Рішення

від 05.08.2024 по справі 908/1197/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 18/72/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.08.2024 справа № 908/1197/24

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі головуючого судді Левкут Вікторії Вікторівни, розглянувши матеріали справи № 908/1197/24

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг (вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116)

до відповідача Виконавчого комітету Осипенківської сільської ради (вул. Маріупольське шосе, буд. 23, село Осипенко, Бердянський район, Запорізька область, 71160)

про стягнення 81081,56 грн.

Без повідомлення (участі) представників учасників справи

Товариство з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг звернулось до Господарського суду Запорізької області через підсистему Електронний суд ЄСІКС з позовною заявою до Виконавчого комітету Осипенківської сільської ради про стягнення 81081,56 грн., з яких: 51150,18 грн. основного боргу по оплаті за природний газ, поставлений згідно договору постачання природного газу № 07-1043/21-БО-Т від 04.11.2021, 10804,60 грн. пені, 2879,14 грн. 3% річних та 16247,64 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги вмотивовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором постачання природного газу № 07-1043/21-БО-Т від 04.11.2021 щодо сплати вартості поставленого у період з листопада 2021 року по лютий 2022 року природного газу у визначений договором строк, що є підставою для стягнення заборгованості у судовому порядку з урахуванням нарахованих за прострочення зобов`язання пені та компенсаційних сум. Позивач в підтвердження заявлених позовних вимог зазначив, що порядок та умови передачі природного газу врегульовано розділом 3 договору постачання природного газу №07-1043/21-БО-Т від 04.11.2021. Підпунктом 3.5.1 п. 3.5 договору встановлено обов`язок відповідача надати позивачу не пізніше 5 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, завірену належним чином копію відповідного акту надання послуг з розподілу/транспортування газу за такий період. Відповідно до пп. 3.5.2 п. 3.5 договору на підставі отриманих від відповідача даних та даних щодо остаточної алокації відборів відповідача на Інформаційній платформі Оператора ГТС позивач готує та надає відповідачу два примірники акту приймання-передачі за відповідний розрахунковий період, підписані уповноваженим представником позивача. Таким чином, позивач, на підставі даних щодо остаточної алокації відборів відповідача на Інформаційній платформі Оператора ГТС, на виконання пп. 3.5.2 п. 3.5 договору, направляв відповідачу акти приймання-передачі природного газу за період постачання природного газу з листопада 2021 року по лютий 2022 року, але відповідач оплатив вартість спожитого природного газу за наведений період частково, чим порушив умови господарського зобов`язання, зокрема, вимоги пункту 5.1 договору. Посилаючись на приписи ст.ст. 20, 173-175, 193, 216-218, 230-232, 264-265 ГК України, ст.ст. 11-16, 258, 509, 525, 526, 530, 549, 610-612, 625, 629, 655, 692, 712 ЦК України, позивач просив позов задовольнити, справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.04.2024 справу № 908/1197/24 передано на розгляд судді Левкут В.В.

Ухвалою суду від 25.04.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 908/1197/24, присвоєно справі номер провадження 18/72/24, на підставі ст. 252 ГПК України ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення учасників справи. В даній ухвалі суду зазначалось, що розгляд справи по суті розпочнеться через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі №908/1197/24; запропоновано відповідачу надати у строк, що не перевищує 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше 21.05.2024, відзив на позов із урахуванням вимог ст.165 ГПК України; запропоновано позивачу у строк протягом 5 днів з дня отримання відзиву (у разі його отримання) надати суду відповідь на відзив.

Оскільки у позивача та відповідача зареєстровані електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі (підсистема Електронний суд), обмін документами з ними здійснювався в підсистемі Електронний суд.

