Рішення

від 12.08.2024 по справі 910/6859/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.08.2024аСправа № 910/6859/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Кирилюк Т.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін матеріали господарської справи

за позовом Акціонерного товариства "Укртрансгаз"

до Акціонерного товариства "Інжинірингово-виробниче підприємство "Вніпітрансгаз"

про стягнення 381 010,40 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство "Укртрансгаз" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Акціонерного товариства "Інжинірингово-виробниче підприємство "Вніпітрансгаз" про стягнення 381 010,40 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконання відповідачем умов договору № 2205000020 від 09.05.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.06.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

До суду через систему «Електронний суд» Акціонерним товариством "Інжинірингово-виробниче підприємство "Вніпітрансгаз" 25.06.2024 був поданий відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав того, що прострочення виконання зобов`язання за договором сталось не з його вини, а через затримку з боку позивача у наданні технічної документації.

Також 25.06.2024 Акціонерним товариством "Інжинірингово-виробниче підприємство "Вніпітрансгаз" до суду через систему «Електронний суд» подане клопотання про передачу справи за виключною підсудністю згідно приписів частини 3 статті 30 Господарського процесуального кодексу України до Господарського суду Полтавської області, оскільки за твердженнями відповідача, спір за поданим позовом стосується прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном, а саме виконання підрядних робіт за об`єктом в адміністративних межах Полтавського району Полтавської області за межами с. Водяна Балка.

Позивачем через систему «Електронний суд» 02.07.2024 до суду були подані заперечення на клопотання про передачу справи за підсудністю та заяву про продовження процесуального строку на подання відповіді на відзив.

Акціонерним товариством "Інжинірингово-виробниче підприємство "Вніпітрансгаз" 03.07.2024 через систему «Електронний суд» подані заперечення проти заяви позивача про продовження процесуального строку на подання відповіді на відзив.

Акціонерним товариством "Укртрансгаз" 10.07.2024 через систему «Електронний суд» до суду була подана відповідь на відзив.

Будь-яких інших заяв чи клопотань від сторін до суду не надходило.

Розглянувши клопотання відповідача про передачу справи за виключною підсудністю до Господарського суду Полтавської області, суд дійшов висновку про відмову в його задоволенні з огляду на наступне.

Обґрунтовуючи подане клопотання, Акціонерне товариство "Інжинірингово-виробниче підприємство "Вніпітрансгаз" вказує, що із змісту поданого позову слідує, що вимоги про стягнення з відповідача, як підрядника, сум штрафних санкцій заявлено у зв`язку з порушенням ним строків виконання робіт за договором № 2205000020 про закупівлю робіт від 06.05.2022 (далі - договір). Зі змісту пунктів 1.1., 1.2., 7.3.2. договору слідує, що в порядку та на умовах, визначених цим договором, підрядник зобов`язується на свій ризик, власними та залученими силами і засобами виконати «Проектно-вишукувальні роботи по об`єкту: «Реконструкція підстанції 35/6 кВ компресорної станції «Солоха»» (Будівельні роботи та поточний ремонт)» код згідно ЄЗС ДК 021:2015 45000000-7 (Будівельні роботи та поточний ремонт), (далі - роботи) стадія «Проект та робоча документація», зазначені в завданні на проектування № 21.20.011 від 15.11.2021, затвердженого Акціонерним товариством «Укртрансгаз» (далі - завдання на проектування), місцезнаходження об`єкта проектування: в адміністративних межах Полтавського району Полтавської області за межами с. Водяна Балка.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 31 Господарського процесуального кодексу України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Через зазначення місцезнаходження об`єкта заявник вважає, що спір опосередковано стосується нерухомого майна, що є підставою для застосування положень статті 30 Господарського процесуального кодексу України, якими встановлена виключна підсудність.

Суд відзначає, що між сторонами відсутній спір щодо нерухомого майна чи його частини, натомість правовідносини сторін виникли щодо виконання проектно-вишукувальних робіт.

