Рішення

від 12.08.2024 по справі 922/1125/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" серпня 2024 р.м. ХарківСправа № 922/1125/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жигалкіна І.П.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕРВІС ПРО", м.Дніпро до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІЛЛІС», м. Харків про стягнення 18 651,44 грн без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СЕРВІС ПРО" (надалі - Позивач) звернувся до Господарського суду Харківської області 05 квітня 2024 року із позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІЛЛІС" (надалі - Відповідача) грошову заборгованість за Договором поставки №СХ/15-21 від 02.12.2020 в сумі 18 651,44 грн, а також суму судового збору.

Ухвалою від 09.04.2024 прийнято позов до розгляду, відкрито провадження у справі №922/1125/24, розгляд якої вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Згідно з вимогами ст. 120 ГПК України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно з абз.1 ч.6 ст.6 ГПК України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку.

Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Відповідно до вимог п.2 ч.6 ст.242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ТІЛЛІС" належить до осіб, які в силу ст. 6 ГПК України зобов`язані зареєструвати свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Однак, Відповідач станом на день прийняття цього рішення електронний кабінет не зареєстрував.

Відтак, для надання можливості Відповідачу скористатися своїми процесуальними правами відповідно до ст. 167 та ст. 251 - 252 ГПК України, суд, з використанням установи поштового зв`язку АТ "Укрпошта", направив на адресу Відповідача ухвалу суду про відкриття провадження по справі № 922/1125/24 від 09.04.2024 рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Зазначена судова кореспонденція повернулась на адресу суду з довідкою поштового відділення, де зазначена причина повернення поштового відправлення - "адресат відсутній за вказаною адресою".

Суд наголошує, що право бути почутим є одним з ключових принципів процесуальної справедливості, яка передбачена статтею 129 Конституції України і статтею 6 Конвенції. Учасник справи повинен мати можливість захистити свою позицію в суді. Така можливість сприяє дотриманню принципу змагальності через право особи бути почутою та прийняттю обґрунтованого і справедливого рішення. Загальна концепція справедливого судочинства, яка охоплює основний принцип, згідно з яким провадження має бути змагальним, вимагає, щоб особа була поінформована про порушення справи та хід її розгляду.

Такі принципи господарського судочинства, як рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі, реалізуються, зокрема, шляхом надання особам, які беруть участь у справі, рівних процесуальних прав й обов`язків, до яких, зокрема, віднесено право знати про дату, час і місце судового розгляду справи, про всі судові рішення, які ухвалюються у справі та стосуються їхніх інтересів, а також право давати усні та письмові пояснення, доводи та заперечення (відповідний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 03.08.2022 у справі №909/595/21).

Згідно із ч. 1 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.

Інформації ж про іншу адресу відповідача у суду немає.

Сам лише факт неотримання кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу (постанова Верховного Суду від 25 червня 2018 року у справі № 904/9904/17).

Згідно з ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Разом з тим, Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Проте, Господарський суд Харківської області продовжує здійснювати правосуддя.

Згідно з ст. 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства в умовах воєнного стану забороняється.

При цьому, відповідно до Рекомендацій прийнятих Радою суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, при визначенні умов роботи суду у воєнний час, рекомендовано керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні. У випадку загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.

Наказом Голови Верховного Суду від 04.03.2022 також визначено, що запровадження воєнного стану на певній території є поважною причиною для поновлення процесуальних строків.

Отже, виходячи з нормативних актів, які були прийняті, режим роботи кожного конкретного суду визначається окремо, з урахуванням ситуації, що склалась у регіоні, суд у випадку загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів, оперативно приймає рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ при цьому уникаючи надмірного формалізму.

Також Суд звертає увагу на те, що розумність строків розгляду справи судом є одним із основних засад (принципів) господарського судочинства (пункт 10 частини третьої статті 2 ГПК України).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово вказував на необхідність дотримання принципу розумності тривалості провадження.

