Рішення

від 07.08.2024 по справі 916/1093/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"07" серпня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/1093/24

Господарський суд Одеської області у складі судді Шаратова Ю.А.

при секретарі судового засідання Кастровій М.С.

розглянувши справу за позовом Заступника керівника Полтавської обласної прокуратури (36000, м. Полтава, вул. 1100 річчя Полтави, 7, код ЄДРПОУ 02910060) в інтересах держави в особі Полтавської обласної військової адміністрації (36014, м. Полтава, вул. Соборності, 45, код ЄДРПОУ 00022591), Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України (01135, м. Київ, просп. Берестейський, 14, код ЄДРПОУ 37472062) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Територіальне міжгалузеве об`єднання» (65009, м. Одеса, вул. Сегедська, 21, код ЄДРПОУ 25832960)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача Акціонерне товариство «Українська залізниця» (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5, код ЄДРПОУ 40075815).

про стягнення коштів за договором на постачання продовольчих товарів в розмірі 474 183,00 грн., з яких 131 415,12 грн. штрафні санкції, 323 055,60 грн. інфляційне збільшення, 19 712,28 грн. 3 % річних

Представники:

Прокурор Кривельова Т.М.

Від Полтавської ОВА не з`явився;

Від Мінінфраструктури не з`явився;

Від ТОВ «Територіальне міжгалузеве об`єднання» Мартиненко М.С. (ордер від 10.04.2024 серія ВЕ № 1116331);

Від АТ «Укрзалізниця» - не з`явився.

Суть спору:

Заступник керівника Полтавської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Полтавської обласної військової адміністрації (далі Позивач1, Полтавська ОВА) Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України (далі Позивач2, Мінінфраструктури) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Територіальне міжгалузеве об`єднання» (далі Відповідач, ТОВ «Територіальне міжгалузеве об`єднання») про стягнення до Державного бюджету України 474 183,00 грн., з яких 131 415,12 грн. штрафні санкції, 323 055,60 грн. інфляційне збільшення, 19 712,28 грн. 3 % річних

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 19.03.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено розглядати її за правилами загального позовного провадження. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача Акціонерне товариство «Українська залізниця». Призначено підготовче засідання на 15.04.2024.

Підготовче засідання відкладалось протокольними ухвалами від 15.04.2024 на 03.05.2024, від 03.05.2024 на 17.05.2024.

Протокольною ухвалою від 17.06.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 17.06.2024.

Протокольною ухвалою від 17.06.2024 постановлено розглядати справу у межах розумного строку та оголошено перерву до 07.08.2024.

07.08.2024 судом досліджено зміст стандартної форми Договору на постачання продовольчих товарів, що знаходиться в мережі Інтернет за посиланням https://uz.gov.ua/about/procurement/old_docs/, про що складено протокол окремої процесуальної дії.

Прокурор в судовому засіданні підтримала позовні вимоги у повному обсязі та просила суд задовольнити позов.

Позовні вимоги, із посиланням на частину першу статті 518, статтю 618, частину другу статті 625, частину першу статті 634, частину другу статті 693 Цивільного кодексу України, пункт 1 постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання здійснення оборонних закупівель товарів, робіт і послуг в умовах воєнного стану» від 28.02.2022 № 169, постанову Кабінету Міністрів України «Деякі питання здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для задоволення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану» від 02.03.2022 № 185, пункт 2 постанови Кабінету Міністрів України «Про виділення коштів з резервного фонду державного бюджету» від 03.03.2022 № 193, Порядок та умови надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на забезпечення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.2022 № 528, обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем (Постачальником) тристороннього Договору на постачання продовольчих товарів тривалого зберігання та/або пакувальних товарів для їх фасування, укладеного з Полтавською ОВА (Замовник) і АТ «Українська залізниця» (Платник) шляхом приєднання поданням Заявки на закупівлі продовольчих товарів від 01.04.2022 та виставлення Рахунку на оплату від 01.04.2022 № 31-03 (далі - Договір від 01.04.2022).

Прокурор зазначає, що відповідно до умов пункту 5.4 Договору від 01.04.2022, Відповідач повинен був поставити товар Замовнику протягом двох календарних днів з моменту отримання попередньої оплати, якщо інше не узгоджено сторонами договору.

При цьому вказує, що на підставі рахунку на оплату від 01.04.2022 № 21-03 на загальну суму 7 560 000,00 (з ПДВ) було проведено попередню оплату товару (аванс 30 %) платіжним дорученням від 04.04.2022 № 571 в розмірі 2 268 000,00 грн. Отже, Відповідач повинен був поставити товар Замовнику у строк до 06.04.2022. Однак, товар був поставлений частинами у період з 05.04.2022 по 30.05.2022.

Прокурор на підставі пункту 6.1 Договору від 01.04.2022 нарахував та просить стягнути пеню за затримку поставки товару за період з 08.04.2022 по 29.05.2022 у розмірі 131 415,12 грн.

Крім того, прокурор, зазначаючи про порушення Відповідачем обов`язку з повернення авансового платежу, встановленого пунктом 6.8 Договору від 01.04.2022, на підставі частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, нарахував, застосувавши як базу вартість непоставленого товару, і просить стягнути з Відповідача інфляційні втрати за період квітень 2022 травень 2022 року в сумі 323 055,60 грн., а також 3 % річних за період з 08.04.2022 по 29.05.2022 у розмірі 19 712,28 грн.

У Відповіді на відзив від 19.04.2024 (вхід. № 16170/24) Прокурор заперечує проти доводу Відповідача про узгодження зміненого графіку постачання з Замовником - Полтавською ОВА.

