Постанова

від 08.08.2024 по справі 912/1853/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2024 року

м. Київ

cправа № 912/1853/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кролевець О.А. - головуючий, Губенко Н.М., Мамалуй О.О.,

за участю секретаря судового засідання - Грабовського Д.А.

та представників

Позивача: Васійчук Л.Ф.

Відповідача : Щербина С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства «Укртрансгаз»

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 14.05.2024

(головуючий - Іванов О.Г., судді Верхогляд Т.А., Парусніков Ю.Б.)

у справі №912/1853/23

за позовом Акціонерного товариства «Укртрансгаз»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна фірма «Хімзахист»

про стягнення 2 247 168 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. У зв`язку з відпусткою судді Баранця О.М. склад судової колегії суду касаційної інстанції змінився, що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 31.07.2024.

Короткий зміст позовних вимог

2. Акціонерне товариство «Укртрансгаз» (далі - АТ «Укртрансгаз», позивач) звернулось до Господарського суду Кіровоградської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна фірма «Хімзахист» (далі -ТОВ «Будівельна фірма «Хімзахист», відповідач) про стягнення 2 247 168 грн, з яких 1 444 608,00 грн пені та 802 560,00 грн штрафу, за договором про закупівлю № 2112000147 від 30.12.2021.

3. Позов обґрунтовано тим, що відповідачем несвоєчасно виконано роботи за договором, що є підставою для нарахування штрафу та пені, на підставі п. 9.3 договору.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

4. Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 18.01.2024 позов задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача 1 444 608,00 грн пені 802.560, 00 грн штрафу та 26 966,02 грн судового збору.

5. Рішення суду першої інстанції обґрунтовано наявністю підстав для задоволення позову, оскільки відповідачем порушено строки виконання робіт за договором. До того ж відповідачем не доведено суду належними доказами обставин впливу несвоєчасного виконання зобов`язань контрагентами відповідача, на дотримання останнім строків виконання зобов`язань, як і не доведено наявності форс -мажорних обставин.

6. Постановою центрального апеляційного господарського суду від 14.05.2024 рішення Господарського суду Кіровоградської області від 18.01.2024 - змінено, викладено у наступній редакції: « 1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна фірма "Хімзахист" (27500, Кіровоградська область, м. Світловодськ, вул. Героїв України, буд. 94, кім. 312; ідентифікаційний код 38869215) на користь Акціонерного товариства "Укртрансгаз" (01021, м. Київ, Кловський узвіз, б. 9/1; ідентифікаційний код 30019801) 1 573 017,60 грн, з яких: 1 011 225,60 грн пені, 561 792,00 грн штрафу та 26 966,02 грн компенсації по сплаті судового збору.»

7. Суд апеляційної інстанції фактично погодився з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для нарахування штрафних санкцій, зважаючи на порушення відповідачем строків виконання робіт за договором. Водночас, апеляційний суд, відповідно до положень ст. 233 Господарського кодексу України та ст. 551 Цивільного кодексу України, встановив обставини, що свідчать про наявність підстав для зменшення розміру штрафних санкцій на 30 % та стягнув з відповідача на користь позивача 1 011 225,60 грн пені та 561 792,00 грн штрафу.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

8. Не погоджуючись з висновками суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

9. У касаційній скарзі скаржник вважає постанову апеляційного суду в частині зменшення розміру нарахованих штрафних санкцій на 30 % незаконною та необґрунтованою, прийнятою з неправильним застосуванням положень ст.ст. 526, 530, 546, 549-552, 610, 611, 612 Цивільного кодексу України та ст.ст. 42, 44 55, 173, 174, 193, 230-233 Господарського кодексу України, в контексті застосування положень ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України, а також скаржник вказував на порушення апеляційним судом норм процесуального права, ст.ст. 2, 3, 5, 7, 11, 13, 269, 238, 277 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

10. Скаржник посилаючись на п. 1 частини 2 ст. 287 ГПК України, зазначає, що апеляційним судом не враховано правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22, від 16.10.2018 у справі № 910/22964/17, від 02.07.2019 у справі № 925/1641/17, від 04.02.2020 у справі № 918/116/19, від 24.05.2022 у справі № 910/10675/21, щодо застосування положень ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України.