Від відповідача через підсистему Електронний суд 20.05.2024 надійшов відзив на позов, в якому відповідач підтвердив укладення з позивачем договору постачання природного газу №07-1043/21-БО-Т від 04.11.2021, але вказав на неотримання акта приймання-передачі природного газу за лютий 2022 року внаслідок військової агресії РФ. Надсилати данні та акти прийому-передачі природного газу з 28.02.2022 відповідач не міг фізично у зв`язку із окупацією Осипенківської сільської територіальної громади і, як наслідок, відсутністю інтернету та мобільного зв`язку. Отже, розуміючи, що відправка кореспонденції на окуповану Російською Федерацією територію не здійснювалась, ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» фактично порушила принцип добросовісності (постанова Об`єднаної палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №390/34/17), оскільки знала, що зазначену кореспонденцію відповідач не отримає. Також відповідач зазначив, що Виконавчий комітет Осипенківської сільської ради електронним листом від 29.11.2022 на електронну адресу Гнезділова В.О. повідомив куратора від ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» про готовність сплатити борг, але підставою для сплати боргів за минулі роки через рахунки, відкриті в органах Державної казначейської служби, вважаються не акти прийму-передачі, а акти звіряння розрахунків. На даний лист позивач не відповів, чим порушив п 11.1 Договору, який передбачає можливість досудового врегулювання всіх спорів яким відповідач хотів скористатися на стадії переговорів. За ініціативою Виконавчого комітету Осипенківської сільської ради 24 квітня 2024 року запрошено представника ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» для складання акта звіряння розрахунків за договором № 07-1043/21-БО-Т від 04.11.2021 та 09.05.2024 сплачено борг за договором в сумі 51150,81 грн. Також відповідач, посилаючись на норми ст.ст. 230, 233 ГК України та ч. 3 ст. 553 ЦК України, звернув увагу, що Виконавчий комітет Осипенківської сільської ради є бюджетною установою і фінансування його діяльності відбувається з бюджету Осипенківської сільської територіальної громади, який на 92 відсотка є дотаційним. Відповідач просив в позові відмовити.

Позивач через підсистему Електронний суд 23.05.2024 надав відповідь на відзив, в якій зазначив, що відповідачем не наведено обґрунтованих підстав, які б спростовували аргументи, викладені у позовній заяві. За доводами позивача, відповідач, надавши доказ оплати основної заборгованості в розмірі 51150,18 грн., своїми діями підтвердив факт прострочення за Договором. Позивач підтвердив факт погашення заборгованості та звернув увагу, що погашення основної заборгованості відбулось 09.05.2024, отже після винесення ухвали від 25.04.2024 про відкриття провадження у даній справі. Отже, провадження в частині основного боргу підлягає закриттю. Відносно посилання відповідача на порушення позивачем принципу добросовісності останній вказав, що, розуміючи ситуацію, що виникла в зв`язку з військовою агресією РФ, акт за лютий 2022 року позивач направляв відповідачу засобами електронного зв`язку. Щодо посилання відповідача на ст. 233 ГК України та ст. 551 ГК України, позивач зазначив, що положення даних статей наділяють суд правом зменшити заявлені до стягнення штрафні санкції, а не відмовити в їх стягненні. Окрім того, інфляційні втрати та 3% річних не є штрафними санкціями, а отже не підлягають зменшенню з посилання на ст. 233 ГК України та ст. 551 ГК України. Посилаючись на практику Верховного Суду, позивач відзначив, що встановлений положеннями ст. 625 ЦК України розмір процентної ставки на рівні 3% річних та компенсаційна функція внаслідок інфляційних нарахувань це той мінімальний визначений законодавцем розмір грошових виплат, що має на меті гарантовано відновити майнові права кредитора. Щодо зменшення пені позивач звернув увагу, що право суду на зменшення неустойки кореспондується з певними обов`язками. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен: з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим з огляду на інтереси сторін, які заслуговують на увагу, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, невідповідність розміру неустойки наслідкам порушення та інше. При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання. За твердженням позивача, подаючи відзив, відповідач не надав жодного доказу, який би призводив до висновку про наявність підстав для зменшення нарахованої пені або про відмову в її стягненні.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Наявні матеріали справи № 908/1197/24 дозволяють здійснити її розгляд по суті.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зважаючи на закінчення строків розгляду справи, запровадження воєнного стану на території України, ведення бойових дій на території Запорізької області, інтенсивні ракетні та артилерійські обстріли м. Запоріжжя з початку військової агресії РФ по теперішній час, що загрожувало життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів та працівників суду в умовах збройної агресії проти України, а також знаходження судді Левкут В.В. у відпустці з 15.07.2024 по 29.07.2024, рішення прийнято без його проголошення 05.08.2024.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг (Постачальником, позивачем у справі) та Виконавчим комітетом Осипенківської сільської ради (Споживачем, відповідачем у справі) 04.11.2021 укладений договір постачання природного газу № 07-1043/21-БО-Т (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору Постачальник зобов`язується поставити Споживачеві природний газ, а Споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору.