Так, у рішення "Вергельський проти України" ЄСПЛ вказав, що розумність тривалості провадження має оцінюватися у світлі конкретних обставин справи та з урахуванням таких критеріїв, як складність справи, поведінка заявника та відповідних органів.

На підставі вищевикладеного, суд звертає увагу, що враховуючи наявність загрози, у зв`язку зі збройною агресією збоку рф, на підставі чого введено в Україні воєнний стан, поточну обстановку, що склалася в місті Харкові, постійні тривоги, які впливають на виготовлення процесуальних документів, наявної беззаперечної та відкритої інформації щодо постійних обстрілів міста Харкова та Харківської області (керованими боєприпасами, КАБ, С-300 та інш., що може повністю покривати місто Харків, будь-який район, навіть населені пункти Харківської області), відсутність електроенергії у зв`язку з пошкодженням обладнання, після масованих ракетних обстрілів росії (майже знищено всі основні енергетичні об`єкти, які живлять місто) суд був вимушений вийти за межі граничного процесуального строку розгляду даної справи встановленого ст. 248 ГПК України, здійснивши її розгляд у розумний строк, застосувавши ст.ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст.ст. 2, 11 ГПК України.

Суд приймає до уваги, що сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів, надано достатньо часу для підготовки до судового розгляду справи.

В ході розгляду даної справи Господарським судом Харківської області, у відповідності до п. 4 ч. 5 ст. 13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Суд зазначає, що ним були здійснені заходи щодо належного повідомлення всіх учасників процесу стосовно розгляду справи та надання до суду відповідних доказів, заперечень (за наявності), щодо вказівки на незгоду з будь-якою із обставин викладених у вимогах сторони процесу.

Крім цього, процесуальні документи щодо розгляду даної справи офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua) та знаходяться у вільному доступі.

Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.

Згідно з частиною 3 зазначеної статті судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України.

Відповідно до частини 1, пункту 10 частини 3 статті 2 та частини 2 статті 114 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Основними засадами (принципами) господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом, а строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Згідно з ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, яка ратифікована Україною 17.07.1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Право особи на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07.07.1989 р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Таким чином, вбачається, що всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог, а також судом надано сторонам достатньо часу для звернення із заявами по суті справи та з іншими заявами з процесуальних питань.

Крім того, суд звертає увагу, що в свою чергу Відповідач своїм правом наданим відповідно до ст. 251, ст. 252 ГПК України не скористався, відзив на позов не надав, з клопотанням про розгляд справи в порядку загального позовного провадження до суду не звертався.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Згідно з ч.4 ст.13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

При цьому, за висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

З`ясувавши всі фактичні обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд установив такі обставини.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.12.2020 між Позивачем і Відповідачем, укладено у простій письмовій формі договір поставки Nє CX/15-21 (далі за текстом - "Договір").

Згідно з п. 1.1 договору встановлено, що за даним договором, постачальник зобов`язується поставити і передати у власність покупця господарські товари (падалі за текстом - "Товар"), а покупець зобов`язується прийняти Товар і оплатити його на умовах Договору.

Відповідно до п. 1.2. договору найменування, ціна, кількість, асортимент Товару, що поставляється постачальником покупцеві за даним договором, обумовлюється у видаткових накладних, які замінюють собою специфікації.

Ціна даного договору, визначається на підставі загальної вартості Товару, переданого постачальником покупцеві, згідно з видатковими накладними (п.1.3. договору).

За умовами п. 2.1 договору, покупець зобов`язується здійснити оплату отриманого за даним договорм Товару шляхом банківського переказу грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

Пункт 2.3 договору передбачає, що покупець зобов`язаний оплатити постачальнику повну ціну кожної поставленої за даним договором окремої партії Товару протягом 21 (двадцять один) календарних днів з дати отримання Товару покупцем. Під "окремою партією Товару" за даним договором сторони розуміють весь обсяг (кількість) Товару, переданого постачальником покупцеві по одній окремій видатковій накладній.

Згідно з умовами п. 3.1 договору постачальник зобов`язаний здійснити поставку Товару на склад (торговельний об`єкт) покупця, розташований за адресою: вул. Чернишевського буд. 85/14. Поставка Товару здійснюється постачальником на умовах DDP відповідно до правил ІНКОТЕРМС у редакції 2010р.

