Ухвала

від 13.08.2024 по справі 905/1066/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA368999980313151206083020649

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

13.08.2024 Справа № 905/1066/24

Господарський суд Донецької області у складі судді Фурсової С.М. розглянувши матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Вагонна компанія "Транссистема" (01042, місто Київ, вулиця Чигоріна, будинок №18, офіс №225; код ЄДРПОУ 41107842)

до Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації (119991, Російська Федерація, місто Москва, вулиця Житня, будинок №14; код загальноросійського класифікатора органів державного управління 103773968834)

та до Російської Федерації в особі Міністерства оборони Російської Федерації (119160, Російська Федерація, місто Москва, вулиця Знам`янка, будинок №19; код загальноросійського класифікатора органів державного управління 7704252261)

про стягнення збитків

В С Т А Н О В И В

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вагонна компанія "Транссистема" звернулось до Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації та Російської Федерації в особі Міністерства оборони Російської Федерації про стягнення реальних збитків у розмірі 150 600,00 доларів США та упущеної вигоди в розмірі 69 607,44 доларів США.

Дослідивши матеріали позовної заяви та додані до неї документи, суд дійшов висновку, що позовна заява не відповідає вимогам Глави 1 Розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України з наступних підстав.

Основні вимоги, що пред`являються до форми та змісту позовної заяви визначені статтями 162, 164, 172 Господарського процесуального кодексу України.

Основні вимоги, що пред`являються до форми та змісту позовної заяви, а також вимоги щодо надання разом з нею певних доказів, визначені статтями 162, 164, 172 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до п.5 ч.3 ст.162 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.

Згідно з ч. 3 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Так, у позовній заяві заявник стверджує, Товариство з обмеженою відповідальністю "Вагонна компанія "Транссистема" є власником вагонів №№52370731, 53143491, 56133457, 56439334, 56565450 та 56663586 на підставі договорів купівлі-продажу:

№15-11/2017 від 15.11.2017 та акту приймання-передачі від 15.11.2017;

№81/КП від 15.03.2021 та специфікації №1 від 15.03.2021 й акту комплекції №1 від 15.03.2021 до нього;

№1212/18 від 12.12.20218 та специфікації №1 від 12.12.2018 й актів приймання-передачі від 07.03.2019 і 03.05.2019 до нього;

№1103/19 від 11.03.2019 та специфікації №1 від 11.03.2019 й акту приймання-передачі від 11.06.2019 до нього;

№25/4 від 25.04.2017 та акту приймання-передачі від 22.05.2017 до нього.

Позовні вимоги, в частині понесення реальних збитків, нормативно обґрунтовані посиланням на ч.3 ст.386 ЦК України щодо права власника, право власності якого порушені, на відшкодування майнової та моральної шкоди.

Проте, з наданих самим позивачем документів судом встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу залізничних вагонів №010823 від 01.08.2023, специфікації №7 від 20.09.2023 спірні вагони були продані Товариству з обмеженою відповідальністю "ВКТС" (код ЄДРПОУ 44474079).

Відповідно до п.6.2. вказаного договору право власності на Товар (вагони) переходить від Продавця до Покупця з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі Товару.

За актом приймання-передачі №7 від 20.09.2023 вагони №№52370731, 53143491, 56133457, 56439334, 56565450 та 56663586 були передані покупцю - Товариству з обмеженою відповідальністю "ВКТС" (код ЄДРПОУ 44474079).

Наведені обставини свідчать про втратуТовариством з обмеженою відповідальністю "Вагонна компанія "Транссистема" права власності на ці вагони.

Отже, заявником не доведено в позовній заяві в чому полягає його порушене право, а з наданими доказами не підтверджено викладені в позові обставини.

Крім того, Господарський суд Донецької області з відкритих відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень ознайомився з рішенням Господарського суду міста Києва у справі №910/13055/23 від 18.01.2024.

У цій справі Товариство з обмеженою відповідальністю "ВКТС" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Акціонерного товариства "Українська залізниця", в якій просило заборонити АТ "Укрзалізниця" та/або його структурним підрозділам та/або підприємствами, які йому підпорядковані, вчиняти будь-які дії по забороні допуску вагонів згідно переліку у зв`язку з їх курсуванням шляхами загального користування залізницями України у навантаженому стані; зобов`язати Акціонерне товариство "Українська залізниця" видалити з Автоматизованої бази даних парку вантажних вагонів дані щодо граничного строку (дати) експлуатації цих вагонів і привести дані щодо них у відповідність до параметрів, визначених у технічними рішеннями.

