Рішення

від 12.08.2024 по справі 907/552/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2024 р. м. Ужгород Справа № 907/552/24

Суддя Господарського суду Закарпатської області Лучко Р.М.,

розглянувши матеріали справи

за позовом Фізичної особи-підприємця Васьківської Аліни Костянтинівни , м. Овруч Коростенського району Житомирської області

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Гран Прайм», м. Рахів Закарпатської області

про стягнення 151 263,67 грн

секретар судового засідання Піпар А.Ю.

учасники справи не викликались

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець Васьківська Аліна Костянтинівна звернулася до Господарського суду Закарпатської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гран Прайм» 144 922,80 грн заборгованості з оплати послуг перевезення вантажів, 2572,88 грн - 3% річних за період з 05.11.2023 до 07.06.2024 та3767,99 грн інфляційних втрат за період з 01.11.2023 до 30.04.2024, посилаючись на неналежне виконання відповідачем договору перевезення вантажів №10/08/23-2В від 10 серпня 2023 року з урахуванням додаткових угод № 1 від 18 серпня 2023 року, № 2 від 05 вересня 2023 року та № 3 від 11 жовтня 2023 року.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №907/552/24 визначено головуючого суддю Лучка Р.М., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11 червня 2024 року.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 17 червня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено розглянути спір в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи та встановлено строки для подання заяв по суті спору.

Відповідач не скористався наданим йому правом заперечити проти позовних вимог та надати суду відзив на позов, його представник в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином у встановленому законом порядку шляхом надіслання ухвали від 17.06.2024 до електронного кабінету Товариства з обмеженою відповідальністю «Гран Прайм», що підтверджується довідкою про доставку електронного листа від 18.06.2024 року.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідач мав час та можливість надати свої заперечення з приводу предмета спору, та докази, які мають значення для розгляду справи по суті.

Відповідно до ч. 2 ст. 14 ГПК України учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Відтак, відповідно до положень ч. ч. 8, 9 ст. 165, ч. 1 ст. 251 ГПК України у зв`язку з ненаданням відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Правова позиція позивача.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань з оплати вартості наданих позивачем транспортних послуг за Договором перевезення вантажів №10/08/23-2В від 10 серпня 2023 року з урахуванням додаткових угод № 1 від 18 серпня 2023 року, № 2 від 05 вересня 2023 року та № 3 від 11 жовтня 2023 року, у зв`язку чим в нього виникла заборгованість за надані в період з 11.08.2023 по 01.11.2023 послуги перевезення в розмірі 144 922,80 грн, за несвоєчасну сплату якої позивачем нараховано 2572,88 грн - 3% річних за період з 05.11.2023 до 07.06.2024 та3767,99 грн інфляційних втрат за період з 01.11.2023 до 30.04.2024, з вимогами про стягнення яких і подано даний позов до Господарського суду.

Заперечення (відзив) відповідача.

Відзив на позов по суті заявлених вимог відповідачем не подано.

ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ СПРАВИ.

10 серпня 2023 року між Фізичною особою-підприємцем Васьківською Аліною Костянтинівною , як Виконавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Гран Прайм», як Замовником було укладено Договір перевезення вантажів за №10/08/23-2В (надалі - Договір) за умовами п. 1.1. якого в порядку та на умовах, визначених даним Договором, Виконавець зобов`язується надати послуги перевезення вантажу автомобільним транспортом довірений йому Замовником вантаж - пісок щільний природний рядовий, інші індивідуальні ознаки, а також кількість якого зазначені в товарно-транспортних накладних (ТТН), які є невід`ємною частиною даного Договору з місця завантаження до місця розвантаження (призначення) вказаного в ТТН і видавати вантаж уповноваженій на одержання вантажу особі згідно розпоряджень Замовника.

За змістом п. 1.2. Договору місце завантаження: піщаний кар`єр с. Головчинці Хмельницького району Хмельницької області; місце розвантаження: м. Старокостянтинів Хмельницької області, вул. Івана Франка, 55.

Порядок розрахунків і плата за послуги перевезення вантажу визначено в розділі 2 Договору, за умовами п.п. 2.1.-2.3. якого розрахунок за послуги перевезення вантажу проводиться Замовником на підставі скан-копій наступних документів Виконавця: рахунка на оплату, підписаного з обох сторін Акту надання послуг протягом 3 (трьох) календарних днів з моменту їх отримання засобами електронного зв`язку.