При цьому зазначає, що відповідно до пункту 11.4 Договору від 01.04.2022, зміни (доповнення, уточнення) набувають чинності для сторін з дня, наступного за днем їх оприлюднення (публікації) на вказаному веб-сайті: http://uz.gov.ua.

Прокурор вказує на відсутність жодних документів, які підтверджують факт зміни строку постачання товару, направлення коригуючих заявок, надання погодження Платнику на такі зміни Полтавською ОВА як Замовником, а також оприлюднення (публікацій) таких змін на веб-сайті: http://uz.gov.ua.

Також, прокурор заперечує проти доводу Відповідача про відсутність порушених прав позивача Мінінфраструктури.

При цьому, із посиланням на пункт 2 постанови Кабінету Міністрів України «Про виділення коштів з резервного фонду державного бюджету» від 03.03.2022 № 193, Порядок та умови надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на забезпечення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.2022 № 528, прокурор зазначає, що Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України як головний розпорядник коштів державного бюджету, забезпечує надання субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам, перерахування коштів субвенції на рахунок АТ «Укрзалізниця», та здійснення заходів щодо відображення в бухгалтерському обліку операцій у частині отримання місцевими бюджетами доходів. Окрім того, міністерство забезпечує отримання звітів від розпорядників субвенції за місцевими бюджетами доходів.

А отже, за твердженням прокурора, Мінінфраструктури є органом, уповноваженим на захист інтересів держави у спірних правовідносинах.

Позивач - Полтавська обласна військова адміністрація, явку свого повноваженого представника до судового засідання не забезпечила. Надала Пояснення від 01.04.2024 (вхід. від 02.04.2024 № 13567/24) в яких просила розглядати справу без участі її представника.

Полтавська ОВА посилається на частини першу, другу статті 205, статті 627, 628, 634 Цивільного кодексу України, і зазначає, що у відносинах щодо постачання товарів за договорами на постачання продовольчих товарів та пакувальних товарів для їх фасування, які були укладені через програмний комплекс АТ «Укрзалізниця», наявна можливість додатково узгоджувати терміни поставки в будь-якій формі, у тому числі й усно. А з огляду на це, фактично коригування термінів поставок, їх додаткове узгодження та відтермінування на пізніші дати здійснювалося сторонами в різні способи засобами електронного зв`язку, через електронну пошту, месенджери.

Позивач1 зазначає, що електронна система АТ «Укрзалізниця» містила всі документи щодо поставки товарів (заявки, накладні, акти приймання-передачі). Оплата АТ «Укрзалізниця» поставлених товарів проводилась з урахуванням продовжених термінів постачання, що, на думку Полтавська ОВА, можна вважати погодженням із його сторони (АТ «Укрзалізниця») відтермінування поставок без внесення письмових змін до договору.

Полтавська ОВА вказує на те, що Договір від 01.04.2022 виконаний сторонами в повному обсязі, товар поставлено з урахуванням корегування заявок, які узгоджувались між сторонами та здійснено розрахунок у повному обсязі.

Позивач Мінінфраструктури, явку свого повноваженого представника до судового засідання не забезпечило. Надало Пояснення щодо позовної заяви від 29.03.2024 (вхід. № 13200/24) в яких просило позовні вимоги прокурора задовольнити повністю та здійснити розгляд справи за відсутності представника Мінінфраструктури. Доводи Позивача2 аналогічні наведеним прокурором у позовній заяві.

Представник Відповідача у судовому засіданні заперечував проти позову у повному обсязі та просив відмовити у його задоволенні.

У Відзиві від 10.04.2024 (вхід. від 11.04.2024 № 14902/24) ТОВ «Територіальне міжгалузеве об`єднання» наголошує, що ним виконано зобов`язання за Договором від 01.04.2022 в повному обсязі, що підтверджується накладними: від 05.04.2022 № 25 на суму 130 200,00 грн.; від 07.04.2022 № 26 на суму 445 200,00 грн.; від 12.04.2022 № 27 на суму 554 400,00 грн.; від 18.04.2022 № 31 на суму 924 000,00 грн.; від 25.04.2022 № 32 на суму 924 000,00 грн.; від 23.05.2022 № 39 на суму 3 658 200,00 грн.; від 30.05.2022 № 41 на суму 924 000,00 грн.

Відповідач зазначає, що вказаний графік постачання був узгоджений з Замовником - Полтавською ОВА, що підтверджується її листом від 23.01.2024 № 365/1/01-52 надісланим на адресу Полтавської обласної прокуратури.

ТОВ «Територіальне міжгалузеве об`єднання» вважає, що фактичним погодженням вказаного графіку є й те, що всі видаткові накладні підписані Замовником - Полтавською ОВА без зауважень за якістю товару, кількістю товару, а також дати поставки. А Акціонерним товариством «Українська залізниця» було без зауважень сплачено 70 % остаточної оплати, що підтверджується платіжною інструкцією від 27.07.2022 № 21503 на суму 5 292 000,00 грн.

Отже, за твердженням Відповідача ним не було порушено умови договору, а постачання відбувалось за усним погодженням з Замовником - Полтавською ОВА, а тому відсутні будь-які правові підстави для стягнення з нього штрафних санкцій у вигляді пені, а також 3 % річних та інфляційних нарахувань.

Окрім того, Відповідач зазначає, що за змістом статей 509, 524, 533, 534, 535, 625 Цивільного кодексу України, грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання свого обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Отже, правовідношення, в якому у зв`язку із фактичним закінченням строку поставки у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 Цивільного кодексу України, є грошовим зобов`язанням, а тому на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3 % річних на підставі частини другої статті 625 цього кодексу.

