Рішення

від 12.08.2024 по справі 420/16213/23

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/16213/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Вікторії ХОМ`ЯКОВОЇ, розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

до Військової частини НОМЕР_1

про визнання протиправною бездіяльності та стягнення індексації грошового забезпечення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач)звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якому просить:

-визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року включно;

-стягнути з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 у сумі 79122 гривні із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 "Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44;

-визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 13.10.2018 включно;

-стягнути з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення 4083 гривні 82 копійки в місяць у загальній сумі 30299 гривень 31 коп. за період з 01.03.2018 по 13.10.2018 включно відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 iз одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 "Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими тa особами рядового начальницького складу", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44;

встановити судовий контроль за виконанням рішення суду.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що ОСОБА_1 з 13.10.2015 по 13.10.2018 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . У період проходження військової служби нарахування грошового забезпечення відповідачем здійснювалося не в повному обсязі, не нараховувалася та виплачувалася індексація грошового забезпечення. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду було зобов`язано відповідача нарахувати та виплатити на користь позивача індексацію грошового забезпечення за період 13.10.2015 - 28.02.2018, але при виплаті за період з 01.12.2015 по 31.12.2015 застосовано коефіцієнт індексації, який відповідає базовому місяцю січень 2008 року, а з 01.01.2016 по 28.02.2018 відповідачем змінено коефіцієнт індексації та застосовано коефіцієнт індексації, який відповідає базовому місяцю січень 2016 року. Проте при застосуванні у якості базового місяця січня 2008 року для нарахування індексації грошового забезпечення в період з 01.01.2016 по 28.02.2018 сума індексації має складати 83625,21 грн. Відповідачем виплачено за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 - 4503,21 грн.індексації. Отже, сума недоплати складає: 79122,00 грн. Позивач звертає увагу суду, що при розгляді Одеським окружним адміністративним судом справ №420/561/20, №420/15401/21 питання правильності математичного розрахунку суми індексації грошового забезпечення у грошовому еквіваленті за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 судом не досліджувалось, не було предметом оцінки, визнано передчасним та первинно надано відповідачу право розрахувати суму індексації грошового забезпечення. При виконанні рішення суду державний виконавець не має права перевіряти правильність розрахунку проведеного військовою частиною .

За період з 01.03.2018 по 13.10.2018 позивачу нарахована тільки поточна індексація грошового забезпечення в сумі 0,00 грн., яка склалась внаслідок перевищення порогу для проведення індексації в 103%. Так звана "поточна" індексація грошового забезпечення у військовослужбовців виникла тільки в грудні 2018 року в сумі 71,08 грн. внаслідок перевищення порогу в 103%, що не заперечується позивачем.

Проте відповідачем в порушення норм абзаців 4, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 "Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення" не виплачено на користь позивача індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 13.10.2018 у фіксованій величині 4083,82 грн. в місяць на загальну суму 30299,31 грн. Грошовий дохід позивача за березень 2018 року збільшився на 379 грн. 33 коп. у порівнянні з лютим 2018 року, що значно менше суми індексації за березень 2018 року (4463 грн. 15 коп.), тому різниця між сумою індексації та розміром підвищення доходу становить 4083 грн. 82 коп. Це є щомісячним розміром індексації -різниці, яку відповідач непраовмірно не нараховував та не виплачував за період з 01.03.2018 до 13.10.2018. Загальна сума заборгованості індексації-різниці складає 30299 грн. 31 коп.

Ухвалою суду від 11.07.2023 відкрито спрощене провадження у справі, вирішено розглядати справу без виклику представників сторін, у письмовому провадженні.

Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти позову. Зазначає, що рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29.10.2021 по справі №420/15401/21, яким було зобов`язано військову частину НОМЕР_1 виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 із базовим місяцем січень 2008 було виконано військовою частиною НОМЕР_1 у повному обсязі, постанова Доброславського відділу державної виконавчої служби від 18.04.2023 по виконавчому провадженню №70595551 про закінчення виконавчого провадження, позивачем не оскаржувалася, заяв в порядку 383 КАС України не подавалося. Відповідно, ним було визнано, що вищевказане рішення було виконано у повному обсязі. З цього також випливає, що правильність математичного розрахунку індексації, зробленого військовою частиною НОМЕР_1 позивачем не оскаржувалась, та з нею він згоден.

Наданий позивачем розрахунок індексації грошових коштів не є таким, що відповідає дійсності, оскільки розрахунок індексації є повноваженням фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_1 , як органу в якому військова частина НОМЕР_1 була утворена після 2014 року, тобто після передислокації з Автономної республіки Крим. Посада, яку обіймав ОСОБА_1 утворена у 2014 році, позаяк військова частина, в штаті якої ця посада знаходиться, зареєстрована як юридична особа 26.09.2014 .

Щодо періоду з 01.03.2018 по 13.10.2018 зазначає, що 01 березня 2018 року вступила в дію постанова Кабінету Міністрів України від 30,08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", якою затверджено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців, схему тарифних коефіцієнтів за військовим званням, та встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 рік, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14. У зв`язку з прийняттям даної постанови грошове забезпечення військовослужбовців збільшилося в абсолютному розмірі. Під терміном індексації-різниці слід вважати різницю між сумою індексації і розміром підвищення заробітної плати, яка може мати місце у місяці підвищення тарифних ставок (окладів)працівників. Оскільки розмір підвищення грошового забезпечення був більшим за суму індексації, фіксована сума індексація не виплачувалась.

Дослідивши в письмовому провадженні наявні в матеріалах справи докази, суд встановив такі обставини.

ОСОБА_1 проходив з 13.10.2015 по 13.10.2018 військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . У період проходження військової служби нарахування грошового забезпечення відповідачем здійснювалося не в повному обсязі, а саме: у період з 01.12.2015 по 13.10.2018 не в повному розмірі нараховувалася та виплачувалася індексація грошового забезпечення. На звернення позивача 05.11.2019 щодо виплати індексації грошового забезпечення отримав відмову, тому звернувся до суду з позовом. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2020 року у справі №420/561/20 зобов`язано відповідача нарахувати та виплатити на користь позивача індексацію грошового забезпечення за періоди 01.12.2015 по 13.10.2018 та грошову компенсацію за додаткову-відпустку як учаснику бойових дій.

18.12.2020 відповідачем на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2020 року у справі №420/561/20 виплачено позивачу індексацію грошового забезпечення у сумі 4925,09 грн.

Не погоджуючись із застосованим відповідачем базовим місяцем та як наслідок виплаченою сумою індексації грошового забезпечення позивач звернувся до суду.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2021 року у справі №420/15401/21 зобов`язано відповідача нарахувати та виплатити на користь позивача індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року та за період з 01.03.2018 по 13.10.2018 включно з урахуванням висновків суду. Вимоги позивача про визначення суми індексації за період по 28.02.2018, розміру фіксованої індексації та загальної суми індексації грошового забезпечення визнано передчасними.

Для виконання рішення суду позивачем отримано виконавчий лист, який направлено до Доброславського ВДВС в Одеському районі Одеської області ПМУМЮ (м. Одеса), відкрито виконавчі провадження №70595551 / 73169872.

31.03.2023 відповідачем на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2021 року у справі №420/15401/21 сплачено 1778 грн. 79 коп. індексації.

виплачено позивачу індексацію грошового забезпечення у сумі 1778,69 грн., Позивач зазначає в позові про те, що відповідачем за період з 01.12.2015 по 31.12.2015 року застосовано коефіцієнт індексації, який відповідає базовому місяцю січень 2008 року та виплачено індексацію у сумі 2302,64 грн., а з 01.01.2016 року по 28.02.2018 відповідачем змінено коефіцієнт індексації та застосовано коефіцієнт індексації, який відповідає базовому місяцю січень 2016 року. Проте при застосуванні у якості базового місяця січня 2008 року для нарахування індексації грошового забезпечення в період з 01.01.2016 по 28.02.2018 року сума індексації має складати, на думку позивача, 83625,21 грн. Відповідачем усього виплачено за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 року 4503,21 грн.

