Рішення

від 07.08.2024 по справі 910/10139/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

07.08.2024Справа № 910/10139/23

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Ломаки В.С.,

за участю секретаря судового засідання: Видиш А.В.,

розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Алгоритм Трейдінг"

до Приватного акціонерного товариства "Агрохолдинг Авангард"

про стягнення 3 702 727,73 грн.,

За участю представників сторін:

від позивача: Глова Н.Ю. за довіреністю від 01.06.2023 року;

від відповідача: Бойко Т.М. за довіреністю від 30.12.2023 року № 28.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Алгоритм Трейдінг" (далі - позивач, Товариство) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Агрохолдинг Авангард" (далі - відповідач, Агрохолдинг) про стягнення 3 578 490,84 грн., з яких: 2 694 875,12 грн. - основний борг, 3 434,88 грн. - пеня, 40 369,04 грн. - 0,01 % річних, 839 811,81 грн. - інфляційні втрати.

В обґрунтування пред`явлених вимог позивач посилався на те, що 26.09.2022 року між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Кормапром" було укладено договір відступлення права вимоги № 26/09-2022/1, за яким позивач набув право вимоги до відповідача за зобов`язаннями зі сплати заборгованості за договором поставки від 31.05.2021 року № 3105/01, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Кормапром" та відповідачем. Оскільки відповідач у добровільному порядку не сплатив Товариству основний борг у вищевказаній сумі, позивач звернувся до суду з даним позовом для захисту своїх прав та законних інтересів. Крім того, у зв`язку з несвоєчасним виконанням відповідачем грошових зобов`язань, позивач також просив суд стягнути з відповідача 839 811,81 грн. інфляційних втрат, 40 369,04 грн. 0,01 % річних та 3 434,88 грн. пені.

Ухвалою від 28.06.2023 року господарський суд міста Києва залишив означену позовну заяву без руху та надав позивачу строк для усунення її недоліків.

30.06.2023 року через систему "Електронний суд" надійшла заява позивача про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою від 05.07.2023 року господарський суд міста Києва відкрив провадження у справі № 910/10139/23, вирішив здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначив на 26.07.2023 року.

20.07.2023 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшло клопотання відповідача, в якому останній просив суд зупинити провадження у даній справі до набрання законної сили рішенням суду в справі № 910/11198/23 за позовом Агрохолдингу до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Кормапром", Товариства, Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Константа-Агро", Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрний дім "Геліос" про визнання недійсними договорів відступлення права вимоги (цесії).

25.07.2023 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшов відзив Агрохолдингу від 25.07.2023 року № 26 на позовну заяву, в якому останній заперечив проти задоволення вимог позивача з огляду на об`єктивну неможливість відповідача виконувати будь-які його зобов`язання до закінчення воєнного стану та повного відновлення господарської діяльності. Також відповідач вказав на те, що прострочення обов`язку покупця оплатити товар, стягнення вартості якого є предметом спору в даній справі, відповідно до пункту 4.2 договору поставки від 31.05.2021 року № 3105/01 виникло зі спливом 20 календарних днів з моменту отримання цього товару, а не безпосередньо в день його отримання, як помилково зазначило Товариство у позовній заяві. Крім того, відповідач вказав, що позивач, на його думку, не є належним позивачем у даній справі, оскільки до нього в установленому порядку не перейшли права кредитора Агрохолдингу, а також звернув увагу на наявність правових підстав для звільнення Агрохолдингу від відповідальності за неналежне виконання грошових зобов`язань внаслідок настання форс-мажорних обставин.

У підготовчому засіданні 26.07.2023 року суд без виходу до нарадчої кімнати постановив протокольну ухвалу, якою встановив позивачу процесуальний строк на подання відповіді на відзив на позовну заяву до 04.08.2023 року, встановив відповідачу процесуальний строк на подання заперечень на відповідь на відзив на позовну заяву до 31.08.2023 року. Крім того, суд продовжив строк проведення підготовчого провадження у справі № 910/10139/23 на 30 днів, відклав підготовче засідання на 06.09.2023 року, а також відклав вирішення клопотання відповідача про зупинення провадження у справі до встановлення фактичних обставин цієї справи та надав позивачу строк до 04.08.2023 року для подання письмових пояснень з викладенням правової позиції щодо поданого відповідачем клопотання про зупинення провадження у справі.

07.08.2023 року через відділ діловодства суду надійшла відповідь позивача від 04.08.2023 року на відзив на позовну заяву, в якій останній навів аргументи на спростування висловлених відповідачем у відзиві на позовну заяву заперечень проти задоволення позову.

До початку призначеного підготовчого засідання 06.09.2023 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшли заперечення позивача проти задоволення клопотання відповідача про зупинення провадження у справі.

