Рішення

від 06.08.2024 по справі 926/1160/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Чернівці

06 серпня 2024 року Справа № 926/1160/24

Господарський суд Чернівецької області у складі головуючого судді Марущака І.В.,

за участю секретаря судового засідання Максимюк В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Місто Естейт» (49041, Дніпропетровська область, м. Дніпро, пр. Праці, 2т, код ЄДРПОУ 44262651)

до фізичної особи-підприємця Ленку Георгія Михайловича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

про стягнення заборгованості за договором оренди в сумі 171 907,42 грн,

представники:

від позивача - не з`явився;

від відповідача -

Ленку Г.М. І. Стислий виклад позовних вимог.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Місто Естейт» звернулося до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Ленку Георгія Михайловича про стягнення заборгованості за договором оренди нерухомого майна в сумі 171 907,42 грн.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 23.08.2021 між ТОВ «Місто Естейт» та Ленку Г.М. було укладено договір оренди нерухомого майна № 17, на виконання умов якого товариство передало відповідачу в користування приміщення виробничого корпусу загальною площею 250 м.кв., розташованого за адресою: м. Чернівці, вул. Л. Каденюка, 34 З .

01.06.2022 між сторонами укладено договір оренди вказаного вище нерухомого майна №17-1 строком до 31.12.2023.

Утім Ленку Г.М. неналежно виконував свої обов`язки по сплаті орендної плати, внаслідок чого за період з 01.06.2022 по 18.04.2024 заборгував позивачу кошти в сумі позову.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов не скористався.

ІІ. Процесуальні дії у справі.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.04.2024 вказану позовну заяву передано до провадження судді Марущака І.В.

Ухвалою суду від 30.04.2024 позовну заяву ТОВ «Місто Естейт» залишено без руху через її не відповідність вимогам пунктів 1, 2 частини першої статті 164 та частини першої статті 172 ГПК України та зобов`язано надати суду докази сплати судового збору в сумі 3028,00 грн; докази надіслання позивачу та відповідачам копію позовної заяви та доданих до неї матеріалів справи листом з описом вкладення; вказати на статус відповідача як фізичної особи чи фізичної особи-підприємця.

Після усунення недоліків позовної заяви суд ухвалою від 13.05.2024 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив загальне позовне провадження у справі, призначив підготовче засідання на 04.06.2024 та встановив відповідачу строк для подання відзиву, а позивачу запропонував надати відповідь на відзив.

Ухвалою від 04.06.2024 судом продовжено строк підготовчого провадження та відкладено розгляд справи у підготовчому зсіданні на 23.07.2024.

За наслідками підготовчого засідання суд постановив ухвалу від 23.07.2024 про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 06.08.2024.

Позивач явку свого представника в судове засідання 06.08.2024 не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи шляхом надіслання ухвали суду в його електронний кабінет, однак до початку судового засідання через систему «Електронний суд» подав заяву про розгляд справи без участі його представника.

Частиною четвертою статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.

Відповідно до частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно із пунктом 1 частини третьої цієї статті ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відповідно до частини дев`ятої статті 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких обставин, враховуючи клопотання про розгляд справи без участі представника, суд вирішив за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні без участі представника позивача.

Суд заслухав вступне слово відповідача, який позовні вимоги визнав в повному обсязі. Далі суд перейшов до дослідження матеріалів справи.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом.

З`ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, та дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд установив таке.

23 серпня 2021 року між ТОВ «Місто Естейт» (орендодавець) та Ленку Георгієм Михайловичем (орендар) було укладено договір оренди нерухомого майна № 17, за умовами якого орендодавець передав відповідачу в строкове платне користування приміщення виробничого корпусу загальною площею 250 м.кв., розташованого за адресою: Чернівецька область, м. Чернівці, вул. Чкалова, 34 З (перейменовано на Леоніда Каденюка ) з метою ведення підприємницької діяльності (пункти 1.1-1.3 Договору).

Відповідно до п. 2.1. Договору передання Орендарю Об`єкту оренди та повернення Орендарем Об`єкту оренди оформляється відповідним актом прийому-передачі об`єкту оренди, який підписується сторонами даного Договору в двох примірниках. Акти є первинними документами, що підтверджують факт передачі/повернення Об`єкту оренди однією стороною іншій стороні за Договором.

Згідно з пунктом 3.3 Договору строк оренди:

- з моменту підписання акту, відповідно до якого Об`єкт оренди передається Орендарю, починається строкове платне користування Об`єктом оренди Орендарем;

- з моменту підписання акту, відповідно до якого Об`єкт оренди повертається Орендарем, припиняється строкове платне користування Об`єктом оренди Орендарем.

