Ухвала

від 12.08.2024 по справі 380/16916/24

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

12 серпня 2024 рокусправа № 380/16916/24

Суддя Львівського окружного адміністративного суду Мартинюк Віталій Ярославович розглянувши у м.Львові матеріали позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії,-

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ), в якому просить:

визнати протиправними дії щодо нарахування та виплати раніше виплачених сум грошового забезпечення (щомісячних основних видів грошового забезпечення, у тому числі надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія), виходячи з посадового окладу та окладу за військовим званням із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 за період з 06 березня 2022 року по 13 лютого 2023 року;

зобов`язати здійснити перерахунок і виплату раніше виплачених сум грошового забезпечення (щомісячних основних видів грошового забезпечення, у тому числі надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія), виходячи з посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022,01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт, встановлений для посади ОСОБА_1 , згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб» за період з 06 березня 2022 року по 13 лютого 2023 року;

визнати протиправними дії щодо нарахування та виплати раніше виплачених сум грошового забезпечення (щомісячних основних видів грошового забезпечення, у тому числі надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія), виходячи з посадового окладу та окладу за військовим званням із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 за період з 14 лютого 2023 року по 20 травня 2023 року;

зобов`язати здійснити перерахунок і виплату раніше виплачених сум грошового забезпечення (щомісячних основних видів грошового забезпечення, у тому числі надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія), виходячи з посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт, встановлений для посади ОСОБА_1 , згідно з додатками 1,12,13,14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб» за період з 14 лютого 2023 року по 20 травня 2023 року.

визнати протиправними дії у виплаті матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік, виходячи з посадового окладу та окладу за військовим званням із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018;

зобов`язати здійснити перерахунок і виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік, з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022, на відповідний тарифний коефіцієнт, встановлений для посади ОСОБА_1 , згідно з додатками 1,12,13,14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб»;

визнати протиправними дії у виплаті матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік та грошової допомоги для оздоровлення за 2023 рік, виходячи з посадового окладу та окладу за військовим званням із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018.

зобов`язати здійснити перерахунок і виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік та грошової допомоги для оздоровлення за 2023 рік, з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт, встановлений для посади ОСОБА_1 , згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб».

Відповідно до п.п.3, 5 ч.1 ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Відповідно до ч.1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до ч.2 ст.233 Кодексу законів про працю України (у редакції, яка діяла до 19.07.2022 року) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Таким чином до 19.07.2022 року звернення до суду з позовом про стягнення належної заробітної плати не було обмежено строками.

Однак, 19.07.2022 року набув чинності Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин №2352 (далі - Закон №2352), яким внесено ряд важливих змін до діючого законодавства про працю.

Зокрема, змін зазнали норми законодавства щодо порядку звернення громадян до суду у разі виникнення трудових спорів в частині строків таких звернень.

Частини перша та друга ст.233 Кодексу законів про працю України викладені у наступній редакції:

- працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті (ч.1);

- із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116) (ч.2).

Відтак, унесенням до Кодексу законів про працю України вказаних змін законодавець, виклавши у новій редакції ч.1 та ч.2 ст.233 Кодексу законів про працю України, увів строки звернення до суду з позовом про стягнення належної заробітної плати.

Суддя звертає увагу, що ч.2 ст.233 Кодексу законів про працю України стосується виплати всіх сум, що належать працівникові у разі його звільнення.

При цьому, стаття перша цієї ж норми передбачає загальний строк звернення до суду у трудових спорах.

Як вбачається з матеріалів справи, наказом командира військової частини НОМЕР_1 №46 від 13.02.2023 року позивача виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №216 від 05.07.2024 року позивача виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.

При цьому, на переконання судді, зазначені поивачем позовні вимоги охоплюються поняттями заробітна плата і оплата праці.

Таким чином, даний спір набуває ознак трудового спору і, якщо зважити на те, що КАС України не містить норм, які б передбачали строк звернення до адміністративного суду з позовом про стягнення недоотриманої/заборгованої заробітної плати/винагороди, то у даному випадкуо спірних правовідносин підлягає застосуванню стаття 233 КЗпП України, яка містить спеціальні для окреслених правовідносин норми, які встановлюють строк звернення до суду за захистом порушеного в матеріальному аспекті права на оплату праці.

Враховуючи зазначені обставини, суддя вважає, що на дату звернення позивача до суду ст.233 КЗпП України вже діє у редакції, викладеній згідно із Законом №2352-ІХ.

