Ухвала

від 12.08.2024 по справі 917/1314/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018

Код ЄДРПОУ 03500004

УХВАЛА

про відмову у видачі судового наказу

12.08.24 Справа № 917/1314/24

Суддя Господарського суду Полтавської області Тимощенко О. М., розглянувши заяву Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Молодіжне 78» про видачу судового наказу про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Білліон ЛТД" заборгованості у розмірі 43 553,59 грн,

ВСТАНОВИВ:

07.08.2024 року від Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Молодіжне 78» до суду надійшла заява до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Білліон ЛТД" про видачу судового наказу з вимогою про стягнення заборгованості за договором №09/08/2021 від 09.08.2021 року в розмірі 43 553,59 грн, з яких: 40 336,50 грн - основна заборгованість, 2 563,97 грн інфляційні втрати, 653,12 грн 3% річних (вх. № 1379/24). Також у даній заяві Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Молодіжне 78» просило стягнути з боржника судові витрати, пов`язані з отриманням професійної правничої допомоги в розмірі 9 937,89 грн, а також стягнути утриманий єдиний соціальний внесок в розмірі 2 186,34 грн, який був нарахований та сплачений при виплаті витрат на професійну правничу допомогу.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення боржником зобов`язань з виконання робіт за договором №09/08/2021 від 09.08.2021 року.

12.08.2024 року судом видано судовий наказ за відповідною заявою щодо стягнення з боржника на користь заявника 40 336,50 грн основної заборгованості, 2 563,97 грн інфляційних втрат, 653,12 грн 3% річних та 302,80 грн в рахунок відшкодування витрат на оплату заяви судового збору.

В частині стягнення з боржника 9 937,89 грн витрат на професійну правничу допомогу та 2 186,34 грн витрат, що були сплачені як єдиний соціальний внесок у розмірі 22 % на суму договору при виплаті витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає, що подана заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Наказне провадження є самостійним і спрощеним видом судового провадження у господарському судочинстві, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення.

Наявність спору про право, яке є підставою для відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу, вирішується суддею у кожному конкретному випадку, виходячи із характеру та обґрунтованості заявленої матеріально-правової вимоги і документів, доданих до заяви. Наявність спору можна встановити відсутністю документів, що підтверджують наявність суб`єктивного права у заявника; документів, що підтверджують порушення суб`єктивного права або документів, що підтверджують виникнення права вимоги. Крім того, мають ураховуватися обставини, якщо із доданих документів вбачається, що боржник заперечує, не визнає або оспорює свій обов`язок перед заявником (кредитором).

Підстави та порядок видачі судового наказу врегульовано положеннями розділу ІІ Господарського процесуального кодексу України.

Згідно ст. 147 ГПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, визначених ст.148 ГПК України, особі, якій належить право вимоги.

Як встановлено ч.1 ст. 148 ГПК України, судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. При цьому, ч.2 такої статті визначає, що особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або спрощеному позовному провадженні на свій вибір.

В силу п. 3 ч. 1 ст. 152 ГПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам ст. 148 цього Кодексу.

У заяві про видачу судового наказу заявник просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Білліон ЛТД" також 9 937,89 грн витрат на професійну правничу допомогу та 2 186,34 грн витрат, що були сплачені як єдиний соціальний внесок у розмірі 22 % на суму договору при виплаті витрат на професійну правничу допомогу .

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст. 123 ГПК України: судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи; до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ч.ч.1, 2 ст. 126 ГПК України: витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави; за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Як визначено ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що судові витрати на професійну правничу допомогу, в тому числі гонорар за позитивне вирішення спору підлягають розподілу між сторонами лише за результатами розгляду справи у порядку позовного провадження, що у свою чергу забезпечує дотримання принципів змагальності сторін та пропорційності у господарському судочинстві.

Отже, з огляду на наведені правові норми в порядку наказного провадження судом вирішується лише конкретно визначений законом перелік вимог, судовий наказ не може бути виданий судом по вимогах, які прямо не зазначені в законі, видається судовий наказ без судового розгляду, без виклику боржника та стягувача у судове засідання, без заслуховування їх пояснень. При цьому змагання сторін у межах гласного вирішення справи, у ході якого сторони наводять доводи, покликані підтвердити їх правоту, спростувати аргументи протилежної сторони, відсутні. Наказ суду ґрунтується на поданих заявником документах, на повідомлених ним доводах, покликаних переконати суд у тому, що підстави для звернення до суду з позовом відсутні у зв`язку з безспірністю вимог.

