Постанова

від 08.08.2024 по справі 910/17814/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/17814/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Ємця А. А. - головуючого, Бенедисюка І. М., Малашенкової Т. М.,

за участю секретаря судового засідання Рєзнік А. В.,

представників учасників справи:

позивача - Казьонного Р. В.,

відповідача - Підлипенського Д. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України»

на рішення Господарського суду міста Києва від 11.03.2024 (суддя Усатенко І. В.) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.05.2024 (колегія суддів: Ткаченко Б. О. - головуючий, Гаврилюк О. М., Майданевич А. Г.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Грант-Інжинірінг»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України»

про стягнення 3 959 940,00 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1 Товариство з обмеженою відповідальністю «Грант-Інжинірінг» (далі - ТОВ «Грант-Інжинірінг») звернулося до суду з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» (далі - ТОВ «Оператор ГТС України») 3 959 940,00 грн.

1.2 Позовні вимоги мотивовані безпідставним отриманням відповідачем суми банківської гарантії, оскільки позивач свої зобов`язання за договором від 15.04.2022 № 4600006011 (далі - Договір) виконав.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1 Господарський суд міста Києва рішенням від 11.03.2024, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 30.05.2024, позов задовольнив повністю: стягнув з ТОВ «Оператор ГТС України» на користь ТОВ «Грант-Інжинірінг» заборгованість у розмірі 3 959 940,00 грн.

2.2 Судові рішення мотивовані тим, що заборгованість у відповідача перед позивачем в сумі 3 959 940,00 грн належним чином доведена, документально підтверджена і відповідачем не спростована, строк повернення гарантійного платежу відповідно до статті 27 Закону України «Про публічні закупівлі» є таким, що настав.

3. Короткий зміст касаційної скарги та позиція учасників, справи заяви, клопотання, інші процесуальні питання

3.1 ТОВ «Оператор ГТС України» у касаційній скарзі просить рішення Господарського суду міста Києва від 11.03.2024 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.05.2024 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

3.2 Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження судових рішень, передбачену пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), відповідач посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання визначення моменту поставки у контексті статей 662, 664 та 687 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та умов укладеного сторонами Договору.

3.3 Позивач у відзиві на касаційну скаргу відповідача заперечує викладені в ній доводи і просить у задоволенні касаційної скарги ТОВ «Оператор ГТС України» відмовити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

3.4 У судовому засіданні 30.07.2024 оголошувалась перерва до 08.08.2024.

3.5 06.08.2024 від позивача та 08.08.2024 від відповідача надійшли додаткові письмові пояснення.

4. Мотивувальна частина

4.1 Суди попередніх інстанцій встановили, що ТОВ «Грант-Інжинірінг» оголошено переможцем публічних відкритих торгів №-11-08-015340-b щодо закупівлі по предмету - арматура трубопровідна: крани, вентилі, клапани та подібні пристрої (Крани кульові DN 50 - 200). Єдиний закупівельний словник ДК 021-2015: 42130000-9 - Арматура трубопровідна: крани, вентилі, клапани та подібні пристрої, проведених ТОВ «Оператор ГТС України".

4.2 За результатами процедури закупівлі відповідач (покупець) та позивач (постачальник) уклали Договір про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів), за умовами пунктів 1.1, 1.2 якого постачальник зобов`язується у визначений цим Договором строк передати у власність покупця арматуру трубопровідну: крани, вентелі, клапани та подібні пристрої (крани кульові DN 50-200), код згідно з ЄЗС ДК-021:2015 - 42130000-9 (далі - товари), зазначені в специфікації, яка наведена в Додатку № 1 цього Договору та є його невід`ємною частиною (далі - специфікація), а покупець зобов`язується прийняти і оплатити такі товари. Найменування (номенклатура, асортимент), кількість товарів, одиниця виміру, ціна за одиницю, строк поставки, місце поставки, інші умови зазначаються у специфікації.

4.3 Згідно з пунктом 2.4 Договору постачальник зобов`язується передати покупцеві товари у тарі та (або) в упаковці, що відповідає якості і комплектності вимогам, встановленим стандартам, технічним умовам, кресленням, рецептурам, зразкам (еталонам) виробника та (або) державним стандартам, якщо такі передбачені. Обов`язок постачальника здійснити передачу товарів у тарі та (або) в упаковці не поширюються на товари, які за своїми характеристиками не потребують застосування та (або) упакування.

