Рішення

від 06.08.2024 по справі 542/1011/23

НОВОСАНЖАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Новосанжарський районний суд Полтавської області

Справа № 542/1011/23

Провадження № 2/542/90/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 серпня 2024 року селище Нові Санжари

Новосанжарський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді Шарової-Айдаєвої О.О.,

за участю:

секретаря судового засідання Карась В.Р.,

представника відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в селищі Нові Санжари цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Східно-Українська трубопровідна компанія» про визнання незаконним та скасування наказу (розпорядження) про припинення трудового договору, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

26 червня 2023 року до Новосанжарського районного суду Полтавської області надійшла позовна заява ОСОБА_2 (надалі також позивач, ОСОБА_2 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Східно-Українська трубопровідна компанія» (надалі також відповідач, ТОВ «СУТК»), за змістом якої позивач просив:

- поновити строк оскарження його незаконного звільнення з підстав, викладених у мотивувальній частині позову та відкрити судове провадження у справі;

- визнати незаконним та скасувати наказ (Розпорядження) Товариства з обмеженою відповідальністю «Східно-Українська трубопровідна компанія» від 30 вересня 2022 року № 117-п про припинення трудового договору;

- поновити ОСОБА_2 на роботі електрозварником ручного зварювання у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Східно-Українська трубопровідна компанія»,

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Східно-Українська трубопровідна компанія» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 30 вересня 2022 року до дня поновлення на роботі.

Ухвалою судді Новосанжарського районного суду Полтавської області від 30 червня 2023 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення вказаних в ухвалі недоліків (а.с. 26).

На усунення недоліків позивачем до суду надано заяву про усунення недоліків разом із уточненою позовною заявою (а.с. 28-40).

Ухвалою Новосанжарського районного суду Полтавської області від 31 липня 2023 року поновлено позивачу строк для звернення до суду, прийнято позовну заяву до розгляду і відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з викликом учасників справи, призначено судове засідання (а.с. 44-45).

Ухвалою суду від 16 жовтня 2023 року призначено судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено експертам Полтавського відділення при Національному науковому центрі «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса» Міністерства юстиції України. На вирішення експертизи поставлене таке питання: «Чи виконано рукописний текст (підпис) директором ОСОБА_3 у наказі про припинення трудових відносин № 117-П від 30.09.2022 року?» (а.с. 135-137).

15 листопада 2024 року суд своєю ухвалою поновив провадження у справі № 542/1011/23 та призначив судове засідання з розгляду клопотання провідного судового експерта про надання додаткових матеріалів, необхідних для проведення судово-почеркознавчої експертизи № 3612 (а.с. 144).

Ухвалою суду від 05 грудня 2023 року задоволено частково клопотання провідного судового експерта Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса» про надання додаткових матеріалів, необхідних для проведення судово-почеркознавчої експертизи № 3612 по цивільній справі № 542/1011/23.

Даною ухвалою витребувано від Товариства з обмеженою відповідальністю «Східно-Українська трубопровідна компанія»: оригінал наказу №117-П про припинення трудового договору (контракту) від 30 вересня 2022 року, наявні на підприємстві вільні зразки підпису ОСОБА_3 у різнохарактерних за змістом та цільовим призначенням документах у т.ч. офіційних, виконаних до вересня 2022 року, наявні на підприємстві умовно-вільні зразки підпису ОСОБА_3 у різнохарактерних за змістом та цільовим призначенням документах у т.ч. офіційних, виконаних після вересня 2022 року (а.с. 162-164).

Зібрані матеріали та матеріали справи для проведення призначеної експертизи надано експертамНаціонального наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса», справа направлена до експертної установи.

20 березня 2024 року до суду надійшов лист № 320/16/1181-16-23-18/24 від 14.03.2024 Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса» про зняття з виробництва без виконання судово-почеркознавчої експертизи № 3612 у зв`язку з тим, що ОСОБА_2 не оплатив вартість робіт за проведення експертизи.

27 березня 2024 року суд своєю ухвалою поновив провадження у справі № 542/1011/23 (а.с. 174).

Аргументи учасників справи

В обґрунтування позовних вимог, викладених в уточненій позовній заяві, позивачем зазначено, що 30 вересня 2022 року наказом № 117-п ТОВ «СУТК» ОСОБА_2 звільнено з посади електрозварника ручного зварювання у зв`язку з відмовою від проходження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці за пунктом 6 статті 36 КЗпП України.

Вказаному наказу передувало те, що 29 вересня 2022 року позивач вийшов на роботу і у відділі кадрів його повідомили про необхідність написання заяви про відмову від роботи у зв`язку з істотними змінами умов праці.

