявності в діях особи, яка завдала відповідної шкоди, вини (умислу чи необережності), може оцінюватись господарським судом на загальних підставах (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 07 грудня 2023 року у cправі № 914/607/23).

За таких обставин, колегія суддів вважає слушними доводи відповідача про те, що той факт, що ОСОБА_2 було звільнено від адміністративної відповідальності не звільняє його від цивільно-правової відповідальності, оскільки вина особи в ДТП підтверджується висновком № КСЕ-19/104- 22/20893.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (ч.2 ст. 1166 ЦК України).

Факт завдання майнової (матеріальної) шкоди породжує виникнення позадоговірного, деліктного зобов`язання. Воно виникає з факту завдання шкоди й припиняється належним виконанням у момент відшкодування потерпілому шкоди в повному обсязі особою, яка завдала шкоду. Сторонами деліктного зобов`язання виступають потерпілий (кредитор) і особа, яка завдала шкоди (боржник).

Згідно із ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення (ч. 1 ст. 1188 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1171 ЦК України шкода, завдана особі у зв`язку із вчиненням дій, спрямованих на усунення небезпеки, що загрожувала цивільним правам чи інтересам іншої фізичної або юридичної особи, якщо цю небезпеку за даних умов не можна було усунути іншими засобами (крайня необхідність), відшкодовується особою, яка її завдала.

Згідно зі ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Виконання обов`язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" покладено на страховика (винної особи), у межах, встановлених цим Законом, та договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Відповідно до ч. 36.6. ст. 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування.

Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації автомобіля Hyundai Sonata, державний номер НОМЕР_2 , на момент ДТП була застрахована Приватним акціонерним товариством "Аско-Донбас Північний" на підставі договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АР002364775, з лімітом відповідальності 130 000,00 грн за шкоду заподіяну майну (розмір франшизи 2600,00 грн).

Враховуючи викладені обставини справи та вимоги закону, позивач отримав право вимагати від відповідача виплати страхового відшкодування за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АР002364775 на умовах, в порядку та у спосіб, що передбачені положеннями Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

ПрАТ "Саламандра" на підставі звіту №35/04-22 про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу від 29.04.2022, було складено страховий акт №0040179.04.22/1 від 26.12.2022 та розрахунок страхового відшкодування до страхового акту, відповідно до якого сума страхового відшкодування складає 120 908,48 грн.

За приписами п. 12.1 ст. 12 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Згідно витягу з централізованої бази даних МТСБУ, поліс №АР02364775 передбачає франшизу у розмірі 2600,00 грн.

Пунктом 36.3 ст.36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у разі якщо відповідальними за заподіяння неподільної шкоди взаємопов`язаними, сукупними діями є декілька осіб, розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за кожну з таких осіб визначається шляхом поділу розміру заподіяної шкоди на кількість таких осіб. Отже з урахуванням зазначеного, в даній справі присутня вина обох водіїв транспортних засобів.

Оскільки вина у настанні ДТП спільна обох водіїв, позивач має право на відшкодування лише 50% (1/2) частини від завданої йому шкоди (наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 вересня 2022 року у справі № 441/756/18).

Отже, з урахуванням визначеної полісом №АР02364775 франшизи, розміру шкоди, право на вимогу якої перейшло до позивача, вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу, а також враховуючи спільну вину у настанні ДТП обох водіїв, у відповідача виник обов`язок по страховому випадку відшкодувати позивачу витрати у розмірі 57854,24 грн.

Колегія суддів зазначає, що місцевий господарський суд, задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі, не надав належної оцінки висновку №КСЕ-19/104-22/20893, в якому було встановлено спільну вину у настанні ДТП обох водіїв, в зв`язку з чим рішення суду першої інстанції в цій частині слід змінити, позов задовольнити частково у розмірі 57854,24 грн. В іншій частині позову -відмовити.

Щодо вимоги позивача про відшкодування витрат на правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн, колегія суддів зазначає наступне.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч.1 ст.123 ГПК України).

Пунктом 1 ч.3 ст.123 ГПК України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст.131 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

Виходячи із змісту положень ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту адвокат отримує винагороду у вигляді гонорару, обчислення якого, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Отже, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги.

