Рішення

від 12.08.2024 по справі 380/12389/24

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 серпня 2024 рокусправа № 380/12389/24

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Чаплик І.Д., розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Приватної фірми «Авіта» до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області про визнання протиправною та скасування постанови, -

в с т а н о в и в

Приватна фірма «Авіта» (адреса місцезнаходження: 79040, м. Львів, вул. Д. Апостола, 7А; ЄДРПОУ: 19161817) звернулась до суду із позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (адреса місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Фізкультури, 9; ЄДРПОУ: 39816845) в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області (адреса місцезнаходження: 80383. Львівська обл., Львівський р-н, с. Малехів, вул. Володимира Івасюка, 8), в якому просить:

визнати протиправною і скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу № ПШ 055696 від 08.05.2024, винесену щодо ПФ «Авіта» (ідентифікаційний код: 19161817).

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 08 травня 2024 року відповідачем винесено постанову №ПШ 055696 про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу за порушення вимог, передбачених ст. 39 і ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт» в розмірі 17 000 грн. Позивач вважає, що у відповідача не було правових підстав накладати на нього вказаний адміністративно-господарський штраф, оскільки у водія в наявності були усі документи, які вимагаються законом. Для відновлення свого порушеного права позивач звернувся до суду.

Ухвалою від 13.06.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з дня отримання зазначеної ухвали, подати відзив на позовну заяву та всі письмові докази, що підтверджують заперечення проти позову.

11.06.2024 разом з позовною заявою представник позивача подав заяву про забезпечення позову шляхом зупинення дії постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу № ПШ 055696 від 08.05.2024.

Ухвалою від 13.06.2024 вказану заяву про забезпечення позову задоволено та зупинено дію виконавчого документа - постанови Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу № ПШ 055696 від 08.05.2024 щодо ПФ "Авіта" (ідентифікаційний код: 19161817) до набрання законної сили рішення суду в адміністративній справі №380/12389/24.

26.06.2024 позивач подав заяву, у якій просив долучити до матеріалів справи копію товарно-транспортної накладної, яка була взята до уваги відповідачем при винесенні оскаржуваної постанови.

Відповідач 02.07.2024 подав відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог повністю. Відзив обґрунтований тим, що 04.04.2024 контролюючими особами Укртрансбезпеки, на підставі графіку проведення рейдових перевірок, а також відповідно до направлення на перевірку від 29.03.2024 №АР 663121 проводилась рейдова перевірка транспортних засобів перевізників, що здійснюють внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів та вантажів. Водій транспортного засобу марки RENAULT, номерний знак НОМЕР_1 , надав для перевірки посадовим особам Укртрансбезпеки: - посвідчення водія серії НОМЕР_2 ; - свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу марки RENAULT, номерний знак НОМЕР_1 , серії НОМЕР_3 ; свідоцтво про реєстрацію напівпричепа марки MONTRACON, номерний знак НОМЕР_4 , серії НОМЕР_5 ; - товарно-транспортну накладну від 04.04.2024 №Р 694; - документ на вантаж; - протокол перевірки та адаптації тахографа від 22.06.2023 № UА246-0069621L; - протокол перевірки технічного стану транспортного засобу № 01650-00814-24; - протокол перевірки технічного стану транспортного засобу № 01650-00816-24. Актом серії АР № 035449 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 04.04.2024, зокрема, встановлено таке: «Направлення на перевірку від 29.03.2024 №АР 663121. Під час перевірки виявлено порушення ст. 48 ЗУ «Про автомобільний транспорт» при перевезенні вантажів згідно ТТН №Р 694 від 04.04.2024, транспортним засобом, який обладнаний цифровим тахографом на момент перевірки водія відсутні документи, на підставі яких виконуються дані перевезення, а саме протокол перевірки та адаптації тахографу до транспортного засобу, передбаченого п. 3.3 наказу МТЗУ №385 від 24.06.2010. Пояснення водія про причини порушень: водій з актом ознайомлений, копію отримав. Підпис». Позивач зазначає, що відповідно до пункту 2.6 Інструкції № 385 ПСТ виконують перевірку та адаптацію тахографів до транспортних засобів відповідно до вимог ЄУТР (994 016) періодично кожні два роки, а також у разі: установлення або заміни тахографа; ремонту тахографа; зміни типу розмірів пневматичних шин автомобільного транспортного засобу; якщо під час технічного обслуговування або ремонту автомобільного транспортного засобу відбулося пошкодження таблички тахографа або пломб, накладених на його складові, під час установлення або адаптації або у разі зміни конструкції автотранспортного засобу, що може вплинути на роботу тахографа. Наданий протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу від 22.06.2023 № UА246-0069621L (надалі - протокол) відображає результати такої перевірки та адаптації, у пункті 8. Результати перевірки та адаптації тахографа описані відповідні параметри, а саме у пункті 2 таблиці зазначено: «Розмір пневматичних шин (4) - Фактичне значення 315/70 R 22,5». Тип розміру шин, зазначений у протоколі не відповідає тому, що реально був на момент проведення перевірки, що підтверджується здійсненою фотофіксацією шин, де розмір пневматичних шин - 295/80 R 22,5. Отже, твердження позивача про неможливість притягнення його до відповідальності є хибним та таким, що не відповідає чинним нормам законодавства України про автомобільний транспорт, а такий документ як протокол перевірки та адаптації тахографа є «іншим документом» в контексті статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» та повинен бути пред`явлений особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху.