Поряд з цим, у бесідах з колегами він дізнався, що колегам не відомо про зміну істотних умов праці.

Позивач вважав своє звільнення незаконним, оскільки попередження про зміну істотних умов праці отримав лише він. Але якщо відпала необхідність у його посаді електрозварника, необхідно застосовувати процедуру скорочення відповідної посади. А зміна істотних умов праці й зміни в організації виробництва не можуть стосуватись однієї посади.

Позивач зазначив, що жодних змін в організації виробництва чи діяльності підприємства не відбувалось, строки попередження, наказу підприємства про введення змін істотних умов праці та дата його звільнення суперечать один одному, і так звані істотні зміни умов праці стосувались лише тільки позивача.

Також, позивач вказав, що наказ про звільнення має право підписувати та особа, за якою закріплено таке право. Поряд з цим, на його думку, наказ про звільнення позивача підписаний невідомою особою, що є самостійною підставою для скасування такого наказу, який підписаний неуповноваженою особою.

З огляду на викладене, позивач вважав, що його звільнення було здійснено з грубим порушення вимог КЗпП України, а тому оскаржуваний наказ про звільнення є незаконним і таким, що підлягає скасуванню, а позивач має бути поновленим на роботі і йому має бути сплачений середній заробіток за час вимушеного прогулу з 30 вересня 2022 року.

31 серпня 2023 року до суду надійшов відзив на позовну заяву (а.с. 53-56), за змістом якого представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі.

У відзиві зазначено, що відповідно до наказу ТОВ «СУТК» № 117-П від 29.09.2022 «Про припинення трудового договору (контракту)» ОСОБА_2 звільнено з посади електрозварника ручного зварювання у зв`язку з відмовою від продовження роботи через зміну істотних умов праці відповідно до пункту 6 статті 36 КЗпП України.

Про зміну істотних умов праці на підприємстві був виданий відповідний наказ від 29.09.2022 № 116-П. Вказаний наказ обумовлений тим, що у ТОВ «СУТК» відбулись зміни в організації виробництва і праці, що виразились у зміні графіків роботи електрозварників ручного зварювання в зв`язку зі зменшенням фактичних обсягів виробництва. Вказані зміни запровадженні Наказом № 14 ТОВ «СУТК» від 27.09.2022 «Про зміну в організації виробництва і праці». Пояснено, що необхідність запровадження змін зумовлена відсутністю обсягів електрозварювальних робіт у серпні та вересні 2022 року, що підтверджується табелями обліку використання робочого часу та наказами про оголошення простою. Оскільки така тенденція зберігалась протягом двох місяців, було прийнято рішення про скорочення робочого часу для електрозварників ручного зварювання, а саме: про зміну режиму і графіків їх роботи зі встановленням неповного робочого тижня з 8-годинним робочим днем на тиждень.

Згідно з приписами частини 2 статті 3 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» у період дії воєнного стану повідомлення працівника про зміну істотних умов праці та зміну умов оплати праці, передбачених частиною третьою статті 32 та статтею 103 Кодексу законів про працю України, здійснюється не пізніш як до запровадження таких умов.

З огляду на вказану норму, представником відповідача пояснено, що повідомлення працівника про зміну істотних умов праці, яка запроваджувалась з 01.10.2022, було здійснено 29.09.2022, тобто не пізніше як до запровадження таких умов.

Вказано, що попередження про зміну істотних умов праці має чітке визначення того, яка саме зміна істотних умов праці передбачається на підприємстві. Після отримання попередження, відмовляючись від продовження роботи в нових умовах, ОСОБА_4 власноручно написав відповідну заяву від 29.09.2022. На підставі цієї заяви із відмовою від проходження трудового договору у зв`язку зі зміною істотних умов праці, був виданий наказ № 117-П від 29.09.2022 про звільнення ОСОБА_4 з 30.09.2022 на підставі пункту 6 статті 1 статті 39 КЗпП України. Відповідний запис про звільнення позивача внесений до Трудової книжки, з ним проведені остаточні розрахунки.

У відзиві на позов представник відповідача також акцентував увагу на тому, що твердження позивача про те, що наказ про припинення трудового договору № 117-П підписаний особою, яка не мала права цього робити й взагалі невідомою особою, є безпідставними з огляду на те, що його підписав повноважний директор ТОВ «СУТК» ОСОБА_3 , якого 16.05.2018 призначено на посаду Генерального директора підприємства, яка в подальшому була змінена на посаду директора. Повноваження ОСОБА_3 станом на дату звільнення позивача підтверджуються Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Зазначено, що оригінал оскаржуваного наказу наявний на підприємстві.

