Ухвала

від 09.08.2024 по справі 464/2834/21

СИХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа №464/2834/21

пр № 4-с/464/26/24

УХВАЛА

06 серпня 2024 року м. Львів

Сихівський районний суд м. Львова

в складі: головуючої судді Сабари Л.В.,

секретаря судового засідання Варениці Р.Б.,

за участю: скаржника ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові скаргу ОСОБА_1 на дії державних виконавців Залізничного відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у виконавчому провадженні №71615192,

встановив:

стягувач ОСОБА_1 звернувся до суду з скаргою на дії державних виконавців, в якій просить визнати оскаржувані рішення, дії суб`єктів оскарження неправомірними, зобов`язати державного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника), а саме: визнати незаконними дії державних виконавців щодо стягнення податків з суми за постановою Верховного Суду від 08.03.2023 у справі №464/2834/21, скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження №71615192, у зв`язку із невиконанням рішення суду, зобов`язати виконати постанову Верховного Суду від 08.03.2023 у справі №464/2834/21 (пр. №61-8823св22) в повному обсязі відповідно до ст. 129-1 Конституції України.

Доводи скарги обґрунтовані тим, що на виконанні Залізничного відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебуває виконавче провадження №71615192 з примусового виконання виконавчого листа №464/2834/21, виданого 06.04.2023 Сихівським районним судом м. Львова, про стягнення з Державного авіапідприємства «Львівські авіалінії» на користь ОСОБА_1 заборгованості за заробітною платою з урахуванням компенсації втрати частини доходів у звязку з порушенням строків їх виплати у розмірі 90 120,11 грн. Так, 28.11.2023 державним виконавцем прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження, якою визначено, що виконавчий документ фактично виконано у зв`язку із чим виконавче провадження слід закінчити. Разом з тим, з вказаним рішенням державного виконавця стягувач не погоджується, оскільки в межах виконавчого провадження постанову Верховного Суду від 08.03.2024 у справі №464/2834/21 виконано не в повному обсязі. Таким чином, вважає рішення державного виконавця неправомірним, у зв`язку із чим просить скаргу задовольнити.

Заявник в судовому засіданні скаргу підтримав, просив суд таку задовольнити в повному обсязі.

Інші учасники розгляду скарги судове засідання не з`явились, повідомлені належним чином, причин неявки суду не повідомили.

Відповідно до ч. 2 ст. 450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Заслухавши пояснення заявника, дослідивши матеріали скарги, суд приходить до висновку про те, що така підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України визначено принцип обов`язковості судових рішень.

В силу ст. 129 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

У відповідності до ч. ч. 1, 2 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України «Про виконавче провадження» випадках - на приватних виконавців.

Законом України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених Законом України «Про виконавче провадження», іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Згідно з ч. 1 ст. 18 «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

При цьому,ч.2вказаної нормизакріплено,що виконавець,посеред іншого, зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Зокрема, в силу ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, як виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Згідно ч.1ст.4вищевказаного Законупередбачено,що увиконавчому документізазначаються,в томучислі, резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень.

Відповідно доп.9ч.1ст.39Закону України«Про виконавчепровадження» виконавчепровадження підлягаєзакінченню уразі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Згідно зі ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно ч. 2 ст. 451 ЦПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Судом встановлено наступне.

Постановою Верховного Суду від 08.03.2023 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Сихівського районного суду м. Львова від 16.02.2022 та постанову Львівського апеляційного суду від 07.09.2022 скасовано, ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_1 до ДП «Львівські авіалінії», третя особа Вільна професійна спілка інженерно-технічних працівників ДП «Львівські авіалінії», про стягнення заробітної плати задоволено частково, стягнуто з ДП «Львівські авіалінії» на користь ОСОБА_1 заборгованість за заробітною платою з урахуванням компенсації втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати у розмірі 90120,11 грн., у задоволенні інших позовних вимог відмовлено (а. с. 61-69, т. 2).

06.04.2023 Сихівським районним судом м. Львова видано виконавчий лист про стягнення з Державного авіапідприємства «Львівські авіалінії» на користь ОСОБА_1 заборгованості за заробітною платою з урахуванням компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати в розмірі 90 120,11 грн. (а. с. 82, т. 2).

19.04.2024 заступником начальника Залізничного відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Комлик Н.В. прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження (ВП №71615192) з примусового виконання виконавчого листа №464/2834/21, виданого 06.04.2023 Сихівським районним судом м. Львова, про стягнення з Державного авіапідприємства «Львівські авіалінії» на користь ОСОБА_1 заборгованості за заробітною платою з урахуванням компенсації втрати частини доходів у звязку з порушенням строків їх виплати у розмірі 90 120,11 грн. (а. с. 139, т. 2).

