Рішення

від 12.08.2024 по справі 522/10235/24

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа №522/10235/24

Провадження №2/522/5728/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

12 серпня 2024 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі головуючої судді Косіциної В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за позовом Приватного підприємства «Керуюча компанія «КОІН» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

26червня 2024року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла позовна заява Приватного підприємства «Керуюча компанія «КОІН» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, у якій позивач просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 23623,75 гривень, а також здійснити розподіл судових витрат.

За результатами автоматизованого розподілу справа була передана на розгляд судді Косіциній В.В.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 03 липня 2024 року провадження у справі відкрито. Встановлено, що розгляд справи здійснюватиметься в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Ухвала суду від 03 липня 2024 року разом із копією позовної заяви була направлена на адресу відповідача листом з рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення, та відповідно до сервісу перевірки статусу відправлень АТ «УКРПОШТА», відправлення не вручене під час доставки, із зазначенням причини: «закінчення встановленого терміну зберігання».

08 липня 2024 року до суду надійшло клопотання представника позивача, у якому заявник вказує на те, що не заперечує проти постановлення заочного рішення по справі.

Також, 31 липня 2024 року до Приморського районного суду м. Одеси від представника позивача надійшло клопотання про долучення доказів, у якому заявник просив долучити до матеріалів справи копію платіжної інструкції та акт виконаних робіт до договору про надання правової допомоги.

Будь яких інших заяв або клопотань від учасників справи не надходило.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 4,5 ст. 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Враховуючи те, що відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався, про відкриття провадження був повідомлений належним чином а також те, що позивач не заперечував проти ухвалення заочного рішення, суд, керуючись положеннями ст.. 280 ЦПК України вважає за можливе ухвалити у справі заочне рішення на підставі наявних у матеріалах справи доказах.

Суд, вивчивши та дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

ПП «КК «КОІН» здійснює управління житловим комплексом за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується актом приймання-передачі житлового багатоквартирного будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури від 07.09.2021 року, підписаного між ТОВ «АПК МЕНЕДЖМЕНТ» та ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОРПОРАЦІІЯ НОВЕ ЖИТЛО» з однієї сторони та ПП «КК «КОІН» (а.с.37).

ОСОБА_1 є власником нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №381781485 від 06.06.2024 року (а.с.15).

Тобто, ПП «КК «КОІН» надає послуги з управління будинку де, зокрема, розташоване майно ОСОБА_1 .

26 серпня 2021 року між ПП «КК «КОІН» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання послуг, за яким виконавець зобов`язався надавати послуги, передбачені п.1.2. Договору для забезпечення належної експлуатації житлового комплексу за адресою: АДРЕСА_1 , а замовник зобов`язався своєчасно сплачувати витрати, пов`язані із наданням таких послуг (а.с.21).

26 серпня 2021 року між ПП «КК «КОІН» та ОСОБА_1 було укладено договір про відшкодування комунальних витрат, яким було врегульовано правовідносини, пов`язані з відшкодуванням ОСОБА_1 витрат управителя по забезпеченню постачання електроенергії, холодного та гарячого водовідведення, газу, технічне обслуговування газопроводу у приміщенні №50 будинку АДРЕСА_1 (а.с.20).

Також, задля належного надання послуг з управління багатоквартирним будинком, ПП «КК «КОІН» уклало з ТОВ «ФАЄРОН 2002» договір про виконання послуг протипожежного призначення від 01.01.2022 року, договори щодо ремонтних робіт та технічного обслуговування від 18.01.2022 та 18.02.2023 року з ФОП ОСОБА_2

18 липня 2022 року КК «КОІН» звернулося до АТ «ДТЕК Одеські електромережі» із заявою приєднанням, до умов договору споживача про надання послуг з розподілу електроенергії за адресою: АДРЕСА_1 .

