Рішення

від 25.07.2024 по справі 914/3761/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.07.2024 Справа № 914/3761/23

Господарський суд Львівської області у складі судді Петрашка М.М., розглянувши матеріали справи

за позовом Керівника Дарницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону в інтересах держави в особі Головного управління Національної гвардії України

до відповідача Підприємства об`єднання громадян (релігійної організації, профспілки) виробничий центр "Маркитант"

за участю у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Центральної бази виробничо-технологічної комплектації Національної гвардії України

про визнання недійсним пункту договору та стягнення 584667,00 грн

за участю представників:

від прокуратури Пшиченко І.П.

від позивача Бондаренко О.В.

від відповідача Гірник О.О.

від третьої особи Кулик С.О.

Суть спору: Позовні вимоги заявлено Керівником Дарницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону в інтересах держави в особі Головного управління Національної гвардії України до відповідача Підприємства об`єднання громадян (релігійної організації, профспілки) виробничий центр "Маркитант" про визнання недійсним пункту договору та стягнення 584667,00 грн.

Хід розгляду справи викладено в ухвалах суду та відображено у протоколах судового засідання.

Представники прокуратури та позивача в судовому засіданні позові вимоги підтримали повністю, позов просили задовольнити з підстав, що наведені у позовній заяві та у відповіді на відзив.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив, у задоволенні позову просив відмовити з підстав, що наведені у відзиві на позовну заяву та у додаткових поясненнях по суті спору.

Представник третьої особи надав пояснення щодо предмета спору, позов просив задовольнити.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши доводи та заперечення представників сторін, суд встановив таке.

В позовній заяві прокурор зазначає, що відповідно до акту №31-30/367 20 дск ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Центральної бази виробничо-технологічної комплектації Національної гвардії України за період з 01.01.2020 по 31.03.2023, складеного представниками Північного офісу Державної аудиторської служби 25.08.2023 встановлено, що Підприємство об`єднання громадян (релігійної організації, профспілки) виробничий центр «Маркитант» у період із 15.10.2022 по 31.03.2023 призупинило реєстрацію податку на додану вартість для платників єдиного податку 3 групи 2% на період воєнного, надзвичайного стану.

При цьому 14.11.2022 між Центральною базою виробничо-технологічної комплектації Національної гвардії України (покупець) та Підприємством об`єднання громадян (релігійної організації, профспілки) виробничий центр "Маркитант" (продавець) укладено договір про закупівлю товарів за бюджетні кошти №748, відповідно до пункту 1.1. предметом договору є закупівля код ДК ЄЗС 021-2015 42410000-3 підіймально-транспортувальне обладнання а саме: телескопічний навантажувач (товар), котрі продавець зобов`язується поставити покупцю, а покупець зобов`язується прийняти товар та сплатити продавцю вартість товару у строки та на умовах встановлених даним договором.

Відповідно до пункту 1.4. договору, закупівля товару здійснюється за кошти Державного бюджету України.

Пунктом 3.1. договору передбачено, що ціна договору становить 3508002,00 грн, в тому числі ПДВ (20%) - 584667,00 грн.

Відповідно до пунктів 3.4. та 11.8. договору відповідальність за правильність розрахунку ціни товару несе продавець. Продавець має статус платника податку на прибуток на загальних підставах, платник ПДВ.

Відповідно до видаткової накладної №9 від 17.11.2022 Підприємству об`єднання громадян (релігійної організації, профспілки) виробничий центр "Маркитант" (постачальник) поставив Центральній базі виробничо-технологічної комплектації Національної гвардії України (покупець) телескопічний навантажувач вартістю 3508002,00 грн, в тому числі ПДВ (20%) - 584667,00 грн.

Згідно з платіжним дорученням №2006 від 21.11.2022 Центральна база виробничо-технологічної комплектації Національної гвардії України перерахувала Підприємству об`єднання громадян (релігійної організації, профспілки) виробничий центр "Маркитант" 3508002,00 грн (призначення платежу: оплата за телескопічний навантажувач; накладна №9 від 17.11.2022, договір №748 від 14.11.2022; ПДВ - 584667,00 грн).

Як вказано у позовній заяві, в ході проведення аудиту фінансово-господарської діяльності Центральної бази ВТК за період з 01.01.2020 по 31.03.2023 Північним офісом Держаудитслужби направлено лист від 10.07.2023 №262631-14/4999-2023 до Головного управління ДПС у Київській області. За результатом опрацювання вищевказаного листа його скеровано до Головного управління ДПС у Львівській області.

Листом від 20.07.2023 № 8127/6/13-01-04-07 Головне управління ДПС у Львівській області повідомило Північний офіс Держаудитслужби, що ПОГ (РОП) ВЦ «Маркитант» з 24.10.2022 перебуває на спрощеній системі оподаткування та останньому призупинено реєстрацію ПДВ для платників єдиного податку 3 групи 2% на період воєнного, надзвичайного стану.

Як зазначив прокурор, при укладанні договору продавець не повідомив покупця про те, що перебуває на спрощеній системі оподаткування та не є платником ПДВ на момент укладання договору, за що несе відповідальність згідно з пунктом 3.4. договору.

Центральна база ВТК звернулася з претензією від 01.09.2023 № 83/1395 до ПОГ (РОП) ВЦ «Маркитант» з вимогою перерахувати на рахунок покупця суму безпідставно сплачених у рахунок ПДВ грошових коштів у розмірі 584667,00 грн за договором від 14.11.2022 №748.

ПОГ (РОП) ВЦ «Маркитант» надало відповідь від 10.10.2023 №10/10 у якій зазначено, що на дату укладання договору у контрагента не було інформації, що останній перейшов на спрощену систему оподаткування. Продавець 14.12.2022 отримав інформацію, що перейшов на спрощену систему оподаткування з 24.10.2022 згідно із витягом №83515.

Разом з тим, у позовній заяві вказано, що норми Податкового кодексу України не передбачають можливості для платників податку - постачальників здійснювати вибір щодо вибору ставки податку, оскільки застосування встановленої діючим законодавством ставки податку є обов`язком, а не правом платника податку.

Як зазначив прокурор, ПОГ (РОП) ВЦ «Маркитант» у порушення підпункту 9.5 пункту 9 підрозділу 8 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України у період з 03.11.2022 по 31.12.2022 під час перебування на спрощеній системі оподаткування 3 група 2% при укладанні договору від 14.11.2022 №748 про закупівлю товару враховувало суму ПДВ, внаслідок чого завищило його вартість на суму еквівалентну ПДВ у розмірі 584667,00 грн, чим завдано збитків (матеріальної шкоди) Державному бюджету України на сплачену суму ПДВ.

Як також вказав прокурор, оплату завищеної вартості товарів на суму 584667,00 грн здійснено за кошти державного бюджету за бюджетною програмою 1003020 «Забезпечення виконання завдань, функцій та підготовки кадрів Національної гвардії України» за КЕКВ 3110 «Придбання обладнання і предметів довгострокового користування».

Відповідно до Витягу № 2126534500763 з Реєстру платників податку на додану вартість індивідуальний податковий номер підприємства - 445228526533, дата реєстрації від 01.10.2021. Дата формування витягу - 03.11.2021.

Згідно з Витягом №83515 з Реєстру платників єдиного податку (дата формування 13.12.2022) дата обрання або переходу на спрощену систему оподаткування 24.10.2022. Дата застосування ставки та групи 3, ставка у відсотках до доходу 2% без реєстрації ПДВ - 24.10.2022.

Як стверджує прокурор, повідомлення про зміну системи оподаткування від ПОГ (РОП) ВЦ «Маркитант» Центральній базі ВТК не направлялося та за даними книги обліку вхідної кореспонденції не реєструвалось.

Беручи до уваги положення пунктів 3.4. та 11.8. Договору, положень постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 № 335, а також те, що на момент укладання спірного Договору ПОГ (РОП) ВЦ «Маркитант» перейшло на спрощену систему оподаткування (з 24.10.2022), прокурор зазначає, що грошові кошти сплачені в рахунок ПДВ за Договором у сумі 584667,00 грн є набутими безпідставно та підлягають поверненню.

Як зазначено у позовній заяві, за таких обставин п. 3.1 Договору в частині включення до договірної ціни податку на додану вартість у розмірі 584667,00 грн має бути визнаний судом недійсним, а вказані кошти повернуті позивачу.

З огляду на вказане, прокурор звернувся до Господарського суду Львівської області та просить визнати недійсним пункт 3.1. Договору в частині включення до договірної ціни податку на додану вартість у розмірі 584667,00 та стягнути з Підприємства об`єднання громадян (релігійної організації, профспілки) виробничий центр «Маркитант» на користь Головного управління Національної гвардії України грошові кошти в розмірі загальної вартості ПДВ у сумі 584667,00 грн за договором від 14.11.2022 №748.

Відповідач проти позову заперечив, подавши відзив на позовну заяву, в якому Підприємство об`єднання громадян (релігійної організації, профспілки) виробничий центр "Маркитант" зазначає про те, що суб`єктам господарювання, які обирають третю групу єдиного податку зі ставкою 2 відсотків доходу та на час переходу на спрощену систему оподаткування перебувають у статусі платника ПДВ, у відповідності до положень підпунктів 9.5 та 9.9 пункту 9 підрозділу 8 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу реєстрація платника ПДВ не анулюється.

Як вказано у відзиві на позовну заяву, з огляду на те, що в період дії воєнного стану платники ПДВ, які використовують особливості оподаткування, встановлені пунктом 9 підрозділу 8 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу звільняються від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на додану вартість, то всі операції з реалізації товарів, послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, вважаються такими, що не є об`єктом оподаткування ПДВ, податкові накладні за такими операціями не складаються.

Разом з тим, як зазначив відповідач, у податковій звітності за перший звітний період після завершення дії воєнного, надзвичайного станів платник ПДВ відповідно до пункту 198.5 статті 198 Кодексу повинен нарахувати податкові зобов`язання на вартість товарів, послуг, необоротних активів використаних в операціях, що не є об`єктом оподаткування (реалізованих в період дії воєнного, надзвичайного стану), суми податку по яких були включені до складу податкового кредиту на дату переходу на спрощену систему оподаткування за ставкою 2 відсотки:

- за товарами/послугами виходячи з вартості придбання таких товарів, послуг;

- по необоротних активах, які фактично використані (реалізовані) в період перебування такого платника на спрощеній системі оподаткування за ставкою 2% доходу виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції.

Такі операції повинні бути відображені у відповідних рядках (рядок 4) «Нараховано податкових зобов`язань відповідно до пункту 198.5 статті 198 та пункту 199.1 статті 199 Податкового кодексу України за операціями, що оподатковуються» податкової декларації з ПДВ. Відповідно, як зазначив відповідач, платник зобов`язаний забезпечити складання не пізніше останнього дня першого звітного періоду після завершення дії воєнного, надзвичайного станів і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних зведену податкову накладну за такими товарами/послугами, необоротними активами.

У відзиві на позовну заяву вказано, що враховуючи передбачений підпунктом 9.9 пункту 9 підрозділу 8 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу порядок автоматичного відновлення правил нарахування та сплати ПДВ після завершення воєнного стану у платника ПДВ зберігається право на використання сум ПДВ, включених (що підлягали включенню) до складу податкового кредиту на підставі зареєстрованих в ЄРПН податкових накладних, на дату переходу на спрощену систему оподаткування за ставкою 2 відсотки, за товарами/послугами не реалізованими у період дії воєнного стану, при обчисленні податкових зобов`язань з ПДВ у податковій звітності за перший звітний період після завершення дії воєнного, надзвичайного станів та подальші звітні періоди. Тобто дані рядка 21 податкової декларації з ПДВ за останній звітний період до переходу на спрощену систему оподаткування підлягають перенесенню до рядка 16.1 «Від`ємне значення рядка 21 попереднього звітного (податкового) періоду» за перший звітний період після завершення дії воєнного, надзвичайного станів.

Відтак, підсумовуючи вищезазначене, відповідач просить звернути увагу, що ПОГ ВЦ «Маркитант» обравши третю групу єдиного податку за ставкою 2 відсотки доходу, на час переходу на спрощену систему оподаткування перебував у статусі платника ПДВ, реєстрація платника ПДВ не анулюється, а була призупиненою на період перебування такого суб`єкта господарювання на третій групі єдиного податку за ставкою 2 відсотки доходу. Разом з тим, на період застосування спрощеної системи, можливість реєстрації податкових накладних обмежена.

Водночас, як зазначено у відзиві на позовну заяву, в спорі, що виник відповідач, незважаючи на те, що ГУ ДПС у Львівській області повідомило про переведення відповідача на спрощену систему оподаткування з 24.10.2022, не обмежила можливості реєстрації податкових накладних. Така реєстрація здійснювалася у період до 13.12.2022.

Відповідач також зазначив, що ПОГ «ВЦ «Маркитант» 14.10.2022 звернулося із заявою до ГУ ДПС у Львівській області про застосування спрощеної системи оподаткування, тобто із 15.10.2022 (наступний день після звернення із заявою) відповідач мав набути новий статус платника податків відповідно до поданої заяви, статус ПДВ відповідно мало б бути зупинено та відповідно обмежено можливість здійснювати реєстрацію податкових накладних. Разом з тим, як вказано у відзиві на позовну заяву, у період з 15.10.2022 до 13.12.2022 ПОГ «ВЦ «Маркитант» не було обмежено у можливості здійснювати реєстрацію податкових накладних, а відповідно не було зупинено реєстрацію платником ПДВ, що суперечить умовам перебування на спрощеній системі оподаткування на період воєнного стану.

З огляду на вказане, відповідач вважає, що на момент укладення договору №748 від 14.11.2022 відповідач був платником ПДВ, мав можливість здійснювати реєстрацію податкових накладних та цілком правомірно включив до вартості поставленого товару також суму ПДВ, а тому на його думку у задоволенні позову необхідно відмовити.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши доводи та заперечення представників сторін, суд дійшов висновку позов задовольнити з огляду на таке.

Відповідно до статті 131-1 Конституції України, на органи прокуратури України покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з частинами 1, 3 та 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 дійшла висновку, що відповідно до частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про Національну гвардію України», Національна гвардія України є військовим формуванням з правоохоронними функціями, що входить до системи Міністерства внутрішніх справ України і призначено для виконання завдань із захисту та охорони життя, прав, свобод і законних інтересів громадян, суспільства і держави від кримінальних та інших протиправних посягань, охорони громадської безпеки і порядку та забезпечення громадської безпеки, а також у взаємодії з правоохоронними органами із забезпечення державної безпеки і захисту державного кордону, припинення терористичної діяльності, діяльності незаконних воєнізованих або збройних формувань (груп), терористичних організацій, організованих груп та злочинних організацій.

Згідно зі ст. 4 Закону України «Про Національну гвардію України», Національна гвардія України у своїй діяльності керується Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них нормативно-правовими актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про Національну гвардію України» до складу Національної гвардії України, входять, зокрема, з`єднання, військові частини, вищі військові навчальні заклади, навчальні військові частини (центри), бази, заклади охорони здоров`я та установи, що не входять до складу оперативно-територіальних об`єднань Національної гвардії України.

Як вказав прокурор, неналежне виконання зобов`язань за договорами, укладеними з Національною гвардією України в особі військових частин, баз, інших структурних підрозділів виливає на рівень їх матеріально-технічного забезпечення, внаслідок чого порушуються інтереси держави щодо забезпечення конституційних основ України. Крім того, ненадходження коштів до державного бюджету перешкоджає державі у здійсненні покладених на неї зобов`язань.

Таким чином, саме Головне управління Національної гвардії України, як орган, що уповноважений державою на здійснення контролю за використанням фінансових і матеріальних ресурсів, забезпечення ефективного і цільове використання бюджетних коштів у органах Національної гвардії України, є органами державної влади, до компетенції яких віднесені відповідні повноваження у спірних правовідносинах. А тому, саме Головне управління Національної гвардії України визначено позивачем у цій справі та Головне управління мало б захищати інтереси держави за вказаних у позовній заяві обставин.

З метою встановлення інформації чи вживались Центральною базою ВТК заходи претензійно представницького характеру щодо повернення зайво сплачених коштів, спеціалізованою прокуратурою 12.10.2023 за №2367вих-23 надіслано відповідний лист та повідомлено про звернення з відповідним позовом до суду за умови невжиття відповідних заходів. Дарницькою спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони Центрального регіону, у порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», 12.10.2023 за №2366ВИХ-23 до Головного управління Національної гвардії України скеровано повідомлення про виявлені порушення та необхідність вжиття заходів до захисту інтересів держави шляхом повернення зайво сплачених коштів військовим формуванням відповідачу. При цьому, прокурором надано розумний строк для вжиття таких заходів та інформування його про результати розгляду повідомлення, а також повідомлено про звернення з відповідним позовом до суду за умови невжиття відповідних заходів.

Головне управління Національної гвардії України у відповіді від 30.10.2023 № 27/10/3/1-13152/06 повідомило, що у зв`язку із відсутністю звернень Головного управління ДПС у Львівській області на адресу Головного управління Національної гвардії України щодо стягнення заборгованості із ПОГ (РОП) ВЦ «Маркитант», заходи претензійно - представницького характеру не проводилися.

Згідно із відповіді Центральної бази ВТК від 17.10.2023 № 83/1676, Центральна база ВТК на дату надання відповіді заходи позовного характеру до ПОГ (РОП) ВЦ «Маркитант» не здійснювала. Разом з тим, Центральна база ВТК повідомила, що остання є військовим формуванням із забезпечення військових частин Національної гвардії України. Економія бюджетних коштів, їх раціональне та ефективне використання з метою належного забезпечення потреб військових частин Національної гвардії України в умовах воєнного стану є надзвичайно важливим аспектом діяльності установи. Також Центральна база ВТК не заперечує щодо вжиття заходів позовного характеру Дарницькою спеціалізованою прокуратурою в інтересах держави в особі Центральної бази ВТК щодо стягнення з ПОГ «ВЦ «Маркитант» заборгованості.

Як зазначено у позовній заяві, в судовому порядку відповідний спір не вирішується, провадження у такій справі судами не відкривалось. Прокурором розцінена така поведінка позивача як нездійснення уповноваженими органами, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, захисту інтересів держави, причиною чого є воєнний стан та покладені у зв`язку з цим завдання щодо відсічі ворогу. А тому, така усвідомлена пасивна поведінка позивача є достатніми підставами для звернення прокурора до суду для захисту інтересів держави.

Про вказане 10.11.2023 за№ 2739вих-23 прокурором повідомлено позивача відповідним листом, а також про прийняття рішення щодо пред`явлення прокурором позову на захист інтересів держави.

Як випливає із правової позиції Великої Палати Верховного Суду у справі №903/129/18 від 15.10.2019, сам факт незвернення до суду уповноважених державою органів у спірних правовідносинах з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси держави, свідчить про те, що указаний орган неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Як вказав суд у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020р. у справі №912/2385/18, прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Верховний Суд України у постанові від 13.06.2017р. у справі №п/800/490/15 (провадження №21-1393а17) зазначив, що протиправна бездіяльність суб`єкта владних повноважень - це зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи в нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість та межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.

Однак суд, вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи. Частиною сьомою статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що в разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження. Таким чином, питання про те, чи була бездіяльність компетентного органу протиправною та які її причини, суд буде встановлювати за результатами притягнення відповідних осіб до відповідальності. Господарсько-правовий спір між компетентним органом, в особі якого позов подано прокурором в інтересах держави, та відповідачем не є спором між прокурором і відповідним органом, а також не є тим процесом, у якому розглядається обвинувачення прокурором посадових осіб відповідного органу у протиправній бездіяльності.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

При прийнятті рішення Господарський суд Львівської області виходить з наступного.

Згідно із частинами 1-3 статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства (частина 1 статті 14 Цивільного кодексу України).

Відповідно до пункту 1.1. статті 1 Податкового кодексу України, Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

У підпункті 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу

За змістом підпунктів а і б пункту 185.1 статті 185 ПК України, об`єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15.03.2022 №2120-ІХ підрозділ 8 розділу XX "Перехідні положення" доповнено пунктом 9 такого змісту:

"9. Установити, що тимчасово, з 1 квітня 2022 року до припинення або скасування воєнного, надзвичайного стану на території України, положення розділу XIV Податкового кодексу України застосовуються з урахуванням таких особливостей:

9.1. Фізичні особи - підприємці - платники єдиного податку першої та другої групи мають право не сплачувати єдиний податок.

При цьому такими особами декларація платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця не заповнюється за період, в якому відповідно до абзацу першого цього підпункту єдиний податок не сплачувався.

9.2. Платниками єдиного податку третьої групи можуть бути фізичні особи - підприємці та юридичні особи - суб`єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 10 мільярдів гривень.

До таких осіб не застосовується обмеження щодо кількості осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах.

9.3. Платниками єдиного податку третьої групи, які використовують особливості оподаткування, встановлені цим пунктом, без урахування обмежень, встановлених пунктом 291.5 статті 291 цього Кодексу, не можуть бути:

1) суб`єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), які здійснюють:

діяльність з організації, проведення азартних ігор, лотерей (крім розповсюдження лотерей), парі (букмекерське парі, парі тоталізатора);

обмін іноземної валюти;

виробництво, експорт, імпорт, продаж підакцизних товарів (крім роздрібного продажу паливно-мастильних матеріалів в ємностях до 20 літрів та діяльності фізичних осіб, пов`язаної з роздрібним продажем пива, сидру, пері (без додання спирту) та столових вин);

видобуток, реалізацію корисних копалин;

2) страхові (перестрахові) брокери, банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії, інші фінансові установи, визначені законом; реєстратори цінних паперів;

3) представництва, філії, відділення та інші відокремлені підрозділи юридичної особи, яка не є платником єдиного податку;

4) фізичні та юридичні особи - нерезиденти.

9.4. Відсоткова ставка єдиного податку для платників єдиного податку третьої групи, які використовують особливості оподаткування, встановлені цим пунктом, встановлюється у розмірі 2 відсотки доходу.

9.5. Платники єдиного податку третьої групи, які використовують особливості оподаткування, встановлені цим пунктом, звільняються від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на додану вартість з операцій з постачання товарів, робіт та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.

9.6. Податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку третьої групи, які використовують особливості оподаткування, встановлені цим пунктом, є квартал.