Щодо суб`єкта відповідальності відповідач зазначає, що частиною першою статті 33 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах. У товарно-транспортній накладній від 04.04.2024 №Р 694 автомобільним перевізником вказано ТОВ «Девік Консалтинг», яке також запрошувалось на розгляд справи у Відділ державного нагляду (контролю) у Львівській області. ТОВ «Девік Консалтинг» надало пояснення, в яких зазначено, що між ними та позивачем укладено договір перевезення вантажів від 03.04.2024 №16422, згідно з яким Виконавець (ПФ «ABITA») здійснює перевезення вантажів власним (або найманим) автомобільним транспортом. Відповідно до умов Договору, ТОВ «Девік Консалтинг» та позивач уклали заявку на перевезення транспортним засобом НОМЕР_1 / НОМЕР_4 , водієм був ОСОБА_1 . Відтак зазначає, що в даному випадку саме позивач несе відповідальність за порушення вимог Закону України «Про автомобільний транспорт», оскільки Договором від 03.04.2024 №16422 визначено його як автомобільного перевізника. Отже, матеріали справи містять достатньо доказів щодо встановлення позивача автомобільним перевізником.

Позивач 19.07.2024 подав відповідь на відзив, у якій вказав, що відповідачем не надано жодного підтвердження про направлення на адресу позивача повідомлення про час і місце розгляду справи про порушення останнім законодавства в сфері автомобільного транспорту. Відтак, обставина повідомлення позивача про дату та час розгляду матеріалів щодо вчиненого ним порушення не підтверджується жодними належними та допустимими доказами. Також зазначає, що при складенні акту перевірки відповідачем не було зазначено про виявлення іншого розміру пневматичних шин на транспортному засобі від тих, які були б зазначені у протоколі перевірки та адаптації тахографа. У графі акта «під час перевірки виявлено порушення» відсутнє зазначення тих обставин, на які посилається відповідач у своєму відзиві.

Відповідач 26.07.2024 подав заперечення на відповідь на відзив, у яких вказав, що згідно трекінгу відправлень на офіційному веб-сайті рекомендований лист із повідомленням про розгляд справи про порушення позивачем законодавства за номером 7905100391153, що відправлений позивачу, прибув у відділений 20.04.2024. Шлях відправлення на вказаному веб-сайті показує, що повідомлення було особисто вручено одержувачу 22.04.2024. Отже, позивач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи. Також зазначає, що протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу, який поданий позивачем, не є доказом наявності під час рейдової перевірки 04.04.2024 дійсного протоколу про перевірку та адаптацію тахографа, оформленого у відповідності до вимог Інструкції № 385, оскільки автомобільний перевізник зобов`язаний при зміні розміру пневматичних шин на відповідному транспортному засобі пройти перевірку та адаптацію тахографа та отримати новий протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу, де б було зазначено розмір пневматичних шин, який фактично встановлений у транспортному засобі.

Інших заяв по суті справи до суду не надходило.

