Постанова

від 09.08.2024 по справі 638/6099/24

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер 638/6099/24

Номер провадження 22-ц/818/2326/24

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 серпня 2024 року м. Харків

Харківський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Мальованого Ю.М.,

суддів: Бурлака І.В., Маміної О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Космос 24» на ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 22 квітня 2024 року в складі судді Рибальченко Л.М. у справі № 638/6099/24 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Космос 24» про видачу судового наказу про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за договором про надання послуг по утриманню будинку та прибудинкової території № 16-13 від 01 квітня 2016 року, -

В С Т А Н О В И В :

03 квітня 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Космос 24» звернулося до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за договором про надання послуг по утриманню будинку та прибудинкової території № 16-13 від 01 квітня 2016 року.

22 квітня 2024 року Дзержинським районним судом м. Харкова видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Космос 24», ЄДРПОУ 40059496 розташованої за адресою: м. Харків, вул. Космічна 24 заборгованість за договором № 16-13 від 01 квітня 2016 року про надання послуг по утриманню будинків та прибудинкової території, яка виникла за адресою: АДРЕСА_1 у розмірі 77555 грн 66 коп та судовий збір в розмірі 302 грн 80 коп.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 22 квітня 2024 року відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Космос 24» (далі- ТОВ «Космос 24») у видачі судового наказу в частині вимог про стягнення з ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу у розмірі 2000 грн.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що відшкодування витрат на правничу допомогу можливе у справах позовного провадження, а у справах наказного провадження, з урахуванням особливостей розгляду цих справ, такі судові витрати не відшкодовуються.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, адвокат Нечитайло Маргарита Олегівна, яка діє в інтересах ТОВ «Космос 24» подала апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати оскаржувану ухвалу та стягнути з ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 2000 грн.

Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідно до частин 1, 3 статті 133 ЦПК судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких в числі інших належать і витрати на правничу допомогу. У зв`язку з розглядом даної справи в суді першої інстанції заявником понесено витрати за послуги адвоката в розмірі 2000 грн, які підтверджені доказами, а тому підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь заявника на підставі пункту 6 частини 1 статті 168 ЦПК України, статті 137 ЦПК України, частини 1 статті 141 ЦПК України.

ОСОБА_1 правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Частиною 3 статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Суд апеляційної інстанції розглядає апеляційну скаргу ТОВ «Космос 24» на ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 22 квітня 2024 року в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами на підставі частини 1статті 369 ЦПК України.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, судовим наказом № 638/6099/24, виданим 22 квітня 2024 року Дзержинським районним судом м. Харкова, було стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 на користь ТОВ «Космос 24», ЄДРПОУ 40059496 розташованої за адресою: м. Харків, вул. Космічна 24 заборгованість за договором№ 16-13 про надання послуг по утриманню будинків та прибудинкової території, яка виникла за адресою: АДРЕСА_1 у розмірі 77555 грн 66 коп та судовий збір в розмірі 302 грн 80 коп. (а.с.30-31).

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 22 квітня 2024 року відмовлено ТОВ «Космос 24» у видачі судового наказу в частині вимог про стягнення з ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу у розмірі 2000 грн (а.с.27-28).

Відмовляючи у видачі судового наказу, суд першої інстанції виходив з того, що відшкодування витрат на правничу допомогу можливе у справах позовного провадження, а у справах наказного провадження, з урахуванням особливостей розгляду цих справ, такі судові витрати не відшкодовуються. На відміну від витрат по сплаті судового збору, розмір якого визначається Законом України «Про судовий збір», склад та розмір витрат на правничу допомогу входять до предмета доказування у справі, в якій сторони, користуючись принципами змагальності та диспозитивності судового процесу, обґрунтовують свої вимоги та заперечення не лише стосовно вимог по суті спору, й з приводу витрат на правничу допомогу. У свою чергу, в наказному провадженні розглядаються безспірні вимоги, що виключає можливість стягнення судовим наказом витрат на професійну правничу допомогу.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно частини 1 статті 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.

За правилами пункту 3 частини 1 статті 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, зокрема, щодо стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості.

У судовому наказі зазначається сума судових витрат, що сплачена заявником і підлягає стягненню на його користь з боржника (пункт 6 частини 1 статті 168 ЦПК України).

Відповідно до положень частини 1 статті 167 ЦПК України розгляд справи в порядку наказного провадження проводиться без судового засідання і повідомлення заявника і боржника.

Аналіз наведених приписів процесуального законодавства свідчить, що наказне провадження є безспірним, тобто в його порядку задовольняються тільки ті вимоги заявника, що мають безспірний характер

За змістом статей 524, 533-535, 625 ЦК України грошовим зобов`язанням є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов`язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Грошовим слід вважати будь-яке зобов`язання, що складається, в тому числі, з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.

З вищевикладеного вбачається, що наказне провадження передбачає можливість стягнення неоспорюваної заборгованості за заявою особи, якій належить право вимоги про стягнення неоспорюваної грошової заборгованості за письмовими договорами.

Як вбачається зі змісту статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких також належать і витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частини 1 цієї статті витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до частин 1-6 статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини 8 статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування по справі. З вищенаведеного можливо прийти до висновку, що стягнення з ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу за укладеним між ТОВ «Космос 24» та адвокатом Нечитайло М.О. про надання юридичних послуг суперечить самій суті наказного провадження.

Крім того, відповідно до частини 1 статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Проте, враховуючи порядок здійснення судочинства у наказному провадженні, виходячи із приписів статті 137 ЦПК України, у боржника відсутня можливість доведення неспівмірності витрат, заявлених до стягнення заявником, або погодження з такими вимогами, що суперечить вимогам частини 1 статті 12 ЦПК України.

Як вбачається зі змісту норм ЦПК України, що судові витрати підлягають розподілу між позивачем та відповідачем (сторонами у позовному провадженні) у разі вирішення спору по суті, тобто при ухваленні судом остаточного рішення, оскільки саме тоді на суд покладається обов`язок вирішення питання щодо розподілу судових витрат з урахуванням приписів частини 3, 8 статті 141 ЦПК України та застосування пропорційності, що передбачено вимогами частин 1 та 2 статті 141 ЦПК України.

Враховуючи вищевикладене, відшкодування витрат на правничу допомогу можливе лише у справах позовного провадження, а у справах наказного провадження такі судові витрати не відшкодовуються.

Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, викладеній у постанові від 25 березня 2020 року у справі № 607/1219/18, про те, що відшкодування витрат на правничу допомогу можливе у справах позовного провадження.

Крім того, суд апеляційної інстанції зауважує, що за результатами розгляду вимоги про відшкодування витрат на правничу допомогу в розмірі 2000 грн не може бути видано судовий наказ, оскільки такі вимоги не входить до переліку вимог, визначених частини 1статті 161 ЦПК України, за якими видається судовий наказ і про неможливість стягнення такого відшкодування у справі, яка розглянута за правилами наказного провадження.

З огляду на викладене, слід дійти висновку про те, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

Інші доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для скасування законного та обґрунтованого судового рішення, оскільки по своїй суті зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції.

Ураховуючи, що судом першої інстанції повно та всебічно з`ясовані фактичні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального і процесуального права, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно частин 1, 5, 6 статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги не надав суду достатніх, належних і допустимих доказів існування обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог, заперечень проти оскаржуваної ухвали та доводів апеляційної скарги.

За змістом статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Крім того, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Колегія суддів також зазначає, що ЄСПЛ вказав, що пункту 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики ЄСПЛ про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», пункт 32.)

Пункт 1 статті 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду, доводи апеляційної скарги її не спростовують, ухвала прийнята у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, в зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржувану ухвалу суду - залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «Космос 24» залишити без задоволення.

Ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 22 квітня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст судового рішення складено 09 серпня 2024 року.

Головуючий Ю.М. Мальований

Судді І.В.Бурлака

О.В.Маміна