10 листопада 2022 року між КК «КОІН» та ТОВ «ІНФОКС» було укладено типовий договір з колективним споживачем про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення №10921, відповідно до якого виконавець зобов`язався надавати послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення на об`єкт нерухомого майна, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , а споживач зобов`язався сплачувати належним чином надані послуги.

Згідно зі статтею 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Тобто, положення статті 322 ЦК України встановлюють презумпцію обов`язку власника нести усі витрати, пов`язані з утриманням належного йому майна, у тому числі з оплати комунальних та інших наданих йому послуг, поза залежністю від того, чи користується він ними безпосередньо чи ні. До таких витрат належать витрати, пов`язані зі зберіганням майна, його ремонтом, забезпеченням збереження його властивостей тощо. Такий обов`язок власника є похідним від належних йому, як абсолютному володарю, правочинів володіння, користування та розпорядження майном. Невиконання власником свого обов`язку по утриманню своєї власності може створювати небезпеку для третіх осіб.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

У ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» вказано, що до житлово-комунальних послуг належать: забезпечення утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, якщо прибудинкова територія, за даними Державного земельного кадастру, знаходиться у власності або користуванні співвласників багатоквартирного будинку відповідно до вимог законодавства, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; інші додаткові послуги, які можуть бути замовлені співвласниками багатоквартирного будинку; послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.

У постанові КЦС ВС від 23.11.2022 у справі № 761/43664/18 вказано, що частиною першою статті 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Такому праву прямо відповідає визначений пунктом п.5 ч.2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Аналіз зазначених норм законодавства дає підстави для висновку про те, що споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними, а тому факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Згідно статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. За бажанням споживача оплата житлово-комунальних послуг може здійснюватися шляхом внесення авансових платежів згідно з умовами договору про надання відповідних житлово-комунальних послуг. Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг. Структура плати виконавцю комунальної послуги визначається згідно з договором про надання відповідної комунальної послуги, укладеним за вимогами цього Закону.

У ч.1 ст. 10 Закону вказано, що ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.

Згідно з положеннями статей 530, 612, 625 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у термін, встановлений договором або законом.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

На підставі наданих суду доказів, було встановлено, що ПП «КК «КОІН» надає послуги з управління багатоквартирним будинком за адресою: АДРЕСА_1 де, зокрема, розташовано майно ОСОБА_1 , тоді як остання належним чином не виконує свої обов`язки, які є похідними від належних їй, як абсолютному володарю майна, правомочностей володіння, користування та розпорядження майном, не вносячи плати за спожиті житлово-комунальні послуги.

Доказів зворотного суду не було надано.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку, загальний розмір заборгованості ОСОБА_3 за спожиті житлово-комунальні послуги в період з 01.02.2023 року по 30.04.2024 року становить 23623,75 гривень.

Суд погоджується із зазначеним розрахунком, та враховуючи вище зазначене доходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовної вимоги про стягнення заборгованості у повному обсязі.

Щодо судового збору суд зазначає наступне.

Згідно ч.1 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

У позовній заяві позивач просить здійснити розподіл судових витрат.

Згідно платіжної інструкції №1375 від 187.06.2024 року, ПП «КК «КОІН» сплатило в якості судового збору грошову суму у розмірі 3028,00 гривень.

Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі, вимога позивача про стягнення суми сплаченого судового збору підлягає задоволенню.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

05 червня 2024 року між АО «Правова корпорація» та ПП «КК «КОІН» було укладено договір про надання правової допомоги №05-06/24/2-50, за яким клієнт доручив, а АО прийняло на себе зобов`язання надавати клієнту правову допомогу в обсязі та на умовах, визначених договором.

Згідно п.2.1. Договору, для надання правової допомоги клієнту, АО було уповноважено адвоката Білозор Олесю Олександрівну та/або адвоката Барда Катерину Олександрівну.

У п.4.1.1. договору вказано, що за послуги, що надаються клієнту, останній сплачує гонорар у фіксованому розмірі за представництво інтересів клієнта у суді першої інстанції у розмірі 15000,00 гривень.

Відповідно до акту виконаних робіт №1 за договором про надання правової допомоги №05-06/24/2 від 05.06.2024 року, АО було надано клієнту наступні види послуг:

- аналіз документів клієнта, а також визначення наявності правових підстав для задоволення позову клієнта до відповідача;

- підготовка позовної заяви.

Загальний розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідно до акту склав 15000,00 гривень.

Згідно платіжної інструкції №1360 від 11.06.2024 року, ПП «КК «КІОН» сплатило на користь АО «Правова корпорація» грошову суму у розмірі 15000,00 гривень в якості оплати договору про надання правової допомоги №05-06/24/2 від 05.06.2024 року.

У відповідності до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Пунктом 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан сторін.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які необхідно застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Також, суд звертає увагу, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (п. 49 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Наталія Михайленко проти України», від 30 травня 2013 року, заява 49069/11).

Відповідно до висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 07.11.2019 р. по справі №905/1795/18, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 листопада 2022 року в справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22) зазначено, що формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар. Останній може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права. У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги.

На думку суду, заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу не відповідає принципам співмірності, розумності та справедливості з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, представник позивача здійснив лише складання позовної заяви, при цьому, участь у судових засіданнях не брав, оскільки розгляд справи здійснюється у спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін, будь-яких інших заяв або клопотань не подавав.

Для даної категорії справ на думку суду притаманний низький рівень складності.

Визначаючи вартість такої послуги, як складання та подання позову, суд виходить з того, що спірні правовідносини чітко врегульовані чинним законодавством ЦК України та спеціальним законом Законом України «Про житлово-комунальні послуги», що свідчить про сталість та єдність законодавства у цій сфері.

При цьому, судова практика у цій сфері стала та узгоджена між собою, що не вимагає від представника витрати значного часу для її пошуку та/або узгодження правових позицій.

На думку суду, справа не становить значного суспільного інтересу, та впливає виключно на відносини, що виникають між надавачем послуг ПП «КК «КОІН» та отримувачем послуг ОСОБА_1 .

Суд враховуючи низький рівень складності справи, відсутність значного суспільного інтересу, сталість та єдність законодавства, відсутність потреби здійснювати пошук додаткової судової практики, вважає, що 3 годин часу є тим проміжком часу, що є необхідним для складання зазначеної позовної заяви та подання її до суду, а тому, 3 000,00 гривень будуть тією сумою витрат на професійну правничу допомогу, яка б відповідала критерію співмірності, розумності та справедливості.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 530, 612, 625, 628, 638ЦК України, ст.ст. 77, 79, 80, 141, 263 265, 279, 282-283 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Приватного підприємства ПП «Керуюча компанія «КОІН» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з відповідача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь позивача Приватного підприємства ПП «Керуюча компанія «КОІН», м. Одеса, пров. 2-й Сурикова, 2А, оф.102, ЄДРПОУ 43952383, заборгованість за житлово-комунальні послуги у розмірі 23623 (двадцять три тисячі шістсот двадцять три) гривні 75 (сімдесят п`ять) копійок.

Стягнути з відповідача - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь позивача Приватного підприємства ПП «Керуюча компанія «КОІН», м. Одеса, пров. 2-й Сурикова, 2А, оф.102, ЄДРПОУ 43952383, суму сплаченого судового збору у розмірі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) гривень 00 (нуль) копійок.

Стягнути з відповідача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь позивача Приватного підприємства ПП «Керуюча компанія «КОІН», м. Одеса, пров. 2-й Сурикова, 2А, оф.102, ЄДРПОУ 43952383, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) гривень 00 (копійок).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Вказаний строк може бути поновлений судом за заявою відповідача, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене позивачем безпосередньо до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складання.

Текст рішення складено та підписано 12 серпня 2024 року.

Суддя Косіцина В.В.

12.08.2024