Оплата здійснюється у національній валюті України шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Виконавця.

Ціна послуги перевезення вантажу з місця завантаження до місця розвантаження становить 180,00 грн за 1 тонну (разом з ПДВ).

Відповідно до п. 8.1. Договору він набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та діє до 31 грудня 2023 року. У випадку якщо за десять календарних днів до припинення дії даного Договору жодна зі сторін не заявила про його припинення, Договір пролонгується до 31 грудня наступного року.

Протягом строку дії Договору сторонами тричі вносилися зміни до Договору в частині встановлення місця розвантаження вантажу та вартості 1 тони перевезень, зокрема було укладено:

- Додаткову угоду №1 від 18.08.2023, за якою місцем розвантаження визначено: м. Хмельницький, вул. Прибузька, 38, ціна послуги перевезення вантажу з місця завантаження до місця розвантаження становить 120,00 грн за 1 тонну (разом з ПДВ);

- Додаткову угоду №2 від 05.09.2023, за якою місцем розвантаження визначено: с. Ружичанка Хмельницької області, ціна послуги перевезення вантажу з місця завантаження до місця розвантаження становить 150,00 грн за 1 тонну (разом з ПДВ);

- Додаткову угоду №3 від 11.10.2023, за якою місцем розвантаження визначено: с. Ружичанка Хмельницької області, ціна послуги перевезення вантажу з місця завантаження до місця розвантаження становить 160,00 грн за 1 тонну (разом з ПДВ).

Згідно з підписаними сторонами в період дії Договору Актами наданих послуг перевезення вантажів автомобільним транспортом №№1-61 в період з 11.08.2023 по 01.11.2023 (всього 61 акт) підтверджується надання Виконавцем визначених Договором послуг перевезення вантажів на загальну суму 651 129,60 грн.

Факт надання відповідних послуг та їх вартість відповідачем не заперечується та додатково підтверджується товарно-транспортними накладними від 11.08.2023, 12.08.2023, 14.08.2023, 15.08.2023, 16.08.2023, 17.08.2023, 18.08.2023, 19.08.2023, 22.08.2023, 23.08.2023, 24.08.2023, 25.08.2023, 29.08.2023, 30.08.2023, 31.08.2023, 01.09.2023, 05.09.2023, 06.09.2023, 07.09.2023, 08.09.2023, 11.09.2023, 12.09.2023, 13.09.2023, 14.09.2023, 15.09.2023, 18.09.2023, 19.09.2023, 20.09.2023, 21.09.2023, 22.09.2023, 25.09.2023, 26.09.2023, 02.10.2023, 03.10.2023, 12.10.2023, 13.10.2023, 17.10.2023, 18.10.2023, 19.10.2023, 23.10.2023, 24.10.2023, 31.10.2023, 01.11.2023, актом звірки взаєморозрахунків станом на 28.12.2023, який підписаний цифровим підписом без заперечень обома сторонами Договору, в тому числі й відповідачем у даній справі.

За твердженням позивача належним чином свої зобов`язання відповідач не виконав та не погасив заборгованість за надані Виконавцем згідно з наданих послуг перевезення вантажів автомобільним транспортом №№1-61 в період з 11.08.2023 по 01.11.2023 в повному обсязі, здійснивши лише часткову сплату вартості наданих послуг на загальну суму 506 206,80 грн, що підтверджується банківською випискою по рахунку позивача за період з 01.08.2023 по 23.05.2024, у зв`язку з чим у ТОВ «Гран Прайм» виникла заборгованість в загальній сумі 144 922,80 грн, стягнення якої разом з нарахованими позивачем відсотками річних та втратами від інфляції є предметом судового розгляду в даній справі.

Надіслана 22.05.2024 на адресу відповідача претензія від 22.05.2024 (отримана ТОВ «Гран Прайм» 28.05.2024 відповідно до відстеження рекомендованого відправлення за трек-номером 0870007838896) з вимогою в семиденний строк здійснити оплату 144 922,80 грн заборгованості залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

ПРАВОВЕ ОБГРУНТУВАННЯ І ОЦІНКА СУДУ

За положеннями ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Аналогічні за змістом норми містяться і в ст.ст. 509, 526 Цивільного кодексу України.

До вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з врахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як вбачається з правовідносин, що виникли між сторонами, їм притаманні ознаки, що характеризують цивільні відносини, які виникають з договорів перевезення вантажу.

Відповідно до статті 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату (ч. 1 ст. 909 ЦК України).

За встановленими обставинами справи, у відповідності до умов Договору позивач взяв на себе зобов`язання забезпечити доставку вантажу з місця завантаження до місця вивантаження відповідно до п. 1.2. Договору, а відповідач, в свою чергу, зобов`язався своєчасно оплачувати послуги Виконавця (п. 5.4. Договору).

За приписами статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона ( боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію ( передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частини перша статті 526 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 916 ЦК України за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 ЦК України).

Як встановлено судом вище, умовами укладеного між сторонами Договору (п. 2.1.) встановлено строк оплати вартості наданих послуг - 3 банківських днів після отримання рахунка на оплату та Акту надання послуг.

Матеріали справи, зокрема підписані сторонами Акти наданих послуг перевезення вантажів автомобільним транспортом №№1-61 в період з 11.08.2023 по 01.11.2023, товарно-транспортні накладні від 11.08.2023, 12.08.2023, 14.08.2023, 15.08.2023, 16.08.2023, 17.08.2023, 18.08.2023, 19.08.2023, 22.08.2023, 23.08.2023, 24.08.2023, 25.08.2023, 29.08.2023, 30.08.2023, 31.08.2023, 01.09.2023, 05.09.2023, 06.09.2023, 07.09.2023, 08.09.2023, 11.09.2023, 12.09.2023, 13.09.2023, 14.09.2023, 15.09.2023, 18.09.2023, 19.09.2023, 20.09.2023, 21.09.2023, 22.09.2023, 25.09.2023, 26.09.2023, 02.10.2023, 03.10.2023, 12.10.2023, 13.10.2023, 17.10.2023, 18.10.2023, 19.10.2023, 23.10.2023, 24.10.2023, 31.10.2023, 01.11.2023, свідчать про належне виконання позивачем, як Перевізником умов укладеного між сторонами Договору щодо доставки за замовленням відповідача вантажу за встановленими в п. 1.2. Договору маршрутами (з урахуванням їх зміни сторонами за Додатковими угодами №№1-3 до Договору) загальною вартістю 651 129,60 грн.

В той же час, відповідач у порушення наведених норм закону, умов Договору у визначений в п. 2.1. Договору строк взяті на себе зобов`язання щодо оплати вартості послуг перевезення в повній мірі не виконав, здійснивши оплату наданих позивачем послуг перевезення лише частково на суму 506 206,80 грн, та допустивши, таким чином, перед позивачем заборгованість, яка станом на 08.06.2024 (дата оформлення позовної заяви) становить 144 922,80 грн.

Наведена сума заборгованості не спростована відповідача, навпаки, визнана шляхом підписання цифровим підписом акту звірки взаєморозрахунків станом на 28.12.2023 року.

За таких обставин, сума основної заборгованості перед позивачем станом на час звернення з позовом та вирішення даного спору становить 144 922,80 грн, яка відповідачем не спростована, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення як заявлені обґрунтовано та правомірно.

Щодо 3 % річних та втрат від інфляції.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з поданим позивачем розрахунком, за неналежне виконання відповідачем зобов`язань зі сплати вартості послуг перевезення позивачем з урахуванням встановленого в п. 2.1. Договору трьохденного строку оплати послуг перевезення, нараховано за період з 05.11.2023 року по 07.06.2024 року 2572,88 грн - 3% річних та 3767,99 грн втрат від інфляції за період з листопада 2023 року по квітень 2024 року включно.

Перевіривши правильність здійсненого позивачем розрахунку відсотків річних та здійснивши оцінку доказів, на яких він ґрунтується, суд вважає правомірним нарахування відповідачу 3% річних за період з 05.11.2023 року по 07.06.2024 року в сумі 2567,70 грн, а відтак позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення.

Позов в частині стягнення з відповідача 5,18 грн - 3% річних до задоволення не підлягає позаяк відсотки річні в цій частині невірно розраховані позивачем.

Здійснивши власний арифметичний розрахунок інфляційних нарахувань, судом встановлено, що їх розмір в означений позивачем період (з листопада 2023 року по квітень 2024 року) є більшим та становить 3807,92 грн.

