Рішення

від 01.08.2024 по справі 522/39/24

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 522/39/24

Провадження № 2/522/20/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2024 року Приморський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого судді Свяченої Ю.Б.,

при секретарі судового засідання Сировій В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Одесі цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «УКРСИББАНК» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсним правочину та скасування рішень про державну реєстрацію, -

ВСТАНОВИВ:

02.01.2024 року Акціонерне товариство «Укрсиббанк» звернулось до Приморського районного суду м. Одеси з позовною заявою до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про визнання недійсним правочину та скасування рішень про державну реєстрацію.

Свої вимоги Позивач мотивує тим, що 14.08.2006 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (нині АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «УКРСИББАНК») та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір №267 МК 1Ф (надалі Кредитний договір) з додатковою угодою №1 від 26.01.2009. Відповідно до Умов Кредитного договору, банк надав Позичальнику кредит у сумі 130 000 швейцарських франків, а Позичальник зобов`язався щомісяця повертати наданий кредит у повному обсязі в терміни, встановлені графіком погашення кредиту. 14.08.2016 року у забезпечення виконання умов кредитного договору між Банком та ОСОБА_1 було укладено договір поруки.

Через невиконання умов договору у Позичальника, станом на 09.02.2016 року, утворилась заборгованість яка складала: по процентах кредиту у розмірі 36 909, 12 швейцарських франків та по пені у розмірі 191 120, 29 гривень, у зв`язку із чим Банк звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з позовом про стягнення. Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 05.09.2019 року по справі №522/3233/16-ц позов Банку до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково та вирішено Стягнути із ОСОБА_3 на користь Банку заборгованість за кредитним договором у розмірі 36909, 12 швейцарських франків та пеню у розмірі 191 120,29 грн. В частині вимог до поручителя ОСОБА_1 відмовлено з підстав наявності рішення про визнання недійсним договору поруки.

ОСОБА_3 не погоджуючись із рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 05.09.2019 року оскаржила його до Одеського апеляційного суду. 20.04.2023 року Одеським апеляційним судом винесено постанову, якою апеляційну скаргу ОСОБА_3 в особі правонаступника ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 5 вересня 2019 року в частині позовних вимог публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості - залишено без змін.

Позивач зазначає про те, що ухвалою Одеського апеляційного суду від 27 липня 2022 року, у зв`язку із смертю ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , залучено до участі в справі №522/3233/16-ц в якості правонаступника ОСОБА_1 , який прийняв спадщину померлої ОСОБА_3 .

Одеським апеляційним судом було витребувано матеріали спадкової справи №40/2021, що була відкрита до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , відповідно до яких вбачається, що згідно свідоцтв про право на спадщину за законом, виданих 11.08.2022 року, ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_3 прийняв спадщину, зокрема майнові права на самостійні апартаменти для сімейного відпочинку, будівельний номер 3-6-8, розташовані на 6 поверсі Об`єкта будівництва, приблизною площею 41,31 кв.м. в спортивно-оздоровчому комплексі з апартаментами «31 Жемчужина» за адресою: АДРЕСА_1 .

28.06.2023 року Банком отримані виконавчі листи та передані для примусового виконання. Постановою приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Цинєва А.О. від 03.07.2023 відкрито виконавче провадження №72150119 про стягнення судового збору та боргу за рішенням суду з боржника ОСОБА_1

24.01.2023 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено Договір купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2661516151100, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Масаловою В. А. зареєстрований за №51.

Підсумовуючи викладене, Позивач зазначає, що під час апеляційного розгляду справи №522/3233/16-ц ОСОБА_1 , будучи залученим до участі у справі як правонаступник відповідача, знаючи про наявність боргів та необхідність виконання рішення Приморського районного суду м. Одеси від 05.09.2019 про стягнення боргу, з метою уникнення обов`язку по сплаті боргу, 24.01.2023 року продав ОСОБА_2 квартиру, майнові права на яку було отримано у спадщину після смерті ОСОБА_3 , а отримані кошти не направив на погашення боргів за вказаним рішенням суду.

