Рішення

від 07.08.2024 по справі 916/2936/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"07" серпня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/2936/24

Господарський суд Одеської області у складі: суддя Волков Р.В.,

при секретарі судового засідання Чолак Ю.В.,

розглянувши справу

за позовом Приватного підприємства «Транспортно-комерційна фірма «БЕРЕГИНЯ» (69124, Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул. Випробувачів, буд. 2 «В»; код ЄДРПОУ 37573450)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕСТІНВЕСТ ЛТД» (65020, Одеська обл., м. Одеса, вул. Розкидайлівська, буд. 29, офіс 26; код ЄДРПОУ 41472206)

про стягнення 749 830,00 грн;

представники сторін:

від позивача не з`явився,

від відповідача не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Приватне підприємство «Транспортно-комерційна фірма «БЕРЕГИНЯ», звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕСТІНВЕСТ ЛТД» про стягнення 749 830,00 грн заборгованості.

В обґрунтування позову посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором на транспортне обслуговування № 1204-21 від 12.04.2021 в частині повної та своєчасної оплати наданих послуг з перевезення вантажів.

Ухвалою від 08.07.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 916/2936/24, яку з урахуванням клопотання позивача вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 07.08.2024, запропоновано сторонам подати до суду заяви по суті справи та встановлено відповідні строки для їх подачі до суду.

У судове засідання сторони не з`явились.

Представник позивача подав до суду заяву (вх. № 29109/24 від 05.08.2024) про розгляд справи без його участі, в якій також зазначив, що на задоволенні позовних вимог наполягає.

Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, явку повноважного представника у судове засідання не забезпечив, про розгляд даної справи повідомлявся належним чином шляхом направлення ухвали про відкриття провадження у справі до електронного кабінету Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕСТІНВЕСТ ЛТД» (дата отримання ухвали з урахуванням приписів абз. 2 п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України 10.07.2024).

Зважаючи на вказані обставини, суд вважає за можливе відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

07.08.2024 за результатами розгляду справи ухвалено рішення, складено його вступну та резолютивну частини.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

12.04.2021 між Приватним підприємством «Транспортно-комерційна фірма «БЕРЕГИНЯ» (Перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «БЕСТІНВЕСТ ЛТД» (Замовник) укладено Договір на транспортне обслуговування № 1204-21 (далі Договір), згідно з п. 1.1. якого Замовник замовляє, а Перевізник надає послуги з організації і виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародних сполученнях.

Договір вступає в силу з моменту підписання і діє до 31.12.2021. Якщо жодна зі сторін за три місяці до закінчення строку дії Договору не попередить іншу сторону про розірвання Договору, то даний Договір зберігає свою силу для сторін кожного разу ще на один рік (п. 8.3. Договору).

В Розділі 2 Договору сторони узгодили свої обов`язки.

Так, Замовник зобов`язався, зокрема, надавати вантажі для перевезення на підставі узгодженого «Замовлення на перевезення», своєчасно оплачувати послуги Перевізника.

Перевізник, у свою чергу, зобов`язався серед іншого, у випадку досягнення згоди сторін щодо умов конкретного перевезення вантажів, направляти Замовнику підтверджене штампом Перевізника «Замовлення на перевезення» з вказівкою водія та державного номера (-ів) автомобіля (-ів), доставити і здати вантаж вантажоодержувачу.

Відповідно до п. 3.1. Договору ціни на послуги узгоджуються сторонами в Замовленнях на перевезення і вказуються у рахунках-фактурах перевізника.

Пунктом 4.1. Договору передбачено, що розрахунки за цим Договором здійснюються у безготівковій формі у національній валюті України шляхом переведення коштів з розрахункового рахунку Замовника на розрахунковий рахунок Перевізника, протягом п`яти банківських днів після отримання рахунка-фактури Перевізника, товарно-транспортної накладної (CMR) з відміткою вантажоодержувача про отримання вантажу, акта виконаних робіт та податкової накладної якщо в «Замовленнях на перевезення» не вказані інші умови оплати за кожне окреме перевезення.

Згідно з п. 8.2. Договору за фактом виконання перевезення сторони складають та підписують акт виконаних робіт.