Сторони належним чином повідомлялися про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

29.03.2024 начальником Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті було видано направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) на період з 01.04.2024 до 07.04.2024 для проведення рейдової перевірки транспортних засобів автомобільних перевізників всіх форм власності, резидентів/нерезидентів України, громадян, водіїв щодо дотримання Закону України «Про автомобільний транспорт» та інших нормативно-правових актів у сфері автомобільного транспорту на адміністративній території Донецької, Луганської та Харківської областях та міста Харкова. Направлення видане на підставі щотижневого графіка проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) від 29.03.2024 №25948/38/27-24.

Судом встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Девік Консалтинг» (Експедитор) та Приватною фірмою «Авіта» (Виконавець) було укладено Договір перевезення вантажів №16422 від 03.04.2024, за яким Експедитор замовляє, а Виконавець надає транспортні (транспортно-експедиційні) послуги з міжнародних і внутрішніх перевезень вантажів автомобільним транспортом згідно умов транспортного замовлення (заявки).

На підставі заявки №2024-02695 виконавцем здійснювалось перевезення вантажу. Дата завантаження: 04.04.2024, адреса завантаження: Харківська обл., смт. Малинівка, вул. Володимирівська, 10; адреса розвантаження: м. Львів; термін доставки: 05.04.2024; водій ОСОБА_1 .

Судом встановлено, що згідно товарно-транспортної накладної від 04.04.2024 №Р694 автомобільним перевізником ТОВ «Девік Консалтинг» здійснювалось перевезення вантажу. Пункт навантаження: смт. Малинівка, вул. Володимирівська, 10, пункт розвантаження: м. Львів, вул. Волинська, 10а.

04.04.2024 посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті було складено Акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №АР035449. У акті вказано, що було проведено перевірку транспортного засобу марки RENAULT Magnum 520.19T/напівпричепа марки MONTRACON, номерний знак НОМЕР_1 / НОМЕР_4 , серія і номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_3 / НОМЕР_5 , водій ОСОБА_1 .

Під час перевірки виявлено порушення ст. 48 ЗУ «Про автомобільний транспорт» при перевезенні вантажів згідно ТТН №Р694 від 04.04.2024, транспортним засобом, який обладнаний цифровим тахографом, на момент перевірки водія відсутні документи, на підставі яких виконуються дані перевезення, а саме протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, передбаченого. 3.3 наказу МТЗУ№385 від 24.06.2010. У тому числі порушення, відповідальність за які передбачена статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» абз. 3 ч. 1 перевезення вантажів за відсутності на момент перевірки документів, визначених ст. 48 цього Закону. Пояснення водія про причини порушень: водій з актом ознайомлений, копію отримав.

15.04.2024 Відділом державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби України з безпеки на транспорті складено повідомлення про розгляд матеріалів справи про порушення законодавства, відповідно до якого позивача запрошено прибути на розгляд справи про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, що відбудеться 08.05.2024 о 09:00 год. у приміщенні Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області за адресою: Львівська обл., Львівський р-н, с. Малехів, вул. Володимира Івасюка, буд. 8. Повідомлення аналогічного змісту було направлене до ТОВ «Девік Консалтинг».

Повідомлення про розгляд адміністративної справи від 15.04.2024 було направлено на адресу позивача, що підтверджується фіскальним чеком АТ «Укрпошта» від 18.04.2024 та списком рекомендованих відправлень №5279.

ТОВ «Девік Консалтинг» надало письмові пояснення від 08.05.2024, у яких зазначено, що вказана особа не є автомобільним перевізником, а надає транспортно-експедиторські послуги та виступає експедитором. Товариство не має у наявності та не орендує вантажних автомобілів, не здійснює за власний кошт перевезення, а наймає для перевезення прямих перевізників, які є відповідальними за документи на перевезення і водіїв. Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Девік Консалтинг» (Експедитор) та Приватною фірмою «Авіта» (Виконавець) було укладено Договір перевезення вантажів №16422 від 03.04.2024, за яким Експедитор замовляє, а Виконавець надає транспортні (транспортно-експедиційні) послуги з міжнародних і внутрішніх перевезень вантажів автомобільним транспортом згідно умов транспортного замовлення (заявки). Відтак обов`язки перевізника виконувала саме ПФ «Авіта».

08.05.2024 Відділом державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби України з безпеки на транспорті винесено Постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №ПШ055696 на суму 17 000 грн. Відповідно до вказаної постанови позивачем допущено перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених ст. 39 і ст. 48 ЗУ «Про автомобільний траспорт», відповідальність за яке передбачена ч. 1 абз. 3 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Вирішуючи даний спір, суд виходив з таких мотивів та норм права.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначені Законом України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 №2344-ІІІ (надалі - Закон №2344-ІІІ), який регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.

За змістом статті 1 Закону №2344-III автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення - перевезення вантажів вантажними автомобілями.

Статтею 18 Закону №2344-ІІІ визначено, що з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов`язані: організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України; здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху; забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці; здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням. Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов`язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю. Положення щодо режимів праці та відпочинку водіїв транспортних засобів визначається законодавством.

Статтею 34 Закону №2344-III визначені вимоги до автомобільного перевізника, з-поміж яких автомобільний перевізник повинен виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів.

Відповідно до частини першої статті 48 Закону №2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Законом України від 03.06.2021 №1534-IX "Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих питань здійснення габаритно-вагового контролю" внесено ряд змін до Закону №2344-III, що набрали чинності з 01.10.2021.

У відповідності до п. «а» ч. 1 ст. 10 Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року № 153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті (ратифікованої Україною у 2008 році) компетентні власті чи органи в кожній країні передбачають ведення індивідуальної контрольної книжки та визначають умови її видачі, її зміст і спосіб її заповнення водіями.

Згідно з ч. 3 ст. 10 даної Конвенції традиційні засоби контролю, зазначені в пунктах 1 та 2 цієї статті, якщо це потрібно для деяких категорій транспорту, заміняються або доповнюються, наскільки це можливо, сучасними засобами, такими, наприклад, як тахографи згідно з правилами установленими компетентними властями чи органами в кожній країні.

Відповідно до положень статті 48 Закону №2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

- для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

- для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Аналіз положень статті 48 Закону №2344-III дає підстави для висновку, що законодавцем при визначенні документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів не встановлено їх вичерпний перелік, проте зазначено на необхідність наявності інших документів, передбачених законодавством.

Такі висновки узгоджуються із висновками, викладеними у постановах Верховного Суду: від 19 жовтня 2023 року в справі №640/27759/21, від 06 вересня 2023 року в справі №120/5064/22, від 16 серпня 2023 року в справі №160/12371/22 та від 07 грудня 2023 року в справі №620/18215/21.

Абзацом 3 частини першої статті 60 Закону №2344-III визначено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 згаданого Закону в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

У спірних правовідносинах причиною накладення штрафу на позивача стала відсутність протоколу перевірки та адаптації тахографа.

Порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів встановлено Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України № 385 від 24.06.2010 (далі - Інструкція № 385).

Відповідно до пункту 1.4 Інструкції № 385 контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв;

тахокарта - бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень ЄУТР.

Згідно з положеннями пункту 3.3 Інструкції №385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом:

- забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа;

- своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання;

- використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом;

- має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом;

- у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв);

- у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.

Відповідно до пункту 2.5 Інструкції № 385 повірку тахографів здійснюють повірочні лабораторії, які уповноважені на проведення повірки тахографів відповідно до Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність».

Пунктом 2.6 Інструкції № 385 визначено, що ПСТ виконують перевірку та адаптацію тахографів до транспортних засобів відповідно до вимог ЄУТР періодично кожні два роки, а також у разі:

- установлення або заміни тахографа;

- ремонту тахографа;

- зміни типу розмірів пневматичних шин автомобільного транспортного засобу;

- якщо під час технічного обслуговування або ремонту автомобільного транспортного засобу відбулося пошкодження таблички тахографа або пломб, накладених на його складові, під час установлення або адаптації або у разі зміни конструкції автотранспортного засобу, що може вплинути на роботу тахографа.

Відповідно до положень пункту 1.4 Інструкції № 385 ПСТ - пункт сервісу тахографів, спеціально облаштовані виробничі ділянки для надання послуг щодо установлення та технічного обслуговування тахографів суб`єктами господарювання (резидентами України), що виконують передбачені ЄУТР функції «майстерні або механіка» та внесені Мінінфраструктури як компетентним органом з виконання ЄУТР до переліку уповноважених суб`єктів господарювання.

