Рішення

від 05.08.2024 по справі 908/1373/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 18/86/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.08.2024 справа № 908/1373/24

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі головуючого судді Левкут Вікторії Вікторівни, розглянувши матеріали справи № 908/1373/24

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Авангард-Агро (вул. Благовіщенська/вул. Академіка Амосова, вул. 4/40, кв. 1, м. Запоріжжя, 69063)

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю Полетехніка (вул. Космічна, буд. 121 В, м. Запоріжжя, 69050)

про визнання недійсним третейського застереження

Без повідомлення (участі) представників учасників справи

Товариство з обмеженою відповідальністю Авангард-Агро звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю Полетехніка, в якій просить визнати недійсним третейське застереження в п. 10.1 договору № ВГ-016/2021 від 20.12.2021 поставки товару - обприскувач Berthoud Tracker 3200/28, який був у вживанні, серійний номер 1021136, 2012 року випуску, укладеного ТОВ Авангард-Агро та ТОВ Полетехніка.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що пунктом 10.1 глави 10 «Вирішення спорів» договору передбачено, що усі спори підлягають вирішенню у постійно діючому Третейському суді при Асоціації «Правова ліга». За доводам позивача, вказане застереження порушує його права на судовий захист, гарантовані статтями 55, 124 Конституції України, статті 4 Господарського процесуального кодексу України та статті 8 Закону України «Про судоустрій та статус суддів». Так, згідно тексту третейського застереження глава «Вирішення спорів» фактично містить заборону сторонам звертатись за захистом свого порушеного права до компетентного суду. Крім того, як стверджує позивач, третейське застереження позбавляє його застосування способу захисту, не передбаченого законом або договором, оскільки ч. 2 ст. 5 ГПК України надає саме компетентному суду право: у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулась до суду, визначити у своєму такий спосіб захисту, який не суперечить закону. Ні Закон України «Про третейські суди», ні Регламент Третейського суду не містить такого права. Також позивач відзначив, що третейське застереження порушує принцип територіальної підсудності, встановлений процесуальним законодавством України. І позивач, і відповідач територіально знаходяться в межах Запорізької області, а третейський суд в м. Тернополі, що також обмежує доступ до правосуддя. Посилаючись на приписи ст. 124 Конституції України, ст.ст. 4-6 ГПК України, ст.ст. 203, 215 ЦК України, позивач просив позов задовольнити.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.05.2024 справу № 908/1373/24 передано на розгляд судді Левкут В.В.

Ухвалою суду від 13.05.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 908/1373/24, присвоєно справі номер провадження 18/86/24, на підставі ст. 252 ГПК України ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення учасників справи. В даній ухвалі суду зазначалось, що розгляд справи по суті розпочнеться через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі № 908/1373/24; відповідачу запропоновано надати у строк, що не перевищує 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше 04.06.2024, відзив на позов із урахуванням вимог ст.165 ГПК України; запропоновано позивачу у строк протягом 5 днів з дня отримання відзиву (у разі його отримання) надати суду відповідь на відзив.

Сторони повідомлені про розгляд справи у визначеному ГПК України порядку.

Оскільки у позивача та відповідача наявні зареєстровані електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі (підсистема Електронний суд), обмін документами з ними здійснювався в підсистемі Електронний суд.