ТОВ «Територіальне міжгалузеве об`єднання» наголошує, що у спірних правовідносинах у нього не виникло зобов`язання з повернення суми авансу, тобто грошового зобов`язання, оскільки обсяг товару, обумовлений договором, був ним поставлений, про що сторони підписали видаткові накладні та акти приймання-передачі, за відсутності зауважень з боку замовника щодо якості, кількості чи комплектності товару. А відтак, відсутні підстави для нарахування та стягнення з нього сум інфляційного збільшення та 3 % річних відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України.

Окремо, Відповідач звертає увагу на те, що на офіційному веб-сайті АТ «Укрзалізниця» за посиланням https://www.uz.gov.ua/about/procurement/ опубліковано проект договору в редакції від 20.05.2022, а електронний цифровий підпис на нього накладено 16.11.2022.

При цьому, укладення і виконання договору, який є предметом розгляду у цій справі відбувалось у проміжок часу з 01.04.2022 по 27.07.2022. А тому, за твердженням Відповідача, вказаний оприлюднений договір в редакції від 20.05.2022 не може бути прийнятий до уваги під час розгляду цього спору. А іншого договору, в редакції яка діяла на момент подання Заявки на закупівлі продовольчих товарів від 01.04.2022 прокурором не надано.

Також, Відповідач наголошує на відсутності порушених прав позивача Мінінфраструктури у спорі предметом якого є стягнення штрафних санкцій за договором, укладеним між ТОВ «Територіальне міжгалузеве об`єднання», АТ «Українська залізниця» і Полтавською ОВА. При цьому, звертає увагу на відсутність заявлення жодної позовної вимоги на відновлення права чи охоронюваного законом інтересу Мінінфраструктури.

Окрім того, Відповідач зазначає, що з огляду на заявлені позовні вимоги про стягнення штрафних санкції, інфляційного збільшення 3 % річних до Державного бюджету України, незрозумілим є те, чиє саме право або охоронюваний законом інтерес відновлюється (захищається). При цьому, прокурором у позовній заяві не зроблено жодних посилань на пункт договору, який встановлює, що штрафні санкції за договором стягуються на користь невизначених третіх осіб, а не на користь сторін договору.

Представник третьої особи - Акціонерного товариства «Українська залізниця» у судовому засіданні 17.06.2024 просила задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В Поясненнях від 18.04.2024 (вхід. № 16002/24) АТ «Укрзалізниця» просило позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Доводи та заперечення третьої особи аналогічні наведеним прокурором у позовній заяві.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши прокурора, представників відповідача та третьої особи, суд

в с т а н о в и в :

Обставини укладення договору.

На офіційному веб-сайті АТ «Українська залізниця» в мережі Інтернет за посиланням https://uz.gov.ua/about/procurement/old_docs/ у вільному доступі розміщено (оприлюднено) стандартну форму Договору на постачання продовольчих товарів у вигляді файлу у форматі для текстового редактора Microsoft Word із назвою Dohovir_postavky_prodovolchi_tovary_12032020 з долученням квитанції про підписання цього документу 12.03.2022 за допомогою КЕП/ЕЦП уповноваженої особи АТ «Укрзалізниця» (далі Договір приєднання).

Відповідно до преамбули Договору приєднання, військові адміністрації або центральні органи виконавчої влади, іменовані надалі «Замовник», Акціонерне товариство «Українська залізниця», іменоване надалі «Платник», та юридична особа або фізична особа-підприємець, яка здійснила акцепт (прийняття) умов цього Договору шляхом приєднання до його умов, іменоване (-ий, -а) надалі - «Постачальник», уклали цей договір на постачання продовольчих товарів для забезпечення потреб сектору безпеки і оборони з метою задоволення нагальних потреб функціонування держави.

За цим Договором Постачальник зобов`язується поставити та доставити Замовнику продовольчі товари (надалі Товар (-и)), перелік, кількість, ціни та умови поставки згідно з Інкотермс (у редакції 2010 року) яких зазначаються Замовником у заявках (далі заявка), а Замовник зобов`язується прийняти вказаний Товар, а Платник зобов`язується своєчасно забезпечити оплату за нього на умовах цього Договору. Укладанням цього Договору Постачальник підтверджує, що Товар належить Постачальнику на праві власності, не переданий у заставу, не арештований, не має будь-якого іншого приватного або публічного обтяження і не є предметом позовних вимог третіх осіб, якщо інше додатково не узгоджено Сторонами (пункт 1.1 Договору приєднання).

У заявці обов`язково зазначається код ДК 021:2015 (Єдиний закупівельний словник) Товару та інша необхідна для поставки та оплати інформація (пункт 1.3 Договору приєднання).

Згідно із пунктом 2.1 Договору приєднання, загальна ціна (вартість) Договору визначається виходячи із загальної вартості поставленого Товару, на підставі підписаних Сторонами (Постачальником та Замовником) первинних бухгалтерських документів.

Пунктом 2.2 Договору приєднання визначено, що оплата Товару Платником здійснюється з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 № 185 «Деякі питання здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для задоволення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану» (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 № 197 «Про внесення змін до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 2 березня 2022 р. № 185»), на таких умовах:

Попередня оплата у розмірі 30 (тридцять) % вартості Товару проводиться протягом 3 (трьох) банківських днів з дати отримання Платником від Міністерства аграрної політики та продовольства України сканованої копії рахунку за формою згідно з додатком 1 до цього Договору, оформленого належним чином та погодженого Замовником та Міністерством аграрної політики та продовольства України, за умови наявності бюджетних коштів на поточних рахунках Платника.

Остаточний розрахунок за поставлений Товар проводиться Платником протягом 3 (трьох) банківських днів з дати отримання Платником від Міністерства аграрної політики та продовольства України сканованої копії рахунку за формою згідно з додатком 1 до цього Договору, оформленого належним чином та погодженого Замовником та Міністерством аграрної політики та продовольства України, за умови наявності бюджетних коштів на поточних рахунках Платника.

