Рішення

від 05.02.2024 по справі 760/8057/21

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №760/8057/21 2/760/4660/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 лютого 2024 року м. Київ

Солом`янський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Ішуніної Л. М.,

за участю секретаря судового засідання Отруби В. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: Служба у справах дітей та сім`ї Солом`янської районної в м. Києві державної адміністрації, ОСОБА_5 , орган опіки та піклування Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації, про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, примусового виселення та вселення,

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , в якому просить: усунути перешкоди у здійсненні права власності, шляхом визнання ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 такими, що втратили право користування житловим приміщенням, примусового виселення з квартири за адресою: АДРЕСА_1 та зняти їх з реєстрації місця проживання за вказаною адресою; вселити її у вищевказану квартиру.

Свої вимоги мотивує тим, що 01 жовтня 2010 року між нею та ОСОБА_2 , ОСОБА_4 укладено нотаріально посвідчений договір позики, за яким вона передала останнім грошову суму в розмірі 245 210 грн, що еквівалентно 31 000 дол. США, на строк до 01 квітня 2011 року.

Також, 01 жовтня 2010 року між цими ж сторонами в забезпечення виконання зобов`язань за договором позики укладено договір іпотеки, предметом якого є квартира за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності позичальникам.

Цього ж дня було укладено договір про задоволення вимог іпотекодержателя, за яким передбачено можливість набуття іпотекодержателем прав власності на предмет іпотеки та звернення стягнення на предмет іпотеки, що здійснюється або за рішенням суду, або на підставі виконавчого напису, або згідно із домовленістю сторін.

01 березня 2011 року між сторонами вищевказаного договору укладено нотаріально посвідчений договір «Про внесення змін та доповнень до договору позики», відповідно до якого позивач додатково надала відповідачам 280 888 грн, у зв`язку з чим, змінено термін повернення всієї суми боргу до 01 березня 2012 року.

Таким чином, загальний розмір заборгованості становить 479 255,88 грн, що еквівалентно 60 400 дол. США.

Заборгованість за договором позики відповідачами у встановлений строк сплачена не була, у зв`язку з чим, позивач звернувся до суду.

Позивач вказує, що рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 20 жовтня 2015 року звернуто стягнення на предмет іпотеки - квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 в рахунок солідарного погашення боргу ОСОБА_2 та ОСОБА_4 за договором позики від 01 жовтня 2010 року, зі змінами за договором від 01 березня 2011 року, шляхом визнання за нею права власності на квартиру АДРЕСА_2 .

У подальшому, нею було зареєстровано право власності на вищевказану квартиру у встановленому чинним законодавством порядку.

Однак позивач позбавлена права користуватись належним їй майном, оскільки всупереч положенням пункту 4.5 договору іпотеки, у 2012 році відповідачами неправомірно зареєстровано за вказаною адресою малолітню дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Крім того, під час намагань позивача потрапити до спірної квартири, відповідачі чинять їй перешкоди, а саме, не впускають до квартири, у зв`язку з чим, вона неодноразово зверталась із заявами в поліцію, однак було отримано відповіді, що підстав для внесення відомостей до ЄРДР немає.

Разом з тим, мати ОСОБА_3 - ОСОБА_2 знята з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку з втратою права користування житлом, а тому в силу положень статті 29 ЦК України малолітня дитина повинна бути зареєстрована за місцем проживання батьків.

Враховуючи вищевикладене, вона є одноосібним власником спірної квартири, відповідачі членами її сім`ї не являються, не бажають звільнити спірну квартиру, порушують її право на мирне володіння майном, тому вона звернулася до суду з указаним позовом для захисту порушених прав.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 06 квітня 2021 року вказану позовну заяву було залишено без руху.

На виконання зазначеної ухвали 05 травня 2021 року позивачем надано до суду засвідчені у встановленому чинним законодавством порядку копії всіх документів, що додаються до позовної заяви, та які необхідні для відправки відповідачеві.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 06 травня 2021 року у вказаній справі відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Крім того, 06 травня 2021 року ухвалою суду задоволено заяву сторони позивача про забезпечення доказів. Зобов`язано Відділ з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Солом`янської районної в м. Києві державної адміністрації надати Солом`янському районному суду міста Києва відомості щодо зареєстрованих осіб за адресою: АДРЕСА_1 , із зазначенням прізвищ, імен, по-батькові та дат їх народження.