У відповідності з п. 8.7 .Договору у випадку, якщо відправлений Перевізником Замовнику акт виконаних робіт ним не підписаний і не заперечений протягом п`яти банківських днів з моменту його отримання Замовником, він вважається ним прийнятим без змін та підлягає оплаті в повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, сторонами на виконання Договору було підписано ряд Договорів-заявок, а саме:

- Договір-заявка на перевезення вантажів автомобільним транспортом б/н від 08.06.2022 р. на перевезення 22 т алюмінію за маршрутом м. Кам`янське Дніпропетровська обл. Україна м. Шумен (Болгарія) (а.с. 23);

- Договір-заявка на перевезення вантажів автомобільним транспортом б/н від 20.06.2022 р. на перевезення 22 т шлаку за маршрутом м. Шумен (Болгарія) м. Кам`янське Дніпропетровська обл. Україна (а.с. 27);

- Договір-заявка на перевезення вантажів автомобільним транспортом б/н від 20.06.2022 р. на перевезення 22 т шлаку за маршрутом м. Шумен (Болгарія) м. Кам`янське Дніпропетровська обл. Україна (а.с. 31);

- Договір-заявка на перевезення вантажів автомобільним транспортом б/н від 22.07.2022 р. на перевезення 22 т металу за маршрутом м. Кам`янське Дніпропетровська обл. Україна м. Шумен (Болгарія) (а.с. 35);

- Договір-заявка на перевезення вантажів автомобільним транспортом б/н від 15.08.2022 р. на перевезення 22 т шлаку за маршрутом м. Шумен (Болгарія) м. Кам`янське Дніпропетровська обл. Україна (а.с. 39);

- Договір-заявка на перевезення вантажів автомобільним транспортом б/н від 15.08.2022 р. на перевезення 22 т шлаку за маршрутом м. Шумен (Болгарія) м. Кам`янське Дніпропетровська обл. Україна (а.с. 43).

На виконання Договорів-заявок позивач здійснив перевезення вантажів на замовлення відповідача. Вказані обставини підтверджуються актами здачі-приймання робіт (наданих послуг), які підписані обома сторонами та містять їх печатки (а.с. 25, 29, 33, 37, 41, 45) та Міжнародними Товарно-транспортними накладними CMR, які містять в собі всі необхідні відмітки, штампи, печатки та підписи про завантаження, перевезення та розвантаження вантажу (а.с. 24, 28, 32, 36, 40, 44).

За наявними у матеріалах справи актами здачі-приймання робіт (наданих послуг) відповідачу були надані міжнародні автотранспортні послуги на загальну суму 836 682,28 грн.

Матеріали справи також містять виставлені позивачем рахунки на оплату (а.с. 26, 30, 34, 38, 42, 46).

Як зазначає позивач, за період з 18.01.2022 по 09.09.2022 ПП «ТРАНСПОРТНО-КОМЕРЦІЙНА ФІРМА "БЕРЕГИНЯ» на виконання умов Договору надала відповідачу послуги з перевезення вантажів автомобільним транспортом згідно заявок відповідача на загальну суму 1 241 684,84 грн, в той час як останнім сплачено лише 491 854,84 грн.

Предметом позову у даній справі є майнова вимога позивача про стягнення з відповідача 749 830,00 грн заборгованості за надані послуги з перевезення вантажів.

Здійснюючи аналіз обґрунтованості заявлених у справі вимог, господарський суд виходить з наступного.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України (далі ГК України) однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 ЦК України).

Як з`ясовано судом, між сторонами у даній справі на підставі укладеного між ними Договору виникли правовідносини перевезення вантажів.

У відповідності зі ст. 306 ГК України перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов`язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами.

Суб`єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі.

Перевезення вантажів здійснюють вантажний залізничний транспорт, автомобільний вантажний транспорт, морський вантажний транспорт та вантажний внутрішній водний транспорт, авіаційний вантажний транспорт, трубопровідний транспорт, космічний транспорт, інші види транспорту.

Допоміжним видом діяльності, пов`язаним з перевезенням вантажу, є транспортна експедиція.

Загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів (вибухових речовин, зброї, отруйних, легкозаймистих, радіоактивних та інших небезпечних речовин тощо) визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього кодексами, законами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Відносини, пов`язані з перевезенням пасажирів та багажу, регулюються Цивільним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно зі ст. 307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Вантажовідправник і перевізник у разі необхідності здійснення систематичних впродовж певного строку перевезень вантажів можуть укласти довгостроковий договір, за яким перевізник зобов`язується у встановлені строки приймати, а вантажовідправник - подавати до перевезення вантажі у погодженому сторонами обсязі.