Пунктом 2.7 Інструкції № 385 передбачено, що за результатами перевірки та адаптування тахографа до транспортного засобу ПСТ оформлює у двох примірниках протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу за формою, наведеною в додатку 1.

Бланк протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу роздруковується відповідальною особою ПСТ на папері формату А4 (210х297 мм) щільністю 100 г/кв.м або більше. Не допускається робити закреслення чи виправлення відомостей, які заносяться до протоколу, а також внесення додаткових записів після того, як протокол підписано та поставлено печатку відповідальної особи ПСТ. У графах, які не заповнюються під час складання протоколу, проставляються прочерки.

ПСТ надає один примірник зазначеного протоколу перевізнику, а другий залишає собі і зберігає разом з тахокартою або у разі цифрового тахографа - з роздруківкою та електронними файлами, що підтверджують достовірність наведених у протоколі даних.

Протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу зберігають протягом трьох років з дати проведення робіт.

Згідно з пунктом 6.1 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України №340 від 07.06.2010 автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тон повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

Пунктом 6.3 вказаного Положення визначено, що водій, що керує транспортним засобом, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3) або повинен мати копію графіка змінності водіїв.

З врахуванням викладеного, суд погоджується з висновками відповідача, що положеннями статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено необхідність наявності як у перевізника, так і у водія інших документів, передбачених законодавством, а наявність протоколу про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу, або індивідуальної контрольної книжки водія чи копії графіка змінності водіїв - в разі не обладнання транспортного засобу тахографом, передбачено Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженою Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України № 385 від 24.06.2010, та Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України №340 від 07.06.2010.

Вказана позиція суду узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 11.02.2020 у справі № 820/4624/17.

Водночас, як видно з відомостей про параметри транспортного засобу, його маса становить без вантажу 8,6 тони, з вантажем 38 тон.

Таким чином, суд приходить до висновку, що транспортний засіб, який належить позивачу, повинен був бути обладнаний діючим або повіреним тахографом, а за відсутності такого водій, що керує вказаним транспортним засобом, повинен вести індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3) або повинен мати копію графіка змінності водіїв.

Верховний Суд у постанові від 19.10.2023 у справі №640/27759/21, зазначив, що основну інформацію для притягнення особи до відповідальності, а також для можливого наступного оскарження особою дій Укртрансбезпеки, несуть саме ті документи, які особа (водій транспортного засобу або інша компетентна особа автомобільного перевізника) подає контролюючому органу в момент виявлення порушення та/або під час безпосереднього розгляду питання про притягнення до адміністративної відповідальності.

Натомість, нові докази, які подають заінтересовані особи, зокрема до суду, який розглядає відповідний спір, після визначення контролюючим органом належного перевізника та його притягнення до адміністративної відповідальності мають оцінюватися з розумною критикою та із чітким застосуванням критеріїв належності, допустимості, достовірності та достатності таких нових доказів, а також їх взаємозв`язку із документами, які були надані контролюючому органу в момент перевірки.

З матеріалів справи встановлено, що під час перевірки водієм було надано посадовим особам Укртрансбезпеки, зокрема, протокол перевірки та адаптації тахографа від 22.06.2023 №UA246-0069621. Водночас, суд звертає увагу, що у графі 2 «розмір у пневматичних шинах» пункту 8 «Результати перевірки та адаптації тахографа» вказаного протоколу зазначені наступні розміри пневматичних шин автомобільного транспорту: 315/70 R 22.5. Однак під час здійснення перевірки при візуальному огляді транспортного засобу посадовими особами було встановлено наступний розмір шин: 295/80 R 22.5, що підтверджується відповідною фотофіксацією, наявною у матеріалах справи. Відтак, тип розміру шин, зазначений у протоколі, не відповідає тому, що фактично був у використанні на момент проведення перевірки, що не спростовано позивачем в ході розгляду справи. Водночас, пункт 2.6 Інструкції № 385 зобов`язує проводити перевірку та адаптацію тахографів у разі, зокрема, зміни типу розмірів пневматичних шин автомобільного транспортного засобу.

Таким чином, суд погоджується з доводами відповідача про те, що протокол перевірки та адаптації тахографа, наданий водієм для перевірки був недійсним, оскільки після зміни типу розміру пневматичних шин позивач зобов`язаний був звернутися до суб`єкта господарювання, що здійснює установлення та технічне обслуговування контрольних пристроїв (тахографів) в автомобільних транспортних засобах для проходження перевірки і отримання нового протоколу перевірки та адаптації тахографа з оновленими даними.

Щодо доводів позивача про те, що у товарно-транспортній накладній №Р694 від 04.04.2024 відсутні відомості про позивача як перевізника суд зазначає таке.

Згідно з статтею 1 Закону №2344-III, автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Тобто, відповідальність у цьому випадку несуть фізичні чи юридичні особи, які безпосередньо здійснюють, у тому числі, за власний кошт перевезення вантажів транспортними засобами.

Відповідно до абзацу 18, 27 розділу І Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363, перевізник - фізична або юридична особа - суб`єкт господарювання, що надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами; товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами.

Крім того, у статті 48 Закону №2344-III передбачено, що документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

При оформленні товарно-транспортної накладної вантажовідправник зазначає такі обов`язкові реквізити:

дата і місце складання;

вантажовідправник (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті);

автомобільний перевізник (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), прізвище, ім`я, по батькові водія та номер його посвідчення;

вантажоодержувач (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті);

транспортний засіб (марка, модель, тип, реєстраційний номер автомобіля, причепа/напівпричепа), його параметри із зазначенням довжини, ширини, висоти, загальної ваги, у тому числі з вантажем, та маси брутто;

пункти завантаження і розвантаження.

За змістом пунктів 11.1, 11.3, 11.4, 11.5 Правил №363, основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Товарно-транспортну накладну суб`єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом виписує Замовник (вантажовідправник) у трьох примірниках.

Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі примірники товарно-транспортної накладної підписом.

Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її примірники.

У разі використання товарно-транспортної накладної у паперовій формі перший примірник товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - водій (експедитор) передає вантажоодержувачу, третій примірник, засвідчений підписом вантажоодержувача, передається Перевізнику.

У постанові від 22.02.2023 у справі № 240/22448/20 Верховний Суд зазначив, що відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт, передбачена статтею 60 Закону № 2344-III, застосовується до автомобільних перевізників, а не до власників/користувачів транспортного засобу, яким перевозиться вантаж. При цьому, автомобільний перевізник не може визначатися тільки на підставі реєстраційних документів на транспортний засіб (адже такі дані не завжди можуть збігатися).

Аналогічні висновки також викладені Верховним Судом у постановах від 23.08.2023 у справі № 600/1407/22-а, від 12.10.2023 у справі № 280/3520/22, від 07.12.2023 у справі №620/18215/21.

За матеріалами справи, що розглядається, у товарно-транспортній накладній від 04.04.2024 №Р 694 автомобільним перевізником вказано ТОВ «Девік Консалтинг». Водночас, як встановлено судом, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Девік Консалтинг» (Експедитор) та Приватною фірмою «Авіта» (Виконавець) було укладено Договір перевезення вантажів №16422 від 03.04.2024, за яким Експедитор замовляє, а Виконавець надає транспортні (транспортно-експедиційні) послуги з міжнародних і внутрішніх перевезень вантажів автомобільним транспортом згідно умов транспортного замовлення (заявки). На підставі заявки №2024-02695 виконавцем здійснювалось перевезення вантажу. Дата завантаження: 04.04.2024, адреса завантаження: Харківська обл., смт. Малинівка, вул. Володимирівська, 10; адреса розвантаження: м. Львів; термін доставки: 05.04.2024; водій ОСОБА_1 . Згідно з реєстраційними документами на автомобіль, власником транспортного засобу зазначена Приватна фірма «Авіта».

Суд враховує, що за умовами п.3.2.5 укладеного Договору перевезення вантажів №16422 від 03.04.2024 виконавець, тобто позивач, зобов`язується забезпечити наявність у водіїв належним чином оформлених документів для безперешкодного виконання перевезень за вказаним у заявці маршрутом, а за умовами п.3.2.13 - виконавець зобов`язаний забезпечити наявність у водіїв належним чином оформлених документів як на транспортний засіб, так і на водія для безперешкодного та своєчасного виконання перевезень.

Також відповідно до п.6.2 виконавець несе відповідальність згідно Конвенції про договір міжнародного перевезення вантажів по дорогах (КДПВ), при внутрішніх перевезеннях - відповідно до Статуту автомобільного транспорту УРСР та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом.

