Ухвала

від 12.08.2024 по справі 160/20963/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА

12 серпня 2024 р.Справа №160/20963/24Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Горбалінський В.В., розглянувши заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Орлівщина» про вжиття заходів забезпечення позову у справі за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Орлівщина» (51215, Дніпропетровська область, Новомосковський район, село Орлівщина, вулиця Сонячна, буд. 2-б, РНОКПП 36933901) до Державної служби України з безпеки на транспорті (03135, м. Київ, пр. Перемоги, 14, код ЄДРПОУ 39816845) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

УСТАНОВИВ:

02.08.2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Орлівщина» до Державної служби України з безпеки на транспорті, в якій позивач просить:

- постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу серія ПШ №041221 від 26.06.2024 року винесену відділом державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Держаної служби з безпеки на транспорті (ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ: 39816845) про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Орлівщина» (ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ: 36933901) адміністративно-господарського штрафу у сумі 17 000 (сімнадцять тисяч) грн.00 коп. - визнати протиправною та скасувати.

09.08.2024 року представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Орлівщина» подано до суду заяву про вжиття заходів забезпечення позову, згідно якої позивач просить:

- зупинити дію Постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу № 041221 від 26 червня 2024 року винесену Начальником Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування до ТОВ «Агрофірма «Орлівщина» (ідентифікаційний код юридичної особи: 3693391) адміністративно-господарського штрафу у сумі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 коп.;

- заборонити Державній службі України з безпеки на транспорті, Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державній службі України з безпеки на транспорті вчиняти дії щодо звернення до державної виконавчої служби (приватного виконавця) щодо примусового виконання рішення на підставі виконавчого документу - Постанови про застосування адміністративногосподарського штрафу №041221 від 26 червня 2024 року винесену Начальником Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування до ТОВ «Агрофірма «Орлівщина» (ідентифікаційний код юридичної особи: 36933901) адміністративногосподарського штрафу у сумі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 коп.

Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що оскаржувана постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу №041221 від 26 червня 2024 року винесена Начальником Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування до ТОВ «Агрофірма «Орлівщина» адміністративно-господарського штрафу у сумі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 коп., по-перше, до особи, яка не скоювала жодного правопорушення, у зв`язку з чим не може нести відповідальність у вигляді будь-яких санкцій, тим більше не може нести відповідальність за скоєння правопорушення іншою особою, а по-друге: є виконавчим документом який може бути переданий до державної виконавчої служби (приватного виконавця) для примусового виконання та безпідставного стягнення з позивача грошових коштів, ще до завершення розгляду даної справи та до винесення судом рішення по суті.

Тому, на думку представника позивача, задля запобігання можливості стягнення з позивача штрафних санкцій, необхідно застосувати саме такі заходи забезпечення позову.

Перевіривши зазначені у заяві про забезпечення позову доводи позивача, суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Частина 1 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України визначає види забезпечення позову, згідно з якою позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Відповідно до роз`яснень постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" від 22.12.2006 року № 9 та постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про практику застосування адміністративним судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ" від 06.03.2008 року № 2, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

З викладеного слідує, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.

Ці підстави є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Крім того, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав будуть значними.

Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

Слід зазначити, що при розгляді заяв про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх доводів, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Отже, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Дослідивши наявні матеріали справи, суд дійшов висновку, що на час розгляду заяви про забезпечення позову представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Орлівщина» не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, виходячи з наступного.

Так, суд погоджується, що оскаржувана постанова є виконавчим документом, який може бути переданий до державної виконавчої служби (приватного виконавця) для примусового виконання.

Втім, представником позивача не зазначено та не підтверджено, які саме негативні наслідки матиме Товариство внаслідок пред`явлення до виконання спірної постанови та, як наслідок, не підтверджено існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача.

Суд зазначає, що представником позивача не надано доказів того, що у випадку стягнення грошових коштів за спірною постановою, це призведе до незворотних наслідків для позивача або їх повернення (грошових коштів) буде неможливим або ускладненим.

Крім того, представником позивача не зазначено, яким чином пред`явлення до виконання спірної постанови може вплинути на здійснення господарських діяльності позивача.

Таким чином, суд вказує, що позивачем, не зазначено відповідних підстав та не надано належних доказів, які б підтверджували ті обставини, які ним зазначено у заяві про забезпечення позову, які передбачені ст. 151 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відтак, суд зазначає, що позивачем у своїй заяві про забезпечення позову не доведено існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам і не підтверджено таких обставин належними та допустимими доказами.

Крім того, суд зазначає, що сам факт подання позову не може бути підставою для забезпечення позовної заяви. Водночас, при розгляді заяви про забезпечення позову не вирішується питання про правомірність дій чи бездіяльності відповідача, що є предметом спору. Оцінка діям чи бездіяльності відповідача буде надана під час розгляду справи по суті.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що заява представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Орлівщина» про забезпечення позову є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями150-154,241-243,294,295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Орлівщина» про вжиття заходів забезпечення позову відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 256 КАС України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 КАС України.

Суддя В.В. Горбалінський