28 липня 2021 року на виконання зазначеної ухвали на адресу суду надійшов витяг з Реєстру територіальної громади м. Києва.

02 серпня 2021 року до суду надійшли пояснення третьої особи - Служби у справах дітей та сім`ї Солом`янської районної в м. Києві державної адміністрації, в яких представник зазначила, що в матеріалах справи відсутні докази, що батьки дитини мають інше житло окрім спірного, тому виселення малолітнього ОСОБА_3 призведе до порушення його житлових прав. Зважаючи на викладене, з метою недопущення порушення прав та охоронюваних законом інтересів малолітнього ОСОБА_3 просила відмовити в задоволенні позову, а при ухваленні рішення врахувати інтереси дитини.

06 вересня 2021 року до суду надійшов відзив відповідача 1 - ОСОБА_2 , в якому її представник заперечував проти задоволення позову, посилаючись на те, що у спірній квартирі проживають 2 неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які не мають іншого житла, у зв`язку з чим, задоволення позову призведе до порушення їхніх житлових прав, оскільки чинним законодавством України заборонено зменшення житлової площі або погіршення умов проживання дітей.

Крім того, зазначає, що у відповідачів немає іншого житла, а позивачем не доведено систематичного порушення ними правил співжиття, руйнування, псування жилого приміщення чи використання його не за призначенням, вжиття заходів попередження або громадського впливу, фактів притягнення до адміністративної чи кримінальної відповідальності, які не дали позитивних результатів.

Таким чином, позивачем не надано доказів, які б свідчили про наявність будь-яких перешкод у володінні та користуванні квартирою.

Враховуючи вищевикладене, просили відмовити в задоволенні позову.

29 грудня 2021 року до суду надійшла відповідь на відзив, в якій представник позивача, окрім обставин, викладених у позовній заяві, додатково зазначив, що твердження відповідача про те, що у квартирі проживають двоє неповнолітніх дітей не відповідають дійсності, оскільки з Реєстру територіальної громади м. Києва вбачається, що в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 зареєстрована лише 1 особа - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_4 знято з реєстрації за вказаною адресою, у зв`язку з втратою права користування житлом.

Крім того, на момент укладення договору іпотеки малолітній ОСОБА_3 не був зареєстрований в предметі іпотеки і не мав права користування ним, а іпотекодержатель не надавав згоди на вселення дітей у спірну квартиру. Відтак, відповідачами неправомірно зареєстровано малолітнього ОСОБА_3 .

Також, не відповідають дійсності твердження відповідача, що вони не чинять позивачу перешкод у користуванні власністю, оскільки під час намагань потрапити до квартири вони її не впускають, що зафіксовано у зверненнях до поліції.

З огляду на викладене, просив задовольнити позов у повному обсязі.

29 грудня 2021 року стороною позивача подано клопотання про витребування доказів, яке ухвалою суду від 25 січня 2022 року було задоволено.

18 травня 2022 року та 28 листопада 2022 року до суду надійшли витребувані документи.

30 листопада 2022 року до суду надійшло клопотання сторони позивача про витребування доказів та залучення в якості третьої особи батька малолітнього ОСОБА_3 - ОСОБА_5 .

Ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання 24 січня 2023 року задоволено клопотання про витребування доказів.

03 лютого 2023 року до суду надійшло клопотання сторони відповідача 1 про залучення в якості третьої особи органу опіки та піклування Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації.

Ухвалою суду від 03 лютого 2023 року залучено батька малолітнього ОСОБА_3 - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , орган опіки та піклування Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації, в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору у вказаній справі.

03 березня 2023 року до суду надійшли пояснення третьої особи органу опіки та піклування Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації, в яких представник заперечує проти задоволення позову та просила відмовити в задоволенні позову з метою недопущення порушення прав та законних інтересів малолітнього ОСОБА_3

13 березня 2023 року до суду надійшли документи, витребувані ухвалою суду від 24 січня 2023 року.

12 липня 2023 року до суду надійшли письмові пояснення відповідача 2 ОСОБА_4 , в яких вона заперечує проти задоволення позову посилаючись на те, що позивач не надає будь-які докази, зокрема, відповідні акти, складені балансоутримувачем будинку, щодо встановлення періоду часу непроживання та причин непроживання відповідачів у спірній квартирі на підтвердження вимог щодо визнання відповідачів такими, що втратили право користування житлом.