Від відповідача 02.05.2024 судом отримано відзив на позов, в якому він проти заявлених позовних вимог заперечив та зазначив, що ТОВ «Авангард-Агро» всіляко вживає заходи направлені на невиконання умов договору ВГ-016/2021 від 20.12.2021, яке полягає в несплаті коштів за товар, який відповідно до умов договору придбавається; ТОВ «Авангард-Агро» вже втретє звертається до суду з позовною заявою про визнання пунктів та договору недійсними, що свідчить про зловживання процесуальними правами; ТОВ «Авангард-Агро» не наводить жодної позиції щодо обґрунтованості заявлених позовних вимог. За доводами позивача, сторони досягли всіх суттєвих умов договору, зокрема п. 10.1, підписали зазначений договір та приступили до його виконання. З метою часткового виконання зобов`язань по договору, ТОВ «Авангард-Агро» 22.12.2021 здійснило оплату першого платежу в розмірі 141917,82 грн., що еквівалентно 4600,00 Євро, другий платіж в розмірі, що еквівалентний 18400,00 Євро, так і не сплачений з невідомих причин. Позивач не надає пояснень своєї поведінки щодо припинення порушень умов договору та проведення оплати, як того вимагає договір і діюче законодавство, а навпаки своїми діями (подача позовних заяв) лише затягує процес виконання взятих зобов`язань. Позивач відзначив, що необґрунтованість заявлених позовних вимог підтверджується рішеннями судів по справам № 908/584/22, № 908/2417/22, які набули законної сили. Також відповідач повідомив, що ухвалою Постійно діючого Третейського суду при Асоціації «ПРАВОВА ЛІГА» від 22.04.2024 порушено провадження у справі за позовом ТОВ «Полетехніка» до ТОВ «Авангард-Агро» про стягнення 371683,94 грн. штрафних санкцій за порушення зобов`язань по договору (справа № 5/2024). Наведене свідчить, що ТОВ «Авангард-Агро» всіляко намагається «затягнути» процес стягнення з них штрафних санкцій за безпідставне порушення умов договору. До попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат відповідачем віднесено 10000,00 грн. втрат на правову допомогу. Відповідач просив в позові відмовити, вирішити питання про розподіл судових витрат.

Відповідачем 31.05.2024 подано до суду заяву про стягнення витрат на правничу допомогу, в якій він, посилаючись на визначену додатком до договору про надання правничої допомоги від 09.01.2024 фіксовану вартість послуг, що надаватимуться Клієнту Виконавцем у справі № 908/1373/24, та підписання акта приймання передачі наданих послуг від 31.05.2024, просив стягнути з позивача 50000,00 грн. втрат на правничу допомогу.

Від позивача 11.06.2024 надійшли заперечення на заяву відповідача про стягнення витрат на правову допомогу, в якій позивач визначений відповідачем розмір втрат на правову допомогу визнав необґрунтованим та неспівмірним із фактично наданим обсягом юридичної допомоги.

Також 11.06.2024 від позивача судом отримано клопотання, в якому позивач просив призначити судову почеркознавчу експертизу у справі № 908/1373/24. В обґрунтування клопотання позивач зазначив, що для з`ясування обставин, що мають значення для справи, а саме належності підпису на договорі № ВГ-016/2021 від 20.12.2021 поставки товару обприскувача Berthoud Tracker 3200/28, який був у вживанні серійний номер 1021136, 2012 року випуску, укладеному ТОВ «Авангард-Агро» та ТОВ «Полетехніка», директору ТОВ «Авангард-Агро» ОСОБА_1 необхідні спеціальні знання, без яких встановити відповідні обставини неможливо.

Відповідач 13.06.2024 надав заперечення на клопотання позивача про призначення судової почеркознавчої експертизи. Відповідач вказав на те, що Господарським судом Запорізької області та Центральним апеляційним господарським судом встановлено укладення сторонами спірного договору, тому твердження ТОВ «Авангард-Агро» про непідписання договору уповноваженою особою є абсурдним, направленим на затягування процесу. Крім того, питання про проведення почеркознавчої експертизи не може вирішуватись при розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження. Також відповідач вказав, що ТОВ «Авангард-Агро» звернулось до суду з відповідним клопотанням про проведення почеркознавчої експертизи з порушенням вимог ст.ст. 247, 248, 251, 252 ГПК України, питання про поновлення процесуального строку позивачем на ставиться, не заявляється інших клопотань відповідно до вимог ГПК України з метою реального захисту своїх прав, що свідчить про зловживання своїми процесуальними правами. Відповідач також вказав на те, що прохальна частина клопотання не відповідає вимогам, визначеним главою 1 розділу І Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року № 53/5.

Позивачем 14.06.2024 надані:

- відповідь на заперечення відповідача на клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи;

- два ідентичних клопотання про витребування у ТОВ «Полетехніка» доказів, а саме: оригіналу договору №ВГ-016/2021 від 20.12.2021 поставки товару - обприскувач Berthoud Tracker 3200/28, який був у вживанні, серійний номер 1021136, 2012 року випуску, укладеного ТОВ Авангард-Агро та ТОВ Полетехніка.

