Рішення

від 25.07.2024 по справі 522/2378/24

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.07.2024

Справа № 522/2378/24

Провадження № 2/522/3418/24

Приморський районний суд м. Одеси у складі головуючого - суддя Ярема Х.С., при секретарі Кніш Д.А., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу

за позовом ОСОБА_1

до Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Пространство»

про стягнення коштів.

ВСТАНОВИВ:

20.02.2024 ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОК «ЖБК «Пространство».

Позивач просить суд (з урахуванням зменшених позовних вимог) стягнути з відповідача 29 999,98 грн. - основного боргу та 1 688,27 грн. - 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання.

08.03.2024 відкрито спрощене позовне провадження.

08.07.2024 відповідач подав відзив на позов.

24.07.2024 позивач подав відповідь на відзив.

ОСОБА_1 звернення до суду з цим позовом пояснює тим, що 29.07.2020 між нею та ОК «ЖБК «Пространство» було укладено Угоду про членство в кооперативі, за умовами якої та Додаткової угоди від 17.06.2021, позивач сплатила кошти за додаткові оздоблювальні роботи та встановлення обладнання в розмірі 99 371,88 грн. Вже після введення воєнного стану в Україні та, розуміючи усі пов`язані з цим ризики, 27.09.2022 ОК «ЖБК «Пространство» та ОСОБА_2 уклали ще одну Додаткову угоду №1/1 за умовами якої сторони узгодили відмовитись від виконання додаткових оздоблювальних робіт та обладнання, що мали бути виконані згідно Угоди про членство в кооперативі, а відповідач в свою чергу зобов`язався повернути ОСОБА_1 кошти, сплачені за додаткові оздоблювальні роботи та встановлення обладнання в сумі 82424,12 грн. в строк до 01.04.2023. Відповідач виконав свої зобов`язання лише частково, повернув 52 424,14 грн. Станом на 21.06.2024 залишок складає 29999,98 грн. Позивач вважає, що за невиконання грошово зобов`язання, відповідач має сплати також 3% річних за період з 01.04.2023 по 16.02.2024, що складає 1 688,27 грн.

Відповідач просить відмовити у задоволенні позову, хоча визнає суму боргу 29 999,98 грн. Посилається на неможливість повернення коштів в строк через форс-мажорні обставини, а саме введенням в дію воєнного стану.

Судом встановлені такі обставини справи.

29.07.2020 між ОК «ЖБК «Пространство» та ОСОБА_3 було укладено Угоду про членство в кооперативі № РД/А- Б.2.808 за умовами якої, разом з Додатковою угодою №1 від 17.06.2021, ОСОБА_1 сплатила кошти за додаткові оздоблювальні роботи та встановлення обладнання у розмірі 99 371,88 грн., що підтверджується квитанцією від 09.02.2024.

27.09.2022ОК «ЖБК«Пространство» та ОСОБА_2 уклали Додатковуугоду №1/1до Угодиза умовамиякої сторониузгодили відмовитисьвід виконаннядодаткових оздоблювальнихробіт таобладнання,що малибути виконані/встановленів нерухомомумайні згідноз Угодоюпро членствов кооперативі(п.2Додаткової угоди),а ОК «ЖБК «Пространство» зобов`язався повернути ОСОБА_1 сплачені нею за додаткові оздоблювальні роботи та встановлення обладнання кошти в сумі 82 424,12 грн. в строк до 01.04.2023 (п. 4 Додаткової угоди).

19.09.2023 ОК «ЖБК «Пространство» повернув ОСОБА_4 40 000 грн., а 21.06.2024 повернув ще 12 424,14 грн., залишок боргу складає 29 999,98 грн.

Ці обставини сторони визнають.

Висновки суду.

За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати (постанова Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 758/1303/15-ц).

Згідно з статтею 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу; інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Формулювання статті 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень статті 549 ЦК і статті 230 Господарського кодексу України.

