Рішення

від 12.08.2024 по справі 904/2440/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.08.2024м. ДніпроСправа № 904/2440/24

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Назаренко Н.Г., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Приватного акціонерного товариства "НАУКОВО-ВИРОБНИЧИЙ ДІАГНОСТИЧНИЙ ЦЕНТР", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

до Акціонерного товариства "КРИВОРІЗЬКА ТЕПЛОЦЕНТРАЛЬ",м Кривий Ріг, Дніпропетровська область

про стягнення штрафних санкцій у розмірі 140 165,56 грн

Без виклику (повідомлення) учасників справи

РУХ СПРАВИ В СУДІ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

Приватне акціонерне товариство "НАУКОВО-ВИРОБНИЧИЙ ДІАГНОСТИЧНИЙ ЦЕНТР" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Акціонерного товариства "КРИВОРІЗЬКА ТЕПЛОЦЕНТРАЛЬ" (далі - відповідач) штрафні санкції у загальному розмірі 140 165, 56грн.

Ціна позову складається з наступних сум:

- інфляційні втрати у розмірі 110 164,22 грн;

- 3% річних у розмірі 30 001,34 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов договору в частині повної та своєчасної оплати за теплову енергію.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 10.06.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у ній матеріалами.

17.06.2024 відповідач через систему "Електронний суд" подав до суду заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Ухвалою від 24.06.2024 відмовлено в задоволенні заяви Акціонерного товариства "КРИВОРІЗЬКА ТЕПЛОЦЕНТРАЛЬ" про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

25.06.2024 від відповідача через систему "Електронний суд" надійшов відзив на позов, в якому він проти позовних вимог заперечив.

10.07.2024 від відповідача через систему "Електронний суд" надійшло клопотання про врегулювання спору за участю судді.

11.07.2024 від позивача через систему "Електронний суд" надійшли наступні документи:

1. Заперечення на клопотання (заяву), в яких позивач заперечив проти проведення процедури врегулювання спору за участю судді.

2. Клопотання про долучення доказів понесення витрат на правову допомогу.

Ухвалою від 11.07.2024 відмовлено у задоволенні заяви Акціонерного товариства "КРИВОРІЗЬКА ТЕПЛОЦЕНТРАЛЬ" про врегулювання спору за участю судді.

26.07.2024 від відповідача через систему "Електронний суд" надійшло клопотання про зменшення розміру витрат на правову допомогу.

Господарський суд констатує, що сторони мали реальну можливість надати всі існуючі докази в обґрунтування своїх позовних вимог та заперечень суду першої інстанції.

Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Судові дебати не проводяться.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

12.08.2024 справу розглянуто по суті.

Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Враховуючи приписи частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступних висновків.

ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем грошових зобов`язань за Договором №204 від 16.04.2020.

ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧА.

Відповідач проти позву заперечив, зазначив, що 15.07.2022 державним виконавцем Покровського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) було відкрито виконавче провадження №69381698 за заявою ПАТ «НАУКОВО-ВИРОБНИЧИЙ ДІАГНОСТИЧНИЙ ЦЕНТР» щодо виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 09.05.2022 у справі № 904/9550/21.

05 серпня 2022 року дане виконавче провадження було зупинене на підставі п. 12 ч. 1 ст. 34 закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку із включенням Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» до переліку об`єктів малої або великої приватизації.

Розпорядженням Кабінету міністрів України № 36-р «Про затвердження переліку об`єктів великої приватизації державної власності» від 16.01.2019 затверджено перелік об`єктів великої приватизації держаної власності, що підлягають приватизації, до якого, зокрема, було включено й АТ «Криворізька теплоцентраль».

Постановою КМУ від 11.08.2021 № 857 «Деякі питання управління об`єктами державної власності» до Розпорядження Кабінету міністрів України № 36-р «Про затвердження переліку об`єктів великої приватизації державної власності» від 16.01.2019 внесено зміни, якими АТ «Криворізька теплоцентраль» виключена з переліку об`єктів великої приватизації.

