Рішення

від 12.08.2024 по справі 917/942/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.08.2024 Справа № 917/942/24

Господарський суд Полтавської області у складі судді Безрук Т. М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фудгранд"

до Фізичної особи - підприємця Змієвського Віталія В`ячеславовича

про стягнення 10 297,27 грн

без виклику представників сторін

встановив:

До Господарського суду Полтавської області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Фудгранд" з позовом до Фізичної особи - підприємця Змієвського Віталія В`ячеславовича про стягнення 10 297,27 грн за договором поставки № 22/01 від 22.01.2024, з якої 10 000,00 грн - основний борг, 27,87 грн - 3% річних, 269,40 грн - пеня.

Ухвалою від 19.06.2024 суд встановив відповідачу строк у 15 днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позов.

Ухвала від 19.06.2024 вручена відповідачу 25.06.2024. Отже, кінцевий строк для подачі відзиву 10.07.2024.

Відповідач відзив на позов не надав. Встановлені строки для його подання закінчилися.

Згідно із ст. 113 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом. Згідно з ч. 8 ст. 165 ГПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Згідно із ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У цій справі були вчинені такі процесуальні дії.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.06.2024 цей позов переданий на розгляд судді Безрук Т. М. за номером справи 917/942/24 (а.с. 36).

Ухвалою від 10.06.2024 (а.с. 40-41) суд залишив позовну заяву без руху та встановив строк для усунення недоліків. Позивач у встановлений судом строк виправив вказані недоліки (а.с. 44-50).

Ухвалою від 19.06.2024 суд відкрив провадження у справі № 917/942/24, призначив справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження та встановив сторонам строки для подання заяв по суті справи (а.с. 52).

Вказана ухвала суду надсилалась та доставлена позивачу та представнику позивача в їх електронні кабінети у підсистемі "Електронний суд" (довідки про доставку електронного листа від 19.06.2024, а.с. 53, 54); відповідачу засобами поштового зв`язку на його адресу реєстрації, зазначену в Єдиному державному демографічному реєстрі (а.с. 51) і в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 39) та особисто отримана відповідачем 25.06.2024, що підтверджується поштвоим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 55).

Відповідно до ч. 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи (п. 2), день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення (п. 3).

Отже, ухвала від 19.06.2024 доставлена сторонам в установленому порядку.

На офіційному сайті Судової влади України 11.07.2024 суд розмістив відповідне оголошення про розгляд цієї справи (а.с. 56).

Відповідно до частини п`ятої статті 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України сторони суду не надали.

За ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

За ч. 2 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. За ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Під час розгляду справи по суті суд дослідив усі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 233 ГПК України це рішення прийнято, складено та підписано у нарадчій кімнаті.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фудгранд» (далі - позивач, постачальник) та Фізичною особою - підприємцем Змієвським Віталієм В`ячеславовичем (далі - відповідач, покупець) було укладено договір поставки № 22/01 від 22 січня 2024 року (надалі - Договір, а.с. 15-17).

За п. 1.1 Договору постачальник зобов`язується в порядку і в терміни, встановлені цим договором, передати у власність покупцеві товар, в певній кількості, відповідної якості, а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених у цьому Договорі.

Відповідно до п. 1.3 Договору найменування, асортимент, ціна, кількість і вартість товару визначаються у видаткових накладних, які є невід`ємною частиною Договору.

Загальна вартість договору визначається сумою видаткових накладних (п. 2.1 Договору).

Відповідно до п. 5.3. Договору за порушення грошових зобов`язань за цим договором покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період не сплати зобов`язань, від суми невиконаного грошового зобов`язання за кожний день порушення виконання. Пеня нараховується за весь період прострочення виконання грошових зобов`язань.

Договір набуває чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2024 року (п.10.6 Договору).

Як свідчать надані докази, позивач поставив відповідачу, а відповідач прийняв товар за видатковою накладною № ФГ-0019146 від 13.02.2024 на суму 10 711,92 грн (а.с. 18) та товарно-транспортною накладною № ФГ-0018917 від 13.02.2024 (а.с. 19).