Із набранням 19.07.2022 року чинності Законом №2352-ІХ частини перша та друга ст.233 КЗпП України діють у новій редакції й, аналізуючи положення цієї статті у часових межах існування її юридичних норм у зіставленні з нормами п.1 глави XIX Прикінцеві положення КЗпП України, згідно із якими під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину, необхідно зазначити таке:

- норми ч.5 ст.122 КАС України є загальними нормами для правовідносин з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, відносно норм іншого закону, які встановлюють інший строк звернення до суду у спорах, що виникають з цих правовідносин (публічної служби);

- стаття 122 КАС України, зокрема ч.5 цієї статті, не містить норм, які б регулювали порядок звернення осіб, які перебували (перебувають) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці;

- строк звернення до адміністративного суду з позовом про стягнення заробітної плати визначений у ст.233 КЗпП України, норми якої є для цих (спірних) правовідносин спеціальними відносно приписів ч.5 ст.122 КАС України, які є загальними і з них не можна прямо зробити висновок стосовно строків звернення до суду для захисту права на заробітну плату;

- з 19.07.2022 року для звернення до адміністративного суду з таким позовом, як даний, передбачений тримісячний строк (ч.1 ст.233 КЗпП України), відлік якого треба починати з 19.07.2022 року, тобто з дати набрання чинності Законом №2352-ІХ;

- відтак тримісячний строк для звернення із цим позовом до адміністративного суду завершився 19.10.2022 року.

До аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд в ухвалах від 07.12.2023 року у справі №990/242/23, від 29.11.2023 року у справі №990/233/23.

Позивач звернулася із даним позовом 02.08.2024 року (конверт, в якому надійшла позовна заява).

Беручи до уваги викладені норми, а також встановлені обставини, суддя вважає, що позивачем в частині зазначених позовних вимог за вказаний період пропущено тримісячний строк звернення до суду.

Окрім того, суддя звертає увагу, що відповідно до п.1 Прикінцевих положень Кодексу законів про працю України від 10.12.1971 року № 322-VIII, з наступними змінами та доповненнями, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

У постанові від 25.04.2023 року у справі №380/15245/22 Верховний Суд зазначив наступне: З огляду на вказане, висновки судів попередніх інстанцій щодо застосування до спірних правовідносин частини п`ятої статті 122 КАС України та пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду є помилковими, оскільки його право на звернення до суду із цим позовом відповідно до положень частини другої статті 233 КЗпП України (в редакції, чинній до 19 липня 2022 року) не обмежене будь-яким строком, а враховуючи, що станом на час звернення позивача до суду діяв карантин, установлений Кабінетом Міністрів України, тому строк визначений частиною другою статті 233 КЗпП України в редакції, чинній з 19 липня 2022 року, не підлягає застосуванню, так як такий продовжено на строк дії карантину, який діє на теперішній час.

Водночас, Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) від 30.03.2020 року №540-IX, який набрав чинності 02.04.2020 року, главу XIX Прикінцеві положення КЗпП України доповнено пунктом такого змісту:

1. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 року №1236 Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 23.12.2022 року №1423) на території України карантин установлений з 19.12.2020 року до 30.06.2023 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 року №651 відмінено з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Відтак, обмеження щодо застосування строків, визначених ч.2 ст.233 КЗпП України, скасовано.

Спірним у цій справі є період з 2022 року по 2023 року, при цьому позивач виключений із списків особового складу наказами від 13.02.2023 року та від 05.07.2024 року, а до суду з даним позовом звернувся 02.08.2024 року, тобто, пропустивши трьохмісячний строк звернення до суду.

Суддею не беруться також аргументи позивача щодо поновлення строку звернення до суду викладені у позовній заяві, з урахуванням викладеного.

Відповідно до ч.1 ст.123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Враховуючи викладене, позивачу слід подати заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з обґрунтуванням інших причин пропуску та доказів, що підтверджуються причини пропуску.

За таких обставин, позовну заяву належить залишити без руху у відповідності до ч.1 ст.169 КАС України, а позивачу надати строк для усунення недоліків останньої.

Керуючись ст.ст.161,169,248 КАС України, суддя, -

у х в а л и в :

Позовну заяву залишити без руху.

Позивачу протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху усунути зазначені в мотивувальній частині ухвали недоліки шляхом подання заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з обґрунтуванням інших причин пропуску та доказів, що підтверджують причини пропуску такого.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

СуддяМартинюк Віталій Ярославович