Щодо заперечення відповідача про призначення судової експертизи позивач зазначив, що тлумачення відповідачем висновків суду, викладених в рішеннях у справах №908/584/22 та 908/2417/22 є помилковим, оскільки в наведених справах про укладення чи підписання договору мова не йшла, предметом позову було не укладання договору, а його неналежне виконання, і позивач жодного разу не підтверджував підписання договору саме уповноваженою особою. Крім того у справі, яка розглядається зараз, предметом спору є третейська угода у вигляді третейського застереження. Підставою заявленого клопотання є саме сумнів позивача в тому, що підпис на третейській угоді належить саме уповноваженій особі. Відносно порушення строків на подання клопотання про призначення експертизи позивача зазначив, що висновки відповідача є помилковими. Жодних строків для подання клопотання про призначення почеркознавчої експертизи ст.ст. 251, 252 ГПК України та ухвалою про відкриття провадження не встановлено, відтак клопотання позивачем подано в строк, а саме в межах 30 днів з відкриття провадження.

Відповідачем 17.06.2024 надано заперечення проти задоволення клопотання позивача про витребування доказів, в якому відповідач вказав на порушення позивачем норм ст.ст. 166, 167, 247, 248, 251, 252 ГПК України та на те, що ТОВ «Авангард-Агро» в поданих заявах, клопотаннях суперечить саме собі в частині неукладання договору, одночасно перейшовши до його виконання. Позивачем порушено принцип "venire contra factum proprium" - заборона суперечливої поведінки (постанова Верховного Суду від 03 березня 2021 у справі №522/799/16-ц). В системі загального права ця доктрина ґрунтується на "principles of fraud" та є спрямованою на недопущення ситуації, в якій одна сторона може займати іншу позицію в судовому розгляді справи, що відрізняється від її більш ранньої поведінки або заяв, якщо це ставить протилежну сторону у невигідне становище. ТОВ «Авангард-Агро» навмисно, затягуючи процес та намаганням ввести суд в оману намагається відійти від принципу "pacta sunt servanda" - договорів необхідно дотримуватись (постанова Верховного Суду від 06 квітня 2021 року у справі № 922/2056/20).

Від позивача 18.06.2024 надішли дві ідентичних заяви відповіді на заперечення проти задоволення клопотання про витребування доказів. За доводами позивача, відсутнє порушення процесуальних строків, відповідач намагається перекручувати факти та доводи, викладені у рішеннях судів, на які він посилається. Питання виконання договору виходить за межі розгляду даної справи, предметом якої є дійсність та законність третейського застереження. Посилаючись на норми ст. 91 ГПК України, позивач просить клопотання про витребування оригіналу спірного договору задовольнити.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Наявні матеріали справи за № 908/1373/24 дозволяють здійснити її розгляд по суті.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зважаючи на закінчення строків розгляду справи, запровадження воєнного стану на території України, ведення бойових дій на території Запорізької області, інтенсивні ракетні та артилерійські обстріли м. Запоріжжя з початку військової агресії РФ по теперішній час, що загрожувало життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів та працівників суду в умовах збройної агресії проти України, а також знаходження судді Левкут В.В. у відпустці з 15.07.2024 по 29.07.2024, рішення прийнято без його проголошення 05.08.2024.

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю Полетехніка (сторона-1, відповідач у справі) та товариством з обмеженою відповідальністю Авангард-Агро (сторона-2, позивач у справі) 20.12.2021 укладений договір №ВГ-016/2021 (надалі Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору цей договір є змішаним та містить елементи договору поставки та договору зберігання. Цим договором регулюються відносини сторін з поставки сільськогосподарської техніки, насіння для сівби, засобів захисту рослин, мінеральних добрив (далі товар) та відносини сторін із зберігання товару. Найменування, ціна (вартість), кількість, строки, порядок оплати та поставки товару, розмір товарного кредиту, строк та місце зберігання товару визначаються сторонами у специфікаціях, які є невід`ємною частиною договору.

У пункті 5.1 Договору визначено, що поставка товару здійснюється стороною-1 на умовах, визначених згідно ІНКОТЕРМС у редакції 2020 року в порядку та у строк, визначений у специфікації до договору.

Відповідно до специфікації №001 від 20.12.2021 сторони погодили поставку товару обприскувач Tracker 3200/28 б/в серійний номер 1021136, 2012 р.в. (що був у використанні) в кількості 1 шт. за ціною 592478,08 грн. без ПДВ (еквівалент 19166,67 EUR) вартістю 710973,70 грн. з ПДВ (еквівалент 23000,00 EUR). Курс EUR на дату, що передує даті підписання специфікації - 30,9119 грн.