Отже сума недоплати складає: 83625,21 грн. - 4503,21 грн. = 79122,00 грн., яку позивач просить стягнути з військової частини.

Позивач при цьому стверджує, що при розгляді справ №420/561/20, №420/15401/21 питання правильності математичного розрахунку суми індексації грошового забезпечення у грошовому еквіваленті за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 судом не досліджувалось, не було предметом оцінки, визнано передчасним та первинно надано відповідачу право розрахувати суму індексації грошового забезпечення.

За період з 01.03.2018 року по 13.10.2018 року позивачу нарахована тільки поточна індексація грошового забезпечення в сумі 0,00 грн., яка склалась внаслідок перевищення порогу для проведення індексації в 103%.

Позивачем не оскаржується порядок розрахунку поточної індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 13.10.2018 року, яка склалась внаслідок перевищення порогу для проведення індексації в 103% у сумі 0,00 грн.

В той же час позивач вважає, що не виплачено на його користь індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 13.10.2018 у фіксованій величині 4083,82 грн. в місяць, на загальну суму 30299,31 грн.,

Тому позивач звернувся до суду з позовом.

Надаючи правову оцінку даним обставинам справи, суд виходить з наступного.

Положеннями ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи лише на підставі закону в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями ст.2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Приписами ст.43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-XII визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до ст.1-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Положеннями ч.2,3 ст.9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" регламентовано, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (ч. 3 ст. 9 Закону).

Згідно зі ст. 18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

В силу ст. 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначено Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03 липня 1991 року № 1282-XII (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), відповідно до статті 1 якого індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Положеннями ст.2 Закону №1282 встановлено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

У відповідності до ст.4 Закону №1282 індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103%.

За правилами ст.5 Закону №1282, підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України. Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

З метою реалізації Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" від 06.02.2003 року № 491-IV Кабінетом Міністрів України постановою від 17.07.2003 року № 1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення, відповідно до пункту 2 якого індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

Згідно з п.1-1 цього Порядку підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

Пунктом 4 Порядку № 1078 встановлено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексується, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Відповідно до п.6 зазначеного Порядку виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

Для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість та у зв`язку ц змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи, для новоприйнятих працівників, а також для працівників, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати, передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник (пункт 10-2 Порядку № 1078).

Слід зазначити, що пункт 10-2 Порядку № 1078, викладений в новій редакції Постановою Кабінету Міністрів України № 1013 від 09.12.2015, якою в тому числі внесено зміни: поширено його положення для новоприйнятих працівників, та застосовується з 1 грудня 2015 року.

При вирішенні питання щодо індексації слід субсидіарно застосовувати положення спеціальних законів щодо механізму проведення індексації, її мети та правової природи (суті), зокрема, Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 року № 2011-XII, Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 року № 1282-XII, та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078. Субсидіарне застосування зазначених норм права дає підстави для висновку, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців.

Спірні правовідносини склались довкола обставин невиплати військовою частиною НОМЕР_1 ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період 01.01.2016 по 28.02.2018 в повному обсязі та невиплати індексації-різниці за період служби з 01.03.2018 по 13.10.2018.

Індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. Відповідно до вимог діючих нормативно-правових актів, проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Відповідно до п. 5 Порядку № 1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому; відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу, споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідне) до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, нб нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.

При цьому, у разі підвищення посадових окладів у місяці, в якому право на індексацію ще не виникло, такий місяць є базовим.

Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 7.11.2007 №1294 затверджено схеми посадових окладів військовослужбовців (тарифних сіток), яка набрала чинності 1 січня 2008р., Відповідно до п.13 Постанови №1294 вона набрала чинності з 01 січня 2008 року , а отже січень 2008р. є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення.