06 травня 2024 року в судовому засіданні представником позивача оголошено вступне слово, в якому представником позивача в мотивування своїх позовних вимог зазначені аргументи, аналогічні викладеним в позовній заяві.

Додатково акцентовано увагу суду на тому, що відповідно до наказу № 116-П від 29.09.2022 «Про зміну істотних умов праці» змінено з 01 жовтня 2022 року графік роботи з 5-ти денного 40 годинного робочого тижня на неповний робочий тиждень з 8-годинним робочим днем в понеділок для ОСОБА_2 . В наказі зазначено, до 01 жовтня 202 року необхідно попередити ОСОБА_2 про зміну істотних умов праці. В попереджені про зміну істотних умов праці зафіксовано ознайомлення про зміну істотних умов праці ОСОБА_2 лише 30.09.2023. З наданої відповідачем заяви ОСОБА_2 про відмову від продовження роботи в нових умовах вбачається, що вона написана позивачем 29.09.2022. Отже, як зазначено представником позивача, позивач написав таку заяву про відмову від продовження роботи ще до попередження про зміну істотних умов праці.

На думку представника позивача, ця обставина є грубим порушенням законодавства про працю, оскільки заяву відібрано у працівника до ознайомлення із попередженням.

Також, представником позивача вказано, що зміна істотних умов праці за своїм змістом не є тотожною звільненню у зв`язку зі зміною організації виробництва і праці, скороченням чисельності або штату працівників, оскільки передбачає продовження роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою, але за новими умовами праці. На думку позивача, зміна істотних умов праці може бути визначна законною тільки у тому випадку, якщо буде доведено наявність змін в організації виробництва і праці. Представником позивача зазначено, що відповідачем не доведено дійсної наявності змін в організації виробництва і праці на підприємстві, які б могли стати беззаперечно підставою для запровадження змін в істотних умовах праці позивача, що виразилось у зміні режиму його роботи.

В судовому засіданні 04 червня 2024 року представником відповідача оголошено вступне слово, за змістом якого представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечувала з обставин, викладених у відзиві на позов. Додатково представником відповідача зазначено, що роботодавцем дотримано правомірний порядок звільнення ОСОБА_2 .

Зокрема, після ознайомлення зі змістом Наказу №116-П від 29.09.2022 «Про зміну істотних умов праці», відмовляючись від продовження роботи в нових умовах, ОСОБА_2 власноруч написав відповідну заяву від 29.09.2022 про відмову від продовження роботи в нових умовах. Заява про відмову від продовження роботи в нових умовах написана позивачем власноручно, що безперечно доводить той факт, що його було ознайомлено із пропозицією про запровадження нових умови праці з 01.10.2022. Тому, повідомлення, яке було вручено працівнику та містить описку в даті запровадження нових умов праці не має значення для вирішення справи, оскільки підпис позивача про ознайомлення із змінами істотних умов праці міститься на Наказі №116-П від 29.09.2022 та у його власноручно складеній заяві від 29.09.2022 про відмову від продовження роботи в нових умовах.

На підставі цієї заяви із відмовою від продовження трудового договору в зв`язку із зміною істотних умов праці, був виданий Наказ ТОВ «СУТК» №117-П від 29.09.2022 про звільнення ОСОБА_2 з 30.09.2022 р. на підставі п. 6 ч. 1 ст. 36 КЗпП України.

Також, представником відповідача наголошено, що станом на дату розгляду справи на ТОВ «СУТК» взагалі відсутні посади електрозварників ручного зварювання в штатному розкладі. Відповідна функція не виконується працівниками підприємства, усі працівники, що раніше були працевлаштовані на цій посаді у ТОВ «СУТК» звільнені у 2022 році.

В судове засідання, призначене на 06 серпня 2024 року позивач та його представник не з`явились.

06 серпня 2024 року від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі сторони позивача та додатково надано до суду індивідуальні відомості про застраховану особу ОСОБА_2 з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування Пенсійного фонду України (а.с. 207-211).

Представник відповідача в судовому засіданні просила відмовити у позові.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача в судових засіданнях 06.05.2024 та 04 червня 2024 року, пояснення представника відповідача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив такі обставини справи.

Обставини справи, встановлені судом

Судом встановлено, що з 2017 року ОСОБА_2 працював на посаді електрозварника ручного зварювання в підрозділі «будівельна служба» на підставі наказу № 103-П від 21.12.2017 (а.с. 65).

