Рішення

від 12.08.2024 по справі 464/5429/23

СИХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 464/5429/23

пр.№ 2/464/210/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05.08.2024 року м.Львів

Сихівський районний суд м.Львова

у складі: головуючого судді Борачка М.В.,

секретар судового засідання Дзьобан Н.С.,

за участю: позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Ірокс» про скасування наказу про звільнення з роботи, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, -

в с т а н о в и в :

ІСТОРІЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ.

12.09.2023 ОСОБА_1 (надалі Позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Сихівського районного суду м. Львова із позовною заявою до Приватного акціонерного товариства «Ірокс» (надалі Відповідач, ПрАТ «Ірокс») про скасування наказу про звільнення з роботи, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справу передано на розгляд судді Мички Б.Р.

Ухвалою від 12.09.2023 (суддя Мичка Б.Р.) відкрито провадження у справі.

25.04.2024 головуючим суддею Мичкою Б.Р. відповідно до статей 36, 37 Цивільного процесуального кодексу України (надалі ЦПК України) заявлено самовідвід. Ухвалою суду заяву про самовідвід судді Сихівського районного суду м. Львова Мички Б.Р. у цивільній справі №464/5429/23 задоволено, матеріали справи передано на розподіл для визначення складу суду в порядку, визначеному статтею 33 ЦПК України.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 25.04.2024 головуючим суддею у даній справі визначено суддю Борачка М.В.

Ухвалою від 01.05.2024 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу п`ятиденний строк з дня отримання ухвали, для усунення недоліків позовної заяви.

На адресу суду надійшла заява, якою позивачка усунула недоліки позову, визначені ухвалою від 01.05.2024.

Ухвалою від 07.05.2024 прийнято цивільну справу №464/5429/23 до провадження, справу ухвалено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом сторін), призначено судове засідання на 27.05.2024.

Процесуальний хід розгляду справи відображений у протоколах судових засідань.

18.07.2024 у судовому засіданні оголошувалась перерва до 05.08.2024.

У судове засідання 05.08.2024 позивачка з`явилась, просила задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представниця відповідача у судове засідання 05.08.2024 також з`явилась, просила відмовити у задоволенні позову.

АРГУМЕНТИ СТОРІН.

Аргументи позивача.

Позов обґрунтовано тим, що позивачка працювала у відповідача на посаді інженера кошторисника на підставі трудового контракту, однак 31.07.2019 її було звільнено на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України. Згідно із постановою Львівського апеляційного суду від 09.02.2021 у справі №464/4462/19 ОСОБА_1 поновлено на роботі з 31.07.2019 та видано відповідний виконавчий лист від 29.11.2022. Станом на сьогодні, виконавче провадження із примусового виконання згаданого рішення не завершене, а судове рішення не виконане.

Як стверджує позивачка, 19.06.2023 вона дізналася із листів відповідача про те, що її звільнено із займаної посади відповідно до наказу №18/2-К від 10.02.2022 у зв`язку із закінченням строку дії трудового контракту. На її переконання, оскаржуваний наказ прийнято у формальному вигляді, адже за адресою, що вказана у листах відповідача, діяльність ПрАТ «Ірокс» не здійснюється, а бухгалтерія та відділ кадрів знаходяться за іншою адресою. У зв`язку із цим, вона не могла з`явитись за повідомленою їй адресою. Окрім цього, відповідач не повідомляв податкові органи про прийняття позивачки на роботу.

Зважаючи на це, позивачка просить суд скасувати наказ №18/2-К від 10.02.2022, поновити її на роботі, стягнути заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 09.02.2021 по 05.08.2024 у розмірі 315478,24 грн., а також стягнути моральну шкоду у розмірі 100000,00 грн.

Аргументи відповідача.

Відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог з таких підстав:

1. Відповідач виконав постанову Львівського апеляційного суду від 09.02.2021 у справі №464/4462/19, поновивши позивачку 10.02.2021 на роботі.

2. Укладений із позивачкою трудовий контракт є строковим та вичерпав свою дію 03.02.2020. Припинення трудових відносин у цьому випадку не потребує заяви чи будь-якого волевиявлення працівника. Роботодавець не повинен попереджати або в інший спосіб інформувати працівника про його майбутнє звільнення. Однак, ПрАТ «Ірокс» все ж повідомляло позивачку у телефонному режимі та письмово про її поновлення і звільнення з роботи, а також про необхідність з`явитись для ознайомлення із відповідними наказами.