Пунктом 3.3. договору, встановлено постачальник зобов`язаний здійснити поставку всього обсягу заявленого покупцем до поставки Товару протягом 5 (п`яти) календарних днів з дати прийняття постачальником заявки покупця на поставку товару до виконання, якщо інший строк поставки не зазначений у самій заявці покупця.

Відповідно до п. 3.5. договору, допускається поставка товару частинами, однак від цього не залежить загальний строк виконання постачальником своїх зобов`язань по поставці Товару в цілому, а покупець не вправі відмовитися від прийняття Товару, поставленого частинами, за умови дотримання постачальником умов договору про якість Товару. Датою поставки за даним договором вважається дата отримання товару покупцем, що підтверджується підписанням уповноваженою особою покупця видаткової накладної.

Згідно з умовами п. 3.7 договору постачальник зобов`язується в момент передачі Товару Відповідачу передати останньому наступні документи на проданий Товар: - видаткову накладну, - товарно-транспортну накладну; - копію висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи, завірену печаткою постачальника, а також, якщо товар, що постачається за цим договором, підлягає обов`язковій сертифікації в Україні, - копію сертифікату відповідності, завірену печаткою Позивача.

Пунктом 5.1. договору, встановлено, що приймання-передавання товару постачальником покупцеві здійснюється на складі (торгівельному об`єкті) покупця.

Згідно п. 5.2. договору приймання Товару покупцем за кількістю і якістю здійснюється в місці його передавання покупцеві у присутності уповноважених представників сторін. При цьому уповноваженим представником постачальника - є експедитор (водій-експедитор) постачальника.

У випадку виявлення покупцем при прийманні Товару недоліків пакування, маркування, а також Товару, що не відповідає супровідним документам за кількістю й/або якістю, представники сторін зобов`язані в день приймання товару скласти відповідний акт приймання, у якому повинні відображатися кількість відсутнього Товару, характер пошкоджень, інші претензії за якістю й/або кількістю товару. Акт приймання підписують уповноважені представники сторін. При цьому з боку постачальника акт приймання підписує експедитор (водій-експедитор) постачальника.

3 боку покупця акт приймання повинен бути підписаний уповноваженим представником покупця згідно з п.3.6 договору й один примірник такого акту приймання повинен бути повернутий постачальнику. При цьому протягом 24 (двадцяти чотирьох) годин з моменту передавання постачальником товару покупцеві останній зобов`язаний надіслати скановану копію такого акту приймання на адресу електронної пошти представника постачальника: t.Shiringa@biosphere-corp.com. При одержанні постачальником такого акту приймання пізніше 24 (двадцяти чотирьох) годин з моменту передавання постачальником товару покупцеві, претензії покупця постачальником не приймаються (пункт 5.2.1. договору).

Пунктом 5.2.5. договору, погоджено, що претензії за якістю та/або кількістю Товару, не зафіксовані покупцем у підписаному сторонами акті приймання, постачальником не приймаються.

Згідно до п. 6.1. договору у випадку порушення покупцем строку оплати Товару, постачальник має право без попереднього повідомлення покупця до моменту належного виконання покупцем свого грошового зобов`язання, у тому числі сплати покупцем постачальнику неустойки передбаченої даним договором, припинити виконання подальших заявок покупця поставку Товару та припинити поставки Товару покупцю.

У відповідності до п.7.4. договору, у випадку невиконання або неналежного виконання однією зі сторін своїх зобов`язань за даним договором, винна сторона повинна відшкодувати іншій стороні заподіяні в результаті цього фактичні збитки в повному обсязі.