З наведеного суд приходить до висновку, що за змістом спірних правовідносин саме позивач виступав безпосереднім автомобільним перевізником, який здійснював перевезення вантажу власним транспортним засобом та є суб`єктом відповідальності у разі порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Щодо доводів позивача про неповідомлення його відповідачем про час і місце розгляду питання про накладення адміністративно-господарського штрафу суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103 (далі - Положення №103), Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Згідно з пунктом 8 Положення №103 Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Підпунктами 54, 57 пункту 5 Положення №103 передбачено, що Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань проводить перевірки за додержанням суб`єктами господарювання, фізичними особами та юридичними особами вимог законодавства про транспорт; проводить перевірку транспортно-експедиційної документації на здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

Процедуру проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт визначено Порядком проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 (у редакції постанови від 02.02.2022 №79), відповідно до пунктів 2, 4 якого рейдовим перевіркам (перевіркам на дорозі) підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України. Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 1-1, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку.

Пунктом 15 Порядку проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) встановлено вичерпний перелік підстав під час проведення рейдової перевірки, серед яких зазначено перевірка наявності визначених статтями 39 і 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

У силу пунктів 20-22 названого Порядку, виявлені під час рейдової перевірки (перевірки на дорозі) порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.

У разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

У разі відмови водія від підписання акта рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу посадова особа (особи), що провела перевірку, вносить про це запис.

Згідно з абзацом першим пункту 25 Порядку справа про порушення розглядається в територіальному органі Укртрансбезпеки за місцезнаходженням автомобільного перевізника або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи автомобільного перевізника) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Пунктами 26, 27 Порядку визначено, що справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи автомобільного перевізника. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа автомобільного перевізника повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням або надсиланням на офіційну електронну адресу (за наявності). У разі неявки уповноваженої особи автомобільного перевізника справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник територіального органу Укртрансбезпеки або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

Окрім того суд, зазначає, що відповідно до висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 01.03.2018 у справі №820/4810/17, відсутність особи під час розгляду справи про накладення адміністративно-господарського штрафу, при розгляді даної справи не позбавляє особу спростувати вину у суді та у зв`язку з цим не може бути самостійною підставою для скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу.

Позивач зазначає, що відповідач не повідомив його про день і місце розгляду справи про накладення адміністративно-господарського штрафу. Однак вказане спростовується доказами, наявними у матеріалах справи. Так, судом встановлено, що повідомлення про розгляд адміністративної справи від 15.04.2024 було направлено на адресу позивача, що підтверджується фіскальним чеком АТ «Укрпошта» від 18.04.2024 та списком рекомендованих відправлень №5279. Крім того, згідно трекінгу відправлень на офіційному веб-сайті Укрпошта рекомендований лист за номером 7905100391153, що відправлений позивачу, прибув у відділений 20.04.2024. Шлях відправлення на вказаному веб-сайті показує, що повідомлення було особисто вручено одержувачу 22.04.2024. Отже, позивач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.

Відповідно до абзацу третього частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Наявними у матеріалах справи доказами підтверджено здійснення транспортним засобом позивача вантажних перевезень без оформлення необхідних документів, які передбачені законодавством, що є складом правопорушення, за яке абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачена відповідальність у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, оскаржувана постанова Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області про застосування адміністративно-господарського штрафу №ПШ055696 від 08.05.2024 є правомірною, а тому підстави для визнання її протиправною та скасування відсутні.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відображено принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно зі статтею 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до частини першої ст. 245 КАС України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до вимог ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при відмові в позові судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 242-246, 250, 257-262, пп. 15.5 п.15 розділу Перехідні положення КАС України, суд,

в и р і ш и в :

у задоволенні позову Приватної фірми «Авіта» (адреса місцезнаходження: 79040, м. Львів, вул. Д. Апостола, 7А; ЄДРПОУ: 19161817) до Державної служби України з безпеки на транспорті (адреса місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Фізкультури, 9; ЄДРПОУ: 39816845) в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області (адреса місцезнаходження: 80383. Львівська обл., Львівський р-н, с. Малехів, вул. Володимира Івасюка, 8) про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити повністю.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду із врахуванням п.п.15.5 п.15 розділу VII Перехідні положення КАС України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

СуддяЧаплик Ірина Дмитрівна