Рішення

від 12.08.2024 по справі 922/294/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" серпня 2024 р.м. ХарківСправа № 922/294/24

Господарський суд Харківської області у складі

судді Чистякової І.О.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (вулиця Шолуденка, будинок 1, місто Київ, 04116, ідентифікаційний код 40121452) до Управління соціального захисту населення Ізюмської районної державної адміністрації Харківської області (64300, Харківська область, місто Ізюм, вулиця Гагаріна, будинок 1, ідентифікаційний код 03196469) про стягнення 15630,40 грн без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (позивач) звернулось до Господарського суду Харківської області із позовною заявою до Управління соціального захисту населення Ізюмської районної державної адміністрації Харківської області (відповідач) про стягнення боргу у загальній сумі 15630,40 грн, у тому числі: основний борг у сумі 10435,48 грн, пеня у сумі 1541,02 грн, 3% річних у сумі 547,21 грн, інфляційні втрати у сумі 3106,69 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача судовий збір у сумі 2 442,20 грн.

Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за Типовим договором природного газу постачальником (останньої надії) щодо своєчасної оплати поставленого природного газу у період з 03.11.2021 по 05.12.2021.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 01.02.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/294/24. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Роз`яснено відповідачу, що згідно ст. 251 ГПК України, відзив подається протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Попереджено відповідача, що у разі ненадання відзиву на позов у встановлений строк, справа згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України буде розглянута за наявними в ній матеріалами. Встановлено позивачу строк для подання до суду відповіді на відзив із урахуванням вимог ст. 166 ГПК України - п`ять днів з дня отримання відзиву. Встановлено відповідачу строк для подання заперечення із урахуванням вимог ст. 167 ГПК України - п`ять днів з дня отримання відповіді на відзив.

21.02.2024 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.№4798), в якому він просить суд позов задовольнити частково у сумі 4293,83 грн (вартість спожитого газу за 01 грудня 2021 року та 02 грудня 2021 року), наполягаючи на тому, що між ним та позивачем з 03.12.2021 р. не існували договірні відносини у грудні 2021 р. як з постачальником "останньої надії", оскільки 03.12.2021 між ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" та відповідачем був укладений договір на постачання природного газу №19-1272/21-БО-Т, на виконання якого відповідачем платіжним дорученням № 230 від 29 грудня 2021 року було проведено оплату за використання природного газу за грудень 2021 року згідно договору №19-1272/21-БО-Т від 03.12.2021 та рахунка-фактури № 19-1272/21-БО-Т/12/21 на суму 49827,52 грн, а тому відповідач отримавши від позивача у цій справі 12.01.2022 в електронному вигляді акт приймання - передачі природного газу № 31851 від 31.12.2021 за грудень 2021 р. з 01.12.2021 по 05.12.2021 в сумі 10435,48 грн не згоден з датами з 03.12.2021 по 05.12.2021 та відповідно сумами, оскільки позивач вимагає оплату за природний газ, який вже був сплачений відповідачем постачальнику - ТОВ "Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг" за договором постачання природного газу від 03.12.2021 № 19-1272/21-БО-Т.

05.03.2024 через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшла відповідь на відзив (вх.№6063), в якій останній просив суд поновити строк на подання відповіді на відзив, прийняти її до розгляду та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, наполягаючи на тому зокрема, що твердження відповідача, що він отримував природний газ у грудні 2021 виключно на підставі договору №19-1272/21-БО-Т від 03.12.2021 від ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" не відповідають дійсності, оскільки з 03.11.2021 до 05.12.2021 споживач з ЕІС-кодом 56XS000035GD1001 користувався природним газом саме від постачальника "останньої надії" - Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", що убачається із відповіді оператора газотранспортної системи №ТОВВИХ-23-17674 від 06.12.2023, та інформації, яка є додатком №16 до відповіді оператора ГТС.

Ухвалою суду від 05.03.2024 відмовлено позивачу у задоволенні клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку для подання відповіді на відзив. Продовжено позивачу процесуальний строк для подання відповіді на відзив до 05.03.2024 включно. Прийнято відповідь на відзив до розгляду.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Згідно зі ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Водночас, суд зазначає, що Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року за № 64/2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України. Наразі воєнний стан діє в Україні.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Разом з цим, відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Відповідно до частини 1 статті 252 ГПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Згідно частиною 2 статті 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02 травня 2013 року, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15 березня 2012 року).

На підставі наведеного, у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану, враховуючи поточну обстановку, що склалася в місті Харкові, суд був вимушений вийти за межі строку, встановленого 248 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.

