Ухвала

від 13.08.2024 по справі 760/17588/24

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №760/17588/24 1-кс/760/7611/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2024 року слідчий суддя Солом`янського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора Солом`янської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора Солом`янської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 про арешт нерухомого майна, в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023105090001027 від 24.08.2023, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 197-1 Кримінального кодексу України,

ВСТАНОВИВ:

До слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва надійшло зазначене клопотання прокурора, про арешт нерухомого майна, у рамках цього провадження, у зв`язку із здійсненням досудового розслідування у ньому та необхідністю встановлення обставин визначених ст.ст. 2, 91 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) при наявності передумов визначених ст.ст. 132, 170 цього Кодексу.

Клопотання мотивовано тим, що Солом`янською окружною прокуратурою міста Києва здійснюється процесуальне керівництвоу кримінальному провадженні№12023105090001027 від 24.08.2023 року, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого

ч. 4 ст. 197-1 Кримінального кодексу України (далі - КК України).

Досудовим розслідуванням встановлено, що до Солом`янського УП ГУНП у м. Києві надійшов рапорт дізнавача сектору дізнання ВП №2 Солом`янського УП ГУНП у м. Києві, у якому міститься інформація щодо самовільного зайняття земельної ділянки в охоронних зонах за адресою: АДРЕСА_1 , яка потрапляє в зону обмеження забудови за умови безпеки польотів.

Відповідно до інформації Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) встановлено, що департамент не укладав договір щодо пайової участі в утриманні об`єкта благоустрою та не оформлював паспорт прив`язки тимчасової споруди для розміщення тимчасової споруди, в тому числі сезонного майданчика для харчування біля закладу стаціонарного господарства «ІНФОРМАЦІЯ_1», на АДРЕСА_2

Відповідно до Генерального плану міста Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року, затвердженого рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 № 370/1804 та інформації, наявної в базі даних Міської інформаційно-аналітичної системи забезпечення містобудівної діяльності «Містобудівний кадастр м. Києва», територія, на якій розташовано кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 » на АДРЕСА_2 , потрапляє в зону обмеження забудови за умови безпеки польотів.

Згідно інформації Департамент з питань державного архітектурно- будівельного контролю міста Києва не видавав, не реєстрував документів, що дають право на виконання підготовчих/будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінченого будівництва.

Відповідно до інформації Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) встановлено, що рішень про передачу земельної ділянки по АДРЕСА_2 у власність чи користування за поданням Департаменту Київська міська рада не приймала, інформація щодо державної реєстрації речових прав на неї у Департаменті відсутня.

Крім того, у Міському земельному кадастрі зареєстровані клопотання громадянина

ОСОБА_5 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (код 69:146:0011) за вищевказаною адресою, зокрема, від 26.11.2013 №К-22236 для реконструкції з наступним обслуговуванням та експлуатацією кафе; від 17.12.2014 № К-23908 та від 09.07.2019 № 571401341 для обслуговування та експлуатації кафе.

Підставою для прийняття рішення та проведення державної реєстрації права власності на вказане нерухоме майно стало рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 11.03.2013 справа № 2-1969/13.

Таким чином, рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 11.03.2013 у справі № 2-1969/13 (760/3601/13-ц) не могло бути підставою виникнення у ОСОБА_5 права власності на нерухоме майно на земельній ділянці, яка належить територіальній громаді міста Києва, а також не свідчить про добросовісність набуття у власність спірного майна.

В подальшому, у невстановлену слідством дату та час, але не пізніше вересня 2018 року, ОСОБА_6 , діючи з прямим умислом протиправно, самовільно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи настання його суспільно небезпечних наслідків, діючи всупереч вимог ст. ст. 112, 113, 116, 118, 123, 124, 125, 126 Земельного Кодексу України, які регламентують набуття і реалізацію права на землю, при відсутності відповідного рішення уповноваженого органу місцевого самоврядування та державної реєстрації передачі йому у власність чи надання у користування земельної ділянки, а також в порушення ст. 73 Земельного кодексу України, а також в порушення вимог пункту 5 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 р. № 190, провів незаконні додаткові будівельні роботи з прибудови до торгівельного павільйону, загальною площею 119,00 кв.м. з критим сезонним майданчиком, загальною площею 67,00 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , порушивши зону санітарної охорони траси міської водопровідної мережі Д = 400 на території земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:69:146:0005 загальною площею 0,0324 га по АДРЕСА_2 та визначено її цільове призначення - 03.08 Для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування, категорія - землі житлової та громадської забудови.

Внаслідок проведення будівельних робіт гр. ОСОБА_6 утворились нові об`єкти нерухомості, а саме: нежитловий (громадський) будинок АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об`єкту 1710062080000, 1710033880000) які розташовані на самовільно зайнятій земельній ділянці в зонах санітарної охорони по АДРЕСА_2 , яка належить територіальній громаді міста Києва.

В подальшому ОСОБА_6 продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел на самовільне заволодіння земельною ділянкою з зонах санітарної охорони, звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 для здійснення реєстрації на нежитловий (громадський) будинок в літ. А загальною площею

142,0 кв.м. реєстраційний номер об`єкту 1710033880000 та нежитловий (громадський) будинок в літ. Б загальною площею 149,0 кв.м. реєстраційний номер об`єкту 1710062080000 на підставі довідки № 84/09-2018 та технічних паспортів № 2018-91 та № 2018-92, які виготовлені 19.09.2018 ТОВ «БТІ-ЄВРОФАПС» на замовлення ОСОБА_6 .

За результатами розгляду клопотання від 17.12.2014 Київська міська рада надала дозвіл на розроблення документації із землеустрою від 19.08.2015 № ДОЗ-ОЗОО, однак розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для підготовки проекту рішення Київської міської ради про передачу земельної ділянки до Департаменту не надходив.

Київська міська рада рішення про надання громадянину ОСОБА_5 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (код 69:146:0011) на АДРЕСА_2 про передачу цієї ділянки у власність або користування за поданням Департаменту не приймала. Інформація щодо державної реєстрації речових прав на неї у Департаменті відсутня.

За таких обставин, земельна ділянка (код 69:146:0011) на АДРЕСА_2 належить до земель комунальної власності територіальної громади міста Києва та право власності чи право користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 відповідно не оформлялось, правоветановлюючі документи на землю не реєструвались, відповідно право на будівництво нерухомого майна (забудову) не виникало.

Стаття 73 Земельного кодексу України визначає, що до земель трубопровідного транспорту належать земельні ділянки, надані під наземні і надземні трубопроводи та їх споруди, а також під наземні споруди підземних трубопроводів. (Залежно від транспортованого продукту розрізняють нафтопровід, газопровід, водопровід, пульпопровід, продуктопровід та ін.).

Уздовж наземних, надземних і підземних трубопроводів встановлюються охоронні зони.

Відповідно до п. 5 Правил охорони електричних мереж, 5 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 р. № 190 не дозволяється складати матеріали і предмети, накопичувати сміття ближче ніж за 5 м від осі водопровідних мереж, мереж водовідведення та пристроїв в межах охоронних санітарних зон; самовільно зводити споруди над водопровідними мережами, мережами водовідведення, пристроями будь-яких будівель та елементами благоустрою; здійснювати роботи на системах централізованого питного водопостачання та централізованого водовідведення, відкривати ляди колодязів, спускатися в них, регулювати засувки без присутності представника виконавця послуги з централізованого водопостачання / централізованого водовідведення.

Окрім цього, відповідно до ст. 36 ЗУ «Про питну воду та питне водопостачання» від 01.10.2023 у межах зони санітарної охорони джерел питної води та об`єктів централізованого питного водопостачання господарська та інша діяльність обмежується. Забороняється розміщення, будівництво, введення в дію, експлуатація та реконструкція підприємств, споруд та інших об`єктів, на яких не забезпечено в повному обсязі дотримання всіх вимог і виконання заходів, передбачених у проектах зон санітарної охорони, проектах на будівництво та реконструкцію, інших проектах.