Рішенням Господарського суду міста Києва у справі №910/13055/23 від 18.01.2024 було встановлено, що 20.12.2021 між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вагонна компанія «Транссистема» укладено договір № 201221, за яким на підставі специфікацій № 1-7 та актів № 1-7 приймання-передачі передані у власність позивача вагони №№ 56006679, 56323611, 52196078, 52196086, 52815750, 52815768, 52815784, 52881240, 53586442, 53599304, 56133457, 56419302, 56419310, 56419328, 56419336, 56419344 , 56419351, 56419369, 56419377, 56419385, 56419401, 56439334, 56439375, 56439417, 56439615, 56663586, 57584310, 57584328, 60842622, 53599270, 53599288, 55276489, 53586459, 56918717, 53603288, 53603296, 52193083, 52200102, 52370731, 53143483, 53143491, 55211361, 55229892, 55405179, 55418701, 55472336, 55472351, 56187412, 56233356, 56472368, 56506629, 56523459, 56541618, 56552425, 56565450, 54894332, 54894340, 54894373, 54894381.

З огляду на вказане, у суду виникають об`єктивні сумніви щодо викладення заявником дійсних обставин справи.

Відповідно до п.3 ч.3 ст.162 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.

Заявник вказує, що ним заявлено до стягнення упущену вигоду в розмірі 69 607,44 доларів США, яка нарахована за період з 24.02.2022 по 01.06.2024 по 16-ти вагонам.

Упущена вигода полягає в тому, що заявник, як власник вагонів №№52370731, 53143491, 56133457, 56439334, 56565450 та 56663586, отримував прибуток від передачі їх в оренду, та отримував би і надалі, як би не дії відповідача з 24.02.2022.

Проте, як слідує з наданого заявником Звіту про оцінку, та не суперечить висновкам Господарського суду міста Києва, викладеним у рішенні від 18.01.2024 у справі №910/13055/23, власником інших 10 вагонів (з розрахунку) є Товариство з обмеженою відповідальністю "ВКТС" (код ЄДРПОУ 44474079) на підставі договору купівлі-продажу залізничних вагонів №20122 від 20.12.2021, специфікації № 1від 21.12.2021.

Крім того, як встановлено вище судом, позивач на підставі договору купівлі-продажу залізничних вагонів №010823 від 01.08.2023, специфікації №7 від 20.09.2023 продав спірні вагони Товариству з обмеженою відповідальністю "ВКТС" (код ЄДРПОУ 44474079).

Отже, заявником не доведено чому розрахунок здійснено за 16-ма вагонами, 10 з яких йому не належали станом 24.02.2022, та чому нарахування упущеної вигоди здійснено за період після відчуження вагонів.

З огляду на викладене, судом не приймається розрахунок заявника як обґрунтований розрахунок упущеної вигоди.

Також, суд звертає увагу заявника, що у прохальній частині позову заявлено до стягнення грошові кошти у доларах США.

Відповідно до частин 1, 2 статті 192 та статті 524 Цивільного кодексу України законним платіжним засобом, обов`язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Грошовим визнається зобов`язання, виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Разом з тим, частина 2 статті 533 Цивільного кодексу України допускає, що сторони можуть визначити в зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті та такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов`язанням, визначається в гривнях за офіційним курсом НБУ, встановленим для відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не передбачений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Проте всупереч вищенаведеним нормам права, заявник визначає суму збитків не у гривнях із встановленням грошового еквіваленту в іноземній валюті, а безпосередньо в доларах США.

При цьому всі наявні в матеріалах заяви угоди купівлі-продажу залізничних вагонів, передачі їх в оренду, укладені в національній валюті без еквіваленту в іноземній валюті

Таким чином, Товариству з обмеженою відповідальністю «Вагонна компанія «Транссистема» слід обґрунтувати заявлення ним вимоги про стягнення з відповідача суми збитків саме у доларах США навіть без встановлення грошового еквіваленту у національній валюті, а не у гривнях.

Згідно з п.2 ч.1 ст.164 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України «Про судовій збір».

Позивач стверджує, що звільнений від сплати судового збору на підставі п. 22 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір".

Однак суд не погоджується з даним твердженням позивача в повній мірі, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 22 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах за позовами до держави-агресора російської федерації про відшкодування завданої майнової та/або моральної шкоди у зв`язку з тимчасовою окупацією території України, збройною агресією, збройним конфліктом, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно.

Зокрема, така пільга передбачає звільнення від сплати судового збору за позовами до держави-агресора російської федерації про відшкодування завданої майнової та/або моральної шкоди у зв`язку з тимчасовою окупацією території України, збройною агресією, збройним конфліктом, що призвели до порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно.

Позовні вимоги включають вимогу щодо стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди (неотриманого прибутку) в розмірі 69 607,44 доларів США, що за текстом позову визначено станом на дату оцінки становить 2 714 509,35 гривень.