У пункті 4.1. Договору сторони погодили, що розмір орендної плати за користування Об`єктом оренди за один календарний місяць визначається в гривні у еквіваленті, що становить 30,00 грн з урахуванням загальнообов`язкових податків і зборів за 1 кв.м.

Вартість комунальних послуг та послуг, пов`язаних з утриманням Об`єкта оренди, не входить до орендної плати (пункт 4.2 Договору).

Відповідно до пунктів 4.3, 4.4 орендар зобов`язаний щомісячно не пізніше двадцять п`ятого числа звітного місяця вносити орендну плату в гривнях шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Орендодавця незалежно від отримання Орендарем рахунку на оплату. Розрахунковий (звітний) період - місяць.

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 01.03.2022 року включно, а в частині виконання зобов`язань - до повного їх виконання сторонами (пункт 3.1. Договору).

На виконання умов Договору позивачем передано, а відповідачем прийнято в користування зазначені вище приміщення виробничого корпусу загальною площею 250 м.кв., про що свідчить наявна в матеріалах справи копія акту прийому-передачі об`єкту оренди від 23.08.2021.

01.06.2022 між сторонами укладено договір оренди нерухомого майна №17-1, за умовами якого орендодавець передав відповідачу в оренду вказане вище нерухоме майно з метою ведення підприємницької діяльності (пункти 1.1-1.3 Договору).

Умови Договору щодо порядку сплати орендної плати та інші умови залишились незмінними.

В пункті 3.1 Договору сторонами встановлено строк дії договору - до 31.12.2023 року.

Актом прийому-передачі об`єкту оренди від 01.06.2022 об`єкт оренди передано Орендарю.

Відповідно до статті 764 ЦК України якщо наймач продовжує володіти та/або користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця , договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Як зазначає позивач у позовній заяві, після закінчення дії договору оренди ТОВ «Місто Естейт» не заперечувало проти продовження користування майном, а орендар продовжив користуватися майном та об`єкт оренди не повернув.

Отже, відповідно до положень ст. 764 ЦК України станом на момент розгляду справи договір оренди нерухомого майна №17-1 від 01.06.2022 є діючим, що не заперечується відповідачем.

Як вбачається з розрахунку заборгованості з орендної плати, відповідач системно порушував свої зобов`язання протягом дії Договорів щодо своєчасної сплати орендних платежів за користування приміщенням, внаслідок чого за договором оренди нерухомого майна №17 від 23.08.2021 виникла заборгованість в сумі 6 907,42 грн та за договором оренди нерухомого майна №17-1 від 01.06.2022 виникла заборгованість за період з червня 2022 по березень 2024 включно в сумі 165 000,00 грн.

Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 23.01.2023 здійснено реєстрацію фізичної особи-підприємця Ленку Г.М .

Відповідач заперечень щодо суми заборгованості з орендної плати не висловив, заборгованість визнав, доказів сплати орендної плати не надав.

ІV. Висновок суду щодо юрисдикції спору.

Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі визначеного законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.

Визначення юрисдикції спору має важливе значення для практичної реалізації принципу доступу до правосуддя.

Згідно із частиною другою статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Пунктом 1 частини першої статті 20 ГПК України визначено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи підприємці.

Критеріями належності справи до господарського судочинства за загальними правилами є одночасно суб`єктний склад учасників спору та характер спірних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Ознаками господарського спору є, зокрема: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих ЦК України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Кожна фізична особа має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (стаття 42 Конституції України). Це право закріплено й у статті 50 ЦК України, у якій передбачено, що право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.

Відповідно до частини 2 статті 3 ГК України господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями.

Відповідно до частини 1 статті 58 ГК України суб`єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа-підприємець у порядку, визначеному законом, а згідно із частиною першою статті 128 ГК України громадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.

Фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур не позбавляється статусу фізичної особи, а набуває до свого статусу фізичної особи нової ознаки - суб`єкта господарювання. Вирішення питання про юрисдикційність спору залежить від того, виступає фізична особа - сторона у відповідних правовідносинах - як суб`єкт господарювання чи ні, та від визначення цих правовідносин як господарських.

Судом установлено, що згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Ленку Г.М. зареєстрований як фізична особа-підприємець з 23.01.2023, відомостей про припинення підприємницької діяльності станом на момент звернення з позовом немає, основним видом діяльності особи є оптова торгівля меблями, килимами й освітлювальним приладдям.