Як убачається з матеріалів справи, ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (позивач, Постачальник, Постачальник "останньої надії") відповідно до Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі НКРЕКП) № 880 від 04.07.2017 здійснює ліцензійне постачання природного газу на території України.

За результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 917-р від 22.07.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" визначено постачальником "останньої надії" на ринку природного газу.

Відповідно до пункту 26 частини 1 статті 1 Закону України "Про ринок природного газу", постачальник "останньої надії" визначений Кабінетом Міністрів України постачальник, який не має права відмовити в укладенні договору постачання природного газу на обмежений період часу.

26.10.2021 набула чинності Постанова Кабінету Міністрів України № 1102 від 25.10.2021 "Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України №809 від 30 вересня 2015 № 1236 від 9 грудня 2020" (далі Постанова КМ України № 1102).

Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України № 1102 визначено зобов`язання акціонерного товариства "Магістральні газопроводи України", товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України", операторів газорозподільних систем забезпечити автоматичне включення оператором газотранспортної системи за участю операторів газорозподільних систем до портфеля постачальника "останньої надії" обсягів природного газу, спожитих з 1 жовтня 2021 бюджетними установами (в значенні Бюджетного кодексу України), закладами охорони здоров`я державної власності (казенні підприємства та/або державні установи тощо) та закладами охорони здоров`я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо), постачання природного газу яким не здійснювалося жодним постачальником.

Управління соціального захисту населення Ізюмської районної державної адміністрації Харківської області (відповідач, Споживач) є бюджетною установою (в значенні Бюджетного кодексу України).

У відповідності до положень пункту 2 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС оператори газорозподільних систем, оператор газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) протягом трьох діб зобов`язані надати постачальнику "останньої надії" через інформаційну платформу інформацію щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії", за формою оператора газотранспортної системи, погодженою Регулятором. Інформація скріплюється електронним підписом уповноваженої особи оператора газорозподільної системи/ оператора газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) та повинна містити: ЕІС-код споживача або ЕІС-код точки комерційного обліку споживача; назву та ЄДРПОУ (для споживачів, що не є побутовими); поштову адресу об`єкта споживача.

Зазначена інформація надається через інформаційну платформу, за допомогою відправки повідомлення на поштову скриньку постачальника останньої надії в інформаційній платформі дані скриньки G_MAIL_PLR.

У зв`язку з відсутністю постачання природного газу іншим постачальником оператором газотранспортної системи (далі Оператор ГТС) за участю операторів газорозподільних систем (далі оператори ГРМ) об`єми природного газу, спожитого відповідачем з 01.11.2021 автоматично включено до портфеля постачальника "останньої надії" - Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", і, відповідно, спожитий природний газ віднесено до об`ємів, поставлених Позивачем.

Відповідно до пункту 19 частини 1 статті 1 Закону України "Про ринок природного газу" оператор газотранспортної системи - суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників).

24.12.2019 Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, прийнято постанову № 3011 "Про видачу ліцензії з транспортування природного газу ТОВ "ОПЕРАТОР ГТС УКРАЇНИ", на право провадження господарської діяльності з транспортування природного газу ТОВАРИСТВУ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ОПЕРАТОР ГАЗОТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ" (03065, м. Київ, проспект Гузара Любомира, 44; ЄДРПОУ 42795490).

Правове регулювання технічних, організаційних, економічних та правових засад функціонування газотранспортної системи України здійснюється Кодексом Газотранспортної системи, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за № 1378/27823 (далі "Кодекс ГТС").

Відповідно до положень пункту 5 глави 1 розділу І Кодексу ГТС: - інформаційна платформа - електронна платформа у вигляді веб-додатка в мережі Інтернет, функціонування та керування якою забезпечується оператором газотранспортної системи, яка використовується для забезпечення надання послуг транспортування природного газу відповідно до вимог цього Кодексу.

Оператор газотранспортної системи виконує функції адміністратора інформаційної платформи (пункт 5 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС).

Отже суб`єкти ринку природного газу (в даному випадку Позивач та Відповідач, як продавець та покупець природного газу відповідно), користуються ресурсами інформаційної платформи, адміністратором якої є Оператор ГТС.

Інформаційна платформа має бути доступною всім суб`єктам ринку природного газу та операторам торгових платформ у межах їх прав, визначених цим Кодексом, для забезпечення ними дій, пов`язаних із укладанням угод за короткостроковими стандартизованими продуктами, замовленням, наданням та супроводженням послуг транспортування природного газу, у тому числі для подання номінацій/реномінацій, перевірки величин грошових внесків (фінансової гарантії), а також інших дій, передбачених цим Кодексом.