Виходячи із змісту ст.15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст.16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п.12 ч.3 ст. 2 зазначеного Кодексу).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст.124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст.126 Господарського процесуального кодексу України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (надання послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (ст.129 Господарського процесуального кодексу України).

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч.8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України).

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 1-2 ст.126 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст.126 цього Кодексу).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.4 ст.126 Господарського процесуального кодексу України).

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5 ст.126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень частин п`ятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Відповідно до частини п`ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Таку правову позицію щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони, викладено в постанові Об`єднаної Палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Як свідчать матеріали справи, у позовній заяві позивачем зазначено про те, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми витрат на професійну правничу допомогу складає 10 000,00 грн.

На підтвердження розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу адвоката позивач надав копію: договору про надання професійної правничої допомоги №02/2022-АБ від 14.02.2022, укладеного між Адвокатським бюро "Терзі та партнери" та ТОВ "Маркс.Капітал"; додаткової угоди №1 від 14.02.2022; акту виконаних робіт (наданих послуг) від 01.09.2023; ордеру на надання правничої допомоги серії ВІ №1086288 від 04.10.2022, виданого Адвокатським бюро "Терзі та партнери" на ім`я адвоката Терзі О.С.; детального опису робіт (наданих послуг) до акту надання послуг від 01.09.2023.

Так, як свідчать матеріали справи, 14.02.2022 між Адвокатським бюро "Терзі та партнери" (бюро) та ТОВ "Маркс.Капітал" (клієнт) укладено договір про надання професійної правничої допомоги №02/2022-АБ, згідно з яким клієнт доручає, а бюро приймає на себе зобов`язання надавати клієнту професійну правничу допомогу на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно до п.3.1 договору гонорар є формою винагороди бюро за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої допомоги клієнту.

Згідно з п.3.2 договору порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в додатковій угоді до даного договору.

Оплата гонорару здійснюється шляхом його перерахування на поточний рахунок бюро не пізніше п`яти робочих днів з моменту отримання клієнтом відповідного акту виконаних робіт, в якому вказано обсяг наданої бюро професійної правничої допомоги та розмір гонорару. Акт виконаних робіт може надсилатися клієнту електронною поштою або звичайною поштою на юридичну адресу клієнта. (п.3.3 договору).

За змістом п.6.1 договору договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2023.

Умовами п.6.3 договору передбачено, що факт надання бюро в повному обсязі юридичних послуг, обумовлених п.1.1 даного договору посвідчується укладеним між сторонами актом виконаних робіт.

Пунктами 2, 3 додаткової угоди №1 від 14.02.2022 узгоджено, що розмір гонорару не є фіксованим та визначається на підставі обсягів фактично наданих послуг, витраченого бюро часу та складності опрацьованих бюро справ. Обсяг наданих послуг та їх вартість визначаються актом виконаних робіт (наданих послуг). Гонорар сплачується на підставі акту виконаних робіт за результатами надання професійної правничої допомоги у відповідності до п.3.3 договору.

01.09.2023 між сторонами підписано акт виконаних робіт (наданих послуг), відповідно до якого бюро виконані наступні роботи (надані такі послуги): підготовка та направлення до Господарського суду Донецької області позовної заяви про стягнення з ПрАТ "СК "Аско-Донбас Північний" шкоди у розмірі 118 308,48 грн в порядку суброгації. Вартість виконаних робіт складає 10000,00 грн. Клієнт підтверджує, що на дату та час підписання акту всі роботи (послуги) виконані (надані) в повному обсязі. Клієнт претензій по об`єму, якості та строкам виконаних робіт (наданих послуг) не має.

Критерії оцінки поданих заявником доказів суд встановлює самостійно у кожній конкретній справі, виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), що застосовується як джерело права згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах відомості щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі. Чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань. Чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами. Та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц звернула увагу не те, що: 1) при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін; 2) розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу; 3) саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Відповідно до ст.19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Частинами 1 та 2 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, гонорар може встановлюватися у формі фіксованого розміру та погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність як "форма винагороди адвоката", але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

При цьому, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо (п.147 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19, додаткова постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21 березня 2024 року у справі № 903/135/23(903/148/23)).