Згідно із п. 2.1 Постачальник передає Споживачу на умовах цього договору замовлений споживачем обсяг (об`єм) природного газу у період з жовтня 2021 року по грудень 2022 року (включно) 46,870 тис. куб. м., в тому числі по місяцях (згідно наведеної таблиці).

Загальний обсяг природного газу, замовлений споживачем за цим договором, складається з сум загальних обсягів природного газу, замовлених споживачем на всі розрахункові періоди протягом строку дії договору (п. 2.1.3 Договору).

Відповідно до п. 3.5 Договору приймання-передача газу, переданого Постачальником Споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі природного газу.

Підпунктом 3.5.1 Договору визначено, що Споживач зобов`язується надати Постачальнику не пізніше 5-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом звірену належним чином копію відповідного акту надання послуг з розподілу/транспортування газу за такий період, що складений між Оператором ГРМ та/або Оператором ГТС та Споживачем, на підставі даних комерційного вузла обліку споживача, відповідно до вимог Кодексу ГТС/Кодексу ГРМ.

На підставі отриманих від Споживача даних та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС Постачальник готує та надає Споживачу два примірник акту приймання-передачі за відповідний розрахунковий період, підписані уповноваженим представником Постачальника (п. 3.5.2 Договору).

Споживач протягом 2 робочих днів з дати одержання акту зобов`язується повернути Постачальнику один примірник оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником Споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від його підписання (п. 3.5.3 Договору).

За визначенням п. 3.5.4 Договору, у випадку не повернення підписаного оригіналу акту до 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними, отриманими від Споживача відповідно до підпункту 3.5.1, обсяг (об`єм) спожитого газу вважається встановленим відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС та переданим у власність Споживачу.

Згідно із п. 4.1 Договору ціна природного газу за 1000 куб. м газу без ПДВ 13658,42 грн.

Відповідно до пункту 5.1 Договору оплата за природний газ за розрахунковий період здійснюється Споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку:

- 70 % вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем в якому відповідач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акту приймання-передачі, фактична вартість використаного споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4 пункту 3.5 цього договору.

Згідно із п. 7.2 Договору, у разі прострочення Споживачем строків остаточного розрахунку згідно п. 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього договору, Споживач зобов`язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Строк, в межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, збитків становить п`ять років (п. 11.3. Договору).

Відповідно до п. 13.1 Договору даний договір набирає чинності з дати його укладання і діє в частині поставки газу до 31.12.2022 включно, а в частині розрахунків до повного їх виконання.

На виконання умов Договору, позивач за період листопад 2021 року лютий 2022 року передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 320137,37 грн., що підтверджується підписаними актами приймання-передачі природного газу:

- від 31.11.2021 на суму 4978,29 грн. з ПДВ;

- від 31.12.2021 на суму 76737,86 грн. з ПДВ;

- від 21.01.2022 на суму 115571,89 грн. з ПДВ;

- від 28.02.2022 на суму 78040,33 грн. з ПДВ.

На виконання п.п. 3.5.2 п. 3.5 договору позивачем направлялись відповідачу на електронну адресу примірники актів приймання-передачі за період з листопада 2021 року по лютий 2022 року, підписані уповноваженим представником позивача. Вказані акти не були підписані та повернуті позивачу.