Ухвалою від 06.09.2023 року господарський суд міста Києва зупинив провадження у справі № 910/10139/23 до набрання законної сили остаточним судовим рішенням у справі № 910/11198/23 за позовом Агрохолдингу до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Кормапром", Товариства, Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Константа-Агро", Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрний дім "Геліос" про визнання недійсними договорів відступлення права вимоги (цесії).

16.04.2024 року через систему "Електронний суд" надійшло клопотання Товариства про поновлення провадження у справі, у зв`язку з набранням законної сили остаточним судовим рішенням у справі № 910/11198/23. До цього клопотання позивачем долучено копію постанови Верховного Суду від 03.04.2024 року в справі № 910/11198/23, якою касаційну скаргу Агрохолдингу залишено без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.01.2024 року та рішення господарського суду міста Києва від 05.10.2023 року в справі № 910/11198/23 - без змін.

Враховуючи наведені обставини, ухвалою від 26.04.2024 року господарський суд міста Києва поновив провадження у справі № 910/10139/23 та призначив її до розгляду в підготовчому засіданні на 15.05.2024 року.

13.05.2024 року через систему "Електронний суд" надійшла заява позивача від 10.05.2024 року, в якій останній збільшив розмір позовних вимог та просив стягнути з відповідача 2 694 875,80 грн. основного боргу, 3 434,88 грн. пені, 664,19 грн. 0,01 % річних та 1 003 752,86 грн. інфляційних втрат.

У підготовчому засіданні 15.05.2024 року суд прийняв до розгляду подану позивачем заяву від 10.05.2024 року про збільшення розміру позовних вимог, у зв`язку з чим має місце нова ціна позову - 3 702 727,73 грн., виходячи з якої вирішується спір. Разом із тим, суд відклав підготовче засідання на 05.06.2024 року.

27.05.2024 року через систему "Електронний суд" надійшов відзив Агрохолдингу на позовну заяву, з урахуванням заяви позивача про збільшення розміру позовних вимог.

30.05.2024 року через систему "Електронний суд" надійшла відповідь Товариства від 30.05.2024 року на відзив на позовну заяву, з урахуванням заяви позивача про збільшення розміру позовних вимог.

Разом із тим, підготовче засідання, призначене у даній справі на 05.06.2024 року, не відбулося, у зв`язку з оголошенням у місті Києві повітряної тривоги.

Ухвалою від 05.06.2024 року господарський суд міста Києва призначив підготовче засідання у справі № 910/10139/23 на 10.07.2024 року.

Ухвалою від 10.07.2024 року господарський суд міста Києва закрив підготовче провадження у справі № 910/10139/23 та призначив її до судового розгляду по суті на 07.08.2024 року.

У судовому засіданні 07.08.2024 року представник позивача підтримав вимоги, викладені у позовній заяві, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 10.05.2024 року, та наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача у цьому судовому засіданні проти задоволення вимог Товариства заперечив з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву від 25.07.2023 року № 26 та відзиві на позов, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог.

У судовому засіданні 07.08.2024 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

31.05.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Кормапром" (далі - постачальник, Компанія) та Агрохолдингом (покупець) було укладено договір поставки № 3105/01 (далі - Договір поставки), за умовами якого постачальник зобов`язався передати у власність покупця, а відповідач - прийняти та оплатити комбікорм.

Вказаний правочин, а також, зокрема, Специфікація від 31.01.2022 року № 9 до нього, підписані уповноваженими представниками означених контрагентів та скріплені печатками цих суб`єктів господарювання.

Згідно з пунктом 2.1 Договору поставки ціна та кількість товару, який поставляється відповідно до Договору, визначається сторонами у Специфікаціях, які є невід`ємною частиною Договору від дати їх підписання сторонами.

Кількість та вартість фактично поставленого товару визначається відповідно до належним чином оформлених видаткових накладних постачальника та/або товарно-транспортних накладних, які є невід`ємною частиною Договору. Сторони домовились, що всі видаткові та податкові накладні, відповідно до яких покупцю було поставлено товар в межах строку дії Договору, є невід`ємною частиною цього Договору (пункт 2.2 Договору поставки).

За умовами пунктів 3.1, 3.2 Договору поставки поставка здійснюється на умовах СРТ склад покупця: Україна, Херсонська область, Білозерський район, село Східне, та/або на умовах FCA, склад постачальника: Україна, Донецька область, Костянтинівський район, село Бересток, вулиця Докучаєва, 1, згідно правил Інкотермс - 2020. Терміни та кількість поставки конкретних партій товару узгоджуються сторонами у Специфікаціях. У разі потреби, термін поставки може бути змінений сторонами Договору.