27 вересня 2022 року наказом директора ТОВ «СУТК» Кураса С. № 14 у зв`язку зі зменшенням замовлень та обсягів зварних робіт, за відсутністю планів робіт для електрозварників ручного зварювання до кінця поточного року, запроваджено поступовий перехід на режим роботи з присутністю одного чергового електрозварника ручного зварювання з понеділка по четвер, починаючи з 01.10.2022, в п`ятницю зварювальні роботи не проводити. Вирішено змінити істотні умови праці, змінивши режим і графік роботи для електрозварників ручного зварювання будівельної служби підприємства, встановивши неповний робочий тиждень з одним 8-годинним робочим днем на тиждень для ОСОБА_2 з 01.10.2022, ОСОБА_5 з 10.10.2022, ОСОБА_6 з 17.10.2022, ОСОБА_7 з 24.10.2022 (а.с. 66).

29 вересня 2022 року винесено наказ директора ТОВ «СУТК» № 116-П «Про зміну істотних умов праці», в якому зазначено, що у зв`язку зі змінами в організації виробництва й праці, зменшення обсягу робіт змінено з 01 жовтня 2022 року графік роботи з 5-тиденного 40-годинного робочого тижня на неповний робочий тиждень з 8-годинним днем в понеділок для працівника будівельної служби О.М. Бершака, електрозварника ручного зварювання. Відповідно, наказано до 01 жовтня 2022 року попередити персонально працівника, вказаного в п.1 цього Наказу, про зміну істотних умов праці (зміну режиму і графіка роботи). В разі відмови від продовження роботи за новими умовами, припинити трудові відносини з працівником на підставі пункту 6 статті 36 КЗпП України (а.с. 60).

З наданої представником відповідача копії такого наказу вбачається, що з цим наказом ОСОБА_2 ознайомлений 29 вересня 2022 року, про що міститься його власноручний підпис (а.с. 60).

Також, 29 вересня 2022 року ОСОБА_2 власноручно написана заява на ім`я директора ТОВ «СУТК» С. Кураса, за змістом якої позивач зазначив, що відмовляється від продовження роботи в нових умовах у зв`язку із встановленням йому неповного робочого тижня з 8-годинним робочим днем в понеділок з 01.10.2022 (а.с. 62).

Як вбачається з наданої до суду представником відповідача копії попередження про зміну істотних умов праці, відповідно до частини 3 статті 32 КЗпП і наказу ТОВ «СУТКУ» від 29 жовтня 2022 року № 116-П, ОСОБА_2 повідомлено про зміну істотних умов праці з 01 жовтня 2022 року: встановлення неповного робочого тижня з одним 8-годинним робочим днем в понеділок. Повідомлено, що в разі відмови від продовження роботи за новими умовами, що вступають в силу з 01 жовтня 2022 року, трудові відносини із позивачем будуть припинені на підставі пункту 6 статті 36 КЗпП України. У вказаному попередженні міститься підпис ОСОБА_2 і зазначено ним власноручно про те, що із попередженням він ознайомлений 30.09.2022 (а.с. 61).

Наказом від 29.09.2022 № 117-П директора ТОВ «СУТК» С. Кураса про припинення трудового договору (контранкту) 30 вересня 2022 року ОСОБА_2 звільнено з посади електрозварника ручного зварювання у зв`язку з відмовою від продовження роботи у зв`язку зі зміною істотних умов праці відповідно до пункту 6 статті 36 КЗпП України, підстава звільнення наказ № 116 від 29.09.2022, заява ОСОБА_2 від 29.09.2022 (а.с. 63).

Відповідний запис про звільнення позивача на підставі зазначеного наказу внесений до трудової книжки позивача 30 вересня 2022 року (а.с. 19).

Вважаючи своє змінення безпідставним та незаконним, позивач звернувся до суду із відповідним позовом.

Надаючи оцінку вказаним обставинам, суд виходить з наступного.

Норми права, які підлягають застосуванню

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частини 1, 2 статті 12 ЦПК передбачають, що цивільне судочинствоздійснюється назасадах змагальностісторін Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Згідно з частиною 1 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Стаття 43 Конституції України визначає, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Як визначено пунктом 2 Прикінцевих положень КЗпП України, під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану", діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану".

Указом Президента України № 64/2022 від 04.02.2022 року, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. В подальшому, воєнний стан неодноразово продовжувався.

Стаття 64 Конституції України передбачає, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40,47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61,62, 63 цієї Конституції.

Отже, Конституція України надає можливість в умовах воєнного стану встановлювати окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень, зокрема, щодо прав, передбачених статтею 43 Конституцією України.

24.03.2022 набрав чинності Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

Статтею 1 вказаного Закону (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) зазначено, що цей Закон визначає особливості проходження державної служби, служби в органах місцевого самоврядування, особливості трудових відносин працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, представництв іноземних суб`єктів господарської діяльності в Україні, а також осіб, які працюють за трудовим договором, укладеним з фізичними особами (далі - працівники), у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану". На період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина передбачених статтями 43, 44 Конституції України.