11. Посилаючись на п. 3 частини 2 ст. 287 ГПК України, скаржник вказує, що відсутній правовий висновок Верховного Суду, щодо застосування судом апеляційної інстанції норм права у подібних правовідносинах, саме ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України, у взаємозв`язку з нормами процесуального права, а саме щодо меж перегляду справи у суді апеляційної інстанції (ст. 269 ГПК України), повноважень суду апеляційної інстанції (ст. 275 ГПК України), за відсутності підстав для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення (ст. 277 ГПК України), враховуючи наступне: відповідачем в суді першої інстанції не заявлялось в порядку та у спосіб передбачений ГПК України клопотання про застосування судом першої інстанції своїх дискреційних повноважень щодо зменшення штрафу на підставі положень ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України; судом першої інстанції не застосовувались такі положення; відповідачем перед судом апеляційної інстанції не ставилось питання про перегляд справи за наявними у ній доказами та перевірки законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги, а розгляд судом апеляційної інстанції частини вимог (які не заявлялись відповідачем та не були предметом розгляду суду першої інстанції), порушує принципи господарського судочинства; тоді як суд апеляційної інстанції повністю погодився з рішенням суду першої інстанції зменшив суму штрафних санкцій, на підставі положень ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України, які не застосовувались судом.

12. Також скаржник, посилаючись на п. 4 частини 2 ст. 287 ГПК України, вказує, що суд апеляційної інстанції зменшуючи заявлені до стягнення штрафні санкції належним чином необгрунтував таке рішення, так апеляційний суд не звернув належної уваги на те, що умовами договору сторонами погоджено розмір відповідальності і разі порушення зобов`язань, сторонами в умовах договору не передбачалось зменшення відповідальності за умов часткового виконання зобов`язань, а тому у суда апеляційної інстанції не було підстав для застосування положень ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

13. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на безпідставність доводів та вимог касаційної скарги, та водночас, вказуючи на законність і обґрунтованість постанови апеляційного суду, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

14. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 30.12.2021 АТ «Укратрансгаз» (замовник), та ТОВ «Будівельна фірма «Хімзахист» (виконавець), укладено договір про закупівлю № 2112000147 (далі - договір) щодо виконання робіт з фарбування та скління на об`єкті - «Стрийське ВУПЗГ», який знаходиться в м. Стрий, Стрийського району, Львівської області.

15. Відповідно до пункту 3.1. договору вартість робіт складає 8 025 600 грн та вони повинні бути виконаними згідно з пунктами 5.1. та 12.1. до 31.12.2022 року.

16. Згідно із пунктом 5.4. договору роботи повинні бути виконані із матеріалів та обладнання виконавця, а відповідно до пункту 5.11. роботи вважаються прийнятими замовником у повному обсязі шляхом підписання останнього акту приймання виконаних робіт та за умови підписання всіх актів приймання виконаних робіт.

17. У договорі сторони передбачили умови зупинки виконання робіт. Зокрема, у пункті 5.5.7. встановили, що на підставі письмового звернення виконавця або замовника про настання умов, за яких виконання робіт заборонено діючими нормативними, галузевими документами, державними стандартами та правилами, що регламентують предмет таких робіт, сторони залишають право зупинити виконання робіт. У пункті 5.5.8. передбачили, що у випадку зупинки виконання робіт на підставі вказаних причин вони складають Акт про зупинку виконання робіт.

18. У пунктах 6.3.1., та 6.3.6. договору сторони окреслили обов`язок ТОВ «Будівельна фірма «Хімзахист» виконати роботи вчасно та передати їх у порядку, визначеному договором, а згідно з пунктом 6.3.11. інформувати АТ «Укратрансгаз» про хід виконання зобов`язань та обставин, що перешкоджають їх виконанню.

19. Договір також передбачає умови щодо обставин непереборної сили.

20. Так, згідно з пунктом 7.1. обставинами непереборної сили є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору, обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо; а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

21. У пункті 9.3. договору сторони обумовили, що у випадку порушення строків виконання робіт застосування до виконавця штрафних санкцій у вигляді пені у розмірі 0,1 % від ціни договору за кожний день прострочення виконання робіт та штрафу у розмірі 10 % ціни договору при порушенні строку виконання робіт більш ніж на 30 календарних днів.

22. Згідно з пунктом 13.1.2. договору Технічне завдання та Кошторисна документація є його невід`ємною частиною.

23. Зокрема, відповідно до пункту 1.9. Технічного завдання обумовлені договором роботи повинні виконуватися з урахуванням ДСТУ 4219-2003 «Трубопроводи сталеві магістральні. Загальні вимоги до захисту від корозії».

24. За змістом Підсумкової відомості ресурсів, як складової Кошторисної документації кошторисна трудомісткість з виконання обумовлених договором робіт встановлена на рівні 20745,07 людино/годин.

25. З метою виконання договору АТ «Укратрансгаз» 07.04.2022 видало дозвіл (згоду) на виконання робіт.

26. На виконання умов договору ТОВ «Будівельна фірма «Хімзахист» склало з АТ «Укратрансгаз» акти приймання виконаних будівельних робіт № 1 за квітень 2022 року без дати, № 2 за травень 2022 року без дати, № 3 за липень 2022 року від 29.07.2022, № 4 за вересень 2022 року від 30.09.2022, № 5 за жовтень 2022 року від 31.10.2022 та № 6 за грудень 2022 року від 30.12.2022 та довідки про вартість робіт та витрат за квітень, червень, липень, вересень, жовтень, та грудень 2022 року. За їх змістом ТОВ «Будівельна фірма «Хімзахист» виконало, а АТ «Укратрансгаз» прийняло роботи на загальну суму 2 187 824,75 грн.

27. Відповідно до актів приймання виконаних будівельних робіт витрати праці робітників склали за: № 1 - 3996,45 людино/годин, № 2 - 2439,04 людино/години, № 3 - 1780,32 людино/годин, № 4 - 1271,82 людино/годин, № 5 - 1439,78 людино/годин, № 6 - 2834,42 людино/годин.

28. У подальшому ТОВ «Будівельна фірма «Хімзахист» склало з АТ «Укратрансгаз» акти приймання виконаних будівельних робіт № 7 за квітень 2023 року від 28.04.2023 на суму 1 610 483,22 грн, № 8 за червень 2023 року від 30.06.2023 на суму 577 341,53 грн та довідки про вартість робіт і витрат за квітень 2023 року від 31.01.2023 на суму 1 610 483,22 грн та за червень 2023 року від 30.06.2023 на суму 577 341,53 грн. За ними ТОВ «Будівельна фірма «Хімзахист» виконало, а АТ «Укратрансгаз» прийняло роботи на загальну суму 2 187 824,75 грн.

29. Відповідно до актів приймання виконаних будівельних робіт № 7 за квітень 2023 року від 28.04.2023 загальні витрати праці робітників на обсяг робіт склав 3206,22 людино/годин, а за актом № 8 за червень 2023 року від 30.06.2023 - 1096,77 людино/годин.

30. Наказами директора ТОВ «Будівельна фірма «Хімзахист» № 220117-3 від 17.01.2022, № 220331-2 від 31.03.2022, № 220404-1 від 04.04.2022, № 220117-2 від 17.10.2022, № 221214-2 від 14.12.2022 працівники підприємства були відряджені для виконання робіт з фарбування та скління у період з 28.03.2022 по 30.12.2022. Відрядженими були 5-8 осіб.

31. ТОВ «Будівельна фірма «Хімзахист» надіслало 04.03.2022 АТ «Укратрансгаз» електронний лист за вих. № 2022/03/04-1 щодо настання обставин непереборної сили за договором.

32. Із сертифікату Полтавської торгово-промислової палати № 5301-23-0206 про форс-мажорні обставини від 17.01.2023 вбачається, що ним засвідчені форс-мажорні обставини - «військова агресія росії проти України», які вплинули на виконання договору про закупівлю № 2112000147 від 30.12.2021, у період з 24 лютого по 29 грудня 2022 року.

33. Відповідно до наказу директора ТОВ «Будівельна фірма «Хімзахист» № 220224-1 від 24.02.2022 у зв`язку з введенням військового стану на підприємстві був оголошений простій.

34. 26.04.2022 ТОВ «Будівельна фірма «Хімзахист» уклало з ТОВ «Укрспецмеханізм» договір поставки № 2022/04/26-1, за умовами якого останнє зобов`язалося поставити йому металоконструкції.

35. Листом № 01/06-22 від 01.06.2022 ТОВ «Укрспецмеханізм» повідомило ТОВ «Будівельна фірма «Хімзахист» про неповне виконання зобов`язань у травні 2022 року через відключення електричної енергії на підприємстві та можливість поставки починаючи із середини вересня 2022 року.