З матеріалів справи вбачається, що у Специфікації від 31.01.2022 року № 9 сторони Договору поставки погодили найменування товару, його кількість, ціну, загальну вартість та базис поставки.

Крім того, у наведеній Специфікації № 9 Компанія та Агрохолдинг передбачили, що розрахунки за поставлений згідно Договору товар здійснюються шляхом перерахунку коштів на поточний рахунок постачальника на умовах 100 % попередньої оплати вартості даної партії товару (відповідно до видаткової накладної) не пізніше дати поставки конкретної партії товару.

Відповідно до пунктів 3.4, 3.5 цієї угоди право власності на товар і ризик випадкової загибелі товару переходить від постачальника до покупця в момент фактичної передачі товару. Моментом фактичної передачі товару є підписання покупцем видаткової накладної постачальника та/або товарно-транспортної накладної. Датою поставки товару вважається дата підписання покупцем видаткової накладної постачальника на поставку товару та/або товарно-транспортної накладної, після поставки товару в місці призначення. Поставка товару здійснюється автомобільним транспортом. Сторони мають право погодити інші умови поставки товару у Специфікаціях або шляхом підписання додаткової угоди до цього Договору.

Ціна за одиницю товару, загальна вартість товару, що поставляється, кількість поставки, відображається у відповідних видаткових накладних на товар (пункт 4.1 Договору поставки).

Згідно з пунктом 4.2 цього правочину розрахунки за поставлений згідно Договору товар здійснюються шляхом перерахунку коштів на поточний рахунок постачальника протягом 20 календарних днів з моменту отримання товару.

Пунктом 4.3 Договору поставки передбачено, що датою поставки товару є дата підписання покупцем видаткової накладної та/або товарно-транспортної накладної, якщо інша дата не зазначена в графі "прийнято" під час підпису видаткової накладної уповноваженою особою покупця.

Умовами пункту 12.2 Договору поставки встановлено, що останній набирає чинності з дати підписання і діє до 31.12.2021 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань по даному Договору. У випадку, коли жодна із сторін протягом двох тижнів до закінчення терміну дії даного Договору не заявила про намір його розірвати, Договір щоразу вважається таким, що діє на наступний період - 1 (один) календарний рік на умовах, передбачених даним Договором, проте не більше, ніж на 3 (три) календарні роки від дня первісного укладення Договору.

Судом встановлено, що на виконання умов Договору та Специфікації № 9 до цієї угоди Компанія згідно з підписаними уповноваженими представниками сторін Договору поставки та скріпленими їх печатками видаткових накладних, зокрема, від 13.02.2022 року № ТК-0000114 на суму 261 507,84 грн., від 19.02.2022 року № ТК-0000131 на суму 252 199,20 грн., від 20.02.2022 року № ТК-0000132 на суму 249 384,96 грн., від 20.02.2022 року № ТК-0000133 на суму 251 248,20 грн., від 20.02.2022 року № ТК-0000134 на суму 265 899,60 грн., від 20.02.2022 року № ТК-0000135 на суму 249 168,48 грн., від 21.02.2022 року № ТК-0000136 на суму 254 991,60 грн., від 21.02.2022 року № ТК-0000137 на суму 264 301,92 грн., від 22.02.2022 року № ТК-0000139 на суму 273 888,00 грн., від 22.02.2022 року № ТК-0000140 на суму 265 120,80 грн., від 22.02.2022 року № ТК-0000141 на суму 262 157,28 грн., від 23.02.2022 року № ТК-0000142 на суму 276 170,40 грн., від 23.02.2022 року № ТК-0000143 на суму 268 203,60 грн. поставила у власність відповідача погоджений між сторонами Договору поставки товар.

Означені обставини додатково підтверджуються наявними у матеріалах справи копіями відповідних товарно-транспортних накладних, а також копією виданої відповідачем на ім`я ОСОБА_1 довіреності від 01.02.2022 року № 54 на отримання товарно-матеріальних цінностей за Договором поставки.

У позовній заяві Товариство вказувало, що загальна вартість поставленого Компанією з 12.02.2022 року по 23.02.2022 року на користь відповідача товару за Договором поставки склала 8 186 320,68 грн.

Про належне виконання Компанією своїх зобов`язань з поставки товару свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення постачальником своїх зобов`язань за Договором поставки.