Погодження остаточного розрахунку Міністерством аграрної політики та продовольства України здійснюється на підставі акта прийому-передачі Товару та накладної (товаро-транспортної або залізничної), підписаних Постачальником та Замовником.

Усі підписання та погодження відповідних документів можуть здійснюватися засобами електронної пошти/у паперовому вигляді/повідомленням через месенджери (у вигляді фотокопії)/з використанням відповідних програмних комплексів (рішень), у тому числі шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису/електронного цифрового підпису.

Належним чином оформленим вважається рахунок, який за формою відповідає додатку 1 до цього Договору, підписаний Постачальником, скріплений печаткою (за наявності) та погоджений Замовником та Міністерством аграрної політики та продовольства України.

Постачальник зобов`язується погодити із Замовником та Міністерством аграрної політики та продовольства України відповідні рахунки (на попередню оплату та на остаточний розрахунок), які надаються ним Платнику та Замовнику відповідно до умов цього Договору.

Оплата рахунків, виставлених Постачальником, здійснюється Платником за умови їх погодження Замовником та Міністерством аграрної політики та продовольства України в межах наявних бюджетних коштів на поточних рахунках Платника та відповідно до черговості надходження таких рахунків до Платника.

Постачальник зобов`язується здійснити реєстрацію податкової/их накладної/их на попередню оплату та партію поставленого Товару в системі електронного адміністрування податку на додану вартість у порядку та у строки, визначені законодавством України, у разі якщо Постачальник є резидентом України та має статус платника податків.

Відповідно до пункту 2.3 Договору приєднання визначені пунктом 2.2 цього Договору документи (рахунок, акт прийому-передачі, накладна тощо) підлягають направленню на адреси Платника згідно з додатком 2 до цього Договору відповідно або за згодою Сторін з використанням відповідних програмних комплексів (рішень).

Поставка Товару за цим Договором здійснюється Постачальником партіями протягом строку дії Договору на умовах, визначених у заявках відповідно до пункту 1.1 цього Договору, на підставі письмових заявок Замовника. Заявки подаються за допомогою інтерактивного способу зв`язку (електронна пошта) та/або загальним поштовим зв`язком (поштове відправлення), та/або іншими засобами передачі електронних повідомлень, документів і вважаються дозволом на поставку та є підтвердженням готовності Замовника до приймання Товару (пункт 5.1 Договору приєднання).

Пунктом 5.4 Договору приєднання визначено, що Товар повинен бути поставлений Замовнику протягом 2 (двох) календарних днів з моменту отримання Постачальником попередньої оплати, якщо інше не узгоджено Сторонами додатково.

Згідно із пунктами 5.5, 5.7 Договору приєднання, датою поставки Товару є дата приймання Замовником партії Товару та підписання Замовником відповідних документів. Один примірник документів, що підтверджує поставку Товару негайно передається Замовником Платнику у визначеному цим Договором порядку. Перехід права власності на Товар відбувається в момент прийняття представником Замовника партії Товару. Доказом прийняття партії Товару є акт прийому-передачі, накладна (товаро-транспортна або залізнична) та/або інші документи первинної звітності, що оформлені належним чином та підписані уповноваженими особами.

Пунктом 6.1 Договору приєднання встановлено, що у разі затримки поставки Товару або поставки не в повному обсязі, заявленому Замовником, Постачальник сплачує на зазначений у цьому Договорі рахунок Платника пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми непоставленого Товару за кожний день затримки.

Відповідно до пункту 6.8 Договору приєднання, Постачальник зобов`язаний у разі не здійснення ним поставки Товару з будь-яких причин повернути отриманий ним відповідно до умов цього Договору авансовий платіж не пізніше, ніж протягом 5 (п`яти) банківських днів з моменту, коли мала бути здійснена поставка.

Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту здійснення Постачальником його акцепту і діє до 31 грудня 2022 року включно, а в частині взаєморозрахунків - до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань (пункт 10.1 Договору приєднання).

Відповідно до умов статті 634 Цивільного кодексу України цей Договір є договором приєднання і може бути укладений лише шляхом приєднання Замовника та Постачальника до всіх умов Договору в цілому. Доказом повного та беззаперечного прийняття Замовником усіх умов цього Договору (акцептом) є факт направлення Замовником на адресу Постачальника заявки, визначеної пунктом 1.1 цього Договору. Доказом повного та беззаперечного прийняття Постачальником всіх умов цього Договору (акцептом) є факт направлення Постачальником на адресу Замовника письмового повідомлення про прийняття заявки Замовника (рахунку на попередню оплату), визначеної пунктом 1.1 цього Договору (пункт 11.2 Договору приєднання).

Постачальник не має права змінювати умови Договору, а лише може до них приєднатися (пункт 11.3 Договору приєднання).

Пунктом 11.4 Договору приєднання визначено, що Замовник має право вносити зміни у цей Договір за погодженням з Платником. Зміни (доповнення, уточнення) набувають чинності для Сторін з дня, наступного за днем їх оприлюднення (публікації) на вказаному веб-сайті: http://uz.gov.ua.

Платник має право вносити зміни до цього Договору за погодженням із Замовником. Зміни (доповнення, уточнення) набувають чинності для Сторін з дня, наступного за днем їх оприлюднення (публікації) на вказаному веб-сайті: http://uz.gov.ua.

Зміни до цього Договору поширюються на всіх Постачальників та Замовників, які приєдналися до Договору після набрання чинності відповідними змінами (доповненнями, уточненнями) до цього Договору.

Факт направлення Замовником на адресу Постачальника заявки, визначеної пунктом 1.1 цього Договору, засвідчує повну та беззаперечну згоду Замовника з усіма умовами цього Договору та змінами до нього.

Факт направлення Постачальником повідомлення про прийняття заявки (рахунку на попередню оплату) та/або поставка Товару Постачальником за цим Договором засвідчують повну та беззаперечну згоду Постачальника з усіма умовами цього Договору та змінами до нього.

Внесення змін (доповнень, уточнень) до цього Договору не повинно суперечити законодавству України про публічні закупівлі (у разі застосування) та нормативно-правовим актам України, відповідно до яких укладається цей Договір.

Відповідно до пункту 11.6 Договору приєднання його укладено українською мовою. Договір в повному тексті та чинній редакції оприлюднений (розміщений) на веб-сайті: http://uz.gov.ua.

01.04.2022 Полтавською ОВА (Замовником) складено Заявку на закупівлю продовольчих товарів (відповідно Постанові КМУ від 20.03.22 № 328) у Товариства з обмеженою відповідальністю «Територіальне міжгалузеве об`єднання» (Постачальник). У цій заявці вказано: найменування товару; код ДК 021:2015 (Єдиний закупівельний словник); кількість. /а.с. 43/.

01.04.2022 ТОВ «Територіальне міжгалузеве об`єднання» виставлено замовнику - Полтавській ОВА Рахунок на оплату № 31-03 на загальну суму 7 560 000,00 грн. (з ПДВ), аванс 30 % - 2 268 000,00 грн. Остаточна оплата 70 % - 5 292 000,00 грн. В цьому рахунку наявне посилання на Договір постачання продовольчих товарів тривалого зберігання та/або пакувальних товарів для їх фасування (в редакції, оприлюдненій на сайті АТ «Укрзалізниця» за посиланням https://www.uz.gov.ua/about/procurement/), за бюджетною програмою 3101710 (КЕКВ 2620). Цей рахунок погоджено уповноваженою особою Полтавської ОВА. /а.с. 44/.

Отже, з огляду на умови пункту 11.2 Договору приєднання, факти складення (направлення) Замовником вказаної заявки та виставлення (направлення) Постачальником рахунку на попередню оплату є доказами повного та беззаперечного прийняття ними усіх умов цього тристороннього договору (акцептом), шо свідчить про його укладення сторонами 01.04.2022.

Обставини виконання договору.

Судом встановлено, що АТ «Укрзалізниця» здійснено оплату Відповідачу за товар за Договором від 01.04.2022 на загальну суму 7 560 000,00 грн., а саме:

2 268 000,00 грн. - платіжна інструкція від 04.04.2022 № 571;

5 292 000,00 грн. платіжна інструкція від 27.07.2022 № 21503. /а.с. 48а-49/.

Судом встановлено, що ТОВ «Територіальне міжгалузеве об`єднання» на виконання Договору від 01.04.2022 поставлено Полтавській ОВА товар на суму 7 560 000,00 грн., що підтверджується видатковими накладними, а саме:

130 200,00 грн. видаткова накладна від 05.04.2022 № 25;

445 200,00 грн. видаткова накладна від 07.04.2022 № 26;

554 400,00 грн. видаткова накладна від 12.04.2022 № 27;

924 000,00 грн. видаткова накладна від 18.04.2022 № 31;

924 000,00 грн. видаткова накладна від 25.04.2022 № 32;

3 658 200,00 грн. видаткова накладна від 23.05.2022 № 39;

924 000,00 грн. видаткова накладна від 30.05.2022№ 41. /а.с. 45-48/.

Норми права які підлягають застосуванню та оцінка аргументів учасників процесу.

Частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Згідно із частинами першою, другою статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина друга статті 202 Цивільного кодексу України).

Частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 Цивільного кодексу України).

Частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (частина перша статті 634 Цивільного кодексу України).

Статтею 638 Цивільного кодексу України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина друга статті 712 Цивільного кодексу України).

Згідно із частинами першою, четвертою статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України.

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (частина перша статті 663 Цивільного кодексу України).

Згідно із частиною першою статті 664 Цивільного кодексу України, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Частиною першою статті 691 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до частин першої, другої статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

За приписами статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до підпункту 1 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання здійснення оборонних закупівель товарів, робіт і послуг в умовах воєнного стану» від 28.02.2022 № 169, у редакції яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, установлено, що в умовах воєнного стану оборонні та публічні закупівлі товарів, робіт і послуг здійснюються без застосування процедур закупівель та спрощених закупівель, визначених Законами України «Про публічні закупівлі» та «Про оборонні закупівлі».

Згідно із абзацами першим, другим підпункту 1 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для задоволення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану» від 02.03.2022 № 185, у редакції яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, АТ «Українська залізниця» уповноважено виступати платником за тристоронніми договорами, замовником за якими є військові адміністрації та/або центральні органи виконавчої влади, із здійснення закупівель за рахунок коштів державного бюджету для задоволення нагальних потреб функціонування держави (на придбання необхідних продовольчих і санітарно-гігієнічних товарів, а також пакувальних товарів для їх фасування, пального, лікарських засобів, імунобіологічних препаратів (вакцин), медичних виробів, допоміжних засобів до них, медичного обладнання, будівельних матеріалів для першочергових аварійно-ремонтних робіт на об`єктах, які пошкоджені внаслідок бойових дій).

Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України «Про виділення коштів з резервного фонду державного бюджету» від 03.03.2022 № 193, у редакції яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, з метою забезпечення належного функціонування акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - Укрзалізниця) в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64 «Про введення воєнного стану в Україні», виділено Міністерству інфраструктурі 18006 млн. гривень для здійснення Укрзалізницею заходів з безперебійного функціонування залізничного транспорту в умовах воєнного стану в частині закупівель палива та мастильних матеріалів, електроенергії, лікарських засобів, імунобіологічних препаратів (вакцин), медичних виробів, допоміжних засобів до них, медичного обладнання, проведення першочергових аварійно-відбудовних робіт на об`єктах залізничної інфраструктури та необхідного ремонту тягового і рухомого складу, виплати заробітної плати та на забезпечення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану, зокрема на придбання необхідних продовольчих і санітарно-гігієнічних товарів, а також пакувальних товарів для їх фасування, пального, будівельних матеріалів для першочергових аварійно-ремонтних робіт на об`єктах, які пошкоджені внаслідок бойових дій, лікарських засобів, імунобіологічних препаратів (вакцин), медичних виробів, допоміжних засобів до них, медичного обладнання.

Щодо неналежності як позивача Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України, слід зазначити наступне.

Частиною другою статті 4 Господарського процесуального кодексу України визначено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно із частиною третьою статті 45 Господарського процесуального кодексу України, позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

Статтею 13 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Відповідно до частини першої статті 15, частини першої статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Наведені норми визначають об`єктом захисту саме порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Отже, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. Передумовою захисту та відновлення порушеного права позивача є існування такого права та, відповідно, порушення на час звернення з позовом до суду.

Наявність юридичного спору означає, що сторони цього спору перебувають у правовідносинах, пов`язаних з реалізацією ними своїх прав, які мають суперечливий, протилежний характер, та прагнуть вирішити наявний між ними конфлікт із застосуванням відповідних правових механізмів.

Вирішуючи спір між сторонами господарський суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулась з позовом до суду, порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Предметом позову у цій справі є стягнення з Відповідача штрафних санкцій за затримку поставки товару і інфляційних втрат та 3 % річних у зв`язку із неповерненням суми попередньої оплати.

Підставою позову є обставини виконання Договору на постачання продовольчих товарів, укладеного між Полтавською ОВА (Замовник) і АТ «Українська залізниця» (Платник) та ТОВ «Територіальне міжгалузеве об`єднання» (Постачальник), шляхом приєднання поданням Заявки на закупівлі продовольчих товарів від 01.04.2022 та виставленням рахунку на попередню оплату.

Отже, позов поданий прокурором на захист прав, що виникають на підставі Договору від 01.04.2022.

Однак, Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України не є стороною Договору від 01.04.2022, тобто не є суб`єктом спірних матеріальних відносин, та йому не належить суб`єктивне право вимоги до Відповідача як сторони за вказаним договором, зокрема, стягнення пені, інфляційних втрат та 3 % річних. А тому, й відсутнє будь-яке порушення прав Мінінфраструктури у зв`язку із неналежним виконанням цього договору.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку про відмову у задоволені позову Заступника керівника Полтавської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України до Товариства з обмеженою відповідальністю «Територіальне міжгалузеве об`єднання» про стягнення до Державного бюджету України 474 183,00 грн., з яких 131 415,12 грн. штрафні санкції, 323 055,60 грн. інфляційне збільшення, 19 712,28 грн. 3 % річних

Щодо позовних вимог про стягнення 131 415,12 грн. штрафних санкцій, слід зазначити наступне.

Частиною другою статті 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються, зокрема, шляхом застосування штрафних санкцій.

Відповідно до статті 610, пункту 3 частини першої статті 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із статтею 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Право учасників господарських відносин встановлювати інші ніж передбачено Цивільним кодексом України види забезпечення виконання зобов`язань визначено частиною другою статті 546 ЦК України, що узгоджується із свободою договору встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Отже, суб`єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов`язань встановленням окремого виду відповідальності - договірної санкції, у тому числі пені за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов`язань, зокрема, негрошових.

Також, відповідно до статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Частиною четвертою статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Суд на підставі частини четвертої статті 236 Господарського процесуального кодексу України враховує висновки викладені у пунктах 51, 53 постанови Верховного Суду від 19.09.2019 у справі № 904/5770/18, згідно із якими, в розумінні статей 173 та 230 ГК України пеня є різновидом господарської санкції за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання, суть якого може полягати як в зобов`язанні сплатити гроші (грошове зобов`язання), так і в зобов`язанні виконати роботу, передати майно, надати послугу (негрошове зобов`язання).

Застосування до боржника, який порушив господарське зобов`язання, штрафних санкцій у вигляді пені або штрафу, передбачених частиною четвертою статті 231 ГК України, можливо, оскільки суб`єкти господарських відносин при укладанні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов`язань встановленням договірної санкції за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань і пеня застосовується за порушення будь-яких господарських зобов`язань, а не тільки невиконання грошового зобов`язання.

Як вже зазначалось, пунктом 6.1 Договору приєднання встановлено, що у разі затримки поставки Товару або поставки не в повному обсязі, заявленому Замовником, Постачальник сплачує на зазначений у цьому Договорі рахунок Платника пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми непоставленого Товару за кожний день затримки.

А пунктом 5.4 Договору приєднання визначено, що Товар повинен бути поставлений Замовнику протягом 2 (двох) календарних днів з моменту отримання Постачальником попередньої оплати, якщо інше не узгоджено Сторонами додатково.

Суд не приймає довід Відповідача про узгодження ним зміненого графіку постачання з Замовником - Полтавською ОВА, з огляду на наступне.

Частиною першою статті 654 Цивільного кодексу України визначено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Відповідно до пунктів 11.3, 11.4 Договору приєднання Постачальник не має права змінювати умови Договору, а лише може до них приєднатися. А Замовник і Платник мають право вносити зміни у цей договір за погодженням один з одним. При цьому, зміни (доповнення, уточнення) набувають чинності для Сторін з дня, наступного за днем їх оприлюднення (публікації) на веб-сайті: http://uz.gov.ua.