Вищевказана Постанова діяла до дати набрання чинності Постанови КМУ "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 року №704, якою встановлені нові розміри посадових окладів військовослужбовців, а саме до 01 березня 2018 року.

З аналізу наведеного можна дійти висновку, що в період дії Постанови КМУ №1294, а саме з 01.01.2008 року по 01.03.2018 року, розміри посадових окладів військовослужбовців були незмінні, що свідчить про наявність підстав для визначення базовим місяцем для проведення індексації у спірний період саме січня 2008 року.

Зважаючи на вищевикладене, суд приходить до висновку, що оскільки у період проходження військової служби підвищення посадового окладу позивача за посадою відбулось у січні 2008р., то обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 має здійснюватись наростаючим підсумком з цього базового місяця і за весь вказаний період.

Позивач просить стягнути недоплачену індексацію за період 01.01.2016 по 28.02.2018 при застосуванні у якості базового місяця січня 2008 року для нарахування індексації грошового забезпечення в період з 01.01.2016 по 28.02.2018, сума індексації складає 83625,21 грн.

Відповідачем виплачено за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 4503,21 грн. індексації. Сума заборгованості становить 79122,00 грн.

Отже, незважаючи на рішення суду від 29 жовтня 2021 року у справі №420/15401/21 , яким зобов`язано військову частину нарахувати і виплатити на користь позивача індексацію грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року включно із застосуванням базового місяця - січень 2008 року, відповідач протиправно не виплатив позивачу належну суму індексації.

Приписами з ч.4 ст.78 КАС України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст.370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Суд враховує, що предметом розгляду цієї справи є саме питання вірність розрахунку щомісячної індексації грошового забезпечення та її твердий розмір, яке не було предметом правової оцінки судами у справі №420/15401/21, в якій досліджувалось питання наявності у позивача право на отримання індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018, зокрема із застосуванням січня 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення та з урахуванням абзацу 4 п.5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.

Позивач зазначив, що скористався всіма способами належного виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду №420/15401/21, не отримавши належного результату, враховуючи висновки судів першої та апеляційної інстанції при розгляді заяви у порядку ст.383 КАС України, позивач звернувся до суду про стягнення суми індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2016 по 28.02.2018 у твердій сумі.

У рішенні ЄСПЛ від 19.03.1997 у справі "Горнсбі проти Греції" Суд зазначив, що, право на судовий захист було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. Крім того, відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено п. 1 ст. 1 Першого протоколу.

В матеріалах справи наявний розрахунок індексації позивача за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року з якого вбачається, що відповідачем не проведено розрахунок індексації грошового забезпечення з базовим місяцем січень 2008 року, з 01.01.2016 по 28.02.2018 року.Такі дії свідчать про відмову відповідача проводити позивачу індексацію за спірний період із застосуванням базового місяця січня 2008 року.

Оскільки відповідач не заперечує проти розрахованого представником позивача, з урахуванням приписів Порядку № 1078, розміру індексації за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 , суд вважає правомірними та такими, що підлягають задоволенню вимоги позивача щодо стягнення з військової частини НОМЕР_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 включно в сумі 79122 грн.

У відзиві на позов відповідач фактично викладає незгоду із застосуванням базового місяця 2008 року при обрахунку індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 року, разом з тим, наведені доводи могли слугувати підставою для касаційного оскарження рішення ОААС від 29 жовтня 2021 року у справі №420/15401/21. Суд зауважує, що відповідач не надав власного розрахунку індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 із застосуванням базового місяця січень 2008 року, та не спростував належними доказами розрахунок, наданий представником позивача.

Щодо позовної вимоги про протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 року по 13.10.2018 року включно, судом встановлено наступне.