Проте, судом встановлено, що всупереч умовами Договору поставки Агрохолдинг оплату вартості поставленого йому за видатковими накладними від 13.02.2022 року № ТК-0000114, від 19.02.2022 року № ТК-0000131, від 20.02.2022 року № ТК-0000132, від 20.02.2022 року № ТК-0000133, від 20.02.2022 року № ТК-0000134, від 20.02.2022 року № ТК-0000135, від 21.02.2022 року № ТК-0000136, від 21.02.2022 року № ТК-0000137, від 22.02.2022 року № ТК-0000139, від 22.02.2022 року № ТК-0000140, від 22.02.2022 року № ТК-0000141, від 23.02.2022 року № ТК-0000142, від 23.02.2022 року № ТК-0000143 товару здійснив лише частково, заборгувавши таким чином Компанії, зокрема, 2 694 875,80 грн. Ці обставини Агрохолдингом у відзиві на позовну заяву не заперечувалися.

Разом із тим, суд звертає увагу на таке.

26.09.2022 року між Компанією (Первісний кредитор) та Товариством (Новий кредитор) був укладений договір про відступлення права вимоги (заміну кредитора) № 26/09-2022/1 (далі - Договір № 26/09-2022/1), за умовами якого Первісний кредитор відступає, а Новий кредитор набуває право вимоги за зобов`язаннями Агрохолдингу (код ЄДРПОУ 00851519) (Боржник) по сплаті заборгованості за поставлений товар відповідно до умов Договору поставки, а саме заборгованості за поставлений товар в сумі 8 186 320,68 грн., що підтверджується, зокрема, видатковими накладними від 13.02.2022 року № ТК-0000114 на суму 261 507,84 грн., від 19.02.2022 року № ТК-0000131 на суму 252 199,20 грн., від 20.02.2022 року № ТК-0000132 на суму 249 384,96 грн., від 20.02.2022 року № ТК-0000133 на суму 251 248,20 грн., від 20.02.2022 року № ТК-0000134 на суму 265 899,60 грн., від 20.02.2022 року № ТК-0000135 на суму 249 168,48 грн., від 21.02.2022 року № ТК-0000136 на суму 254 991,60 грн., від 21.02.2022 року № ТК-0000137 на суму 264 301,92 грн., від 22.02.2022 року № ТК-0000139 на суму 273 888,00 грн., від 22.02.2022 року № ТК-0000140 на суму 265 120,80 грн., від 22.02.2022 року № ТК-0000141 на суму 262 157,28 грн., від 23.02.2022 року № ТК-0000142 на суму 276 170,40 грн., від 23.02.2022 року № ТК-0000143 на суму 268 203,60 грн.

За умовами пунктів 1.2, 1.3 Договору № 26/09-2022/1 Новий кредитор, підписуючи цей Договір, підтверджує, що йому була передана вся необхідна інформація (документація), пов`язана із Основним договором, в межах суми, що відступається. Цей Договір є підставою для здійснення дій, пов`язаних із заміною Компанії на Товариство за вимогами, що виникають на підставі Основного договору. Одночасно та разом із правом грошової вимоги до Нового кредитора переходить право нарахування та стягнення штрафних санкцій, інфляційних втрат, річних, які передбачені Договором.

Згідно з пунктами 2.3, 2.4 Договору № 26/09-2022/1 відповідно до умов Основного договору Первісний кредитор має право відступити борг за Основним договором без згоди Боржника. Первісний кредитор зобов`язаний повідомити Боржника про відступлення права вимоги шляхом направлення повідомлення про відступлення права вимоги Новому кредитору.

26.09.2022 року між Компанією та Товариством був підписаний Акт приймання-передачі відступлених прав по Договору № 26/09-2022/1, за яким Первісний кредитор передав, а Новий кредитор отримав право вимоги виконання Боржником грошових зобов`язань, що виникли на підставі Договору поставки, а саме заборгованості за поставлений товар в сумі 8 186 320,68 грн., а також право нарахування та стягнення штрафних санкцій, інфляційних втрат, річних, які передбачені Договором.

Слід зазначити, що відсутність обставин, що свідчать про недійсність означеного Договору № 26/09-2022/1, була підтверджена рішенням господарського суду міста Києва від 05.10.2023 року в справі № 910/11198/23, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 30.01.2024 року та постановою Верховного Суду від 03.04.2024 року в наведеній справі.

З матеріалів справи вбачається, що Агрохолдинг був належним чином повідомлений про відступлення прав вимоги вищенаведеної суми боргу відповідно до повідомлення про відступлення права вимоги, яке разом із копією Договору № 26/09-2022/1 та акту від 26.09.2022 року приймання-передачі відступлених прав по Договору № 26/09-2022/1 було направлене на адресу відповідача. Означені обставини підтверджуються наявними у матеріалах справи копіями поштової накладної від 12.12.2022 року № 0100107553821 та опису вкладення у відповідний цінний лист № 0100107553821, а також не заперечувалися відповідачем під час розгляду справи.