Згідно листа ТОВ Оператор газотранспортної системи України, адресованого позивачу, обсяг природного газу, використаний споживачем з ЕІС-кодом 56ХS0000PDE9Z00Z становить: з 07.11.2021 по 30.11.2021 3007,57 м.куб.; з 01.12.2021 по 31.12.2021 4635,61 м.куб., з 01.01.2022 по 31.01.2022 6981,51 м.куб., з 01.02.2022 по 28.02.2022 4714,29 м.куб., що відповідає обсягам газу, зазначеним у відповідних актах приймання-передачі природного газу за спірний період.

Оплату за переданий газ відповідач здійснював несвоєчасно та в не повному обсязі, чим порушив умови пункту 5.1 договору.

Згідно з інформацією, наданою АТ Державний ощадний банк України листом від 14.12.2023 вих. № 16/2-09/93787/2023, відповідачем у період з 04.11.2021 по 11.12.2023 перераховано позивачу оплату за природний газ у загальній сумі 268987,19 грн.

Неналежне виконання відповідачем зобов`язання щодо оплати вартості природного газу у повному обсязі та у визначений договором строк стало підставою для звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, суд визнав позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України.

За договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами (ст. 714 ЦК України).

Частиною 1 ст. 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Аналогічні положення містить ст. 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Строк оплати вартості спожитого природного газу визначений п. 5.1 Договору 70% вартості природного газу до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу; остаточний розрахунок до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем в якому відповідач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період.

Позивачем у період листопад 2021 року лютий 2022 року поставлено відповідачу природний газ в об`ємі на загальну суму 320137,37 грн.

В силу приписів ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Наданими до матеріалів справи доказами підтверджується, що відповідач здійснював оплату за природний газ невчасно та не в повному обсязі.

Факт порушення відповідачем умов, визначених змістом зобов`язання, та факт несплати відповідачем у визначений зобов`язанням термін вартості природного газу є доведеним.

До звернення позивача з позовом до суду відповідачем заборгованість за отриманий у спірному періоді природний газ погашено на суму 268987,19 грн., залишок заборгованості 51150,18 грн.

З огляду на викладені обставини, суд визнав, що позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості в 51150,18 грн. заявлена обґрунтовано.

Відповідачем надано докази погашення заборгованості згідно виписки за 09.05.2024 на суму 51150,18 грн., що свідчить про сплату основного боргу після відкриття провадження у справі.

Відповідно до приписів п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

За таких обставин, провадження по справі в частині стягнення 51150,18 грн. основного боргу слід закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України у зв`язку із відсутністю предмету спору.

За порушення грошового зобов`язання позивач нарахував відповідачу 10804,60 грн. пені, 2879,14 грн. 3% річних та 16247,64 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, стягнення неустойки.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК України).

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до п. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пунктом 4 статті 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно зі ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань (далі Закон) платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

При цьому, статтею 3 Закону встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Отже, визначальним для строку нарахування штрафних санкцій є наявність в умовах договору, визначеного за домовленістю сторін правочину, іншого порядку, ніж той, що законодавець передбачив у вказаній нормі.

При цьому, положенням ч. 6 ст. 232 ГК України передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду.

Позивачем вимога про стягнення пені заявлена за на підставі п. 7.2 Договору, яким встановлено розмір пені за прострочення строків остаточного розрахунку - подвійна облікова ставка Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Оскільки положення договору в даному випадку не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ч. 6 ст. 232 ГК України (посилання в договорі на стягнення пені за кожний день прострочення не є визначенням періоду часу), то нарахування штрафних санкцій припиняється зі спливом шестимісячного строку.

Розрахунок пені здійснено позивачем за зобов`язанням лютого 2022 року за період з 16.04.2022 по 15.10.2022 на суму 10804,60 грн. з урахуванням ч. 6 ст. 232 ГК України.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд визнав розрахунок правильним, до стягнення підлягає 10804,60 грн. пені, як і зазначено позивачем.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних за період з 16.04.2022 по 29.02.2024 за простроченим зобов`язанням лютого 2022 року на суму 51150,18 грн., суд визнав розрахунок правильним, до стягнення підлягає сума 2879,14 грн., як і визначено позивачем.

При перевірці розрахунку позивача за вимогою про стягнення втрат від інфляції суд виходив з наступного:

Індекс інфляції це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України Про індексацію грошових доходів населення у наступному місяці.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 надала наступні роз`яснення:

- сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця;

- якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці;

- методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

1) час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

2) час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат за визначений позивачем загальний період травень 2022 року лютий 2024 року, виходячи із суми простроченого зобов`язання за лютий 2022 року 51150,18 грн. суд встановив, що до стягнення підлягає 10649,23 грн. інфляційний втрат. В решті вимоги в частині стягнення 5598,41 грн. інфляційних втрат суд відмовляє через необґрунтованість. Позивачем помилково розраховано інфляційні втрати на суму заборгованості 78040,33 грн., без урахуванням часткової оплати 18.02.2022.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).

Відповідач визнані судом обґрунтованими позовні вимоги не спростував, доказів, які могли б свідчити про виконання ним зобов`язання по оплаті природного газу в повному обсязі та у визначений договором строк, або звільнення його від відповідальності за допущене порушення, не надав.

Відносно зауваження відповідача, що Виконавчий комітет Осипенківської сільської ради є бюджетною установою і фінансування його діяльності на 92 відсотка є дотаційним, суд відзначає, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Отже, заявляючи вимогу щодо сплати 3% річних з простроченої суми боргу, позивач правомірно скористався наданим йому законодавством правом.

Аналогічні висновки висловлені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, постановах Верховного Суду від 04.10.2019 у справі №915/880/18, від 26.09.2019 у справі №912/48/19, від 18.09.2019 у справі №908/1379/17.

Верховний Суд в постанові від 17.05.2018 у справі № 904/9117/17 чітко зазначив, що посилання на економічну кризу у державі не може бути для суду підставою для звільнення від сплати судових витрат, а відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові у справі № 911/4249/16, провадження № 12-70гс18, від 17.04.2018 також чітко зазначено, що навіть відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов`язання.

Щодо посилання відповідача на врахування судом положень ст.ст. 230, 233 ГК України та ч. 3 ст. 553 ЦК України суд зазначає наступне.

За приписами ч. 1 ст. 233 ГК України суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступінь виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Зі змісту вищезазначених норм вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, тому він, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку підстав, за яких можливе її зменшення.

Одночасно, в чинному законодавстві України відсутній вичерпний перелік виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду, при цьому повинні враховуватись певні обставини, які в своїй сукупності утворюють винятковість.

Отже, вказане питання вирішується судом з урахуванням приписів ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

При вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін.

Отже питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує відповідно до ст. 86 ГПК за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу, встановлені судом фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, умов конкретних правовідносин з урахуванням наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення зазначеної дії.

Подібний за змістом висновок щодо застосування норм ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України неодноразово викладався Верховним Судом у постановах, зокрема, від 23.10.2019 у справі №917/101/19, від 06.11.2019 у справі №917/1638/18, від 17.12.2019 у справі №916/545/19, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 14.01.2020 у справі №911/873/19, від 10.02.2020 у справі №910/1175/19, від 19.02.2020 у справі №910/1303/19, від 26.02.2020 у справі №925/605/18, від 17.03.2020 №925/597/19, від 18.06.2020 у справі №904/3491/19, від 14.04.2021 у справі №922/1716/20.

У постановах від 12.06.2019 у справі №904/4085/18 та від 09.10.2019 у справі №904/4083/18 Верховний Суд також зазначив, що зменшення розміру пені є правом суду, яке може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів.

Разом з тим, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому надмірне зменшення розміру пені фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

Загальними засадами цивільного законодавства згідно зі статтею 3 ЦК є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність.

Господарський суд об`єктивно повинен комплексно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання) тощо.

