Постанова

від 02.11.2010 по справі 2-а-1657/10

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

                                  Справа N 2а-1657/10

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2010 року   Приморський районний суд м. Одеси у складі:

Головуючого – судді Нікітіної С.Й.

при секретарі – Віноградовій І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, у м. Одесі, справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий центр “Середньофонтанський” до Одеської міської ради та Виконавчого комітету Одеської міської ради про  визнання незаконними та скасування окремих положень нормативно-правового акту органу місцевого самоврядування,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ “ТЦ “Середньофонтанський” звернулось з адміністративним позовом до Одеської міської ради та Виконавчого комітету Одеської міської ради про  визнання незаконними та скасування пунктів 1.5, 1.7, 2.1, 6.9 Положення про збір за припаркування автотранспорту, затвердженого Рішенням Одеської міської ради № 1717-XXIV від 26.09.2003 р. “Про нову редакцію Положення про збір за припаркування автотранспорту”, в частині покладення на осіб, що здійснюють паркування службового автотранспорту та транспорту клієнтів на території земельних ділянок, належних їм на праві власності, обов’язку щодо укладення договору на експлуатацію службових парковок та щодо сплати збору за припаркування автотранспорту до бюджету м. Одеси, пунктів 3.14, 5.3 Положення про порядок організації паркування автотранспортних засобів на території міста Одеси, затвердженого Рішенням Виконавчого комітету Одеської міської ради № 310 від 11.04.2001 р., в частині покладення на осіб, що здійснюють паркування службового автотранспорту та транспорту клієнтів на території земельних ділянок, належних їм на праві власності, обов’язку щодо укладення договору на експлуатацію службових парковок та щодо сплати збору за припаркування автотранспорту до бюджету м. Одеси та Рішення  Виконавчого комітету Одеської міської ради № 17 від 02.02.2010 р. в частині включення до затвердженої Дислокації місць паркування та стоянок автотранспортних засобів території за адресою пров. Семафорний, 4.

Позовні вимоги були обґрунтовані тим, що вказані положення нормативно-правових актів органів місцевого самоврядування в м. Одесі, на думку позивача:

- суперечать приписам актів податкового законодавства України, оскільки розширюють та доповнюють вичерпний перелік платників збору за припаркування автотранспорту, встановлений актами податкового законодавства, та неправомірно покладають обов’язок зі сплати збору за припаркування автотранспорту на підприємства, установи та організації, які здійснюють безкоштовне паркування службового автотранспорту та транспорту клієнтів на території належних їм на праві власності земельних ділянок;

- суперечать приписам цивільного та господарського законодавства України щодо порядку укладення цивільних та господарських договорів, оскільки неправомірно  покладають на осіб, які утримують службові парковки на території власних земельних ділянок, прямо не передбачений законом обов’язок укладати договори на експлуатацію службових парковок;

- суперечать приписам цивільного та земельного законодавства України щодо гарантій та захисту прав власників землі, оскільки неправомірно поклали на власників земельних ділянок прямо не передбачений законом обов’язок укладати договори на експлуатацію службових парковок та сплачувати збір за припаркування автотранспорту;

- порушують гарантовані і охоронювані законом права позивача як власника землі, оскільки територія належної позивачу на праві власності земельної ділянки була неправомірно включена до дислокації місць паркування та стоянок автотранспортних засобів.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав та просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідачів в судовому засіданні позов не визнала і просила у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, мотивуючи це тим, що оскаржувані положення нормативно-правових актів органів місцевого самоврядування в м. Одесі були прийняті на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, носять законний характер та не порушують гарантовані і  охоронювані законом права позивача.

Зокрема, на думку представника відповідачів, позивач в розумінні чинного законодавства є платником збору за припаркування автотранспорту та зобов’язаний укласти договір на експлуатацію службових парковок.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідачів, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий центр “Середньофонтанський” підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Судом було встановлено, що 11.04.2001 р. Виконавчим комітетом Одеської міської ради було прийняте Рішення № 310, яким було затверджено Положення про порядок організації паркування автотранспортних засобів на території міста Одеси, пункти 3.14, 5.3 якого поклали на осіб, що здійснюють паркування службового автотранспорту та транспорту клієнтів, в тому числі, на території земельних ділянок, належних їм на праві власності, обов’язок щодо укладення договору на експлуатацію службових парковок та щодо сплати збору за припаркування автотранспорту до бюджету м. Одеси.

Аналогічний обов’язок був також передбачений пунктами 1.5, 1.7, 2.1, 6.9 Положення про збір за припаркування автотранспорту, затвердженого Рішенням Одеської міської ради № 1717-XXIV від 26.09.2003 р. “Про нову редакцію Положення про збір за припаркування автотранспорту”.

Судом також було встановлено, що ТОВ “ТЦ “Середньофонтанський” є власником земельної ділянки площею 3,8978 га, кадастровий номер 5110137500:40:005:0014, розташованої за адресою м. Одеса, пров. Семафорний, 4, з цільовим призначенням – для будівництва, подальшої експлуатації та обслуговування багатофункціонального торговельно-виставкового і готельного комплексу.

Право власності позивача на вказану земельну ділянку підтверджується державним актом на право власності на землю від 26.02.2004 р. серія ОД № 059851, оформленим на ВАТ “Одеський завод Автоагрегат”, правонаступником якого є позивач. Факт правонаступництва підтверджується статутом ТОВ “ТЦ “Середньофонтанський”.

Рішенням  Виконавчого комітету Одеської міської ради № 17 від 02.02.2010 р. територія належної позивачу земельної ділянки була включена до Дислокації місць паркування та стоянок автотранспортних засобів.