Відповідно до змісту пунктів 1.1-1.3 договорів оренди нерухомого майна №17 та №17-1, предметом договору є строкове платне користування приміщення виробничого корпусу загальною площею 250 м.кв. з метою ведення підприємницької діяльності.

Отже, у спірних правовідносинах відповідач виступав як фізична особа-підприємець.

За таких обставин суд приходить до висновку про те, що спір у цій справі за характером правовідносин підлягає вирішенню в господарських судах.

Подібна правова позиція щодо підвідомчості даного спору суду господарської юрисдикції відображена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.11.2018 у цій справі №914/2298/17; аналогічний висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах викладений також у її постановах від 27.11.2018 у справі №905/2260/17 (провадження № 12-173гс18), від 03.04.2019 у справі №924/1220/17 (провадження №12-26гс19).

V. Мотиви, якими керується суд, та застосоване ним законодавство.

Встановивши фактичні обставини, суд дійшов висновку, що спір у даній справі виник у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем зобов`язань по договору оренди приміщення в частині сплати орендної плати.

Відповідно до частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1).

За приписами частини першої статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частини першої статті 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Тобто, згідно із положеннями чинного законодавства України правовою підставою користування певним майном є відповідний договір оренди.

Частинами 1, 3, 5 статті 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до частини 1 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно частини 6 статті 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Загальними положеннями статті 762 Цивільного кодексу України щодо плати за користування майном визначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Частиною першою статті 763 Цивільного кодексу України передбачено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Відповідно до статті 764 Цивільного кодексу України якщо наймач продовжує володіти та/або користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Пунктом першим статті 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

За приписами статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічно статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином та відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Договір, відповідно до статті 629 ЦК України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Із змісту позовних вимог слідує, що ТОВ «Місто Естейт» просить суд стягнути з фізичної особи-підприємця Ленку Г.М. заборгованість за договором оренди нерухомого майна №17 від 23.08.2021 в сумі 6 907,42 грн та за договором оренди нерухомого майна №17-1 від 01.06.2022 за період з червня 2022 по березень 2024 включно в сумі 165 000,00 грн.

З приводу цього суд зазначає, що, як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, відповідач системно порушував свої зобов`язання протягом дії Договорів щодо своєчасної сплати орендних платежів за користування виробничими приміщеннями, внаслідок чого виникла заборгованість в загальній 171 907,42 грн, яка визнається відповідачем.

Судом перевірено здійснені позивачем розрахунки орендної плати та визнано їх правильними та обґрунтованими.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення заборгованості за договорами оренди нерухомого майна №17 від 23.08.2021 та №17-1 від 01.06.2022 в сумі 171 907,42 грн є обґрунтованими та підставними.

VІ. Висновки суду.

За результатами розгляду цієї справи суд дійшов висновку, що відповідач неналежно виконував зобов`язання по сплаті орендної плати за договорами оренди нерухомого майна, а, отже, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати в сумі 171 907,42 грн є обґрунтованими.

VІІ. Розподіл судових витрат.

У позовній заяві міститься попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи:

судовий збір - 3 028,00 грн;

витрати на правову допомогу - 15 000,00 грн.

Позивачем зазначено, що він не може подати докази, що підтверджують розмір витрат на правову допомогу до закінчення судових дебатів у справі, оскільки сума витрат на правову допомогу буде залежати від кількості судових засідань по справі та підготовлених процесуальних документів. У зв`язку з вищевикладеним, керуючись статтею 221 ГПК України, позивач просить вирішити питання про стягнення судових витрат після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Згідно частини 1 та частини 2 статті 221 Господарського процесуального кодексу України: «Якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог».

Відповідно суд вирішив призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати на 11:00 год 19.08.2024.

Керуючись статтями 2, 4, 12, 13, 73, 74, 86, 129, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Ленку Георгія Михайловича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Місто Естейт» (49041, Дніпропетровська область, м. Дніпро, пр. Праці, 2т, код ЄДРПОУ 44262651) заборгованість за договорами оренди нерухомого майна №17 від 23.08.2021 та №17-1 від 01.06.2022 в сумі 171 907,42 грн.

3. Призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати на 11:00 год 19 серпня 2024 року. Засідання відбудеться у приміщенні Господарського суду Чернівецької області за адресою: м. Чернівці, вул. О. Кобилянської, 14, другий поверх, зал судових засідань №2 (другий поверх).

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).

Повний текст рішення складено та підписано 12 серпня 2024 року.

Суддя І.В. Марущак