Позивач звернувся до відповідача із претензією від 04.04.2024 (а.с. 20-21) про сплату заборгованості в розмірі 10 000,00 грн. Як зазначає позивач в позовній заяві, станом на 15.05.2024 відповідач відповідь на претензію не надав, заборгованість не сплатив.

Позивач у позовній заяві зазначає, що заборгованість за товар, поставлений за видатковою накладною № ФГ-0019146 від 13.02.2024 становить 10 000,00 грн.

Враховуючи порушення відповідачем умов Договору в частині вчасної оплати отриманого товару, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача 10 000,00 грн основного боргу, 27,87 грн - 3% річних, 269,40 грн пені.

При вирішенні спору суд зазначає наступне.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій. а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Згідно п. 5 ст. 16 ЦК України одним із засобів захисту цивільних прав є примусове виконання обов`язку в натурі.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно зі статтею 629 ЦК України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Суд при вирішенні спору враховує, що правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються нормами про договір поставки.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як свідчать подані докази, позивач поставив відповідачу товар за видатковою накладною № ФГ-0019146 від 13.02.2024 на суму 10 711,92 грн (а.с. 18) та товарно-транспортною накладною № ФГ-0018917 від 13.02.2024 (а.с. 19).

Позивач у позовній заяві зазначає, що заборгованість за товар, поставлений за видатковою накладною № ФГ-0019146 від 13.02.2024 становить 10 000,00 грн.

Згідно ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний сплатити товар після його прийняття чи прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший термін оплати товару.

Відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред`явив йому кредитор пов`язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов`язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і фіксує факт здійснення господарської операції та встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. При цьому строк виконання відповідного грошового зобов`язання визначається за правилами, встановленими ч. 1 ст. 692 ЦК (постанови Верховного Суду від 15.05.2020 у справі № 922/1467/19, від 10.06.2020 у справі № 916/73/19, від 26.01.2022 у справі № 911/2871/20).

Строк полати товару у Договору не встановлений. Відтак, останнім днем оплати товару на суму 10 000,00 грн, поставленого за видатковою накладною № ФГ-0019146 від 13.02.2024 є 13.02.2024, відповідно прострочення зобов`язання починається з 14.02.2024.

У ч. 1 ст. 79ГПК Українизазначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Подані суду договір та інші первісні бухгалтерські документи сторонами не оспорюються, доказів визнання їх недійсними сторони суду не подали і на них під час розгляду справи не посилалися.

Відповідно до ст. 13, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказів в спростування вищевикладеного, доказів сплати боргу чи інших заперечень по суті спору відповідач суду не надав.

Отже, наявність обставин, на яку позивач посилається як на підставу своїх вимог у позові, суд вважає доведеними, оскільки докази, надані на підтвердження цих обставин, є більш вірогідними, а доказів на її спростування відповідач суду не надав.

З огляду на викладене, позовні вимоги про стягнення 10 000 грн 00 коп. основного боргу за поставлений товар суд вважає доведеними та задовольняє.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Ст. 612 ЦК України встановлює, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не почав його виконувати або не виконав його у строк, встановлений договором.

Частиною 1 статті 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 1 статті 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст. 546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі (ст. 547 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України). Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст. 551 ЦК України).

Згідно з п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ст. 1, ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 5.3. Договору за порушення грошових зобов`язань за цим договором покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період не сплати зобов`язань, від суми невиконаного грошового зобов`язання за кожний день порушення виконання. Пеня нараховується за весь період прострочення виконання грошових зобов`язань.

Посилаючись на п. 5.3 Договору позивач заявив до стягнення 269,40 грн пені за несвоєчасну оплату отриманого від позивача товару за період прострочення 12.04.2024 - 15.05.2024 (а.с. 11).

Здійснивши перерахунок пені, суд встановив, що сума пені за вказаний період становить 258,47. Отже, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в сумі 258,47 грн. В іншій частині у позовних вимогах щодо стягнення пені суд відмовляє як необґрунтованих.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Позивач на підставі та ст. 625 ЦК України нарахував відповідачу 3% річні в сумі 27,87 грн за період прострочення 12.04.2024 - 15.05.2024 (а.с. 11).

