Рішення

від 30.07.2024 по справі 182/3106/22

НІКОПОЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 182/3106/22

Провадження № 2/0182/964/2024

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

30.07.2024 року м. Нікополь

Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Рунчевої О.В., секретаря Паламарчук П.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Нікополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Червоногригорівської селищної ради Нікопольського району Дніпропетровської області, третя особа: приватний нотаріус Нікопольського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Гульбандян Людмила Володимирівна про встановлення факту визнання батьківства, визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за заповітом, -

В С Т А Н О В И В:

02.08.2022 року позивач звернувся до Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області з даним позовом про встановлення факту визнання батьківства, визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за заповітом посилаючись на наступні обставини.

ІНФОРМАЦІЯ_1 в смт. Червоногригорівка Нікопольського району Дніпропетровської області помер батько позивача - ОСОБА_2 .

За життя ОСОБА_3 залишив заповіт, згідно якого усе своє майно заповідав своєму синові - ОСОБА_1 . Таким чином, він згідно зі ст.ст. 1233, 1234 ЦК України висловив своє волевиявлення та реалізував своє право на заповіт.

До складу спадщини входять:

а) 2 земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (пай № 59), розташовані на території Червоногргорівської селищної ради Нікопольського району Дніпропетровської області:

- земельна ділянка площею 5,870 га., кадастровий номер 1222955700-01-004-0026;

- земельна ділянка площею 0,220 га., кадастровий номер 1222955700-01-012-0124;

б) домоволодіння з господарчими спорудами, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач є єдиним спадкоємцем першої черги у порядку спадкування за заповітом. Крім нього інших спадкоємців немає.

24.09.2020 року, у встановлений законом строк, позивач звернувся до приватного нотаріуса Нікопольського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Гульбандян Людмили Володимирівни із заявою про видачу на його ім`я свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті батька - ОСОБА_2 . Була відкрита і зареєстрована спадкова справа за № 66273996. Проте у видачі свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_1 було відмовлено у зв`язку з тим, що в наданому позивачем свідоцтві про народження відсутній запис в графі «батько», тому між ним і померлим неможливо встановити факт родинних відносин, та надане роз`яснення про необхідність встановлення факту родинних відносин між позивачем та ОСОБА_2 для оформлення спадщини та отримання свідоцтва про право на спадщину за заповітом. У зв`язку з цим позивач вимушений звернутися до суду з вказаною заявою, оскільки іншим шляхом встановити факт родинних відносин з батьком неможливо.

Позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в Томаківському районі Дніпропетровської області. Його батьками були ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , але в свідоцтві про народження заповнена лише графа «мати». Графа «батько» не заповнена у зв`язку з тією обставиною, що батьки жили однією сім`єю без офіційної реєстрації шлюбу з 1965 року по день смерті матері - ІНФОРМАЦІЯ_3 . Але батько завжди визнавав позивача своїм сином, піклувався та виховував його. Про це знали всі мешканці селища. Все життя вони жили разом з батьком, а коли він став літньою людиною, про нього вже піклувався позивач та його дружина і діти.

Після смерті ОСОБА_2 позивач взяв на себе обов`язки з поховання.

З даних підстав позивач просить встановити факт, що померлий ОСОБА_2 є його рідним батьком та визнати за позивачем право власності на все спадкове майно після смерті батька в порядку спадкування за заповітом.

Ухвалою суду від 06.09.2022 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито загальне позовне провадження та по справі призначено підготовче судове засідання (а.с. 43-44).

Ухвалою суду від 12.02.2024 року закрито підготовче провадження по даній справі, призначено справу до судового розгляду по суті.

22.11.2023 року на адресу суду від голови Червоногригорівської селищної ради Нікопольського району Дніпропетровської області Прокопенка О.А. надійшла заява, згідно якої просить справу слухати без участі представника відповідача, рішення просить прийняти на розсуд суду у відповідності до вимог чинного законодавства (а.с.83-84).

07.08.2023 року на електронну адресу суду від приватного нотаріуса Гульбандян Л.В. надійшла заява, згідно якої повідомляє суд, що вона зупинила свою нотаріальну діяльність (а.с. 75).

Згідно з ч.1 ст.223 ЦПК України, неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

В судовому засіданні позивач підтримав свої позовні вимоги в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник позивача ОСОБА_5 підтримала позицію позивача та наполягала на задоволенні позову в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, суд приходить до наступного.