У постанові Верховного Суду (від 26.10.2018 у справі № 922/4099/17, від 26.04.2017 у справі №918/329/16, наведено висновок про те, що вимоги про стягнення грошових коштів, передбачених статтею 625 ЦК, не є додатковими вимогами в розумінні статті 266 ЦК, а тому закінчення перебігу позовної давності за основною вимогою не впливає на обчислення позовної давності за вимогою про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат. Стягнення 3% річних та інфляційних витрат можливе до моменту фактичного виконання зобов`язання та обмежується останніми 3 роками, які передували подачі позову. Аналогічні за змістом висновки сформульовано у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №910/16945/14, від 27.04.2018 у справі № 908/1394/17, від 21.11.2018 у справі № 642/493/17-ц.

За період з 01.04.2023 по 19.09.2023 борг Відповідача складав 82 424,12 грн., відповідно за цей період 3% річних обчислюються з цієї суми: 82 424.12*3*172 (кількість днів прострочення) / 365/100 = 1 165,23 грн.

У період з 20.09.2023 по 16.02.2024 борг Відповідача складав 42 424.12*3*150 (кількість днів прострочення) /365/100 = 523,04 грн.

Тобто загальна сума 3% річних за період з 01.04.2023 по 16.02.2024 р. складає 1 688,27 грн.

Даний розрахунок відповідачем не оспорений.

Отже, суд вважає доведеним наявність невиконаних зобов`язань відповідача перед позивачем у сумі 29999,98 грн. та 1 688,27 грн. 3% річних за невиконане грошове зобов`язання.

Щодо наявності форс-мажорних обставин для відповідача, то суд бере до уваги те, що доказів узгодження сторонами Угоди про членство в кооперативі № РД/А- Б.2.808 від 29.07.2020 звільнення їх від часткового або повного виконання своїх обов`язків у разі виникнення обставин непереборної сили (форс-мажору), суду не надано.

Відповідач зазначає, що у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, відповідно до Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022 в України було введено воєнний стан з 24.02.2022, який потім продовжено, що призвело до неможливості виконання відповідачем своїх зобов`язань перед позивачем у повному обсязі у погоджений ними строк.

Також, Відповідач посилається на Лист Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року, №2024/02.0-7.1, яка засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», та підтвердило зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, надзвичайними та невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності по договору, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору і виконання яких/-го стало неможливим у встановлений термін в наслідок настання форс- мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Суд зазначає, що Лист/Сертифікат Торгово-промислової палати України про наявність форс-мажорних обставини, не є безумовною підставою для звільнення боржника від оплати коштів, про що зазначено у постанові Верховного Суду від 20.10.2021 у справі № 911/3067/20.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 16.07.2019 у справі №917/1053/18. зазначивши, що лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду; саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об`єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов`язку.

Отже, форс-мажор не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов`язань, стороною договору має бути підтверджено не сам факт настання таких обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання цією стороною договору своїх зобов`язання.

Окрім цього, Верховний Суд в постанові від 21.07.2021 у справі № 912/3323/20 зазначив, що відсутність коштів на виконання зобов`язань не є підставою для звільнення від відповідальності в розумінні ч. 2 ст. 617 ЦК та не може вважатись форс-мажором.

Суд, надаючи оцінку зазначеним обставинам, наголошує, що зобов`язання відповідача виникли на підставі Додаткової угоди №1/1, яка була укладена 27.09.2022, тобто вже після введення режиму воєнного стану.

Будь-яких доказів того, що введення режиму воєнного стану створило відповідачеві конкретні перешкоди у його економічній діяльності, суду не надано, а сам відповідач обмежується лише констатацією факту наявності воєнного стану.

Отже, на переконання суду, у Відповідача відсутні підстави посилатися на настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які передбачені ТПП України та відповідно у відповідача відсутні підстави невиконання у встановлений термін договірних зобов`язань, оскільки відповідачем не доведено, яким чином факт настання зазначених форс-мажорних обставин, вплинув на реальну можливість виконання відповідачем своїх зобов`язань перед позивачем.

Таким чином, позов підлягає задоволенню

Керуючись ст.ст. 141, 263-265 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Стягнути з Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Пространство» (ЄДРПОУ 43376403) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) заборгованість в розмірі 29 999,98 гривень та 3% річних у розмірі 1 688,27 гривнь, всього 31 688,25 гривень.

Стягнути з Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Пространство» на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1 211,20 гривень.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення (або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи), зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 13.08.2024.

Суддя Ярема Х.С.