36. Як вбачається з листів Львівського регіонального центру з гідрометеорології, щодо мінімальної вологості повітря та атмосферих явищ у липні - грудні 2022 року № 9912-02-791/08 від 06.10.2022, № 9912-01-1014/08/06.2 від 02.12.2022, № 9912-02-62/08/06.2 від 12.01.2023, у м. Стрий зафіксовані у певні дні дощ, сніг, димка, туман, мряка тощо.

37. З доповідних записок працівника ТОВ «Будівельна фірма «Хімзахист» Романа А.В., наданих керівнику підприємства, вбачається, що він систематично щомісячно з квітня по грудень 2022 року доповідав директору про стан виконання робіт за договором, у тому числі й про відсутність поставки металевих конструкцій від ТОВ «Укрспецмеханізм», наявність несприятливих погодних умов для фарбування, а також про зупинення робіт на час повітряних тривог.

Позиція Верховного Суду

38. Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, та заперечення викладені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з такого.

39. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (1). Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (2). У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається (3). Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (4).

40. Верховний Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства, закріплених у частині 3 ст. 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

41. Відповідно до п. 1 ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

42. Господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку (ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України).

43. Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

44. В силу приписів ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

45. Судами встановлено, що на підставі укладеного договору між сторонами виникли зобов`язання, за яких відповідач зобов`язався виконати обумовлену договором роботу в строк встановлений у договорі, а позивач зобов`язався прийняти та оплатити роботи.

46. Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

47. Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

48. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (пункт 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України).

49. Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

50. Отже, за змістом статей 610, 611, 612 Цивільного кодексу України невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), є порушенням зобов`язання, що зумовлює застосування до боржника наслідків, установлених договором або законом.

51. Цивільно-правова та господарсько-правова відповідальність - це покладення на правопорушника встановлених законом негативних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового обов`язку, що узгоджується з нормами статті 610 Цивільного кодексу України та статті 216 Господарського кодексу України.

52. Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України неустойка є штрафною санкцією, яка застосовується до учасника господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

53. Одним із видів забезпечення виконання зобов`язання є неустойка (частина перша статті 546 Цивільного кодексу України).

54. Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

55. Завдання неустойки - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки.

56. Неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер. Вона не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

57. Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за неналежне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

58. Судами встановлено, що відповідачем порушено строк виконання зобов`язань, а тому суди вказали на наявність підстав для нарахування штрафу та пені. Перевіривши розрахунок наданий позивачем судами встановлено, що розрахунок виконано правильно, а тому суди вказали на обґрунтованість позову.

59. Водночас, відповідно до ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

60. Стаття 233 Господарського кодексу України передбачає, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

61. Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

62. Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен взяти до уваги ступінь виконання зобов`язання боржником; причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначного прострочення виконання, наслідки порушення зобов`язання, невідповідність розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

63. Втім, закон не містить вичерпного переліку обставин, які можуть бути враховані судом при зменшенні розміру неустойки, тому боржник і кредитор мають право посилатися й на інші обставини, які мають довести, а суд оцінити при ухваленні рішення.

64. З урахуванням зазначеного апеляційний суд, змінюючи рішення суду першої інстанції та приймаючи рішення про зменшення розміру штрафних санкцій, надав оцінку обставинам справи, з урахуванням поданих сторонами доказів на їх підтвердження, відповідно до положень статті 86, 236-238 ГПК України, вказав на наявність підстав в даному випадку для зменшення пені та штрафу на 30 %

65. Зважаючи на зазначене апеляційний суд обґрунтовано змінив рішення суду першої інстанції зменшивши заявлені до стягнення штрафні санції, і касаційний суд погоджується з такими висновками апеляційного суду.

66. Суд зазначає, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.

67. Так самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначаються підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, п.п. 1, 3, 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України, покладається на скаржника.

68. У касаційній скарзі скаржник, посилається на п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, та зазначає, що апеляційним судом не враховано правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22, від 16.10.2018 у справі № 910/22964/17, від 02.07.2019 у справі № 925/1641/17, від 04.02.2020 у справі № 918/116/19, від 24.05.2022 у справі № 910/10675/21, щодо застосування положень ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України.

69. За змістом п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України оскарження судових рішень з підстави, передбаченої цим пунктом, може мати місце за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих же норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, в якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

70. Водночас, касаційний суд вказує, що неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суди попередніх інстанцій, посилаючись на норму права, застосували її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачили тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі, яка є подібною до справи, що розглядається Судом.