Згідно із п. 2 специфікації порядок оплати є таким:

1-й платіж 142164,38 грн., в т.ч. ПДВ (що еквівалентно 4600,00 EUR), що складає 20% вартості товару, у строк до 31.12.2021;

2-й платіж 568657,52 грн., в т.ч. ПДВ (що еквівалентно 18400,00 EUR), що складає 80% вартості товару, у строк до 01.11.2022.

За визначенням п. 2.1. Специфікації №001 до Договору, остаточна вартість товару збільшується на 12% річних від несплаченої вартості товару, що нараховується з моменту передачі товару на зберігання по 01.11.2022 включно та на 20% річних від несплаченої вартості товару, які нараховуються з 02.11.2022 до моменту сплати повної скоригованої вартості товару.

Пунктом 4 специфікації визначено строк поставки: протягом 10-ти робочих днів з дати отримання стороною-1 100% вартості товару за умови своєчасної оплати платежів, передбачених п. 2 цієї специфікації.

Відповідно до п. 4.1 Договору сторона-1 має право передати стороні-2 товар на зберігання за актом передачі товару на зберігання.

Згідно із п. 5.1 Договору поставка товару здійснюється на умовах: СРТ (в редакції ІНКОТЕРМС 2010) за рахунок сторони-1 на адресу стоони-2: село Башмачка, Дніпропетровська область, Солонянський район.

Відповідно до п. 8.1 Договору договір набуває чинності з моменту підписання та скріплення печатками сторін і діє один календарний рік, але в будь-якому разі до повного виконання договору. Якщо жодна із сторін за місяць до закінчення строку дії договору не повідомить іншу сторону про припинення договору, його дія продовжується на кожен наступний рік.

Пунктом 10.1 Договору сторони узгодили, що всі спори, розбіжності вимоги або претензії, що виникають із цього договору, підлягають вирішенню в постійно діючому Третейському суді при Асоціації Правова ліга (сайт суду http://sud.te.ua) у відповідності з його регламентом. Третейський розгляд справи здійснюється постійно діючим Третейським судом у складі з одного третейського судді. Місце знаходження третейського суду та місце розгляду спору: м. Тернопіль, Майдан волі, 4, поштовий індекс 46001. Мова третейського судочинства Українська. Сторони є такими, що розуміють правовий зміст та правові наслідки цього третейського застереження та вважають їх звернення до Третейського суду достатнім заходом захисту своїх прав.

Посилаючись на невідповідність третейської угоди у вигляді викладеного в пункті 10.1 Договору третейського застереження положенням статті 124 Конституції України, статей 4, 5, 6 ГПК України, ст. 203 ЦК України, позивачем заявлено вимогу про визнання недійсним третейського застереження в п. 10.1 договору № ВГ-016/2021 від 20.12.2021.

Щодо розгляду справи Господарським судом суд зазначає наступне.

Згідно із п. 7 ч. 1 ст. 226 ГПК України суд залишає позов без розгляду, якщо сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу, і від відповідача не пізніше початку розгляду справи по суті, але до подання ним першої заяви щодо суті спору надійшли заперечення проти вирішення спору в господарському суді, якщо тільки суд не визнає, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.

Від відповідача заперечень проти вирішення спору в господарському суді не надходило.

Крім того предметом спору у даній справі є недійсність самого третейського застереження, яке міститься у цьому договорі, з огляду на те, що визнання договору недійсним є окремим видом захисту порушеного права чи інтересу сторони, а передумовою передачі спорів до третейського суду у даному випадку є недосягнення сторонами зазначеного договору згоди шляхом переговорів саме з питань непорозуміння, що виникають внаслідок або у зв`язку з цим договором, а отже, підлягає встановлення дійсних намірів сторін щодо обрання певної процедури вирішення спорів, у тому числі щодо визнання договору недійсним. Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04.03.2019 у справі №910/13366/18.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши надані докази, суд визнав позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Визнання договору недійсним є одним із способів захисту порушеного права (охоронюваного законом інтересу), який застосовується судом у випадках та порядку, визначених цивільним законодавством.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення його сторонами вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України (ст. 215 ЦК України).

