Ухвала

від 12.08.2024 по справі 460/7770/24

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

з питань залишення позову без розгляду

12 серпня 2024 року м. Рівне№460/7770/24

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді С.М. Дуляницька розглянувши адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доВійськової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі - відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправними дії відповідача, щодо незастосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2022 року який складає 2 481 гривні для обчислення грошового забезпечення (щомісячних основних, щомісячних додаткових та одноразових додаткових видів грошового забезпечення) за період з 09.03.2022 по 31.12.2022 року включно;

- зобов`язати відповідача здійснити дії щодо перерахунку та виплати грошового забезпечення (щомісячних основних, щомісячних додаткових та одноразових додаткових видів грошового забезпечення) за період з 09.03.2022 по 31.12.2022 року включно, виходячи з прожитковий мінімум для працездатних осіб на 01 січня 2022 року який складає 2 481 гривні з урахуванням раніше виплачених сум;

- визнати протиправними дії відповідача, щодо незастосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2023 року який складає 2 684 гривні для обчислення грошового забезпечення (щомісячних основних, щомісячних додаткових та одноразових додаткових видів грошового забезпечення) за період з 01.01.2023 по 03.02.2023 року включно;

- зобов`язати відповідача здійснити дії щодо перерахунку та виплати грошового забезпечення (щомісячних основних, щомісячних додаткових та одноразових додаткових видів грошового забезпечення) за період з 01.01.2023 по 03.02.2023 року включно, виходячи з прожитковий мінімум для працездатних осіб на 01 січня 2023 року який складає 2 684 гривні з урахуванням раніше виплачених сум;

- зобов`язати відповідача здійснити розрахунок компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушення строків їх виплати та нарахувати і виплатити компенсацію на відповідний рахунок.

Ухвалою суду від 22.07.2024 позовна заява залишалася без руху. Позивач подав суду заяву про поновлення строку звернення, в якій зазначив, що ним не пропущено строк у період з 09.02.2023 по 24.02.2023, з 26.07.2023 по 07.09.2023, з 29.10.2023 по 30.11.2023, з 01.01.2024 по 01.02.2024, з 03.03.2024 по 30.04.2024 брав безпосередню участь у заходах необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. За таких обставин, позивач не мав можливості щодо оскарження дій (бездіяльності) військової частини НОМЕР_1 . Зазначив, що позивач дізнався про порушене право з відповіді військової частини НОМЕР_1 від 10.07.2024 №50/55/12-705 на адвокатський запит, а тому строк звернення з позовом пропущено з поважних причин.

У зв`язку з цим, ухвалою суду від 26.07.2024 встановлено, що позовна заява подана у строк, встановлений законом, та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

06.08.2024 на адресу суду разом з відзивом надійшло клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду, у зв`язку з пропуском позивачем строку звернення до суду з цим позовом. На обґрунтування заяви відповідач зазначив, що 23 липня 2024 року від представника позивача надійшла заява про поновлення пропущення строку звернення до суду без підтверджуючих доказів, тобто зі слів, що саме в період з 09.02.2023 - 24.02.2023, з 26.07.2023 - 07.09.2023, з 29.10.2023 - 30.11.2023, з 01.01.2024 - 01.02.2024, з 03.03.2024 -30.04.2024, ОСОБА_1 брав безпосередню участь у заходах необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, у зв`язку з військовою агресією рф проти України. Окрім цього, позивач не виконував дані заходи з 24.02.2023 по 26.07.2023, тобто в позивача було 5 місяців для звернення до суду, а також звернутися до адвоката задля надання правової допомоги та представлення його інтересів. Враховуючи вищезазначене, позивач звернувся до суду з пропуском строку звернення без поважних причин.

Вирішуючи подане клопотання, суд виходить з такого.

За змістом ч.1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Аналіз зазначених норм дає підстави зробити висновок, що шестимісячний строк звернення до суду в адміністративному судочинстві є загальним і застосовується, якщо інше не встановлено цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з ч.3 ст.122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу.

Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною 5 статті 122 КАС України.

Водночас, як свідчать матеріали справи, предметом розгляду в даній справі є нарахування і виплата позивачу грошового забезпечення у неналежному розмірі.