У зв`язку із викладеним, Позивач вважає, що договір купівлі-продажу від 24.01.2023, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Масаловою В. А. зареєстрований за №51 є фраудаторним, тобто вчиненими на шкоду кредитору та просить суд визнати недійсним договір купівлі-продажу від 24.01.2023, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , предметом якого була квартира за адресою: у АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2661516151100, скасувати рішення про державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на вказану квартиру та скасувати рішення про державну реєстрацію припинення права власності ОСОБА_1 на вказану квартиру.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 08.01.2024 року провадження по справі відкрито в порядку загального позовного провадження з викликом сторін з призначенням підготовчого судового засідання на 11 год. 50 хв. «07» лютого 2024 року.

30.01.2024року відпредставника ОСОБА_2 АдвокатаШвець К.О.через підсистему«Електронний суд»ЄСІТС досуду надійшоввідзив напозовну заяву,у якомузазначено,що Відповідач - ОСОБА_2 позовні вимогиАТ «УКРСИББАНК»не визнаєу повномуобсязі,вважає їхнеобґрунтованими,безпідставними татакими,що непідлягають задоволенню.В обґрунтуваннясвоєї позиці ОСОБА_2 зазначає,що він,укладаючи договіркупівлі -продажу квартириз ОСОБА_1 ,мав усіпідстави розраховувати,що набуваєправо власностіна нерухомемайно напідставі законнихдокументів,з реальнимнастанням правовихнаслідків,адже їхперевірку здійснювавприватний нотаріусМасалова В.А.перед посвідченнямдоговору.Жодних арештів,заборон чиінших обмежувальнихзаходів щодоквартири небуло. Крім того, на момент укладення правочину та реєстрації права власності за ОСОБА_2 - 24.01.2023 року, рішення Приморського районного суду м. Одеси від 05.09.2019 у справі № 522/3233/16-ц ще не набрало законної сили та ОСОБА_1 не був внесений до реєстру боржників, а тому будь-яких сумнівів щодо реальності правочину у ОСОБА_2 не було.

Посилаючись на постанови Верховного Суду від 07.10.2020 року у справі № 755/17944/18, від 05.07.2018 у справі № 922/2878/17, а саме на обставини, за якими цивільно-правовий договір має ознаки «фраудаторності», ОСОБА_2 зазначає про те, що спірний договір був укладений до визнання ОСОБА_1 боржником; ОСОБА_2 не має ніяких тісних чи родинних зв`язків із ОСОБА_1 ; квартира була придбана за реальну ціну, встановлену у Договорі та визначену згідно Звіту про оцінку майна від 16.01.2023 року; ОСОБА_2 повністю сплатив вартість квартири ОСОБА_1 з метою реального придбання нерухомого майна. Таким чином, Відповідач 1 вважає, що підстав вважати спірний договір купівлі-продажу фраудаторним - немає.

ОСОБА_2 у своєму відзиві звертає увагу на те, що в забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором № 267 МК 1 Ф від 14.08.2006 року, між Банком та ОСОБА_3 був укладений договір іпотеки від 14.08.2006 року, згідно якого в іпотеку Банку було передано нерухоме майно квартира АДРЕСА_3 , що належала ОСОБА_3 . Тобто, саме це нерухоме майно (квартира АДРЕСА_3 ) було передано в іпотеку Банку та могло бути реалізоване ним задля погашення заборгованості за кредитним договором, а спірна квартира АДРЕСА_4 не є предметом іпотеки чи будь-якого іншого забезпечення виконання боржником зобов`язань за кредитним договором № 267 МК 1 Ф від 14.08.2006 року, а тому на неї не може бути звернене стягнення АТ «УКРСИББАНК».

Також, ОСОБА_2 зазначив про те, що квартира АДРЕСА_4 , яка є предметом спірного договору купівлі-продажу, до її відчуження, була спільною сумісною власністю подружжя (1/2 належала ОСОБА_1 ), майнові права на яку в межах сплаченої суми у розмірі 968 636,88 грн. були частково набуті ще за життя ОСОБА_3 . У зв`язку з цим квартира не належала боржнику ( ОСОБА_3 ) у повному обсязі, а боржниці належала лише частина квартири.