Постановою КМУ від 29.09.2021 № 1028 «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України» внесено зміни до розпорядження КМУ від 16.01.2019 № 36-р «Про затвердження переліку об`єктів великої приватизації державної власності», а саме: доповнено підрозділ «Фонд державного майна» розділу «Енергетична галузь» додатка до розпорядження КМУ від 16.01.2019 № 36 «Про затвердження переліку об`єктів великої приватизації державної власності позицією: 00130850 АТ «Криворізька теплоцентраль».

Відповідач зазначає, що на момент набрання законної сили рішенням у справі № 904/9550/21 у 2022 році АТ «Криворізька теплоцентраль» продовжувало перебувати у переліку об`єктів великої приватизації, що підлягають приватизації.

Відповідач вважає, що, оскільки виконавче провадження №69381698 було зупинене 05.08.2022 на підставі п. 12 ч. 1 ст. 34 закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку із включенням Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» до переліку об`єктів малої або великої приватизації, під час такого зупинення були відсутні правові підстави для стягнення грошових коштів на користь Позивача.

Тобто, зважаючи на те, що Відповідач перебував у переліку об`єктів великої приватизації, а виконавче провадження №69381698 було зупинене, увесь цей час з моменту відкриття виконавчого провадження (15.07.2022) до квітня 2024 року, не був позбавлений можливості отримати виконання рішення шляхом вжиття виконавцем таких заходів щодо примусового виконання рішення як звернення стягнення на грошові кошти, що належать іншим особам, тоді, коли приватизація завершиться.

ДОДАТКОВІ ПОЯСНЕННЯ ПОЗИВАЧА.

Позивач зазначив, що чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника, зупинення виконання рішення не впливає на реалізацію особою права на захист майнового інтересу, а тому нарахування 3% річних та інфляційних втрат на суму боргу здійснюється незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

ОБСТАВИНИ, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Предметом доказування, відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Отже, обставинами, які входять до предмету доказування у даній справі є правомірність нарахування штрафних санкцій.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

Положеннями частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиційність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиційно встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії (постанова Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 910/3055/18).

Суд враховує, що рішенням Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України", яке є в силу статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" джерелом права, визначено, що "право на справедливий судовий розгляд, гарантований статтею 6 § 1 Конвенції, повинно тлумачитися в світлі преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права як елемент спільної спадщини держав-учасниць. Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів ("Брумареску проти Румунії", § 61)".

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 12.04.2022 у справі №904/9550/21, яке набрало законної сили 03.05.2022, частково задоволено позов Приватного акціонерного товариства "НАУКОВО-ВИРОБНИЧИЙ ДІАГНОСТИЧНИЙ ЦЕНТР", вирішено стягнути з Акціонерного товариства "КРИВОРІЗЬКА ТЕПЛОЦЕНТРАЛЬ" на користь Приватного акціонерного товариства "НАУКОВО-ВИРОБНИЧИЙ ДІАГНОСТИЧНИЙ ЦЕНТР" 419052,86 грн заборгованості з оплати послуг за договором від 16.04.2020 №204, 56405,07 грн вартості знецінення грошових коштів внаслідок інфляції, 16382,68 грн 3% річних, 7377,61 грн сплаченого судового збору та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15000,00 грн. 09.05.2022 року

Господарським судом Дніпропетровської області у справі №904/9550/21 09.05.2022 видано наказ про примусове виконання рішення суду.

В зв`язку із простроченням виконання грошового зобов`язання, яке встановлене рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 12.04.2022 по справі № 904/9550/21, Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з Відповідача 3% річних у розмірі 30 001,34 грн. та інфляційних втрат у розмірі 110164,22 грн. за період прострочення виконання зобов`язання з 04.05.2022 по 17.04.2024.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, що кореспондує з приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Щодо нарахування 3% річних.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Заявлені позивачем до стягнення 30 001,34 грн 3% річних нараховані за загальний період з 04.05.2022 по 17.04.2024.