Залежно від виду транспорту, яким передбачається систематичне перевезення вантажів, укладаються такі довгострокові договори: довгостроковий - на залізничному і морському транспорті, навігаційний - на внутрішньому водному транспорті, спеціальний - на повітряному транспорті, річний - на автомобільному транспорті. Порядок укладення довгострокових договорів встановлюється відповідними транспортними кодексами, транспортними статутами або правилами перевезень.

Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються кодексами, законами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов`язань.

За ч. 3 ст. 310 ГК України відповідальність перевізника за збереження вантажу припиняється з моменту його видачі одержувачу в пункті призначення. Якщо одержувач не затребував вантаж, що прибув, в установлений строк або відмовився його прийняти, перевізник має право залишити вантаж у себе на зберігання за рахунок і на ризик вантажовідправника, письмово повідомивши його про це.

Статтею 311 ГК України визначено, що плата за перевезення вантажів та виконання інших робіт, пов`язаних з перевезенням, визначається за цінами, встановленими відповідно до законодавства.

За приписами ст. 314 ГК України перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини. У транспортних кодексах чи статутах можуть бути передбачені випадки, коли доведення вини перевізника у втраті, нестачі або пошкодженні вантажу покладається на одержувача або відправника.

За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає: у разі втрати або нестачі вантажу - в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає; у разі пошкодження вантажу - в розмірі суми, на яку зменшилася його вартість; у разі втрати вантажу, зданого до перевезення з оголошенням його цінності, - у розмірі оголошеної цінності, якщо не буде доведено, що вона є нижчою від дійсної вартості вантажу.

Якщо внаслідок пошкодження вантажу його якість змінилася настільки, що він не може бути використаний за прямим призначенням, одержувач вантажу має право від нього відмовитися і вимагати відшкодування за його втрату.

Статтею 908 ЦК України унормовано, що перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно зі ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

Відповідно до ст. 917 ЦК України перевізник і власник (володілець) вантажу в разі необхідності здійснення систематичних перевезень можуть укласти довгостроковий договір. За довгостроковим договором перевізник зобов`язується у встановлені строки приймати, а власник (володілець) вантажу - передавати для перевезення вантаж у встановленому обсязі. У довгостроковому договорі перевезення вантажу встановлюються обсяг, строки та інші умови надання транспортних засобів і передання вантажу для перевезення, порядок розрахунків, а також інші умови перевезення.

У відповідності з ч. 1 ст. 916 ЦК України за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

Перевізник зобов`язаний доставити вантаж, пасажира, багаж, пошту до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк (ч. 1 ст. 919 ЦК України).

Статтею 6 Закону України «Про транспорт» визначено, що перевезення пасажирів, вантажів, багажу та пошти, надання інших транспортних послуг, експлуатація і ремонт шляхів сполучення здійснюються залізницями, пароплавствами, суб`єктами господарювання у морських портах, автомобільними, авіаційними, дорожніми підприємствами та організаціями, якщо це передбачено їх статутами. Підприємства транспорту здійснюють перевезення та надання послуг на основі державних контрактів, державних замовлень і договорів на перевезення пасажирів, вантажів, багажу, пошти з урахуванням економічної ефективності провізних та переробних можливостей транспорту. Транспортне експедирування здійснюється відповідно до законодавства. Економічні відносини підприємств транспорту, що виникають у процесі перевезення, грунтуються на принципах взаємної вигоди, рівної та повної відповідальності.

09.09.2006 набрав чинності Закон України «Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів».

Згідно з даним Законом Україна приєдналася до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, вчиненої 19.05.1956 в м. Женеві (далі Конвенція).

Конвенція застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін.

Згідно зі ст. 4 Конвенції договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної. Відсутність, неправильність чи утрата вантажної накладної не впливають на існування та чинність договору перевезення, до якого й у цьому випадку застосовуються положення цієї Конвенції.

За змістом ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Наявність спірної заборгованості відповідач в ході розгляду справи не спростував, доказів її оплати до матеріалів справи не надав, акти здачі-приймання робіт (наданих послуг) підписані відповідачем без зауважень, у зв`язку з чим позовні вимоги про стягнення з відповідача 749 830,00 грн заборгованості за міжнародні автотранспортні послуги підлягають задоволенню.

У відповідності до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з вимогами ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд також зазначає, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyondreasonabledoubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Враховуючи вищевикладене, оцінивши докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, як обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Частиною 3 ст. 123 ГПК України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку із задоволенням позовних вимог судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 8 997,96 грн покладаються на відповідача.