Статтею 30 ГПК України встановлена виключна підсудність, зокрема у частині 3 цієї статті, йдеться, що спори, що виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

У постанові від 09.09.2020 у справі № 910/6644/18 про визнання недійсним, укладеного між відповідачами договору купівлі-продажу готелю в стадії реконструкції під багатоквартирний житловий будинок Верховний Суд дійшов висновку про те, що виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані із нерухомим майном.

У постанові від 07.07.2020 у справі № 910/10647/18 про недійсними: договір купівлі-продажу майнових прав на картоплесховища укладеного між відповідачами та акту приймання-передачі майнових прав на вказані картоплесховища Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, оскільки спір у цій справі виник з приводу об`єкта нерухомого майна, то спір щодо майнових прав на вказане майно у відповідності до вимог частини 3 статті 30 Господарського процесуального кодексу України мав би розглядатись Господарським судом Тернопільської області.

Водночас, вирішуючи питання підсудності у справі № 910/10647/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що в цьому випадку, коли територіальна підсудність спору може визначатися як за частиною 3, так і за частиною 6 статті 30 Господарського процесуального кодексу України, то звернення позивача до Господарського суду міста Києва як належного суду за правилами частини 6 статті 30 Господарського процесуального кодексу України не є порушенням правил виключної підсудності.

У постанові від 17.05.2023 у справі № 925/1298/21 про стягнення з орендаря заборгованості (основного боргу, пені, інфляційних втрат та трьох процентів річних), у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди землі щодо земельної ділянки, розірвання договору оренди земельної ділянки та зобов`язання повернути на користь сільради земельну ділянку Верховний Суд зазначив, що до позовів, що виникають з приводу нерухомого майна, належать, зокрема, позови про право власності на таке майно, про право володіння і користування ним, про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна, про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна, про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним), про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо, про визнання правочину з нерухомістю недійсним, про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави, розірвання договору оренди землі, стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна, про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Правові висновки щодо застосування положень цивільного та господарського процесуального законодавства України про виключну підсудність справ у спорах, що виникають з приводу нерухомого майна, викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 911/2390/18.

Відповідно до статті 190 Цивільного кодексу України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

Цивільний кодекс України при класифікації речей як об`єктів цивільних прав поділяє речі на рухомі і нерухомі.

Відповідно до частини 1 статті 181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

У постанові від 16.02.2021 у справі № 911/2390/18 Велика Палата ВС визначила, що словосполучення "з приводу нерухомого майна" у частині 3 статті 30 Господарського процесуального кодексу України необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов`язково виступає як безпосередній об`єкт спірних правовідносин.

Позиція Великої Палати ВС ґрунтується, зокрема, на висновку про те, що, враховуючи аналіз змін у законодавчому регулюванні та лексичне тлумачення поняття, виключна підсудність справ застосовується до відповідних правовідносин загалом, а не щодо їх окремих складових.

Тому на спори, предметом яких є стягнення заборгованості, що виникла внаслідок невиконання зобов`язань за договором, який укладений щодо користування нерухомим майном, поширюються норми частини 3 статті 30 Господарського процесуального кодексу України.

Подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору) та об`єкт (предмет).

Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). При цьому, зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (пункт 32 постанови у справі № 910/17999/16 від 27.03.2018; пункт 38 постанови у справі № 925/3/7 від 25.04.2018; пункт 40 постанови у справі № 910/24257/16 від 25.04.2018).

Використання висновків, викладених в постановах Верховного Суду щодо застосування норм права запропонованих заявником, є неможливим в конкретному спорі за неподібності правовідносин.

Оскільки спір у справі 910/6859/24 виник внаслідок виконання умов договору з виконання проектно-вишукувальних робіт реконструкції підстанції компресорної станції, а позов поданий щодо стягнення штрафних санкцій за прострочення виконання робіт за договором, тобто предметом вищезазначеного позову не є нерухоме майно чи основна його частина, для якого положеннями статті 30 Господарського процесуального кодексу України встановлена виключна підсудність, тому підстав для її застосування не вбачається.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

Між Акціонерним товариством «Укртрансгаз», як Замовником, та Акціонерним товариством «Інжинірингово-виробниче підприємство «ВНІПІТРАНСГАЗ», як Підрядником, 09.05.2023 було укладено договір про закупівлю робіт №2205000020 (далі - договір).

Відповідно до пункту 1.1. договору в порядку та на умовах, визначених цим договором, Підрядник зобов`язується на свій ризик, власними та залученими силами і засобами виконати «Проектно-вишукувальні роботи по об`єкту: «Реконструкція підстанції 35/6 кВ компресорної станції «Солоха» (Будівельні роботи та поточний ремонт)» код згідно ЄЗС ДК 021:2015 45000000-7 (Будівельні роботи та поточний ремонт), (далі - роботи) стадія «Проект» та «Робоча документація», зазначені в Завданні на проектування №21.20.011 від 15.11.2021, затверджене Акціонерним товариством «Укртрансгаз» (далі - Завдання на проектування), а Замовник зобов`язується прийняти результат таких робіт та сплатити Підряднику вартість виконаних робіт.

Згідно з пунктом 1.3. договору, склад та обсяги робіт, визначені Завданням на проектування.

Пунктом 3.1. договору визначено, що ціна цього договору відповідно до Зведеного кошторису на проектні, науково-проектні, вишукувальні роботи (додаток №1), що є невід`ємною частиною цього договору, становить 2 423 496,00 грн, в т.ч. ПДВ - 403 916,00 грн.

Цей договір набирає чинності з моменту підписання його Сторонами і діє в частині виконання робіт по 28.07.2023, а в частині проведення розрахунків - до повного виконання Сторонами зобов`язань (пункт 11.1. договору в редакції додаткової угоди № 2 від 10.05.2023 до договору). Відповідно до пункту 11.2. договору закінчення строку дії цього договору не звільняє Сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Згідно з пунктом 5.1. договору підрядник повинен приступити до виконання робіт, визначених у пункті 1.1. цього договору, з моменту підписання цього договору, але не раніше виконання Замовником пункту 5.2. цього договору.

Пунктом 5.2. договору передбачено, що Замовник зобов`язаний протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту підписання цього договору передати Підряднику на погодження (шляхом підписання) сертифікованим виконавцем окремих видів робіт, пов`язаних із створенням об`єктів архітектури (далі - погодження), оригінал Завдання на проектування (в 2-х примірниках), з оформленням Акта приймання-передачі Завдання на проектування (в 2-х примірниках). Підрядник протягом 5 (п`яти) робочих днів з дня отримання від Замовника Завдання на проектування і Акта приймання-передачі Завдання на проектування, погоджує всі примірники Завдання на проектування та підписує всі примірники Акта приймання-передачі Завдання на проектування. Один примірник Завдання на проектування та один примірник Акта приймання-передачі Завдання на проектування Підрядник повертає Замовнику. Завдання на проектування та Акт приймання-передачі Завдання на проектування направляється Сторонами одна одній шляхом листування, адреси Сторін для листування зазначені в розділі 16 цього договору.

Умовами пункту 5.3. договору передбачено, що Підрядник повинен виконати роботи відповідно до Завдання на проектування та з обов`язковим дотриманням Календарного графіку виконання робіт (додаток № 2), який є невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно до Календарного графіку виконання робіт (додаток № 2 в редакції додаткової угоди № 2 від 10.05.2023 до договору) загальний термін виконання робіт становить 436 календарних днів з яких:

І етап: «Розробка та погодження в Замовника основних технічних рішень» - 150 календарних днів;

ІІ етап: «Стадія «Проект» та експертиза проектної документації» - 241 календарний день;

ІІІ етап: «Стадія «Робоча документація»» - 45 календарних днів.

У межах строку встановленого пунктом 5.2. договору позивач передав відповідачу оригінал Завдання на проектування. На підтвердження вказаного до матеріалів справи долучена копія підписаного між сторонами 18.05.2022 Акту приймання-передачі Завдання на проектування відповідно до договору.

