Постанова

від 12.08.2024 по справі 522/7389/22

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/1767/24

Справа № 522/7389/22

Головуючий у першій інстанції Шенцева О.П.

Доповідач Драгомерецький М. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.08.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Драгомерецького М.М.,

суддів: Громіка Р.Д., Сегеди С.М.,

переглянув у порядку спрощеного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Садівничого товариства «Пресобудівник», в інтересах якого діє адвокат Марченко Валентин Валентинович, на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 31 травня 2023 року по цивільній справі за позовом Садівничого товариства «Пресобудівник» до ОСОБА_1 про стягнення вартості за без облікове споживання води,-

в с т а н о в и в:

20 червня 2022 року Садівниче товариство «Пресобудівник» (далі СТ "Пресобудівник"), в інтересах якого діє адвокат Марченко Валентин Валентинович, звернулось до Приморського районнного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_1 про стягнення вартості за без облікове споживання води.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач добуває артезіанську воду зі свердловин, які належать товариству і розташовані за адресою АДРЕСА_1 . Вартість видобутої води складає 10 грн 00 коп та затверджена рішенням членів правління товариства від 22.09.2021. Позивач повідомив суд, що відповідачка з червня 2021 року є власником земельної ділянки, розташованої на території СТ «Пресобудівник», а 02 жовтня 2021 року виявила бажання стати членом товариства, частково сплатила членські внески, проте заяву про вступ до товариства не надала, технічні умови для приєднання до системи водопостачання товариства не замовляла та не утримувала. Також повідомлено, що 30 квітня 2022 року керівником товариства було виявлено без облікове та самовільне підключення до системи водопостачання, про що складено акт, підключення було припинено шляхом встановлення заглушки. В наступному, відповідачка знов самовільно підключилась до водопостачання і продовжувала використовувати воду товариства, повторного відключення з боку позивача не відбулося, товариство звернулося до суду з позовом про стягнення вартості за без облікове споживання води в сумі 10 200 грн.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції позивачем було подано заяву про збільшення розміру позовних вимог про стягнення вартості за без облікове споживання води з 30 квітня 2022 року по 08 листопада 2022 року в сумі 38 400 грн.

Відповідачка надала відзив на позовну заяву в якому зазначено, що позовні вимоги вона не визнає, оскільки вважає, що вони є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, тому що в матеріалах цивільної справи відсутні належні та допустимі докази того, що ОСОБА_1 здійснювалось безоблікове споживання води, а усі факти, викладені в позові є надуманими та перекрученими, з метою отримання неправомірної вигоди. Відповідачка надала квитанції від 28.06.2021, про сплату 500 грн членських внесків і від 02.10.2021, як оплату долевої участі загальної труби 3 500 грн, також фотографії наявного прибору обліку води з доказами сертифікації водоміру і квитанцію про сплату за використані 30 куб води по 25 грн, як не член товариства, що на її думку є доказами підключення до мережі водопостачання зі згоди позивача.

Від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив, де серед іншого, він вказує, що товариство підтверджує сплату відповідачкою членських внесків в розмірі 500 грн та 3 500 грн за долеву участь в загальній трубі, але вказує, що це не є доказом безумовного права на споживання води, а є передумовою набуття корпоративних прав, а сплата членських внесків без письмового волевиявлення стати членом товариства не накладає на нього обов`язку надання послуг з експлуатації інженерних систем.

31 травня 2023 року рішенням Приморського районного суду м. Одеси у задоволення позовних вимог Садівничого товариства «Пресобудівник» до ОСОБА_1 про стягнення вартості за без облікове споживання води з 30.04.2022 року 08.11.2022 року в сумі 38 400 грн, відмовлено в повному обсязі.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, представник СТ «Пресобудівник» - Марченко Валентин Валентинович подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відзив на апеляційну скаргу від відповідача впродовж встановленого апеляційним судом строку не надходив.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Вказані особливості встановлюються у ст. 369 ЦПК України, а саме відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи, що ціна позову у вказаній справі є менше ніж сто розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розгляд апеляційної скарги здійснено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи, наведені у апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, оскільки рішення суду першої інстанції постановлено з дотриманням норм процесуального та матеріального права.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду зазначеним вимогам відповідає, з огляду на таке.

У частинах 1 та 2 статті 367 ЦПК України зазначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Статтею 5 ЦПК України передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Залишаючи позовні вимоги без задоволення суд першої інстанції виходив з того, що станом на час розгляду справи, заборгованість відповідача за спожиту воду згідно приладу обліку води погашена в повному обсязі за 63 куба із розрахунку 25 грн за 1 куб, а матеріалами справи не підтверджується заявлений позивачем виток води і використання системи водопостачання без приладу обліку, тому підстав для задоволення позову та стягнення з відповідача за 192 доби безоблікового водокористування з 30 квітня 2022 року по 08 листопада 2022 року в сумі 38 400 грн немає.

Апеляційний суд, дослідивши матеріали та обставини справи, вважає вірними вказані висновки суду першої інстанції з огляду на таке.

Так, судом встановлено, що позивач добуває артезіанську воду зі свердловин, які належать позивачу і розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Вартість видобутої води складає 10 грн 00 коп та затверджена рішенням членів правління товариства від 22.09.2021.

Відповідачка з червня 2021 року є власником земельної ділянки, розташованої на території СТ «Пресобудівник», 02 жовтня 2021 року виявила бажання стати членом товариства, про що усно повідомила позивача, сплатила членські внески, встановила сертифікований прилад обліку води і почала нею користуватись, проводячи оплату, але письмову заяву про вступ до товариства станом на час подачі позову не надала.