Судом встановлено, що на виконання взятих на себе за Договором поставки зобов`язань Агрохолдинг у період з 15.12.2022 року по 10.04.2023 року сплатив на користь позивача (як нового кредитора) грошові кошти у загальному розмірі 740 000,00 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи банківськими виписками з рахунку Товариства.

У позовній заяві Товариство вказувало, що у подальшому позивач частину прав вимоги до відповідача на загальну суму 4 751 444,88 грн. відступив іншим кредиторам, про що також повідомив відповідача.

Так, згідно з договором про відступлення права вимоги (заміну кредитора) від 21.03.2023 року № 01/Ц частину права вимоги за зобов`язаннями Агрохолдингу було відступлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Констатнта-Агро", а саме заборгованість у розмірі 500 633,16 грн. за видатковими накладними: від 20.02.2022 року № ТК-0000132, від 20.02.2022 року № ТК-0000133.

Відповідно до умов договору про відступлення права вимоги (заміну кредитора) від 07.04.2023 року № 05/Ц частину права вимоги за зобов`язаннями Агрохолдингу, а саме заборгованість в сумі 2 953 574,64 грн. за видатковими накладними: від 13.02.2022 року № ТК-0000115, від 13.02.2022 року № ТК-0000116, від 13.02.2022 року № ТК-0000117, від 13.02.2022 року № ТК-0000118, від 14.02.2022 року № ТК-0000119, від 15.02.2022 року № ТК-0000120, від 16.02.2022 року № ТК-0000121, від 16.02.2022 року № ТК-0000122, від 16.02.2022 року № ТК-0000123, від 16.02.2022 року № ТК-0000124 та від 16.02.2022 року № ТК-0000125 відступлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Аграрний Дім "Геліос".

Крім того, за договором про відступлення права вимоги (заміну кредитора) від 18.04.2023 року № 03/Ц частину права вимоги за зобов`язаннями Агрохолдингу, а саме заборгованість в сумі 1 297 237,08грн. за видатковими накладними: від 18.02.2022 року № ТК-0000126, від 18.02.2022 року № ТК-0000127, від 18.02.2022 року № ТК-0000128, від 19.02.2022 року № ТК-0000129 та від 19.02.2022 року № ТК-0000130 відступлено Товариству з обмеженою відповідальністю "МВ АГРО ТРЕЙД".

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги (цесія) за суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором. Договір відступлення права вимоги може бути як безоплатним, та і оплатним.

В останньому випадку на відносини цесії розповсюджуються положення про договір купівлі-продажу, оскільки статтею 656 Цивільного кодексу України передбачено, що предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом.

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (частина 1 статті 513 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, згідно із нормами чинного законодавства відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав.

Разом із тим, враховуючи неналежне виконання Агрохолдингом зобов`язань зі своєчасної сплати на користь Товариства (як нового кредитора за Договором № 26/09-2022/1) суми заборгованості за Договором поставки, що складає вартість поставленого відповідачу за видатковими накладними від 13.02.2022 року № ТК-0000114 на суму 261 507,84 грн., від 19.02.2022 року № ТК-0000131 на суму 252 199,20 грн., від 20.02.2022 року № ТК-0000132 на суму 249 384,96 грн., від 20.02.2022 року № ТК-0000133 на суму 251 248,20 грн., від 20.02.2022 року № ТК-0000134 на суму 265 899,60 грн., від 20.02.2022 року № ТК-0000135 на суму 249 168,48 грн., від 21.02.2022 року № ТК-0000136 на суму 254 991,60 грн., від 21.02.2022 року № ТК-0000137 на суму 264 301,92 грн., від 22.02.2022 року № ТК-0000139 на суму 273 888,00 грн., від 22.02.2022 року № ТК-0000140 на суму 265 120,80 грн., від 22.02.2022 року № ТК-0000141 на суму 262 157,28 грн., від 23.02.2022 року № ТК-0000142 на суму 276 170,40 грн., від 23.02.2022 року № ТК-0000143 на суму 268 203,60 грн. та не у повному обсязі оплаченого товару, позивач звернувся до господарського суду міста Києва з даним позовом, в якому, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, просив суд стягнути з відповідача 2 694 875,80 грн. основного боргу, а також 3 434,88 грн. пені, 664,19 грн. 0,01 % річних та 1 003 752,86 грн. інфляційних втрат, нарахованих внаслідок несвоєчасного проведення розрахунків.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з такого.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

З огляду на правову природу Договору поставки, який у розумінні статей 173, 174 Господарського кодексу України та статей 11, 509 Цивільного кодексу України є належною підставою для виникнення у його сторін (а також їх правонаступників) кореспондуючих прав і обов`язків, спірні правовідносини за наведеним правочином регламентуються положеннями глави 54 Цивільного кодексу України та § 1 глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України).