До відзиву на позовну заяву представником відповідача Адвокатом Швець К.О., яка діє в інтересах ОСОБА_2 було додано клопотання про витребування доказів, яким представник просила суд витребувати у приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Писаренко Євгена Сергійовича ( АДРЕСА_5 ) спадкову справу №40/2021, заведену після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Також до відзиву на позовну заяву Адвокатом Швець К.О. було додано клопотання про витребування доказів, яким представник просила суд витребувати у ТОВ «БЛАГО-ІНВЕСТ ПЛЮС» ( код ЄДРПОУ 3596609, 65014, Одеська обл., м. Одеса, вул. Успенська, буд. 39/1, офіс 25) належним чином засвідчені копії документів, які підтверджують набуття ОСОБА_1 майнових прав на квартиру АДРЕСА_4 (Договір купівлі-продажу майнових прав разом з усіма додатковими угодами, Акт приймання-передачі, витяг з переліку осіб, кошти яких залучалися для будівництва, докази оплати за договором та інші документи за наявності).

06.02.2024року від представника АТ «Укрсиббанк» Платонович М.Г. через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС до суду надійшла відповідь на відзив, в якій Позивачем зазначено, що на момент укладення спірного договору ОСОБА_4 був достеменно обізнаний як спадкоємець про наявність спору в Одеському апеляційному суді та про існування рішення Приморського районного суду м. Одеси від 05.09.2019 року по справі №522/3233/16-ц. Укладаючи оспорюваний правочин, Відповідач 2 ОСОБА_1 фактично позбавив себе помешкання, що свідчить про фраудаторність такого договору, який не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків. Таким чином позивач зазначає, що не заслуговують на увагу доводи ОСОБА_2 щодо того, що приватним нотаріусом було перевірено спірну квартиру на наявність арештів, заборон та інших обмежувальних заходів щодо спірної квартири, тому що ОСОБА_1 знав про наявність в нього зобов`язань перед АТ «Укрсиббанк», тому його дії як сторони спірного правочину містять ознаки недобросовісності, наслідком якої є укладення фраудаторного правочину.

Також, Позивач зазначає про те, що ОСОБА_1 є спадкоємцем усіх прав та обов`язків ОСОБА_3 і згідно ч. 1 ст. 1281 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора в межах вартості майна, одержаного у спадщину.

07.02.2024 року у зв`язку з перебуванням судді на лікарняному, слухання справи №522/39/24 відкладене на 20.03.2024 року о 12 год. 10 хв.

29.02.2024 року від АТ «УКРСИББАНК» до суду надійшли пояснення по справі, відповідно до яких, Позивач вказує про те, що банком було направлено вимогу Банку до спадкоємців на адресу Приморської державної нотаріальної контори, а останнім відправлено за належністю до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Писаренко Є.С., яким відкрито спадкову справу. Приватним нотаріусом було повідомлено Банк про отримання та реєстрацію вимоги Банку та сповіщено про пересилання даної вимоги спадкоємцю. Позивач вважає, що ОСОБА_1 достеменно знав про існування зобов`язань перед АТ «УКРСИББАНК» за Кредитним договором №267 МК 1Ф від 14.08.2006 року і, таким чином, свідомо вчинив дії щодо продажу спадкового майна для уникнення звернення стягнення у майбутньому, що містить ознаки недобросовісної поведінки, тому Банком й заявлено фраудаторний позов.

У судове засідання, призначене на 07.05.2024 року з`явилися представник позивача ОСОБА_5 , представник відповідача ОСОБА_6 . Представник Позивача позов підтримала, представник відповідача позов не визнав. У судовому засіданні розглядалось клопотання про витребування спадкової справи та клопотання про витребування доказів з ТОВ «Благо-Інвест Плюс». Представник Відповідача підтримав свої клопотання про витребування. Представник Позивача проти задоволення клопотань не заперечувала. У судовому засіданні судом винесено ухвалу, якою задоволено клопотання представника Відповідача та витребувано з ТОВ «БЛАГО-ІНВЕСТ ПЛЮС» ( код ЄДРПОУ 3596609, 65014, Одеська обл., м. Одеса, вул. Успенська, буд. 39/1, офіс 25) належним чином засвідчені копії документів, які підтверджують набуття ОСОБА_1 майнових прав на квартиру АДРЕСА_4 (Договір купівлі-продажу майнових прав разом з усіма додатковими угодами, Акт приймання-передачі, витяг з переліку осіб, кошти яких залучалися для будівництва, докази оплати за договором та інші документи за наявності). Крім того, у судовому засіданні винесено ухвалу, якою задоволено клопотання представника Відповідача та витребувано у приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Писаренко Євгена Сергійовича ( АДРЕСА_5 ) спадкову справу №40/2021, заведену після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