Перевіркою здійсненого позивачем розрахунку 3% річних судом помилок не виявлено тому задоволенню підлягають 3% річних у розмірі, визначеному позивачем, а саме 30 001,34 грн.

Щодо інфляційних втрат суд зазначає таке.

Здійснюючи перевірку розрахунку інфляційних втрат, суд враховує таке.

Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №905/21/19 наведено формулу за якою можна розрахувати інфляційні втрати: "Х" * "і-1" - 100 грн. = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці). При цьому зазначено, що за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).

У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу, та ділиться на 100%.

Зазначена правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 20.08.2020 у справі № 904/3546/19.

Крім того, об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19 надала роз`яснення, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача інфляційні втрати в розмірі 110 164,22 грн. за загальний період прострочення з травня 2022 по березень 2024.

При перевірці наданого позивачем розрахунку інфляційних втрат, судом помилок не виявлено, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в розмірі 110 164,22 грн.

Суд не приймає заперечення відповідача, оскільки зупинення виконання рішення не впливає на реалізацію особою права за захист майнового інтересу, оскільки за змістом частини другої статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних як складова грошового зобов`язання та особлива міра відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

Вказана правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №№646/14523/15-ц, 703/2718/16-ц.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню зі стягненням з відповідача на користь позивача 30 001,34 грн. 3% річних, 110 164,22 грн. інфляційних втрат.

Щодо обґрунтування кожного доказу суд зазначає наступне.

Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.

Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.

На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до п. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За змістом ст. 123 Господарського процесуального кодексу України витрати на професійну правничу допомогу віднесені до витрат, пов`язаних з розглядом справи в суді, які, в свою чергу, віднесені до судових витрат.

У відповідності до ст. 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в ст. 1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 зазначеного Закону).

Разом із тим згідно зі ст. 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 зазначеного Кодексу).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами ч. 3 ст. 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України.

Зокрема, ст. 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Глава 52 Цивільного кодексу України регулює загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг. Стаття 632 Цивільного кодексу України регулює поняття ціни договору; за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

З матеріалів справи вбачається, що 29.04.2024 між Приватним акціонерним товариством "НАУКОВО-ВИРОБНИЧИЙ ДІАГНОСТИЧНИЙ ЦЕНТР" (замовник) та адвокатом адвокат Князєвим Сергієм Володимировичем (виконавець) укладено договір про надання правової допомоги.

Згідно п. 1.1 договору за цим Договором Виконавець зобов`язується надавати правничу допомогу Замовнику у цивільних, господарських, адміністративних, кримінальних справах та справах про адміністративні правопорушення, що включає:

надання консультацій та роз`яснень з юридичних питань, усних і письмових довідок із законодавства;

складання заяв, клопотань, скарг та інших документів правового характеру;

захист, надання правової допомоги та представлення інтересів Замовника в системі правоохоронних органів України; в органах досудового розслідування під час кримінального провадження;

захист інтересів Замовника у судах всіх інстанцій, в тому числі під час провадження згідно КУпАП України, КПК України, Митного кодексу України та іншого законодавства України.

За надану правничої допомогу Замовник сплачує гонорар, розмір якого встановлюється погодженням сторін. (п. 3.1. договору).

Пунктом 6.1. договору передбачено, що цей договір набирає чинності із моменту підписання і діє до повного виконання сторонами своїх

зобов`язань.

В додатку № 1 до договору про надання правової допомоги від 29.04.2024 сторони погодили наступне:

1. Розмір гонорару становить 3 500,00 грн. за 1 годину роботи виконавця.

2. Додатково Замовник оплачує витрати Виконавця, пов`язані з участю в судових засіданнях: витрати на відрядження, переїзд до місця проведення судових засідань та у зворотньому напрямку, поштові та інші необхідні витрати.

3. Сторони погодили, що загальний розмір гонорару та витрати виконавця, що підлягають оплаті Замовником за цим Договором обмежується сумою у розмірі 15% ціни поданого позову.