Пунктом 7.6. договору передбачено, що сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за даним договором, що стало наслідком обставин непереборної сили, які виникли після укладання сторонами даного договору, у результаті подій надзвичайного характеру, які сторони не могли передбачити, або запобігти їм розумними заходами. Такими обставинами є: пожежі; повені; війни; страйки; блокади; землетруси; акти органів державної влади й управління, що перешкоджають належному виконанню сторонами своїх зобов`язань за даним договором; напад озброєних осіб на транспортний засіб, яким здійснюється постачання Товару за цим договором; все, що унеможливлює належне виконання сторонами своїх зобов`язань за даним договором. сторона, для якої виявиться неможливим виконання своїх зобов`язань за даним договором через вищевказані обставини, зобов`язана повідомити іншу сторону в письмовій формі про початок і про припинення дії вищевказаних обставин протягом 5 (п`яти) календарних днів з моменту початку їх дії або припинення. Повідомлення повинне містити відомості про дату початку (припинення) дії, характер вищезазначених обставин та їх можливі наслідки.

З матеріалів справи вбачається, що у період з 16 липня 2021 року до 21 лютого 2022 року включно Позивач, у належне виконання своїх зобов`язань за Договором, виконав поставки Відповідачу, зокрема товарів, грошове зобов`язання з оплати яких не виконане Відповідачем, на загальну суму 18651.44 грн, що підтверджується накладними, копії яких містяться у справі.

Поставка товару здійснювалась згідно з видатковими накладними: № 1СППФ000002327 від 13.01.2022 на 3787,74 грн. (а. с. 29), № 1СППФ000002329 від 13.01.2022 на 273,10 грн. (а. с. 33), № 1СППФ000010384 від 03.02.2022 на 5878,80 грн. (а. с. 36), № 1СППФ000010385 від 03.02.2022 на 172,80 грн. (а. с. 40), № 1СППФ000010387 від 03.02.2022 на 152,28 грн. (а. с. 43), № 1СППФ000012963 від 10.02.2022 на 136,30 грн. (а. с. 46), № 1СППФ000012966 від 10.02.2022 на 3468,36 грн. (а. с. 49), № 1СППФ000012968 від 10.02.2022 на 261,60 грн. (а. с. 52), № 1СППФ000016724 від 21.02.2022 на 3958,56 грн. (а. с. 55), № 1СППФ000016726 від 21.02.2022 на 368,40 грн. (а. с. 59), № 1СППФ000016728 від 21.02.2022 на 193,50 грн. (а. с. 62).

Таким чином Позивач поставив Відповідачу товар на загальну суму 18651,44 грн.

Суд зазначає, що вказані накладні містять підписи представників сторін та скріплені печатками підприємств.

Після отримання Товару Відповідач не відмовився прийняти товар і не повернув неоплачений товар Позивачу, що передбачено договором поставки №СХ/15-21 від 02.12.2020, у тому числі з причин відсутності належних товаросупровідних документів на товар, не зверталася до Позивача з претензіями щодо недоліків товаросупровідних документів на товар або відсутності належних товаросупровідних документів на товар.

Обставини щодо стягнення заборгованості за Договором поставки №СХ/15-21 від 02.12.2020 в сумі 18651,44 грн стали підставами для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕРВІС ПРО" до суду з позовом у даній справі.

Дослідивши матеріали справи, повністю, всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, керуючись принципом Верховенства права та права на судовий захист, уникаючи принципу надмірного формалізму, та усуваючи підстави для використання правового пуризму суд керується наступним.

Відповідно до ст. 5 ГПК України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Згідно зі ст. 20 ГК України кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Відповідно до ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорювання. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорювання та спричиненим цими діяннями наслідкам. Такі висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17 (п.57), від 11.09.2018 у справі №905/1926/16 (п. 40), від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц, від 01.10. 2019 у справі №910/3907/18, від 09.02.2021 у справі №381/622/17 (п. 14).

На підставі ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків виникають з договорів та інші правочинів. Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать ст. 174 Господарського кодексу України.