28.11.2023 заступником начальника Залізничного відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Комлик Н.В. прийнято постанову, відповідно до якої виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №464/2834/21, виданого 06.04.2023 Сихівським районним судом м. Львова, про стягнення з Державного авіапідприємства «Львівські авіалінії» на користь ОСОБА_1 заборгованості за заробітною платою з урахуванням компенсації втрати частини доходів у звязку з порушенням строків їх виплати у розмірі 90 120,11 грн. закінчено.

Відповідно до вищевказаної постанови, заступник начальника Залізничного відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Комлик Н.В. встановила, що в межах виконавчого провадження №71615192 стягувачу ОСОБА_1 перераховано 72546,69 грн. заборгованості за заробітною платою з урахуванням компенсації втрати частини доходів у звязку з порушенням строків їх виплати (на банківські реквізити, визначені для сплати податків та зборів сплачено 16221,62 грн. прибуткового податку, 1351,80 грн. військового збору, оскільки відповідно до листа ДП «Міжнародний аеропорт «Львів» ім. Д. Галицького» роботодавець є податковим агентом при здійсненні виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за рішенням суду). Згідно з розпорядженням державного виконавця виконавчий збір та витрати виконавчого провадження стягнуто, чим фактично виконано виконавчий документ (а. с. 133, т. 2 ).

З вищевказаних документів суд встановив, що в провадженні Залізничного відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебувало виконавче провадження №71615192 з виконання рішення суду, а саме постанови Верховного Суду від 08.03.2023, про стягнення з Державного авіапідприємства «Львівські авіалінії» на користь ОСОБА_1 заборгованості за заробітною платою з урахуванням компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати у розмірі 90 120,11 грн., котре виконавцем закінчено з підстав, зазначених у п. 9 ч.1 ст. 39 Закону України про виконавче провадження», у зв`язку із фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Однак, як вбачається із постанови про закінчення виконавчого провадження від 28.11.2023, стягувачу перераховано 72546,69 грн. заборгованості за заробітною платою з урахуванням компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (на банківські реквізити, визначені для сплати податків та зборів сплачено 16221,62 грн. прибуткового податку, 1351,80 грн. військового збору, оскільки відповідно до листа ДП «Міжнародний аеропорт «Львів» ім. Д. Галицького» роботодавець є податковим агентом при здійсненні виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за рішенням суду), тоді як Верховний суд, ухвалюючи рішення, мотивував, що сума компенсації невиплаченої заробітної плати становить 16852,00 грн. з вирахуванням податків та зборів та охоплюється сумою 90 120,11 грн., що підлягає стягненню із ДАП «Львівські авіалінії» на користь ОСОБА_1 .

Таким чином, зважаючи на висновки Верховного Суду, викладені у резолютивній частині постанови від 08.03.2023, Сихівським районним судом м. Львова видано виконавчий лист про стягнення з Державного авіапідприємства «Львівські авіалінії» на користь ОСОБА_1 заборгованості за заробітною платою з урахуванням компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати в розмірі 90 120,11 грн., котрим передбачено заходи примусового виконання рішення.

При цьому, ані рішенням суду, ані виконавчим документом не передбачено обставин необхідності відрахування 16221,62 грн. прибуткового податку та 1351,80 грн. військового збору.

Одночасно, суд звертає увагу, що згідно ст. 31 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо викладена у виконавчому документі резолютивна частина рішення є незрозумілою, виконавець або сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз`яснення відповідного рішення. У разі якщо зміст виконавчого документа незрозумілий, виконавець або сторони виконавчого провадження мають право звернутися до органу (посадової особи), який видав виконавчий документ, із заявою про роз`яснення його змісту.

Однак, сторона виконавчого провадження, державний виконавець до Сихівського районного суду м. Львова, як суб`єкту, що видав виконавчий документ, не зверталися із заявою про роз`яснення відповідного рішення чи змісту виконавчого документу.

Зважаючи на те, що однією з основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення (пункт 9 частини першоїстатті 129 Конституції України), суд погоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду (постанова від 16.11.2022 у справі №910/7310/20), про те, що установлена обов`язковість судового рішення, яке набрало законної сили, не дозволяє ставити його виконання в залежність від волі боржника або будь-яких інших осіб, зокрема виконавця, на вчинення чи невчинення дій щодо його виконання, оскільки це б нівелювало значення самого права звернення до суду як засобу захисту та забезпечення реального відновлення порушених прав та інтересів. Схожі правові висновки КГС ВС виклав у пункті 13 постанови від 30.08.2018 у справі № 916/4106/14 та підпункті 8.12 постанови від 25.09.2020 у справі № 924/315/17.»

До таких висновків ВП ВС прийшла, з огляду на рішення «Горнсбі проти Греції» (§ 40), де «ЄСПЛ наголосив, що відповідно до усталеного прецедентного права пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. У справі «Глоба проти України» (заява № 15729/07, §§ 26, 27) ЄСПЛ зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності. Суд також повторює, що пункт 1 статті 6 Конвенції,inter alia, захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати.Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством,такі на практиці (див. такожрішення від 07.06.2005 у справі «Фуклев проти України», заява № 71186/01, § 84).»

Таким чином,суд приходитьдо висновків,що всилу ЗаконуУкраїни «Провиконавче провадження»,виконавець,винісши постановупро відкриттявиконавчого провадження,зобов`язаний був здійснювати заходи примусового виконання рішення у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом, котрим передбачено стягнення на користь стягувача 90 120,11 грн., однак, перерахувавши останньому 72546,69 грн., було закінчено виконавче провадження на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», що свідчить про неправомірність такого рішення та обґрунтованість доводів скаржника в цій частині.

Разом з тим, вирішуючи скаргу по суті, суд бере до уваги, що ОСОБА_1 , звертаючись до із скаргою, зазначає, що його права та свободи, як сторони виконавчого провадження, порушені внаслідок винесення постанови про закінчення виконавчого провадження № 71615192, що є рішенням державного виконавця.

У зв`язку із цим, суд зважає на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у вищезазначеному рішенні (п. 8.33, 8.35), згідно котрих «за змістом частини третьоїстатті 74 Закону № 1404-VIIIрішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачем до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Цей начальник при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогамзакону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов`язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом. Однак можливість оскаржити рішення, дії або бездіяльність державного виконавця в порядку, визначеному частиною третьоюстатті 74 Закону № 1404-VIII, не позбавляє стягувача можливості захистити свої порушені права та інтереси шляхом звернення з відповідною скаргою до суду, що передбачено частиною першоюстатті 74 зазначеного Законута частиною першоюстатті 339 ГПК України. Такий захист має бути ефективним, зокрема, доступним для тих, кого він стосується, спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваного порушення та не залежати від дій, які виконавець вчиняє на свій розсуд. При цьому, ефективним засобом, здатним відновити право стягувача на примусове виконання остаточного Судового рішення, є скасування Постанови, оскільки після її скасування виконавче провадження № 63537470 в силу частини першоїстатті 41 Закону № 1404-VIIIпідлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного судового рішення».

Таким чином, беручи до уваги, що саме рішенням виконавця про закінчення виконавчого провадження порушено права та свободи стягувача з приводу повноти виконання рішення суду, постановленого на його користь, суд приходить до переконання, що ефективним засобом, здатним відновити права останнього на примусове виконання остаточного судового рішення, є скасування постанови заступника начальника Залізничного відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління юстиції Комлик Наталії Володимирівни про закінчення виконавчого провадження №71615192 від 28.11.2023 з примусового виконання виконавчого листа №464/2834/21, виданого 06.04.2023 Сихівським районним судом м. Львова, як неправомірної, а тому, скарга в цій частині підлягає до задоволення.

Одночасно, оскаржуючи рішення та дії Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, скаржник не вказав вид та характер прийнятих рішень чи вчинених дій вказаним суб`єктом оскарження, не надав будь-яких доказів, що звертався до такого, як керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня з питань, зазначених у ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження, а тому не довів, порушення таким суб`єктом його права чи свобод, у зв`язку із чим, скарга в цій частині до задоволення не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 247, 258-261, 351-356, 447-451 ЦПК України, суд,

постановив:

скаргу задовольнити частково.

Визнати неправомірною та скасувати постанову заступника начальника Залізничного відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління юстиції Комлик Наталії Володимирівни про закінчення виконавчого провадження №71615192 від 28.11.2023 з примусового виконання виконавчого листа №464/2834/21, виданого 06.04.2023 Сихівським районним судом м. Львова, про стягнення з Державного авіапідприємства «Львівські авіалінії» на користь ОСОБА_1 заборгованості за заробітною платою з урахуванням компенсації втрати частини доходів у звязку з порушенням строків їх виплати у розмірі 90 120,11 грн.

В задоволенні решти вимог скарги відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 09 серпня 2024 року.

Суддя Сабара Л.В.