Таким чином роботи передбачені договором повинні були бути виконані Підрядником: - по І етапу в строк до 15.10.2022 (включно) (150 календарних днів, починаючи з 19.05.2022); - по ІІ етапу в строк до 13.06.2023 (включно)(241 календарних днів, починаючи з 16.10.2022); - по ІІІ етапу та в цілому по договору в строк до 28.07.2023 (включно)(45 календарних днів починаючи з 14.06.2023).

Пунктом 5.4. договору, встановлено, що результати робіт, які Підрядник повинен оформити та передавати Замовнику визначаються Завданням на проектування та Календарним графіком виконання робіт.

Виконання робіт за цим Договором оформлюється Сторонами шляхом підписання Акта здачі-приймання виконаних робіт по кожному етапу робіт окремо. По завершенню виконання робіт по кожному етапу Підрядник передає Замовнику результати робіт та підписаний Підрядником відповідний Акт здачі-приймання виконаних робіт в 2-х примірниках. Замовник протягом 5 (п`яти) робочих днів з дня отримання від Підрядника відповідного Акта здачі-приймання виконаних робіт, за відсутності зауважень щодо якості виконаних робіт та відповідності їх умовам Договору, підписує всі примірники Акта здачі-приймання виконаних робіт та один примірник цього Акта повертає Підряднику. Підписаний Сторонами Акт здачі-приймання виконаних робіт є підставою для проведення розрахунків Замовника з Підрядником (пункт 6.1-6.3 договору).

Відповідно до пунктів 7.1.1. та 7.1.13 договору Підрядник зобов`язався виконати роботи якісно та у встановлені Календарним графіком виконання робіт строки у відповідності до Завдання на проектування та з дотриманням вимог ДБН А.2.2.-3- 2014 «Склад та зміст проектної документації на будівництво»; виконувати інші обов`язки передбачені чинним законодавством України та цим договором.

За результатами виконання робіт були складені та підписані сторонами:

- Акт №11/22 від 01.09.2022 здачі-приймання виконаних проектних, науково-проектних, вишукувальних та додаткових робіт (Етап І «Розробка та погодження в Замовника основних технічних рішень») на суму 432 848,64 грн;

- Акт №13/23 від 27.09.2023 здачі-приймання виконаних проектних, науково-проектних, вишукувальних та додаткових робіт (Етап ІІ «Стадія «Проект» та експертиза проектної документації») на суму 781 494,88 грн;

- Акт №17/23 від 08.12.2023 здачі-приймання виконаних проектних, науково-проектних, вишукувальних та додаткових робіт (Етап ІІІ «Стадія «Робоча документація»») на суму 1 209 152,48 грн.

Позивач стверджував, що оскільки в договорі було чітко визначено строки виконання робіт, то фактично роботи по ІІ та ІІІ етапах виконані з порушенням визначених строків, що свідчить про порушення Підрядником взятих на себе договірних зобов`язань.

Акціонерне товариство Укртрансгаз» 18.01.2024 направило претензію на адресу Акціонерного товариства «Інжинірингово-виробничого підприємства «ВНІПІТРАНСГАЗ» з вимогою сплатити на користь позивача грошові кошти у розмірі 381 010,40 грн, з яких 241 665,09 грн - пені та 139 345,31 грн - штрафу за порушення умов договору. Оскільки претензія залишена без виконання та відповіді з боку відповідача, Акціонерне товариство Укртрансгаз» звернулось з позовом до суду.

Заперечуючи проти позову, Акціонерне товариство «Інжинірингово-виробничого підприємства «ВНІПІТРАНСГАЗ» посилалось на приписи статті 613 Цивільного кодексу України та зауважувало, що прострочення виконання робіт за договором мало місце через несвоєчасне надання позивачем запитуваної відповідачем інформації для виконання договору. Відповідачем долучено до матеріалів справи листи на підтвердження листування між сторонами.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У силу положень статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Суд зазначає, що за своїм змістом та правовою природою укладений між сторонам правочин є договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт, який підпадає під правове регулювання норм статей 887-891 Цивільного кодексу України.

За договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов`язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити їх. (стаття 887 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 888 Цивільного кодексу України за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт замовник зобов`язаний передати підрядникові завдання на проектування, а також інші вихідні дані, необхідні для складання проектно-кошторисної документації. Завдання на проектування може бути підготовлене за дорученням замовника підрядником. У цьому разі завдання стає обов`язковим для сторін з моменту його затвердження замовником. Підрядник зобов`язаний додержувати вимог, що містяться у завданні та інших вихідних даних для проектування та виконання пошукових робіт, і має право відступити від них лише за згодою замовника.

Згідно частини 1 статті 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Беручи до уваги узгоджений сторонами Календарний графік виконання робіт (додаток № 2 в редакції додаткової угоди № 2 від 10.05.2023 до договору) загальний термін виконання робіт становить 436 календарних днів з яких:

І етап: «Розробка та погодження в Замовника основних технічних рішень» - 150 календарних днів - до 15.10.2022 (включно);

ІІ етап: «Стадія «Проект» та експертиза проектної документації» - 241 календарний день - до 13.06.2023 (включно);

ІІІ етап: «Стадія «Робоча документація»» - 45 календарних днів - до 28.07.2023 (включно).

Як вбачається із матеріалів справи, між сторонами велося листування щодо надання додаткової інформації для розробки проекту, зокрема, листами від 18.08.2022 № БГ-156-394, від 20.09.2022 № БГ-156-462, від 13.10.2022 № БГ-156-523, а також щодо необхідності врахування додаткових вимог, зокрема, листами від 31.01.2023 № БГ-156-55, від 09.03.2023 № БГ-156-155, від 16.03.2023 № БГ-156-168 та від 21.06.2023 № БГ-156-418 відповідач просив позивача погодити технічні умови по об`єкту, які позивач направив відповідачу лише листами від 16.09.2022 № 1001ВИХ-ВС-22-3232, від 07.09.2022 № 165, від 24.01.2023 № 1001ВИХ-ВС-23-537.

Крім того, із представлених суду документів вбачається, зокрема, листа відповідача № БГ-156-210 від 03.04.2023, що проектна документація по ІІ етапу робіт була скерована позивачу, натомість зауваження Акціонерного товариства "Укртрансгаз" були направлені відповідачу лише 25.04.2023. Відкоригована проектна документація по ІІ етапу була скерована позивачу 26.05.2023, натомість лист із зауваженнями позивачем був направлений відповідачу 13.06.2023 (№ 1001ВИХ-23-5010).

Листом від 21.06.2023 № БГ-156-418 відповідач звернувся до позивача із проханням надати актуальну інформацію проектування САК для можливості розробки проектної документації та дотримання графіку виконання робіт. На вказаний лист позивачем була надана відповідь 27.06.2023 (№ 100111ВИХ-23-5326) з наданням актуалізованої інформації для проектування САК.

Відповідно до частини 1 статті 613 Цивільного кодексу України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку. Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов`язок, виконання зобов`язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора. (частина 2 статті 613 Цивільного кодексу України).

З представлених суду документів не вбачається ухилення з боку позивача виконання договірного обов`язку, у тому числі щодо надання додаткової інформації, що унеможливлювало своєчасне виконання Акціонерним товариства "Інжинірингово-виробниче підприємство "Вніпітрансгаз" робіт за договором. Наведене спростовує доводи відповідача, покладені в основу заперечень проти позову.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено та сторонами не спростовано, що роботи по ІІ та ІІІ етапах виконані з порушенням визначених договором строків. Зокрема, роботи за ІІ етапом були передані згідно з Актом №13/23 від 27.09.2023 здачі-приймання виконаних проектних, науково-проектних, вишукувальних та додаткових робіт з простроченням строку встановленого договором на 105 днів (з14.06.2023 по 26.09.2023), а роботи за ІІІ етапом були передані згідно з Актом №17/23 від 08.12.2023 здачі-приймання виконаних проектних, науково-проектних, вишукувальних та додаткових робіт з простроченням строку встановленого договором на 132 дні (з 29.07.2023 по 07.12.2023).

