Рішення

від 09.08.2024 по справі 120/5969/24

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

09 серпня 2024 р. Справа № 120/5969/24

Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Альчук М.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Вінниці Центрального міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Вінниці Центрального міжрегіонального Управління міністерства юстиції (м. Київ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги обґрунтовано протиправною бездіяльністю відповідача щодо не надання інформації на запит, а саме, відомостей щодо кількості у нього дітей. Зокрема, позивач акцентує увагу, що відповідач є розпорядником зазначеної інформації, відтак, вказане свідчить про їх обов`язок надати запитувану інформацію.

Відповідач скористався своїм правом на подання відзиву, у якому заперечив проти задоволення адміністративного позову. Зокрема, зауважує, що інформація надається лише у формі витягів, натомість видача витягу з Реєстру про відсутність дітей законодавством не передбачена.

Ознайомившись з наявними матеріалами справи, суд встановив наступні обставини.

29.02.2024 року позивач звернувся до відділу державної реєстрації актів цивільного стану у м. Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) із заявою про надання йому відомостей про реєстрацію народження дітей у нього.

Розглянувши вказаний запит відповідачем надано лист-відповідь, у якому повідомлено, що видача за заявою фізичної особи витягу з Реєстру щодо інформації про кількість народжених дітей не передбачена чинним законодавством.

Вважаючи бездіяльність відповідача щодо не надання запитуваної інформації протиправно, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 34 Конституції України кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

Закон України від 02.10.1992 року № 2657-XII "Про інформацію" (далі - Закон № 2657-XII) регулює відносини щодо створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони, захисту інформації.

Частиною 1 статті 11 Закону № 2657-XII визначено, що інформація про фізичну особу (персональні дані) - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову та бюджетну політику, під час здійснення повноважень щодо верифікації та моніторингу державних виплат не потребує згоди фізичних осіб на отримання та обробку персональних даних (абз. 2 ч. 2 ст. 11 Закону № 2657-XII).

Правові відносини, пов`язані із захистом і обробкою персональних даних, і спрямований на захист основоположних прав і свобод людини і громадянина, зокрема права на невтручання в особисте життя, у зв`язку з обробкою персональних даних регулюються Законом України від 01.06.2010 року № 2297-VI "Про захист персональних даних" (далі - Закон № 2297-VI).

Відповідно до положень ст. 4 Закону № 2297-VI суб`єктами відносин, пов`язаних із персональними даними, є, зокрема, суб`єкт персональних даних, володілець персональних даних та розпорядник персональних даних.

Володільцем чи розпорядником персональних даних можуть бути підприємства, установи і організації усіх форм власності, органи державної влади чи органи місцевого самоврядування, фізичні особи - підприємці, які обробляють персональні дані відповідно до закону.

Розпорядником персональних даних, володільцем яких є орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, крім цих органів, може бути лише підприємство державної або комунальної форми власності.

Статтею 9 Закону України від 01.07.2010 року № 2398-VI "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" (далі - Закон № 2398-VI) з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи та офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті проводиться Державна реєстрація актів цивільного стану.

Державна реєстрація актів цивільного стану проводиться шляхом складення актових записів цивільного стану.

Актовий запис цивільного стану - це документ органу державної реєстрації актів цивільного стану, який містить персональні відомості про особу та підтверджує факт проведення державної реєстрації акта цивільного стану.

Згідно з п. 6 Порядку ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2007 року № 1064 (далі - Порядок) внесення до Реєстру відомостей про народження фізичної особи та її походження, шлюб, розірвання шлюбу, зміну імені, смерть здійснюється реєстратором одночасно із складенням відповідного актового запису цивільного стану.

Зокрема, положеннями статті 13 цього Закону № 2398-VI визначено порядок державної реєстрації народження фізичної особи та її походження.

Так, передбачено, що державна реєстрація народження дитини проводиться з одночасним визначенням її походження та присвоєнням їй прізвища, власного імені та по батькові. Походження дитини визначається відповідно до Сімейного кодексу України.

Державна реєстрація народження дитини проводиться за письмовою або усною заявою батьків чи одного з них за місцем її народження або за місцем проживання батьків або за заявою, поданою в електронній формі.

Відповідно до п. 7 Порядку у разі державної реєстрації народження дитини з одночасним визначенням її походження запис в Реєстрі здійснюється шляхом внесення до нього, зокрема відомостей про батьків, а саме, прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, громадянство, реєстраційний номер облікової картки платника податків, унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі, місце проживання батька, матері; підстава запису відомостей про батька; прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності), адреса особи, що звернулася за державною реєстрацією народження дитини, серія і номер, яким органом видано паспорт або паспортний документ дата його видачі.

Інформація про персональні дані фізичної особи, що містяться в актовому записі цивільного стану, є конфіденційною і не підлягає розголошенню.

Водночас, п. 3 ч. 2 ст. 8 Закону № 2297-VI передбачено імперативне право особи на доступ до своїх персональних даних.