71. Не можна посилатись на неврахування висновку Верховного Суду, як на підставу для касаційного оскарження, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення.

72. До того ж алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим та залежить в першу чергу від позиції сторін спору, а також доводів і доказів, якими вони обґрунтовують свою позицію. Всі юридично значущі факти, які складають предмет доказування, визначають фактичні обставини у справі, що формуються, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права. Підстави вимог і заперечення осіб, які беруть участь у справі, конкретизують предмет доказування, який може змінюватися в процесі її розгляду.

73. Як вказувалось, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

74. Отже, питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує відповідно до статей 86, 210 ГПК України за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу; на встановлені судом фактичні обставини, що формують зміст правовідносин; умови конкретних правовідносин; наявність/відсутність наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення зазначеної дії.

75. У постанові Верховного Суду від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22, зокрема викладено такий висновок, розмір неустойки у зобов`язальних правовідносинах, право вимоги щодо якої набуде кредитор, обумовлений умовами для її застосування:

- характером неустойки (договірний або встановлений законом);

- підставами для її застосування (зазначення в договорі або в законі обставин, за яких її буде застосовано);

- складом неустойки (пеня, штраф), відповідно, розміром кожної із цих складових;

- умовами сплати неустойки внаслідок порушення зобов`язання, зокрема, у разі заподіяння збитків.

76. Отже, у правовідносинах, хоча і подібних між собою (тотожних) або навіть за участі одних і тих самих сторін, за відмінності, зокрема, в умовах договору, хоча б одного із наведених чинників, якими обумовлюється застосування неустойки за порушення зобов`язання, різниця у розмірі неустойки в кожних конкретних правовідносинах закладається вже на етапі формулювання умов виконання зобов`язання та виникнення зобов`язання.

77. Крім того у постанові від 05.06.2024 у справі № 910/14524/22 Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що зменшення судом заявлених до стягнення штрафних санкцій чи відсотків, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України, є правом, а не обов`язком суду і може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку, за наслідками оцінки обставин справи та наданих учасниками справи доказів. Тому в питаннях підстав для зменшення розміру штрафних санкцій чи відсотків, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України, не може бути подібних правовідносин, оскільки кожного разу суд вирішує це питання на власний розсуд з огляду на конкретні обставини, якими обумовлене таке зменшення.

78. Отже, Верховний Суд вважає за необхідне звернути увагу, що в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки не може бути подібних правовідносин, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій та наявності поданих сторонами доказів, згідно з статтею 86 ГПК України.

79. Так, у справі №918/116/19 Верховний Суд зробив висновок, що суди першої та апеляційної інстанцій при вирішенні питання про зменшення пені обґрунтовано зменшили розмір заявленої до стягнення пені на 50 %, враховуючи, що зменшення розміру штрафних санкцій на 99 % нівелюватиме саме значення пені як відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

80. У справі № 910/22964/17 розглядались вимоги про стягнення з товариства, яке порушило умови договору про закупівлі в частині своєчасної та повної поставки товару, сум пені та штрафу. Верховний Суд погодився із висновками апеляційного суду щодо відсутності підстав для зменшення розміру штрафних санкцій, оскільки відповідач не довів існування відповідних обставин, не надав доказів звернення до позивача про внесення змін до договору та зменшення розміру штрафних санкцій, а заявлена сума штрафних санкцій з огляду на загальну вартість укладеного договору та суму невиконаного зобов`язання не може бути розцінена судом як надмірно велика перед розміром збитків.

81. У справі № 925/1641/17 Верховний Суд у постанові від 02.07.2019 погодився з висновком суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для зменшення заявленої до стягнення суми пені з огляду на те, що повна сплата заборгованості була здійснена відповідачем лише після застосування до нього заходів примусового виконання рішення в іншій справі, а позивач у справі є постачальником природного газу для значної кількості державних підприємств, установ, організацій і у зв`язку з несплатою відповідачем заборгованості за договором був змушений залучати додаткові кошти для придбання газу та забезпечення ним своїх споживачів.