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, необхідно встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Виходячи з аналізу вищенаведених норм чинного законодавства, обов`язковими умовами визнання договору недійсним є наявність у позивача певного суб`єктивного права (охоронюваного інтересу) - об`єкту судового захисту, порушення у зв`язку з укладенням відповідного договору таких прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі, та належність обраного способу судового захисту. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Частиною першою статті 626 Цивільний кодекс України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як свідчать обставини справи, на підставі укладеного Договору між сторонами склалися господарські відносини, що породили взаємні обов`язки. Договір є змішаним договором, який об`єднує в собі такі договори як поставка, зберігання і продаж товару в кредит.

Згідно із ч. 2 ст. 628 ЦК України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 694 ЦК України договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу. Договором купівлі-продажу може бути передбачений обов`язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем.

За визначенням ч. 1 ст. 936 Цивільного кодексу України, за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Відповідно до положень частини першої статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частина 1 статті 203 Цивільного кодексу України визначає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до статей 2, 5, 8, 12, 14 Закону України «Про третейські суди» передача спору на розгляд третейського суду є визначеним законом правом відповідних юридичних та/або фізичних осіб, яке реалізується шляхом укладення угоди між цими сторонами про передачу спору на вирішення третейським судом, а угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди.

Тобто, третейська угода про передання спору на розгляд третейського суду не є відмовою від права на звернення до суду, а є угодою про обрання одного із способів вирішення спору. Суд наголошує, що умова правочину про розгляд спору третейським судом передбачає у випадку виникнення між сторонами спору можливість звернення з метою захисту майнових і немайнових прав та охоронюваних законом інтересів фізичних та юридичних осіб до третейського суду для вирішення цього спору шляхом третейського розгляду, який визнаний в Україні та врегульований Законом України «Про третейські суди».

Положеннями статей 6, 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 629 Цивільного України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Отже, підписавши договір № ВГ-016/2021 від 20.12.2021, в якому міститься третейське застереження, позивач погодився з передбаченим у ньому порядком вирішення спорів, що виникають за таким договором.

За змістом ст. 3 Закону України «Про третейські суди», завданням третейського суду є захист майнових і немайнових прав та охоронюваних законом інтересів фізичних чи юридичних осіб шляхом всебічного розгляду та вирішення спорів відповідно до закону.

Статтею 12 Закону України «Про третейські суди» визначено, що третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди. Якщо сторони не домовилися про інше при передачі спору до постійно діючого третейського суду, а також при вказівці у третейській угоді на конкретний постійно діючий третейський суд регламент третейського суду розглядається як невід`ємна частина третейської угоди. За будь-яких обставин у разі суперечності третейської угоди регламенту третейського суду застосовуються положення регламенту. Третейська угода укладається у письмовій формі. Третейська угода вважається укладеною, якщо вона підписана сторонами чи укладена шляхом обміну листами, повідомленнями по телетайпу, телеграфу або з використанням засобів електронного чи іншого зв`язку, що забезпечує фіксацію такої угоди, або шляхом направлення відзиву на позов, в якому одна із сторін підтверджує наявність угоди, а інша сторона проти цього не заперечує. Третейська угода має містити відомості про найменування сторін та їх місцезнаходження, предмет спору, місце і дату укладання угоди. Посилання у договорі, контракті на документ, який містить умову про третейський розгляд спору, є третейською угодою за умови, що договір укладений у письмовій формі і це посилання є таким, що робить третейську угоду частиною договору. У разі недодержання правил, передбачених цією статтею, третейська угода є недійсною. Недійсність окремих положень договору, контракту, що містить третейське застереження, не тягне за собою недійсність такого третейського застереження. Третейська угода може містити як вказівку про конкретно визначений третейський суд, так і просте посилання на вирішення відповідних спорів між сторонами третейським судом.

З огляду на наведене, доводи позивача на те, що п. 10.1 Договору суперечить вимогам статті 124 Конституції України, статей 4, 5, 6 ГПК України, ст. 203 ЦК України спростовуються наявними в матеріалах справи доказами та встановленими судом обставинами.

Таким чином, викладене в договорі третейське застереження, не суперечить Конституції України та іншим нормам законодавства та не свідчить про обмеження права сторони на судовий захист.

З урахуванням викладеного підстави для визнання недійсним третейського застереження, викладеного в п. 10.1 договору № ВГ-016/2021 від 20.12.2021 поставки товару - обприскувач Berthoud Tracker 3200/28, який був у вживанні, серійний номер 1021136, 2012 року випуску, укладеного ТОВ Авангард-Агро та ТОВ Полетехніка, відсутні.

