Рішення

від 07.08.2024 по справі 953/16841/21

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 953/16841/21

н/п 2/953/260/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2024 року Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Зуб Г.А.,

за участю секретаря Черниш О.М.,

за участю представників ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні в режимі відео-конференції цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_4 до Фонду державного майна України, Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, Державного підприємства «Харківський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою», третя особа державний реєстратор прав на нерухоме майно Павлівської сільської ради Харківської області Векленко Юлія Анатоліївна про визнання незаконним та скасування рішень державного реєстратора прав на нерухоме майно, та визнання права власності,-

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшла вказана позовна заява, в якій представник позивача просить визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) №47757985 від 12.07.2019 14:43:11, прийняте державним реєстратором прав на нерухоме майно Павлівської сільської ради Харківської області Векленко Ю.А.; визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №47758724 від 12.07.2019 15:01:28, прийняте державним реєстратором на нерухоме майно Павлівської сільської ради Харківської області Векленко Ю.А.; визнати за позивачем право власності на нежитлові приміщення №3 загальною площею 64,8 кв.м. та №4 загальною площею 64,8 кв.м. (гаражі), які розташовані в нежитловій будівлі літ. «А-1» по АДРЕСА_1 ; та стягнути з відповідачів на користь позивача судові витрати.

Позовні вимоги мотивовані наступним. Державним реєстратором прав на нерухоме майно Павлівської сільської ради Харківської області Векленко Ю.А. 12.07.2019 о 14:43:11 прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) №47757985, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право власності на нежитлові приміщення 1-го поверху в літ. «А-1» №3, гараж, загальною площею 64,8 кв.м., №4, гараж, загальною площею 64,8 кв.м., №5, гараж, загальною площею 129,7 кв.м., №58, гараж, загальною площею 15,3 кв.м., №60 кабінет, загальною площею 15,3 кв.м. по АДРЕСА_1 . Право власності зареєстровано за державою в особі Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру. Також Державним реєстратором прав на нерухоме майно Павлівської сільської ради Харківської області Векленко Ю.А. 12.07.2019 о 15:01:28 прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №47758724, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право господарського відання на зазначені нежитлові приміщення. Право господарського відання зареєстровано за ДП «Харківський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою». Вказані рішення підлягають скасуванню, оскільки позивач, а спочатку його батько, приблизно з 2005 року користуються приміщеннями гаражу № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 для власних потреб, розміщення СТО, які перебували у власності ВАТ «Інститут Харківагропроект». У 2019 році ВАТ «Інститут Харківагропроект» ліквідовано, та позивач звернувся до Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна ХМР щодо постановки вказаних приміщень на облік як безхазяйного майна. Листом від 26.07.2019 Управління комунального майна та приватизації ДЕКМ ХМР повідомило позивача про те, що спірні приміщення зареєстровані по праву власності за державою в особі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, проте зазначена інформація до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесена не була, та внесені відомості лише про попереднього власника. Третьою особою не зважаючи на вказані суперечності було проведено державну реєстрацію на спірні приміщення, що є протиправним. Рішення про закріплення нерухомого майна за ДП «Харківський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» на праві господарського відання, прийнятого власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном, відсутнє, у зв`язку з чим державним реєстратор зобов`язаний був відмовити у проведенні державної реєстрації іншого речового права, оскільки відсутні підстави для проведення державної реєстрації. Рішення про визнання спірного майна безхазяйним та про визнання права власності за ФДМ України відсутнє. Наявність зареєстрованих в порушення ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речових прав на нежитлові приміщення №3 та №4 в літ. «А-1» по АДРЕСА_1 порушують права позивача як теперішнього користувача зазначеними приміщеннями та позбавляють його права у встановленому законом порядку отримати зазначені приміщення спочатку у користування, а потім у приватну власність. Також позивач користується вказаними приміщеннями понад 16 років, а тому просить визнати право власності на них за набувальною давністю.

Представником відповідача Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру подано відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити в задоволенні вказаного позову в повному обсязі, посилаючись на те, що спірні приміщення не є безхазяйними, а тому не може набуватися за набувальною давністю, та позивачем не наведено доказів чи доводів того, що кимось порушено чи можуть бути порушено його права.

Представником відповідача Фонду державного майна України подано відзив на вказану позовну заяву, в якому він просить в задоволенні позову відмовити в повному обсязі, посилаючись на те, що внесення інформації про нежитлові приміщення №3 гараж та №4 гараж до Реєстру відбулося згідно до даних наданих Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру. Позивач не надав належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів на підтвердження наявності правових підстав щодо володіння спірним майном, а відтак й наявності в нього добросовісності такого володіння, що унеможливлює визнання права власності у порядку ст. 344 ЦК України в порядку набувальної давності. Зокрема, позивач знав, що у спірного майна є законний власник і що він володіє чужим майном. Фонд державного майна України не є належним відповідачем у вказаній справі. Також представник відповідача просить визнати причини пропущення строку для подання вказаного відзиву поважними та поновити його, оскільки процедура підготовки відзиву вимагала більш тривалого строку. Враховуючи, що матеріали справи не містять доказів отримання представником відповідача копії позовної заяви з додатками, тому суд вважає за можливе поновити представнику відповідача строк на подання вказаного відзиву.

Представник позивача адвокат Субочев С.Ю. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, та просив їх задовольнити.

Представник відповідача Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру Будлянський В.М. в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позову з підстав зазначених у поданому до суду відзиві та письмових поясненнях по справі.

Представник відповідача Фонду державного майна України Пономаренко В.С. в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні вказаного позову з підстав зазначених у поданому відзиві.

Інші учасники судового розгляду в судове засідання не з`явились, повідомлялись судом у встановленому законом порядку, причину неявки суду не повідомили.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу без участі не з`явившихся сторін, та за наявними в справі доказами.

02.09.2021 вказана позовна заява надійшла до Київського районного суду м. Харкова, та розподілена судді Зубу Г.А.

Ухвалою судді від 09.09.2021 прийнято вказану позовну заяву до розгляду, та відкрито провадження в ній в порядку загального позовного провадження.

02.09.2021 разом з позовною заявою надійшла заява про забезпечення позову, яка розподілена судді Зубу Г.А.

Ухвалою суду від 09.09.2021 задоволено частково заяву представника позивача про забезпечення позову.

Протокольною ухвалою суду від 11.03.2024 задоволено клопотання представника відповідача Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру про участь в судовому засіданні в режимі ВКЗ з використанням власних технічних засобів.

Протокольною ухвалою суду від 18.04.2024 задоволено клопотання представника відповідача Фонду державного майна України про участь в судовому засіданні в режимі ВКЗ з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою суду від 18.04.2024 закрито підготовче провадження по вказаній справі, та призначено справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 04.06.2024 задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів по справі.

Судом встановлено, що нежитлові приміщення (гаражі) №3 загальною площею 64,8 кв.м., №4 загальною площею 64,8 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , перебувають у користуванні позивача без належної правової підстави.

01.10.1996 ВАТ "Інститут "Харківагропроект" Регіональним відділенням Фонду Державного майна по Харківській області видано свідоцтво про право власності № НОМЕР_3 , згідно якого, вказане акціонерне товариство є правонаступником Кооперативно-державного проектно-дослідницького інституту "Харківагропроект".

03.12.1999 між Регіональним відділенням Фонду Державного майна по Харківській та ВАТ "Інститут "Харківагропроект" підписано акт передачі нерухомого майна у власність ВАТ "Інститут "Харківагропроект" №111, згідно якого, орган приватизації крім іншого передав, а ВАТ "Інститут "Харківагропроект" прийняло у власність нерухоме майно, в т.ч. гараж по вул. Шевченка, 317-б, загальною площею 1.646,2 м2 .

27.10.2000 КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" ВАТ "Інститут "Харківагропроект" видано реєстраційне посвідчення на нежитлові приміщення по АДРЕСА_2 .

22.04.2008 ВАТ "Інститут "Харківагропроект"ліквідовано, про що внесено відповідний запис в єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.

18.07.2019 позивач звернувся із письмовою заявою на адресу заступника директора департаменту начальника УКМП щодо ініціювання питання про визнання спірних гаражів безхазяйним майном, на що отримав відповідь, що нежитлові приміщення №3,4 в літ. «А-1» загальною площею 129,6 кв.м. по АДРЕСА_1 зареєстровані за державою в особі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру.

Відповідно до витягу з Єдиного реєстру об`єктів державної власності щодо державного майна, спірні нежитлові приміщення перебувають на балансі ДП «Харківський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою».

Державним реєстратором Павлівської сільської ради Богодухівського району Харківської області Векленко Ю.А. 12.07.2019 прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право власності на нежитлові приміщення 1-го поверху, літ. «А-1», №3 гараж, загальною площею 64,8 кв.м., №4, гараж, загальною площею 64,8 кв.м., №5, гараж, загальною площею 129,7 кв.м., №58, гараж, загальною площею 54,4 кв.м., №59, підсобне приміщення, загальна площа 15,3 кв.м., №60 кабінет, загальною площею 15,3 кв.м. по АДРЕСА_1 . Право власності зареєстровано за державою в особі Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру.

Також Державним реєстратором прав Павлівської сільської ради Богодухівського району Харківської області Векленко Ю.А. 12.07.2019 прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право господарського відання на зазначені нежитлові приміщення. Право господарського відання зареєстровано за ДП «Харківський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою».

Позивач вважає вказані рішення державного реєстратора протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки порушують його права як користувача спірного майна, що і стало підставою для звернення до суду з вказаним позовом.

Згідно з частиною першою статті15, частиною першою статті16ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (пункт 1 частини першоїстатті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Державний реєстратор, зокрема встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями (пункт 1 частини третьоїстатті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Статтею 11 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»передбачено, що державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об`єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

За змістом частини другоїстатті 12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»записи, що містяться у Державному реєстрі прав, повинні відповідати відомостям, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії. У разі їх невідповідності пріоритет мають відомості, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії.

Пунктами 5, 6 частини першоїстатті 24 зазначеного Законупередбачено, що у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (статті 79 ЦПК України).

Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною першоюстатті 81ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шостастатті 81 ЦПК).

Застосування певного способу судового захисту, враховуючи зміст ст.ст.15,16 ЦК України, вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

Тобто підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту.

За вказаних обставин, якщо позивач вважає порушеними свої права на спірні житлові приміщення, він може, з огляду на фактичні обставини, вимагати відновлення становища, яке існувало до порушення (пункт 4 частини другоїстатті 16 ЦК України). Цей спосіб захисту застосовується у випадку вчинення однією із сторін правопорушення, в результаті чого порушені права та законні інтереси іншої сторони. При цьому позивач повинен довести, що реєстрація права власності на спірне майно здійснена всупереч вимогам закону, тобто з порушенням прав позивача.

Вказаних доказів до суду стороною позивача надано не було, так як він використовував вказані нежитлові приміщення без достатньої правової підстави, тобто без укладення будь-якого договору.

Посилання сторони позивача на те, що державний реєстратор повинен був відмовити у державній реєстрації через наявність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями є необгрунтованими, оскільки відсутні суперечності між заявленим та вже зареєстрованим речовим правом на нерухоме майно, так як в Державному реєстрі відображена інформація про всіх власників спірного майна. Доказів протиправної реєстрації за відсутності належних документів щодо права власності на спірне майно до суду не надано, та спростовується наданим до суду витягом є Єдиного реєстру об`єктів державної власності щодо державного майна.

За змістом статті 328ЦК України набуття права власності - певний юридичний склад, із яким закон пов`язує виникнення в особи права власності. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до частини першої статті 344ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю регулюється законом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.

При вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, потрібно враховувати, зокрема, що володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна у її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна. Володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалося протягом всього строку набувальної давності.

Набуття права власності на чужі речі за набувальною давністю можливе лише за наявності у сукупності таких умов: законний об`єкт володіння, добросовісність володіння, відкритість володіння, давність володіння та безперервність строку володіння ним.

При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна, тобто на початковий момент, який включається в повний

давнісний строк володіння майном, визначений законом. Крім того, позивач, як володілець майна, повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.

Добросовісність передбачає, що володілець майна не знав і не міг знати про те, що він володіє чужим майном, тобто ті обставини, які обумовили його володіння, не давали і не могли давати володільцю сумніву щодо правомірності його володіння майном.

Зазначений правовий висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 27 вересня 2018 року у справі № 571/1099/16-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 683/2047/16-ц.

Правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині першійстатті 344 ЦК України, а саме: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація).

Отже умовами набуття права власності за набувальною давністю є: 1) добросовісність користування майном, яке полягає у невчиненні особою перешкод власнику цього майна у реалізації ним свого права власності на це майно протягом 10 років; 2) відкритість користування, яке має бути очевидним для усіх інших осіб; 3) безперервність користування протягом 10 років; 4) відсутність документів, які б свідчили про наявність у громадянина прав на це майно.

Відсутність будь-якого з перерахованих елементів виключає можливість набуття права власності на нерухоме майно за набувальною давністю.

Таких висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2022 року у справі №494/1218/19.

За набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.

Позов про право власності за давністю володіння не може заявляти особа, яка володіє майном за волею власника і завжди знала, хто є власником.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для визнання за позивачем права власності на спірні нежитлові приміщення за набувальною давністю, оскільки позивач в контексті положень статті 344ЦПК України не є добросовісним набувачем, а самі по собі відкритість і безперервність користування спірним майном не є достатніми підставами для набуття права власності за набувальною давністю.

Такі висновки узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від01 жовтня 2020 року у справі № 286/1652/18, від 21 січня 2021 року у справі № 140/1774/18, від 18 березня 2021 року у справі № 389/2946/16-ц, від 20 грудня 2021 року у справі № 294/380/20.

Таким чином, позовні вимоги задоволенню не підлягають за наведених вище обставин.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судові витрати компенсуються за рахунок позивача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 4,5, 12,13, 137,141, 259, 264,265 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_4 до Фонду державного майна України, Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, Державного підприємства «Харківський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою», третя особа державний реєстратор прав на нерухоме майно Павлівської сільської ради Харківської області Векленко Юлія Анатоліївна про визнання незаконним та

скасування рішень державного реєстратора прав на нерухоме майно, та визнання права власності відмовити в повному обсязі.

Судові витрати компенсувати за рахунок позивача.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі протягом тридцяти днів апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції з дня його проголошення.

Позивач: ОСОБА_4 , місцеперебування: АДРЕСА_3 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_4 .

Відповідач: Фонд державного майна України, місцезнаходження: м. Київ, вул. Генерала Алмазова, 18/9, код ЄДРПОУ 00032945.

Відповідач: Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру, місцезнаходження: м. Київ, вул. Народного Ополчення, буд. 3, код ЄДРПОУ 39411771.

Відповідач: Державне підприємство «Харківський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою», місцезнаходження: м. Харків, вул. Космічна, буд. 21, під`їзд 2, поверх 8, код ЄДРПОУ 00689237.

Третя особа: державний реєстратор прав на нерухоме майно Павлівської сільської ради Харківської області Векленко Юлія Анатоліївна, місцезнаходження: Харківська область, Богодухівський район, с. Павлівка, вул. Центральна, буд. 44, код ЄДРПОУ 04397224.

Повний текст рішення виготовлено 13 серпня 2024 року.

СУДДЯ Г.А. ЗУБ