Платники єдиного податку третьої групи, які використовують особливості оподаткування, встановлені цим пунктом, подають до контролюючого органу податкову декларацію платника єдиного податку за податковий (звітний) квартал із зазначенням суми помісячного доходу у строки, встановлені для квартального податкового (звітного) періоду.

Такі платники єдиного податку щомісяця до 15 числа сплачують авансовий внесок єдиного податку за підсумками попереднього календарного місяця.

9.7. Платники єдиного податку третьої групи розраховують суму податку за звітний квартал та здійснюють сплату задекларованих сум з урахуванням авансових внесків єдиного податку, сплачених протягом звітного кварталу.

9.8. Для обрання або переходу на спрощену систему оподаткування платником з особливостями, встановленими цим пунктом, суб`єкт господарювання до останнього числа місяця, що передує періоду переходу на спрощену систему оподаткування, подає до контролюючого органу за місцем податкової адреси заяву.

Зареєстровані в установленому законом порядку суб`єкти господарювання (новостворені), які протягом 10 днів з дня державної реєстрації подали заяву про обрання спрощеної системи оподаткування з урахуванням особливостей оподаткування, встановлених цим пунктом, вважаються платниками єдиного податку третьої групи з дня їх державної реєстрації.

9.9. Після припинення або скасування воєнного, надзвичайного стану на території України платники єдиного податку третьої групи, які на день припинення або скасування воєнного, надзвичайного стану на території України використовували особливості оподаткування, встановлені цим пунктом, з першого дня місяця, наступного за місяцем припинення або скасування воєнного, надзвичайного стану на території України, втрачають право на використання особливостей оподаткування, передбачених цим пунктом, і автоматично вважаються такими, що застосовують систему оподаткування, на якій такі платники податку перебували до обрання особливостей оподаткування, передбачених цим пунктом.

Платник податку має право самостійно відмовитися від використання особливостей оподаткування, передбачених цим пунктом, з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому прийнято таке рішення.

Новоутворені суб`єкти господарювання, які бажають обрати спрощену систему оподаткування з урахуванням особливостей оподаткування, встановлених цим пунктом, подають заяву за загальною процедурою, передбаченою цим Кодексом.

9.10. Надати право Кабінету Міністрів України визначати особливості нарахування та сплати єдиного податку".

Форма заяви про застосування спрощеної системи оподаткування затверджена наказом Міністерства фінансів України від 16.07.2019 №308 «Про затвердження форм заяви про застосування спрощеної системи оподаткування, розрахунку доходу за попередній календарний рік, запиту про отримання витягу з реєстру платників єдиного податку та витягу з реєстру платників єдиного податку».

Для обрання або переходу на спрощену систему оподаткування за ставкою 2 відсотки доходу суб`єкт господарювання подає до контролюючого органу заяву про застосування спрощеної системи оподаткування за вибором у паперовій формі або засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотримання вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги».

Суб`єкт господарювання, у разі не можливості подання заяви до контролюючого органу за місцем податкового обліку, може подати заяву про застосування спрощеної системи оподаткування у паперовій формі до будь-якого найближчого контролюючого органу.

Також, суб`єкт господарювання має можливість подати заяву про застосування спрощеної системи оподаткування за ставкою 2 відсотки через Електронний кабінет.

Для новостворених зареєстрованих в установленому законом порядку суб`єктів господарювання термін для подання заяви становить 10 днів з дня державної реєстрації. Такі суб`єкти господарювання вважатимуться платниками єдиного податку третьої групи з дня їх державної реєстрації.

Для діючих суб`єктів господарювання, які скористаються правом перейти на спрощену систему оподаткування за ставкою єдиного податку 2 відсотки доходу, змінено граничні терміни для подання заяви.

Згідно з підпунктом 9.5. та 9.8. пункту 9 підрозділу 8 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України (чинного на період спірних правовідносин), установити, що тимчасово, з 1 квітня 2022 року до припинення або скасування воєнного, надзвичайного стану на території України, положення розділу XIV Податкового кодексу України застосовуються з урахуванням таких особливостей:

9.5. Платники єдиного податку третьої групи, які використовують особливості оподаткування, встановлені цим пунктом, звільняються від обов`язку нарахування та сплати податку на додану вартість за операціями з постачання товарів, робіт та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, а також від подання податкової звітності з податку на додану вартість, а їх реєстрація платником податку на додану вартість є призупиненою.

Під призупиненням реєстрації платником податку на додану вартість для цілей цього пункту розуміється, що для платників єдиного податку третьої групи, які використовують особливості оподаткування, встановлені цим пунктом, призупиняються права та обов`язки, встановлені розділом V та підрозділом 2 розділу XX цього Кодексу (у тому числі щодо формування податкового кредиту) на період використання особливостей оподаткування, встановлених цим пунктом.

Операції, здійснені платником єдиного податку третьої групи, який використовує особливості оподаткування, встановлені цим пунктом, вважаються такими, що не є об`єктом оподаткування податком на додану вартість.

9.8. Для обрання або переходу на спрощену систему оподаткування платником з особливостями, встановленими цим пунктом, суб`єкт господарювання подає до контролюючого органу заяву. При цьому до заяви не додається розрахунок доходу за попередній календарний рік.

Суб`єкт господарювання вважається платником єдиного податку третьої групи з особливостями, встановленими цим пунктом:

з 1 квітня 2022 року - у разі подання заяви до 1 квітня 2022 року;

з наступного робочого дня після подання заяви - у разі подання заяви починаючи з 1 квітня 2022 року.

Абзацом 2 пункту 8 постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2022 № 1275 (у редакції чинній на момент укладання Договору) встановлено, що державні контракти (договори) укладаються державними замовниками з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 20 березня 2022 р. № 335 Деякі питання здійснення оплати товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб сектору безпеки і оборони в умовах воєнного стану (Офіційний вісник України, 2022 р., № 26, ст. 1419).

Абзацом 9 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 №335 встановлено, що відповідальність за неправильність розрахунку, необґрунтованість витрат за статтями калькуляції витрат несе виконавець державного контракту (договору).

Відповідно до пункту 3.4. договору, відповідальність за правильність розрахунку ціни товару несе продавець.

Згідно з Витягом №83515 від 13.12.2022 з Реєстру платників єдиного податку щодо ПОГ (РОП) ВЦ «Маркитант» дата обрання або переходу на спрощену систему оподаткування 24.10.2022. Дата застосування ставки та групи 3, ставка у відсотках до доходу 2% без реєстрації ПДВ - 24.10.2022. Це також вбачається з листа від 20.07.2023 № 8127/6/13-01-04-07 Головного управління ДПС у Львівській області надісланого на адресу Північного офісу Держаудитслужби.

З доданих до відзиву на позовну заяву доказів вбачається, що заява відповідача про застосування спрощеної системи оподаткування в електронній формі прийнята ГУ ДПС 18.10.2022 та 21.10.2022. Останній витяг з реєстру платників єдиного податку перед укладенням договору сформовано відповідачем 27.10.2022, в якому відсутня інформація щодо переходу на спрощену систему оподаткування. Докази звернення відповідача з запитом після 27.10.2022 до дати укладення договору - 14.11.2022 матеріали справи не містять.

Поряд з цим, відмова контролюючого органу у реєстрації відповідача як платника єдиного податку, надана у порядку статті 299.5. Податкового кодексу України, в матеріалах справи відсутня.

Тим не менше, зі змісту підпункту 9.8. пункту 9 підрозділу 8 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України вбачається, що платником єдиного податку третьої групи суб`єкт господарювання вважається з наступного робочого дня після подання заяви, і це жодним чином не пов`язується з моментом отримання суб`єктом господарювання інформації з реєстру про перехід на спрощену систему оподаткування чи з наявністю або відсутністю обмеження здійснювати реєстрацію податкових накладних тощо, як про це зазначає відповідач.

Водночас з пункту 9.5. пункту 9 підрозділу 8 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України вбачається, що в таких платників єдиного податку призупиняються як обов`язки так і права встановлені розділом V та підрозділом 2 розділу XX Податкового кодексу України (у тому числі щодо формування податкового кредиту) на період використання особливостей оподаткування, зокрема щодо нарахування та сплати податку на додану вартість за операціями з постачання товарів, робіт та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, а також на подання податкової звітності з податку на додану вартість.

Таким чином, суд не погоджується з доводами відповідача, що на момент укладення договору він правомірно нарахував та включив ПДВ до вартості товару. На дату укладення договору № 748 від 14.11.2022 про закупівлю товарів відповідач мав права та обов`язки платника єдиного податку, що виключає право на нарахування та включення ПДВ до вартості товару.

Слід зазначити, що податкова накладна по господарській операції згідно договору № 748 від 14.11.2022 про закупівлю товарів зареєстрована не була, про що відповідач не заперечив у судовому засіданні.

Положення частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України передбачають такий спосіб захисту порушеного права як визнання недійсним правочину (господарської угоди).

Згідно з частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

У статті 215 Цивільного кодексу України унормовано, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 217 Цивільного кодексу України, недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

У постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.12.2021 у справі №910/12764/20 викладено правовий висновок, що хоча ПДВ й включається до ціни товару, однак не є умовою про ціну в розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки не може встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто, у договірному порядку.

Так, Верховний Суд у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 03.12.2021 у справі №910/12764/20 відступив від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 08.04.2021 у справи № 922/2439/20 щодо неможливості визнання недійсним частини договору стосовно визначення ПДВ (з посиланням на те, що включення в оплату ПДВ містить ціну розрахункової одиниці вартості товару, тобто є істотною умовою договору).

Зі змісту правового висновку Касаційного господарського суду в постанові від 03.12.2021 у справі № 910/12764/20 договір може бути визнаний недійсним в частині включення суми ПДВ до вартості товару.

З огляду на вищевикладене, враховуючи те, що відповідач на дату укладення договору був платником єдиного податку третьої групи за ставкою 2 відсотки, що виключає право для нарахування та включення ПДВ до вартості товару, наявні підстави для визнання недійсною умови п. 3.1 договору в частині включення до ціни товару ПДВ, оскільки це суперечить положенням податкового законодавства, чинного на час виникнення спірних правовідносин, а також інтересам держави і суспільства, зокрема оскільки закупівля товару здійснювалась за бюджетні кошти.

Тобто зміст оспорюваного пункту 3.1. Договору у цій частині суперечить актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, що в силу вимог ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України є підставою для визнання пункту 3.1 Договору недійсним у частині включення ПДВ до вартості товару.

При цьому у даному випадку можна припустити наявність договору і без включення до нього умови щодо ПДВ.

Частиною 1 статті 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Загальна умова частини 1 статті 1212 ЦК України, звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

У випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Частинами 2 та 3 статті 1212 ЦК України передбачено, що положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Для виникнення зобов`язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: 1) збільшення майна в однієї особи (вона набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння); 2) втрата майна іншою особою, тобто збільшення або збереження майна в особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою; 3) причинний зв`язок між збільшенням майна в однієї особи і відповідною втратою майна іншою особою; 4) відсутність достатньої правової підстави для збільшення майна в однієї особи за рахунок іншої особи, тобто обов`язковою умовою є збільшення майна однієї сторони (набувача), з одночасним зменшенням його в іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення. Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином, тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, передбачених нормами статті 11 ЦК України.

Оскільки відповідач отримав від Центральної база виробничо-технологічної комплектації Національної гвардії України суму ПДВ за відсутності правових підстав для його нарахування та включення до вартості товару, то наявні правові підстави для стягнення з відповідача безпідставно набутих коштів у сумі 584667,00 грн. Неповернення відповідачем зазначеної суми, отриманої ним за відсутності правової підстави, має наслідком збагачення відповідача за рахунок позивача.

Згідно із частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином, враховуючи наведені норми законодавства та встановлені судом обставини, суд дійшов висновку що позов є обґрунтований, підтверджений матеріалами справи, не спростований відповідачем, з огляду на що підлягає задоволенню.

Сплата прокуратурою судового збору підтверджується платіжною інструкцією №2039 від 18.12.2023 на суму 11454,00 грн.

Враховуючи положення статті 129 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку стягнути з відповідача на користь Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону 11454,00 грн витрат по сплаті судового збору.

Керуючись статтями 2, 13, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 86, 129, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсним пункт 3.1. договору від 14.11.2022 №748 в частині включення до ціни договору суми ПДВ у розмірі 584667,00 грн, що укладений між Центральною базою виробничо-технологічної комплектації Національної гвардії України та Підприємством об?єднання громадян (релігійної організації, профспілки) виробничий центр «Маркитант».

3. Стягнути з Підприємства об?єднання громадян (релігійної організації, профспілки) виробничий центр «Маркитант» (79053, Львівська обл., місто Львів, вул.Володимира Великого, будинок 18, офіс 1008; ідентифікаційний код - 44622857) на користь Головного управління Національної гвардії України (03151, місто Київ, вулиця Святослава Хороброго, будинок 9-А, ідентифікаційний код 08803498) грошові кошти в розмірі загальної вартості ПДВ у сумі 584667,00 грн за договором від 14.11.2022 №748.

4. Стягнути з Підприємства об?єднання громадян (релігійної організації, профспілки) виробничий центр «Маркитант» (79053, Львівська обл., місто Львів, вул.Володимира Великого, будинок 18, офіс 1008; ідентифікаційний код - 44622857) на користь Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону (01014, місто Київ, вулиця Болбочана Петра, будинок 8, ідентифікаційний код 38347014) 11454,00 грн витрат по сплаті судового збору.

5. Наказ видати після набрання рішенням законної сили, відповідно до статті 327 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку у відповідності до Глави 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України

Повний текст рішення складено 13.08.2024.

Суддя Петрашко М.М.