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містить частина 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Під виконанням зобов`язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов`язків, що є змістом зобов`язання.

Невиконання зобов`язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов`язання, а неналежним виконанням є виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Заперечуючи проти задоволення вимог позивача, Агрохолдинг у відзиві на позовну заяву вказував на те, що у зв`язку зі збройною агресією російської федерації та введенням на території України воєнного стану він позбавлений можливості виконувати будь-які його зобов`язання до закінчення воєнного стану та повного відновлення господарської діяльності відповідача. Агрохолдинг зазначав, що з 01.03.2022 року виробничі потужності відповідача - птахофабрика, управління якою здійснює філія "Чорнобаївське", опинилися на тимчасово окупованій території, де відбувалися активні бойові дії, а після деокупації частини Херсонської області, у тому числі села Східне, де розташовані виробничі потужності Агрохолдингу, означена територія залишається зоною, на якій відбуваються постійні артилерійські та ракетні обстріли з боку збройних формувань російської федерації. Також відповідач посилався на настання форс-мажорних обставин, засвідчених Торгово-промисловою палатою України в листі від 28.02.2022 року № 2024/02.0-7.1, які свідчать про наявність правових підстав для звільнення його від відповідальності.

З огляду на викладене, суд звертає увагу на те, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

Однак, загальний лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 року № 2024/02.0-7.1 (адресований всім, кого це стосується) щодо засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), зумовлених військовою агресією російської федерації проти України, не відповідає вимогам конкретизації впливу відповідної форс-мажорної обставини на конкретне зобов`язання позичальника (сплату грошових коштів за Договором), тоді як доведення причинно-наслідкового зв`язку в такому випадку є обов`язковим.

Суд також звертає увагу на приписи пункту 7.3 Договору поставки, за яким існування форс-мажорних обставин звільняє сторону, яка підпала під їхню дію, від відповідальності за невиконання обов`язків за Договором у разі, якщо вона повідомила свого контрагента про настання таких обставин протягом 2-х робочих днів з моменту настання форс-мажорних обставин та не звільняє сторони від виконання умов Договору в подальшому після припинення дій непереборної сили.

Разом із тим, у матеріалах справи відсутні належні докази, які свідчать про повідомлення відповідачем постачальника з наданням відповідних підтверджуючих документів про настання форс-мажорних обставин протягом 2-х робочих днів з моменту їх настання.

Крім того, наявність відкритого кримінального провадження також не свідчить про неможливість відповідача виконати свої зобов`язання перед кредитором в частині сплати спірної суми заборгованості.

Отже, вищевказані заперечення відповідача проти позову не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи та спростовуються її матеріалами.

Разом із тим, судом взято до уваги та визнано обґрунтованими твердження відповідача на те, що строк оплати товару за видатковими накладними від 13.02.2022 року № ТК-0000114 на суму 261 507,84 грн., від 19.02.2022 року № ТК-0000131 на суму 252 199,20 грн., від 20.02.2022 року № ТК-0000132 на суму 249 384,96 грн., від 20.02.2022 року № ТК-0000133 на суму 251 248,20 грн., від 20.02.2022 року № ТК-0000134 на суму 265 899,60 грн., від 20.02.2022 року № ТК-0000135 на суму 249 168,48 грн., від 21.02.2022 року № ТК-0000136 на суму 254 991,60 грн., від 21.02.2022 року № ТК-0000137 на суму 264 301,92 грн., від 22.02.2022 року № ТК-0000139 на суму 273 888,00 грн., від 22.02.2022 року № ТК-0000140 на суму 265 120,80 грн., від 22.02.2022 року № ТК-0000141 на суму 262 157,28 грн., від 23.02.2022 року № ТК-0000142 на суму 276 170,40 грн., від 23.02.2022 року № ТК-0000143 на суму 268 203,60 грн. встановлено саме у пункті 4.2 Договору (а не в Специфікації № 9), за умовами якого розрахунки за поставлений згідно Договору товар здійснюються шляхом перерахунку коштів на поточний рахунок постачальника протягом 20 календарних днів з моменту отримання товару.

Так, у матеріалах справи відсутні докази укладення між сторонами Договору поставки додаткових угод до цього правочину в частині зміни строку оплати поставленого відповідачу товару, тоді як Специфікаціями до Договору поставки (у тому числі Специфікацією № 9) згідно з пунктами 2.1, 3.2, 3.5 Договору поставки визначається лише ціна та кількість товару, який поставляється відповідно до Договору, терміни та кількість поставки конкретних партій товару, інші умови поставки товару, однак не визначається строків оплати такого товару.