4.4 Не пізніше ніж за 60 календарних днів до першого відвантаження товару покупцю постачальник повинен письмово погодити з покупцем план випробування за стандартом ДСТУ EN 1266-1 (пункт 2.8 Договору).

4.5 Згідно з пунктом 3.1 Договору в редакції додаткової угоди № 3 від 20.12.2022 загальна ціна на дату підписання цього договору становить 79 174 794,00 грн.

4.6 Розрахунки здійснюються у безготівковій формі шляхом перерахування покупцем грошових коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений у розділі 15, на мовах визначених цим Договором. Покупець зобов`язаний оплатити ціну переданих товарів не раніше 20 та не пізніше 30 календарних днів з дати поставки, визначеної за правилами пункту 5.9 цього Договору (пункти 4.1, 4.2 Договору).

4.7 У пунктах 5.1, 5.3, 5.4 Договору сторони передбачили, що постачальник зобов`язується передати покупцю товари в кількості, строки та на місці поставки відповідно до специфікації. Дозволяється поставка товару окремими партіями в різні проміжки часу, але не пізніше термінів поставки, визначених цим Договором. Оплаті підлягає кожна окрема партія товару. Постачальник здійснює поставку товарів в місце поставки автотранспортом. Поставка товару здійснюється на умовах DDP (місце поставки згідно зі специфікацією) ІНКОТЕРМС 2010 з урахуванням вимог пункту 5.1 цього Договору.

4.8 Відповідно до пунктів 5.5, 5.6 Договору постачальник несе всі ризики втрати або пошкодження товарів до моменту їх передачі в місці поставки відповідно до специфікації. Право власності на товари переходить від постачальника до покупця в дату прийняття товарів покупцем і підписання сторонами видаткової накладної або акта приймання-передачі товару.

4.9 Згідно з пунктами 5.7, 5.8 Договору підписання покупцем видаткової накладної або акта приймання-передачі товару не є підтвердженням належного виконання постачальником обов`язку з поставки товарів за цим договором та відсутність у покупця претензій до постачальника щодо якості та комплектності товарів. Такі претензії можуть бути заявлені покупцем постачальнику у порядку, визначеному цим Договором та чинним законодавством України. Датою поставки товарів за цим Договором є дата прийняття покупцем товарів за кількістю та якістю відповідно до пункту 5.28 цього Договору та передачі покупцю в повному обсязі наступних документів (в межах кожної поставки, перелічені документи повинні бути надані постачальником одночасно із здійсненням поставки товару).

4.10 Приймання товару здійснюється згідно з положеннями Інструкції про порядок прийомки продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по кількості № п-6, яка затверджена постановою Державного арбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1956 та Інструкції про порядок прийомки продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по якості № п-7, яка затверджена постановою Державного арбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.01.1966, застосовується до правовідносин сторін за цим Договором тій частині, що не суперечать умовам, встановленим цим Договором. Неналежне оформлення постачальником документів, визначених у підпункті 5.8.1 (для резидентів України), підпункті 5.8.2 (для нерезидентів України) цього Договору або відсутність хоча б одного із цих документів, або невиконання чи не належне виконання інших вимог цього договору вважається простроченням постачальника, до усунення якого покупець має право відстрочити виконання своїх зобов`язань з оплати товарів (пункти 5.28, 5.29 Договору).

4.11 Відповідно до підпунктів 6.1.1, 6.1.2, 6.2.4 Договору покупець зобов`язаний: приймати поставлені товари у порядку, визначеному цим Договором; оплатити товари своєчасно та в повному обсязі згідно з умовами цього договору. Покупець має право на забезпечення виконання постачальником зобов`язань за цим та іншими договорами, укладеними постачальником і покупцем, у формі притримання покупцем всіх платежів на користь постачальника за цим Договором у випадку неналежного виконання постачальником зобов`язань за цим та іншими договорами, укладеними постачальником і покупцем, на час прострочення постачальника.

4.12 Постачальник зобов`язаний забезпечити поставку товарів у строки, встановлені цим Договором (пункт 6.3.1 Договору).

4.13 Згідно з пунктами 7.1, 7.3, 7.4 Договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за Договором сторони несуть відповідальність передбачену законодавством України та цим Договором. За порушення постачальником умов цього Договору щодо якості (комплектності) товарів постачальник сплачує покупцю штраф у розмірі 20 % ціни неякісних (некомплектних) товарів. Сплата штрафу не звільняє постачальника від обов`язку виконати вимоги покупця відповідно до пункту 5.25 цього Договору. За порушення строків поставки товарів або непоставку товарів постачальник сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1 % ціни товарів, поставку яких прострочено та або недопоставлено, за кожний день такого прострочення, а за прострочення поставки товару понад 30 календарних днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7 % ціни товарів, поставку яких прострочено.

4.14 Відповідно до умов пункту 6 розділу VI тендерної документації процедури закупівлі відкритих торгів по предмету закупівлі «Арматура трубопровідну: крани, вентилі, клапани та подібні пристрої (Крани кульові DN 50-200)» (далі - Торги) згідно з оголошенням про проведення процедури закупівлі № UA-2021-11-08-015340-b, оприлюдненого на вебпорталі Уповноваженого органу 08.11.2021, постачальник зобов`язується надати покупцю не пізніше дати укладання цього Договору для забезпечення виконання Договору безвідкличну безумовну банківську гарантію (надалі - Гарантія) на суму 3 959 940,00 грн, що становить 5 % від загальної ціни цього Договору (пункт 7.7 Договору). Термін дії Гарантії - до 10.04.2023 включно (не менше ніж 30 днів після дати закінчення найбільшого з визначених у Договорі строків постачання Товарів). У разі невиконання (неналежного виконання) постачальником своїх зобов`язань за цим Договором покупець має право одержати задоволення своїх вимог, передбачених умовами цього Договору та чинним законодавством України, на умовах, визначених гарантією (підпункти 7.7.1, 7.7.3 Договору).

4.15 У пункті 7.9 Договору сторони передбачили, що забезпечення виконання договору повертається у випадках, передбачених статтею 27 Закону України «Про публічні закупівлі», за умови настання граничної дати оплати (остаточному розрахунку) згідно з умовами Договору протягом 5 банківських днів з дня настання таких обставин. Повернення забезпечення виконання договору здійснюється шляхом направлення відповідного листа (повідомлення) постачальнику або банку-гаранту у разі надання постачальником забезпечення виконання договору у вигляді оригіналу банківської гарантії в паперовій формі. Повернення забезпечення виконання договору, наданого у вигляді електронної банківської гарантії, здійснюється шляхом направлення відповідного SWIFT - повідомлення через банк бенефіціара на адресу банка-гаранта.

4.16 Також суди попередніх інстанцій встановили, що додатковою угодою від 13.03.2023 № 4 сторони внесли зміни до специфікації, визначивши, що поставка товару має бути здійснена у строк протягом 400 календарних днів з дати укладення Договору. Оскільки останній 400-тий день припав на 20.05.2023 (суботу), то останнім днем виконання зобов`язань, відповідно до приписів статті 254 ЦК України, є понеділок 22.05.2023.

4.17 При цьому у специфікації в редакції додаткової угоди від 13.03.2023 № 4 сторони додатково вказали, що поставка здійснюється на умовах DDP - місце поставки. Специфікація містить перелік адрес місця поставки.

4.18 Зі встановлених судами обставин вбачається, що сторони не заперечують виконання позивачем своїх зобов`язань за Договором у повному обсязі, в підтвердження чого до матеріалів справи долучено видаткові накладні, товарно-транспортні накладні та акти прийняття товарів за кількістю та якістю.

4.19 Як зазначили суди, спірними між сторонами залишилися обставини щодо строків поставки та належного чи неналежного виконання зобов`язань з поставки товарів згідно з такими видатковими накладними: № 199 від 19.05.2023 на суму 1 311 173,04 грн, № 200 від 19.05.2023 на суму 1 374 277,62 грн, № 205 від 19.05.2023 на суму 1 083 996,66 грн, № 206 від 19.05.2023 на суму 1 121 859,36 грн, № 207 від 19.05.2023 на суму 1 112 744,22 грн, № 208 від 19.05.2023 на суму 1 177 952,16 грн, № 209 від 19.05.2023 на суму 1 177 952,16 грн, № 210 від 19.05.2023 на суму 841 394,40 грн, № 211 від 19.05.2023 на суму 841 394,40 грн, які підписані та скріплені печатками обох контрагентів та не містять інших дат підписання, ніж дата їх складання.

4.20 Відповідач зазначив, що поставка товару згідно з переліченими видатковими накладними відбулась з простроченням, оскільки акт приймання товарів за кількістю та якістю були підписані після спливу строку поставки, обумовленого Договором. Як доказ своїх тверджень відповідач долучив відповідні акти: № 22 (видаткові накладні № 205, 206), початок приймання - 05.06.2023, закінчення приймання - 05.06.2023, затверджений директором Харківського ЛВУМІ; № 72 (видаткові накладні № 199, 200) початок приймання - 22.05.2023, закінчення приймання - 29.05.2023, затверджений керівником підрозділу Богородчанського ЛВУМГ; № 41-1 (видаткова накладна № 207), початок і закінчення приймання - 29.05.2023, затверджений керівником підрозділу Кременчуцького ЛВУМГ, члени комісії підписали 16.06.2023; № 45-1 (видаткова накладна № 211), початок і закінчення приймання - 29.05.2023, затверджений керівником підрозділу Кременчуцького ЛВУМГ, члени комісії підписали 16.06.2023; № 43-1 (видаткова накладна № 209), початок і закінчення приймання - 29.05.2023, затверджений керівником підрозділу Кременчуцького ЛВУМГ, члени комісії підписали 16.06.2023; № 42-1 (видаткова накладна № 208), початок і закінчення приймання - 29.05.2023, затверджений керівником підрозділу Кременчуцького ЛВУМГ, члени комісії підписали 16.06.2023; № 44-1 (видаткова накладна № 210), початок і закінчення приймання - 29.05.2023, затверджений керівником підрозділу Кременчуцького ЛВУМГ, члени комісії підписали 16.06.2023. Суд першої інстанції відзначив, що прийомка товару за кількістю та якістю була здійснена без будь-яких зауважень, претензій чи рекламацій.

4.21 Зі свого боку позивач долучив до матеріалів справи товарно-транспортні накладні: № Р04 від 19.05.2023 (супровідні документи - видаткові накладні № 199, 200), прибуття о 13:30 22.05.2023, вибуття 15:30 22.05.2023; № Р08 від 19.05.2023 (супровідні документи - видаткові накладні № 205, 206); № Р09 від 19.05.2023 (супровідні документи - видаткові накладні № 207, 208, 209, 210, 211).

4.22 Усі товарно-транспортні накладні, як зазначили суди попередніх інстанцій, містять підписи, печатки та штампи обох контрагентів, без застережень і зауважень. ТТН не містять інших дат приймання товару від перевізника, ніж дата товарно-транспортної накладної, крім ТТН № Р04, в якій вказано приймання товару 22.05.2023. Отже, ТТН підтверджують, що товар був поставлений відповідачу в межах передбачених договором строків - 19.05.20223 та 22.05.2023.

4.23 Суди попередніх інстанцій встановили, що виконання умов Договору забезпечено банківською гарантією № 28320 на суму 3 959 940,00 грн (далі - банківська гарантія), виданою 12.04.2022 Акціонерним товариством «Комерційний банк «Глобус» (далі - Банк).

4.24 Згідно з умовами банківської гарантії гарант безумовно зобов`язався протягом 5 банківських днів після одержання паперового оригіналу першої письмової вимоги бенефіціара, оформленої належним чином та/або електронного SWIFT-повідомлення через банк бенефіціара на SWIFT гаранта, сплатити бенефіціару повну суму банківської гарантії без необхідності для бенефіціара обґрунтовувати свою вимогу, без подання будь-яких інших документів, крім вимоги, або виконання будь-яких інших умов, що в тексті вимоги буде зазначено, що сума, яка вимагається, повинна бути сплачена у зв`язку з невиконанням / неналежним виконанням принципалом зобов`язань за договором.

4.25 10.03.2023 до банківської гарантії внесено зміни № 1 за вихідним номером 28320-1 від 10.03.2023 про продовження строку дії до 20.06.2023.

4.26 Відповідач 14.06.2023 направив Банку вимогу (SWIFT-повідомлення, отримане 14.06.2023) про сплату грошової суми за банківською гарантією в розмірі 3 959 940,00 грн.

4.27 14.06.2023 Банк повідомив позивача про надходження від бенефіціара вимоги за банківською гарантією та про необхідність її виконання, а 20.06.2023 Банк перерахував на користь ТОВ «Оператор ГТС України» 3 959 940,00 грн на виконання його вимоги.

4.28 У подальшому позивач перерахував Банку суму сплаченої ним банківської гарантії, що підтверджується платіжним дорученням від 12.04.2022 № 2686 на суму 395 994,00 грн та платіжною інструкцією від 27.06.2023 № 41 на суму 3 563 946,00 грн.

4.29 За таких обставин позивач, посилаючись на те, що він перерахував Банку суму сплаченої банківської гарантії, яку гарант перерахував на користь ТОВ «Оператор ГТС України», а також посилаючись на виконання своїх договірних зобов`язань у повному обсязі і вважаючи стягнення відповідачем суми банківської гарантії неправомірним і безпідставним, звернувся до суду з позовом у цій справі про стягнення спірної суми відповідно до положень пункту 1 частини 2 статті 27 Закону України «Про публічні закупівлі», за змістом якого замовник повертає забезпечення виконання договору про закупівлю після виконання переможцем процедури закупівлі договору про закупівлю.

4.30 Вирішуючи спір, місцевий господарський суд встановив, а суд апеляційної інстанції погодився, що за матеріалами справи, зокрема видатковими накладними та товарно-транспортними накладними, підтверджено, що товар був поставлений позивачем відповідачу у строк до 22.05.2023 включно, тобто в межах передбачених Договором строків. При цьому колегія суддів апеляційного господарського суду констатувала відсутність прострочення з боку позивача поставки товару за Договором.

4.31 За обставинами, встановленими судами попередніх інстанцій, у відповідача були відсутні підстави для звернення до Банку та отримання відповідних коштів за банківською гарантією. Отже, у відповідача існує обов`язок повернути позивачу кошти у сумі 3 959 940,00 грн. Суди констатували, що позивач сплатив Банку суму гарантії, яку останній перерахував ТОВ «Оператор ГТС України» на його вимогу.

4.32 Згідно з положеннями частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

4.33 Приписами частини 4 статті 300 ГПК України, серед іншого, визначено, що суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги

4.34 Обґрунтовуючи підставу оскарження, передбачену пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, скаржник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання визначення моменту поставки у контексті статей 662, 664 та 687 ЦК України, статті 193 ГК України та умов укладеного сторонами Договору.

4.35 Відповідно до приписів пункту 3 частини 3 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

4.36 Отже, по-перше, слід з`ясувати відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а по-друге, наявність / відсутність подібності правовідносин та наявність / відсутність неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

4.37 Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (частина 3 статті 311 ГПК України).

4.38 Згідно зі статтею 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

4.39 За змістом статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

4.40 Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

4.41 Згідно зі статтею 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару і підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

4.42 Стаття 664 ЦК України визначає момент виконання обов`язку продавця передати товар. Зокрема, згідно з частиною 1 названої статті обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

4.43 Як зазначалося, у специфікації в редакції додаткової угоди від 13.03.2023 № 4 сторони передбачили, що поставка здійснюється на умовах DDP - місце поставки. Специфікація містить перелік адрес місця поставки.

4.44 Згідно з правилами Інкотермс (в редакції 2010 року) термін DDР (поставка зі сплатою мита) передбачає, зокрема, що: продавець зобов`язаний надати нерозвантажений товар у розпорядження покупця або іншої особи, призначеної покупцем, на будь-якому прибулому транспортному засобі, у названому місці призначення, в узгоджену дату або в межах періоду, узгодженого для поставки (стаття А.4 розділу DDР); продавець зобов`язаний з урахуванням положень статті Б.5 нести всі ризики втрати чи пошкодження товару до моменту здійснення його поставки відповідно до статті А.4 (стаття А.5 розділу DDР); покупець зобов`язаний нести всі ризики втрати чи пошкодження товару з моменту здійснення його поставки у відповідності до статті А.4 (стаття Б.5 розділу DDР).

4.45 Отже, враховуючи наведені приписи та погоджені сторонами в Договорі умови поставки, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що товар вважається поставленим відповідачу з дати прибуття його в місце поставки.

4.46 При цьому за висновком суду першої інстанції матеріалами справи, зокрема видатковими накладними та товарно-транспортними накладними, підтверджено, що товар був поставлений позивачем відповідачу у строк до 22.05.2023 включно, тобто в межах передбачених Договором строків. З таким висновком погодився й суд апеляційної інстанції, зазначаючи, що товарно-транспортні накладні, які містять підпис та печатку покупця про отримання товару, підтверджують, що остання партія товару була поставлена позивачем 22.05.2023 - без прострочення.

4.47 Ухвалюючи оскаржувані рішення, суди попередніх інстанцій наголосили, що встановлюючи строк поставки товару протягом 400 днів з дати укладання Договору, сторони не обумовили, що поставка має бути здійснена з урахуванням строків, необхідних покупцю для прийняття товару за кількістю та якістю. Тобто, товар мав бути поставлений протягом 400 днів з дати підписання, що й виконав продавець. Натомість відсутні підстави покладати на продавця обов`язок вираховувати ризики щодо тривалості прийняття товару покупцем за кількістю та якістю. Сторони мали б тоді обумовити в договорі строк поставки товару з урахуванням строку на його прийняття покупцем за кількістю та якістю. Проте Договір відповідних застережень не містить.

4.48 Колегія суддів зазначає, що загальними вимогами процесуального законодавства, передбаченими у статтях 73, 74, 76, 77, 86, 236- 238 ГПК України, визначено обов`язковість всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження судом під час вирішення спору доказів, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову.

4.49 З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 86 ГПК України, щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

4.50 Місцевий та апеляційний господарські суди оцінили подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням з урахуванням їх належності, допустимості, достовірності, вірогідності та взаємного зв`язку у їх сукупності. Суди попередніх інстанцій дали оцінку поданим сторонами доказам у їх сукупності, що відповідає приписам частини 2 статті 86 ГПК України.

4.51 За результатами касаційного перегляду Верховний Суд не встановив неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у контексті визначення моменту поставки за умовами договору, які дослідили і оцінили суди за встановленими обставинами справи.

4.52 Стосовно посилання скаржника на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме приписів статей 662, 664, 687 ЦК України стосовно визначення моменту поставки, Суд зазначає, що доводи касаційної скарги в цій частині фактично зводяться до питання оцінки судами попередніх інстанцій доказів у справі і заперечення скаржником встановлених судами обставин на підставі оцінених доказів, намагання переоцінити докази, яким надана оцінка судами попередніх інстанцій у справі, без урахування меж розгляду справи касаційним судом.

4.53 Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

4.54 Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц.

4.55 Отже, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, не підтвердилася.

4.56 Оцінюючи викладені в касаційній скарзі узагальнені доводи відповідача стосовно правового інституту забезпечення зобов`язання, урегульованого главою 49 ЦК України загалом, і банківської гарантії та відносин, які складаються між бенефіціаром та принципалом, зокрема, Верховний Суд виходить з такого.

4.57 Відповідно до частин 1, 4 статті 200 ГК України гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов`язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов`язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов`язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні. До відносин банківської гарантії в частині, не врегульованій цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України.

4.58 Згідно зі статтею 560 ЦК України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов`язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

4.59 У пункті 59 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.05.2024 у справі № 910/17772/20 (яка оприлюднена після ухвалення оскаржуваної постанови) сформульовано висновки про те, що призначенням інституту гарантії (§ 4 глави 49 ЦК України) є надання упевненості учасникам обороту в тому, що бенефіціар гарантовано і швидко одержить платіж, якщо надасть документи, передбачені гарантією (наприклад, товарно-транспортну накладну, акт приймання-передачі виконаних робіт тощо), причому навіть і в тому випадку, коли між принципалом і бенефіціаром існує спір щодо виконання зобов`язання. Запорукою тому має бути надійність банківської системи. Тим самим у разі виникнення спору щодо наявності чи відсутності боргу принципала останній та бенефіціар в частині стягнення боргу міняються місцями: не бенефіціар звертається до суду за стягненням боргу (бо він вже одержав від гаранта суму боргу, яку вважав наявною), а принципал позивається до суду про стягнення з бенефіціара суми, яку принципал вважає отриманою за його рахунок без достатньої правової підстави (глава 83 ЦК України) з огляду на відсутність боргу принципала.