Згідно із абз.2 п.5 Порядку №1078 обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Питання виплати суми індексації у місяці підвищення грошових доходів, а також виплати визначеної суми індексації (фіксованої суми індексації) до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) врегульовано абзацами третім, четвертим, шостим пункту 5 Порядку №1078.

Абзацами третім, четвертим, шостим пункту 5 Порядку №1078 врегульовано, що сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.

Насамперед слід зауважити, що Порядок №1078 передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, умовно кажучи, поточної та індексації-різниці.

Право на поточну індексацію суд не розглядає, оскільки це не є предметом спору.

Щодо фіксованої суми індексації, то дійсно Закон №1282-ХІІ і Порядок №1078 такого поняття не містять. Цей термін фігурував у Додатку 4 до Порядку №1078 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 13 червня 2012 року №526, де були наведені приклади обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації.

Проте, постановою Уряду №1013 від 9 грудня 2015 року цей Додаток був викладений у новій редакції і з 1 грудня 2015 року у цьому Додатку, як і в цілому Порядку №1078, поняття фіксованої суми індексації не згадується.

З 1 грудня 2015 року в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 по суті йде мова про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.

Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку №1078 у редакціях, які застосовувалися з 1 грудня 2015 року до 1 квітня 2021 року, передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не)нараховується, а саме:

сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3);

сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4).

Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку №1078 додатково указує, що ця сума індексації-різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.

Системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дає колегії суддів підстави зробити висновок, що нарахування й виплата індексації-різниці має щомісячний фіксований характер, гарантується законом і є обов`язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.

Враховуючи те, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, та з огляду на правила й умови нарахування суми індексації-різниці, які встановлені абзацами 3, 4, 6 пункту 5 Порядку №1078, суд доходить висновку, що повноваження відповідача щодо виплати цієї суми не є дискреційними.

З урахуванням того факту, що 1 березня 2018 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30 серпня 2017 року №704, якою були встановлені нові розміри окладів військовослужбовців, та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку №1078, березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивача , за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.

Системний і цільовий способи тлумачення абзаців 3, 4 Порядку №1078 дають підстави зробити висновок, що у березні 2018 року, як місяці підвищення доходу позивачу клінічному центру належало вирішити питання, чи має позивач право на отримання суми індексації-різниці.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, відповідач не нараховував і не виплачував позивачу цей вид індексації.

У цьому контексті суд зауважує, що з огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку №1078 позивач має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року. Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.

Буквальний спосіб тлумачення цих норм свідчить про те, що для їхнього застосування врахуванню підлягає: розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року; сума можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року; чи перевищує розмір підвищення доходу суму можливої індексації.

Розмір підвищення доходу в березні 2018 року визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення у лютому 2018 року.

В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку №1078).

Сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку №1078).

Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року, то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.

Місяць підвищення доходу для такої індексації визначається нормативно і залежить тільки від місяця підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займав позивач. Відповідно зростання інших постійних складових грошового забезпечення, без підвищення таких ставок (окладів), не має наслідком зміну місяця підвищення доходу позивача. Відтак відповідач не наділений повноваженнями діяти на свій розсуд, обираючи інакший місяць місяцем грошового доходу, ніж той, у якому востаннє відбулося підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займав позивач.

Цей висновок відповідає правовій позиції Суду, викладеній у постановах від 29 листопада 2021 року у справі №120/313/20-а, від 26 січня 2022 року у справі №400/1118/21, від 20 квітня 2022 року у справі №420/3593/20 та ін., стосовно трактування дискреційних повноважень державного органу у випадку визначення місяця за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення. Підстави для відступу від указаної правової позиції відсутні.

Як вбачається з матеріалів справи, то у лютому 2018 року грошове забезпечення позивача складало 7627,60 грн., а саме: посадовий оклад - 565,00 грн., оклад за військове звання - 30,00 грн., надбавка за вислугу років - 59,50 грн., надбавка за особливості проходження військової служби - 327,25 грн., премія - 3785,50 грн., щорічна додаткова грошова винагорода - 2860,35 грн.