Збитками, відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 22 ЦК України є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Тобто відшкодування упущеної вигоди - це захід цивільно-правової відповідальності, що застосовується з метою захисту порушених прав і полягає у відшкодуванні боржником вартості майнових вигод, які кредитор міг би отримати, якби його суб`єктивне право не було б порушено.

Відповідної правової позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду, зокрема у своїй постанові від 04.05.2022 у справі №761/28949/17.

За приписами ст. 190 ЦК України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами.

Отже, майном як особливим об`єктом цивільних прав є, серед іншого, майнові права.

При цьому, суд відмічає, що Закон України "Про судовий збір" (а саме п. 22 ч. 1 ст. 5 цього Закону) не пов`язує звільнення від сплати судового збору з порушенням права власності на майно як загальне поняття і особливий об`єкт цивільних прав, що охоплює й майнові права.

Натомість необхідною умовою звільнення від сплати судового збору за Законом України "Про судовий збір" є порушення права власності саме на рухоме та/або нерухоме майно.

Виходячи з правової природи упущеної вигоди та положень ст. 190 ЦК України, упущена вигода (неотриманий прибуток) є майновим правом та, відповідно, неспоживною річчю.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Режим нерухомої речі може бути поширений законом на повітряні та морські судна, судна внутрішнього плавання, космічні об`єкти, а також інші речі, права на які підлягають державній реєстрації.

Згідно з ч. 2 ст. 181 ЦК України рухомими речами є речі, які можна вільно переміщувати у просторі.

Отже, упущена вигода (неотриманий прибуток) не належить до нерухомого чи рухомого майна (рухомої речі, яку можна вільно переміщувати у просторі).

У пункті 22 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" звільнення від сплати судового збору законодавець пов`язує з вимушеним переселенням з тимчасово окупованих територій України, загибеллю, пораненням, перебуванням в полоні, незаконним позбавленням волі або викраденням, а також порушенням права власності на рухоме та/або нерухоме майно.

Водночас порушення права на отримання прибутку, тобто, порушення майнового права, є відмінним від порушення права власності на рухоме майно в контексті змісту п. 22 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір".

За таких обставин передбачені чинним законодавством умови, необхідні для звільнення позивача від сплати судового збору в цій частині, відсутні.

За змістом статей 1, 2 цього Закону судовий збір справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Згідно зі статтею 4 Закон України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру судовий збір встановлюється у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2024 становить 3 028,00 гривень (стаття 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2024 рік»).

Таким чином, розмір судового збору за подання даної позовної заяви (в частині стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди (неотриманого прибутку) в розмірі 2 714 509,35 гривень) підлягає сплаті в розмірі 40 717,64 гривень.

Відповідно до статті 174 ГПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

З приписами частин третьої та четвертої статті 174 ГПК України якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 176 цього Кодексу. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

Керуючись статтями 164, 172, 174, 234, Господарського процесуального кодексу України, суд, -

У Х В А Л И В

1. Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Вагонна компанія «Транссистема» залишити без руху.

2. Заявнику усунути встановлені при поданні позовної заяви недоліки протягом десяти днів з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху, шляхом надання суду:

-доказів, що підтверджують право власності ТОВ «Вагонна компанія «Транссистема» на вагони №№52370731, 53143491, 56133457, 56439334, 56565450, 56663586 (довідка ГІОЦ Акціонерного товариства «Українська залізниця» тощо);

-уточнити в чому полягає порушене право позивача та правові підстави позову щодо стягнення з відповідача реальних збитків у розмірі 150 600,00 доларів США з огляду на відчуження вагонів №№52370731, 53143491, 56133457, 56439334, 56565450, 56663586 на користь ТОВ «ВКТС» (код ЄДРПОУ 44474079) за договором №010823 від 01.08.2023;

-обґрунтований розрахунок заявлених вимог;

-копії договору купівлі-продажу залізничних вагонів №201221 від 20.12.2021, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Вагонна компанія «Транссистема» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВКТС» (код ЄДРПОУ 44474079), зі специфікаціями №1-7 та актами приймання-передачі №1-7 до нього;

-обґрунтувати заявлення вимоги про стягнення з відповідача суми збитків саме у доларах США;

- доказів сплати судового збору в розмірі 40 717,64 гривень за реквізитами Господарського суду Донецької області;

Викласти всі уточнення, пояснення, доповнення тощо у вигляді уточненої позовної заяви окремим документом.

3. Роз`яснити Товариству з обмеженою відповідальністю «Вагонна компанія «Транссистема», що при невиконанні вимог даної ухвали, позовна заява вважається неподаною та повертається заявнику відповідно до п.п. 4, 5 ст. 174 ГПК України.

Ухвала набрала чинності з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя С.М. Фурсова