Разом з цим, Велика Палата Верховного Суду у пункті 5.44 постанови від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 зауважила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

При застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який водночас повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям (аналогічну правову позицію викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.05.2019 у справі № 903/390/18, від 21.01.2020 у справі № 916/2982/16, від 07.07.2020 у справі № 914/1002/19).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), відшкодовуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України"). У рішенні ЄСПЛ у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, процесуальним законодавством передбачені такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (пункти 33- 34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

За змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою (такий правовий висновок викладено в пункті 6.5 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідач у відзиві на позовну заяву просив зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, посилаючись на те, що позивач мав можливість уникнути витрат на професійну правничу допомогу, якби надав увесь пакет документів, який вимагав відповідач.

Місцевий господарський суд, задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення адвокатських витрат, зазначив, що із наданих позивачем документів не вбачається, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги у справі, що розглядається є розумним та виправданим (як обов`язкової умови для відшкодування таких витрат іншою стороною). Крім того, адвокатом була підготовлена лише позовна заява про стягнення заборгованості у спрощеному провадженні, без штрафних санкцій, що не є складним для адвоката та не потребує значної витрати часу, в зв`язку з чим, дійшов висновку про наявність підстав для включення до витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Наприклад, у справі «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58) зазначено, що національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає у тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року). На важливість дотримання судами вимоги щодо мотивованості (обґрунтованості) рішень йдеться також у ряді інших рішень ЄСПЛ (наприклад, «Богатова проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України» та ін.).

Колегія суддів зазначає, що критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема, наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо.

Колегія суддів, погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що адвокатом була підготовлена лише позовна заява про стягнення заборгованості у спрощеному провадженні, без штрафних санкцій, спір у цій справі для кваліфікованого юриста є спором незначної складності, не характеризується наявністю виключної правової проблеми або значним суспільним інтересом. Спірні правовідносини не передбачають великої кількості законів та підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню, а матеріали справи не містять великої кількості документів, на дослідження яких би адвокат витратив значний час. Крім того судом першої інстанції розгляд справи було здійснено у порядку спрощеного провадження без повідомлення та участі учасників справи, в зв`язку з чим судом першої інстанції обґрунтовано було зменшено судові витрати до 7000,00 грн.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, витрати на професійну правничу допомогу підлягають задоволенню частково, з урахуванням ч.4 ст.129 ГПК України пропорційно до задоволених позовних вимог, а саме у розмірі 3500,00 грн, в зв`язку з чим рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає зміні.

Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст.236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, тому рішення Господарського суду Донецької області від 26.04.2024 у справі № 905/1235/23 слід скасувати, як таке, що прийнято з невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити частково.

Відповідно до п.п.б), в) п.4 ч.1 ст.282 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням: нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Частиною 1 ст.123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи

Відповідно до ч.4 ст.129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 129, 269, 270, п.2 ч.1 статті 275, п.3 ч.1 статті 277, статтями 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія Аско-Донбас Північний" задовольнити.

Рішення Господарського суду Донецької області від 26.04.2024 у справі № 905/1235/23 змінити. Викласти резолютивну частину рішення в такій редакції:

"Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія Аско-Донбас Північний" (84205, Донецька обл., м. Дружківка, вул. Соборна, буд. 37, ідентифікаційний код 13494943) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" (36023, м. Полтава, вул. Колективна, буд. 10, ідентифікаційний код 37686922) суму страхового відшкодування у розмірі 57854,24 грн, витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 3500,00 грн, судовий збір у розмірі 1342,00 грн.

В іншій частині позову відмовити. "

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" (36023, м. Полтава, вул. Колективна, буд. 10, ідентифікаційний код 37686922) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія Аско-Донбас Північний" (84205, Донецька обл., м. Дружківка, вул. Соборна, буд. 37, ідентифікаційний код 13494943) 3220,80 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, передбачених пунктами а)-г) частини 3 ст.287 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 12.08.2024

Головуючий суддя Я.О. Білоусова

Суддя В.В. Лакіза

Суддя О.А. Пуль