Ухвала

від 12.08.2024 по справі 761/28815/24

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/28815/24

Провадження № 1-кс/761/18935/2024

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2024 року місто Київ

Слідчий суддя Шевченківського районного суду міста Києва ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду клопотання старшого слідчий 3 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління Служби безпеки України ОСОБА_3 , погоджене прокурором третього відділу управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях органів безпеки Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_4 , про арешт майна у кримінальному провадженні за № 22024000000000287 від 27.03.2024,

установив:

07.08.2024 до Шевченківського районного суду міста Києва надійшло (вх. № 74261) клопотання старшого слідчий 3 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління Служби безпеки України ОСОБА_3 , погоджене прокурором третього відділу управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях органів безпеки Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_4 , про арешт майна у кримінальному провадженні за № 22024000000000287 від 27.03.2024.

Обґрунтовуючи клопотання про арешт майна, слідчим Головного слідчого управління Служби безпеки України ОСОБА_3 зазначено про таке.

Слідчими Головного слідчого управління Служби Безпеки України за процесуального керівництва прокурорів Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22024000000000287 від 27.03.2024 за підозрою ОСОБА_5 , ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 111-2 КК України.

На думку сторони обвинувачення, досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_6 за попередньою змовою з ОСОБА_5 та іншими не встановленими досудовим розслідуванням особами, достеменно розуміючи, що офіційний дилер ТОВ «ЗАВОД КОБЗАРЕНКА» (код ЄДРПОУ 19344937) на території РФ - ТОВ «БАТС» (ОГРН 1053107008239, ИНН 3123115984, РФ, м. Білгород) бере активну участь у державних закупівлях РФ та здійснює реалізацію продукції на адресу державних підприємств РФ, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, в результаті чого буде завдана шкода основам національної безпеки України, використовуючи схему так званого перерваного транзиту, метою якого є документальне приховування фактичного відправника та отримувача товару, забезпечили експорт комплектуючих частин до сільськогосподарської техніки, виготовлених ТОВ «ЗАВОД КОБЗАРЕНКА» (код ЄДРПОУ 19344937) з території України на адресу представників РФ, а саме: ТОВ «БАТС» (ОГРН 1053107008239, ИНН 3123115984, РФ, м. Білгород), яким в свою чергу за використанням вищевказаної продукції здійснено постачання сільськогосподарської техніки на адресу АТ «РОСАГРОЛИЗИНГ» (ОГРН 1027700103210, РФ, м. Москва, вул. Правди, буд. 26), засновником та єдиним акціонером якого є держава-агресор - РФ, а органом, який його представляє - «МИНИСТЕРСТВО СЕЛЬСКОГО ХОЗЯЙСТВА РОССИЙСКОЙ ФЕДЕРАЦИИ», тим самим вчинили умисні дії, спрямовані на допомогу державі-агресору (пособництво), з метою завдання шкоди Україні шляхом добровільного збору, підготовки та передачі матеріальних ресурсів та інших активів представникам держави-агресора.

У зв`язку із зазначеним, 06.08.2024 ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 111-2 КК України.

Слідчий у клопотанні зазначає, що під час досудового розслідування, що згідно відповіді ГУ «І» ДЗНД СБ України № 8/3/2-4818 від 01.08.2024, а також згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, встановлено, що у власності ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , перебуває:

-1/2 частка квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 58,95 кв.м.;

- квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 62,45 кв.м.;

-домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 95,3 кв.м.;

-1/5 частка квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_4 , загальною площею 68,3 кв.м.

При цьому санкція статі КК України, що встановлює відповідальність за злочин, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_6 передбачає конфіскацію майна.

У зв`язку викладеним, для забезпечення конфіскації майна як виду покарання виникла необхідність у накладенні арешту на зазначене майно, що передбачено п. 3 ч. 2 ст. 170 України.

Відповідно до протоколу передачі справи раніше визначеному слідчому судді від 07.08.2024, слідчим суддею визначено ОСОБА_1 08.08.2024 клопотання разом з додатками передано слідчому судді з відділу організаційного забезпечення розгляду кримінальних справ Шевченківського районного суду міста Києва.

