Рішення

від 19.04.2024 по справі 589/5901/23

ШОСТКИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 589/5901/23

Провадження № 2/589/697/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2024 року м. Шостка

Шосткинський міськрайонний суд Сумської області в особі головуючого судді Лєвши С.Л., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (письмове провадження) цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2

- про розірвання шлюбу та поділ майна подружжя,-

ВСТАНОВИВ:

16 листопада 2024 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Шосткинського міськрайонного суду Сумської області з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить розірвати шлюб, зареєстрований між сторонами 28 квітня 2017 року у Шосткинському відділі державної реєстрації актів цивільного стану у Шосткинському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, актовий запис №95. Крім того, просить визнати за ним право власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,0024 га за кадастровим номером 5911000000:04:009:0065 та на частину гаражу № НОМЕР_1 , розташованого на вказаній земельній ділянці в районі будинку АДРЕСА_1 .

Свої вимоги мотивує тим, що сімейне життя з відповідачем не склалося, відносини погіршилися, втрачені почуття любові та поваги один до одного, відсутні спільні інтереси та наявні різні погляди на життя. Все це у своїй сукупності створили умови, за яких шлюб між подружжям фактично припинив існування, подальше збереження шлюбу суперечить інтересам позивача, тому він наполягає на його розірванні.

В цьому шлюбі дітей у сторін не має.

В період перебування сторін у зареєстрованому шлюбі було придбано земельну ділянку загальною площею 0,0024 га за кадастровим номером 5911000000:04:009:0065 з розташованим на ній гаражем АДРЕСА_2 . Зазначена нерухомість зареєстрована на відповідача. Оскільки ОСОБА_2 відмовляється у позасудовому порядку вирішити спір щодо поділу цього спільного майна, позивач просить суд визнати за ним право власності на 1/2 частину вищезазначеного об`єкту нерухомості.

05 грудня 2023 року ухвалою суду прийнято справу до розгляду та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у якій роз`яснено учасникам, право подати заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Відповідачу роз`яснено право подати відзив на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали.

Ухвалу про відкриття провадження від 05 грудня 2023 року разом із позовною заявою та додатками до неї було надіслано відповідачу рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення на адресу зареєстрованого місця проживання відповідача. (а.с.18)

Станом 19 квітня 2024 року відзив на позов та заперечення від відповідача ОСОБА_2 до суду не надійшли.

Заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження від сторін у справі не надходили.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Суд, дослідивши матеріали справи, прийшов до наступного.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Так, із Свідоцтва про шлюб, серія НОМЕР_2 , виданого повторно 24 жовтня 2023 року Шосткинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Шосткинському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрували шлюб 28 квітня 2017 року, про що в цей день складено відповідний актовий запис №95, і прізвище після державної реєстрації шлюбу: чоловіка - ОСОБА_4 , дружини - ОСОБА_4 . (а.с.4)

Судом встановлено, що сторони не підтримують шлюбних відносин, не ведуть спільне господарство. Позивач на розірванні шлюбу наполягає, відповідач заперечення проти позову не надала.

Згідно із ст. 24 Сімейного кодексу України (далі - СК України) шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Відповідно до ч. 3 ст. 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до ст. 110 СК України.

Згідно із ч. 2 ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

За таких обставин, зважаючи на те, що позивач ОСОБА_1 на примирення не згодний, а відповідач ОСОБА_2 заперечення проти позову не надала, відзив на позовну заяву також суду не надала, суд вважає, що їх сім`я розпалася остаточно, і тому цей шлюб необхідно розірвати.

Крім того, судом встановлено, що сторони з 28 квітня 2017 року і по день винесення рішення перебувають в зареєстрованому шлюбі. (а.с.4)

За час шлюбу подружжям було придбано у спільну власність нерухоме майно, а саме: земельну ділянку площею 0,0024 га, цільове призначення якої - будівництво індивідуальних гаражів, кадастровий номер земельної ділянки 5911000000:04:009:0065, з розташованим на ній гаражем № НОМЕР_1 , за адресою: АДРЕСА_1 (сорок сім), про що свідчить копія договору купівлі-продажу земельної ділянки та гаражу укладеного 19 червня 2020 року між ОСОБА_1 , який діяв від імені ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , та посвідченого Приватним нотаріусом Шосткинського міського нотаріального округу Сидоровою А.В., зареєстрованого в реєстрі за №515. (а.с.7-8)

Згідно зі статтею 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (стаття 61 СК України).

Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентується статтею 63 СК України, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Розпорядження спільним сумісним майном подружжя може відбутися шляхом його поділу, виділення частки. Поділ майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, є підставою набуття особистої власності кожним з подружжя.

Право подружжя на поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, закріплено у статті 69 СК України. Поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а в разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 Цивільного кодексу України.

Частинами 1, 2 ст.70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї. Принцип рівності часток застосовується незалежно від того, чи здійснюється поділ у судовому або у позасудовому порядку.

Статтею 71 СК України встановлено, що майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

Сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов`язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. При винесенні рішення суд має керуватися "обставинами, що мають істотне значення", якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, зроблених поліпшеннях, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім`ї, матеріальне становище співвласників тощо. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначення кола об`єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи (абзац перший пункту 22 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" від 21 грудня 2007 року №11).

Зі змісту п.п. 23, 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вбачається, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї.

Відповідно до п.30 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об`єктом права його спільної сумісної власності, передбачено ч.1 ст.63, ч.1 ст.65 СК України.

При цьому, суд враховує правові позиції Верховного Суду України з аналогічних спорів, в яких Верховний Суд України роз`яснює, що у процесі розгляду спорів про поділ майна подружжя необхідно враховувати такі обставини: час придбання майна; кошти, за які таке майно було придбано (джерело придбання); мета придбання майна, яка дозволяє визначити правовий статус сумісної власності подружжя.

Також, суд підкреслює, що тільки у випадку, якщо придбання майна відповідало зазначеним критеріям, таке майно може бути визнане спільно нажитим і підлягає розподілу між подружжям на підставі ст.60 СК України.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що дане нерухоме майно, що є предметом спору сторін, відповідно до ст. 60 СК України, є спільною сумісною власністю подружжя та підлягає поділу.

У Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 травня 2021 року у справі №501/2148/17 зроблено висновок, що поняття «поділ» та «виділ» не є тотожними. При поділі майно, що знаходиться в спільній частковій власності, поділяється між усіма співвласниками, і правовідносини спільної часткової власності припиняються. При виділі частки правовідносини спільної часткової власності, як правило, зберігається, а припиняється лише для співвласника, частка якого виділяється. Винятком з цього правила є ситуація, коли майно належить на праві спільної часткової власності двом співвласникам, - тоді має місце поділ спільного майна. Тобто, поділ спільного майна відрізняється від виділу частки співвласника або припинення його права на частку в спільному майні однією суттєвою ознакою - у разі поділу майна права спільної часткової власності на нього припиняється.

Отже, спірне майно належить на праві спільної часткової власності двом співвласникам, у зв`язку з чим виділ частки в цьому майні лише для позивача є неможливим, а можливий поділ цього майна в натурі між сторонами, у разі якого право спільної часткової власності на нього припиняється.

Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та поділ майна подружжя підлягає задоволенню, а саме необхідно визнати:

- за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,0024 га кадастровий номер 5911000000:04:009:0065 та на 1/2 частину гаражу № НОМЕР_1 розташованого на цій земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 (сорок сім);

- за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,0024 га кадастровий номер 5911000000:04:009:0065 та на 1/2 частину гаражу № НОМЕР_1 розташованого на цій земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 (сорок сім).

Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені ним і документально підтверджені судові витрати.

Із квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки №0183210055 від 03 листопада 2023 року вбачається, що ОСОБА_1 сплачено судовий збір в розмірі 1073 гривні 60 копійок за позовну вимогу майнового характеру. (а.с.1)

Із квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки №0183210054 від 03 листопада 2023 року вбачається, що ОСОБА_1 сплачено судовий збір в розмірі 1073 гривні 60 копійок за позовну вимогу не майнового характеру. (а.с.2)

З врахуванням вищезазначеного, з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 2147 гривень 20 копійок.

Керуючись ст. 24, 60, 69-71, 105, 110, 112 СК України, ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 274-279 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та поділ майна подружжя задовольнити.

Розірвати шлюб між ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_3 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_3 ) та ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_4 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_4 ), які його зареєстрували 28 квітня 2017 року у Шосткинському відділі державної реєстрації актів цивільного стану у Шосткинському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, актовий запис №95.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,0024 га кадастровий номер 5911000000:04:009:0065 та на 1/2 частину гаражу № НОМЕР_1 розташованого на цій земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 (сорок сім).

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,0024 га кадастровий номер 5911000000:04:009:0065 та на 1/2 частину гаражу № НОМЕР_1 розташованого на цій земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 (сорок сім).

Стягнути із ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_4 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_4 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_3 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_3 ) судовий збір в розмірі 2147 (дві тисячі сто сорок сім) гривень 20 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Суддя Шосткинського міськрайонного суду

Сумської області С.Л.Лєвша