82. Так, у справі №910/10675/21 предметом позову були вимоги про стягнення штрафних санкцій за прострочення відповідачем поставки товару відповідно до договору про закупівлю форменного одягу. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, зменшив належні до сплати з відповідача на користь позивача штрафні санкції на 70%. Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), суди брали до уваги надані відповідачем докази вжиття всіх можливих заходів щодо належного виконання умов договору; причини затримки поставки тканини, замовленої з Китаю, що не залежала від боржника, оскільки виробником тканини для виготовлення форменного одягу є юридична особа, яка знаходиться у Китаї, й в процесі виготовлення та поставки товару виникли обставини, що зумовлені епідемією коронавірусу у світі; незначний строк прострочення; відсутність доказів, які підтверджували наявність у позивача збитків, які б були спричинені простроченням відповідача. Поставою Верховного Суду від 24.05.2022 у вказаній справі рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду залишено без змін.

83. Отже, в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватись з положенням статті 233 ГК України і частині третій статті 551 ЦК України, а також досліджуватись та оцінюватись судом в порядку статей 86, 210, 237 ГПК України.

84. Такий підхід є усталеним в судовій практиці, зокрема, викладений у постановах Верховного Суду від 11.07.2023 у справі №914/3231/16, від 10.08.2023 у справі №910/8725/22, від 26.09.2023 у справі №910/22026/21, від 02.11.2023 у справі №910/13000/22, від 07.11.2023 у справі №924/215/23, від 09.11.2023 у справі №902/919/22.

85. Таким чином, касаційний суд вважає безпідставним посилання скаржника на неврахування апеляційним судом при прийнятті постанови правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22, від 16.10.2018 у справі № 910/22964/17, від 02.07.2019 у справі № 925/1641/17, від 04.02.2020 у справі № 918/116/19, від 24.05.2022 у справі № 910/10675/21, щодо застосування положень ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України, оскільки, як зазначалось, в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки, у кожному спорі про її стягнення правовідносини є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватись з положеннями статті 233 ГК України і частини 3 статті 551 ЦК України, а також досліджуватись та оцінюватись судом в порядку статей 86, 210, 237 ГПК України. Такий підхід є усталеним в судовій практиці.

86. У справі, що розглядається Судом, апеляційний суд, вирішуючи питання щодо зменшення штрафних санкцій, взяв до уваги наступне: роботи на суму 2 187 824,75 виконані відповідачем; станом на дату розгляду справи всі роботи за оговором відповідачем виконано повністю без будь-яких зауважень щодо їх якості; характер робіт (фарбування та скління) не виключає можливість використання об`єкта до повного завершення робіт; позивач не повідомляє про настання конкретних негативних наслідків несвоєчасного виконання відповідачем робіт; - розмір штрафних санкцій визначено від ціни договору, що відповідає умовам законодавства, однак не враховує ступінь виконання та, відповідно, збільшує нарахування; виходячи із засад справедливості, добросовісності, розумності, та пропорційності, як складових елементів принципу верховенства права, несправедливо покладати на відповідача сплату всього розміру неустойки.

87. Отже, з урахуванням та дослідженням всіх необхідних обставин для висновку щодо зменшення заявленого до стягнення розміру неустойки, апеляційний суд вказав, що вищезазначені обставини містять об`єктивні відомості про винятковість даного випадку, що надає право суду для зменшення розміру нарахованих штрафних санкцій на 30%, що буде адекватною та співрозмірною компенсацією з порушеним інтересом позивача у даному конкретному випадку.

88. З урахуванням вищезазначеного, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, в обґрунтування підстави касаційного оскарження визначеної у п.1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, Верховний Суд зазначає, що наведені скаржником доводи не можуть слугувати підставою для скасування оскаржуваної постанови апеляційного суду, з огляду на те, що висновки апеляційного суду не суперечать вказаним вище правовим висновкам Верховного Суду і узгоджується з ними.

89. Крім того, скаржник посилаючись на п. 3 частини 2 ст. 287 ГПК України, вказує, що відсутній правовий висновок Верховного Суду, щодо застосування судом апеляційної інстанції норм права у подібних правовідносинах, саме ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України, у взаємозв`язку з нормами процесуального права, а саме щодо меж перегляду справи у суді апеляційної інстанції (ст. 269 ГПК України), повноважень суду апеляційної інстанції (ст. 275 ГПК України), за відсутності підстав для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення (ст. 277 ГПК України).

90. Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках, зокрема, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

91. Положення цієї статті спрямовані на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

92. У разі подання касаційної скарги на підставі п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, необхідно встановити відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а також, наявність/відсутність неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

93. Проаналізувавши доводи, наведені у касаційній скарзі, які стали підставами для відкриття касаційного провадження, відповідно до п. 3 ч. 2 статті 287 ГПК України, Суд зазначає таке.

94. Положеннями частини 2, 3 ст. 269 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

95. Частиною 1 ст. 275 ГПК України, передбачено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

96. Частиною 4 ст. 277 ГПК України визначено, що зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

97. Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції розглядав питання зменшення розміру штрафних санкцій заявлених до стягнення, але не врахував всіх обставин, за яких може бути зменшено розмір заявлених штрафних санкцій. Тоді як суд апеляційної інстанції врахувавши всі необхідні обставин вказав на наявність підстав для зменшення штрафу та пені у даному випадку. Отже, безпідставними є доводи касаційної скарги про те, що обставини щодо зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій не були предметом розгляду у суді першої інстанції. До того ж доводи апеляційної скарги стосувалися питання зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій, та зміни рішення суду першої інстанції.

98. Разом з цим, касаційний суд зауважує, що суд може вирішити питання про зменшення розміру штрафних санкцій за власною ініціативою, з урахуванням встановлених судом обставин справи. До того ж, у справі, що розглядається Судом, апеляційний суд зменшував розмір заявлених санкцій з врахуванням обставин встановлених судом першої інстанції, та відповідно до положень ст. 277 ГПК України, змінив рішення суду першої інстанції.

99. Процесуальний закон (статті 269, 275, 277 ГПК України) не обмежує право суду апеляційної інстанції скасувати або змінити рішення суду першої інстанції у випадку, якщо він дійде висновку про наявність підстав для зменшення розміру штрафних санкцій - як з власної ініціативи чи за відповідним клопотанням сторони на підставі доказів поданих сторонами та обставин встановлених судами.

100. За таких обставин, суд касаційної інстанції констатує, що під час перегляду рішення суду першої інстанції судом апеляційної інстанції було дотримано положення норм процесуального права, отже, касаційний суд не вбачає підстав для викладення висновку Верховного Суду щодо застосування вказаних у касаційній скарзі положень законодавства.

101. Щодо інших доводів касаційної скарги зазначених скаржником в обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої п. 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України, колегія суддів зазначає наступне.

102. Відповідно до ч. 3 статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

103. За змістом пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених п. 1, 2, 3 ч. 2 ст. 287 цього Кодексу.

104. Проте, як уже зазначалося, підстави касаційного оскарження, наведені позивачем у касаційній скарзі п. 1, 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, у цьому випадку, не отримали підтвердження, після відкриття касаційного провадження, у зв`язку з чим такі доводи як неналежне дослідження зібраних у справі доказів встановлення обставин справи відхиляються судом касаційної інстанції. До того ж, доводи касаційної скарги наведені в обґрунтування підстави касаційного оскарження передбаченої п. 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України, також зводяться до незгоди позивача із наданою апеляційним судом оцінкою доказам у справі та переоцінкою обставин справи, що суперечить положенням ст. 300 ГПК України.

105. Враховуючи наведені положення законодавства та обставини, встановлені судами попередніх інстанцій, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, колегія суддів зазначає, що підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 3 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримали підтвердження після відкриття касаційного провадження, в даному випадку, колегія суддів не вважає за доцільне закрити касаційне провадження на підставі пунктів 4, 5 частини 1 статті 296 ГПК України, оскільки у касаційній скарзі скаржник вказує на необґрунтованість оскаржуваного рішення у справі, щодо зменшення штрафних санкцій, і наведені скаржником аргументи тісно пов`язані між собою, таким чином, колегія суддів зазначає, що скарга, подана на підставі п.п. 1, 3, 4 частини 2 ст. 287 ГПК України, є необґрунтованою, а тому, постанову апеляційного суду необхідно залишити без змін.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

106. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

107. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (ч. 1 ст. 309 ГПК України).

108. Враховуючи викладене, касаційну скаргу Акціонерного товариства «Укртрансгаз» залишити без задоволення, постанову Центрального апеляційного господарського суду від 14.05.2024 у справі №912/1853/23, необхідно залишити без змін.

Розподіл судових витрат

109. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку ст. 129 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Укртрансгаз» залишити без задоволення.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 14.05.2024 у справі №912/1853/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О.А. Кролевець

Судді Н.М. Губенко

О.О. Мамалуй