У судове засідання слідчий Головного слідчого управління Служби безпеки України не з`явилася, повідомлялася належним чином про дату та час судового засідання. Водночас слідчий ОСОБА_3 подала заяву про розгляд клопотання без її участі, в якій зазначила, що клопотання підтримує у повному обсязі.

Володілець майна в судове засідання не викликався на підставі приписів частини 2 статті 172 КПК України.

Згідно із приписами ч. 4 ст. 107 КПК України, у разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Дослідивши клопотання та додані на його обґрунтування матеріали, слідчий суддя приходить до такого висновку.

У судовому засіданні встановлено, що слідчими Головного слідчого управління Служби безпеки України за процесуального керівництва прокурорами відділу Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22024000000000287 від 27.03.2024, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України.

06.08.2024 ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянину України, повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч 2 ст. 28 ч. 1 ст. 111-2 КК України.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, встановлено, що у власності ОСОБА_6 перебуває:

-1/2 частка квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 58,95 кв.м.;

- квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 62,45 кв.м.;

-домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 95,3 кв.м.;

-1/5 частка квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_4 , загальною площею 68,3 кв.м.

Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.

Згідно з положеннями ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України, однією із підстав накладення арешту є конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, а отже в органу досудового розслідування існують обґрунтовані підстави для його застосування.

Згідно ч. 10 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Згідно ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Крім того, при вирішенні клопотання сторони обвинувачення, слідчий суддя враховує, що закон не вимагає, щоб докази на підтвердження вчинення кримінального правопорушення були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого кримінального правопорушення. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно застосувати зазначений вид заходу забезпечення кримінального провадження з метою досягнення дієвості цього провадження та уникнення негативних наслідків.

За викладених обставин та відповідних норм кримінального процесуального законодавства, слідчий суддя приходить до переконання, що матеріалами клопотання обґрунтовано та в судовому засіданні встановлено необхідність застосування на цій стадії досудового розслідування, такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, з метою уникнення можливості його відчуження, оскільки також слідчий суддя приходить до висновку, що у випадку його незастосування, це може призвести до наслідків, які можуть перешкоджати завданням досудового розслідування, а тому це є необхідною умовою досягнення дієвості даного кримінального провадження.

Вирішуючи питання про накладення арешту, слідчий суддя враховує й те, що в цьому випадку обмеження права власності є розумним і співрозмірним завданням кримінального провадження та обставини кримінального провадження станом на час прийняття рішення вимагають вжиття такого методу державного регулювання як накладення арешту. При цьому доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження слідчим суддею не встановлено.

Так, приймаючи до уваги вищевикладене та враховуючи правову кваліфікацію кримінальних правопорушень, за фактом вчинення яких розслідується кримінальне провадження та в межах якого подано дане клопотання, фактичні обставини кримінального провадження, можливості подальшої конфіскації майна як виду покарання, слідчий суддя приходить до висновку, що наявні достатні підстави для арешту зазначеного в клопотанні слідчого майна, що належить підозрюваному ОСОБА_5 .

Керуючись статтями 2, 7, 8, 98, 170-173, 309, 395 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя

постановив:

Клопотання старшого слідчий 3 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління Служби безпеки України ОСОБА_3 , погоджене прокурором третього відділу управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях органів безпеки Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_4 , про арешт майна у кримінальному провадженні за № 22024000000000287 від 27.03.2024 - задовольнити.

Накласти арешт на майно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , громадянина України, а саме на:

-1/2 частку квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 58,95 кв.м.;

- квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 62,45 кв.м.;

-домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 95,3 кв.м.;

-1/5 частку квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_4 , загальною площею 68,3 кв.м., заборонивши державним реєстраторам та органам державної реєстрації прав (в тому числі, але не виключно Міністерству юстиції України та його територіальним органам), виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській міській, районним у місті Києві державним адміністраціям, акредитованим суб`єктам, нотаріусам, іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора, вчиняти реєстраційні дії стосовно арештованого майна.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

На ухвалу слідчого судді безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення може бути подана апеляційна скарга. Якщо ухвалу суду постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Крім того, відповідно до ст. 174 КПК України арешт може бути скасований повністю чи частково за заявленим клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисників, законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Слідчий суддя ОСОБА_7