Вказав, що у зв`язку з встановленим порушенням за адресою:

АДРЕСА_1 , співробітниками ПрАТ «АК «Київводоканал», було надано припис стосовно необхідності термінового вжиття заходів щодо звільнення зони санітарної охорони зазначеної водопровідної мережі, який виконано не було.

Таким чином, є достатні підстави вважати, що нерухоме майно за адресою АДРЕСА_1 (кадастровими номерами 8000000000:69:146:0005), може бути набуто кримінально протиправним шляхом внаслідок вчинення кримінального правопорушення, є об`єктом кримінально протиправних дій, тобто відповідає критеріям, зазначеним у

ст. 98 КПК України, і є речовим доказом.

Не зважаючи на це ОСОБА_6 , достовірно знаючи що земельна ділянки з кадастровим номером 8000000000:69:146:0005 загальною площею 0,0324 га перебуває в зоні санітарної охорони водопровідної мережі Д=400 не припинив вчинення кримінального правопорушення, земельну ділянку не звільнив, а продовжив самовільно займати вказану земельну ділянку для здійснення підприємницької діяльності та отримання прибутку.

Постановою від 29.07.2024 про визнання речовим доказом земельні ділянки за адресою:

АДРЕСА_1 (кадастровими номерами 8000000000:69:146:0005 загальною площею 0,0324 га, яка належить територіальній громаді міста Києва), нежитлові приміщення, а саме: торгівельний павільйон загальною площею 119,00 кв.м. з критим сезонним майданчиком загальною площею 67,00 кв.м., нежитловий (громадський) будинок в АДРЕСА_4 , що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 .

Зазначив, що будівельні роботи за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровими номерами 8000000000:69:146:0005), проводились з грубим порушенням вимоги земельного законодавства та законодавства у сфері містобудівної діяльності, що в подальшому може призвести настання небезпечних наслідків для життя і здоров`я людей.

Прокурор в судовому засіданні заявлене клопотання підтримав, просив задовольнити з підстав викладених у його мотивувальній частині.

Представник власника майна - адвокат ОСОБА_8 у судовому засіданні 06.08.2024 заперечив проти задоволення клопотання прокурора, та просив відмовити у його задоволенні. Вказав, що із матеріалів клопотання прокурора вбачається, що майно зареєстроване за ОСОБА_6 на підставі рішення Солом`янського районного суду міста Києва № 2-196913 від 11.03.2013 на праві приватної власності, а саме нежитлове приміщення, яким є торгівельний павільйон загальною площею 119,00 кв.м., з критим сезонним майданчиком загальною площею 67,00 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

На цей час рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 11.03.2013 у справі № 2-196913 не переглядалось і є чинним.

Після набуття права власності та відповідної державної реєстрації (тобто, визнання державою таких прав) на нерухоме майно ОСОБА_6 було подано до Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) клопотання щодо надання дозволу на розроблення документації із землеустрою для відведення земельної ділянки (код земельної ділянки 69:146:011) з метою обслуговування та експлуатації вищезазначеного нерухомого майна (копія даного клопотання К-23908 додається).

19.08.2015 Київською міською радою було надано Дозвіл на розроблення документації із землеустрою (ДОЗ -0300) на підставі висновку постійної комісії Київради з питань містобудування, архітектури та землекористування (протокол №15 від 25.06.2015)

Після отримання відповідного дозволу інженером-землевпорядником ОСОБА_9 , був розроблений Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянину ОСОБА_6 для обслуговування та експлуатації кафе по АДРЕСА_2 , який знаходиться в Департаменті містобудування та архітектури Київської міської ради (КМДА) з метою отримання висновку про його погодження задля надання в оренду земельної ділянки для обслуговування та експлуатації кафе.

