Ухвала

від 12.08.2024 по справі 904/5705/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

12 серпня 2024 року

м. Київ

cправа № 904/5705/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Булгакової І.В. (головуючої), Ємця А. А. та Малашенкової Т.М.,

розглянувши матеріали касаційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Бітекс" (далі - ТОВ "Бітекс") та

товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс Ойл Трейдінг" (далі - ТОВ "Альянс Ойл трейдінг")

на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 05.04.2024 та

ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 08.07.2024

за позовом: 1) ТОВ "Бітекс",

2) ТОВ "Альянс Ойл Трейдінг"

до: 1) товариства з обмеженою відповідальністю "Автострада гарант";

2) дочірнього підприємства "Авіком Рівне"

про визнання правочинів недійсними,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивачів: приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Русецька Оксана Олександрівна,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача-2: публічне акціонерне товариство "Укргазбанк",

ВСТАНОВИВ:

Від представника ТОВ "Бітекс" та ТОВ "Альянс Ойл Трейдінг" - адвоката Мальцева В.П. 24.07.2024 (через систему "Електронний суд") надійшла до Верховного Суду касаційна скарга, в якій скаржники просять скасувати ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 05.04.2024 (якою відмовлено у прийнятті до розгляду заяви позивачів про збільшення позовних вимог) та ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 08.07.2024 (про закриття апеляційного провадження), а справу № 904/5705/23 передати для продовження розгляду до суду першої інстанції.

За результатами розгляду матеріалів касаційної скарги в частині оскарження ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 05.04.2024 про відмову у прийнятті до розгляду заяви позивачів про збільшення позовних вимог Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

За змістом положень статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно пункту 2 частини першої статті 287 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 13, 14, 21, 25, 26, 28, 30 частини першої статті 255 цього Кодексу після їх перегляду в апеляційному порядку.

Тобто, чинним ГПК України передбачено можливість касаційного оскарження зазначеного в пункті 2 частини першої статті 287 названого Кодексу переліку ухвал суду першої інстанції лише після їх перегляду в апеляційному порядку.

Як свідчить зміст поданої касаційної скарги, скаржник просить скасувати ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 05.04.2024 (про відмову у прийнятті до розгляду заяви позивачів про збільшення позовних вимог), яка в апеляційному порядку по суті не переглядалася.

З урахуванням наведеного суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 05.04.2024 у цій справі, оскільки вона подана на судове рішення, яке не було переглянуте в апеляційному порядку, а, отже, не підлягає касаційному оскарженню.

Водночас, розглянувши матеріали касаційної скарги в частині оскарження ухвали Центрального апеляційного господарського суду від 08.07.2024 про закриття апеляційного провадження у цій справі, яка з урахуванням приписів пункту 3 частини першої статті 287 ГПК України може бути оскаржена в касаційному порядку, Суд дійшов висновку що скарга підлягає залишенню без руху з огляду на таке.

Відповідно до абзацу другого частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Приписами пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України визначено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено, підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

Абзацом третім пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України встановлено, що у разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у пунктах 2 і 3 частини першої статті 287 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

Зазначення суті порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права полягає в тому, що скаржник повинен у касаційній скарзі вказати, порушення яких конкретно норм матеріального та/або процесуального права припустився суд апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення, а також обґрунтування того, в чому саме полягає таке порушення або неправильне застосування і яким чином воно вплинуло на прийняття цього рішення.

Приписами частини третьої статті 311 ГПК України передбачено, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Отже, системний аналіз наведених положень ГПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої статті 287 ГПК України має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний абзац частини другої статті 287 ГПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

Натомість у поданій скарзі як на підставу касаційного оскарження скаржники посилаються на те, що при постановленні оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції не було враховано висновків Верховного Суду, викладених у постановах, які наведено у касаційній скарзі, що відповідає пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, тобто як для оскарження судового рішення, зазначеного у пунктах 1, 4 частини першої вказаної норми. Також скаржники зазначають, що оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню відповідно до частини шостої статті 310 цього Кодексу.

Однак подана касаційна скарга взагалі не містить посилання на підставу подання касаційної скарги, яка визначена відповідним абзацом статті 287 ГПК України, як для оскарження судових рішень, передбачених пунктами 2, 3 частини першої цієї ж норми (ухвала суду), а також належних обґрунтувань того, в чому саме полягало порушення або неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права (яких саме) під час постановлення оскаржуваної ухвали від 08.07.2024 про закриття апеляційного провадження, а Суд не наділений повноваженнями доповнювати касаційну скаргу міркуваннями, які скаржник не навів у її тексті.

Водночас Суд звертає увагу скаржника, що наведені окремі посилання на норми ГПК України у контексті доводів касаційної скарги, зокрема, щодо неврахування висновків Верховного Суду, не можуть автоматично ототожнюватись Судом з власної ініціативи як обґрунтування неправильного застосовування судами попередніх інстанцій саме усіх цих норм матеріального права без прямої вказівки на це скаржника.

Отже, наведена скаржником у касаційній скарзі підстава касаційного оскарження судового рішення, яка передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, не підпадає під правове регулювання підстав касаційного оскарження судових рішень, визначених у пункті 2 частини першої статті 287 ГПК України.

Крім того, посилання скаржників на частину шосту статті 310 ГПК України може бути підставою для скасування судового рішення, однак не є підставою касаційного оскарження судового рішення у розумінні частини другої статті 287 ГПК України.

З огляду на викладене скаржнику необхідно обґрунтувати неправильне застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права з посиланням на підставу подання касаційної скарги, визначену відповідним абзацом частини другої статті 287 ГПК України з огляду на предмет касаційного оскарження (ухвала суду).

Враховуючи, що скаргу подано без додержання вимог щодо змісту касаційної скарги, викладених у пункті 5 частини другої статті 290 ГПК України, суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без руху.

Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Отже, суд касаційної інстанції зазначає, що скаржникам необхідно усунути недоліки касаційної скарги, а саме:

- зазначити підставу для касаційного оскарження ухвали суду апеляційної інстанції від 08.07.2024, передбачену відповідним абзацом частини другої статті 287 ГПК України та належним чином обґрунтувати, у чому, на думку скаржника, полягало неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права (яких саме), що призвело до ухвалення незаконного судового рішення у даній справі.

Суд також вважає за необхідне звернути увагу скаржників на те, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто.

На підставі викладеного та керуючись статтями 174, 234, 287, 290, 292 293 ГПК України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

1. У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Бітекс" та товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс Ойл Трейдінг" в частині оскарження ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 05.04.2024 зі справи № 904/5705/23 відмовити.

2. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Бітекс" та товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс Ойл Трейдінг" в частині оскарження ухвали Центрального апеляційного господарського суду від 08.07.2024 зі справи № 904/5705/23 залишити без руху.

3. Надати товариству з обмеженою відповідальністю "Бітекс" та товариству з обмеженою відповідальністю "Альянс Ойл Трейдінг" строк для усунення недоліків касаційної скарги, який становить не більше 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху. Повідомити скаржника про можливість подати до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду документи про усунення недоліків через систему "Електронний суд" або поштою за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6.

4. Роз`яснити товариству з обмеженою відповідальністю "Бітекс" та товариству з обмеженою відповідальністю "Альянс Ойл Трейдінг", що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя І. Булгакова

Суддя А. Ємець

Суддя Т. Малашенкова