Крім того, позивач не надала суду доказів того, що відповідачі отримали вимогу позивача про виселення з квартири.

Також, зазначає, що при виселенні в судовому порядку з іпотечного майна, придбаного не за рахунок кредиту і забезпеченого іпотекою цього житла, відсутність постійного жилого приміщення, яке має бути надане особі одночасно з виселенням, є підставою для відмови в задоволенні позову про виселення.

Враховуючи вищевикладене, вимоги позивача не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та задоволенню не підлягають.

13 листопада 2023 року до суду надійшли письмові пояснення відповідача ОСОБА_4 , в яких вона просила врахувати при ухваленні рішення по справі позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 13 квітня 2023 року по справі № 932/929/22 щодо реєстрації малолітньої дитини в предметі іпотеки без згоди іпотекодержателя.

Позивач в судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, однак матеріали справи містять заяву представника позивача про розгляд справи у його відсутність, в якій він зазначив, що позов підтримує в повному обсязі.

Відповідачі в судове засідання не з`явилися, про дату час і місце судового засідання повідомлялися належним чином, про поважність причин неявки суду невідомо.

Треті особи в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце судового засідання повідомлялися належним чином, про поважність причин неявки суду невідомо, однак у поданих до суду поясненнях орган опіки та піклування просив розглядати справу у відсутність представника.

За загальним правилом частини першої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

З огляду на викладене, суд вважає за можливе проводити розгляд справи у відсутність учасників справи.

Згідно з частиною другою статті 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Отже, оскільки учасники в судове засідання не з`явились, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Вивчивши матеріали справи та дослідивши надані докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить з наступного.

Судом установлено, що на момент звернення до суду єдиними власником квартири за адресою: АДРЕСА_3 є ОСОБА_1 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 131853018 від 24 липня 2018 року.

Право власності зареєстровано на підставі рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 20 жовтня 2015 року, яким звернуто стягнення на предмет іпотеки квартиру АДРЕСА_2 в рахунок погашення солідарного боргу ОСОБА_2 та ОСОБА_4 за договором позики від 01 жовтня 2010 року, зі змінами за договором від 01 березня 2011 року, в розмірі 479 255,88 грн, шляхом визнання за ОСОБА_7 права власності на квартиру АДРЕСА_2 .

Відповідно до довідки про зняття з реєстрації місця проживання від 28 вересня 2018 року ОСОБА_2 з 28 вересня 2018 року було знято з реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку з втратою права користування.

Зазначене також підтверджується відповіддю Департаменту з питань громадянства, паспортизації та реєстрації Державної міграційної служби України від 28 листопада 2022 року.

Інші відомості щодо зареєстровано місця проживання ОСОБА_2 відсутні.

03 жовтня 2018 року ОСОБА_4 було знято з реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою про зняття з реєстрації місця проживання від 03 жовтня 2018 року.

Згідно з витягом від 27 липня 2021 року № 6637553 з Реєстру територіальної громади м. Києва, малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований в спірній квартирі з 10 липня 2012 року.

Зі змісту відповіді Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації від 27 липня 2021 року вбачається, що за адресою: АДРЕСА_1 зареєстрована 1 особа - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження, батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є ОСОБА_5 та ОСОБА_2 .

У статті 41 Конституції України зазначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Згідно з положеннями статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до статті 8 Конвенції кожен має право на повагу до свого житла, а органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право на повагу до житла (рішення ЄСПЛ у справі «Маккенн проти Сполученого Королівства» від 13 травня 2008 року, пункт 50, «Кривіцька та Кривіцький проти України» від 02 грудня 2010 року).

Концепція житла за змістом статті 8 Конвенції не обмежена житлом, яке зайняте на законних підставах або встановлених у законному порядку. «Житло» - це автономна концепція, що не залежить від класифікації у національному праві. Тому чи є «житлом» місце конкретного проживання, що б спричинило захист на підставі пункту 1 статті 8 Конвенції, залежить від фактичних обставин справи, а саме від наявності достатніх триваючих зв`язків з конкретним місцем проживання (рішення ЄСПЛ у справі «Баклі проти Сполученого Королівства» від 11 січня 1995 року, пункт 63).