На підставі ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст.6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод», кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Як встановлено в судовому засіданні, позивач ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в Томаківському районі Дніпропетровської області, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 02.08.1967 року (а.с.16). В даному свідоцтві в графі «мати» зазначено - ОСОБА_4 , в графі «батько» - стоїть прочерк. Як пояснив позивач, його батьком є ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_4 в с. Навоз Рожищенського району Волинської області, що підтверджується копією паспорта (а.с.10). ОСОБА_2 не записаний батьком в свідоцтві про народження позивача, оскільки його батьки не перебували в офіційно зареєстрованому шлюбі, але фактично прожили однією сім`єю з 1965 року по день смерті матері позивача - ІНФОРМАЦІЯ_3 . Після смерті матері позивач продовжив проживати разом з батьком, а коли останній вже був похилого віку, ОСОБА_1 , його дружина та діти піклувались про батька та всіляко йому допомагали.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 23.03.2020 року (а.с.11). За життя він склав заповіт, згідно якого все своє майно, де б воно не було та з чого б не складалось, заповідав своєму синові - ОСОБА_1 . Заповіт посвідчений 05.12.2005 року секретарем виконкому Червоногригорівської селищної ради Нікопольської району Дніпропетровської області ОСОБА_6 , зареєстрований в реєстрі за № 710 (а.с.12).

Спадкове майно складається з: домоволодіння з господарчими спорудами, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , яке належало померлому на підставі свідоцтва про право власності на житловий будинок від 19.06.1987 року, № в реєстрі 13-7 (а.с.28); земельної ділянки площею 5,870 га., кадастровий номер 1222955700-01-004-0026, яка належала померлому на підставі державного акту серії ДП №049052 від 22.10.2004 року, виданого на підставі розпорядження голови Нікопольської районної державної адміністрації №662-р від 02.09.2004 року (а.с.48) та земельної ділянки площею 0.220 га., кадастровий номер 1222955700-01-012-0124, яка належала померлому на підставі державного акту серії ЯА №178800 від 25.10.2004 року, виданого на підставі розпорядження голови Нікопольської районної державної адміністрації №662-р від 02.09.2004 року (а.с.37).

Пунктом 3 постанови Пленуму Верховного суду України 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» визначено що, вирішуючи питання про те, якою нормою слід керуватися при розгляді справ цієї категорії, суди повинні виходити з дати народження дитини.

Так, при розгляді справ про встановлення батьківства щодо дитини, яка народилася до 1 січня 2004 року, необхідно застосовувати відповідні норми КпШС, беручи до уваги всі докази, що достовірно підтверджують визнання відповідачем батьківства, в їх сукупності, зокрема, спільне проживання й ведення спільного господарства відповідачем та матір`ю дитини до її народження, спільне виховання або утримання ними дитини.

Як вбачається в матеріалах справи, ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , а тому в даному випадку необхідно застосовувати відповідні норми КпШС.

Відповідно до ч.ч.2,3 ст.53 КпШС України, батьківство може бути встановлено у судовому порядку за заявою дитини по досягненню нею повноліття у випадку народження дитини у батьків, які не перебували в шлюбі, при відсутності спільної заяви батьків до органів ДРАЦС.

В ст. 53 КпШС України зазначено, що при встановленні батьківства суд бере до уваги спільне проживання та ведення спільного господарства матір`ю дитини і відповідачем до народження дитини, або спільне виховання чи утримання ними дитини, або докази, що з достовірністю підтверджують визнання відповідачем батьківства.

За змістом наведеної норми закону встановлення судом батьківства може мати місце в разі доведення хоча б однієї з зазначених обставин: спільного проживання та ведення спільного господарства матір`ю дитини і відповідачем, або спільне виховання чи утримання ними дитини або докази, що з достовірністю підтверджують визнання відповідачем батьківства.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.

В частині 2 цієї норми передбачено, що у судовому порядку можуть бути встановлені інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

В постанові Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» №5 від 31.03.1995 року зазначено, що визначений в ЦПК перелік фактів, які встановлюються судом, не є вичерпним. Суд може встановлювати й інші факти, що мають юридичне значення, наприклад, факти визнання батьківства щодо дітей, які народилися до 01.10.1968 року; батьківства; реєстрації батьківства; факти прийняття спадщини, встановлення місця відкриття спадщини та фактів володіння будівлею на праві приватної власності.

