Рішення

від 12.08.2024 по справі 910/18262/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.08.2024Справа № 910/18262/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Полякової К.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Приватного підприємства "БК Гарант"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр покрівельних технологій"

про стягнення 278089,21 грн.

без виклику представників сторін (без проведення судового засідання)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство "БК Гарант" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр покрівельних технологій" про стягнення за договором поставки від 11.09.2023 № 319-106-23 основного боргу в сумі 261254,41 грн., пені в розмірі 15632,31 грн., трьох процентів річних у розмірі 1202,49 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.12.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

Дана ухвала суду направлена, зокрема, відповідачу рекомендованим листом із повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 03039, м. Київ, пр-т Валерія Лобановського, 119.

Проте конверт із копією вищенаведеної ухвали повернуто на адресу суду підприємством поштового зв`язку без вручення відповідачу у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою.

Положеннями статей 89, 93 ЦК України передбачено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи та здійснення управління і обліку. Відомості про організаційно-правову форму юридичної особи, її найменування, місцезнаходження, органи управління, філії та представництва, мету установи, а також інші відомості, встановлені законом вносяться до єдиного державного реєстру.

Таким чином, направлення ухвали суду здійснено за відповідною адресою місцезнаходження відповідача, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно з частиною 7 статті 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

Відтак, ухвала суду про відкриття провадження у справі направлялася за адресою місцезнаходження відповідача згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за відсутності заяви про зміну його місцезнаходження.

За приписами частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

При цьому, судом також враховано, що згідно з частинами 1, 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Отже, відповідач мав право та можливість ознайомитися з ухвалою суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

За частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.

При розгляді справи судом враховано частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка визначає право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

11.09.2023 між позивачем, як покупцем, та відповідачем, як постачальником, укладено договір поставки № 319-106-23, відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов`язується виготовити, поставити та передати у власність покупця товар, найменування, кількість та ціна якого будуть вказані у відповідних рахунках-фактурах, а покупець - прийняти і оплатити товар на умовах, передбачених цим договором.

Згідно з пунктом 1.2 договору товар може поставлятися партіями відповідно до рахунків-фактур.

Оплата вартості товару здійснюється шляхом оплати 100 % попередньої оплати або на інших умовах згідно зі специфікації (пункт 3.1 договору).

Згідно з п. 4.3. договору строк поставки товару складає протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту отримання постачальником 100% передоплати.

У пункті 4.4 договору вказано, що датою поставки товару є дата його передачі постачальником і прийняття покупцем за якістю і кількістю в пункті постачання, визначеному згідно п. 4.1 договору, що підтверджується оформленням відповідної видаткової накладної.

Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2023, а в частині розрахунків та гарантійних зобов`язань - до повного їх виконання. Договір вважається автоматично продовженим на такий самий строк та на таких саме умовах, якщо за 10 календарних днів до його закінчення жодні із сторін не заявить письмову відмову від його продовження (пункт 12.1 договору).

До вказаного договору сторонами підписано специфікацію № 1 (додаток № 1 до договору).

Із матеріалів справи слідує, що 12.09.2023 позивач перерахував на рахунок відповідача грошові кошти в розмірі 128 916,62 грн. за товар на підставі рахунку-фактури № ПТ-0001465 від 11.09.2023, що підтверджується платіжною інструкцією № 717, та грошові кошти в розмірі 481 745,94 грн. за товар на підставі рахунку-фактури № ПТ-0001466 від 11.09.2023, що підтверджується платіжною інструкцією № 718.

Разом із цим, відповідач свої зобов`язання виконав не в повному обсязі, а саме 18.09.2023 поставив позивачу товар на загальну суму 74 995,95 грн. за видатковою накладною № ПТ-0000176 від 18.09.2023, та на суму 274 412,20 грн. за видатковою накладною № ПТ-0000177 від 18.09.2023.

Таким чином, вартість оплаченого та непоставленого товару склала 261 254,41 грн., а саме: за рахунком-фактурою №ПТ-0001465 від 11.09.2023 не поставлено товар на суму 53 920,67 грн., та за рахунком-фактурою №ПТ-0001466 від 11.09.2023 не поставлено товар на суму 207 333,74 грн.

У зв`язку з цим, позивач звернувся до відповідача з вимогою від 27.09.2023 №10 про повернення коштів у розмірі 261 254,41 грн.

Листом від 06.10.2023 № 383-23192 відповідач гарантував повернення коштів до 16.10.2023 року.