Відносно інших доводів позивача, викладених у клопотанні про призначення судової почеркознавчої експертизи та клопотанні про витребування доказів оригіналу договору №ВГ-016/2021 від 20.12.2021, суд зазначає наступне.

У клопотанні про призначення судової почеркознавчої експертизи позивач зазначив, що для з`ясування обставин, що мають значення для справи, а саме належності підпису на договорі № ВГ-016/2021 від 20.12.2021 директору ТОВ «Авангард-Агро» ОСОБА_1 необхідні спеціальні знання, без яких встановити відповідні обставини неможливо.

З тих підстав, що оригінал договору потрібен для проведення почеркознавчої експертизи у справі та виявлення належності підпису ОСОБА_1 на зазначеному договорі, позивач надав клопотання про витребування у відповідача оригіналу цього договору.

Однак, обставини дотримання сторонами своїх зобов`язань, які випливають із Договору, стали предметом дослідження Господарським судом Запорізької області у справах № 908/584/22 та № 908/2417/22.

В межах справи № 908/584/22 розглядались вимоги ТОВ Авангард-Агро про стягнення з ТОВ Полетехніка попередньої оплати товару в розмірі 141917,82 грн. за договором №ВГ-016/2021 від 20.12.2021.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 18.10.2022 у справі №908/584/22 в позові відмовлено. Вказане рішення сторонами не оскаржено і набрало чинності 21.11.2022.

В рішенні суду, зокрема, встановлене наступне:

- перший платіж у розмірі 20% вартості товару позивач оплатив 22.12.2021.

- строк оплати другого платежу за товар (80%) погоджено сторонами до 01.11.2022; сторонами не надано доказів зміни даної умови договору або доказів розірвання договору; за повідомленням представників сторін договір є діючим; позивач від поставки товару не відмовлявся.

- на момент розгляду справи строк виконання позивачем обов`язку з оплати частини вартості товару в розмірі 80% не настав, а у відповідача відповідно не настав обов`язок з поставки товару, оскільки відповідно до п. 4 специфікації товар має бути поставлено протягом 10-ти робочих днів з дати отримання відповідачем 100% вартості товару; за таких обставин вимога позивача про повернення сплаченої передоплати є безпідставною.

В межах справи № 908/2417/22 розглядались первісні позовні вимоги ТОВ Авангард-Агро про стягнення з ТОВ Полетехніка 141917,82 грн. попередньої оплати та визнання недійсним договору № ВГ-016/2021, укладеного сторонами 20.12.2021, та зустрічні позовні вимоги ТОВ Полетехніка про стягнення з ТОВ Авангард-Агро 126163,35 грн. пені, 145038,00 грн. штрафу та 7569,96 грн. 3% річних.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 12.06.2023 у справі №908/2417/22 у задоволенні первісного та зустрічного позовів відмовлено.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 04.03.2024 рішення Господарського суду Запорізької області від 12.06.2023 у справі №908/2417/22 скасовано в частині відмови у задоволенні зустрічного позову та прийнято в цій частині нове рішення. Суд апеляційної інстанції частково задовольнив зустрічний позов, зменшивши розмір пені та штрафу, та стягнув з ТОВ Авангард-Агро на користь ТОВ Полетехніка 12616,34 грн. пені, 14503,80 грн. штрафу, 7569,96 грн. 3% річних та 4181,57 грн. судового збору за подання зустрічної позовної вимоги. В іншій частині рішення залишено без змін.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду ухвалою від 23.07.2024 відкрив касаційне провадження у справі № 908/2417/22 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Авангард-Агро" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 04.03.2024.

Отже, рішення Господарського суду Запорізької області від 12.06.2023 у справі №908/2417/22, з урахуванням постанови Центрального апеляційного господарського суду, в частині відмови у задоволенні первісного позову набрало законної сили 04.03.2024.

Згідно з ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у яких беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Суд відзначає, що як у справі № 908/584/22 так і у справі №908/2417/22, з урахуванням висновків апеляційної інстанції, судами встановлено факт укладення сторонами договору №ВГ-016/2021 від 20.12.2021 та факт часткового його виконання з боку позивача, що підтверджено документально і не заперечувалось сторонами.