У той же час, наведені обставини не спростовують пред`явлених Товариством позовних вимог про стягнення з відповідача 2 694 875,80 грн. основного боргу та не свідчать про відсутність підстав для їх задоволення.

Посилання відповідача на те, що Товариство не є належним позивачем у даній справі, оскільки до нього в установленому порядку не перейшли права кредитора Агрохолдингу, не беруться судом до уваги, адже не підтверджені належними доказами.

Враховуючи наведене, оскільки розмір заборгованості відповідача перед позивачем як новим кредитором за Договором поставки у загальному розмірі 2 694 875,80 грн. підтверджений належними доказами, наявними у матеріалах справи, і відповідач не надав жодних документів, які свідчать про відсутність наведеної заборгованості перед Товариством, яка існує на момент розгляду справи, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог позивача до Агрохолдингу про стягнення вказаної суми боргу, в зв`язку із чим даний позов у цій частині підлягає задоволенню.

Зважаючи на неналежне виконання Агрохолдингом своїх зобов`язань щодо своєчасної оплати поставленого за Договором товару на суму 2 694 875,80 грн., позивач як новий кредитор просив суд стягнути з відповідача 3 434,88 грн. пені, нарахованої на прострочені суми основного боргу за відповідними видатковими накладними (з урахуванням здійснених відповідачем часткових погашень боргу в період з 17.02.2022 року по 22.05.2023 року.

Згідно з частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Положеннями статті 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (стаття 230 Господарського кодексу України).

За змістом частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (частина 1 статті 550 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 552 Цивільного кодексу України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі.

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Суб`єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності.

Згідно зі статтями 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Слід зазначити, що за умовами пункту 7 Розділу IX Прикінцевих положень Господарського кодексу України передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Вказаний пункт був введений в дію на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 року № 540-IX, який набрав чинності з 02.04.2020 року.

За таких обставин, а також зважаючи, що карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, діяв до 01.07.2023 року, дія Закону України від 30.03.2020 року № 540-IX фактично надавала можливість нараховувати штрафні санкції більше, ніж за шість місяців.

За умовами пункту 6.13 Договору поставки в разі прострочення покупцем строків оплати товару, покупець зобов`язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, від вартості товару за кожний день прострочення, але не більше 0,1 % від вартості заборгованості.

Належні докази, які свідчать про наявність правових підстав для звільнення відповідача від відповідальності за неналежне виконання взятих на себе договірних зобов`язань у матеріалах справи відсутні.

Оскільки нарахована позивачем сума пені у розмірі 3 434,88 грн. не перевищує обрахованої судом суми цієї штрафної санкції за дійсні періоди прострочення, з урахуванням передбаченого пунктом 4.2 Договору поставки строку оплати товару, а відповідачем контррозрахунку заявленої до стягнення суми пені не надано, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог позивача про стягнення з Агрохолдингу цієї суми грошових коштів.

За таких обставин, вимога Товариства про стягнення з Агрохолдингу 3 434,88 грн. пені також підлягає задоволенню.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем покладеного на нього обов`язку щодо своєчасної оплати поставленого за Договором товару на суму 2 694 875,80 грн., позивач як новий кредитор просив суд стягнути з відповідача 664,19 грн. 0,01 % річних та 1 003 752,86 грн. інфляційних втрат, нарахованих на відповідні суми заборгованості за видатковими накладними у період з 17.02.2022 року по 10.05.2024 року згідно з наданим розрахунком.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов`язання.

У пункті 6.4 Договору поставки його сторони погодили, що у випадку прострочення оплати, розмір річних відсотків не повинен перевищувати 0,01 %.

Виходячи із положень норми статті 625 Цивільного кодексу України, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 0,01 % річних у розмірі 664,19 грн., суд вважає його таким, що не повністю відповідає приписам чинного законодавства в силу допущених методологічних помилок при визначенні початкових дат періодів прострочення по кожній спірній видатковій накладній, що призвело до заявлення суми вказаної компенсаційної виплати у завищеному розмірі.

Так, згідно з частиною 2 статті 252 Цивільного кодексу України термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Згідно з частиною 5 статті 254 Цивільного кодексу України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Відповідно до частини 1 статті 255 Цивільного кодексу України, якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.

Проте, з наданого позивачем розрахунку вбачається, що розрахунок процентів річних було здійснено, зокрема, без урахування положень пункту 4.2 Договору поставки (який підлягає застосуванню в спірному випадку), за яким розрахунки за поставлений згідно Договору товар здійснюються шляхом перерахунку коштів на поточний рахунок постачальника протягом 20 календарних днів з моменту отримання товару.