07.05.2024 року у судовому засіданні суд поставив на обговорення питання про можливість закриття підготовчого засідання. Представник Позивача та представник Відповідача не заперечували. Суд на місці ухвалив закрити підготовче судове засідання та призначити справу до розгляду 24.06.2024 року на 10 год. 00 хв.

24.06.2024 року у судовому засіданні був присутній представник Відповідача адвокат Томашевський Р.М., представник Позивача не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав. Відповідач 2 ОСОБА_1 не з`явився. Документи витребувані судом до суду не надійшли, у зв`язку із чим засідання було відкладено на 01.08.2024 року.

15.07.2024 року від приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Писаренка Є.С. до суду надійшла копія спадкової справи №40/2021 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3

26.07.2024 року від ТОВ «БЛАГО-ІНВЕСТ ПЛЮС» до суду надійшли належним чином засвідчені копії документів, а саме: копія Договору купівлі-продажу майнових прав на об`єкт нерухомого майна №3-6-8/31 від 29.07.2016 року, копія Додаткової угоди №1 від 03.11.2022р. до Договору купівлі-продажу майнових прав на об`єкт нерухомого майна №3-6-8/31 від 29.07.2016 р., про заміну сторони, копія Додаткової угоди №2 від 03.11.2022 р. до Договору купівлі-продажу майнових прав на об`єкт нерухомого майна №3-6-8/31 від 29.07.2016р., копія Акту прийому-передачі від 14.11.2022 р., а також копія довідки про виконання зобов`язань за Договором в повному обсязі вих. №315 від 17.07.2024 року.

01.08.2024 року у судове засідання з`явився представник Відповідача ОСОБА_6 , який заперечував проти задоволення позовних вимог і просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представник Позивача у судове засідання не з`явився та надав до суду 31.07.2024 року клопотання про розгляд справи без його участі, в якому представник Позивача підтримав позовні вимоги і просив їх задовольнити у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про час, дату та місце повідомлений належним чином, відзив на позов не подавав, про поважність причин неявки суд не повідомив, заяв , клопотань до суду не подавав.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та вирішуючи даний спір, суд виходить з наступного.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Судом встановлено.

14.08.2006 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (нині - АТ «УКРСИББАНК») та ОСОБА_3 (Позичальник) був укладений кредитний договір № 267 МК 1 Ф, відповідно до якого, Банк надав Позичальнику кредит у сумі 130 000,00 швейцарських франків, а Позичальник зобов`язався щомісяця повертати наданий кредит в терміни, встановлені графіком погашення, але у будь-якому випадку не пізніше 14.08.2017 року, що підтверджується копією Кредитного договору № 267 МК 1 Ф від 14.08.2006 року, наявною в матеріалах справи.

У забезпечення виконання зобов`язань Позичальника, відповідно до п. 2.1 Кредитного договору, Банком прийнято:

- заставу нерухомості за адресою: АДРЕСА_6 , яка належить ОСОБА_3 ;

- поруку: ОСОБА_1 .

14.08.2006 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (нині - АТ «УКРСИББАНК») та ОСОБА_3 (Позичальник) був укладений Іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Кобзарем О.Ю., зареєстрований в реєстрі за №1123, відповідно до якого у забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором № 267 МК 1 Ф передано нерухоме майно за адресою АДРЕСА_6 , яка належить ОСОБА_3

05.09.2019року Приморськимрайонним судомм.Одеси винесенорішення усправі 522/3233/16-ц,відповідно доякого позовБанку до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягненнязаборгованості задоволеночастково.Стягнуто із ОСОБА_3 на користьБанку заборгованістьза кредитнимдоговором №267МК 1Фвід 14.08.2006у розмірі36909,12швейцарських франківта пенюу розмірі191120,29грн.(стодев`яносто однутисячу стодвадцять гривень29копійок).Стягнуто із ОСОБА_3 на користьБанку судовийзбір урозмірі 8629,15грн.(вісімтисяч шістсотдвадцять дев`ятьгривень 15копійок).В частинівимог допоручителя ОСОБА_1 відмовлено зпідстав наявностірішення провизнання недійснимдоговору поруки,що підтверджуєтьсянаявною вматеріалах справикопією рішенняПриморського районногосуду м.Одеси від05.09.2019року у справі №522/3233/16-ц.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 05.09.2019 року у справі 522/3233/16-ц було залишено без змін постановою Одеського апеляційного суду від 20.04.2023 року.

03.07.2023 року постановою приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Цинєва А.О. було відкрито виконавче провадження щодо стягнення боргу з ОСОБА_1 на підставі рішення Приморського районного суду м. Одеси від 05.09.2019 у справі №522/3233/16-ц, що підтверджується копією постанови приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Цинєва А.О. від 03.07.2023 року, виконавче провадження №72150119, наявної в матеріалах справи.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , про що 08.10.2021 року Київським відділом державної реєстрації смерті Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) зроблено відповідний актовий запис №21424, що підтверджує копія свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 08.10.2021 року.

ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували у шлюбі, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 від 03.10.1995 року.

15.11.2021 року Приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Писаренко Є.С. заведено спадкову справу №40/2021, номер у спадковому реєстрі 686554389, що підтверджується витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі №67304547 від 15.11.2021 року.

27.07.2022 року Одеським апеляційним судом до участі у справі №522/3233/16-ц було залучено правонаступника померлої ОСОБА_1 , що підтверджується копією ухвали Одеського апеляційного суду від 22.07.2022 року по справі №522/3233/16-ц.

11.08.2022 року ОСОБА_1 було видано свідоцтво про право на спадщину за законом, посвідчене приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Писаренко Є.С. та зареєстроване в реєстрі за №1895, відповідно до якого, спадщина на яку видано це свідоцтво, складається з: майнових прав на самостійні апартаменти для сімейного відпочинку будівельний номер 3-6-8, розташовані на 6 поверсі Об`єкта будівництва, приблизною площею 41,31 кв.м. в спортивно-оздоровчому комплексі з апартаментами «Тридцать первая Жемчужина» за адресою: АДРЕСА_1 , що належить спадкодавцю ОСОБА_3 в межах сплаченої суми в розмірі 968 636,88 грн. в т.ч. ПДВ на підставі Договору купівлі-продажу майнових прав на об`єкт нерухомого майна №3-6-8/31, укладеного 29.07.2016 між спадкодавцем та ТОВ «БЛАГО-ІНВЕСТ ПЛЮС», що підтверджується довідкою ТОВ «БЛАГО-ІНВЕСТ ПЛЮС» від 20.12.2021 року за вих. №3/12-21. Вищезазначене підтверджується копією матеріалів спадкової справи №40/2021 та копією свідоцтва про право на спадщину за законом №1895 від 11.08.2022 року.

АТ «УКРСИББАНК» зверталось до спадкоємців з вимогою №27-1-01/36 від 02.02.2022 року, що підтверджується копією вимоги та копією супровідного листа Приморської держаної нотаріальної контори №456с/01-16 від 15.02.2022 року про направлення вимоги до спадкоємців за належністю до Приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Писаренко Є.С.

З витребуваних судом та отриманих матеріалів встановлено, що 29.07.2016 року було укладено Договір купівлі-продажу майнових прав на об`єкт нерухомого майна №3-6-8/31 між ТОВ «БЛАГО-ІНВЕСТ ПЛЮС» (Продавець) та ОСОБА_3 . Відповідно до Договору №3-6-8/31 Продавець зобов`язується передати у власність Покупця майнове право на самостійні апартаменти для сімейного відпочинку, будівельний номер 3-6-8, розташовані на 6 поверсі спортивно-оздоровчого комплексу з апартаментами «Тридцать первая Жемчужина», за адресою: АДРЕСА_1 , приблизною площею 41,31 кв.м., а Покупець зобов`язується прийняти майнове право і сплатити Продавцю суму Договору.

03.11.2022 року було укладено Додаткову угоду №1 до Договору купівлі-продажу майнових прав на об`єкт нерухомого майна №3-6-8/31 від 29.07.2016р., про заміну сторони між ТОВ «БЛАГО-ІНВЕСТ ПЛЮС» та ОСОБА_1 . Відповідно до Додаткової угоди №1, за домовленістю Сторін, керуючись ст. 1261 ЦК України, Свідоцтвом про право на спадщину за законом, посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Писаренко Є.С. та зареєстрованим в реєстрі за №1895, всі права та обов`язки за Договором №3-6-8/31 від 29.07.2016 р., укладеним між ТОВ «БЛАГО-ІНВЕСТ ПЛЮС» та ОСОБА_3 перейшли до ОСОБА_1 .

03.11.2022 року було укладено Додаткову угоду № 2 до Договору купівлі-продажу майнових прав на об`єкт нерухомого майна №3-6-8/31 від 29.07.2016р. між ТОВ «БЛАГО-ІНВЕСТ ПЛЮС» та ОСОБА_1 , відповідно до якої Сторони внесли зміни до п. 1.2, п 2.1, п. 2.2 Договору №3-6-8/31 від 29.07.2016 р., зокрема в п. 2.2. Договору викладено в наступній редакції: Новозбудоване майно це самостійна квартира АДРЕСА_7 (будівельний №3-6-8), розташована на 6 поверсі Об`єкта будівництва, загальною площею 41,31 кв. м. Право власності Покупця на Новозбудоване майно виникає в порядку, визначеному цивільним законодавством України. До виникнення права власності Покупця на Новозбудоване майно як на нерухомість Покупець не має права розпоряджатися Новозбудованим майном як нерухомістю.

14.11.2022 року між ТОВ «БЛАГО-ІНВЕСТ ПЛЮС» та ОСОБА_1 було складено Акт приймання передачі, відповідно до якого ТОВ «БЛАГО-ІНВЕСТ ПЛЮС» побудувало та передало, а ОСОБА_1 прийняв квартиру АДРЕСА_4 .

Відповідно до Довідки вих. №315 від 17.07.2024 року, ОСОБА_1 станом на 17.07.2024 року, у відповідності до Договору №3-6-8/31 від 29.07.2016 р., виконав зобов`язання у повному обсязі.

24.01.2023 року між ОСОБА_1 (Продавець) та ОСОБА_2 (Покупець) був укладений договір купівлі-продажу, за яким ОСОБА_1 продав, а ОСОБА_2 придбав квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , яка складається у цілому з однієї житлової кімнати та підсобних приміщень, загальною площею 39,2 кв.м., житловою площею 19,4 кв.м., що підтверджується копією Договору купівлі-продажу квартири від 24.01.2023 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Масаловою В.А. та зареєстрованого в реєстрі за №51.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки суду.

Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Згідно з частиною першою, п`ятою статті 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину, згідно з якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Положеннями статті 215 ЦК України унормовано, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 369/11268/16-ц виклала висновок про те, що позивач вправі звернутися до суду із позовом про визнання договору недійсним як такого, що спрямований на унеможливлення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України), та послатися на спеціальну правову норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбачена статтею 234 ЦК України, так і інша, зокрема, підстава, передбачена статтею 228 ЦК України.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України), і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою до інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Згідно із частинами другою та третьою статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Цивільно-правовий договір не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або унеможливлення виконання судового рішення.

Фраудаторні правочини (правочини, що вчинені боржником на шкоду кредиторам) в законодавстві України регулюються в певних сферах, (зокрема, у сфері банкрутства (попередньо - стаття 20 Закону України від 14 травня 1992 року № 2343-XII "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкротом", нині - стаття 42 Кодексу України з питань банкрутства); при неплатоспроможності банків (стаття 38 Закону України від 23 лютого 2012 року № 4452-VI "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"); у виконавчому провадженні (частина четверта статті 9 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження").

Водночас будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину.

Верховний Суд у своїй постанові від 05 січня 2024 року у справі № 761/40240/21 зауважив, що:

недійсність фраудаторного правочину в позаконкурсному оспорюванні має гарантувати інтереси кредитора (кредиторів) «через можливість доступу до майна боржника», навіть і того, що знаходиться в інших осіб. Метою позаконкурсного оспорювання є повернення майна боржнику задля звернення на них стягнення, тобто, щоб кредитор опинився в тому положенні, яке він мав до вчинення фраудаторного правочину;

в практиці касаційного суду допускається кваліфікація фраудаторного правочину в позаконкурсному оспорюванні як фіктивного (стаття 234 ЦК України) чи такого, що вчинений всупереч принципу добросовісності та недопустимості зловживання правом (статті 3,13 ЦК України). Одна й інша підстави для кваліфікації правочину як фраудаторного побудовані законодавцем за моделлю оспорюваного правочину. Тобто, оспорення правочину має відбуватися за ініціативою кредитора як заінтересованої особи шляхом пред`явлення позовної вимоги про визнання правочину недійсним (позов про оспорювання правочину, ресцисорний позов);

кваліфікація правочину як фіктивного виключається, якщо на виконання оспорюваного правочину було передано майно чи відбувся перехід прав;

натомість для кваліфікації фраудаторного правочину в позаконкурсному оспорюванні як такого, що вчинений всупереч принципу добросовісності та недопустимості зловживання правом (статті3,13 ЦК України) не має значення, що на виконання оспорюваного правочину було передано майно чи відбувся перехід прав. Важливим для кваліфікації такого правочину як фраудаторного є те, що внаслідок його вчинення відбувається, зокрема, унеможливлення звернення стягнення на майно боржника чи зменшується обсяг його майна;

очевидно, що одночасна кваліфікація оспорюваного фраудаторного правочину в позаконкурсному оспорюванні як фіктивного (стаття 234 ЦК України) і такого, що вчинений всупереч принципу добросовісності та недопустимості зловживання правом (статті3,13 ЦК України) не допускається.

Відповідно усталеної практики Верховного Суду, відображеної зокрема в постановах від 14 січня 2020 року у справі № 489/5148/18, від 27 квітня 2023 року у справі № 461/4033/20, правочин, учинений боржником у період настання в нього зобов`язання щодо погашення заборгованості перед кредитором, унаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину (правочину, вчиненого боржником на шкоду кредитору).

Обов`язок доведення відповідних обставин покладається на позивача.

Обґрунтовуючи свій позов, АТ «УКРСИББАНК» зазначає про те, що ОСОБА_1 , будучи залученим до участі у справі як правонаступник ОСОБА_3 , знаючи про наявність боргів та необхідність виконання рішення Приморського районного суду м. Одеси від 05.09.2019 про стягнення боргу, з метою уникнення від сплати боргів, 24.01.2023 року продав ОСОБА_2 квартиру, майнові права на які було отримано у спадщину після смерті ОСОБА_3 , а отримані кошти не направив на погашення боргів за вказаним рішенням суду, чим вчиняє шкоду кредитору та унеможливлює звернення стягнення на майно боржника.

Проте,матеріали справине містятьдоказів,підтверджуючих умислуВідповідачів наукладення договорукупівлі-продажу без наміру створення правових наслідків, які ними обумовлювалися. Навпаки, реєстрація права власності на спірну квартиру АДРЕСА_4 за ОСОБА_2 та факт перерахування ОСОБА_2 обумовленої суми договору купівлі-продажу на рахунки ОСОБА_1 через Одеське відділення АТ «РВС БАНК», АТ «БАНК ІНВЕСТИЦІЙ ТА ЗАОЩАДЖЕНЬ» Одеське відділення №1 до підписання договору, підтверджується п. 4 Договору купівлі-продажу від 24.01.2023 року, свідчить про реальність настання правових наслідків правочину.

Відповідно практикиВерховного Суду,відображеної зокремав постановахвід 07.10.2020року усправі №755/17944/18, від 24.07.2019 у справі №405/1820/17, від 05.07.2018 у справі № 922/2878/17, застосування конструкції «фраудаторності» при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дозволяють кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору. До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору; контрагент з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, родич боржника, пасинок боржника, пов`язана чи афілійована юридична особа); ціна (ринкова/неринкова), наявність/відсутність оплати ціни контрагентом боржника; чи може боржник після відчуження спірного майна відповідати за своїми зобов`язаннями перед кредитором (наявне/відсутнє інше майно, за рахунок якого він може відповідати).