Разом з тим, враховуючи, що відповідно до ч. 2 ст. 237 ГПК України суд позбавлений права виходити за межі позовних вимог при ухваленні рішення, а відтак підлягають до задоволення судом вимоги про стягнення з відповідача нарахованих позивачем з листопада 2023 року по квітень 2024 року 3767,99 грн втрат від інфляції.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Положеннями статей 13-14 ГПК України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Сторонами у справі не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності інших обставин ніж ті, що досліджені судом, а відтак, зважаючи на зазначене вище, позовні вимоги як обґрунтовано заявлені, підтверджені належними та допустимими доказами підлягають до часткового задоволення судом.

Розподіл судових витрат.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони у справі пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, відповідно до позовної заяви Фізична особа-підприємець Васьківська Аліна Костянтинівна просить суд стягнути з відповідача 10 000,00 грн витрат на правничу допомогу відповідно до укладеного між нею та Адвокатом Корзаченко В.М. Договору про надання правничої допомоги від 21.05.2024 року.

Частина перша статті 123 ГПК України передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої вказаної статті Кодексу).

За приписами частин першої - третьої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорар адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта статті 126 ГПК України).

Відповідно до частини восьмої статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з частинами третьою-п`ятою статті 126 зазначеного Кодексу для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

За змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.

Звертаючись до суду із вимогою про стягнення з відповідача 10 000,00 грн витрат на правничу допомогу, позивач посилається на умови укладеного між Фізичною особою-підприємцем Васьківською Аліною Костянтинівною , як Замовником/Клієнтом та Адвокатом Корзаченко В.М., як Виконавцем Договору про надання правничої допомоги від 21.05.2024 року, відповідно до п. 1.1. якого Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов`язання надавати професійну правничу допомогу щодо захисту прав та інтересів Замовника і представляти Клієнта у всіх судах України будь-яких юрисдикцій та інстанцій на всіх стадіях ведення справ…, а Замовник зобов`язується оплатити правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором.

Згідно з п. 1.2 Договору конкретний перелік, вид, строки надання, ціна і загальна вартість послуг узгоджуються Сторонами в спільно підписаних Замовленнях до цього Договору, які є його невід`ємною частиною.

За змістом п. 4.1. Договору від 21.05.2024 сторони погодили вартість однієї години правничої допомоги Виконавця в розмірі 2000,00 грн. Замовник сплачує вартість правничої допомоги Виконавця протягом 5 днів з моменту підписання розрахунків суми гонорару та Актів виконаних робіт на підставі Рахунку-фактури Виконавця.

У підписаних позивачем та Адвокатом розрахунку суми гонорару від 06.06.2024 (Додаток №1 до Договору від 21.05.2024), Акті здачі-прийняття виконаних робіт від 06.06.2024 (Додаток №2 до Договору від 21.05.2024) визначено вартість комплексу правничої допомоги адвоката по спірних з відповідачем у даній справі правовідносинах в розмірі 10 000,00 грн, що включає в себе:

- вивчення та правовий аналіз наданих Замовником матеріалів та документів; підготовка та надіслання претензії ТОВ «Гран Прайм» про сплату заборгованості, тривалість 1 година, вартістю 2000,00 грн;

- підготовка позовної заяви до Господарського суду Закарпатської області про стягнення заборгованості, 3% річних та інфляційних втрат; підготовка копій документів, їх завіряння на відповідність оригіналам; підготовка опису вкладення у лист з оголошеною цінністю та надіслання позову з додатками засобами поштового зв`язку на адресу ТОВ «Гран Прайм» та до суду, тривалістю 4 години, вартістю 8000,00 грн.

Відповідно до платіжної інструкції №205 від 06.06.2024 підтверджується сплата позивачем вартості правової допомоги за Договором від 21.05.2024 на підставі виставленого Адвокатом рахунку-фактури №025 від 06.06.2024 року.

Як уже зазначалося, загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України. Проте, у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Так, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.

До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Такі критерії оцінки поданих заявником доказів суд застосовує з урахуванням особливостей кожної справи та виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, приписів статей 123-130 ГПК України та з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).

Водночас, суд звертається до правової позиції, що викладена у постанові Верховного суду від 12.01.2023 у справі №908/2702/21 за якою під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи, не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України (а саме пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно із попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

Тобто критерії, визначені частиною четвертою статті 126 Господарського процесуального кодексу України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини четвертої статті 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені частиною п`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Така позиція випливає з правових висновків, які послідовно викладені у низці постанов Верховного Суду, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2022 у справі № 922/1964/21, у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19, від 18.03.2021 №910/15621/19, від 07.09.2022 у справі №912/1616/21тощо (п.п. 8.39.-8.41. постанови Верховного суду від 12.01.2023 у справі №908/2702/21).

Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду необхідно дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

За положеннями пункту 4 статті 1, частин третьої та п`ятої статті 27 Закону України від 5 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

При встановленні розміру гонорару відповідно до частини третьої статті 30 Закону № 5076-VI врахуванню підлягають складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, витрачений ним час, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.

Також за статтею 28 Правил адвокатської етики гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання.

В даному контексті суд звертається до правової позиції, зазначеній у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц. Так, Велика Палата Верховного Суду зробила такі висновки:

1) розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Разом із тим чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу (пункти 28-29);

2) при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21);

3) саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони (пункт 44).

Поряд з цим відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо».

Суд звертається також і до правової позиції висловленої Великою Палатою Верховного Суду у справі №904/4507/18 від 12.05.2020, яка полягає в тому, що: «не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність»

Європейський суд з прав людини у рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява N 31107/96) вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

У рішенні від 22 лютого 2005 року у справі «Пакдемірлі проти Туреччини» (Pakdemirli v. Turkey, заява N 35839/97) ЄСПЛ також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала «гонорар успіху» у сумі 6 672,9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов`язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3 000 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72).

Також Суд виходить з того, що ЄСПЛ (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява N 19336/04, § 268)) присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Оцінюючи докази на підтвердження наданої позивачу Адвокатом Корзаченком В.М. правової допомоги в розмірі 10 000,00 грн, суд, керуючись зазначеними вище принципами обґрунтованості судових витрат, їх неминучості та необхідності для розгляду даної справи, приходить до висновку, що такий вид наданої позивачу правової допомоги як: «Вивчення та правовий аналіз наданих Замовником матеріалів та документів» фактично охоплюється та включається в надану адвокатом правничу допомогу з «Підготовки позовної заяви…», позаяк очевидною є неможливість підготовки та написання позовної заяви без вивчення змісту правовідносин між сторонами-учасниками спору.

В той же час, дії адвоката позивача, пов`язані з оформленням копій заяв по суті справи («Підготовка їх копій»), направлення позовної заяви поштовими засобами учасникам справи та суду не можуть бути віднесені до передбачених Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видів правничої допомоги, яка надається безпосередньо адвокатом клієнту, у зв`язку з чим необґрунтованими також суд вважає включення в перелік правничої допомоги послуг з «підготовки копій документів, їх завіряння на відповідність оригіналам; підготовки опису вкладення у лист з оголошеною цінністю та надіслання позову з додатками засобами поштового зв`язку на адресу ТОВ «Гран Прайм» та до суду».

Зважаючи на наведене, суд вважає обґрунтованим, співмірним з складністю справи та виконаних адвокатом робіт, пропорційним часу, витраченого адвокатом на виконання відповідних робіт та обсягом наданої адвокатом правничої допомоги саме за розгляд даної справи в господарському суді 6000,00 грн судових витрат на правничу допомогу, яка є необхідною, неминучою та пов`язаною саме з розглядом даної справи, співмірною, обґрунтованою і підтвердженою документально, а витрати позивача в цій части підлягають розподілу між сторонами.

За приписами ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов`язані з розглядом справи (окрім судового збору), покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням наведеного, судові витрати позивача на професійну правничу допомогу в підтвердженому судом розмірі 6000,00 грн на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони у справі пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 5 ст. 240 ГПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 126, 129, 221, 236, 238, 240, 248 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гран Прайм» (90600, м. Рахів Закарпатської області, вул. Миру, буд. 46, код ЄДРПОУ 44948776) на користь Фізичної особи-підприємця Васьківської Аліни Костянтинівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 144 922,80 грн (сто сорок чотири тисячі дев`ятсот двадцять дві гривні 80 копійок) заборгованості, 2567,70 грн (дві тисячі п`ятсот шістдесят сім гривень 70 копійок) - 3% річних, 3767,99 грн (три тисячі сімсот шістдесят сім гривень 99 копійок) втрат від інфляції, 3027,90 грн (три тисячі двадцять сім гривень 90 копійок) в повернення сплаченого судового збору та 5999,79 грн (п`ять тисяч дев`ятсот дев`яносто дев`ять гривень 79 копійок) судових витрат на професійну правничу допомогу.

3. В решті позову - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без участі (неявки) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного Господарського суду.

Повне судове рішення складено та підписано 12 серпня 2024 року.

Суддя Лучко Р.М.