Стаття 19 Конституції України проголошує, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 4 Закону України “Про місцеве  самоврядування в Україні”, місцеве самоврядування в Україні здійснюється, в тому числі, на принципі законності.

Відповідно до статті  24 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”,  органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Згідно зі статтею 4 Закону України “Про систему оподаткування” платниками податків і зборів (обов'язкових платежів) є юридичні і фізичні особи, на яких згідно з законами України покладено обов'язок сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі).

Відповідно до статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про місцеві податки і збори” платниками збору за парковку автотранспорту є юридичні особи та громадяни, які паркують автомобілі в спеціально обладнаних або відведених для цього місцях. Збір за парковку автотранспорту сплачується водіями на місці парковки.

Отже, покладення обов’язку щодо сплати збору за парковку автотранспорту на будь-яких інших осіб, прямо не зазначених у статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про місцеві податки і збори”, законом не передбачено.

Постанова Кабінету Міністрів України № 1342 від 03.12.2009 р. “Про затвердження Правил паркування транспортних засобів” також не передбачає включення підприємств, установ та організації, що здійснюють паркування службового автотранспорту та транспорту клієнтів на власній території, до числа платників збору за парковку автотранспорту.

Стаття 2 Закону України “Про плату за землю” проголошує, що використання землі в Україні є платним і закріплює обов’язок власників земельних ділянок сплачувати земельний податок в порядку та в розмірах, передбачених цим законом.  Обов’язок власників земельних ділянок сплачувати будь-які інші податки чи збори (обов’язкові платежі) у зв’язку із володінням та користуванням належними їм земельними ділянками законом не передбачений.

Таким чином, поклавши обов’язок щодо  сплати збору за парковку автотранспорту на підприємства, установи та організації, які здійснюють паркування службового автотранспорту та транспорту клієнтів на території, прилеглій до своїх офісів, об’єктів торгівлі та сфери послуг (в тому числі, на території земельних ділянок, належних таким підприємствам, установам, організаціям на праві власності), що передбачено оскаржуваними нормативно-правовими актами органів місцевого самоврядування у м. Одесі, відповідачі вийшли за межі наданих їм законом повноважень.

Відповідно до статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до частини 3 статті 179 Господарського кодексу України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Обов’язок суб’єкта господарювання укладати будь-який договір з будь-яким контрагентом (в тому числі, договір на експлуатацію службових парковок) за відсутності хоча б однієї з підстав, передбачених частиною 3 статті 179 Господарського кодексу України, законом не передбачений.

Таким чином, покладення обов’язку щодо укладення договору на експлуатацію службових парковок на підприємства, установи та організації, які утримують службові парковки, що передбачено оскаржуваними нормативно-правовими актами органів місцевого самоврядування у м. Одесі, є грубим порушенням вимог закону.

Стаття 41 Конституції України проголошує, що кожен має право безперешкодно  володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, та закріплює принцип непорушності права приватної власності.

Відповідно до статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Діяльність власника може бути обмежена лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно зі статтею 90 Земельного кодексу України власники земельних ділянок мають право самостійно господарювати на землі.

Відповідно до статті 154 Земельного кодексу України органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування без рішення суду не мають права втручатись у здійснення власником повноважень щодо володіння, користування і розпорядження належною йому земельною ділянкою або встановлювати непередбачені законодавчими актами додаткові обов'язки чи обмеження.

Стаття 19 Конституції України проголошує, що правовий порядок в Україні грунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Таким чином, поклавши на власників земельних ділянок (тобто, в тому числі, на позивача) прямо не передбачений законом обов’язок укладати договори на експлуатацію службових парковок та сплачувати збір за припаркування автотранспорту, а також включивши територію належної позивачу на праві власності земельної ділянки до Дислокації місць паркування та стоянок автотранспортних засобів, відповідачі в своїх оскаржуваних нормативно-правових актах вийшли за межі наданих їм законом повноважень, чим порушили гарантовані та охоронювані законом права позивача.

Відповідно до статті 59 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

На підставі викладеного, керуючись ст. 59 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, ст.ст. 2, 87, 94 159-163, 184-186, 254 КАС України , суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ТОВ “ТЦ “Середньофонтанський” до Одеської міської ради та Виконавчого комітету Одеської міської ради про  визнання незаконними та скасування окремих положень нормативно-правових актів органів місцевого самоврядування задовольнити в повному обсязі.

Визнати незаконними та скасувати пункти 1.5, 1.7, 2.1, 6.9 Положення про збір за припаркування автотранспорту, затвердженого Рішенням Одеської міської ради № 1717-XXIV   від 26.09.2003 р. “Про нову редакцію Положення про збір за припаркування автотранспорту”, в частині покладення на осіб, що здійснюють паркування службового автотранспорту та транспорту клієнтів на території земельних ділянок, належних їм на праві власності, обов’язку щодо укладення договору на експлуатацію службових парковок та щодо сплати збору за припаркування автотранспорту до бюджету м. Одеси.

Визнати незаконними та скасувати пункти 3.14, 5.3 Положення про порядок організації паркування автотранспортних засобів на території міста Одеси, затвердженого Рішенням Виконавчого комітету Одеської міської ради № 310 від 11.04.2001 р., в частині покладення на осіб, що здійснюють паркування службового автотранспорту та транспорту клієнтів на території земельних ділянок, належних їм на праві власності, обов’язку щодо укладення договору на експлуатацію службових парковок та щодо сплати збору за припаркування автотранспорту до бюджету м. Одеси.

Визнати незаконним та скасувати Рішення  Виконавчого комітету Одеської міської ради № 17 від 02.02.2010 р. в частині включення до затвердженої Дислокації місць паркування та стоянок автотранспортних засобів території за адресою пров. Семафорний, 4.

 Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом 10 днів з дня проголошення Постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя