Справа №705/4559/24
2/705/2196/24
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 серпня 2024 року м.Умань
Суддя Уманського міськрайонного суду Черкаської області Піньковський Роман Володимирович, розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 про забезпечення позову, подану одночасно з пред`явленням позову ОСОБА_1 до Національного дендрологічного парку «Софіївка» Національної академії наук України про визнання протиправним та скасування наказу,
В С Т А Н О В И В:
Представник позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Національного дендрологічного парку «Софіївка» Національної академії наук України про визнання протиправним та скасування наказу.
Разом з позовною заявою представником позивачем подано заяву про забезпечення позову, яку обґрунтовує наступним.
Предметом позову, поданого ним в інтересам ОСОБА_1 є визнання протиправним та скасування наказу в.о. директора НДП «Софіївка» НАН України Володимира Грабового № 190 від 26.07.2024, яким завідуючій відділу наукової інформації НДП «Софіївка» НАН України ОСОБА_1 оголошено догану за порушення трудової дисципліни. Підставою для виконання наказу та, відповідно, оголошення догани, визначено службову записку ученого секретаря ОСОБА_3 від 15.07.2024, а також витяг з протоколу № 7 від 15.07.2024 засідання профспілкового комітету Первинної профспілкової організації НДП «Софіївка» НАН України.
Зокрема, розпорядженням в.о. директора НДП «Софіївка» НАН України Володимира Грабового № 169/1 від 02.07.2024 зобов`язано завідувача відділу наукової інформації ОСОБА_4 надати звіт про роботу відділу наукової інформації у формі опису та презентації за період з 01.01.2023 по 01.10.2023 та надати такий звіт до 12.07.2024. Контроль за виконанням розпорядження покладено на заступника директора з наукової роботи
ОСОБА_5 період з 02.07.2024 до 12.07.2024 позивач зверталась до відповідача зі службовими записками різного характеру аби зробити можливим виконання розпорядження керівника НДП «Софіївка» НАН України, оскільки сутність розпорядження та запровадженого ним обов`язку для позивача було завідомо дискредитаційним, оскільки видаючи розпорядження № 169/1 від 02.07.2024, яким встановлено обов`язок позивача здійснити аналіз документації та обсягів інформації за 10-ти місячний термін 2023 року за відсутності доступу до архівних документів, баз даних та власного робочого місця, що займала позивач до моменту протиправного звільнення, а також встановлені короткі терміни виконання відповідного розпорядження, роботодавець діяв недобросовісно, завчасно усвідомлюючи неможливість виконання такого розпорядження з огляду на створені роботодавцем перешкоди для позивача.
Крім того, вважає, що оскаржуваний наказ не містить належного обґрунтування підстав для оголошення позивачу догани, а саме інкриміноване останній дисциплінарне правопорушення випливає з начебто невиконання/неналежного виконання посадових обов`язків, яких у неї не було і немає. На думку представника позивача, при винесенні оскаржуваного наказу було цілком і повністю порушено процедуру притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності, що і стало підставою для звернення до суду з таким позовом.
Разом з тим, вважає, що виникла необхідність у забезпеченні вказаного позову, шляхом заборони НДП «Софіївка» НАН України в особі його посадових осіб проводити звільнення позивача із займаної посади до моменту набрання законної сили рішенням суду у даній справі, оскільки у випадку невжиття заходів забезпечення позову, позивач матиме підстави та, як вбачається з обставин справи умисел здійснити звільнення позивача із займаної нею посади, опираючись на раніше безпідставно застосоване до неї дисциплінарне стягнення, що призведе до неможливості захисту прав та законних інтересів позивача в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
Вказує, що обставини цієї справи свідчать, що невжиття наведених заходів забезпечення позову ускладнить/унеможливить поновлення прав та/або законних інтересів позивача в разі задоволення позову, а вжиття відповідних заходів забезпечення позову матиме наслідком збереження наявного на час подання заяви стану залишення незмінним правового статусу позивача.
У зв`язку з цим просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії наказу в.о. директора НДП «Софіївка» НАН України Володимира Грабового № 190 від 26.07.2024, яким завідуючій відділу наукової інформації НДП «Софіївка» НАН України ОСОБА_1 оголошено догану за порушення трудової дисципліни та заборонити НДП «Софіївка» НАН України в особі його посадових осіб здійснювати звільнення ОСОБА_1 з посади завідуючої відділу наукової інформації на підставі раніше оголошеної наказом № 190 від 26.07.2024 догани.
Згідно ч. 1ст. 153 ЦПК Українирозгляд заяви про забезпечення позову здійснюється без повідомлення учасників справи.
Розглянувши заяву про забезпечення позову та наявні матеріали цивільної справи, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до частин 1, 2 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексузаходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно п. 2 ч. 1ст. 50 ЦПК України позов може забезпечуватися забороною вчиняти певні дії.
У відповідності до вимог ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.
Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.
Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.
У пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 р. № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» зазначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб, чи учасників процесу. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.
Отже, при поданні заяви про забезпечення позову не достатньо послатись на диспозицію відповідної норми процесуального права. Заява повинна бути належним чином мотивована, а її доводи підтверджені. Не може бути задоволено клопотання про забезпечення позову, якщо заявник не мотивував, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до наслідків, передбачених цим Кодексом.
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, представник позивач просить вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного наказу, оскільки наслідком виконання такого наказу може стати наступна дія, а саме звільнення позивача з посади завідуючої відділу наукової інформації.
Тобто, фактично заява про забезпечення позову ґрунтується на припущеннях позивача про можливі дії посадових осіб відповідача в майбутньому.
При цьому, вказана заява не містить обґрунтованих доводів, що невжиття заходів забезпечення позову у спосіб, визначений позивачем, може ускладнити ефективний захист прав позивача чи унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення позову.
Слід зазначити, що само по собі накладення дисциплінарного стягнення у вигляді догани не викликає обов`язкових та неминучих наслідків у вигляді звільнення з посади.
Звільнення з посади застосовується, як окремий вид дисциплінарних стягнень, передбаченихст. 147 КЗпП України.
При цьому, суд наділений повноваженнями щодо поновлення працівника на попередній посаді, у разі якщо за наслідками розгляду справи дійде висновків про протиправність застосування до позивача дисциплінарних стягнень та, як наслідок, звільнення з посади.
Разом з тим, сам же представник позивача у своїй заяві про забезпечення позову посилається на те, що в даному випадку позивачем не заявляється позовна вимога про поновлення на роботі шляхом скасування наказу про звільнення, вчиненого за наслідком оголошеної позивачу догани, оскільки таких рішень відповідач ще не приймав.
Аналізуючи викладені обставини, приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів представника позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, суд приходить до висновку про те, що у задоволенні заяви необхідно відмовити, оскільки жодними належними доказами не доведено той факт, що невжиття забезпечення позову у виді зупинення дії оскаржуваного наказу про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді догани, може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову (скасування оскаржуваного наказу).
Крім того, на думку суду, задоволенням такої заяви представника позивача буде фактично ухвалене рішення без розгляду цивільної справи по суті, оскільки представник позивача просить зупинити дію наказу, правомірність якого оспорюється та, який позивач просить скасувати, що за змістом є тотожним задоволенню заявлених позовних вимог без вирішення спору по суті, і вжиття такого заходу суперечитиме вимогам ч. 10 ст. 150 ЦПК України.
Так, відповідно до ч. 10 ст. 150 ЦПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
На підставі вищевикладеного, враховуючи предмет та підстави позову, оскільки позовні вимоги є тотожними з вимогами заяви про забезпечення позову, фактично є заявленими передчасно та нічим не обґрунтовуються, а є лише припущенням сторони позивача, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову, як такої, що не ґрунтується на вимогах закону.
Крім того у суду відсутні підстави вважати, що невжиття зазначеного у заяві заходу забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання можливого рішення про задоволення позову у справі.
На підставі викладеного, керуючись положеннями Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», ст. ст. 149, 150, 153, 154, 353, 354 ЦПК України, суд
У Х В А Л И В:
У задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_2 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Національного дендрологічного парку «Софіївка» Національної академії наук України про визнання протиправним та скасування наказу відмовити.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Р. В. Піньковський
Суд | Уманський міськрайонний суд Черкаської області |
Дата ухвалення рішення | 12.08.2024 |
Оприлюднено | 15.08.2024 |
Номер документу | 120966156 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них |
Цивільне
Уманський міськрайонний суд Черкаської області
Піньковський Р. В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні