Рішення

від 31.07.2024 по справі 307/1732/24

ТЯЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 307/1732/24

Провадження № 2/307/393/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 липня 2024 року м. Тячів

Тячівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого судді Бобрушко В.І., при секретарі Она О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Тячів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , органу опіки та піклування Дубівської селищної ради Тячівського району Закарпатської області, де третя особа, що не заявляє самостійні вимоги на предмет спору ОСОБА_3 про встановлення факту перебування на утриманні неповнолітньої дитини,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Німець Олена Михайлівна, звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , органу опіки та піклування Дубівської селищної ради Тячівського району Закарпатської області, де третя особа, що не заявляє самостійні вимоги на предмет спору ОСОБА_3 про встановлення факту перебування на утриманні неповнолітньої дитини. Позовні вимоги мотивує тим, що 22 грудня 2009 року ОСОБА_2 уклав шлюб з ОСОБА_3 . Від даного шлюбу у них народився син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Однак, стосунки між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не склалися, через що чоловік звернувся з позовом про розірвання шлюбу та 22 жовтня 2013 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було розірвано. Як вбачається з даного рішення дитина проживає та знаходиться на вихованні матері. 18 грудня 2013 року Тячівським районним судом Закарпатської області прийнято рішення у справі №307/3255/13-ц про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 на утримання дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 750 гривень щомісячно і до досягнення дитиною повноліття. Однак, починаючи з лютого 2014 року і по даний час в ОСОБА_2 наявна заборгованість по сплаті аліментів. Вказує на те, що ОСОБА_2 тривалий час проживає за кордоном у Чеській Республіці та не спілкується зі своїм сином, не підтримує з ним жодний контакт та не утримує його, що підтверджується і самим ОСОБА_2 ,, який надав заяву від 25 січня 2024 року про те, що з 2012 року не утримує дитину, не займається його вихованням та взагалі не проти позбавлення його батьківських прав. 3 травня 2021 року ОСОБА_3 починає проживати цивільним шлюбом з ОСОБА_1 та з цього часу до складу сім?ї ОСОБА_1 входять його цивільна дружина ОСОБА_3 та її син ОСОБА_2 . В подальшому від цивільного шлюбу народжується спільні двоє дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . 18 вересня 2023 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено шлюб. Звертає увагу суду, що ОСОБА_3 знаходиться у декретній відпустці по догляду за дітьми з 01.04.2022 року до 31.12.2026 року та отримує єдиний дохід у розмірі 2064 гривні. Таким чином, позивач ОСОБА_1 повністю утримує дитину ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Також представник зазначає, що відомості про утримання позивачем дитини ОСОБА_2 відомі і органу опіки та піклування Дубівської селищної ради Тячівського району, Закарпатської області, які навідували родину вдома, здійснили обстеження умов проживання сім?ї та підтвердили факт виховання дітей подружжям ОСОБА_1. Водночас, звертає увагу суду, що у позивача відсутня інша можливість для встановлення юридичного факту утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , через те, що довідку про те, що дитина знаходиться на утриманні одного з батьків або опікуна може отримати, лише один із батьків або опікун, а ОСОБА_1 не є цим суб`єктом. За таких обставин, позивач змушений звернутися до суду для встановлення факту утримання ним неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Просить суд встановити факт, що на утриманні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП - НОМЕР_1 , знаходиться неповнолітня дитина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , починаючи з 01 квітня 2022 року.

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Німець Олена Михайлівна в судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю та просила їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, так як надіслав до суду заяву, в якій просить провести розгляд справи у його відсутності, проти позову не заперечує, а тому суд в порядку ст. 223 ЦПК України розглянув справу у його відсутності.

Представник відповідача органу опіки та піклування Дубівської селищної ради Тячівського району Закарпатської області в судове засідання не з`явився, так як надіслав до суду заяву, в якій просить провести розгляд справи у його відсутності, а тому суд в порядку ст. 223 ЦПК України розглянув справу у його відсутності.

Третя особа, що не заявляє самостійні вимоги на предмет спору ОСОБА_3 в судовому засіданні позов визнала.

Дослідивши всі обставини справи, суд дійшов наступного висновку.

В судовому засіданні встановлено, що згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 батьками неповнолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , значаться ОСОБА_3 та відповідач ОСОБА_2 .

Згідно рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 22 жовтня 2013 року в цивільній справі за №307/3102/13-ц) шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було розірвано.

Також встановлено, що відповідач ОСОБА_2 зобов`язаний сплачувати на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 750 гривень щомісячно, починаючи з 9 вересня 2013 року і досягнення ним повноліття, про що свідчить виконавчий лист, виданий Тячівським районним судом Закарпатської області 14 квітня 2014 року на підставі рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 18 грудня 2013 року в цивільній справі №307/3255/13-ц.

По виконанню вказаного виконавчого листа, виданого в цивільній справі №307/3255/13-ц, головним державним виконавцем відділу ДВС Тячівського районного управління юстиції 21 серпня 2014 року було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження серії ВП НОМЕР_7.

Згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 6 грудня 2023 року, виданого Тячівським відділом ДВС у Тячівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції сукупний розмір заборгованості боржника ОСОБА_2 по сплаті аліментів по виконавчому провадженню серії ВП НОМЕР_7, станом на 06 грудня 2023 року, становить 104548 гривень.

З свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 вбачається що 18 вересня 2023 року зареєстровано шлюб між позивачем ОСОБА_1 та третьою особою, що не заявляє самостійні вимоги на предмет спору ОСОБА_3 , якою після реєстрації шлюбу змінено прізвище з ОСОБА_3 на ОСОБА_3, про що виконавчим комітетом Дубівської селищної ради Тячівського району Закарпатської області складено актовий запис №34.

В довідці Калинівського старостинського округу №2 Дубівської селищної ради від 8 грудня 2023 року за №163 зазначено, що в АДРЕСА_1 зареєстровані та проживають: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 - чоловік, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 - жінка, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - син, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 - син, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 - син.

Згідно довідки Тячівського управління соціального захисту населення Тячівської районної державної адміністрації від 16 лютого 2024 року за №371 ОСОБА_3 , 1989 року народження, мешканка АДРЕСА_1 , дійсно перебуває на обліку у Дубівському відділі Тячівського управління соціального захисту населення як одержувач допомоги при народженні двох дітей, в сумі 2064 гривні щомісячно, на період з 1 квітня 2022 року по 31 грудня 2026 року.

В акті обстеження матеріально-побутових умов, складеного 08 березня 2024 року начальником служби у справах дітей Дубівської селищної ради Ребар М.М., зазначено, що за адресою: АДРЕСА_1 , наявний одноповерховий будинок, який складається з чотирьох кімнат, вітальні, однієї спальної кімнати, кухні, дитячої кімнати, ванної кімнати та коридору: умови проживання задовільні, санітарно-гігієнічний стан не порушено, в будинку наявні електроприлади.

Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суд за правилом ч.1 ст. 13 ЦПК України розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтями 15, 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у випадку його порушення, невизнання або заперечення, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права або інтересу.

Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно ч.2 ст.1 СК України регулювання сімейних відносин здійснюється цим Кодексом також з метою забезпечення кожної дитини сімейним вихованням, можливістю духовного та фізичного розвитку.

Так, частиною першою статті 121 СК України передбачено, що права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Відповідно до статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Разом з тим, сімейні права та обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому такі права не можуть бути передані іншій особі, а сімейні обов`язки не можуть бути перекладені на іншу особу (ч.1 ст.14 та ч.1 ст.15 СК України).

Права та обов`язки батьків щодо виховання дитини передбачені статтями 150-151 СК України.

Згідно зі статтею 157 СК України, питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті. При цьому, батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов`язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.

Правовідносини, що включають особисті немайнові та майнові відносини, які виникають між особами на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, опіки та піклування, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства, є сімейними.

При цьому, сімейні відносини, як вид суспільних відносин складаються з суб`єктів, об`єктів і змісту (прав та обов`язків). Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є юридичні факти, котрі поділяються на юридичні дії (спричинення яких залежить від волі людей і породжує певні правові наслідки) та юридичні події (юридичні факти, які настають незалежно від волі людини).

Так, в силу положень ЦК України у момент народження фізичної особи, в неї виникає цивільна правоздатність (здатність мати цивільні права та обов`язки) та припиняється у момент її смерті (ст.25), а з підстав встановлених цим Кодексом виникає цивільна дієздатність (здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов`язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання) котра може бути обмежена виключно у випадках і в порядку, встановлених законом (ч.2 ст.30), при цьому відповідно до ч.2 ст.15 СК України, якщо особа визнана недієздатною, її сімейний обов`язок особистого немайнового характеру припиняється у зв`язку з неможливістю його виконання, підставою позбавлення батьківських прав у відповідності до п.2 ч.1 ст. 164 СК України, є ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків.

Таким чином, з настанням певних юридичних фактів, що підтверджуються певними актами обсяг батьківських прав може обмежуватися або припинятися.

З цього слідує, що підставою встановлення факту утримання неповнолітньої дитини, необхідно встановити юридичний факт, або декілька, в силу яких обсяг прав матері або батька дитини обмежується або припиняється.

Статтею 51 Конституції України гарантовано, а ст.180 СК України передбачено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Тобто, закон покладає на батьків обов`язок щодо надання утримання своїм неповнолітнім дітям, тобто дітям, які не досягли 18 років. Обов`язок батьків утримувати своїх дітей виникає з моменту їх народження та зберігається до досягнення дітьми повноліття.

Обов`язок утримувати дитину є рівною мірою обов`язком як матері, так і батька, при цьому є обов`язком особистим, індивідуальним, а не солідарним. Батьки зобов`язані утримувати свою дитину незалежно від того, одружені вони чи ні, або чи розірвано їх шлюб.

Обов`язок по утриманню зберігається також і у випадку позбавлення батьківських прав батьків (ч.2 ст. 166 СК України).

У випадку невиконання батьками обов`язку утримувати неповнолітню дитину добровільно, аліменти можуть стягуватися за рішенням суду. При злісному ухиленні батьків від сплати аліментів вони підлягають притягненню до кримінальної відповідальності, відповідно до ст. 164 КК України.