Для вчинення вищезазначених дій веб-додаток інформаційної платформи має бути доступним у мережі Інтернет цілодобово, сім днів на тиждень (пункт 2 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС).

Таким чином, позивач, як суб`єкт ринку природного газу має право доступ до Інформаційної платформи у межах прав на перегляд відображених відомостей.

У позовній заяві зазначено, що факт включення відповідача до реєстру споживачів постачальника "останньої надії" та віднесення газу, спожитого відповідачем, до портфеля постачальника "останньої надії" з наведених вище підстав підтверджується:

- інформацією щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" з ЕІС-кодом 56XS000035GD1001 (форма № 10) від оператора ГРМ;

- листом оператора ГТС № ТОВВИХ-23-17674 від 06.12.2023 та інформацією щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-кодом 56XS000035GD1001.

Відповідно до пункту 1 розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) № 2496 від 30.09.2015 (далі - Правила), договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" укладається у випадках, передбачених пунктом 3 розділу VI, з урахуванням вимог статей 205, 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом публічної оферти постачальника "останньої надії" та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника.

Договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" не потребує двостороннього підписання.

Договір постачання між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

Типовий договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" (далі Договір) затверджений постановою НКРЕКП № 2501 від 30 вересня 2015.

Так, відповідно до підпункту 4.2. розділу IV Договору об`єм (обсяг) постачання та споживання природного газу Споживачем за розрахунковий період визначається за даними оператора ГРМ за підсумками розрахункового періоду, що містяться в базі даних Оператора ГТС та доведені Споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.

Відповідно до пункту 2 глави 7 розділу XIІ Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою НКРЕКП № 2493 від 30.09.2015 (далі Кодекс ГТС) у точках виходу до газорозподільної системи з метою проведення остаточної алокації щодобових відборів/споживання, що не вимірюються щодобово, оператор газорозподільної системи до 08 числа газового місяця (М+1) надає оператору газотранспортної системи інформацію про фактичний місячний відбір/споживання природного газу окремо по кожному споживачу, відбір/споживання якого не вимірюється щодобово. У випадку якщо комерційний вузол обліку обладнаний обчислювачем (коректором) з можливістю встановити за результатами місяця фактичне щодобове споживання природного газу, така інформація додатково надається в розрізі газових днів газового місяця (М).

Таким чином, об`єм (обсяг) спожитого Споживачем природного газу передається Оператором ГРМ в інформаційну платформу Оператора ГТС та використовується Постачальником для розрахунку вартості спожитого природного газу.

Отже позивач проводить нарахування вартості спожитого Споживачем природного газу виключно на підставі даних Оператора ГРМ про об`єм (обсяг) розподіленого/ спожитого Споживачем природного газу, які отримує в процесі доступу до інформаційної платформи оператора ГТС.

Вартість природного газу визначається шляхом множення об`ємів природного газу, на ціну природного газу, визначену відповідно до встановленого тарифу.

З 1 жовтня 2021 р. ціна природного газу, що постачається постачальником "останньої надії" щоденно розраховується за формулою, наведеною в пункті 24 Порядку проведення конкурсу з визначення постачальника "останньої надії", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 809 від 30 вересня 2015 р. в редакції Постанови Кабінету Міністрів України № 1102.

Цією ж Постановою Кабінету Міністрів України № 1102 на період постачання з 1 жовтня по 30 листопада 2021 р. встановлено граничний розмір ціни природного газу для Бюджетних організацій, яка не може перевищувати 16,8 гривні за 1 куб. метр з урахуванням податку на додану вартість.

Позивачем зазначено, що протягом жовтня-листопада 2021 року розрахована за формулою ціна природного газу перевищувала 16,8 грн за 1 куб.м., отже у цей період застосовується гранична ціна в 16,8 грн за 1 куб.метр.

З 1 грудня 2021 ціна природного газу (з урахуванням ПДВ) відповідно до умов Договору опублікована/оприлюднена на сайті позивача за посиланням https://gas.ua/uk/business/news/pon-archive-price, що також підтверджується довідкою позивача.

Вартість природного газу визначається шляхом множення об`ємів природного газу, на ціну природного газу, визначену відповідно до встановленого тарифу.

Ціна природного газу (з урахуванням ПДВ) відповідно до умов та строку Договору опублікована/оприлюднена на сайті позивача за посиланням https://gas.ua/uk/business/news/pon-archive-price, що також підтверджується довідкою позивача.