Як зазначено представником відповідача, у судовому засіданні під час розгляду справи в суді першої інстанції, між сторонами виникли неприємні стосунки, в результаті чого, керівником товариства 30 квітня 2022 року підключення відповідача до водопостачання було припинено шляхом встановлення заглушки, про що складено акт.

Відповідач здійснила повторне підключення до системи водопостачання, продовжуючи користуватись водою, у зв`язку з чим, позивач звернувся з позовом до суду.

В апеляційній скарзі позивач вказує на те, що судом було не в повному обсязі досліджено всі обставини справи, а саме не було прийнято до уваги факт відсутності доказів наявності договірних відносин між сторонами на споживання води. Апелянт вважає, що сплата членських внесків, виконання робіт щодо підключення води виконувались батьками відповідачки, а не нею особисто, тому, на думку апелянта, від відповідачки особисто не було волевиявлення щодо набуття членства у Садовому товаристві.

Апеляційний суд вважає вказані доводи апеляційної скарги такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, ґрунтуються на припущеннях, а тому не можуть бути підставо для скасування оскаржуваного рішення суду з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, а в силу вимог ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, який може бути усним або письмовим.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Слід зауважити, що під час звернення до суду з позовом, як і під час розгляду справи в суді першої інстанції, позивачем підтверджено і не заперечувався факт сплати матір`ю відповідачки від імені ОСОБА_1 членських внесків в розмірі 500 грн та 3 500 грн за долеву участь в загальній трубі, що на думку суду є фактичним вступом до товариства і ця оплати прийнята позивачем.

Крім того, суд звертає увагу на подані відповідачкою разом із відзивом на позовну заяву докази, а саме фото (а.с. 105-108) з яких вбачається наявність у відповідача сертифікованого прибору обліку, який підтверджує фактичне використання води в об`ємі 63 м3.

Відповідачкою сплачено на рахунок позивача належним чином за квитанціями за використану воду в кількості 30 кубів з 22 липня 2022 року по 25 грн за м3, як не член товариства та 750 грн, що підтверджується копією квитанції №80 від 22 липня 2022 року, а також квитанцією від 26.05.2023 підтверджується сплата 875 грн за 35 м3 по 25 грн за 1 м3.

Зазначені оплати прийняті позивачем, та не були повернуті, що свідчить про сплату в повному обсязі за фактичне використання води в тому розмірі, який визначено прибором обліку.

З огляду на вказане, апеляційний суд вважає вірними висновки щодо того, що на час розгляду справи заборгованість відповідача за спожиту воду, згідно приладу обліку води, погашена в повному обсязі за 63 м3 із розрахунку 25 грн за 1 м3, а матеріалами справи не підтверджується заявлений позивачем виток води і використання системи водопостачання без приладу обліку, тому підстав для задоволення позову та стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 38 400 грн за 192 доби безоблікового водокористування з 30 квітня 2022 року по 08 листопада 2022 року не вбачається.

Посилання апелянта на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, оскільки судом не враховано, що між сторонами жодних договорів не укладалось, істотні умови договору не погоджувались, а ОСОБА_1 не є членом товариства і тому не має права на водокористування апеляційним судом відхиляються, адже відповідачкою надано копії квитанцій, які свідчать про те, що вона сплачує за послуги постачання води в об`ємі визначеному прибором обліку.

Крім того, апелянтом не заперечується факт оплати членських внесків матір`ю відповідачки, й навпаки, апелянт повідомляє, що матір ОСОБА_1 повідомила товариство про намір доньки стати членом товариства та сплатила відповідні платежі/внески.

Частинами 1 та 2 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

За змістом статей 12 та 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У статті 76 ЦПК України зазначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтями 77-80 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Як зазначено у частині 1 статті 95 ЦПК України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного суду.

Верховний суд у постанові від 02 жовтня 2019 року у справі №522/16724/16 (провадження №61-28810св18) зробив наступний правовий висновок: «обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин, суд вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

Таким чином, позивачем в судовому засіданні не доведено належним чином те, що відповідачка порушила його права та безобліково користувалась послугами з водопостачання.

Отже, суд першої інстанції всебічно, повно та об`єктивно з`ясував обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, дослідив в судовому засіданні усі докази, які є у справі, з урахуванням їх переконливості, належності і допустимості, на предмет пропорційності співвідношення між застосованими засобами і поставленою метою у контексті конституційного принципу верховенства права та права на справедливий розгляд, та керуючись критерієм «поза розумним сумнівом», дав їм правильну оцінку та правильно виходив з того, що є законні підстави для задоволення позову.

У п. 54 Рішення у справі Трофимчук проти України (заява №4241/03) від 28.10.2010, остаточне 28 січня 2011 року, Європейський суд з прав людини зазначив, що, «беручи до уваги свої висновки за статтею 11 Конвенції (див. вище пункти 42-45), Суд не бачить жодних ознак несправедливості або свавільності у відмові судів детально розглянути доводи заявниці про переслідування її роботодавцем, оскільки суди чітко зазначили, що ці доводи були повністю необґрунтованими. У зв`язку з цим Суд повторює, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (див. рішення у справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява №30544/96, п. 26, ECHR 1999-1)».

Отже, наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду і не містять підстав для висновків про порушення або неправильне застосування судом норм права, які привели до неправильного вирішення справи.

Тому, законних підстав для скасування рішення суду першої інстанції й ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог немає.

Керуючись ст. ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, п. 1 ч. 1 ст. 375, ст. ст. 381-384, 389 ЦПК України, Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Садівничого товариства «Пресобудівник», в інтересах якого діє адвокат Марченко Валентин Валентинович - залишити без задоволення.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 31 травня 2023 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Судді Одеського апеляційного суду: М.М. Драгомерецький

Р.Д. Громік

С.М. Сегеда