Відповідачем не надано та у матеріалах справи відсутні жодні докази на підтвердження внесення змін до Договору приєднання, зокрема, до пункту 5.4 щодо строку поставки товару, шляхом їх оприлюднення (публікації) на вказаному веб-сайті.

Також у матеріалах справи відсутні й докази на підтвердження зміни строку постачання товару і складання та направлення коригуючих заявок Замовником шляхом листування, зокрема, засобами електронного зв`язку, через електронну пошту, месенджери, або ж у програмному комплексі АТ «Укрзалізниця».

Усне ж погодження змін умов письмового Договору приєднання, про яке зазначає Відповідач, є не можливим в силу норм частини першої статті 654 Цивільного кодексу України.

Не є доказом погодження зміненого графіку постачання замовником й лист Полтавської ОВА від 23.01.2024 № 365/1/01-52 надісланий на адресу Полтавської обласної прокуратури, на якій посилається Відповідач. Адже, у цьому листі йдеться лише про існування можливості додатково узгоджувати строки поставки, але відсутня вказівка на конкретні обставини (факти) корегування строків поставок, додаткового узгодження та перенесення строків. Зокрема, не зазначається ким, коли та у який конкретно спосіб (листування, сповіщення, повідомлення у комп`ютерній програмі тощо) були вчинені ці дії. Відсутня й інформація, яка б надала можливість встановити зафіксований зміст домовленості (узгодження) сторін щодо зміни строку поставки, а також ідентифікувати осіб, що вчиняли ці дії.

Також не є доказами погодження зміненого графіку постачання замовником й обставини підписання ним видаткових накладних без зауважень за якістю, кількістю товару та дати поставки і остаточної сплати товару АТ «Укрзалізниця».

Оскільки, видаткові накладні не містять жодної інформації про досягнення сторонами договору домовленостей про зміну строків поставки, а є лише первинними документами, призначенням яких є відображення відомостей про господарську операцію для цілей бухгалтерського обліку відповідно до норм частини першої статті 1, частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV.

А сплата АТ «Укрзалізниця» суми 5 292 000,00 грн. за платіжною інструкцією від 27.07.2022 № 21503 свідчить лише про виконання Платником грошового зобов`язання, домовленість про яке була досягнута в момент укладення Договору від 01.04.2022.

Також суд не приймає довід Відповідача про неможливість стягнення штрафних санкції до Державного бюджету України, з огляду на наступне.

За загальним правилом право на пеню належить Замовнику (Полтавській ОВА), оскільки це спосіб забезпечення виконання зобов`язання саме перед ним як кредитором, якому боржник (постачальник) повинен сплатити пеню за затримку поставки товару.

Тристоронній Договір від 01.04.2022 є специфічним та нетиповим договором поставки. Адже платником за його умовами є АТ «Українська залізниця», яке постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 № 185 уповноважено виступити платником за тристоронніми договорами, замовником за якими є військові адміністрації та/або центральні органи виконавчої влади, із здійснення закупівель за рахунок коштів державного бюджету для задоволення нагальних потреб функціонування держави. Тобто АТ «Українська залізниця» фактично забезпечує транзит грошових коштів виділених з державного бюджету Міністерству інфраструктурі постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 № 193 до конкретних постачальників.

З урахуванням цієї особливості сторони Договору від 01.04.2022 у пункті 6.1 передбачили сплату пені на рахунок саме Платника. При цьому, АТ «Українська залізниця» не є ані розпорядником бюджетних коштів ані замовником за договором поставки, якому належить право отримання пені і залишення її у своєму розпорядженні. Отже, передбачивши у договорі сплату пені на рахунок Платника, його сторони фактично лише визначили один із можливих способів (порядок) її сплати, наслідком застосування якого буде зарахування неустойки до державного бюджету транзитом через рахунки АТ «Українська залізниця».

Такий передбачений договором порядок сплати пені не виключає й інші можливі способи зарахування її до державного бюджету, зокрема, безпосереднього добровільного перерахування на відповідні казначейські рахунки або ж в внаслідок примусового виконання на підставі рішення суду.

При цьому, окремо слід зазначити, що до Договору від 01.04.2022 не застосовуються норми прийнятого пізніше Порядку та умов надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на забезпечення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.2022 № 528. Зокрема пункту 5 цього Порядку, згідно із яким кошти, використані Укрзалізницею для здійснення оплати за договорами, є субвенцією, що передана з державного бюджету до місцевих бюджетів, та коштами місцевих бюджетів, що передані розпорядникам субвенції, від розпорядників субвенції постачальникам товарів (виконавцям робіт або надавачам послуг), у сумі такого платежу.

Отже, сума пені за затримку поставки товару за Договором від 01.04.2022 може бути стягнута з Відповідача безпосередньо до Державного бюджету України. І таке стягнення є належним захистом порушених прав сторони договору (замовника) - Полтавської ОВА.

Судом встановлено, що пеня за прострочення поставки товару за Договором від 01.04.2022 за періоди з 08.04.2022 по 29.05.2022, визначені прокурором, складає суму в розмірі 131 415,12 грн. Судом перевірено правильність розрахунку наданого прокурором.

Щодо позовних вимог про стягнення 323 055,60 грн. інфляційного збільшення та 19 712,28 грн. 3 % річних, слід зазначити наступне.

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, норми частини другої статті 625 Цивільного кодексу України визначають спеціальні правові наслідки прострочення виконання саме грошового зобов`язання.

Грошовим, за змістом статей 524, 533 - 535, 625 Цивільного кодексу України, є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов`язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Грошовим слід вважати будь-яке зобов`язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов`язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.