Разом із цим, відповідно до пункту 4.3. Договору Постачальник зобов`язаний надати Споживачу рахунок на оплату природного газу за цим Договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між Постачальником і Споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо Сторонами це окремо обумовлено).

Крім того, порядок здійснення оплати визначений пунктом 4.4. Договору, яким передбачено, що Споживач зобов`язаний оплатити вартість спожитого ним природного газу до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.

У позовній заяві зазначено, що позивач виконав свої зобов`язання за Договором належним чином, у період з 03.11.2021 по 05.12.2021 поставив відповідачу природний газ в об`ємі 1,47914 тис. куб.м. на суму 31 363,74 грн та на виконання п. 4.3. Договору надіслав відповідачу рахунки на оплату природного газу за цим Договором, проте відповідач частково здійснив оплату за поставлений газ на суму 20 928,26 грн, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість за спожитий природний газ за договором у період з 01 по 05 грудня 2021 р. на загальну суму 10 435,48 грн.

Зазначені обставини стали підставою для подання до суду цього позову про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу у сумі 10435,48 грн, пені у сумі 1541,02 грн, 3% річних у сумі 547,21 грн та інфляційних втрат у сумі 3106,69 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Статтею 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 ст. 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 2 ст. 712 ЦК України встановлює, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з нормами ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Також, ст. 694 ЦК України визначено, що договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Відповідно до приписів ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов`язання за договором належним чином, у період з 03.11.2021 по 05.12.2021 поставив відповідачу природний газ в об`ємі 1,47914 тис. куб.м. на суму 31 363,74 грн, що підтверджується наявними у справі актами приймання-передачі природного газу №22869 від 30.11.2021 за листопад 2021 р. на суму 20 928,26 грн та №31851 від 31.12.2021 за грудень 2021 (з 01 по 05 грудня 2021 р.) на суму 10 435,48 грн.

На виконання п. 4.3. Договору позивач виставив рахунки на оплату природного газу №35608 від 30.11.2021 на суму 20 928,26 грн та №2485 від 31.12.2021 на суму 10 435,48 грн, проте згідно наявного у справі взаєморозрахунку (субконто) зі споживачами природного газу та розрахунку заборгованості відповідач оплатив лише заборгованість за спожитий у листопаді 2021 р. природний газ на суму 20 928,26 грн платіжним дорученням GSC00033183 від 28.12.2021, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість за Договором за спожитий природний газ у період з 01 по 05 грудня 2021 р. на суму 10 435,48 грн, що не спростовано відповідачем.

Щодо визнання відповідачем лише частково заборгованості за спожитий природний газ у сумі 4293,83 грн за період з 01 по 02 грудня 2021 р., наполягаючи на тому, що між ним та позивачем з 03.12.2021 р. не існували договірні відносини у грудні 2021 р. як з постачальником "останньої надії", оскільки 03.12.2021 між ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" та відповідачем був укладений договір на постачання природного газу №19-1272/21-БО-Т, на виконання якого відповідачем платіжним дорученням № 230 від 29 грудня 2021 року було проведено оплату за використання природного газу за грудень 2021 року згідно договору №19-1272/21-БО-Т від 03.12.2021 та рахунка-фактури № 19-1272/21-БО-Т/12/21 на суму 49827,52 грн, суд зазначає наступне.

Як убачається з матеріалів справи, за відповідачем закріплений ЕІС-код споживача 56XS000035GD1001. Цей код є постійним та індивідуальним для кожного споживача природного газу в Україні та також вказаний у договорі на постачання природного газу №19-1272/21-БО-Т від 03.12.2021, який додано до відзиву на позовну заяву.

Оператор газотранспортної системи виконує функції адміністратора інформаційної платформи (пункт 5 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС), а суб`єкти ринку природного газу (у даному випадку позивач, як продавець, та відповідач, як покупець, природного газу відповідно), користуються ресурсами інформаційної платформи, адміністратором якої є Оператор ГТС.

З відповіді оператора ГТС №ТОВВИХ-23-17674 від 06.12.2023 та інформації, яка є додатком №16 до відповіді оператора ГТС, убачається, що споживач з ЕІС-кодом 56XS000035GD1001 знаходився в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" з 03.11.2021 до 05.12.2021.