Приписами статті 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За змістом частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частиною 2 статті 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (частина 1 статті 550 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 552 Цивільного кодексу України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі.

Приписами статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Суб`єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності.

Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до пункту 8.1. договору за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором кожна із Сторін несе відповідальність згідно чинного законодавства України та умов цього договору. Порушенням зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Згідно з пунктом 8.3. договору за порушення строків виконання робіт, передбачених Календарним графіком виконання робіт, Підрядник сплачує Замовнику пеню в розмірі 0,1% вартості робіт, з яких допущено порушення строку виконання, за кожний день такого прострочення, а за прострочення виконання робіт понад тридцять днів Підрядник додатково сплачує штраф у розмірі 7 (семи) % вартості робіт з яких допущено порушення.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини 6 статті 232 Господарського кодексу України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (пункту 2.5 Постанови №14 від 17.12.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

При цьому, суд зазначає, що розуміння господарських санкцій у Господарському кодексі України є дещо ширшим поняття цивільно-правової неустойки. Під штрафними санкціями тут розуміються також і грошові суми, які учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити в разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності. Неустойка в розумінні статті 549 ЦК України - це спосіб забезпечення та санкція за порушення саме приватноправових (цивільно-правових) зобов`язань.

Виходячи з того, що сторони умовами договору передбачили застосування у разі порушення строків виконя робіт пені та штрафу, спірні правовідносини є господарськими, а відповідно до статті 193 Господарського кодексу України господарські санкції, зокрема, пені, застосовуються за порушення будь-яких господарських зобов`язань, а не тільки за невиконання грошового зобов`язання, суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими.

Суд звертає увагу, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. Аналогічні висновки викладені Верховним Судом України в постановах від 28.02.2011 у справі №23/225 та від 27.04.2012 у справі №06/5026/1052/2011.

Здійснивши власний перерахунок заявленої до стягнення суми штрафу в розмірі 139 345,31 грн та пені за період з14.06.2023 по 26.09.2023 (по ІІ етапу) та з 29.07.2023 по 07.12.2023 (по ІІІ етапу) у розмірі 241 665,09 грн, суд дійшов висновку, що до стягнення з підлягає 241 665,09 грн пені та 139 345,31 грн штрафу, розрахованих відповідно до пункту 8.3 договору.

Відповідно до статей 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень (статтею 74 ГПК України).

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина 1 статті 236 ГПК України).

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Враховуючи встановлені вище обставини, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених вимог про стягнення з Акціонерного товариства "Інжинірингово-виробниче підприємство "Вніпітрансгаз" штрафних санкцій за несвоєчасне виконання робіт за договором, у зв`язку з чим позов підлягає задоволенню.

Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (частина 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах №910/13407/17, №915/370/16 та №916/3545/15.

З огляду на вищевикладене, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як такі, що не спростовують висновків суду щодо наявності достатніх підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись приписами статті 129 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на висновки суду щодо задоволення позовних вимог в повному обсязі, судовий збір в розмірі 4 572,13 грн покладається на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, статтею 123, статтею 129, статтями 232-233, статтями 237- 238, статтею 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Акціонерного товариства "Укртрансгаз" задовольнити повністю.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Інжинірингово-виробниче підприємство "Вніпітрансгаз" (01001, місто Київ, вулиця Еспланадна, будинок, 20; ідентифікаційний код 00158652) на користь Акціонерного товариства "Укртрансгаз" (01021, місто Київ, Кловський узвіз, будинок, 9/1; ідентифікаційний код 30019801) 241 665,09 грн пені, 139 345,31 грн штрафу та 4 572,13 грн витрат зі сплати судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Суддя Т.Ю. Кирилюк