За наведених обставин посилання позивача ТОВ «Авангард-Агро» на необхідність встановлення належності підпису на договорі № ВГ-016/2021 від 20.12.2021 директору ТОВ «Авангард-Агро» ОСОБА_1 є необґрунтованими.

Крім того частиною 1 ст. 241 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією собою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Частина друга вказаної норми передбачає, що наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину.

Наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, який не мав належних повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (стаття 241 ЦК України). Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено; тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з`ясовувати пов`язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а собою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину.

Враховуючи викладене, суд у задоволенні клопотань позивача про призначення судової почеркознавчої експертизи та про витребування доказів відмовляє через необґрунтованість.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За наведених у позовній заяві та додаткових поясненнях/запереченнях підстав, позовні вимоги позивача не є обґрунтованими.

Враховуючи вищевикладені положення норм чинного законодавства України, приймаючи до уваги встановлені фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання недійсним третейського застереження, викладеного п. 10.1 договору № ВГ-016/2021 від 20.12.2021 поставки товару - обприскувач Berthoud Tracker 3200/28, який був у вживанні, серійний номер 1021136, 2012 року випуску, укладеного ТОВ Авангард-Агро та ТОВ Полетехніка, у зв`язку з чим в задоволенні позовних вимог суд відмовляє.

Судовий збір на підставі пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на позивача.

Стосовно розподілу інших судових витрат господарський суд зазначає наступне.

У відзиві на позов відповідач до попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат відніс 10000,00 грн. витрат на правову допомогу та вказав, що докази понесених витрат будуть надані відповідно до вимог ГПК України.

У поданій 31.05.2024 заяві про стягнення витрат на правничу допомогу відповідач просив стягнути з позивача 50000,00 грн. втрат на правничу допомогу.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частиною першою статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Відповідно до частин першої та другої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною восьмою статті 129 ГПК України встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).

Водночас за змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України).

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до ч. 3 ст. 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Виходячи з аналізу вказаних статей, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу суд повинен виходити з критеріїв складності справи, кваліфікації і досвіду адвоката, фінансового стану клієнта, а також виходити з принципів розумності з врахуванням витраченого адвокатом часу за для надання такої допомоги.

Відшкодування витрат, пов`язаних з оплатою послуг адвоката з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об`єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

До заяви про стягнення витрат на правничу допомогу відповідачем надані: договір про надання правничої допомоги від 09.01.2024, ордер серія АР № 1173999 від 20.05.2024, додаток від 14.05.2024 до договору № б/н від 09.01.2024 про надання правничої допомоги, акт приймання-передачі наданих послуг від 31.05.2024 відповідно до додатку від 14.05.2024 до договору від 09.01.2024 про надання правничої допомоги.

Договір про надання правничої допомоги від 09.01.2024 укладений ТОВ Полетехніка (Клієнт) та адвокатом Громут Володимиром Ігоровичем (Виконавець). Відповідно до змісту цього договору Клієнт надає Виконавцю право здійснювати всі дії від імені і в інтересах Клієнта в процесі кримінального, цивільного, адміністративного та господарського судочинства, виконавчого провадження, під час досудового слідства та у відносинах з органами державної виконавчої влади.

Додатком від 14.05.2024 до договору № б/н від 09.01.2024 про надання правничої допомоги Сторони погодили фіксовану вартість послуг, що надаватимуться Клієнту Виконавцем за Договором про надання правничої допомоги у справі № 908/1373/24 за позовом ТОВ Авангард-Агро до ТОВ Полетехніка про визнання недійсним третейського застереження в п. 10.1 договору № ВГ-016 від 20.12.2021 в суді першої інстанції (згідно наведеної таблиці). Відповідно до п. 3 цього додатку строк оплати послуг, наданих Виконавцем згідно Акту приймання-передачі наданих послуг, встановлюється протягом тридцяти днів з моменту набрання рішенням першої інстанції законної сили.

В акті приймання-передачі наданих послуг від 31.05.2024 відповідно до додатку від 14.05.2024 до договору від 09.01.2024 про надання правничої допомоги зазначено наступне: Виконавець та Клієнт склали цей Акт про те, що на виконання умов додатку від 14.05.2024 Виконавець надав, а Клієнт прийняв адвокатські послуги вартістю 45000,00 грн. у справі №908/1373/8/24, а саме: аналіз матеріалів поданих Клієнтом для надання консультацій та погодження правової позиції - 5000,00 грн.; підготовка та направлення відзиву на позов 10000,00 грн.; підготовка та направлення зави про стягнення витрат на правничу допомогу 5000,00 грн.; гонорар у випадку відмови позивачу в задоволенні позову немайнового характеру 30000,00 грн., всього 50000,00 грн.