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку позовних вимог щодо стягнення з відповідача інфляційних нарахувань, суд прийшов до висновку, що розрахунок суду відповідає розміру вимог позивача в цій частині, тому ці вимоги є правомірними та підлягають задоволенню повністю.

Позивач у позові прохає також покласти на відповідача судові витрати понесені ним у цій справі, до яких включає 3028,00 грн судового збору та 20000,00 грн витрати на професійну правову допомогу.

Частиною першою статті 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Суд встановив, що за подачу цього позову позивач сплатив 3028,00 грн судового збору за платіжною інструкцією № 2315 від 30.05.2024 (а.с. 10). Надходження судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України підтверджене випискою від 31.05.2024 (а.с. 37).

Суд зазначає, що із суми позовних вимог, які задоволені судом, судовий збір належить сплачувати у розмірі 3028,00 грн.

Отже на підставі ч. 9 ст. 129 ГПК України витрати на сплату судового збору покладаються на відповідача в сумі 3028,00 грн, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.

Згідно з ч. 1 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

В ч. 1 - ч. 3 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) зазначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до ч. 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За змістом ч. 2, ч. 4 ст. 126 ГПК України для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, з метою розподілу судових витрат, учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У позовній заяві позивач навів суду орієнтовний розрахунок судових витрат у цій справі, згідно якого він планував понести 20000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката ( а.с. 6).

У підтвердження факту понесення позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката, позивач з позовною заявою надав до суду копію договору від 01.05.2023 про надання правової допомоги, укладеного між позивачем (клієнтом) та адвокатом Мартиненко Юлією Володимирівною (а.с. 24-32), ордер на надання правової допомоги позивачу у Господарському суді Полтавської області адвокатом Мартиненко Юлією Володимирівною від 25.01.2022 (а.с. 34).

Право на заняття адвокатською діяльністю адвокатом Мартиненко Юлією Володимирівною підтверджено свідоцтвом від 15.02.2000 (т. 1, а.с. 186).

Відповідно до п. 1.1 договору про надання правової допомоги від 01.05.2023 адвокат зобов`язується за завданням клієнта надавати клієнту правову допомогу (далі - послуги), а клієнт зобов`язується оплатити надання послуг та фактичні витрати адвоката, необхідні для виконання цього договору.

Згідно з п. 1.2 договору про надання правової допомоги від 01.05.2023 клієнт надає право адвокату представляти інтереси клієнта, зокрема у судах першої інстанції господарської юрисдикції, у тому числі підписувати та подавати позовні заяви, засвідчувати копії документів, подавати докази та інше.

За умовами п. 3.2 договору про надання правової допомоги від 01.05.2023 клієнт сплачує на поточний рахунок адвоката гонорар відповідно до кількості витраченого адвокатом часу на ведення справи, із ставки у розмірі 1000,00 грн за годину роботи адвоката, однак загальний розмір гонорара не буде перевищувати 50000,00 грн.

Згідно з п. 4.1 договору про надання правової допомоги від 01.05.2023 факт надання передбачених договором послуг підтверджується актом.

Згідно з п. 9.1 договору про надання правової допомоги від 01.05.2023 цей договір діє до 31.12.2024.

Позивач та адвокат підписали акт приймання-передачі послуг від 15.05.2024 (а.с. 33), в якому підтвердили надання Адвокатом правової допомоги позивачу за договором про надання правової допомоги від 01.05.2023 на загальну суму 20 000,00 грн, до якої включили такі послуги:

1) проведення консультацій щодо стягнення з ФОП Змієвського В. В. суми заборгованості, 3% річних, пені (1 год, 1000,00 грн);

2) підготовка позовної заяви про стягнення з ФОП Змієвського В. В. суми заборгованості, 3% річних, пені (19 год, 19 000,00 грн), у тому числі вивчення документів, наданих клієнтом (2 год), аналіз нормативно-правових актів (2 год), аналіз судової практики (2 год), визначення правових позицій (1 год), складання позовної заяви (8 год), здійснення розрахунків 3% річних, пені, судового збору (2 год), оформлення додатків до позовної заяви (1 год), направлення позовної заяви на адресу відповідача та суду (1 год).

На підставі вказаного відповідач заявив до відшкодування 20 000,00 грн витрат на оплату послуг професійної правничої допомоги.

Частинами першою та другою статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон № 5076-VI) встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Суд враховує правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21, про те що вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону № 5076-VI як "форма винагороди адвоката", але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Велика Палата Верховного Суду також зауважує, що частина третя статті 126 ГПК України конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним.

Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис.

Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

В п. 5.33 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 в справі № 904/4507/18, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата) підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначити розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю (п. 5.37 постанови ВП ВС від 15.10.2019 в справі № 904/4507/18).

При цьому, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №910/4201/19).

Отже, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги.

Виходячи із змісту статті 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 зазначеного Кодексу).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (надання послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу).

Аналогічну правову позицію викладено у постановах об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19, постановах від 22.11.2019 року у справі № 910/906/18, від 04.06.2020 року у справі № 906/598/19 та від 24.01.2019 у справі № 910/15944/17.

Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц) (п. 5.40 постанови ВП ВС від 15.10.2019 в справі № 904/4507/18).

Суд враховує, що проведення консультацій із клієнтом та погодження заперечень мають організаційний характер, є складовими підготовки відзиву та за своєю суттю не можуть бути віднесені до правової допомоги як окрема послуга, немає підтвердження, що клієнту разом із тим здійснювалося надання консультацій правового характеру, а тому такі не відповідають критерію їх необхідності та не підлягають відшкодуванню. Відповідні правові позиції викладені у постанові Великої Палати від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, постанові Верховного Суду від 15.11.2021 року у справі № 320/5284/19. Схожа правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17 січня 2022 року у справі № 756/8241/20.

З огляду на викладене, вартість послуг, вказану у п. 1 Акту на суму 1000,00 грн (проведення консультацій щодо стягнення боргу), суд виключає з суми відшкодування.

Відповідно до ч. 5 ст. 126 ГПК України, обов`язок доведення співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд також враховує, правові висновки, викладені у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду Верховного Суду від 02 лютого 2024 року по cправі №910/9714/22, де зокрема зазначено, що

- визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат;

- відповідно до положень частин п`ятої, шостої статті 126 ГПК України, у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами;

- виходячи зі змісту наведених вище положень статті 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, що узгоджується з принципом змагальності сторін;

- тобто у розумінні цих норм процесуального права зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу з власної ініціативи. Такий висновок викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Відповідач не довів неспіврозмірності заявлених судових витрат у цій справі та не довів наявності підстав для їх зменшення; заяву про зменшення судових витрат відповідач до суду не подав.

Суд зазначає, що стягнення вартості послуг, визначених у пункті 2 Акта приймання-передачі наданих послуг на загальну суму 19000,00 грн (підготовка позовної заяви про стягнення з ФОП Змієвського В. В. суми заборгованості, 3% річних, пені (19 год), у тому числі вивчення документів, наданих клієнтом (2 год), аналіз нормативно-правових актів (2 год), аналіз судової практики (2 год), визначення правових позицій (1 год), складання позовної заяви (8 год), здійснення розрахунків 3% річних, пені, судового збору (2 год), оформлення додатків до позовної заяви (1 год), направлення позовної заяви на адресу відповідача та суду (1 год), узгоджується з критеріями реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру і пропорційності складності справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при укладенні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вказане, сума витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем, підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача у розмірі 18979,86 грн.

Керуючись статтями 252, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Змієвського Віталія В`ячеславовича( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фудгранд" (вул. Небесної Сотні, буд.9/17, м. Полтава, 36000; ідентифікаційний код 44844146) 10 000 грн 00 коп. основного боргу, 258 грн 47 коп. пені, 27 грн 87 коп. 3% річних, 3028 грн 00 коп. відшкодування витрат з оплати судового збору, 18979 грн 86 коп. відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.

3. В іншій частині - у позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Східного апеляційного господарського суду.

Дата складення повного судового рішення: 12.08.2024.

Суддя Т. М. Безрук