Разом з тим, у положеннях КАС України відсутні норми, що регулювали б порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати (грошового забезпечення) у разі порушення законодавства про оплату праці.

Умови проходження більшості видів публічної служби, зокрема й у питаннях щодо оплати праці, регулюються як спеціальним законодавством, так і загальними нормами трудового законодавства, тобто нормами законодавства про працю. Тобто, у тих випадках, коли спеціальним законодавством не врегульовані особливості щодо строку звернення до суду з позовом про стягнення належного військовослужбовцю суми грошового забезпечення, застосуванню підлягають загальні норми трудового законодавства.

Згідно із ст.233 КЗпП України (у редакції, чинній до 18.07.2022) працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. Перебування особи на публічній службі є однією з форм реалізації закріпленого у статті 43 Конституції України права на працю.

Таким чином, у разі порушення законодавства про оплату праці в частині її виплати, працівник мав право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати (грошового забезпечення) без обмеження будь-яким строком.

Поряд з цим, відповідно до ст.233 КЗпП України (у редакції, чинній з 19.07.2022) працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

Згідно з п.1 глави ХІХ "Прикінцеві положення" Кодексу законів про працю України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Отже, запровадження на території України карантину було безумовною підставою для продовження строків, визначених ст.233 КЗпП України на строк дії такого карантину.

Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 19.01.2023 у справі № 460/17052/21 та від 25.04.2023 у справі № 380/15245/22.

Разом із тим, згідно з п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Встановлені обставини в їх сукупності дають підстави для висновку, що право на звернення до суду військовослужбовців щодо виплати грошового забезпечення відповідно до положень ч.1 ст.233 КЗпП України в редакції, чинній до 18.07.2022 не було обмежене будь-яким строком, в редакції, чинній з 19.07.2022, вказаний строк був продовжений на строк дії карантину, який відмінено з 24 години 00 хвилин 30.06.2023.

Таким чином, ст.233 КЗпП України є спеціальною нормою по відношенню до ч.5 ст.122 КАС України, оскільки стосується саме виплати сум, які належать при звільненні.

Поряд з цим, положення ч.2 ст.233 КЗпП України не лише визначають строки реалізації права на судовий захист, а й визначають час, з якого починається перебіг такого строку, а саме: «з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні».

Зі служби позивача звільнено 01.11.2022, тобто після внесення змін до ст.233 КЗпП України, якими визначено нові строки звернення до суду.

Водночас, частиною 1 ст. 121 КАС України встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Суд зазначає, що нормами КАС не встановлено вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з врахуванням обставин у справі.

Крім того, у постанові від 29.09.2022 у справі №500/1912/22 Верховний Суд зробив висновок, що протягом усього періоду дії воєнного стану, запровадженого на території України у зв`язку зі збройною агресією російської федерації, суворе застосування адміністративними судами процесуальних строків стосовно звернення до суду із позовними заявами, апеляційними і касаційними скаргами, іншими процесуальними документами може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, гарантованого статтями 55, 124, 129 Конституції України, статтею 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 у період з 09.02.2023 по 24.02.2023, з 26.07.2023 по 07.09.2023, з 29.10.2023 по 30.11.2023, з 01.01.2024 по 01.02.2024, з 03.03.2024 по 30.04.2024 брав безпосередню участь у заходах необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. За таких обставин, позивач не мав можливості щодо оскарження дій (бездіяльності) військової частини НОМЕР_1 . Даний факт підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, а саме копією витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України №161 від 18.06.2024.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази суд дійшов висновку, що участь у заходах необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України свідчить про поважність причин пропуску позивачем такого строку, а тому заява відповідача про залишення позову без розгляду не підлягає задоволенню.

За таких обставин, правові підстави для залишення позовної заяви без розгляду з цих підстав відсутні, а тому в задоволенні клопотання відповідача слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись частиною першою, другою, шостою статті 121, статтею 240, пунктом 16 частини п`ятої статті 243, статтями 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В :

В задоволенні клопотання Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про залишення позовної заяви без розгляду - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала окремо не оскаржується. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Повний текст ухвали складений дата 12 серпня 2024 року

Суддя С.М. Дуляницька