У позовній заяві позивач також просив стягнути на свою користь суму витрат, понесених на правову допомогу адвоката у розмірі 3 000,00 грн.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За змістом ч. ч. 3 - 6 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України Про адвокатуру. Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Згідно зі ст. 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Положення ч. 1 ст. 19 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність передбачають, що видами адвокатської діяльності є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення; надання правової допомоги свідку у кримінальному провадженні; представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; надання правової допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Згідно ч.1 ст.26 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність, адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Відповідно до ст. 30 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Суд враховує, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю, водночас, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі East/West Alliance Limited проти України, заява № 19336/04).

В процесі дослідження наданих позивачем доказів судом встановлено, що 14.06.2024 між адвокатом Балла В.В. та Приватним підприємством «Транспортно-комерційна фірма «БЕРЕГИНЯ» укладено Договір про надання правової (правничої) допомоги (а.с. 47-52), згідно з яким адвокат приймає на себе зобов`язання щодо забезпечення та надання правової (юридичної) допомоги клієнту у справі за позовом клієнта до Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕСТІНВЕСТ ЛТД» про стягнення заборгованості за Договором на транспортне обслуговування № 1204-21 від 12.04.2021.

Відповідно до п. 3.1. Договору про надання правової (правничої) допомоги 14.06.2024 за надання правової допомоги в суді І інстанції за цим Договором Клієнт сплачує Адвокату гонорар, що визначається на основі фіксованої суми в розмірі 3 000,00 грн. Сума гонорару, вказана в цьому пункті Договору є фіксованою та не залежить від обсягу послуг, проведеної роботи, кількості судових засідань, не залежить від результату прийнятого у справі рішення тощо. Розмір гонорару, вказаний в цьому пункті встановлюється за надання правової допомоги Клієнту в суді І інстанції. В разі необхідності надання правової допомоги Клієнту в судах апеляційної, касаційної інстанції, виконання остаточного рішення у справі, розмір гонорару переглядається сторонами, про що сторони укладають додаткову угоду до даного договору.

Відповідно до п. 3.2. Договору про надання правової (правничої) допомоги від 14.06.2024, Клієнт здійснює сплату гонорару Адвокату, вказану у п. 3.1. даного Договору в наступному порядку:

1500,00 грн протягом 2-х днів з моменту подання адвокатом позовної заяви до суду;

1500,00 грн протягом 2-х днів з дати прийняття судом І інстанції рішення у справі.

21.06.2024 позивач та адвокат підписали Акт прийому-передачі послуг на суму 3 000,00 грн (а.с. 53).

Суд відзначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Аналогічних висновків дійшов також Європейський суд з прав людини, рішення якого, відповідно до ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини можуть бути використані судом в якості джерела права.

Так, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, п.п. 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004р. заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

В даному випадку, Договором про надання правової допомоги визначений фіксований розмір гонорару Адвоката, а тому останній не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу. Таким чином, встановлення гонорару адвоката сторонами договору у фіксованому розмірі не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, а отже є визначеним.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив, що позивачем надано належні докази понесення у даній справі судових витрат на професійну правничу допомогу на суму 3 000,00 грн.

Враховуючи викладене, вирішуючи у даній справі питання про стягнення судових витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, з огляду на критерії розумності і реальності таких витрат, їх співмірності зі складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), з урахуванням наданих стороною позивача доказів на підтвердження таких витрат, суд дійшов висновку про покладення на відповідача 3 000,00 грн понесених позивачем витрат на правову допомогу.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 126, 129, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРШІИВ:

1. Позов Приватного підприємства «Транспортно-комерційна фірма «БЕРЕГИНЯ» (69124, Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул. Випробувачів, буд. 2 «В»; код ЄДРПОУ 37573450) до Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕСТІНВЕСТ ЛТД» (65020, Одеська обл., м. Одеса, вул. Розкидайлівська, буд. 29, офіс 26; код ЄДРПОУ 41472206) про стягнення 749 830,00 грн задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕСТІНВЕСТ ЛТД» (65020, Одеська обл., м. Одеса, вул. Розкидайлівська, буд. 29, офіс 26; код ЄДРПОУ 41472206) на користь Приватного підприємства «Транспортно-комерційна фірма «БЕРЕГИНЯ» (69124, Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул. Випробувачів, буд. 2 «В»; код ЄДРПОУ 37573450) 749 830,00 грн заборгованості, 8 997,96 грн витрат зі сплати судового збору, 3 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Вступну та резолютивну частини рішення складено 07 серпня 2024 р. Повний текст рішення складено та підписано 12 серпня 2024 р.

Суддя Р.В. Волков