У зв`язку з відсутністю постачання природного газу іншим постачальником оператором газотранспортної системи (Оператор ГТС) за участю операторів газорозподільних систем (оператори ГРМ) об`єми природного газу, спожитого відповідачем з 03.11.2021 до 05.12.2021, автоматично включено до портфеля постачальника "останньої надії" - Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" і відповідно спожитий природний газ віднесено до об`ємів, поставлених позивачем у цій справі.

Разом із цим, слід зазначити, що у доданому до відзиву договорі постачання природного газу №19-1272/21-БО-Т від 03.12.2021, укладеного між відповідачем та ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг", а саме у пункті 3.2. вказано, що постачання газу за цим Договором здійснюється постачальником виключно за умови включення споживача до Реєстру споживачів постачальника, розміщеного на інформаційній платформі Оператора ГТС.

Відповідно до пункту 1 розділу І Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2496 (далі Правила), ці Правила розроблені на виконання пункту 17 частини третьої статті 4 Закону України "Про ринок природного газу" та регулюють відносини, які виникають між постачальниками та споживачами природного газу, з урахуванням їх взаємовідносин з операторами газорозподільної системи/газотранспортної системи (далі - Оператори ГРМ/ГТС).

Пунктом 3 розділу ІІІ Правил визначено, що постачання природного газу споживачу здійснюється на підставі договору постачання природного газу між постачальником та споживачем, який укладається відповідно до вимог цих Правил, та після включення споживача до Реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі Оператора ГТС у відповідному розрахунковому періоді в порядку, визначеному Кодексом газотранспортної системи. Постачальник не має права реєструвати споживача у власному Реєстрі споживачів постачальника у розрахунковому періоді, не погодженому зі споживачем.

Ураховуючи наведене, вказані вище твердження відповідача, що він отримував природний газ з 03.12.2021 виключно на підставі договору на постачання природного газу №19-1272/21-БО-Т від 03.12.2021 від ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", не відповідають дійсності та спростовуються матеріалами справи, оскільки до 05.12.2021 споживач з ЕІС-кодом 56XS000035GD1001 користувався природним газом саме від постачальника "останньої надії" - Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України".

Згідно зі ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Ураховуючи вищенаведене та беручи до уваги те, що позовні вимоги відповідачем не спростовано, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основного боргу у сумі 10 435,48 грн обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача пені у сумі 1541,02 грн за період з 01.02.2022 по 31.07.2022, а також 3% річних у сумі 547,21 грн та інфляційних втрат у сумі 3106,69 грн за період з 01.02.2022 по 31.10.2023, суд зазначає наступне.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його в строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (ч. 2 ст. 193, ч. 1 ст. 216 та ч. 1 ст. 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною 2 статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Так, відповідно до статей 230, 231 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 статті 549 ЦК України).

Згідно з ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 2 ст. 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно з п. 4.5. Договору постачання природного газу постачальником "останньої надії" у разі порушення Споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим Договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Також, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Ураховуючи, що матеріалами справи підтверджено факт порушення відповідачем прав позивача внаслідок несплати вартості спожитого природного газу у період з 01 по 05 грудня 2021 р. на суму 10 435,48 грн, з огляду на положення п. 4.5. Договору та вимоги ст. 625 ЦК України, суд дійшов висновку, що у позивача виникло право вимагати сплати відповідачем пені, 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих на суму простроченої заборгованості у сумі 10 435,48 грн.

Перевіривши розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені у сумі 1541,02 грн, 3% річних у сумі 547,21 грн та інфляційних втрат у сумі 3106,69 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Ураховуючи, що позов задоволено повністю, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача у повному обсязі у сумі 2 442,20 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. 6, 11, 509, 525, 526, 530, 549, 551, 610-612, 599, 625, 627-629, 655, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст. 193, 230, 232, 233, 343 Господарського кодексу України та ст. 4, 20, 73, 74, 77, 86, 129, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Управління соціального захисту населення Ізюмської районної державної адміністрації Харківської області (64300, Харківська область, місто Ізюм, вулиця Гагаріна, будинок 1, ідентифікаційний код 03196469) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (вулиця Шолуденка, будинок 1, місто Київ, 04116, ідентифікаційний код 40121452) борг у загальній сумі 15630,40 грн, у тому числі: основний борг у сумі 10435,48 грн, пеня у сумі 1541,02 грн, 3% річних у сумі 547,21 грн та інфляційні втрати у сумі 3106,69 грн, а також судовий збір у сумі 2 422,20 грн.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ в установленому порядку.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень Кодексу.

Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

Повне рішення складено "12" серпня 2024 р.

СуддяІ.О. Чистякова