Отже, суд дійшов висновку, що поданими та вказаними вище документами підтверджено статус адвоката Громут Володимира Ігоровича, а відтак правова природа зазначених витрат ТОВ Полетехніка є витратами на оплату професійної правничої допомоги адвоката в розумінні статті 126 Господарського процесуального кодексу України.

Абзацами 1, 2 ч. 8 ст. 129 ГПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. Аналогічну правову позицію викладено в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19.

Суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18, в додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18.

Беручи до уваги принцип співмірності, необхідно пам`ятати, що свобода сторін у визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу не є абсолютною та безумовною навіть у разі їхньої повної документальної доведеності.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 зазначила, що домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом у межах правовідносин між ними та не є обов`язковими для суду у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд повинен оцінювати розумність витрат, їх співмірність із ціною позову, складністю справи та її значенням для позивача.

Аналогічна правова позиція викладена і в постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. У зв`язку з цим суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

Згідно з ч. 5 ст. 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між стонами.

Позивач у запереченнях на заяву про стягнення витрат на правничу допомогу вказав на те, що заявлений відповідачем розмір витрат на правову допомогу є завищеним, не відповідає фактичному обсягу виконаних робіт (наданих послуг) з правової допомоги та необхідному для цього часу, є неспівмірним зі складністю справи та витраченим часом. Позивач зазначив про необхідність зменшення розміру витрат відповідача, які підлягають розподілу між сторонами.

Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).

Відповідно до предмету позову в даній справі позивачем заявлено вимоги про визнання недійсним третейського застереження, справа є не складною і підготовка до її розгляду не потребувала аналізу великої кількості доказів, законодавства, значних затрат часу та зусиль.

В наданому відповідачем акті приймання-передачі наданих послуг від 31.05.2024 узгоджено надання адвокатом відповідачу у справі № 908/1373/24 адвокатських послуг на суму 45000,00 грн., однак загальна сума визначена в акті в розмірі 50000,00 грн.

Також суд приймає до уваги частину 6 статті 129 ГПК України, згідно з якою, якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.

В попередньому (орієнтовному) розрахунку судових витрат відповідач зазначив про розмір витрат на правничу допомогу 10000,00 грн. Однак, заявляючи до розподілу між сторонами 50000,00 грн. витрат на правничу допомогу, жодних пояснень такого істотного перевищення із сумою, визначеною у попередньому (орієнтовному) розрахунку судових витрат відповідачем не надано.

Враховуючи норми ч. 6 ст. 129 ГПК України, а також зважаючи не те, що справа в силу закону є малозначною та розглядалася у спрощеному позовному провадженні, а також те, що представництво адвокатом інтересів відповідача в судових засіданнях не здійснювалось, оскільки справа розглядалась без повідомлення (виклику) сторін, з огляду на критерії співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката, наведених у ч. 4 ст. 126 ГПК України, враховуючи ціну позову, складність та обставини справи, суд визнав співмірним заявленим вимогам розмір витрат на правничу допомогу в сумі 10000,00 грн. в наведеному відповідачем у відзиві на позов попередньому (орієнтовному) розмірі витрат на правничу допомогу.

На підставі викладеного, з урахуванням відмови у задоволенні позовних вимог, суд визнає за необхідне стягнути з позивача на користь відповідача 10000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язаних з розглядом справи № 908/1373/23.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 42, 46, 74, 76-80, 123, 129, 233, 236-242, 247-250 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.В позові відмовити.

2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Авангард-Агро (вул. Благовіщенська/вул. Академіка Амосова, вул. 4/40, кв. 1, м. Запоріжжя, 69063; ідентифікаційний код 36836110) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Полетехніка (вул. Космічна, буд. 121 В, м. Запоріжжя, 69050; ідентифікаційний код 34217047) 10000,00 грн. (десять тисяч грн. 00 коп.) витрат на професійну правничу допомогу. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст.ст. 240, 241 ГПК України 12.08.2024.

Суддя В.В. Левкут