Ухвала

від 12.08.2024 по справі 463/6974/24

ЛИЧАКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа №463/6974/24

Провадження №1-кс/463/6094/24

УХВАЛА

про накладення арешту

12 серпня 2024 року місто Львів

Слідча суддя Личаківського районного суду м. Львова ОСОБА_1 , з участюсекретаря судовогозасідання ОСОБА_2 ,розглянувши клопотанняслідчого СВЛьвівського районногоуправління поліції№1ГУ НПу Львівськійобласті ОСОБА_3 ,погоджене зпрокурором Галицькоїокружної прокуратуриміста Львова ОСОБА_4 ,про накладенняарешту вкримінальному провадженні,внесеному доЄдиного реєструдосудових розслідуваньза №12023141360003180від 10.11.2023за ознакамикримінального правопорушення,передбаченогоч. 4 ст. 190 КК України,

встановила:

Слідчий СВЛьвівського районногоуправління поліції№1ГУ НПу Львівськійобласті ОСОБА_3 звернувся дослідчого суддіз клопотанняму кримінальномупровадженні,внесеному доЄдиного реєструдосудових розслідуваньза №12023141360003180від 10.11.2023за ознакамикримінального правопорушення,передбаченогоч. 4 ст. 190 КК України, про накладення арешту.

В обґрунтуванняклопотання слідчийпокликався нате,що слідчимвідділенням Львівськогорайонного управлінняполіції №1ГУ НПу Львівськійобласті проводитьсядосудове розслідування вкримінальному провадженні №12023141360003180від 10.11.2023за ознакамикримінального правопорушення,передбаченогоч. 4 ст. 190 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що 02.12.2023 до Львівського РУП №1 ГУНП у Львівській області з лінії «102» надійшло колективне звернення, про те, що за адресою: АДРЕСА_1 , виникла конфліктна ситуація, яка полягала в тому, що інвестори, на виконання відповідних договорів, оплатили вартість квартир, проте забудовник не з`являться, жодне будівництво не ведеться. Котлован не виритий, забудовник не зв`язок не виходить, вимоги інвесторів про повернення коштів не виконуються.

Беручи доуваги вищевикладене,слідчим СВЛьвівського районногоуправління поліції№1ГУНП уЛьвівській областілейтенантом поліції ОСОБА_3 ,на підставіухвали слідчогосудді Личаківськогорайонного судум.Львова ОСОБА_5 від 25.07.2024,06.08.2024проведено санкціонованийобшук заадресою: АДРЕСА_2 ,за результатамиякого буловиявлено тавилучено: мобільний телефон марки «iPhone 15» чорного кольору, в прозорому чохлі, із sim-карткою мобільного оператора «Водафон» з абонентським номером телефону НОМЕР_1 , IMEI НОМЕР_2 , IMEI2 НОМЕР_3 , який поміщено у спецпакет НПУ № PSP1260993; документи на 19-ох аркушах з наявними підписами ОСОБА_6 та посвідчення №2/1/5/24, які упаковано у спецпакет НПУ №3492460.

В подальшому, слідчим слідчого відділу Львівського РУП №1 ГУНП у Львівській області прийнято рішення про визнання вказаних матеріальних об`єктів речовими доказами, про що винесено відповідну постанову.

Дана документація, наддасть можливість отримати важливі докази, постійний доступ до них, з метою використання їх під час доказування та в подальшому для призначення почеркознавчої експертиз. Враховуючи вищевикладене, оскільки потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, а також, з метою запобігання можливості приховування, пошкодження, знищення, відчуження згаданих речей виникла необхідність у накладені арешту.

Відповідно до ч. 1 ст. 172 КПК України клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.

В судове засідання слідча СВ Львівського районного управління поліції №1 ГУ НП у Львівській області ОСОБА_7 та прокурор ОСОБА_4 не прибули, присутність власника майна не забезпечили, подали клопотання про розгляд клопотання про арешт майна за їх відсутності.

Проте неприбуття слідчого, прокурора та власника майна не перешкоджає розгляду клопотання відповідно до ст. 172 КПК України.

Згідно з ч. 4 ст. 107 КПК України фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадженняпід часрозгляду питаньслідчим суддею,крім вирішенняпитання пропроведення негласнихслідчих (розшукових)дій,та в суді під час судового провадження є обов`язковим. У разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов наступних висновків.