Відділи державної реєстрації актів цивільного стану проводять державну реєстрацію народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті, вносять зміни до актових записів цивільного стану, поновлюють та анулюють їх; формують Державний реєстр актів цивільного стану громадян, ведуть його, зберігають архівний фонд; здійснюють відповідно до законодавства інші повноваження (ч. 1 ст. 6 Закону № 2398-VI) .

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону № 2398-VI державний реєстр актів цивільного стану громадян - це державна електронна інформаційна система, яка містить відомості про акти цивільного стану, зміни, що вносяться до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання та відомості про видачу свідоцтв про державну реєстрацію актів цивільного стану і про видачу витягів з нього.

Державний реєстр актів цивільного стану громадян ведеться відділами державної реєстрації актів цивільного стану.

Держателем Державного реєстру актів цивільного стану громадян є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану (ч. 2 ст. 11 Закону № 2398-VI).

Тобто, суд зазначає, що відповідач у контексті наведених правових норм та спірних правовідносин є володільцем та розпорядник інформації, зокрема відомостей щодо батьківства, оскільки така інформація міститься у Реєстрі при здійснення реєстрації народження дитини.

Суд погоджується з доводами відповідача, що відповідно до положень Порядку інформація про державну реєстрацію актів цивільного стану надається відділами державної реєстрації актів цивільного стану у вигляді витягів з Реєстру.

Так, зокрема, п. 13 Порядку передбачено, що фізична особа по досягненні 16-річного віку має право на отримання витягу з Реєстру стосовно відомостей про себе та про своїх родичів за умови пред`явлення паспорта або паспортного документа і документів, що підтверджують родинні стосунки.

Пунктом 3.15 розділу III Інструкції з ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 24.07.2008 року № 1269/5 передбачено, що для отримання витягу з Реєстру шляхом безпосереднього доступу до нього у випадках, передбачених законом, зазначається одна з таких відомостей про фізичну особу, щодо відомостей про яку видається витяг з Реєстру (ідентифікатор пошуку):прізвище, ім`я та по батькові, дата та місце народження особи, щодо відомостей про яку отримано запит; серія і номер свідоцтва про державну реєстрацію відповідного акта цивільного стану, дата його видачі; реєстраційний номер, за яким зареєстровано внесення відомостей про акт цивільного стану.

Натомість, видача витягу з Реєстру про відсутність дітей або загальну наявність кількість дітей законодавством не передбачена.

Окрім того, судом враховано, що технічна можливість видачі такого витягу відсутня.

Разом з тим, відділи РАЦСу мають доступ до Державного реєстру актів цивільного стану громадян, в якому, як уже було наголошено судом, є інформація про народження дитини та визначення її походження, із відповідним зазначенням батьківства конкретної особи.

Суд зауважує, що володілець та розпорядник персональної інформації зобов`язаний надати її на вимогу суб`єкта персональних даних.

Принагідно, суд зауважує, що законодавство не обмежує розпорядника інформація у обранні форми надання відомостей на запит суб`єкта персональних даних про себе.

Окрім того, суд зауважує, що згідно ч. 1 ст. 19 Закону № 2297-VI надання таких відомостей здійснюється безоплатно, на відмінну від процедури надання конкретного витягу за вимогою особи.

Розвиваючи вказане, суд зазначає, що право доступу до власних персональних даних прямо визнається статтею 8 Європейської конвенції з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини неодноразово постановляв, що існує право на доступ до інформації про свої персональні дані, якою володіють або яку використовують інші особи, і це право виникає з необхідності поважати приватне життя.

Відповідно до права ЄС право на доступ до власних персональних даних прямо визнається статтею 12 Директиви про захист персональних даних і, як основне право, статтею 8 (2) Хартії.

Стаття 12 (а) Директиви передбачає, що держави-члени повинні гарантувати кожному суб`єкту даних право на доступ до його персональних даних та інформації.

Суд звертає увагу на те, що посилання відповідача на відсутність у спеціальному законодавстві України альтернатив щодо форм видачі інформації з Реєстру нівелює реалізацію права особи на доступ до персональної з огляду на неможливість де-факто ним скористатися, незважаючи на його проголошення де-юре, та не може бути підставою для відмови у наданні відповідної інформації.

Враховуючи вищевикладене, суд констатує, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо не надання інформації на запит із метою отримання персональних відомостей.

За змістом п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Тож з урахуванням меж заявлених позовних вимог та встановлених фактичних обставин справи, суд дійшов висновку, що належним та ефективним способом відновлення порушеного права позивача є зобов`язання відповідача надати інформацію на запит від 29.02.2024 року.

Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Вінниці Центрального міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Київ) (вул. Замостянська, 26, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 25497415) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Вінниці Центрального міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо не надання інформації на запит ОСОБА_1 від 29.02.2024 року.

Зобов`язати Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Вінниці Центрального міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Київ) надати інформацію на запит ОСОБА_1 від 29.02.2024 року.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Альчук Максим Петрович