09.07.2024 сторони уклали акт приймання-передачі правничої допомоги, згідно якого відповідно до Договору про надання правничої допомоги від 29 квітня 2024 Виконавцем була надана Замовнику правнича допомога щодо стягнення з АТ «КРИВОРІЗЬКА ТЕПЛОЦЕНТРАЛЬ» на користь Замовника інфляційних втрат та 3% річних у зв`язку із простроченням виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.04.2022 р. у справі №904/9550/21, згідно якого виконавець надав наступні послуги:

1. Ознайомлення з рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 12.04.2022 р. у справі №904/9550/21, матеріалами господарської справи, що є підставами господарського зобов`язання, яке виникло між Замовником та АТ «КРИВОРІЗЬКА ТЕПЛОЦЕНТРАЛЬ», матеріалами виконавчого провадження №69381698, які містяться в Автоматизованій системі виконавчих проваджень, витрачено часу 1,5 год., розмір гонорару 5 250,00 грн.

2. Збирання доказів, які мають бути додані до позовної заяви, витрачено часу 0,75 год., розмір гонорару 5 250,00 грн.

3. Підбір правових позицій Великої Палати Верховного Суду у подібних справах, аналіз законодавства, складення тексту позовної заяви, проведення розрахунку суми позову, формування квитанції на оплату Замовником судового збору та надсилання її замовнику електронною поштою, витрачено часу 3,0 год., розмір гонорару 10 500,00 грн.

4. Погодження із Замовником стратегії захисту його прав у господарській справі, надання Замовнику усної консультації щодо підготовлених для подання до Господарського суду Дніпропетровської області документів господарського позову, а також перспектив господарської справи, витрачено часу 0,5 год., розмір гонорару 1 750,00 грн.

5. Створення позовної заяви засобами системи «Електронний суд» (https://cabinet.court.gov.ua/), завантаження додатків до позовної заяви, підписання позовної заяви електронним цифровим підписом, направлення заяви відповідачу та до суду, витрачено часу 0,5 год., розмір гонорару 1 750,00 грн.

6. Складення додаткових пояснень щодо спору, клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, створення клопотання про долучення доказів до матеріалів справи засобами системи «Електронний суд» (https://cabinet.court.gov.ua/), підписання клопотання електронним цифровим підписом, направлення клопотання відповідачу та до суду, витрачено часу 1,0 год., розмір гонорару 3 500,00 грн.

Також в акті сторони узгодили наступне.

На надання правничої допомоги щодо стягнення з АТ «КРИВОРІЗЬКА ТЕПЛОЦЕНТРАЛЬ» на користь Замовника інфляційних втрат та 3% річних у зв`язку із простроченням виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.04.2022 р. у справі №904/9550/21, Виконавцем витрачено 7 годин 15 хвилин (7,25 год.), загальний розмір гонорару склав 25 375,00 грн.

Додатком №1 до Договору про надання правничої допомоги від 29 квітня 2024 року Сторони погодили, що розмір гонорару Виконавця, не зважаючи на витрачений час, обмежується 15% ціни позову. Виконавцем, як представником позивача поданаО позовна заява, яка прийнята до провадження ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 10.06.2024 р. (справа №904/2440/24), ціна поданого позову у господарській справі №904/2440/24 становить 140 165,56 грн.

15% ціни поданого у господарській справі №904/2440/24 позову становить 21 024,83 грн., що є меншим за розмір гонорару, обрахованого на підставі витраченого Виконавцем часу.

Таким чином, розмір гонорару Виконавця за надання Замовнику правничої допомоги у господарській справі №904/2440/24, яка перебуває на розгляді Господарського суду Дніпропетровської області, щодо стягнення з АТ «КРИВОРІЗЬКА ТЕПЛОЦЕНТРАЛЬ» на користь Замовника інфляційних втрат та 3% річних у зв`язку із простроченням виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.04.2022р. у справі №904/9550/21, обмежений 15% розміру поданого господарського позову та складає: 21 024,83 грн.

За змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 126 цього Кодексу).

Аналогічну правову позицію викладено у постановах об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.