При визначенні розміру грошового забезпечення застосуванню підлягає саме Закон №2011-ХІІ, відповідно до якого, щомісячна додаткова грошова винагорода входить до складу грошового забезпечення військовослужбовця, яке не має разового характеру, що відповідає правовій позиції, викладеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.02.2019 року у справі №522/2738/17, постанові Верховного Суду в постанові по справі №520/8887/2020 від 26.01.2022 року.

У березні 2018 року посадовий оклад позивача збільшився, у зв`язку із чим, грошове забезпечення за березень 2018 року, становило 8006,93 грн., а саме: посадовий оклад - 2730,00 грн., оклад за військове звацня - 530,00 грн., надбавка за вислугу років - 815,00 грн., надбавка за особливості проходження військової служби - 407,50 грн., премія - 3524,43 грн.

Грошовий дохід позивача збільшився на: 8006,93 грн. - 7627,60 грн. = 379,33 грн

У березні 2018 року прожитковий мінімум складав 1762,00 грн., величина приросту індексу споживчих цін 253,30% (з урахуванням підвищення посадового окладу з січня 2008 року), про що зазначено в листі Міністерства соціальної політики України від 28.09.2021р. №5211/0/290-21/51.

Сума індексації за березень 2018 року розраховується як: прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.03.2018 помножений на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100, а саме: 1762,00 грн. х 253,30% / 100% = 4463,15 грн.

Відповідно сума належної позивачу індексації в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу, у даному випадку: 4463,15 грн.- 379,33 грн.= 4083 грн. 82 коп.

Вищезазначене свідчить, що розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року, а відтак наявні підстави для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.

Таким чином, починаючи з березня 2018 року сума індексації з урахуванням абз. 3, 4, пункту 5 Порядку № 1078 підлягала виплаті позивачу у розмірі 4083,82 грн. щомісячно до моменту наступного підвищення посадового окладу чи до дня звільнення з військової.

За період з 01.03.2018 по 13.10.2018 ро відповідач повинен був нарахувати та виплатити ОСОБА_1 вказаний вид індексації у розмірі 30356 грн. 40 коп. (4083 грн. 82 коп. х 7 повних місяців служби + 1769 грн. 66 коп. за жовтень 2018 року пропорційно відпрацьованому часу).

Суд враховує, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним і таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Інші доводи відповідача є необґрунтованими та не спростовують висновків суду .

Щодо виплати грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб. то ці вимоги також є обгрунтованими.

Пунктом 2 Постанови КМУ №44 визначено, що грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб, що утримується з виплат, одержаних військовослужбовцями виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

Відповідно до пункту 168.5 статті 168 ПК України, суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, спрямовуються виключно, на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.

Пунктами 3-5 Постанови №44 визначено, що виплата грошової компенсації здійснюється установами, що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби одночасно з виплатою їм грошового забезпечення. Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Відтак позивачу одночасно з виплатою індексації грошового забезпечення належна до виплати компенсація сум податку на доходи фізичних осіб.

Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору , а відтак судові витрати розподілу не підлягають.

Щодо зобов`язання відповідача подати звіт, відповідно до статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає таке. Відповідно до частини першої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Оскільки відсутні докази того, що судове рішення не буде виконано, суд вважає за недоцільне на стадії ухвалення рішення по справі встановлювати судовий контроль за виконанням цього рішення суду та зобов`язувати відповідача подавати звіт про його виконання.

Керуючись статтями 139, 243-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 включно.

Стягнути з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпеченні за період, з 01.01.2016 по 28.02.2018 у сумі 79122 гривні 00 копійок із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 "Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.012004 № 44.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 13.10.2018 включно.

Стягнути з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення виходячи з суми 4083 гривні 82 копійки в місяць у загальній сумі 30299 гривень 31 копійка за період з 01.03.2018 по 13.10.2018 включно відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 "Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Вікторія ХОМ`ЯКОВА