При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені ст.551 ЦК та ст.233 ГК щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (аналогічні правові висновки наведено в постановах Верховного Суду від 24.09.2020 у справі №915/2095/19, від 26.05.2020 у справі №918/289/19, від 19.02.2020 у справі №910/1199/19, від 04.02.2020 у справі №918/116/19).

Слід відзначити, що обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання. Посилаючись у відзиві на позов на норми ст. 551 ЦК та ст. 233 ГК, відповідач не навів жодного пояснення та не надав жодного доказу в обґрунтування наявності виняткових обставин для зменшення нарахованої пені.

Також суд приймає до уваги, що грошові зобов`язання відповідача виникли з лютого 2022 року, заборгованість сплачено у травні 2024 року, що свідчить про тривалість порушення. Будучи ознайомленим з умовами договору, відповідач мав усвідомлювати, що неналежне виконання його умов має наслідком певну відповідальність у вигляду штрафних та компенсаційних санкцій.

Факт порушенням відповідачем грошового зобов`язання встановлений, тому нараховані позивачем пеня, 3% річних та інфляційні втрати підлягають стягненню на його користь. Подібна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 04.05.2018 у справі №908/1453/14.

Господарський кодекс України у імперативному порядку встановлює, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов`язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов`язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов`язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами (частина 1 статті 229 ГК України).

Таким чином, дослідивши матеріали справи та надані учасниками справи докази, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме: в частині стягнення з відповідача 10804,60 грн. пені, 2879,14 грн. 3% річних та 10649,23 грн. інфляційних втрат. В частині стягнення 51150,18 грн. основного боргу провадження у справі закривається на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України. В решті заявлених вимог (5598,41 грн. інфляційних втрат) суд відмовляє в позові через необґрунтованість.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених судом позовних вимог шляхом стягнення з відповідача на користь позивача 1095,88 грн. судового збору.

Також, суд констатує наявність підстав для повернення з Державного бюджету суми зайво сплаченого судового збору.

Статтею 7 Закону України Про судовий збір передбачені умови повернення судового збору, зокрема сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: 1) зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом; 5) закриття (притінення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

При зверненні з позовом до суду ТОВ Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг сплачено за платіжною інструкцією № 0000020251 від 03.04.2024 судовий збір в розмірі 3028,00 грн. Вказана сума судового збору зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України, що підтверджується відповідною випискою суду. Дата надходження виписки до суду 04.04.2024.

За таких обставин, оскільки із розглянутих судом вимог про стягнення з відповідача 81081,56 грн., провадження по справі в частині стягнення 51150,18 грн. основного боргу судом закрите на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України у зв`язку із відсутністю предмету спору, то, відповідно, судовий збір із суми 51150,18 грн., що складає 1910,06 грн., сплачений ТОВ Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг за платіжною інструкцією №0000020251 від 03.04.2024 на суму 3028,00 грн., підлягає поверненню позивачу в порядку п. 5 ч. 1, ч. 3 ст. 7 Закону України Про судовий збір з Державного бюджету України, за наявності відповідного клопотання позивача.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 123, 129, 233, 236-242, 247-250 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Виконавчого комітету Осипенківської сільської ради (вул. Маріупольське шосе, буд. 23, село Осипенко, Бердянський район, Запорізька область, 71160; ідентифікаційний код 25482359) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг (вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116; ідентифікаційний код 42399676) 10804,60 грн. (десять тисяч вісімсот чотири грн. 60 коп.) пені, 2879,14 грн. (дві тисячі вісімсот сімдесят дев`ять грн. 14 коп.) 3% річних, 10649,23 грн. (десять тисяч шістсот сорок дев`ять грн. 23 коп.) інфляційних втрат та 1095,88 грн. (одну тисячу дев`яносто п`ять грн. 88 коп.) судового збору. Видати наказ.

3.В частині стягнення 51150,18 грн. основного боргу провадження у справі закрити.

4.В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено, оформлено і підписано у відповідності до вимог ст.ст. 240, 241 ГПК України 12.08.2024.

Суддя В.В. Левкут