Відповідач також зауважує, що ОСОБА_1 з`явилась на підприємство аж 11.07.2023, хоча судове рішення про поновлення її на роботі набрало законної сили ще 09.02.2021.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

Відповідно до наказу №76 від 06.11.2006 позивачку прийнято на роботу на посаду інженера-кошторисника ЗАТ «Ірокс», в подальшому перейменованого на ПрАТ «ІРОКС», що вбачається зі змісту витягу із трудової книжки (Т.1; а.с. 27-28).

Між сторонами укладено Контракт від 03.05.2007 (Т.1; а.с. 73-77), згідно із пунктами 1.1, 1.2. якого позивачка (працівник) зобов`язується виконувати роботи на посаді інженера-кошторисника, а відповідач (роботодавець) зобов`язується створювати необхідні умови для роботи працівника, виплачувати йому грошову винагороду і надавати соціально-побутові блага. Цей контракт є трудовим договором. На підставі нього виникають трудові відносини між працівником і роботодавцем.

Слід зазначити, що роботодавець за виконувані працівником функціональні обов`язки та обов`язки, передбачені умовами контракту, зобов`язаний передати у власність працівника двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 57,80 кв.м. по акту прийому-передачі на протязі 90 днів з моменту здачі будинку в експлуатацію 30.09.2008. Власність на квартиру працівника оформляється свідоцтвом про право власності. Після отримання квартири, вказаної в контракті, що підтверджується підписанням сторонами акту прийому-передачі та оформленням права власності на квартиру, працівник зобов`язується продовжувати трудові відносини із роботодавцем до 03.11.2019 (пункт 4.1 Контракту з урахуванням змін №1 від 12.01.2012).

Зі змісту Контракту вбачається, що підставою для його припинення є закінчення терміну дії (пункт 6.2). У пункті 7.1 Контракту (з урахуванням змін №1 від 12.01.2012) передбачено, що він діє з 03.05.2007 до 03.02.2020 при умові, що працівник буде забезпечений вищевказаною квартирою до 02.01.2009. Якщо до 02.01.2009 працівнику не буде передано роботодавцем квартири, то працівник має право на розірвання контракту з виплатою належної йому компенсації, передбаченої пунктом 4.3 та відшкодування завданої йому шкоди. За два місяці до закінчення терміну дії контракту за письмовою згодою сторін він може бути продовжений.

Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 29.09.2022 підтверджується, що вищезгадана квартира 22.01.2019 була зареєстрована за відповідачем (Т.1; а.с. 95-97).

31.07.2019 позивачку звільнено із займаної посади відповідно до наказу ПрАТ «Ірокс» №85-к за прогул без поважних причин на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України.

Відповідний наказ визнано незаконним і скасовано постановою Львівського апеляційного суду від 09.02.2021 у справі №464/4462/19. Згаданим судовим рішенням також поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді інженера-кошторисника у ПрАТ «Ірокс» з 31.07.2019, стягнуто з останнього на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 136480,96 грн. з вирахуванням з цієї суми при виплаті обов`язкових платежів та зборів.

У ході розгляду справи №464/4462/19, а саме 15.06.2020, позивачку прийнято на посаду інженера з проектно-кошторисної роботи у ТОВ «ПРО ТЕК ВІКНА УКРАЇНА» (наказ №34-тр від 15.06.2020), що підтверджується витягом із трудової книжки (Т.1; а.с. 28).Станом на сьогоднішній день, позивачка продовжує працювати на означеній посаді, про що вона надала підтвердження у ході розгляду справи.

На виконання постанови від 09.02.2021 у справі №464/4462/19 відповідач:

- прийняв наказ №18/1-К від 10.02.2021, згідно із яким скасував наказ №85-к від 31.07.2019, поновив позивачку на роботі на посаді інженера-кошторисника з 31.07.2019 та наказав виплатити їй середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 136480,96 грн. з вирахуванням з цієї суми при виплаті обов`язкових платежів та зборів (Т.1; а.с. 111);

- перерахував позивачці суму у загальному розмірі 127084,27 грн., що вбачається зі змісту платіжних інструкцій №№9748, 9749, які датовані 19.04.2021 (Т.1; а.с.127-128).

10.02.2021 відповідач прийняв оскаржуваний наказ №18/2-К, згідно із яким звільнив ОСОБА_1 із займаної посади у зв`язку із закінченням строку дії контракту відповідно до пункту 2 частини 1 статті 36 КЗпП України (Т.1; а.с. 25).

Судом встановлено, що позивачка ознайомилася із оскаржуваним наказом лише у середині 2023 року. До цього моменту, вона неодноразово зверталася до відповідача із листами від 05.10.2022, від 02.02.2023, від 07.06.2023 (Т.1; а.с. 12, 15, 16), у яких просила повідомити про можливість приступити до виконання трудових обов`язків.

19.06.2023 вона отримала листи вих. №38/2 від 11.02.2021, вих. №48 від 23.03.2023, вих. №85 від 15.06.2023 (Т.1; а.с. 17-19), у яких відповідач, серед іншого, повідомив про звільнення ОСОБА_1 з посади у зв`язку із закінчення строку дії трудового контракту.

У листопаді 2022 року позивачка звернулася до суду за виконавчим листом у справі №464/4462/19, а 29.11.2022 їй було видано відповідний виконавчий лист в частині поновлення на роботі у відповідача.

05.07.2023 державним виконавцем Сихівського відділу ДВС у м. Львові ЗМУМЮ Бурієм В.Я. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №72164233 із примусового виконання постанови від 09.02.2021 у справі №464/4462/19 в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі (Т.1; а.с. 22).

Актом від 11.07.2023 встановлено, що відповідач здійснив записи у трудову книжку позивачки про поновлення на роботі згідно із наказом №18/1-К від 10.02.2021, а також про звільнення з роботи відповідно до оскаржуваного наказу (Т.1; а.с. 24). Факт внесення відповідних записів підтверджується також наявним у матеріалах справи витягом із трудової книжки позивачки (Т.1; а.с. 26-29).

23.08.2023 державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження у зв`язку із виконанням судового рішення відповідачем (Т.1; а.с. 79-80), яка була скасована постановою Львівського апеляційного суду від 18.12.2023 у справі №464/4462/19.

Разом з цим, станом на дату ухвалення цього рішення виконавче провадження №72164233 залишається завершеним, що вбачається зі змісту відкритих відомостей Автоматизованої системи виконавчого провадження.

ОЦІНКА СУДУ.

Відповідно до частини 1 статі 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із частиною 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У даній справі позивачка звернулася до суду із матеріально-правовими вимогами до ПрАТ «Ірокс» про скасування наказу №18/2-К від 10.02.2022, поновлення її на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу за період з 09.02.2021 по 05.08.2024 у розмірі 315478,24 грн., а також стягнення моральної шкоди у розмірі 100000,00 грн.

Як на підставу позовних вимог вона посилається на те, що ПрАТ «Ірокс» не виконало постанову Львівського апеляційного суду від 09.02.2021 у справі №464/4462/19 в частині поновлення її на роботі з 31.07.2019, а відтак і формально прийняло оскаржуваний наказ про звільнення.

Надавши оцінку наявним у матеріалах справи доказам, а також заслухавши пояснення сторін, суд зазначає таке.

Згідно з частинами 1, 3 статті 21 КЗпП України (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення та організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами (стаття 23 КЗпП України).

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами укладено трудовий договір від 03.05.2007 зі строком дії: 03.05.2007 до 03.02.2020.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення.

Пунктом 6.2 Контракту також передбачено, що підставою для його припинення є закінчення терміну дії. У свою чергу, у пункті 7.1 Контракту встановлено, що за два місяці до закінчення терміну дії контракту за письмовою згодою сторін він може бути продовжений.

Суд зазначає, що для вирішення спору у даній справі необхідно з`ясувати факт продовження існування між сторонами трудових відносин на підставі Контракту, який є строковим трудовим договором.

Насамперед, варто звернути увагу на те, що 31.07.2019 ПрАТ «Ірокс» звільнено позивачку із займаної посади відповідно до наказу №85-к, а останньою оскаржено такий наказ у судовому порядку. Позовні вимоги ОСОБА_1 розглядалися судом першої та апеляційної інстанції у межах справи №464/4462/19 у період з 30.09.2019 по 09.02.2021.

Таким чином, з об`єктивних причин сторони були позбавлені можливості вирішити питання про продовження або припинення існування трудових відносин станом на 03.02.2020, тобто станом на останній день строку дії Контракту. Така можливість виникла лише після набрання законної сили постановою Львівського апеляційного суду у справі №464/4462/19, тобто 10.02.2021.

Слід зауважити, що скасувавши наказ про звільнення, Львівський апеляційний суд тим самим поновив позивачку на займаній посаді та встановив наявність у відповідача обов`язку виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, а саме за період з 31.07.2019 року по день ухвалення апеляційним судом рішення.

На переконання суду, постанова у справі №464/4462/19 не змінює строкового характеру трудових відносин у цій справі, як і не може свідчити про те, що трудові відносини фактично тривали у період з 04.02.2020 по 09.02.2021.

Зі змісту викладених вище норм випливає, що продовження строку дії трудового контракту залежить тільки від волі його сторін, що виключає можливість його пролонгації судом за обставин, що склалися у цій справі. До того ж, продовження існування трудових відносин після 03.02.2020 не було предметом розгляду у справі №464/4462/19.

Опосередкованим свідченням того, що трудові відносини не могли тривати у цей період є та обставина, що 15.06.2020 позивачку прийнято на посаду інженера з проектно-кошторисної роботи у ТОВ «ПРО ТЕК ВІКНА УКРАЇНА», яку вона обіймає і станом на день ухвалення рішення у цій справі.

Зважаючи на викладене вище, реальна можливість урегулювати питання продовження строкових трудових відносин між сторонами, які фактично існували тільки у період з 03.05.2007 до 03.02.2020, з`явилась лише 10.02.2021.

За обставин, що склалися у спірних правовідносинах необхідною передумовою для звільнення працівника за пунктом 2 частини 1 статті 36 КЗпП України є його поновлення на роботі на виконання судового рішення у справі №464/4462/19.

Як стверджує позивачка, відповідач не виконав цього рішення та не поновив їй на займаній посаді.

З такими доводами суд не погоджується, адже згідно із частиною 2 статті 65 Закону України «Про виконавче провадження» рішення вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Матеріалами справи підтверджується та обставина, що відповідачем прийнято наказ №18/1-К від 10.02.2021, яким поновлено позивачку на роботі на посаді інженера-кошторисника з 31.07.2019, а виконавче провадження №72164233 із примусового виконання судового рішення у справі №464/4462/19 залишається завершеним. Відтак, позивач виконав встановлені законом вимоги щодо поновлення позивачки на роботі.

Статтею 39-1 КЗпП України встановлено, що якщо після закінчення строку трудового договору (пункти 2 і 3 статті 23) трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не вимагає їх припинення, дія цього договору вважається продовженою на невизначений строк.

З матеріалів справи прослідковується, що відповідач вимагає припинення строкового трудового договору. На це вказує прийняття оскаржуваного наказу №18/2-К від 10.02.2021.

Таким чином, враховуючи, що трудові відносини сторін у цій справі є строковими, зважаючи на сплив такого строку 03.02.2020, а також враховуючи, що можливість відповідача висловити своє волевиявлення щодо припинення трудових відносин на підставі пункту 2 частини 1 статті 36 КЗпП України виникла лише 10.02.2021, суд доходить висновку, що наказ №18/2-К від 10.02.2021 є законним.

У своїй постанові від 15.02.2023 у справі №377/169/20 Верховний Суд виснував, що припинення трудового договору у зв`язку із закінченням строку його дії не потребує заяви чи будь-якого волевиявлення працівника. Власник також не зобов`язаний попереджати або в інший спосіб інформувати працівника про майбутнє звільнення за пунктом 2 частини 1 статті 36 КЗпП України. Тому контракт припиняється за закінченням строку його дії. Винятком з цього правила є фактичне продовження трудових відносини, коли жодна з сторін за закінченням строку дії трудового договору не поставила вимогу про їх припинення. У такому випадку дія трудового договору вважається продовженою на невизначений строк (стаття 39-1 КЗпП України), а у випадку, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк на строк, передбачений законодавчими актами.

Зважаючи на викладене вище, суд доходить висновку, що позовна вимога про скасування наказу про звільнення з роботи є безпідставною, а тому у її задоволенні слід відмовити.

Що стосується решти позовних вимог, то у задоволенні таких суд також відмовляє, позаяк такі є похідними від основної вимоги про скасування наказу про звільнення з роботи.

Відмовляючи у задоволенні позову суд також виходить із того, що відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 06.09.2023 у справі №755/3563/21).

На переконання суду, права позиваки у спірних правовідносинах жодним чином не порушені відповідачем, адже станом на дату ухвалення цього рішення вона працює на посаді інженера з проектно-кошторисної роботи у ТОВ «ПРО ТЕК ВІКНА УКРАЇНА», на яку її було прийнято ще 15.06.2020.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

У відповідності до частини 1 статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно із частиною 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на відмову у задоволенні позовних вимог, судовий збір за подання позову покладається на позивачку.

Керуючись статтями 13, 81, 89, 141, 142, 259, 263, 265 ЦПК України,

у х в а л и в :

в задоволенні позову ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Ірокс» про скасування наказу про звільнення з роботи, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Ірокс», код ЄДРПОУ 23958651, адреса місцезнаходження: м.Львів, вул. Професора Буйка, 17А.

Повне судове рішення складено та проголошено 12 серпня 2024 року.

Головуючий Борачок М.В.