Частиною 3 статті 32 КЗпП України (в редакції станом 30.09.2022), у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці. (У період дії воєнного стану норми частини третьої статті 32 щодо повідомлення працівника про зміну істотних умов праці не застосовуються згідно із Законом № 2136-IX від 15.03.2022).

Згідно з частиною 4 статті 32 КЗпП України, якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за пунктом 6 статті 36 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 3 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що у період дії воєнного стану повідомлення працівника про зміну істотних умов праці та зміну умов оплати праці, передбачених частиною третьою статті 32 та статтею 103 Кодексу законів про працю України, здійснюється не пізніш як до запровадження таких умов.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 36 КЗпП України підставою для припинення трудового договору є відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці.

Зміна істотних умов праці може бути визнана законною тільки в тому випадку, якщо буде доведена наявність змін в організації виробництва і праці. Якщо такі зміни не вводяться, власник не має права змінити істотні умови праці.

Вказаний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 05.08.2020 у справі № 205/1312/17.

Питання про те, які саме обставини впливають на зміну істотних умов праці, чинним законодавством не врегульовано, оскільки в ньому відсутній їх вичерпний перелік. Зокрема, тлумачення того, що може бути підставою для зміни істотних умов праці наведено в пунктах 10, 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року №9 «Про практику розгляду трудових спорів», відповідно до яких припинення трудового договору за пунктом 6 статті 36 КЗпП України при відмові працівника від продовження роботи зі зміненими істотними умовами праці може бути визнане обґрунтованим, якщо зміна істотних умов праці при провадженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою викликана змінами в організації виробництва і праці (раціоналізацією робочих місць, введенням нових форм організації праці, у тому числі перехід на бригадну форму організації праці, і, навпаки, впровадженням передових методів, технологій тощо). Суди зобов`язані з`ясовувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Виходячи із викладеного, необхідно розмежовувати поняття «зміни в організації виробництва і праці» та «зміна істотних умов праці».

Зміна істотних умов праці за своїм змістом не тотожна звільненню у зв`язку зі зміною організації виробництва і праці, скороченням чисельності або штату працівників, оскільки передбачає продовження роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою, але за новими умовами праці.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 23 березня 2016 року у справі № 6-2748цс15.

Проведення власником заходів щодо зміни організації виробництва і праці - це виключне повноваження власника, про що наголошував Верховний Суд у постановах від 13.03.2019 у справі № 761/8658/16-ц, від 22.04.2019 у справі № 176/3792/14-ц.

Висновки щодо правозастосування

Судом встановлено, що позивач був звільнений із займаної посади електрозварника ручного зварювання відповідно до пункту 6 частини 1 статті 36 КЗпП України у зв`язку із відмовою від продовження роботи у зв`язку зі зміною істотних умов праці.

Надаючи оцінку аргументам позивача про те, що жодних змін в організації виробництва чи діяльності підприємства не відбувалось, а так звані істотні зміни умов праці стосувались лише тільки позивача, а також що відповідачем не доведено дійсної наявності змін в організації виробництва і праці на підприємстві, які б могли стати беззаперечно підставою для запровадження змін в істотних умовах праці позивача, суд зазначає таке.

Судом встановлено, що 27 вересня 2022 року наказом директора ТОВ «СУТК» Кураса С. № 14 у зв`язку зі зменшенням замовлень та обсягів зварних робіт, за відсутністю планів робіт для електрозварників ручного зварювання до кінця поточного року, запроваджено поступовий перехід на режим роботи з присутністю одного чергового електрозварника ручного зварювання з понеділка по четвер, починаючи з 01.10.2022, в п`ятницю зварювальні роботи не проводити. Вирішено змінити істотні умови праці, змінивши режим і графік роботи для електрозварників ручного зварювання будівельної служби підприємства, встановивши неповний робочий тиждень з одним 8-годинним робочим днем на тиждень для ОСОБА_2 з 01.10.2022, ОСОБА_5 з 10.10.2022, ОСОБА_6 з 17.10.2022, ОСОБА_7 з 24.10.2022 (а.с. 66).

У зв`язку із вказаними обставинами, 29 вересня 2022 року винесено наказ директора ТОВ «СУТК» № 116-П «Про зміну істотних умов праці», в якому зазначено, що у зв`язку зі змінами в організації виробництва й праці, зменшення обсягу робіт змінено з 01 жовтня 2022 року графік роботи з 5-тиденного 40-годинного робочого тижня на неповний робочий тиждень з 8-годинним днем в понеділок для працівника будівельної служби, зокрема, ОСОБА_2 , електрозварника ручного зварювання. Відповідно, наказано до 01 жовтня 2022 року попередити персонально його про зміну істотних умов праці (зміну режиму і графіка роботи).