4.60 Відповідно до частин 1 та 2 статті 1212 глави 83 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

4.61 Суди попередніх інстанцій перевірили обставини виконання позивачем зобов`язань за Договором з поставки товару та встановили відсутність прострочення з боку позивача, а тому виснували, що у відповідача були відсутні підстави для звернення до Банку та отримання відповідних коштів за банківською гарантією, які були сплачені позивачем Банку. Отже, за висновком судів, у відповідача існує обов`язок повернути позивачу кошти у сумі 3 959 940,00 грн.

4.62 З позовної заяви та змісту оскаржуваних судових рішень убачається, що позивач стверджував про відсутність гарантійного випадку, безпідставність заволодіння відповідачем зазначених коштів і неправомірність таких дій.

4.63 Разом з тим місцевий господарський суд помилково застосував до спірних правовідносин пункт 1 частини 2 статті 27 Закону України «Про публічні закупівлі», замість статті 1212 цього Кодексу, яка фактично у цьому випадку регулює спірні правовідносини (враховуючи висновок об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 17.05.2024 у справі № 910/17772/20) .

4.64 Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 237 ГПК України при ухвалені рішення саме суд, а не позивач, вирішує, яку правову норму належить застосувати до спірних правовідносин.

4.65 Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу судів, що відповідно до принципу jura novit curia («суд знає закони») неправильна юридична кваліфікація сторонами спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм (постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2019 у справі № 265/6582/16-ц, від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц).

4.66 У постанові від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що суд, з`ясувавши у розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу в обґрунтування своїх вимог або заперечень послалися не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує у прийнятті рішення саме такі норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (пункт 7.43).

4.67 Господарський суд при постановленні судового рішення керується не лише тими законодавчими та / або нормативно-правовими актами, на які посилаються сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).

4.68 Отже, за встановлених судами попередніх інстанцій обставин безпідставного звернення до гаранта і отримання ТОВ «Оператор ГТС України» грошової суми за гарантією відповідач зобов`язаний повернути позивачу сплачені гарантом кошти відповідно до статті 1212 ЦК України.

4.69 Колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли загалом правильного висновку про задоволення позову та стягнення заявленого розміру грошових коштів, але з урахуванням мотивів, викладених у цій постанові.

4.70 Доводи позивача, наведені у відзиві на касаційну скаргу, Суд бере до уваги у тій частині, яка узгоджується з викладеним у цій постанові.

4.71 Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішенні у відповідній частині або змінити рішення у відповідній частині, не передаючи справу на новий розгляд.

4.72 Згідно з частиною 4 статті 311 ГПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

4.73 За наведених обставин колегія суддів, виходячи з наданих процесуальним законом повноважень, вважає за необхідне змінити оскаржувані судові рішення у цій справі, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови, а в решті судові рішення залишити без змін.

4.74 Отже, Верховний Суд дійшов висновків, що касаційна скарга ТОВ «Оператор ГТС України») підлягає залишенню без задоволення з мотивів наведених вище; відповідно мотивувальні частини рішення та постанови у цій справі підлягають зміні та викладенню в редакції цієї постанови суду касаційної інстанції.

4.75 З огляду на висновок Верховного Суду про зміну мотивувальних частин оскаржуваних рішення і постанови із залишенням без змін їх резолютивних частин, згідно з приписами статті 129 ГПК України судовий збір, сплачений у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, покладається на скаржника.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 311, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 11.03.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.05.2024 у справі № 910/17814/23 змінити, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови.

3. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 11.03.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.05.2024 у справі № 910/17814/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий А. Ємець

Судді І. Бенедисюк

Т. Малашенкова