Грошове зобов`язання виражається в грошових одиницях України або в грошовому еквіваленті в іноземній валюті. Якщо зобов`язання виражене в банківському металі, то відповідне правовідношення не є грошовим зобов`язанням, і до нього не застосовуються норми про відповідальність за порушення такого зобов`язання (пункт 1.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» від 17.12.2013 № 14).

Згідно із частиною другою статті 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Отже, зі змісту цієї норми вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцеві. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або суми попередньої оплати. При цьому, можливість обрання одного з цих варіантів правової поведінки є правом тільки покупця, а не продавця. Однак волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Визначене зазначеною нормою право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є за своїм змістом правом покупця на односторонню відмову від зобов`язання, внаслідок якої припиняється зобов`язання продавця перед покупцем по поставці товару (певної партії товару) і виникає нове грошове зобов`язання (постанова Вищого господарського суду України від 18.01.2010 у справі № 42/423).

Як вже зазначалось, пунктом 6.8 Договору приєднання визначено, що Постачальник зобов`язаний у разі не здійснення ним поставки Товару з будь-яких причин повернути отриманий ним відповідно до умов цього Договору авансовий платіж не пізніше, ніж протягом 5 (п`яти) банківських днів з моменту, коли мала бути здійснена поставка.

Отже, вказаними умовами договору встановлений обов`язок постачальника повернути суму попередньої оплати (аванс) у разі прострочення поставки товару більш ніж на п`ять банківських днів.

Однак, з огляду на норми частини другої статті 693 Цивільного кодексу України зобов`язання з повернення суми попередньої оплати не може виникнути без припинення зобов`язання з поставки товару.

Тобто, необхідною передумовою для виникнення у Постачальника грошового зобов`язання з повернення суми попередньої оплати (авансу), зокрема, й на підставі пункту 6.8 Договору приєднання, є одностороння відмова Замовника (покупця) від зобов`язання з поставки (купівлі-продажу) та від вимоги про передання оплаченого товару.

У матеріалах справи відсутні докази наявності такої відмови Замовника (покупця). Більш того, судом встановлено, що обов`язок з передання товару виконаний Відповідачем у повному обсязі, а Полтавською ОВА прийнято це виконання без зауважень. А передання оплаченого товару продавцем виключає можливість виникнення права покупця вимагати повернення суми попередньої оплати (авансу).

Отже, за відсутності у Відповідача грошового зобов`язання з повернення попередньої оплати, неправомірним є нарахування інфляційного збільшення (втрат) та 3 % річних як на суму авансового платежу, так і на вартість непоставленого товару, як це зроблено прокурором.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення з Відповідача 323 055,60 грн. інфляційного збільшення та 19 712,28 грн. 3 % річних.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись, частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 11, статтею 13, частинами першою, другою статті 14, частиною першою статті 15, частиною першою статті 16, частиною другою статті 202, частиною першою статті 509, статями 525, 526, частиною першою статті 530, статтями 546, 610, пунктом 3 частини першої статті 611, частиною першою статті 612, частиною другою статті 625, частиною першою статті 626, частиною першою статті 627, частиною першою статті 628, статтею 629, частиною першою статті 634, статтею 638, частиною першою статті 654, частиною першою статті 663, частиною першою статті 664, частиною першою статті 691, частинами першою, другою статті 692, частиною другою статті 693, частинами першою, другою статті 712 Цивільного кодексу України, частиною другою статті 20, статтями 193, 230, частиною четвертою статті 231 Господарського кодексу України, підпунктом 1 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання здійснення оборонних закупівель товарів, робіт і послуг в умовах воєнного стану» від 28.02.2022 № 169, підпунктом 1 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для задоволення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану» від 02.03.2022 № 185, статтями 2, 5, 13, 73, 74, 75-80, 86, 123, 124, 129, 236, 237, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Відмовити в задоволенні позову Заступника керівника Полтавської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України до Товариства з обмеженою відповідальністю «Територіальне міжгалузеве об`єднання» про стягнення до Державного бюджету України 474 183,00 грн., з яких 131 415,12 грн. штрафні санкції, 323 055,60 грн. інфляційне збільшення, 19 712,28 грн. 3 % річних.

2. Позов Заступника керівника Полтавської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Полтавської обласної військової адміністрації до Товариства з обмеженою відповідальністю «Територіальне міжгалузеве об`єднання» задовольнити частково.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Територіальне міжгалузеве об`єднання» (65009, м. Одеса, вул. Сегедська, 21, код ЄДРПОУ 25832960) до Державного бюджету України 131 415,12 грн. (сто тридцять одну тисячу чотириста п`ятнадцять гривень 12 коп.) штрафних санкцій.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Територіальне міжгалузеве об`єднання» (65009, м. Одеса, вул. Сегедська, 21, код ЄДРПОУ 25832960) на користь Полтавської обласної прокуратури (36000, м. Полтава, вул. 1100 річчя Полтави, 7, р/р № UA118201720343130001000006160, банк ДКСУ м. Київ, код ЄДРПОУ 02910060, код класифікації видатків бюджету 2800) витрати на сплату судового збору в розмірі 1 971,66 грн. (одну тисячу дев`ятсот сімдесят одну гривню 66 коп.).

5. Відмовити у задоволенні позову Заступника керівника Полтавської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Полтавської обласної військової адміністрації до Товариства з обмеженою відповідальністю «Територіальне міжгалузеве об`єднання» в частині стягнення 323 055,60 грн. інфляційного збільшення та 19 712,28 грн. 3 % річних.

6. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги в строк встановлений частиною першою статті 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 13 серпня 2024 р.

Суддя Ю.А. Шаратов