Судом встановлено, що на ТОВ «СУТК» відбулись зміни в організації виробництва і праці, що виразились у зміні графіків роботи електрозварників ручного зварювання на підприємстві, в зв`язку із зменшенням фактичних обсягів виробництва.

З матеріалів справи, зокрема, з наданих представником відповідача табелів обліку використання робочого часу за серпень і вересень 2022 (а.с.67-71) та з Наказів про оголошення простою №94-П-1 від 01.08.2022 ( простой оголошений у зв`язку з відсутністю організаційних і технічних умов для господарської діяльності підприємства у повному обсязі під час воєнного стану не з вини працівника ОСОБА_2 з 01.08.2022 по 05.08.2022), №98-П-2 від 23.08.2022 (простой оголошений у зв`язку з відсутністю організаційних і технічних умов для господарської діяльності підприємства у повному обсязі під час воєнного стану не з вини працівників ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_2 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 з 24.08.2022 по 25.08.2022), №102-П-1 від 02.09.2022 (простой оголошений у зв`язку з відсутністю організаційних і технічних умов для господарської діяльності підприємства у повному обсязі під час воєнного стану не з вини працівника ОСОБА_2 та ОСОБА_6 електрозварникам - з 05.09.2022 по 09.09.2022), №104-П від 06.09.2022 (простой оголошений у зв`язку з відсутністю організаційних і технічних умов для господарської діяльності підприємства у повному обсязі під час воєнного стану не з вини працівників ОСОБА_11 , ОСОБА_13 , ОСОБА_15 , ОСОБА_5 електрозварнику - з 07.09.2022 по 09.09.2022 та з 12.09.2022 по 13.09.2022), №107-П від 12.09.2022 (простой оголошений у зв`язку з відсутністю організаційних і технічних умов для господарської діяльності підприємства у повному обсязі під час воєнного стану не з вини працівників ОСОБА_2 та ОСОБА_6 електрозварникам - з 12.09.2022 по 16.09.2022), №108-П від 13.09.2022 (простой оголошений у зв`язку з відсутністю організаційних і технічних умов для господарської діяльності підприємства у повному обсязі під час воєнного стану не з вини працівників ОСОБА_11 , ОСОБА_15 , ОСОБА_5 електрозварнику з 14.09.2022 по 16.09.2022 та з 19.09.2022 по 20.09.2022), №112-П від 19.09.2022 (простой оголошений у зв`язку з відсутністю організаційних і технічних умов для господарської діяльності підприємства у повному обсязі під час воєнного стану не з вини працівників ОСОБА_2 - електрозварнику з 19.09.2022 по 23.09.2022 та з 26.09.2022 по 27.09.2022, ОСОБА_6 - електрозварнику з 19.09.2022 по 23.09.2022 та з 26.09.2022 по 30.09.2022, ОСОБА_5 - електрозварнику з 21.09.2022 по 23.09.2022 та з 26.09.2022 по 30.09.2022) вбачається, що на підприємстві запроваджені зміни у режими роботи та графіках роботи, що зумовлені відсутністю організаційних і технічних умов для господарської діяльності підприємства у повному обсязі.

Судом встановлено, що за існуючої тенденції зменшення обсягів робіт, яка зберігалась протягом двох місяців, і було прийнято рішення про скорочення робочого часу для електрозварників ручного зварювання, зокрема, змінено режим і графік роботи для електрозварників ручного зварювання будівельної служби підприємства, встановлено неповний робочий тиждень з одним 8- годинним робочим днем на тиждень.

З огляду на викладене, зважаючи на встановлені обставини, суд приходить до висновку, що на підприємстві дійсно відбулись зміни в організації виробництва і праці, пов`язані із зменшенням замовлень та обсягів зварних робіт, відсутністю планів робіт для електрозварників ручного зварювання до кінця 2022 року, що призвело до необхідності змінити істотні умови праці електрозварників (режим, графік роботи).

З наказу від 27 вересня 2022 року № 14 «Про зміну в організації виробництва і праці» вбачається, що зміна істотних умов праці стосувалась не тільки позивача, але ще й трьох електрозварників ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 .

Отже, відповідними обставинами спростовується твердження позивача, що зміна істотних умов праці стосувалась лише тільки його і тільки його посади.

Аргумент представника позивача про те, що позивач написав заяву про відмову від продовження роботи ще до попередження про зміну істотних умов праці, не є підставою для скасування оскаржуваного наказу, з огляду на таке.

29 вересня 2022 року винесено наказ директора ТОВ «СУТК» № 116-П «Про зміну істотних умов праці», в якому зазначено, що у зв`язку зі змінами в організації виробництва й праці, зменшення обсягу робіт змінено з 01 жовтня 2022 року графік роботи з 5-тиденного 40-годинного робочого тижня на неповний робочий тиждень з 8-годинним днем в понеділок для працівника будівельної служби ОСОБА_2 , електрозварника ручного зварювання. Наказано до 01 жовтня 2022 року попередити персонально працівника, вказаного в п.1 цього Наказу, про зміну істотних умов праці (зміну режиму і графіка роботи). В разі відмови від продовження роботи за новими умовами, припинити трудові відносини з працівником на підставі пункту 6 статті 36 КЗпП України (а.с. 60).

З наданої представником відповідача копії такого наказу вбачається, що з цим наказом ОСОБА_2 ознайомлений 29 вересня 2022 року, про що міститься його власноручний підпис (а.с. 60).

Отже, про зміну істотних умов праці, про дату запровадження таких змін та зміст таких змін, позивач, фактично ознайомився 29.09.2022, підписавши такий наказ.

Про те, що позивач ознайомлений з такими змінами саме 29 вересня 2022 року свідчить те, що ОСОБА_2 власноручно написана заява на ім`я директора ТОВ «СУТК» С. Кураса, за змістом якої позивач зазначив, що відмовляється від продовження роботи в нових умовах у зв`язку із встановленням йому неповного робочого тижня з 8-годинним робочим днем в понеділок з 01.10.2022 (а.с. 62).

Те, що у попередженні про зміну істотних умов праці зазначена ОСОБА_2 дата ознайомлення як 30.09.2022 не може бути підставою для скасування спірного наказу, оскільки як вбачається із проаналізованих вище доказів позивач повідомлений про зміну істотних умов праці та зміну умов оплати праці 29.09.2022 і не пізніш як до запровадження таких умов, які запроваджені 01 жовтня 2022 року.

Твердження позивача про те, що наказ про його звільнення підписаний невідомою особою, що є самостійною підставою для скасування такого наказу, не знайшло свого об`єктивного підтвердження.

З вбачається з дослідженого оригіналу наказу про припинення трудового договору № 117-П від 29.09.2022, який був наданий відповідачем до суду для проведення почеркознавчої експертизи (конверт № 1), він підписаний директором ТОВ «СУТК» Курасом Сергієм, якого відповідно до Протоколу Загальних Зборів Учасників ТОВ «СУТК» №16-05-2018 від 16.05.2018 було призначено на посаду Генерального директора ТОВ «СУТК» з 25.05.2018 на підставі його заяви (а.с. 112-115).

Відповідно до Наказу №70-П від 23.05.2018 про прийняття на роботу ОСОБА_3 прийнято на роботу з 25.05.2018 на посаду генерального директора ТОВ «СУТК».

У 2019 році затверджено нову редакції Статуту ТОВ «СУТК» на підставі Протоколу Загальних Зборів Учасників ТОВ «СУТК» №18-09-2019 від 18.09.2019 (а.с. 102-111).

Згідно із статтею 8 нової редакції Статуту ТОВ «СУТК» виконавчим органом Товариства є директор, який призначає на роботу і звільняє працівників (а.с. 94-96).

Наказом ТОВ «СУТК» № 25/1 від 08.10.2019 змінено найменування посади керівника з «генеральний директор» на «директор».

Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на дату звільнення позивача, підтверджується що директор ОСОБА_3 був повноважним підписантом Товариства з обмеженою відповідальністю «Східно-Українська Трубопровідна Компанія», код ЄДРПОУ 32807200 (а.с.118).

Оскільки однією з підстав позову було твердження позивача про незаконність наказу про його звільнення, в тому числі, й у зв`язку з тим, що наказ підписаний неуповноваженою особою, за його клопотанням ухвалою судувід 16жовтня 2023року булопризначено судовупочеркознавчу експертизу,проведення якоїдоручено експертамПолтавського відділення при Національному науковому центрі «Інститут судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса» Міністерства юстиції України, на вирішення якої поставлене наступне питання: «Чи виконано рукописний текст (підпис) директором ОСОБА_3 у наказі про припинення трудових відносин № 117-П від 30.09.2022 року?», зобов`язано позивача надати до Новосанжарського районного суду Полтавської області наявний у нього наказ про припинення трудових відносин № 117-П від 30.09.2022 року (а.с. 135-137).

Для експертизи уповноважений представник позивача надав до суду наявну у позивача копію наказу про припинення трудових відносин № 117-П від 29.09.2022 року (а.с. 158).

Уповноваженим представником відповідача для експертизи надано оригінал наказу № 117-П про припинення трудового договору (контракту) з ОСОБА_2 , який зберігався в офісі ТОВ «Східно-Українська Трубопровідна Компанія» (конверт № 1).

Також, представником відповідача в наданих письмових доясненнях зазначено, що колишній працівник відділу кадрів підприємства, інспектор кадрів Варванська Юлія Юріївна, яка звільнена на підставі наказу № 168-П від 25.11.2022, здійснюючи звільнення ОСОБА_2 відповідно вимог статті 47 КЗпП підготувала копію наказу № 117-П про припинення трудового договору (контракту) від 29 вересня 2022 року та допустилась помилки, коли завіряла копію, поставивши на місці підпису директора свій підпис. Зазначено, що копія наказу про звільнення не відповідає наявному на підприємстві оригіналу документу.

До експертної установи направлявся саме оригінал наказу № 117-П про припинення трудового договору (контракту) від 29.09.2022, наданий відповідачем, разом з наявними на підприємстві вільними зразками підпису ОСОБА_3 у різнохарактерних за змістом та цільовим призначенням документах у т.ч. офіційних, виконаних до вересня 2022 року та наявними на підприємстві умовно-вільними зразками підпису ОСОБА_3 для вирішення питання чи підпис директором ОСОБА_3 у наказі про припинення трудових відносин № 117-П від 30.09.2022 року.

Поряд з цим, 20 березня 2024 року до суду надійшов лист № 320/16/1181-16-23-18/24 від Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса» про зняття з виробництва без виконання судово-почеркознавчої експертизи № 3612 у зв`язку з тим, що ОСОБА_2 не оплатив вартість робіт за проведення експертизи (а.с. 172).

Отже, вирішення питання щодо дійсності підпису директора ОСОБА_3 на оскаржуваному наказі не було здійснено з вини позивача, який не оплатив експертизу.

Зважаючи на викладене, суд доходить висновку про те, що дії роботодавця були обґрунтованими та документально оформленими. Роботодавець дотримався установленого законом порядку проведення зміни істотних умов праці.

При цьому, доводи позивача, щодо неповідомлення його у визначений строк про зміну істотних умов праці, є також необґрунтованими, оскільки в силу приписів Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» у період дії воєнного стану повідомлення працівника про зміну істотних умов праці здійснюється не пізніш як до запровадження таких умов.

Відповідно до наказу № 116-П від 29.09.2022 «Про зміну істотних умов праці», зміни мали вступити в силу з 01.10.2022. Відповідач дотримався вимог закону та повідомив позивача про зміни 29.09.2022, що підтверджується особистим підписом відповідача в цьому наказі, його заявою про відмові від продовження роботи в нових умовах від 29.09.2022. У зв`язку з відмовою працівника від продовження роботи із зміною істотних умов праці, на підставі пункту 6 частини 1 статті 36 КЗпП України, наказом від 29.09.2022 № 117-П позивача з 30.09.2022 було звільнено.

Підсумовуючи викладене, враховуючи, що зміна істотних умов праці позивача відбулась у зв`язку зі зменшенням замовлень та обсягів зварних робіт під час воєнного стану, суттєвого зниження обсягів виробництва на підприємстві, беручи до уваги дотримання відповідачем порядку повідомлення про такі зміни, суд дійшов висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваного наказу № 117-П від 29.09.2022.

Враховуючи, що решта позовних вимог є похідними від вимоги про скасування наказу № 117-П від 29.09.2022, суд приходить до висновку про залишення таких вимог також без задоволення.

Отже, у задоволенні позову необхідно відмовити в повному обсязі.

Розподіл судових витрат

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на те, що суд прийшов до висновку про необхідність відмовити у задоволенні в позові у повному обсязі, підстави для вирішення питання щодо розподілу судового збору відсутні.

На підставі викладеного, керуючись частиною 6 статті 259, статтями 263-265, 268 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Східно-Українська трубопровідна компанія» про визнання незаконним та скасування наказу (розпорядження) про припинення трудового договору, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, - відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи до Полтавського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ;

представник позивача: адвокат Денис Богдан Іванович, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю від 21 березня 2021 року ПТ № 3778;

відповідач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Східно-Українська трубопровідна компанія», код ЄДРПОУ 32807200, с. Соколова Балка, Полтавський район, Полтавська область;

представник відповідача: адвокат Петрук Світлана Олександрівна, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю від 16 листопада 2006 року № 495.

Повний текст рішення складений 12 серпня 2024 року.

Суддя О.О. Шарова-Айдаєва