Матеріали справи не містять доказів, які б вказували на те, що Відповідачі перебувають у сімейних або дружніх відносинах. Оціночна вартість спірної квартири становить 640 000 грн., визначена відповідно до Звіту про оцінку майна від 16.01.2023 року, який перевірено в Єдиній базі звітів про оцінку та не заперечується Позивачем на предмет її реальної дійсності.

Для встановлення фраудаторності правочину основною обставиною, що підлягає доведенню позивачем та встановленню судом, є те, що внаслідок вчинення оспорюваного правочину боржник перестає бути платоспроможним.

Проте,матеріали справине містятьдоказів та обґрунтуваньПозивача,які бвказували нанеплатоспроможність боржника,підтверджуючих щоу боржника ОСОБА_1 немаєіншого вартісногонерухомого чирухомого майна,за рахунокякого Позивачмав бизмогу повністюзадовольнити своївимоги доборжника уразі невиконанняним борговогозобов`язання.Навпаки,судом встановлено,що намомент вчиненняспірного правочину,зобов`язання боржникаперед АТ«УКРСИББАНК» щодосплати боргубуло забезпеченоіншим наявниммайном,а самеквартирою АДРЕСА_3 .Крім того,матеріали справимістять доказинаявності у ОСОБА_1 іншого спадковогомайна.

У постановах Верховного Суду від 22 грудня 2021 року у справі №370/2489/20, від 20 жовтня 2023 року у справі № 686/26628/20 зазначено, що за умови встановлення факту наявності у боржника іншого майна, за рахунок якого кредитор не позбавлений можливості задовольнити свої вимоги, не можна стверджувати, що його права порушені укладенням угод про відчуження майна, що не матимуть наслідком неплатоспроможність боржника.

Суд критично оцінює посилання АТ «УКРСИББАНК» на те, що банк, як кредитор має право у порядку ст. 1282 ЦК України, звернути стягнення на квартиру АДРЕСА_4 , що отримано ОСОБА_1 у спадщину, оскільки Договір купівлі-продажу продажу майнових прав на об`єкт нерухомого майна №3-6-8/31 укладено 29.07.2016 року, в момент, коли ОСОБА_3 та ОСОБА_1 перебували у шлюбі, а отже, ОСОБА_1 отримано у спадщину лише 1/2 частки майнових прав на спірну квартиру, інша ж 1/2 частки майнових прав належала йому на праві спільної сумісної власності подружжя.

Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу) (частина перша статті 60 Сімейного кодексу України. Кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя (стаття 60 Сімейного кодексу України).

Набуття майна за час шлюбу створює презумпцію права спільної сумісної власності майна подружжя, яка не потребує доказування та не потребує встановлення інших обставин, крім набуття майна за час шлюбу, та існує поки не спростована. У разі, коли презумпцію права спільної сумісної власності майна подружжя не спростовано за відсутності належних доказів того, що майно придбане за особисті кошти одного з подружжя, таке майно вважається спільною сумісною власністю та підлягає поділу, при цьому частки чоловіка та дружини у майні є рівними (постанова КЦС ВС по справі №343/1294/18 від 04.03.2021 року).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що обставини, на які посилався Позивач, не знайшли своє підтвердження у ході розгляду справи, підстав для визнання оскаржуваного договору недійсними немає, а вимоги про скасування рішень про державну реєстрацію прав про право власності є похідними від вимоги про визнання правочину недійсним, а тому також задоволенню не підлягають. У зв`язку з цим суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 16, 22, 203, 204, 215, 234, 626, 627, 638, 717 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 137, 141, 211, 223, 263, 265, 273 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимогиАкціонерного товариства«УКРСИББАНК» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 провизнання недійснимдоговору купівлі-продажувід 24.01.2023року,скасування рішенняпро державнуреєстрацію прававласності ОСОБА_2 та скасуваннярішення продержавну реєстраціюприпинення прававласності ОСОБА_1 , - залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а для осіб, які брали участь у судовому засіданні, але не були присутніми при оголошенні, у той самий строк з моменту отримання копії рішення суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Ю. Б. Свячена

01.08.24