Ухвала

від 06.08.2024 по справі 499/128/23

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

У Х В А Л А

06 серпня 2024 року

м. Київ

справа № 499/128/23

провадження № 61-9722ск24

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ситнік О. М. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Сердюка В. В.,

розглянув касаційну скаргу представника Селянського фермерського господарства «Колос» - адвоката Врони Андрія Валентиновича на рішення Іванівського районного суду Одеської області від 23 травня 2023 року та постанову Одеського апеляційного суду від 21 травня 2024 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Селянського фермерського господарства «Колос» про розірвання договору оренди землі та скасування державної реєстрації речового права та

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив розірвати типовий договір оренди землі від 07 вересня 2016 року (далі - Договір), укладений між ним та відповідачем, скасувати державну реєстрацію речового права, здійснену на підставі вказаного договору.

Зазначав, що він є власником земельної ділянки площею 5,1507 га, яка надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташована на території Бузинівської сільської ради Іванівського району Одеської області, з кадастровим номером 5121881200:01:004:0111.

Відповідно до Договору, який був укладений між ним та Селянським фермерським господарством «Колос» (далі - СФГ «Колос»), останньому передана земельна ділянка в оренду, строк дії договору 10 років. Реєстрація вказаного договору проведена відповідно до вимог законодавства.

Згідно з пунктом 7 Договору орендна плата вноситься орендарем в грошовій формі - не нижче 3 % від нормативно-грошової оцінки землі. Нормативно-грошова оцінка вказаної земельної ділянки на день укладення договору складала 107 038,91 грн, про що також вказано в договорі. Пунктом 26 Договору передбачені обов`язки орендаря, зокрема своєчасно сплачувати орендну плату, визначену в договорі, однак всупереч цим положенням договору оренди він орендну плату за 2019, 2020, 2021 та 2022 роки не отримував. У зв`язку з цим, представником позивача надіслано до СФГ «Колос» заяву-пропозицію про дострокове припинення дії договору шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін, однак відповіді представником СФГ «Колос» надано не було.

23 травня 2023 року рішенням Іванівського районного суду Одеської області позов задоволено.

Розірвано типовий договір оренди землі від 07 вересня 2016 року, який укладений між ОСОБА_1 та СФГ «Колос» щодо земельної ділянки площею 5,1507 га, кадастровий номер 5121881200:01:004:0111, розташованої на території Бузинівської сільської ради Іванівського району Одеської області, зареєстровано 07 вересня 2016 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про інше речове право 16444713.

Скасовано державну реєстрацію речового права, здійснену на підставі типового договору оренди землі від 07 вересня 2016 року, укладеного між ОСОБА_1 та СФГ «Колос» щодо земельної ділянки площею 5,1507 га, кадастровий номер 5121881200:01:004:0111, розташованої на території Бузинівської сільської ради Іванівського району Одеської області, зареєстрованого 07 вересня 2016 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про інше речове право 16444713.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

21 травня 2024 року постановою Одеського апеляційного суду апеляційну скаргу представника СФГ «Колос» залишено без задоволення.

Рішення Іванівського районного суду Одеської області від 23 травня 2023 року залишено без змін.

03 липня 2024 року представник СФГ «Колос» - адвокат Врона А. В. засобами поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Іванівського районного суду Одеської області від 23 травня 2023 року та постанову Одеського апеляційного суду від 21 травня 2024 року, в якій просить їх скасувати, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Необхідно відмовити в відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення в справі незначної складності з ціною позову, яка не перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з огляду на таке.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Відповідно до частини третьої статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною першою статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.

Верховний Суд як суд касаційної інстанції у цивільних справах із перегляду в касаційному порядку судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, має виконувати повноваження щодо усунення порушень норм матеріального та/або процесуального права, виправлення судових помилок і недоліків, а не нового розгляду справи та нівелювання ролі судів першої та апеляційної інстанцій у чиненні правосуддя та розв`язанні цивільних спорів (абзац п`ятий пункту 7.7 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).

За вимогами частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Частина третя статті 389 ЦПК України визначає випадки, за яких рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанова суду апеляційної інстанції не підлягають касаційному оскарженню, а саме не підлягають касаційному оскарженню: 1) рішення, ухвали суду першої інстанції та постанови, ухвали суду апеляційної інстанції у справах, рішення у яких підлягають перегляду в апеляційному порядку Верховним Судом; 2) судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Відповідно до частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є:

1) справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

3) справи про стягнення аліментів, збільшення та зменшення їх розміру, припинення стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов`язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства);

4) справи про розірвання шлюбу;

5) справи про захист прав споживачів, ціна позову в яких не перевищує шістдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Додатково у пункті 2 частини третьої статті 389 ЦПК України конкретизовано випадки, за яких касаційне провадження має бути відкрите попри те, що справу визнано малозначною.

Такими випадками, зокрема, є наявність у касаційній скарзі питання права, що має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики (підпункт «а»); особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи (підпункт «б»);значний суспільний інтерес або винятковість її значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу (підпункт «в»); віднесення судом першої інстанції справи до категорії малозначних помилково (підпункт «г»).

Згідно із частиною четвертою статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об`єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову у позовах про розірвання договору найму (оренди) або договору найму (оренди) житла визначається сукупністю платежів за користування майном або житлом протягом строку, що залишається до кінця дії договору, але не більше ніж за три роки.

У справі предметом позову є вимоги про розірвання договору оренди землі, скасування державної реєстрації речового права.

Згідно з пунктом 3 Договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 107 038,91 грн. Відповідно до пункту 6 Договору строк його дії 10 років. Згідно з пунктом 7 Договору орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі: в грошовій формі - не нижче 3 % від нормативної грошової оцінки землі.

Ціна позовув цій справі не перевищує вісімдесятрозмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб на день звернення з касаційною скаргою (242 240,00 грн).

Малозначна справа є такою з огляду на свої властивості, тому незалежно від того, визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанцій, ураховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України міститься серед Загальних положень цього Кодексу, яка поширюється й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу справою незначної складності.

Під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (зокрема й про відмову в відкритті провадження) в справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність підстав для їх касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України.

У касаційній скарзі не зазначено, що розгляд справи в касаційному суді має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.

У доводах касаційної скарги відсутнє посилання на суспільний інтерес у вирішенні спору та необхідність у формуванні чи суперечливість у практиці застосування статті 651 Цивільного кодексу України, статей 13, 15, 21, 22, 32 Закону України «Про оренду землі», статті 141 Земельного кодексу України, статей 26, 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Верховний Суд враховує предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства, судову практику в такій категорії справ та вважає, що справа є незначної складності і не відноситься до переліку справ, передбаченого частиною четвертою статті 274 ЦПК України, та відсутні підстави, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Верховний Суд не вбачає підстав, за наявності яких судові рішення в справі незначної складності з ціною позову, яка не перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, мали б бути переглянуті в касаційному порядку.

Верховний Суд зауважує, що зазначення підстав касаційного оскарження є лише вимогою до форми та змісту касаційної скарги відповідно до цивільного процесуального закону, проте не є безумовною підставою для відкриття провадження у справі на рішення, яке не підлягає касаційному оскарженню.

З урахуванням статусу Верховного Суду, в деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, так як розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення «розгляду заради розгляду».

Згідно з положеннями частини першої статті 394 ЦПК України, одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Такий висновок відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 37).

При цьому, застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris (ціна позову) для подання скарг до Верховного Суду є правомірною та обґрунтованою вимогою, враховуючи саму суть повноважень Верховного Суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості («Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 36).

Представник СФГ «Колос» - адвокат Врона А. В. подав касаційну скаргу на судові рішення в справі незначної складності з ціною позову, яка не перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що не підлягають касаційному оскарженню, тому у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини шостої статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити в відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника Селянського фермерського господарства «Колос» - адвоката Врони Андрія Валентиновича на рішення Іванівського районного суду Одеської області від 23 травня 2023 року та постанову Одеського апеляційного суду від 21 травня 2024 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Селянського фермерського господарства «Колос» про розірвання договору оренди землі та скасування державної реєстрації речового права.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подавала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: О. М. Ситнік

А. С. Олійник

В. В. Сердюк