Ухвала

від 13.08.2024 по справі 120/10534/24

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

м. Вінниця

13 серпня 2024 р.Справа № 120/10534/24

Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Маслоід Олена Степанівна, розглянувши матеріали позовної заяви

за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

до: Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 )

про: визнання протиправним та скасування наказу

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду через підсистему "Електронний суд" надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування наказу.

У відповідності до ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує чи подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; позов подано у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); чи немає інших підстав для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Ознайомившись з позовною заявою та доданими матеріалами, вважаю, що зазначена позовна заява підлягає залишенню без руху з наступних підстав.

Ст. 5 КАС України передбачено право на звернення до адміністративного суду.

Позовна заява подається в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб та повинна відповідати загальним вимогам, що встановлені ст. 160, 161 КАС України.

Норми ст. 160, 161 КАС України не містять виключень і поширюються на всі випадки звернення до суду з позовною заявою, у зв`язку з чим недотримання положень даних норм свідчить про невідповідність позовної заяви вимогам Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Ч .5 ст. 122 КАС України визначено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Інститут строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою спонукання учасників адміністративного судочинства до своєчасного вчинення ними процесуальних дій. Регламентування строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Крім цього, строки звернення до суду із адміністративним позовом обмежують час, протягом якого правовідносини можуть вважатися спірними.

При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізналася» та «повинна була дізнатись».

День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли їй стало відомо про прийняття певного рішення, вчинення дії чи допущення бездіяльності, внаслідок чого відбулося порушення прав, свобод чи інтересів особи. Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів).

При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав.

Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо вона знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дії, і у неї не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 28.05.2021 року у справі №380/2355/20.

В межах цієї позовної заяви позивачем оскаржується наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 28.06.2024 року № 252 «Про посилення виконавчої дисципліни та притягнення до дисциплінарної відповідальності військовослужбовців відділення медичного постачання» в частині притягнення підполковника медичної служби ОСОБА_1 , заступника командира з медичного постачання військової частини НОМЕР_1 , до дисциплінарної відповідальності та накладення дисциплінарного стягнення у вигляді догани за результатами службового розслідування, призначеного наказом начальника Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону від 05.06.2024 року № 418.

З наведеного слідує, що цей спір стосується питання проходження військової служби, що відноситься до державної служби особливого характеру, яка також відноситься до публічної служби.

Суд зауважує, що Закон України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» не встановлює іншого строку на оскарження у судовому порядку наказів про дисциплінарне стягнення.

Відтак, строк на оскарження у судовому порядку наказу про оголошення догани встановлений ч. 5 ст. 122 КАС України та становить один місяць.

Враховуючи вищенаведене, останнім днем звернення до суду з даним позовом було 29.07.2024 року, водночас позивач звернувся лише 08.08.2024 року, тобто із пропуском місячного строку.

В обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду представник позивача зазначає, що 16.07.2024 року на адресу військової частини НОМЕР_1 нею було направлено адвокатський запит з проханням надати: 1) матеріали службового розслідування за фактом невиконання посадовими особами військової частини НОМЕР_1 вимог розпорядження ІНФОРМАЦІЯ_1 від 16.02.2024 року №510/14/2315); 2) належним чином завірені копії посадових інструкцій начальника відділення медичного постачання військової частини НОМЕР_1 № 314 та заступника начальника госпіталю з медичного постачання військової частини НОМЕР_1 № 310.

Представник позивача зауважує, що 03.08.2024 року від відповідача надійшла відповідь на її запит, проте копій вищевказаних документів відповідачем надано не було.

З огляду на вказане, представник позивача вважає наведені обставини такими, що не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує наказ та пов`язані із дійсними, істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

В контексті наведеного суд зазначає наступне.

Верховний Суд у постанові від 02.12.2021 року у справі № 640/20314/20, досліджуючи питання щодо поважності причин пропуску процесуального строку зазначив, що причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Тобто, поважними причинами можуть бути визнані лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, при цьому такі обставини повинні бути підтверджені належним чином.

Позивач, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на судове оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, повинен діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне виконання своїх обов`язків, встановлених законом, як особа, зацікавлена у поданні позовної заяви, має вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати усі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Наведене відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 10.09.2020 року по справі № 806/2321/16.

На переконання суду наведені представником позивача причини пропуску звернення до суду не є поважними, адже вони безпосередньо не ускладнювали можливість подання позовної заяви в передбачений КАС України строк.

Суд наголошує, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строків звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, оскільки нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.

Крім того, причина пропуску строку, зазначена представником позивача, не є такою, що виникла протягом строку, який пропущено.

Підсумовуючи викладене, суд також вказує, що посилання представника на ненадання відповідачем документів на адвокатський запит від 16.07.2024 року як на поважну причину пропуску строку звернення до суду є суперечливими, оскільки в підсумку позовна заява подана без отримання матеріалів службового розслідування.

За наведених обставин, оцінивши доводи представника позивача щодо поновлення пропуску строку звернення до суду з даним позовом, суд дійшов висновку, що причини пропуску такого звернення не є об`єктивно непереборними, не пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, а тому відсутні підстави поновлення строку звернення до суду з наведених причин..

Суд зазначає, що наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані ст. 123 КАС України, згідно із ч. 1,2 якої у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

За правилами, визначеними ч. 1 ст. 169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

З огляду на викладене та враховуючи невідповідність поданого позову вимогам ст. 161 КАС України, позовну заяву необхідно залишити без руху, надавши особі, яка її подала, строк для усунення недоліків шляхом подання заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду із зазначенням інших підстав для поновлення строку

Керуючись ст. 121, 122, 123, 169, 248, 256 КАС України,

УВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу залишити без руху.

Запропонувати позивачу у 10-денний строк, з дня отримання копії ухвали, усунути недоліки позовної заяви, зазначені в мотивувальній частині ухвали суду.

Копію ухвали надіслати позивачу.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Суддя Маслоід Олена Степанівна