Втручання держави є порушенням статті 8 Конвенції, якщо воно не переслідує законну мету, одну чи декілька, що перелічені у пункті 2 статті 8, не здійснюється «згідно із законом» та не може розглядатись як «необхідне в демократичному суспільстві».

Згідно з рішенням ЄСПЛ від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» будь-яке втручання у права особи передбачає необхідність сукупності таких умов: втручання повинне здійснюватися «згідно із законом», воно повинне мати «легітимну мету» та бути «необхідним у демократичному суспільстві». Якраз «необхідність у демократичному суспільстві» і містить у собі конкуруючий приватний інтерес; зумовлюється причинами, що виправдовують втручання, які у свою чергу мають бути «відповідними і достатніми»; для такого втручання має бути «нагальна суспільна потреба», а втручання - пропорційним законній меті.

У своїй діяльності ЄСПЛ керується принципом пропорційності - дотримання «справедливого балансу» між потребами загальної суспільної ваги та потребами збереження фундаментальних прав особи, враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та надмірний тягар. Конкретному приватному інтересу повинен протиставлятися інший інтерес, який може бути не лише публічним (суспільним, державним), але й іншим приватним інтересом, тобто повинен існувати спір між двома юридично рівними суб`єктами, кожен з яких має свій приватний інтерес, перебуваючи в цивільно-правовому полі.

Поняття «майно» в першій частині статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, яке не обмежується правом власності на фізичні речі та не залежить від формальної класифікації в національному законодавстві. Право на інтерес теж по суті захищається статтею 1 Першого протоколу до Конвенції.

У рішенні від 07 липня 2011 року у справі «Сєрков проти України» (заява № 39766/05), яке набуло статусу остаточного 07 жовтня 2011 року, ЄСПЛ зазначив, що пункт 2 статті 1 Першого протоколу до Конвенції визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом уведення в дію «законів».

Відповідно до статей 319, 321 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Положеннями статті 391 ЦК України визначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю.

З огляду на викладене, підставою для задоволення позову про усунення перешкод в користуванні власністю є встановлення сукупності певних обставини, а саме: наявність у позивача права власності на майно та наявність перешкод у можливості користування ним своєю власністю.

У постанові від 16 листопада 2016 року № 6-709цс16 Верховним Судом України висловлену правову позицію про те, що аналіз статті 391 ЦК України дає підстави для висновку про те, що власник має право вимагати від осіб, які не є членами його сім`ї, а також не відносяться до кола осіб, які постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство, усунення порушень свого права власності у будь-який час.

Як вже встановлено судом, позивачем було набуто право власності на спірну квартиру на підставі рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Зі змісту вказаного рішення вбачається, що 01 жовтня 2010 року між позивачем та ОСОБА_2 , ОСОБА_4 укладено нотаріально посвідчений договір позики, за яким позивачем передано їм грошову суму в розмірі 245 210 грн, що еквівалентно 31 000 дол. США, на строк до 01 квітня 2011 року.

Також, 01 жовтня 2010 року між позивачем та відповідачами ОСОБА_2 , ОСОБА_4 в забезпечення виконання зобов`язань за договором позики укладено договір іпотеки, предметом якого є квартира за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності позичальникам.

Цього ж дня було укладено договір про задоволення вимог іпотекодержателя, за яким передбачено можливість набуття іпотекодержателем прав власності на предмет іпотеки та звернення стягнення на предмет іпотеки, що здійснюється або за рішенням суду, або на підставі виконавчого напису, або згідно із домовленістю сторін.

01 березня 2011 року між сторонами вищевказаного договору укладено нотаріально посвідчений договір «Про внесення змін та доповнень до договору позики», відповідно до якого позивач додатково надала відповідачам 280 888 грн, у зв`язку з чим, змінено термін повернення всієї суми боргу до 01 березня 2012 року.

Заборгованість за договором позики відповідачами у встановлений строк сплачена не була, у зв`язку з чим, судом було ухвалено вищевказане рішення.

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач зазначила, що відповідачі всупереч вимогам договору іпотеки та закону зареєстрували у спірній квартирі малолітню дитину без згоди іпотекодржателя, чим чинять перешкоди у користуванні належною їй на праві власності квартирою.

Згідно з вимогами частини третьої статті 9 Закону України «Про іпотеку» іпотекодавець має право виключно на підставі згоди іпотекодержателя, зокрема, відчужувати предмет іпотеки; передавати предмет іпотеки в спільну діяльність, лізинг, оренду, користування.

Судом установлено, що малолітній ОСОБА_3 був зареєстрований у спірній квартирі, яка є предметом іпотеки після укладення договору іпотеки без дозволу іпотекодержателя.

Тобто реєстрація ОСОБА_3 у вищевказаній квартирі відбулася всупереч вимогам договору іпотеки та прямій забороні, що міститься у Законі України «Про іпотеку».

Реєстрація місця проживання з порушеннями вимог закону та договору іпотеки сина іпотекодавця у квартирі, яка є предметом іпотеки, не може використовуватися учасниками цивільного обороту з метою уникнення звернення стягнення на предмет іпотеки.

Крім того, неповнолітні діти набувають прав на користування житлом лише у разі набуття такого права батьками або законними представниками. У разі втрати цього права батьками або законними представниками правові наслідки поширюються і на неповнолітніх дітей.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16 лютого 2023 року у справі № 754/3269/20, від 08 листопада 2023 року у справі № 496/4525/17.

З огляду на викладене, враховуючи, що ОСОБА_2 , яка є матір`ю малолітнього ОСОБА_3 , знято з реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 у зв`язку з втратою права користування спірною квартирою, такі правові наслідки поширюються і на дитину.

Окрім того, встановлено, що батько дитини ОСОБА_5 згідно з відповіддю Департаменту з питань громадянства, паспортизації та реєстрації Державної міграційної служби України від 13 березня 2023 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 .

Відповідно до частини третьої статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна. У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом.

Таким чином, з викладеного вбачається, що місце проживання дитини має бути визначене за місцем проживання її батьків або одного з них, з ким вона проживає, тому твердження відповідачів, що ОСОБА_3 проживає в спірній квартирі є безпідставними та не доведеними жодними доказами.

Враховуючи вищенаведене, судом установлено, що спірна квартира належить на праві приватної власності позивачу, а неповнолітній ОСОБА_3 був зареєстрований у спірній квартирі всупереч вимогам договору іпотеки та прямій забороні, що міститься у Законі України «Про іпотеку», не проживає у вказаній квартирі протягом тривалого часу, його батьки в ній не зареєстровані та він не є членом сім`ї власника житла, його реєстрація перешкоджає власнику користуватися квартирою в повній мірі, тому суд дійшов висновку про визнання ОСОБА_3 таким, що втратив право користування жилим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 .

Щодо позовної вимоги про зняття з реєстрації ОСОБА_3 , то вона не може бути задоволена судом з огляду на таке.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 18 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» зняття особи із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) у разі звернення до органу реєстрації або через центр надання адміністративних послуг за місцем задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) здійснюється за заявою власника житла приватної форми власності, поданої у паперовій формі, стосовно повнолітньої особи, місце проживання (перебування) якої зареєстровано або задекларовано в житлі, що належить власнику на підставі права власності. У разі подання власником житла заяви про зняття із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) батьків або інших законних представників дитини чи одного з них така дитина підлягає зняттю із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) разом із її батьками або іншими законними представниками чи одним із них.

Крім того, пунктом 6 частини першої статті 24 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» визначено, що орган реєстрації вносить зміни до реєстру територіальної громади на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житло або права користування житлом, про виселення, визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

Отже, відсутні підстави задоволення позовних вимог у частині зняття ОСОБА_3 з реєстраційного обліку, оскільки зняття з реєстраційного обліку відбувається на підставі заяви власника житла, а наявність рішення суду про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, відповідно до вищезазначеного закону є підставою для внесення змін до реєстру.

Окрім того, позивач звертаючись до суду з цим позовом просила її вселити до спірної квартири у зв`язку з тим, що відповідачі чинять їй перешкоди у користуванні належною їй квартирою.

Матеріали справи містять лист Солом`янського УП ГУ НП в м. Києві та висновок начальника Солом`янського УП ГУ НП в м. Києві за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 щодо невиконання рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, в яких зазначено, що в ході проведеної перевірки підстав для внесення відповідних відомостей до ЄРДР органом досудового розслідування СВ Солом`янського УП ГУ НП в м. Києві не встановлено та в даному випадку вбачаються цивільно-правові відносини.