Отже, Сімейним кодексом України чітко встановлено, що сімейні права та обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі (ч.1 ст. 14, ч.1 ст. 15 СК України).

Разом з тим, в силу настання певних юридичних фактів (дій чи подій), котрі мають бути підтверджені виключно цивільно-правовими актами (свідоцтво про смерть) чи рішенням суду (про позбавлення батьківських прав, визнання недієздатним, померлим, безвісно відсутнім), та позбавляють особу користуватися батьківською правосуб`єктністю, такі права та обов`язки припиняються, та не потребують додаткового підтвердження того, що один із батьків самостійно виконує їх.

Встановлено, що відповідач ОСОБА_2 не позбавлений батьківських прав щодо своєї дитини ОСОБА_2 , а тому зобов`язаний виконувати обов`язки, які покладаються нього, як на батька, вимогами законодавства України, зокрема статті 150 СК України.

Відповідно до ст. 268 СК України мачуха, вітчим зобов`язані утримувати малолітніх, неповнолітніх падчерку, пасинка, які з ними проживають, якщо у них немає матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання, за умови, що мачуха, вітчим можуть надавати матеріальну допомогу.

Відносини, які виникають між дитиною та особами, у сім`ї яких вона виховувалась, є подібними до стосунків між рідними батьками та дітьми. Але наявність у дитини родичів за походженням при визначенні кола осіб, які мають обов`язки щодо її утримання, відповідно до законодавства підлягає врахуванню.

Отже вітчим має обов`язок утримувати своїх падчерку та пасинків, у випадку прямо передбаченому законом, лише за сукупності наступних обставин: такі діти не мають матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер, або ж ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання; вітчим може надавати матеріальну допомогу.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є вітчимом неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Вітчим - це чоловік (нерідний батько) рідної матері дитини, з яким мати й дитина постійно проживають однією сім`єю.

Вітчим має особливий правовий статус, що істотно відрізняється від статусу батька, усиновлювача, опікуна та піклувальника, характеризується мінімально необхідним набором прав та обов`язків щодо пасинка, падчерки.

Як було зазначено вище, сімейне законодавство передбачає права та обов`язки щодо утримання вітчимом падчерки, пасинка (ст. 268 СК України).

Матеріали справи свідчать про те, що пасинок позивача - неповнолітній ОСОБА_2 має рідного батька ОСОБА_2 .

У позовній заяві ОСОБА_1 зазначив, що з моменту реєстрації ним шлюбу із ОСОБА_3 - матір`ю неповнолітнього ОСОБА_2 , син його дружини проживає разом з ним, він його прийняв як свою дитину і надає йому належне утримання.

Проте, в силу положень ст.141 СК України розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини, не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Суд зазначає, що у матеріалах справи відсутні також будь-які дані щодо відсутності можливості належного утримання батьком ОСОБА_2 неповнолітнього ОСОБА_2 .

При цьому, мати дитини ОСОБА_3 отримує допомогу як одержувач допомоги при народженні двох дітей.

За таких підстав, суд приходить до висновку, що у матеріалах справи відсутні докази, якими підтверджується обов`язок позивача утримувати неповнолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в силу ст. 268 СК України.

Суд зазначає, що Законом не заборонено позивачу ОСОБА_1 добровільно утримувати неповнолітню дитину ОСОБА_2 , дбати про її всебічний розвиток, забезпечувати повсякденні побутові потреби, навчання, піклуватися про її духовний та фізичний стан, про те таке право позивача не породжує юридичного значення за наслідками встановлення факту, про який просить ОСОБА_1 .

Оцінивши в сукупності зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , органу опіки та піклування Дубівської селищної ради Тячівського району Закарпатської області, де третя особа, що не заявляє самостійні вимоги на предмет спору ОСОБА_3 про встановлення факту перебування на утриманні неповнолітньої дитини слід відмовити.

Судові витрати в частині сплати судового збору слід покласти на позивача.

Керуючись ст.ст.4, 13, 76, 81, 209, 223, 263, 265 ЦПК України, ст.ст.1, 14, 15, 121, 141, 150-151, 157, 166, 180, 268 СК України, суд,

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , органу опіки та піклування Дубівської селищної ради Тячівського району Закарпатської області, де третя особа, що не заявляє самостійні вимоги на предмет спору ОСОБА_3 про встановлення факту перебування на утриманні неповнолітньої дитини, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду в 30-денний строк з дня його проголошення (складання).

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Відомості про учасників справи:

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП - НОМЕР_1 , уродженець та мешканець АДРЕСА_1 , України.

Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП - НОМЕР_5 , уродженець та мешканець АДРЕСА_2 , України.

Відповідач - орган опіки та піклування Дубівської селищної ради Тячівського району Закарпатської області, адреса: селище Дубове, вул. Д. Подольського, 46, Тячівського району Закарпатської області,.

Третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП - НОМЕР_6 , уродженка та мешканка АДРЕСА_1 , України.

Повний текст рішення суду складено 12 серпня 2024 року.

Головуючий: В.І. Бобрушко