Згідно з п. 7 ч. 2 ст.131КПК України заходом забезпечення кримінального провадження є арешт майна.

В свою чергу, порядок застосування заходів забезпечення кримінального провадження і зокрема арешту майна визначений положеннями Глав 10 та 17 КПК України.

Відповідно до ч. 1 ст.170КПК України арештом майнає тимчасове,до скасуванняу встановленомуцим Кодексомпорядку,позбавлення заухвалою слідчогосудді абосуду правана відчуження,розпорядження та/абокористування майном,щодо якогоіснує сукупністьпідстав чирозумних підозрвважати,що воноє доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно з ч. 2, 3 ст.170КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів, спеціальної конфіскації, конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Як вбачаєтьсяз витягуз ЄРДР,10.11.2023до ЄРДРза №12023141360003180внесено відомостіпро вчинення кримінального правопорушення,передбаченогоч.4ст.190КК України /а.с. 4/.

Слідчим суддею встановлено, що підставою для внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань стало те, що ОК ЖБК «Квіткове місто» не отримував дозвіл на будівництво багатоквартирного житлового будинку 2-ї та 3-ї (відповідно 12-ї та 13-ї на генплані) секції, однак впродовж даного періоду здійснювалося незаконне укладення договорів про сплату внесків у обслуговуючий кооператив «Житлово-будівельний кооператив «Карпатський замок», що є порушенням ч. 1 ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Також слідчим суддею встановлено, що слідчим СВ Львівського районного управління поліції №1 ГУНП у Львівській області лейтенантом поліції ОСОБА_3 , на підставі ухвали слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова ОСОБА_5 від 25.07.2024, 06.08.2024 проведено санкціонований обшук за адресою: АДРЕСА_2 , за результатами якого було виявлено та вилучено: мобільний телефон марки «iPhone 15» чорного кольору, в прозорому чохлі, із sim-карткою мобільного оператора «Водафон» з абонентським номером телефону НОМЕР_1 , IMEI НОМЕР_2 , IMEI2 НОМЕР_3 , який поміщено у спецпакет НПУ № PSP1260993; документи на 19-ох аркушах з наявними підписами ОСОБА_6 та посвідчення №2/1/5/24, які упаковано у спецпакет НПУ №3492460 /а.с. 5-13/.

Відповідно до ч. 7 ст. 236 КПК України при обшуку слідчий, прокурор має право, зокрема, оглядати і вилучати документи, тимчасово вилучати речі, які мають значення для кримінального провадження. Вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.

В силу вимог ч. 1 ст. 167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення, або його спеціальну конфіскацію в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 168 КПК України, тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду. Тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп`ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку для вивчення фізичних властивостей, які мають значення для кримінального провадження, здійснюється лише у разі, якщо вони безпосередньо зазначені в ухвалі суду.

Забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп`ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об`єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту.

У разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено (абз. 2 ч. 5 ст. 171 КПК України).

Сукупний аналіз вищезазначених норм кримінального процесуального законодавства вказує на те, що статус тимчасово вилученого майна набуває усе майно, вилучене під час обшуку, незалежно від того чи надавався слідчим суддею дозвіл на його відшукання, оскільки фактично відбувається обмеження права особи щодо можливості володіти, користуватися та розпоряджатися усім майном, яке вилучається. Крім того, задля запобігання непомірного втручання у право власності особи законодавцем передбачено строк, протягом якого слідчий чи прокурор має звернутися із клопотанням про застосування заходу забезпечення у вигляді арешту майна відносно тимчасово вилученого під час обшуку майна, інакше таке майно негайно повертається особі, в якої воно вилучалося.

Дозвіл на відшукання певних речей, який надається слідчим суддею, не створює умов для їх автоматичного арешту. Натомість, вилучення речей, щодо яких надано дозвіл на відшукання, та як наслідок набуття такими речами статусу тимчасово вилученого майна, відбувається виключно за наявності достатніх підстав вважати, що вони: 1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом; 4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено (ч. 2 ст. 167 КПК України).

Дотримання умов, за яких майно набуває статусу тимчасово вилученого, відповідає вимогам ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до яких будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який створює таке обмеження, повинен мати належні правові підстави для його здійснення.

Набуття вилученими речами статусу тимчасово вилученого майна створює правові підстави задля перевірки наявності відповідних фактичних обставин для його вилучення та утримання у сторони обвинувачення.

Крім того, вимогами ч. 1 ст. 100 КПК України закріплено, що речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160-166, 170-174 цього Кодексу.

Таким чином, все майно, вилучене під час обшуку, має статус тимчасово вилученого майна безвідносно того чи надавався слідчим суддею дозвіл на його відшукання. З метою ж недопущення необґрунтованого обмеження права власності особи під час кримінального провадження законодавцем визначений строк, у межах якого слідчий/прокурор зобов`язані звернутись із клопотанням про його арешт. Або ж у іншому випадку якнайшвидше повернути таке майно власнику.

В свою чергу, внаслідок арешту майна на підставі судового рішення правовий режим вилученого майна із режиму «тимчасово вилучене майно» трансформується у «арештоване майно» із відповідною правовою підставою, визначеною ч. 2 ст. 170 КПК України (як речовий доказ, предмет спеціальної конфіскації, конфіскації або майно, що може бути предметом відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення).

Постановою слідчого СВ Львівського РУП №1 ГУ НП у Львівській області ОСОБА_3 про визнання предметів речовими доказами та визначення місця їх зберігання від 06.08.2024 вказані речі визнано речовими доказами в кримінальному провадженні №12023141360003180 від 10.11.2023 /а.с. 14/.

Таким чином, арешт майна, що ініціюється слідчим, необхідний з метою забезпечення збереження речових доказів, а завданням арешту майна у даному випадку є запобігання можливості його приховування, пошкодження, знищення, відчуження. У разі повернення майна власникові (користувачеві) речові докази та сліди на них можуть бути втрачені, що може перешкодити проведенню всебічного та повного досудового розслідування в даному кримінальному провадженні.

Накладення арешту на вилучене майно має важливе значення, зокрема, надасть можливість використати вказане майно як доказ у кримінальному провадженні, вилучене майно саме по собі або в сукупності з іншими речами та документами має суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні, забезпечить проведення необхідних експертиз (в тому числі почеркознавчої). Є достатні підстави вважати, що вилучене майно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

На підставі вищенаведеного слідча суддя, дослідивши наявні в матеріалах справи дані та врахувавши правові підстави для накладення арешту на майно, а також те, що вищевказане майно визнано речовим доказом, з метою запобігання можливості його приховування, пошкодження, знищення, відчуження, з урахуванням зазначених положень діючого КПК України дійшов обґрунтованого висновку про можливість задоволення клопотання та накладення арешту на майно, яке вилучено 06.08.2024 під час санкціонованого обшуку.

Таким чином, на виконання вимог ч. 1 ст.173КПК України слідчий довів необхідність накладення арешту на вищевказане майно.

Відтак слідча суддя дійшла висновку, що клопотання слідчого про накладення арешту підлягає до задоволення.

Одночасно слід роз`яснити власнику чи володільцю майна, що ч. 2 ст.174КПК України передбачено, що арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Керуючись ст. 40, 131, 132, 167, 168, 170-173, 309 КПК України, слідча суддя

постановила:

Клопотання слідчогоСВ Львівськогорайонного управлінняполіції №1ГУ НПу Львівськійобласті ОСОБА_3 ,погоджене зпрокурором Галицькоїокружної прокуратуриміста Львова ОСОБА_4 ,про накладенняарешту вкримінальному провадженні,внесеному доЄдиного реєструдосудових розслідуваньза №12023141360003180від 10.11.2023за ознакамикримінального правопорушення,передбаченогоч. 4 ст. 190 КК України, задовольнити.

Накласти арешт на мобільний телефон марки «iPhone 15» чорного кольору, в прозорому чохлі, із sim-карткою мобільного оператора «Водафон» з абонентським номером телефону НОМЕР_1 , IMEI НОМЕР_2 , IMEI2 НОМЕР_3 , який поміщено у спецпакет НПУ № PSP1260993; документи на 19-ох аркушах з наявними підписами ОСОБА_6 та посвідчення №2/1/5/24, які упаковано у спецпакет НПУ №3492460, які вилучено 06.08.2024 в ході обшуку за адресою: АДРЕСА_2 , що полягає у позбавленні права на відчуження, розпорядження та користування зазначеним майном.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Виконання ухвали доручити слідчому СВ Львівського районного управління поліції №1 ГУ НП у Львівській області ОСОБА_3 .

Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Слідча суддя ОСОБА_1