В пункті 15 вказаної постанови Пленуму ВСУ роз`яснено, що суд розглядає заяви про встановлення факту батьківства в разі смерті особи, яку заявник вважає батьком дитини, і вирішує їх з урахуванням обставин, передбачених ст. 53 Кодексу про шлюб та сім`ю України. Заяви про встановлення факту визнання батьківства щодо дитини, народженої до 01.10.1968 року, розглядаються судом у випадках, коли померла особа визнавала себе батьком дитини до цієї дати. Заяви про встановлення фактів батьківства розглядаються судом, якщо у свідоцтві про народження певна особа не вказана батьком дитини (наприклад, відповідно до ч.2 ст.55 Кодексу про шлюб та сім`ю України запис про батька дитини проведено за вказівкою матері, яка не перебувала у шлюбі, або ж такий запис зовсім відсутній) і можуть бути подані матір`ю, опікуном чи піклувальником дитини, чи самою дитиною після досягнення повноліття.

Як зазначено в п. 13 Постанови Пленуму ВСУ від 12.06.1998 року №16 «Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім`ю України», яка була діючою на час дії КпШС України, згідно зі ст. 53 КпШС підставою для встановлення батьківства (факту батьківства) може бути не сам по собі факт біологічного походження дитини, а фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері й особи, яку та вважає батьком дитини, ведення ними спільного господарства до народження останньої, або спільне її виховання чи утримання, або ж докази, що достовірно підтверджують визнання особою батьківства.

Спільне проживання та ведення спільного господарства в зазначених випадках може підтверджуватись наявністю обставин, характерних для сімейних відносин (проживання в одному житловому приміщенні, спільне харчування, спільний бюджет, взаємне піклування, придбання майна для спільного користування тощо).

У відношенні дітей, які народились до 01.10.1968 року від осіб, що не перебувають між собою в шлюбі, батьківство може бути встановлено за спільною заявою матері дитини і особи, яка визнає себе батьком дитини. В разі смерті особи, на утриманні якої перебувала дитина, і яка визнавала себе батьком дитини, факт визнання нею батьківства може бути встановлений в судовому порядку. На підставі спільної заяви батьків або рішення суду про встановлення факту визнання батьківства проводиться відповідна реєстрація в органах запису актів громадянського стану з внесенням запису про батька у свідоцтво про народження.

Згідно з ч.2 ст.315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст.130 СК України у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір`ю дитини, факт його батьківства може бути встановлений за рішенням суду.

Так, факт визнання свого батьківства ОСОБА_2 по відношення до свого сина ОСОБА_1 підтверджується наданими письмовими доказами, чисельними спільними фотографіями та показами свідків.

Як вбачається в матеріалах справи, в своєму заповіті, складеному 05.12.2005 року, ОСОБА_2 зазначає, що все майно заповідає своєму синові - ОСОБА_1 . Крім того, в матеріалах справи наявний акт про підтвердження факту проживання від 28.08.2020 року, складений секретарем Червоногригорівської селищної ради, згідно якого ОСОБА_1 з 1970 року проживає за адресою: АДРЕСА_2 разом з батьком ОСОБА_2 до дня смерті батька (а.с.19). Згідно довідки про спільне проживання громадян на день смерті одного з них, наданої головним спеціалістом з реєстрації місця проживання ОСОБА_7 , за адресою по АДРЕСА_2 на день смерті ОСОБА_2 , разом з ним були також зареєстровані ОСОБА_1 - син, ОСОБА_8 - невістка, ОСОБА_9 - онук (а.с.20).

Довідкою №387 від 23.03.2020 року, наданою секретарем виконкому Валентиною Науменко , підтверджується факт поховання ОСОБА_2 , яким помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 за власний рахунок (а.с.21).

Довідкою №788 від 09.10.2020 року підтверджується факт здійснення догляду за ОСОБА_2 дружиною позивача ОСОБА_8 , та отримання нею компенсації, як непрацюючій особі, яка здійснює догляд за особою, яка досягла 80 років (а.с.22).

В матеріалах справи наявні спільні фотографії ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з дитинства позивача, з його весілля та інших свят.

Крім того, свідок ОСОБА_11 в судовому засідання пояснив, що ОСОБА_1 є його другом з дитинства, вони разом росли, спілкувались, ходили один до одного в гості. Померлий ОСОБА_2 дуже любив позивача, називав його синок, виховував і піклувався про нього, визнавав себе його батьком.

Свідок ОСОБА_12 пояснила суду, що вона сусідка позивача, мешкають на одній вулиці вже багато років, знає їх родину давно. Всі в селі знали, що позивач є сином померлого ОСОБА_3 , вони разом мешкали, він його виховував. Позивач продовжив піклуватись про батька після смерті матері, коли той вже був похилого віку. Вона і не знала, що батьки ОСОБА_1 не перебували в зареєстрованому шлюбу, всі сприймали їх як одну родину.

Свідок ОСОБА_8 надала суду покази, в яких зазначила, що вона є дружиною позивача з 23.04.1988 року. З того часу вони мешкали разом з батьками чоловіка за адресою: АДРЕСА_2 . ОСОБА_3 визнавав себе батьком позивача, називав його сином, дуже його любив. Вона здійснювала догляд за батьком позивача, коли той вже був похилого віку. Після смерті ОСОБА_2 , вони разом з чоловіком взяли на себе всі витрати по похованню батька.

Свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні пояснив, що позивач є його зведеним братом по лінії матері. Мати позивача, ОСОБА_4 , вдруге одружилась з ОСОБА_2 , але шлюб офіційно не зареєстрували. В 1967 році у них народився син - ОСОБА_14 , позивач по справі. Він жив разом з батьками в буд. АДРЕСА_2 . ОСОБА_2 визнавав позивача сином, виховував. Позивач, в свою чергу, доглядав батька в старості, поховав його після смерті.

Таким чином, дослідивши надані позивачем докази, вислухавши свідків, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині встановлення факту батьківства підлягають задоволенню.

У встановлений законом строк позивач звернувся до приватного нотаріуса Нікопольського районного нотаріального округу Гульбандян Л.В. із заявою про видачу свідоцтва про право власності на спадщину після смерті батька, але йому було відмовлено, оскільки для оформлення спадщини за заповітом необхідно встановити факт родинних відносин між спадкодавцем та спадкоємцем. Даний факт викладений у постанові про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 24.09.2020 року (а.с.15).

Згідно роз`яснення п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо твердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину та інше.

Встановлення факту родинних відносин з померлим має для позивача юридичне значення, оскільки надасть можливість реалізувати його право на отримання спадщини.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Відповідно до ст.321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права або обмежений в його здійсненні.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно дост.1222 ч.1 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народженні живими після відкриття спадщини.

Згідно ст.ст.1220-1221,1223 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Згідно ч. 1 ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою, і саме з нього виникає право на спадкування, а місцем відкриття - є останнє місце проживання спадкодавця.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно роз`яснень, викладених у пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Виходячи з того, що нотаріусом відмовлено позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину, інших спадкоємців після смерті ОСОБА_2 не встановлено, а позивач спадщину прийняв фактично, постійно проживаючи разом з батьком за однією адресою до дня смерті спадкодавця, позовні вимоги щодо визнання за позивачем права власності на спадкове майно, належне його батькові, в порядку спадкування за заповітом суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.1218,1220-1221,1223, 1296 ЦК України, ст.ст. 7, 10, 12, 13, 76, 81, 263-265 , 315 ЦПК України, ст.ст.53,55 КпШС України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Червоногригорівської селищної ради Нікопольського району Дніпропетровської області, третя особа: приватний нотаріус Нікопольського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Гульбандян Людмила Володимирівна про встановлення факту визнання батьківства, визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за заповітом - задовольнити.

Встановити факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 є рідним сином ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , уродженця с. Навоз, Рожищенського району, Волинської області, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , право власності на спадкове майно, яке складається з:

- земельної ділянки, площею 5.870 га., кадастровий номер 1222955700-01-004-0026 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ДП №049052, виданого 22.10.2004 року на підставі розпорядження голови Нікопольської районної державної адміністрації №662-р від 02.09.2004 року;

- земельної ділянки, площею 0.220 га., кадастровий номер 1222955700-01-012-0124 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА №178800, виданого 25.10.2004 року на підставі розпорядження голови Нікопольської районної державної адміністрації №662-р від 02.09.2004 року;

- житлового будинку літера «А», загальною площею 74,5 кв.м., житловою площею 45,7 кв.м., допоміжною площею - 28,8 кв.м. з господарськими будівлями та спорудами (літня кухня літера «Б», сарай літера «В», підвал літера «Г», вбиральня літера «Д», душ літера «Е», навіс літера «Ж», навіс літера «И», спорудження 1-5,І, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , згідно зі свідоцтвом про право власності на житловий будинок АДРЕСА_3 , виданого на підставі рішення виконкому Червоногригорівської селищної ради №48 від 11.06.1987 року, в порядку спадкування за заповітом після смерті батька ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його повного складення.

Суддя: О. В. Рунчева