Статтями 6, 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту. Загальні положення про договір визначені статям 626-637 ЦК України, а порядок укладення, зміна і розірвання договору статями 638-647, 649, 651-654 ЦК України. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є обов`язковим для виконання сторонами. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтями 509, 510 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Приписами статей 526-527 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно із статтею 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною першою статті 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зокрема, статями 525 - 526 ЦК України передбачається, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ст. 692, ст. 693 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлена обов`язковість договору для виконання сторонами.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій та повинні бути складені під час здійснення цієї операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Як вбачається з матеріалів справи, видаткові накладні, копії яких додаються, оформлеці належним чином, відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та вимог п.2.4 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704, в редакції, що діяла станом на дату складання цих видаткових накладних.

Згідно з абз.1 п.2.5 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995р. за № 168/704, документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою

На видаткових накладних, копії яких додані до справи міститься відбитка печатки Відповідача, що містить повне найменування, індетифікаційний код й місто місцезнаходження Відповідача; наявність у видаткових накладних посилання на Договір № СХ/15-21 від 02.12.2020р., на який посилається і Позивач, а також зазначення у них адреси місця доставки Товару, погодженої сторонами у п.3.1 Договору, на який посилається Позивач.

Підписанням сторонами накладних: № 1СППФ000002327 від 13.01.2022 на 3787,74 грн. (а. с. 29), № 1СППФ000002329 від 13.01.2022 на 273,10 грн. (а. с. 33), № 1СППФ000010384 від 03.02.2022 на 5878,80 грн. (а. с. 36), № 1СППФ000010385 від 03.02.2022 на 172,80 грн. (а. с. 40), № 1СППФ000010387 від 03.02.2022 на 152,28 грн. (а. с. 43), № 1СППФ000012963 від 10.02.2022 на 136,30 грн. (а. с. 46), № 1СППФ000012966 від 10.02.2022 на 3468,36 грн. (а. с. 49), № 1СППФ000012968 від 10.02.2022 на 261,60 грн. (а. с. 52), № 1СППФ000016724 від 21.02.2022 на 3958,56 грн. (а. с. 55), № 1СППФ000016726 від 21.02.2022 на 368,40 грн. (а. с. 59), № 1СППФ000016728 від 21.02.2022 на 193,50 грн. (а. с. 62), свідчить про укладення ними договору поставки і цей договір є підставою для виникнення у його сторін майново-господарських зобов`язань, в т. ч. обов`язку Відповідача оплатити отриманий товар в строк, визначений ст. ст. 530, 692 ЦК України.

Остання поставка товару Позивачем Відповідачу відбулась 21.02.2022 року, про що свідчить, залучена до матеріалів справи видаткова накладна № 1СППФ000016728 від 21.02.2022.

Відповідно до умов договору, а саме п. 2.3 передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити постачальнику повну ціну кожної поставленої за даним договором окремої партії Товару протягом 21 (двадцять один) календарних днів з дати отримання Товару покупцем.

Тобто останнім днем коли грошове забов`язання мало виконатись є 14.03.2022.

Разом з тим, оскільки матеріали справи не містять доказів повної оплати Відповідачем товару, поставленого Позивачем за зазначеними видатковими накладними, суд приходить до висновку про задоволення заявленого позову, та стягнення з Відповідача на користь Позивача 18651,44 грн заборгованості за договором поставки № СХ/15-21 від 02.12.2020.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК).

Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Аналогічна правова позиція міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1,2,3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).

Питання справедливості розгляду не обов`язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008).

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Крім того, з урахуванням вимог ст. ст. 123, 126, 129 ГПК України, судові витрати у справі підлягають покладенню на Відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 20, 73-74, 76-80, 123, 126, 129, 232-233, 237-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІЛЛІС» (адреса: 61001, м. Харків, вул. Польова, буд. 83; код ЄДРПОУ 42680168) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕРВІС ПРО" (адреса: 49000, м. Дніпро, вул. Маршала Малиновського, буд. 2, вежа А4-7, прим. 10; код ЄДРПОУ 39200703) грошову заборгованість за Договором поставки №СХ/15-21 від 02.12.2020 в сумі 18 651,44 грн, а також суму судового збору 3028,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено "12" серпня 2024 р.

зРішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області з урахуванням п. п. 17.5 п.17 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

Суддя І.П. Жигалкін