Судом задоволено позов в частині визнання малолітнього ОСОБА_3 таким, що втратив право користування спірною квартирою, оскільки встановлено, що його реєстрація проведена в порушення вимог закону та положень договору іпотеки, а також перешкоджає позивачу у вільному користуванні житловим приміщенням.

До того ж, саме по собі подання позову про усунення перешкод у користуванні житлом та заперечення відповідача проти його задоволення, свідчить про наявність таких перешкод.

Наведене відповідає висновку, викладеному у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2022 року у справі № 334/815/21, від 13 жовтня 2021 року у справі № 759/23652/19.

Отже матеріалами справи підтверджено наявність спору між сторонами щодо користування спірною квартирою, тому, враховуючи, що позивач набула право власності на неї у встановленому законом порядку, відповідачами вчиняються перешкоди для вільного нею користування нерухомим майном, суд вважає належним способом захисту прав позивача в даному випадку буде задоволення позову щодо її вселення до спірної квартири.

Що стосується вимоги про виселення ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зі спірної квартири, суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 40 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

Таким законом, є стаття 109 ЖК України, яка закріплює правила виселення з жилих приміщень.

Відповідно до частин першої, другої статті 109 ЖК України виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку. Допускається виселення в адміністративному порядку з санкції прокурора лише осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення або проживають у будинках, що загрожують обвалом.

Громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду.

Враховуючи вищенаведені норми статті 109 ЖК України виселення без надання іншого житлового приміщення відбувається у тому разі, якщо саме це житлове приміщення було придбане за кредитні кошти.

У разі, якщо за кредитні кошти було набуто інший об`єкт цивільних прав (частку в праві спільної часткової власності), а не житлове приміщення, що передано в іпотеку то виселення без одночасного надання іншого постійного жилого приміщення не допускається.

Аналогічний правовий висновок викладений в постановах Верховного Суду від 12 квітня 2021 року у справі № 310/2950/18 (провадження № 61-16820сво19), Великої Палати Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі № 361/4481/19 (провадження № 14-109цс22).

В ході судового розгляду та досліджених матеріалів справи, судом не встановлено, що спірна квартира була придбана за кошти, надані відповідачам за договором позики. Доказів наявності у відповідачів іншого житла позивачем суду не надано.

Враховуючи вищевикладене, суд відмовляє в задоволенні позову в частині виселення відповідачів зі спірної квартири, оскільки в силу положень чинного законодавства та за вищенаведених умов, виселення без одночасного надання іншого постійного жилого приміщення не допускається, а доказів наявності у відповідачів іншого житла матеріали справи не містять.

Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З урахуванням викладеного, суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку про часткове задоволення позову.

Крім того, частиною п`ятою статті 265 ЦПК України передбачено, що у резолютивній частині рішення зазначається про розподіл судових витрат.

Згідно з частиною першою статті 133 та частиною першою статті 141 ЦПК України, враховуючи, що позов задоволено частково, судові витрати понесені позивачем, що включають судовий збір, підлягають стягненню з відповідачів пропорційно розміру задоволених вимог - в сумі 1 816 грн.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтею 41, 47 Конституції України, статтями 29, 319, 321, 391 ЦК України, статтею 109 ЖК України, статтями 9, 40 Закону України «Про іпотеку», статтями 1-23, 76-81, 89, 95, 131, 141, 258-259, 263-265, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратив право користування жилим приміщенням, а саме, квартирою за адресою: АДРЕСА_1 .

Вселити ОСОБА_1 у квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути в рівних частинах з ОСОБА_2 , яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 816 грн, тобто по 908 грн з кожного.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості щодо учасників справи:

позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_5 ;

відповідачі: ОСОБА_3 в інтересах якого діє ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ;

треті особи: Служба у справах дітей та сім`ї Солом`янської районної в м. Києві державної адміністрації, код ЄДРПОУ 37378937, місцезнаходження: м. Київ, просп. Повітрофлотський, 41; ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 ; орган опіки та піклування Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації, код ЄДРПОУ 37378937, місцезнаходження: м. Київ, просп. Повітрофлотський, 41.

Суддя Л. М. Ішуніна