За змістом положень ч. 1 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Для цілей розподілу судових витрат, розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі: гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

При здійснені розподілу між сторонами спору судових витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує результат розгляду спору, умови договору про надання правничої допомоги, укладеного між стороною спору та адвокатом (адвокатським об`єднанням, бюро), обсяги наданих стороні, як клієнту, послуг правничої допомоги щодо представництва її інтересів в суді під час розгляду справи, а також в порядку ст. 86 Господарського процесуального кодексу України надає належну оцінку поданим стороною, яка понесла витрати на професійну правничу допомогу, доказам фактичного надання їй адвокатських послуг, їх прийняття стороною спору на підставі акта приймання-передачі послуг з виставленням адвокатом (адвокатським об`єднанням, бюро) клієнту рахунка на оплату таких послуг.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Пункт 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 74, ч.1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування слід виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04, рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004).

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Частинами 5, 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідач надав клопотання про зменшення розмірі витрат на правову допомогу, в яких зазначив, що заявлені неспівмірними, завищеними, та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідач вказав, що розмір гонорару за годину 3 500,00 грн. є неспівмірним із складністю справи та завищеним. Також адвокат не надає обгрунтування такої вартості, зокрема, не підтведжує кваліфікацію, досвід і свою завантаженість адвоката та інші обставини, які повпливали на визначення розміру гонорару за годину, в пункті 3 акту приймання-передачі правничої допомоги від 09.07.2024 наданий перелік наданих послуг протягом 10 годин без визначення чіткої структури скільки часу на який пункт витрачено, то задоволення витрат, як мінімум в цій частині, є неможливим.

За встановлених обставин щодо обсягу, вартості та співрозмірності заявлених до компенсації витрат на правову допомогу, суд, оцінивши витрати позивача з урахуванням всіх аспектів і складності цієї справи, а також час, який міг би витратити адвокат на вивчення, підготовку позову як кваліфікований фахівець, сукупний час, витрачений на опрацювання спірних правовідносин, нескладні розрахунки штрафних санкцій, приймаючи до уваги заперечення відповідача, дійшов висновку про те, що заявлена до стягнення сума компенсації витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 21 024,83грн. є завищеною, не відповідає принципу співмірності та розумності, є неспіврозмірною з часом, витраченим на їх надання.

Зважаючи на викладене, суд частково задовольняє заяву позивача зі стягненням з відповідача 3000,00 грн. витрат на правничу допомогу.

18 024,83 грн. витрат на правничу допомогу покладаються на позивача.

Щодо судового збору.

За змістом статті 129 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи здійснюється розподіл судових витрат.

З урахуванням положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Приватного акціонерного товариства "НАУКОВО-ВИРОБНИЧИЙ ДІАГНОСТИЧНИЙ ЦЕНТР" до Акціонерного товариства "КРИВОРІЗЬКА ТЕПЛОЦЕНТРАЛЬ" про стягнення штрафних санкцій у розмірі 140 165,56 грн задовольнити.

Стягнути з Акціонерного товариства "КРИВОРІЗЬКА ТЕПЛОЦЕНТРАЛЬ" (50014, Дніпропетровська область, м.Кривий Ріг, вул.Електрична, буд. 1, код ЄДРПОУ 00130850) на користь Приватного акціонерного товариства "НАУКОВО-ВИРОБНИЧИЙ ДІАГНОСТИЧНИЙ ЦЕНТР" (50025, Дніпропетровська область, м.Кривий Ріг, вул.Артилеристів, 3, прим. 10, код ЄДРПОУ 19439299) 110 164,22 грн- інфляційних втрат, 30 001,34 грн- 3% річних, 2 422,40 грн- судового збору та 3 000,00 грн.- витрат на професійну правничу допомогу, про що видати наказ.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 18 024,83 грн. покласти на позивача.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судові рішення у справі набирають законної сили відповідно до ст.ст. 241, 284 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 12.08.2024.

Суддя Н.Г. Назаренко