Підтвердженням правомірності набуття права власності є той факт, що за 11 років ні Київська міська державна адміністрація, ні Солом`янська районна в місті державна адміністрація, ні інший орган виконавчої влади не оспорювала набуте ОСОБА_5 право власності. Рішення Солом`янського районного суду міста Києва № 2-196913 від 11.03.2013 не оспорене та не скасоване. Відомості у Реєстрі речових прав на нерухоме майно є чинними та підтверджують право приватної власності на майно за ОСОБА_5 .

У 2013 році в результаті поділу майна було утворено два окремих об`єктів нерухомого майна, а саме: нежитловий будинок під літер А, площею 142,0 кв.м. та нежитловий будинок під літер Б, площею149,0 кв.м.

Також зазначає, що об`єкт нерухомого майна, що знаходиться за адресою:

АДРЕСА_5 , було підключено до мереж електропостачання (договір про постачання електричної енергії №73495 від 25.10.2013) та водопостачання. Відповідно до договору №11652/5-09 від 14.11.2013року, укладеного з ПАТ АК «Київводоканал» останнім надаються послуги з водопостачання та приймання стічних вод через приєднані мережі по об`єкту за адресою: АДРЕСА_5 . Станом на сьогодні договір є чинним, що спростовує версію прокурора та дізнавача про незаконне самовільне заволодіння як земельної ділянки так і нежитлового приміщення.

ОСОБА_6 утримує у належному стані будівлю, яка є у його власності, проводить поточний ремонт. Сплачує відповідні обов`язкові платежі. Будь-яких протиправних дій не вчиняє.

Звернув увагу суду на те, що документи, які подаються прокурором як обґрунтування клопотання, містять інформацію про нібито наявність приписів державних органів та установ, але самі приписи у матеріалах справи відсутні.

У судове засідання призначене на 13.08.2024 власник майна та його представник не з`явились, про дату та час судового засідання повідомлялись належним чином.

Вивчивши матеріали клопотання, заслухавши прокурора, слідчий суддя вважає, що клопотання не підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.

Порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, яке складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України (ч. 2 ст. 1 КПК України).

У ст. 2 КПК України вказано, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Згідно ч. 1 ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Приписами ст. 172 КПК України передбачено, що клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Клопотання про арешт подане прокурором з підстав передбачених

п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, тобто з метою збереження речових доказів у кримінальному провадженні.

Частиною 3 ст. 170 КПК України передбачено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у

статті 98 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 98 КПК України встановлено, що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Частиною 2 ст. 173 КПК України передбаченого, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна;

2) достатність доказів, що вказують на вчинення особою кримінального правопорушення; 3) розмір можливої конфіскації майна, можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та цивільного позову; 4) наслідки арешту майна для інших осіб; 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Згідно ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування та передачі майна.

Відповідно до ч.1 ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Обов`язок доведення необхідності застосування заходів забезпечення кримінального провадження покладено на прокурора також і ч. 3 ст. 132 КПК України.

Слідчий суддя звертає увагу на те, що до клопотання про арешт майна прокурор не долучив доказів та не навів доводів, які б свідчили про приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження майна, з приводу якого подано клопотання про арешт і, відповідно, надавало підстави слідчому судді встановити розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 3 ст. 132 КПК України прокурором не доведено, що у кримінальному провадженні №12023105090001027 існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, і, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні прокурора.

Таким чином, слідчий суддя, враховуючи зазначені положення закону, виходячи з принципу диспозитивності кримінального провадження, відповідно до якого сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених КПК України приходить до висновку, що клопотання задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного та керуючись ст. 132, 170, 173, 309 КПК України, слідчий суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволенні клопотання прокурора Солом`янської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 про арешт нерухомого майна, в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023105090001027 від 24.08.2023 року, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого

ч. 4 ст. 197-1 Кримінального кодексу України.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_10