Аналіз наведеної норми процесуального права дає підстави зробити висновок про те, що у наказному провадженні стягненню з боржника підлягають лише безспірні суми, до яких витрати заявника на правничу допомогу та гонорар за позитивне вирішення справи не відносяться, зважаючи на положення ст. 126 ГПК України, якою для розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами витрат на правову допомогу, передбачено як подання доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат, так і доведення співмірності їх розміру із умовами, визначеними ч. 4 ст. 126 ГПК України, а саме: розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (наданих послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, суд може за клопотанням іншої сторони, при доведенні нею неспівмірності витрат на оплату правничої допомоги, зменшити їх розмір.

Отже, вирішення судом питання про розподіл між сторонами витрат на правничу допомогу адвоката та гонорар за позитивне вирішення справи відбувається за участю сторін, статус яких статтею 41 ГПК України визначений лише у справах позовного провадження, в той час, як за приписами ч. 2 наведеної норми процесуального права при розгляді вимог у наказному провадженні учасниками справи є заявник та боржник.

Крім того, при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат в наказному провадженні, суд виходить з того, що відповідно до положень частини 2 статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Положеннями частини 2 статті 147 ГПК України передбачено право особи звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу, якщо вона вважає, що їй належить право вимоги.

Таким чином, саме по собі звернення кредитора (стягувача) з такою заявою до суду про видачу судового наказу не свідчить про необґрунтованість дій останнього (зловживання своїми правами), що могло б бути підставою для стягнення судових витрат, оскільки зазначене є його диспозитивним правом, передбаченим процесуальним законодавством.

Більш того, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування по справі, та за правилами наказного провадження боржник по справі буде позбавлений можливості довести неспівмірність заявлених вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу або погодитися з розміром цих витрат.

Натомість ч. 2 ст. 12 ГПК України встановлено, що наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.

При цьому, п. 7 ч. 1 ст. 155 ГПК України передбачено, що суд під час розгляду вимог в порядку наказного провадження та видачі судового наказу не розглядає обґрунтованість заявлених стягувачем вимог по суті.

Таким чином, під час розгляду заяви про видачу судового наказу суд не надає висновку про обґрунтованість чи необґрунтованість заявлених вимог.

При цьому, як зазначалося вище, відповідно до ч.ч.1, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи; до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Суд зазначає, що відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

З огляду на вказане суд дійшов до висновку, що стягненню на користь заявника підлягають виключно судові витрати без врахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, оскільки даний внесок за своєю суттю не є частиною судового збору чи судовими витратами, який встановлюється державою відповідним нормативно-правовим актом та є обов`язковим до сплати.

За таких обставин, враховуючи порядок здійснення судочинства у наказному провадженні та те, що процесуальний закон не передбачає розподілу будь-яких судових витрат, окрім судового збору під час розгляду справи у порядку наказного провадження, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Молодіжне 78» в частині стягнення з боржника 9 937,89 грн витрат на професійну правничу допомогу та 2 186,34 грн витрат, що були сплачені як єдиний соціальний внесок у розмірі 22 % на суму договору при виплаті витрат на професійну правничу допомогу.

Частиною 3 ст. 152 ГПК України встановлено, що у разі якщо в заяві про видачу судового наказу містяться вимоги, частина з яких не підлягає розгляду в порядку наказного провадження, суд постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу лише в частині цих вимог.

За таких обставин, суд відмовляє у видачі судового наказу за поданою заявою у відповідній частині.

При цьому, згідно ч. 2 ст. 153 ГПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених п. п. 3-6 ч. 1 ст. 152 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 123, 152-154, 233, 234 Господарського процесуального кодексу України,

УХВАЛИВ:

Відмовити Об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку «Молодіжне 78» у видачі судового наказу в частині вимог щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Білліон ЛТД" судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 9 937,89 грн та 2 186,34 грн витрат, що були сплачені як єдиний соціальний внесок у розмірі 22 % на суму договору при виплаті витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвала підписана 12.08.2024 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена протягом десяти днів у порядку, визначеному ст. 257 ГПК України.

Суддя Тимощенко О.М.