Оскільки відповідач грошові кошти не повернув, позивач звернувся до суду з даними позовом.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Виходячи зі змісту статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 663 ЦК України передбачає, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно з частиною 2 статті 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Частиною 2 статті 693 ЦК України передбачено право покупця у разі порушення продавцем строку передання йому попередньо оплачених товарів або пред`явити вимогу про передання оплаченого товару, або вимагати повернення суми попередньої оплати (тобто відмовитися від прийняття виконання).

Із матеріалів справи вбачається, що позивач на виконання умов договору поставки від 11.09.2023 № 319-106-23 здійснив попередню оплату товару на суму 610662,56 грн., проте відповідач поставив товар у не повному обсязі.

Так, вартість оплаченого та непоставленого товару склала 261 254,41 грн., що на вимогу від 27.09.2023 №10 відповідачем не повернута.

Ураховуючи викладене, оскільки сума неповернутої відповідачем попередньої оплати складає 261 254,41 грн., підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про повернення цих коштів позивачу або поставки товару на вказану суму, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовної вимоги про стягнення з відповідача даної суми попередньої оплати, у зв`язку з чим позов у цій частині підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача пеню за прострочення виконання зобов`язання з поставки товару в сумі 15632,31 грн. та три проценти річних у розмірі 1202,49 грн.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 ЦК України).

Згідно з частиною 4 статті 231 ГК України, в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пункту 7.3 договору за прострочення поставки товару покупець має право стягнути з постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості непоставленого в строк товару за кожен день прострочення.

Положеннями статті 253 ЦК України встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Наведені приписи законодавства не враховані позивачем при визначені початку періоду прострочення виконання відповідачем зобов`язань з поставки товару.

За арифметичним перерахунком суду, здійсненим у межах визначеного позивачем періоду, з відповідача підлягає стягненню за період з 27.06.2023 до 20.11.2023 пеня за прострочення виконання зобов`язання з поставки товару в сумі 14315,31 грн.

Згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.

Після пред`явлення покупцем продавцю вимоги (про повернення суми попередньої оплати відповідно до частини другої статті 693 Цивільного кодексу України) за умови непоставки продавцем покупцю товару та неповернення суми попередньої оплати у продавця виникає грошове зобов`язання з повернення суми попередньої оплати, а користування продавцем цими коштами буде неправомірним. У такому випадку покупець втрачає право на нарахування продавцю на суму цих коштів процентів, передбачених частиною третьою статті 693 Цивільного кодексу України, та разом з цим набуває право на нарахування та стягнення з продавця процентів, передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, що нараховуються внаслідок прострочення боржником (у даному випадку - продавцем) грошового зобов`язання (з повернення попередньої оплати) та які є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання на відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима.

Дана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 910/14180/18.

Отже, передбачені частиною 2 статті 625 ЦК України три проценти річних та інфляційні втрати підлягають нарахуванню за період після пред`явлення вимоги до відповідача про повернення грошових коштів внаслідок прострочення ним відповідного грошового зобов`язання.

Із матеріалів справи слідує, що позивач звертався до відповідача з вимогою від 27.09.2023 №10 про повернення коштів у розмірі 261 254,41 грн., а відповідач, у свою чергу, листом № 383-23192 від 06.10.2023 гарантував виплату коштів до 16.10.2023 року.

Таким чином, з урахуванням частини 2 статті 530 ЦК України, прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання з повернення попередньої оплати мало місце з 14.10.2023 (по закінченню семи днів від дати листа відповідача від 06.10.2023).

Відтак, за арифметичним перерахунком суду, з відповідача підлягають стягненню нараховані за період 14.10.2023 по 20.11.2023 на суму 261 254,41 грн. три проценти річних у розмірі 815,97 грн.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Понесені позивачем витрати по оплаті судового збору відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 86, 129, 232, 236-241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Приватного підприємства "БК Гарант" задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр покрівельних технологій" (03039, м. Київ, пр-т Валерія Лобановського, 119; ідентифікаційний код 44422607) на користь Приватного підприємства "БК Гарант" (50083, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Володимира Терещенка, 25А; ідентифікаційний код 40810354) 261254 (двісті шістдесят одну тисячу двісті п`ятдесят чотири) грн. 41 коп. попередньої оплати, 815 (вісімсот п`ятнадцять) грн. 97 коп. трьох процентів річних, 14315 (чотирнадцять тисяч триста п`ятнадцять) грн. 31 коп. пені, а також 4145 (чотири тисячі сто сорок п`ять) грн. 79 коп. витрат по сплаті судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя К.В. Полякова