Суд звертає увагу позивача на те, що з огляду на наведений пункт Договору поставки, першим днем прострочення оплати товару, поставленого за видатковою накладною від 12.02.2022 року № ТК-0000112 на суму 265 781,40 грн., є 05.03.2022 року, за видатковою накладною від 12.02.2022 року № ТК-0000113 на суму 275 485,68 грн. - 05.03.2022 року, за видатковою накладною від 13.02.2022 року № ТК-0000114 на суму 261 507,84 грн. - 08.03.2022 року, за видатковою накладною від 19.02.2022 року № ТК-0000131 на суму 252 199,20 грн. - 12.03.2022 року, за видатковою накладною від 20.02.2022 року № ТК-0000134 на суму 265 899,60 грн. - 15.03.2022 року, за видатковою накладною від 20.02.2022 року № ТК-0000135 на суму 249 168,48 грн. - 15.03.2022 року, за видатковою накладною від 21.02.2022 року № ТК-0000136 на суму 254 991,60 грн. - 15.03.2022 року, за видатковою накладною від 21.02.2022 року № ТК-0000137 на суму 264 301,92 грн. - 15.03.2022 року, за видатковою накладною від 22.02.2022 року № ТК-0000139 на суму 273 888,00 грн. - 15.03.2022 року, за видатковою накладною від 22.02.2022 року № ТК-0000140 на суму 265 120,80 грн. - 15.03.2022 року, за видатковою накладною від 22.02.2022 року № ТК-0000141 на суму 262 157,28 грн. - 15.03.2022 року, за видатковою накладною від 23.02.2022 року № ТК-0000142 на суму 276 170,40 грн. - 16.03.2022 року, за видатковою накладною від 23.02.2022 року № ТК-0000143 на суму 268 203,60 грн. - 16.03.2022 року.

Враховуючи вищенаведене, обґрунтованою сумою процентів річних, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за дійсні періоди прострочення, є 647,87 грн.

Водночас нарахована позивачем сума інфляційних втрат у розмірі 1 003 752,86 грн. не перевищує обрахованої судом суми цих компенсаційних виплат за дійсні періоди прострочення, з урахуванням передбаченого пунктом 4.2 Договору поставки строку оплати товару, у зв`язку з чим, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість цієї вимоги Товариства.

За таких обставин, стягненню з Агрохолдингу на користь позивача підлягає 647,87 грн. 0,01 % річних та 1 003 752,86 грн. інфляційних втрат, у той час як у задоволенні вимог Товариства про стягнення з відповідача 16,32 грн. 0,01 % річних слід відмовити.

Згідно з частиною 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належних доказів на підтвердження відсутності боргу перед позивачем та його вчасного погашення.

За таких обставин, позовні вимоги Товариства підлягають частковому задоволенню.

При цьому, суд зазначає, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до пункту 5 частини 4 статті 238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 року в справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Що стосується понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини 3 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Положеннями частин 1-3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з приписами частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

У відповіді на відзив від 30.05.2024 року Товариство вказувало про намір у нього подати докази на підтвердження розміру витрат на оплату професійної правничої допомоги в даній справі у встановлений частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України строк протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Відповідно до статті 221 Господарського процесуального кодексу України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про необхідність призначення судового засідання у справі для вирішення питання про судові витрати Товариства на оплату професійної правничої допомоги.

Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 221, 231, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Агрохолдинг Авангард" (03115, місто Київ, проспект Берестейський, будинок 121В, офіс 106; код ЄДРПОУ 00851519) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Алгоритм Трейдінг" (01133, місто Київ, вулиця Алмазова Генерала, будинок, 18/7, офіс, 604; код ЄДРПОУ 43533101) 2 694 875 (два мільйони шістсот дев`яносто чотири тисячі вісімсот сімдесят п`ять) грн. 80 коп. основного боргу, 3 434 (три тисячі чотириста тридцять чотири) грн. 88 коп. пені, 647 (шістсот сорок сім) грн. 87 коп. процентів річних, 1 003 752 (один мільйон три тисячі сімсот п`ятдесят дві) грн. 86 коп. інфляційних втрат, а також 44 432 (сорок чотири тисячі чотириста тридцять дві) грн. 53 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Призначити судове засідання для вирішення питання про витрати Товариства з обмеженою відповідальністю "Алгоритм Трейдінг" на професійну правничу допомогу на 18.09.2024 року об 11:10 год. Засідання відбудеться у приміщенні господарського суду міста Києва за адресою: м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 44-В, корпус Б, зал № 18.

6. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Алгоритм Трейдінг" протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду надати суду докази понесення ним заявлених до стягнення витрат на правничу допомогу.

7. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

8. В силу приписів частини 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 12.08.2024 року.

Суддя В.С. Ломака